Рішення

від 31.05.2024 по справі 541/817/24

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/817/24

Номер провадження 2-о/541/67/2024

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

31 травня 2024 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Третяка О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Калініченко Л.О.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника, адвоката Жаги Е.Г.,

заінтересованої особи ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Миргород в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Комишнянська селищна рада Миргородського району Полтавської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного виховання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту самостійного виховання дитини. Заявник просить встановити юридичний факт, що він самостійно виховує та здійснює догляд за малолітньою дитиною - сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без будь-якої сторонньої допомоги та участі матері.

Заявлені вимоги мотивує тим, що заявник з 2012 року проживав разом з ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син - ОСОБА_3 , який тривалий час проживає з батьком, так як мати покинула родину і проживає в іншому місці окремо. Син ОСОБА_3 проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває на повному його утриманні та вихованні.

Вказав, що ОСОБА_2 як мати дитини, участі у вихованні та утриманні сина не бере, не цікавиться виховним процесом сина в школі, психологічним станом та здоров`ям дитини. Встановлення факту самостійного виховання сина має для заявника юридичне значення, оскільки породжує виникнення прав та обов`язків, визначених ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Зокрема, встановлення означеного факту є підставою для надання йому відстрочки від призову на військову службу.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав в повному обсязі. Пояснив суду, що виховує сина з семи місяців. Заявник працює, а тому інколи залишає сина зі своєю матір`ю, яка проживає разом з ними.

Представник заявника, адвокат Жага Е.Г. в судовому засіданні повністю підтримав заявлені ОСОБА_1 вимоги та просив їх задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала заяву ОСОБА_1 . Суду пояснила, що вона є матір`ю ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а батьком - ОСОБА_1 . Син з 2016 року проживає з батьком, який ним опікується. ОСОБА_2 має іншу сім`ю та ще трьох малолітніх дітей і проживає на сусідній вулиці від ОСОБА_1 . Вона бачиться з сином 3-4 рази в тиждень. Не позбавлена батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Представник заінтересованої особи - Комишнянської селищної ради Полтавської області в судове засідання не з`явився. Надав суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник заінтересованої особи - ІНФОРМАЦІЯ_4 в судове засідання не з`явився. Надав суду заперечення на заяву та просив відмовити в її задоволенні.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Вислухавши пояснення заявника, представника заявника, заінтересовану особу - ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Його батьком є ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_2 (а.с.11).

Відповідно до копії акту обстеження умов проживання від 10.11.2023 року ОСОБА_3 проживає з батьком та бабусею за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12, 14, 15). ОСОБА_3 навчається в 3-му класі ОЗЗСО «Комишнянський ліцей Комишнянської селищної ради». Батько відвідує батьківські збори, разом готують домашнє завдання (а.с.40). ОСОБА_1 працює різноробочим в ФГ «Довіра-2008».

Згідно з ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Заявник ОСОБА_1 , звертаючись до суду із вказаною заявою, просить суд встановити факт самостійного виховання ним неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При цьому, питання регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (ст. 1 СК України).

Відповідно ч.1 ст. 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Разом з тим, сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі (ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 15 СК України).

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені ст.ст. 150-151 СК України.

Згідно ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. При цьому, батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.

При цьому, сімейні відносини, як вид суспільних відносин складаються з суб`єктів, об`єктів і змісту (прав та обов`язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є юридичні факти, котрі поділяються на юридичні дії (спричинення яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).

Так, в силу положень ЦК України у момент народження фізичної особи, в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов`язки) та припиняється у момент її смерті (ст. 25), а з підстав встановлених цим Кодексом виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання) котра може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 30) при цьому відповідно до ч. 2 ст. 15 СК України, якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов`язок особистого немайнового характеру припиняється у зв`язку з неможливістю його виконання, підставою позбавлення батьківських прав у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, є ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків.

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

З цього слідує, що підставою встановлення факту самостійного виховання неповнолітньої дитини батьком, необхідно встановити юридичний факт, або декілька, в силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Заявник звертаючись до суду зазначив, що мати дитини ОСОБА_3 - ОСОБА_2 проживає окремо, не бере участі у вихованні сина.

Такі твердження в силу ст. 141 СК України суд розцінює критично, оскільки проживання батьків окремо від дітей не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дітей.

Разом з тим, ОСОБА_1 не надав доказів, що в питанні виховання чи утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , його мати умисно ухиляється від виконання цих обов`язків чи реалізації прав з даного приводу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Сімейним кодексом України встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі (ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 15 СК України). Разом з тим, в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), котрі мають бути підтверджені виключно цивільно-правовими актами (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім), та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються, та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

Зважаючи на те, що заявник не довів, що мати дитини в силу певних юридичних фактів не виконує прав та обов`язків щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вимога про встановлення факту самостійного виховання неповнолітньої дитини є необґрунтованою та не підтверджена належними доказами.

Разом з тим, суд враховує положення частини першої статті 3 Конвенції про права дитини, у якій зазначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява N 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що наданих заявником доказів недостатньо, аби зробити обґрунтований висновок про те, що він самостійно виховує неповнолітнього сина, а отже, підстави для задоволення заяви відсутні.

Керуючись ст. ст. ЦПК 258, 259, 263-265, 268, 273, 293, 294, 315-319, 354 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Комишнянська селищна рада Миргородського району Полтавської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного виховання дитини - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 .

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Миргородським МРВ УДМС України в Полтавській області 17.08.2013 року.

Заінтересована особа: Комишнянська селищна рада Миргородського району Полтавської області, місце розташування: вул. Миру, буд. 84, смт. Комишня Миргородського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 04381536.

Заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце розташування: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Повний текст рішення виготовлений 05.06.2024.

Суддя: О. Г. Третяк