Постанова

від 05.06.2024 по справі 712/7800/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/738/24Головуючий по 1 інстанціїСправа №712/7800/23 Категорія: 302000000 Токова С.Є. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційнийсуд ускладі колегіїсуддів:

Сіренка Ю.В., Гончар Н.І., Новікова О.М.

секретар Матюха В.І.

учасники справи:

позивач: заступник керівника Черкаської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави,

відповідачі: Черкаська міська рада, ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Соснівка Нова»,

третя особа: ОСОБА_2 ,

особа, що подає апеляційну скаргу: заступник керівника Черкаської обласної прокуратури,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 січня 2024 року, у складі судді Токової С.Є., у справі за позовом заступника керівника Черкаської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави до Черкаської міської ради, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Соснівка Нова», третя особи: ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, витребування земельної ділянки,

вс та но ви в:

У липні 2023 року заступник керівника Черкаської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави звернувся до суду з вказаним позовом. Просив визнати незаконним та скасувати рішення Черкаської міської ради № 3-346 від 09.02.2021 «Про передачу земельної ділянки у власність в районі АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка, учасник АТО)» та витребувати у ТОВ «СОСНІВКА НОВА» на користь територіальної громади міста Черкаси в особі Черкаської міської ради земельну ділянку площею 0,0839 га, яка мала кадастровий номер 7110136700:02:015:0007, в кординатах, межах та конфігурації, що була передана рішенням Черкаської міської ради №3-346 від 09.02.2021 шляхом виготовлення документації щодо об`єднання та поділу земельних ділянок кадастровий номер 7110136700:02:015:1013 площею 0,0676 га та кадастровий номер 7110136700:02:015:3013 площею 0,0739 га. Судові витрати стягнути з відповідачів солідарно на користь Черкаської обласної прокуратури.

В обгрунтування вимог позовної заяви вказував, що рішенням Черкаської міської ради від 09.02.2021 № 3-346 передано громадянину ОСОБА_1 безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) земельну ділянку в районі АДРЕСА_1 площею 0,0839 га (кадастровий номер 7110136700:02:015:0007).

Згідно з документацією із землеустрою та висновками управління планування та архітектури департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради № 71126-3 від 06.09.2019 та № 01-29/24470 від 26.05.2020 на земельну ділянку в районі АДРЕСА_1 (кадастровий номер 7110136700:02:015:0007) наявні містобудівні обмеження та обтяження землекористування, пов`язані із розташуванням земельної ділянки площею 0,0839 га в межах заповідної території «Черкаські берегові схили» та із реалізацією містобудівної документації (земельна ділянка належить до лікувальної зони «Г-4» та до зони зелених насаджень в санітарно-захисних зонах «С-6(С-6п)») та пов`язані з розміщенням частини земельної ділянки площею 0,0051 га та 0,0005 га в охоронній зоні навколо діючих інженерних комунікацій.

Тому прокурор наголошував на тому, що оскаржуване рішення міської ради не відповідає вимогам земельного та містобудівного законодавства, оскільки відповідно до Генерального плану міста, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 29.12.2011 № 3-505, на вищевказаній ділянці передбачена територія лікувальних закладів та санітарно-захисних зелених насаджень.

Похідною від вимоги про скасування спірного рішення Черкаської міської ради від 09.02.2021 № 3-346 є вимога, пред`явлена до ТОВ «СОСНІВКА НОВА» (дійсний власник ділянки) про витребування із володіння останнього на користь територіальної громади міста земельної ділянки, переданої рішенням Черкаської міської ради № 3-346 від 09.02.2021, оскільки відповідно дост. 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно достатті 388 цього Кодексумайно не може бути витребуване у нього. Згідно зістаттею 387 Цивільного кодексу України власникмає право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Прокурор зазначав, що ОСОБА_1 , отримуючи спірну земельну ділянку у власність для індивідуального житлового будівництва міг усвідомлювати, що її надання відбувається Черкаською міською радою на підставі рішення № 3-346 від 09.02.2021 з порушенням вимог земельного законодавства України. При цьому, ОСОБА_2 (третя особа) та ТОВ «СОСНІВКА НОВА» набули спірну земельну ділянку у власність в особи, яка з огляду на зазначені обставини, не мала права її отримувати та відчужувати.

Підставами для пред`явлення позову про скасування рішення Черкаської міської ради та набутих на його підставі особою прав, в розумінні ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», зазначав неспроможність органу контролю та органу місцевого самоврядування захистити встановлений Державою інститут, яким закріплено порядок розпорядження та користування комунальними землями загального користування в інтересах всієї територіальної громади, через судові інстанції або у досудовому порядку.

Пред`явлення даного позову спрямоване на відновлення порушеного права територіальної громади м. Черкаси на належне розпорядження землями комунальної форми власності, інститут якого закріплений Державою на конституційному та законодавчому рівні в частині гарантування можливості розпоряджатись землями загального користування представниками всієї територіальної громади.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 січня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд вмотивував своє рішення тим, що відсутні порушення прав та інтересів як позивача, так і Черкаської міської ради, як розпорядника земель територіальної громади, оскільки рішенням Черкаської міської ради від 13.05.2021 №5-318 «Про затвердження містобудівної документації «Внесення змін до генерального плану міста Черкаси (Актуалізація)» зупинено дію Плану зонування території міста Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 04 грудня 2014 року №2-513, затверджено відповідні зміни до Генерального плану міста Черкаси та у відповідності до змін до генерального плану міста, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7110136700:02:015:0007 відноситься до території садибної забудови, на якій можливо здійснювати будівництво житлового будинку.

Стосовно доводів прокурора про віднесення спірної земельної ділянки до земель природо-заповідного фонду та про неможливість передачі земельної ділянки для будівництва за відсутності затвердженого історико-архітектурного опорного плану м. Черкаси, суд зауважив, що враховуючи відсутність будь-яких археологічних об`єктів на спірній земельній ділянці (відсутність культурного шару), земельна ділянка не відноситься до земель історико-культурного призначення за всіма ознаками, а всі процедури захисту культурної спадщини були дотримані.

Відмовляючи у задоволенні вимоги прокурора про витребування земельної діялнки на користь територіальної громади міста, суд виснував, що оскаржуване рішення прийнято Черкаською міською радою в межах повноважень та у спосіб передбачений чинним законодавством, спірна земельна ділянка відчужена особою, яка мала на це право. Отже, як ОСОБА_1 , так, відповідно, і ОСОБА_2 та ТОВ «Соснівка Нова» є добросовісними набувачами спірної земельної ділянки, за наявності права на таке отримання та отримавши її від особи, яка мала законні права і повноваження на її відчуження, тому, вони не є особами, які незаконно заволоділи майном.

Не погоджуючись з рішенням суду, прокурор оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, стягнути судовий збір з відповідачів на користь Черкаської обласної прокуратури.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що рішення прийняте з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи щодо недоведеності належності спірної земельної ділянки до земель історико-культурного призначення, відсутності порушеного права позивача у спірних правовідносинах.

Вказує, що судом не враховано, що спірна земельна ділянка на час прийняття оспореного рішення не могла бути передана Черкаською міською радою ОСОБА_1 з метою будівництва і обслуговування житлового будинку, оскільки проектна документація не відповідала чинній на той час містобудівній документації м. Черкаси, а саме Генеральному плану та Плану зонування території міста Черкаси.

Скаржник звертає увагу, що на момент прийняття оспореного рішення Черкаської міської ради актуалізація Генерального плану м. Черкаси проведена не була.

Вважає висновок суду, що факт прийняття Черкаською міською радою рішення від 13.05.2021 №5-318 «Про затвердження містобудівної документації «Внесення змін до Генерального плану міста Черкаси (Актуалізації)» усуває порушення прав та інтересів держави, суперечить правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у п.66 постанови від 11.09.2019 у справі №924/174/18, згідно якого при вирішенні спору про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, суд повинен виходити з оцінки дій такого органу, вчинених останнім на момент прийняття оскаржуваного рішення.

Також, скаржник вказує на розміщення спірної земельної ділянки в межах заповідної території «Черкаські берегові схили», а отже, віднесення її до земель історико-культурного призначення. Вказує, що суд допустив помилковий висновок про невіднесення спірної земельної ділянки до земель історико-культурного призначення лише з огляду на лист Департаменту культури взаємозв`язків із громадськістю Черкаської обласної державної адміністрації від 19.02.2020 про знищення на ній культурного шару. Натомість, матеріали справи не містять висновку спеціаліста в галузі археології, який би свідчив про відсутність археологічних об`єктів та історичного культурного шару на ній.

Скаржник наголошує на тому, що неприйняття рішення органом місцевого самоврядування про зміну цільового призначення цієї земельної ділянки та приведення його у відповідність до дійсного призначення не впливає на правовий режим даної земельної ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки за законом такий правовий режим пов`язаний з фактом знаходження на ній відповідної пам`ятки культурної спадщини.

Звертає увагу, що надання спірної земельної ділянки, яка належить до земель історико-культурного призначення для будівництва суперечить вимогам ст.ст. 53, 54 ЗК України, ст.ст.34, 37 Закону України «Про охорону культурної спадщини», п.п. 8, 9 Порядку №318, Наказу Держкомзему України від 23.07.2010 №548, відповідно до яких землі історико-культурного призначення використовуються для охорони об`єкта культурної спадщини, для розміщення музейних закладів, для іншого історико-культурного призначення.

Крім того, прокурор вказує на безпідставне посилання суду на висновок експерта землевпорядної експертизи від 04.06.2020 №6847/82-20, який відсутній в матеріалах справи, жодною стороною не долучався, тобто є неналежним доказом.

У відзиві на апеляційну скаргу, представник Черкаської міської ради зазначає, що твердження прокурора про віднесення спірної земельної ділянки до земель історико-культурного призначення повністю спростовано судом.

На думку представника Черкаської міської ради, прокурором обрано неефективний спосіб захисту щодо скасування рішення Черкаської міської ради, оскільки рішення було реалізовано та вичерпало свою дію фактом його виконання. Отже, визнання незаконним оспорюваного рішення не призведе до захисту інтересів держави та повернення земельної ділянки територіальній громаді, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №483/448/20.

Незаконність рішення може бути визнана в межах розгляду справи без заявлення вимоги про таке визнання та скасування. Відповідна правова позиція була наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №922/1830/19.

Посилається на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 373/626/17, відповідно до якої міська рада є неналежним відповідачем у справі про витребування земельної ділянки, оскільки поєднує в собі позивача та відповідача одночасно, тобто позов повинен подаватися прокурором в інтересах міської ради.

Вказує на те, що прокурором не заперечується факт затвердження Актуалізації до Генерального плану міста, відповідно до якої на спірній земельній ділянці передбачено зону садибної забудови, що виключає порушення прав та інтересів територіальної громади, а, отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Прокурором не доведено, що спірна земельна ділянка мала цільове призначення як землі природно-заповідного фонду та землі історико-культурного призначення, на чому він наголошує в апеляційній скарзі, як і не надано доказів знаходження на земельній ділянці об`єктів природно-заповідного фонду чи історико-культурного призначення.

Крім того, представник Черкаської міської ради зазначає, що міська рада лише затверджує проект землеустрою, а не погоджує його, як помилково зазначає прокурор, а відповідно до положень ст. 186-1 ЗК України орган, який затверджує проект землеустрою не має права відмовити у затвердженні проекту землеустрою, який погоджено.

У відзиві на апеляційну скаргу, представник ТОВ «Соснівка Нова» просить залишити скаргу без задоволення, а рішення без змін, мотивуючи тим, що рішенням Черкаської міської ради від 13.05.2021 №5-318 «Про затвердження містобудівної документації «Внесення змін до генерального плану міста Черкаси (Актуалізація)» зупинено дію Плану зонування території міста Черкаси, затверджено відповідні зміни до Генерального плану міста Черкаси, та віднесено спірну земельну ділянку до території садибної забудови, на якій можливо здійснювати будівництво житлового будинку, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування рішення Черкаської міської ради №3-346 від 09.02.2021.

Наголошує на тому, що прокурором не надано доказів, які вказують, що спірна земельна ділянка відносилась до земель історико-культурного призначення. Крім того, доводи скаржника про відсутність історико-архітектурного опорного плану не відповідають дійсності, оскільки в складі Генерального плану м. Черкаси наявна «Схема обмежень обумовлених історико архітектурним опорним планом».

На переконання представника ТОВ «Соснівка Нова», оспорюване рішення Черкаської міської ради прийнято з дотриманням вимог законодавства та в межах повноважень міської ради.

Заслухавши суддю - доповідача, міркування прокурора, який підтримав вимоги апеляційної скарги за наведених у ній підстав, думку представників Черкаської міської ради та ТОВ «Соснівка Нова», які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити законне рішення суду в силі, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно ст. 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не дотримався вказаних вимог закону.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Черкаської міської ради № 3-346 від 09.02.2021 «Про передачу земельної ділянки у власність в районі АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка, учасник АТО)» передано громадянину ОСОБА_1 земельну ділянку у власність в районі АДРЕСА_1 площею 0,0839 га. (кадастровий номер 7110136700:02:015:0007) безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

В пункті 2 рішення вказано, що згідно з документацією із землеустрою та висновками управління планування та архітектури департаменту архітектури та містобудування № НОМЕР_1 від 06.09.2019 та №01-29/24470 від 26.05.2020 (кадастровий номер 7110136700:02:015:0007) наявні містобудівні обмеження та обтяження землекористування, пов`язані із розташуванням земельної ділянки площею 0,0839 га в межах заповідної території «Черкаські берегові схили» та із реалізацією містобудівної документації (земельна ділянка належить до лікувальної зони «Г-4» та до зони зелених насаджень в санітарно-захисних зонах «С-6(С-6п)» та пов`язані із розміщенням частини земельної ділянки площею 0, 0051 га та 0,0005 га в охоронній зоні навколо діючих інженерних комунікацій.

Оформлення прав на земельну ділянку необхідно проводити згідно з чинним законодавством за умови внсеення в приватизаційні документи запису про встановлення обмеження містобудівного характеру.

Крім того, п.3 рішення передбачено земельну ділянку віднести до категорії земель житлової та громадської забудови. Цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Відповідно до генерального плану міста Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міськради від 29 грудня 2011 року № 3-505, на земельній ділянці, що розташована в районі АДРЕСА_1 , площею 0,0839 га (кадастровий номер 7110136700:02:015:0007) передбачена територія лікувальних закладів та санітарно-захисних зелених насаджень (підтверджується фрагментом генерального плану міста Черкаси від 05 березня 2020 року, сформованого відділом містобудівного кадастру та геоінформаційної системи Управління планування та архітектури Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міськради).

Згідно з планом зонування території міста Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міськради від 04 грудня 2014 року № 2-513, спірна земельна ділянка відноситься до функціональної зони «Г-4» - лікувальна зона та «С-6п» - перспективна зона зелених насаджень в санітарно-захисних зонах (підтверджується фрагментом плану зонування території міста Черкаси, сформованого відділом містобудівного кадастру та геоінформаційної системи Управління планування та архітектури Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міськради).

Відповідно до документації із землеустрою та висновку Управління планування та архітектури Департаменту архітектури та містобудування № НОМЕР_1 від 06.09.2019 та № 01-029/24470 від 26.05.2020 на цю земельну ділянку (кадастровий номер 7110136700:02:015:0007) наявні містобудівні обмеження щодо землекористування, пов`язані із розміщенням земельної ділянки в межах заповідної території «Черкаські берегові схили» та пов`язані із реалізацією містобудівної документації (земельна ділянка належить до лікувальної зони «Г-4» та до зони зелених насаджень в санітарно-захисних зонах «С-6(С-6п)») та пов`язані із розміщенням частини земельної ділянки площею 0,005 га та 0,0005 га в охоронній зоні навколо діючих інженерних комунікацій.

За результатами проходження погоджувальної процедури, постійною комісією з питань земельних відносин на розгляд Черкаської міськради було винесено проект рішення № 5756-8-з «Про відмову у передачі земельної ділянки у власність в районі АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка, учасник АТО)».

В пункті 2 даного рішення зазначено, що громадянину ОСОБА_1 відмовлено у передачі земельної ділянки до проведення актуалізації генерального плану міста Черкаси.

Водночас, в пояснювальній записці до проекту рішення «Про відмову у передачі земельної ділянки у власність в районі АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка, учасник АТО)» зазначено, що відповідно до попереднього основного креслення проекту «Внесення змін до генерального плану міста Черкаси (Актуалізація)», земельна ділянка в районі АДРЕСА_1 належить до території садибної житлової забудови. Тобто, актуалізація на вказану земельну ділянку розробниками генплану врахована.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27.07.2023 № 340585441, державним реєстратором Управління з питань державної реєстрації Черкаської міськради 18.03.2021 прийнято рішення (індексний номер: 57201181) про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 ділянки з кадастровим номером 7110136700:02:015:0007, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про право власності № 41090389.

Згодом, 29.03.2021 року ОСОБА_1 продав спірну земельну ділянку ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрованого в реєстрі за № 420 (підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна).

01.06.2021 року на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна ОСОБА_2 передала спірну земельну ділянку до статутного капіталу ТОВ «СОСНІВКА НОВА», про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про право власності № 42365991 від 03.06.2021.

13.01.2023 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 7110136700:02:015:0004, 7110136700:02:015:0005 та 7110136700:02:015:0007 було сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 7110136700:02:015:0013 (площа 0,2839 га).

Згідно даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 13.01.2023 на земельну ділянку кадастровий номер 7110136700:02:015:0013 зареєстровано право приватної власності за ТОВ «СОСНІВКА НОВА» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2681636371080, номер запису про право власності - 48992490).

25.01.2023 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:02:015:0013 сформовано земельні ділянки з кадастровими номерами 7110136700:02:015:1013 площею 0,0676 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2693468771101, номер запису про право власності - 49277332), 7110136700:02:015:3013 площею 0,0739 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2693183471101, номер запису про право власності - 49270864) та 7110136700:02:015:2013 площею 0,1424 га. На вказані земельні ділянки зареєстровано право приватної власності за ТОВ «СОСНІВКА НОВА».

Згідно з рішенням Черкаської міської ради від 13 травня 2021 року №5-318 «Про затвердження містобудівної документації «Внесення змін до генерального плану міста Черкаси (Актуалізація)», яким, вирішено наступне: затверджено містобудівну документацію «Внесення змін до генерального плану міста Черкаси (Актуалізація)», розроблену Товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут Харківпроект»; внесені зміни до генерального плану міста Черкаси, затвердженого зазначеним рішенням від 29 грудня 2011 року № 3-505 «Про затвердження Генерального плану міста Черкаси» згідно з містобудівною документацією, відповідно до пункту 1 цього рішення; встановлено, що після набрання чинності цим рішенням застосуванню підлягають положення генерального плану міста Черкаси з урахуванням внесених змін (актуалізації); зупинена дія Плану зонування території міста Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міськради від 04 грудня 2014 року № 2-513 «Про затвердження Плану зонування території міста Черкаси», у частині, що суперечить внесеним змінам до цього генерального плану міста Черкаси.

Правове регулювання наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 4 ст. 42 ЦПК України у справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Пред`явлення позову прокурором в інтересах держави для захисту прав територіальної громади в даному випадку є законним, що не заперечується учасниками справи.

Відповідно до статті 1 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Земельні відносини регулюютьсяКонституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (частина перша-друга статті 3 ЗК України).

Земля, водні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (статті13,14 Конституції України).

Відповідно до частини другоїстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (стаття 19 ЗК України).

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Відповідно достатті83ЗК Україниземлі,які належатьна правівласності територіальнимгромадам сіл,селищ,міст,є комунальноювласністю.У комунальнійвласності перебуваютьусі землів межахнаселених пунктів,крім земельнихділянок приватноїта державноївласності.

Частиною 4 даної статті передбачено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать,зокрема,землі загальногокористування населенихпунктів (майдани,вулиці,проїзди,шляхи,набережні,пляжі,парки,сквери,бульвари,кладовища,місця знешкодженнята утилізаціївідходів тощо); землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно доп.г)ч.1ст.150ЗК Українидо особливоцінних земельвідносяться: землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.

Частиною другоюстатті 116 ЗК Українипередбачено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини шостоїстатті 118 ЗК Українигромадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу. Аналогічне положення закріплене у ст. 40 ЗК України.

Згідно з ч.3 ст. 20 ЗК України категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.

Частиною 7 ст. 20 ЗК України визначено, що зміна цільового призначення земельних ділянок погоджується у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, внаслідок якої земельні ділянки виводяться із складу таких категорій, а також зміни цільового призначення земель, визначенихпунктом "б"частини першої статті 150 цього Кодексу, - з Кабінетом Міністрів України.

Пунктом а)ч.1ст.21ЗК Українипередбачено,що порушенняпорядку встановленнята зміницільового призначенняземель єпідставою для: визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Главою 10 ЗК України визначено порядок використання земель історико-культурного значення.

Відповідно до ст. 53 ЗК України до земельісторико-культурногопризначення належатьземлі,на якихрозташовані пам`яткикультурної спадщини,їх комплекси(ансамблі),історико-культурнізаповідники,історико-культурнізаповідні території,охоронювані археологічнітериторії,музеї простонеба,меморіальні музеї-садиби.

Згідно ст.54ЗК Україниземлі історико-культурногопризначення можутьперебувати удержавній,комунальній таприватній власності. Навколо історико-культурнихзаповідників,історико-культурнихзаповідних територій,об`єктів культурноївсесвітньої спадщини,музеїв простонеба,меморіальних музеїв-садиб,які наданіта використовуютьсядля потребохорони культурноїспадщини,пам`ятоккультурної спадщини,їх комплексів(ансамблів)встановлюються зониохорони пам`ятокіз забороноюдіяльності,що шкідливовпливає абоможе вплинутина додержаннярежиму використаннятаких земель. Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Відповідно дост.54-1ЗК Україниз метоюохорони культурноїспадщини навикористання земельу межахтериторії пам`яткикультурної спадщини,історико-культурногозаповідника,історико-культурноїзаповідної території,охоронюваної археологічноїтериторії,музею простонеба,меморіального музею-садиби,зон охорони,буферної зони,історичного ареалунаселеного місця,території об`єктакультурної всесвітньоїспадщини встановлюютьсяобмеження відповіднодоЗакону України"Проохорону культурноїспадщини". Обмеження у використанні земель у межах території пам`ятки культурної спадщини, історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території, охоронюваної археологічної території, музею просто неба, меморіального музею-садиби, зон охорони, історичного ареалу населеного місця, буферної зони, території об`єкта культурної всесвітньої спадщини поширюються на усі розташовані в межах цих територій та об`єктів землі незалежно від їх цільового призначення.

Відмовляючи у задоволенні позову прокурора, суд, зокрема, дійшов висновку про безпідставність доводів, що спірна земельна ділянка відноситься до земель природо-заповідного фонду та про неможливість передачі земельної ділянки для будівництва за відсутності затвердженого історико-архітектурного опорного плану м. Черкаси.

Натомість, колегія суддів вважає такий висновок передчасним з огляду на наступне.

Так, прокурор в обгрунтування позовних вимог вказував, що спірна земельна ділянка займає землі лікувальної зони та зони зелених насаджень в санітарно-захисних зонах, тобто є землею загального користування, а також розміщена в межах заповідної території «Черкаські берегові схили», що зумовлює віднесення її територіїдо земель історико-культурного призначення.

Колегія суддів вважає, що доводи прокурора про належність спірної земельної ділянки до земель історико-культурного призначення підтверджується матеріалами справи, а саме:

-рішенням Виконавчого комітету Черкаської обласної ради народних депутатів від 29.03.91 №64, відповідно до якого з метою забезпечення охорони пам`яток археології, історії, а також збереження унікального природного ландшафту оголошено заповідною територією «Черкаські берегові схили». Пунктом 2 рішення передбачено, що проектування будь-яких об`єктів, а також проведення земляних, намивних, будівельних робіт на заповідній території погоджувати з державними органами охорони памяток історії та культури, державними органами охорони природи;

-висновком Департаменту культури та взаємозв`язків з громадськістю Черкаської ОДА №02/01-03-07/162/02/01-03-07 від 19.02.2020, яким констатовано, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах об`єднаної охоронної зони пам`яток археології м. Черкаси;

-висновками Управління планування та архітектури Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради №71126-з від 06.09.2019 та №01-29/24470 від 26.05.2020, згідно яких на спірну земельну ділянку наявні містобудівні обмеження та обтяження землекористування, зокрема, земельна ділянка потрапляє в заповідну територію «Черкаські берегові схили»;

-листом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 10-23-0.2-255\2-23 від 20.01.2023, відповідно до якого на земельну ділянку з кадастровим номером 7110136700:02:015:0007 до Державного земельного кадастру внесено відомості про обмеження, в т.ч. зона особливого режиму забудови на площу 0,005 га та 0,0782 га, зона охорони пам`ятки культурної спадщини на площу 0,0005 га та 0,0782 га; охоронна зона навколо інженерних комунікаційна площу 0,0051 га та 0,0005 га.

Крім того, факт того, що спірна земельна ділянка має в складі землі історико-культурного призначення вбачається з пояснювальних записок до документації із землеустрою, розробленої інженером землевпорядником ОСОБА_3 для об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 7110136700:02:015:0004, 7110136700:02:015:0005 та 7110136700:02:015:0007 в земельну ділянку з кадастровим номером 7110136700:02:015:0013, а потім для поділу останньої на три інші земельні ділянки з кадастровими номерами 7110136700:02:015:1013 площею 0,0676 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2693468771101, номер запису про право власності - 49277332), 7110136700:02:015:3013 площею 0,0739 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2693183471101, номер запису про право власності - 49270864) та 7110136700:02:015:2013 площею 0,1424 га., на які потім зареєстровано право власності за відповідачем ТОВ «Соснівка Нова». Так, відповідно до пояснювальних записок, земельна ділянка має містобудівні обмеження охоронна зона пам`ятки культурної спадщини (заповідна територія «Черкаські берегові схили») площа земельних ділянок складає 0, 2839 га (а.с. 88, 100 т.1).

Відповідно до ст. 34 ЗаконуУкраїни «Про охорону культурної спадщини» землі, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що відсутність будь-яких археологічних об`єктів на спірній земельній ділянці (відсутність культурного шару), підтверджує, що земельна ділянка на момент відведення не відносилась до земель історико-культурного призначення не відповідають матеріалам справи.

До того ж, колегія суддів наголошує на тому, що належність спірної земельної ділянки до земель історико-культурного призначення має місце саме через те, що вона знаходиться в межах заповідної зони «Черкаські берегові схили» (об`єкт культурної спадщини), а не внаслідок рішень органу місцевого самоврядування чи висновку Департаменту культури та взаємозв`язків з громадськістю Черкаської ОДА.

Частиною 7 ст. 20 ЗК України визначено, що зміна цільового призначення земельних ділянок погоджується у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, внаслідок якої земельні ділянки виводяться із складу таких категорій, а також зміни цільового призначення земель, визначенихпунктом "б"частини першої статті 150 цього Кодексу, - з Кабінетом Міністрів України.

Натомість, оспорюваним рішенням міської ради, всупереч вимог ст. 20 ЗК України, визначено цільове призначення земель для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Статтею 1 ЗаконуУкраїни «Про охорону культурної спадщини» визначено, що об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

зони охорони пам`ятки, історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території (далі - зони охорони) - встановлювані навколо території пам`ятки, історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання;

історичне населене місце - населене місце, яке зберегло повністю або частково історичний ареал і занесене доСписку історичних населених місць України;

історичний ареалнаселеного місця-частина населеногомісця,що збереглаоб`єктикультурної спадщиниі пов`язаніз нимирозпланування таформу забудови,які походятьз попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку.

Ст. 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкти культурної спадщини, що є пам`ятками (за винятком пам`яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Постановою Кабінету Міністрів України № 878 від 26 липня 2001 року затверджено Список історичних населених місць України, куди занесено і м. Черкаси.

Згідно зч.ч.4,5ст.17Закону України«Про регулюваннямістобудування» длянаселених пунктів,внесених доСпискуісторичних населенихмісць України,у межахвизначених історичнихареалів ускладі генеральногоплану населеногопункту визначаютьсярежими регулюваннязабудови тарозробляється історико-архітектурнийопорний план,в якомузазначається інформаціяпро об`єктикультурної спадщинита зониїх охорони. Склад, зміст та порядок розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного пункту визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації.

Відомості про зазначені в історико-архітектурному опорному плані: об`єкти всесвітньої спадщини, їх території та буферні зони; пам`ятки культурної спадщини, у тому числі археологічні, їх території та зони охорони; межі та правові режими використання історичних ареалів населених місць; історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території та їх зони охорони; охоронювані археологічні території вносяться до Державного земельного кадастру в порядку, встановленому відповідно доЗакону України"Про Державний земельний кадастр" як обмеження у використанні земель у сфері забудови.

Так, відповідно до листа Міністерства культури України №38/10/15-18 від 26.04.2018, з 01 січня 2019 року за умови відсутності затвердженого в установленному порядку ІАОП будь-яке нове будівництво, реконструкція та капітальний ремонт в історичних населених місцях, у тому числі тих, в яких визначені історичні ареали, є неможливим (а.с. 109- 110 т.1).

З листаМіністерства культурита інформаційноїполітики України№7578/6.11.1від 02.07.2021вбачається,що Міністерство зверталося до голови Черкаської міської ради Бондаренка А.В. листом від 21.08.2020 №10434/6.11.1, в якому наголошувало на необхідності виконання вимог чинного пам`яткоохоронного законодавства та обов`язковості розроблення ІАОП, однак, відповіді на даний лист не було (а.с.111).

Відповідно до вказаного листа Міністерства культури та інформаційної політики України за №10434/6.11.1 до голови Черкаської міської ради, зазначено, що норма щодо обов`язковості розробки і затвердження історико-архітектурного опорного плану історичних населених місць інтегрована до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (ст. 17 даного закону) (а.с.112-115 т.1).

Розробка іншої містобудівної документації на місцевому рівні без розробки та затвердження в установленому порядку ІАОП є такою, що не відповідає вимогам Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Також, у вказаному листі Міністерства культури та інформаційної політики України наголошено на необхідності вжиття невідкладних заходів щодо приведення у відповідність до вимог ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» генерального плану історичного населеного міста Черкаси та розробки і затвердження в установленому порядку ІАОП.

Як в суді першої, так і в апеляційній інстанції, Черкаською міською радою не спростовано доводів прокурора про відсутність розробленого та затвердженого Історико архітектурного опорного плану міста Черкаси на момент затвердження проектної документації та передання у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки.

Тому, оспорюване рішення Черкаської міської ради прийняте всупереч вимог діючого на той час законодавства.

Заслуговують на увагу доводи скаржника про неврахування судом невідповідності спірної земельної ділянки містобудівним умовам на момент прийняття рішення Черкаської міської ради № 3-346 від 09.02.2021.

Відмовляючи у задоволенні позову та відхиляючи доводи прокурора про відсутність на момент прийняття рішення ЧМР змін до Генерального плану міста Черкаси, суд вказав, що оскільки рішенням Чекаської міської ради від 13.05.2021 №5-318 «Про затвердження містобудівної документації «Внесення змін до генерального плану міста Черкаси (Актуалізація)» зупинено дію Плану зонування території міста Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 04 грудня 2014 року №2-513, затверджено відповідні зміни до Генерального плану міста Черкаси та у відповідності до змін до Генерального плану міста, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7110136700:02:015:0007 відноситься до території садибної забудови, на якій можливо здійснювати будівництво житлового будинку, тому порушення прав позивача відсутні.

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, з огляду на таке.

Так, відповідно до матеріалів справи, а саме, висновків Управління планування та архітектури Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради №71126-з від 06.09.2019 та №01-29/24470 від 26.05.2020 на спірну земельну ділянку наявні містобудівні обмеження та обтяження землекористування, пов`язані із розташуванням земельної ділянки площею 0,0839 га в межах заповідної території «Черкаські берегові схили» та із реалізацією містобудівної документації (земельна ділянка належить до лікувальної зони «Г-4» та до зони зелених насаджень в санітарно-захисних зонах «С-6(С-6п)») та пов`язані із розміщенням частини земельної ділянки площею 0,0051 га та 0,0005 га в охоронній зоні навколо діючих інженерних комунікацій.

Отже, виділення земельної ділянки у власність можливе лише після внесення рішенням Черкаської міської ради змін в Генеральний план міста Черкаси (Актуалізації).

Відповідно до проекту рішення ЧМР «Про відмову у передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1 » №5756-8-3, до проведення актуалізації генерального плану міста Черкаси відмовити у передачі земельної ділянки.

Натомість, оспорюваним рішенням ЧМР всупереч вказаних умов, передано земельну ділянку з кадастровим номером 7110136700:02:015:0007 у власність ОСОБА_1 до проведення актуалізації Генерального плану міста Черкаси.

Отже, на момент прийняття оспорюваного рішення земельна ділянка належала до земель загального користування, що підтверджено вказаними доказами у справі.

Таким чином, спірна земельна ділянка на момент відведення не відповідала генеральному плану міста Черкаси та плану зонування території, і такі обставини були підставою для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що встановлено частиною 7статті 118 ЗК України, в редакції чинній на час прийняття оскаржуваних рішень, згідно якої відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Водночас, подальше внесення змін до Генерального плану міста (Актуалізація), яке проведене Черкаською міською радою 13.05.2021 не має правового значення, оскільки суд повинен виходити з оцінки дій такого органу, вчинених останнім на момент прийняття оскаржуваного рішення, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у п.66 постанови від 11.09.2019 у справі №924/174/18, згідно якого при вирішення спору про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, суд повинен виходити з оцінки дій такого органу, вчинених останнім на момент прийняття оскаржуваного рішення.

Суд не врахував вказаного та дійшов невірного висновку про відсутність порушення з боку Черкаської міської ради, яка надала у власність ОСОБА_4 земельну ділянку, цільове та функціональне призначення якої не відповідало містобудівній документації на момент прийняття оспорюваного рішення міської ради, тобто до внесення змін в Генеральний план міста.

За загальним правилом, закріпленим устатті 387 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України), власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першоїстатті 388 ЦК Українипов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістомстатті 388 ЦК Українивипадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власників у силу обставин, передбачених частиною першоюстатті 388 ЦК України, зокрема чи з їхньої волі вибуло це майно з їх володіння. Оскільки добросовісне набуття в розумінністатті 388 ЦК Україниможливе лише тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, то наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна із чужого володіння.

Такі правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимогстатті 388 ЦК Україниможе витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей387і388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18.

За матеріалами справи, що переглядається, спірна земельна ділянки перебувала у власності територіальної громади, а орган місцевого самоврядування, приймаючи рішення про її відчуження, діяв з порушенням закону, а відтак дана земельна діляна вибула з володіння власника поза його волею, а тому підлягає витребуванню на підставістатті 388 ЦК України.

Водночас, враховуючи правові висновки Верховного Суду, визнання рішення Черкаської міської ради незаконним та його скасування є неефективним способом захисту, оскільки не призведе до відновлення порушеного права територіальної громади, а тому така вимога не підлягає до задоволення.

Крім того, висновки про недоведеність порушення прав позивача, який представляє інтереси територіальної громади міста, зроблено судом без врахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 183/1617/16 (постанова від 14.11.2018) щодо необхідності оцінювати пропорційність заходу втручання держави у право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколуКонвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо мирного володіння особою майном у разі конфлікту між таким правом особи і правами держави та суспільства (у данму випадку на збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність), та щодо врахування тієї обставини, що землі історико-культурного призначення є землями з особливим статусом та перебувають під посиленою правовою охороною держави.

За наведених підстав, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції є таким, що ухвалене при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають матеріалам у справі, а саме, оспорюване рішення Черкаської міської ради прийняте без дотримання вимог законодавства, внаслідок чого передано у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку земельну ділянку, яка не відповідала містобудівній документації на момент прийняття такого рішення, крім того, суд не врахував, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах заповідної території «Черкаські берегові схили», а отже, є землею історико-культурного призначення, що має особливе значення та не могла передаватись в приватну власність особі, без зміни її цільового призначення, яке здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Отже, внаслідок незаконної передачі у власність земельної ділянки загального користування та історико-культурного призначення були порушені законні права та інтереси територіальної громади міста, які підлягають поновленню, шляхом витребування спірної земельної ділянки у кінцевого набувача, тобто у ТОВ «Соснівка Нова».

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

В зв`язку із скасуванням рішення суду першої інстанції та ухваленням нового про часткове задоволення позову, підлягають розподілу судові витрати по сплаті судового збору, понесені прокурором в суді першої та апеляційної інстанцій, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Оскільки дозадоволення підлягаєлише однавимога немайновогохарактеру,то звідповідачів підлягаютьдо стягненняна користьскаржника судовівитрати посплаті судовогозбору заподачу позовута апеляційноїскарги по 2236грн 66коп зкожного.

Керуючись статтями 268, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 січня 2024 року у даній справі скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким позов заступника керівника Черкаської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави до Черкаської міської ради, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Соснівка Нова», третя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, витребування земельної ділянки - задовольнити частково.

Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Соснівка Нова» на користь територіальної громади міста Черкаси в особі Черкаської міської ради земельну ділянку площею 0,0839 га, яка мала кадастровий номер 7110136700:02:015:0007 в координатах, межах та конфігурації, що була передана рішенням Черкаської міської ради №3-346 від 09.02.2021 шляхом виготовлення документації щодо об`єднання та поділу земельних ділянок кадастровий номер 7110136700:02:015:1013 площею 0,0676 га та кадастровий номер 7110136700:02:015:3013 площею 0,0739 га.

В решті в задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Черкаської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Соснівка Нова» судові витрати зі сплати судового збору за подачу позовної заяви та апеляційної скарги в рівних частках з кожного, тобто по 2 236 грн 66 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку та за умов, визначених ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 06 червня 2024 року.

Судді: Ю.В. Сіренко

Н.І. Гончар

О.М. Новіков