Ухвала

від 06.06.2024 по справі 752/5201/21

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/5201/21

Провадження № 2-ві/752/24/24

У Х В А Л А

Іменем України

06 червня 2024 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши в порядку письмового провадження, в приміщенні суду заяву ОСОБА_1 про відвід судді Машкевич К.В., що подана в межах розгляду цивільно справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Київської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним, скасування державної реєстрації земельної ділянки,

встановив:

Заявник ОСОБА_1 , в межах розгляду справи за його позовом до ОСОБА_2 , Київської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним, скасування державної реєстрації земельної ділянки, звернувся до суду з заявою про відвід судді Машкевич К.В.

В обґрунтування вказаної заяви посилається на те, що головуюча суддя довго не вирішувала питання про прийняття уточнення до позовної заяви, які подані були позивачем 02 серпня 2022 року та ухвалою від 24 травня 2023 року відмовила у прийнятті заяви про уточнення позову, назвавши при цьому його заяву «про збільшення розміру позовних вимог». Фактично суддя поставила його в ситуацію неможливості ефективного способу захисту. Сама по собі мотивувальна частина ухвали містить ознаки зайвого формалізму, адже ч.2 ст.5 ЦПК України давала право судді в будь-якому випадку прийняти до розгляду його уточнення до позовних вимог, виходячи з пріоритету ефективності способу судового захисту. Суддя фактично самоусунулася від вирішення відповідних вимог і поставила його в положення, що позов є практично завідомо відмовний, а застосування ефективного способу захисту унеможливила. Крім того, у справі №752/11979/22, яка також розглядалась суддею Машкевич К.В., головуючий суддя вирішила справу розглядати у письмовому провадженні, що одразу унеможливило заявнику доведення обставин, викладених у позові, та згодом відмовила у задоволенні позову. Вказане рішення оскаржується в апеляційному порядку. Також заявником було у даній справі подано клопотання про витребування доказів, в задоволенні якого протокольною ухвалою суду йому було відмовлено, про що він дізнався в ухвалі від 12 лютого 2024 року про закриття підготовчого провадження.

Зазначає, що у нього є обґрунтовані підстави вважати, що суддя систематично усуває заявника від можливості реалізації його процесуальних прав, допускає затягування розгляду справи, що викликає сумнів у заявника у неупередженості та об`єктивності судді.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 03 червня 2024 року визнано заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді необґрунтованою, матеріали заяви передано для автоматизованого розподілу з метою визначення іншого судді для розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді у порядку, передбаченому ч.1 ст. 33 ЦПК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2024 року вирішення питання про відвід передано судді Слободянюк А.В.

Суд, вивчивши заяву про відвід головуючої судді та додатки до неї, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом положень ч. 13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове за сідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Суд не вбачає необхідності повідомляти учасників справи про судове засідання, а тому відповідно до вимог ч. 8 ст. 40 ЦПК України розгляд даної заяви проводиться без повідомлення учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини 3 статті 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Також статтею 36 ЦПК України встановлено підстави для відводу (самовідводу) судді. Так, відповідно до ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Як вбачається із заяви про відвід, підставою для відводу головуючого судді у даній справі стала незгода заявника із тривалим судовим розглядом, відмовою заявнику у прийнятті заяви про уточнення позовних вимог, відмовою у витребуванні доказів, з якими звертався заявник до суду у ході судового розгляду, тобто незгода сторони позивач із процесуальними діями судді під час судового розгляду справи. Крім того, заявник ОСОБА_1 посилається на обставини судового розгляду іншої цивільної справи (№ 752/11979/22) під головуванням судді Машкевич К.В.

Разом з тим, ч. 4 ст. 36 ЦПК України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

В той же час, пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» визначено, що процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом. А тому, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Європейський суд з прав людини в п. 49 рішення у справі "Білуха проти України" вказав, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Стосовно об`єктивного критерію Європейський суд вказує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (п. 52 рішення у справі "Білуха проти України").

З огляду на підстави заявленого відводу, суд вважає, що заява про відвід є необґрунтованою, оскільки не містить посилання на дії вчинені суддею, що можуть свідчити про її упередженість у даній справі, що є підставами для відводу, визначеними ст.36 ЦПК України, а викладені заявником обставини, не можуть розцінюватись як прояв упередженості головуючого під час розгляду справи.

Отже, враховуючи вищевикладене, безпідставними є твердження заявника про упередженість, необ`єктивність судді, нехтування норм процесуального права, а тому суд приходить до висновку про відмову в задоволені заяви ОСОБА_1 про відвід судді Машкевич К.В. у даній справі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 33-41 ЦПК України, суддя,-

постановив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Машкевич К.В., що подана в межах розгляду цивільно справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Київської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним, скасування державної реєстрації земельної ділянки, відмовити.

Розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Київської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним, скасування державної реєстрації земельної ділянки, проводити в тому ж складі суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо, скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. (п. 4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України).

Суддя А.В. Слободянюк