Рішення

від 06.06.2024 по справі 160/40/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 рокуСправа №160/40/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНОПАК» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженої відповідальністю «МОНОПАК» (далі позивач, ТОВ «МОНОПАК») до Дніпровської митниці (далі відповідач, митний орган, митниця), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 21.08.2023 р. №UA110110/2023/300033/1 Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43971371);

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110110/2023/000162 Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43971371);

- зобов`язати Дніпровську митницю (код ЄДРПОУ ВП 43971371) повернути ТОВ «МОНОПАК» (код ЄДРПОУ 32723880), сплачену фінансову гарантію у розмірі 23 110 гривень 39 копійок

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «МОНОПАК» зазначено, що 21.08.2023 р. з метою митного контролю митним постом «Ліски» Дніпровської митниці позивачем до митного оформлення подано митну декларацію №23UA1101100006199U3 від 21.08.2023 р. Як стверджує позивач, до митного органу були надані документи необхідні для митного оформлення товарів з визначенням їх митної вартості за першим методом (за ціною контракту), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту №01-03/22 від 28.03.2022 р., однак посадові особи митниці, на думку позивача, витребувавши у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняли рішення №UA110110/2023/300033/1 від 21.08.2023 р. про коригування митної вартості товарів за резервним методом. Відмову в митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110110/2023/000162. На думку позивача, надані до митного органу документи в своїй сукупності подані у відповідності до положень частини 2 статті 53 Митного кодексу України та загалом підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. При цьому, у позовній заяві зауважено, що митним органом ані у картці відмови, ані у рішенні про коригування не зазначено, з яких саме доказів чи мотивів він виходив, завищуючи митну вартість товару саме на таку суму (хоча митний орган згідно рішення про коригуванні використав резервний метод, який повинен ґрунтуватися на ціновій інформації відповідно до наявної у митного органу інформації щодо вартості оцінюваних товарів). ТОВ «МОНОПАК» вважає протиправними оскаржувані рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, у зв`язку з чим ТОВ «МОНОПАК» звернулося до суду з цим позовом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.01.2024 р. для розгляду адміністративної справи №160/40/24 визначено суддю Куликова А.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 р. адміністративний позову залишено без руху у зв`язку з невідповідністю ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України та позивачеві надано строк на усунення недоліків адміністративного позову.

Позивачем, у встановлений судом строк, усунуто недоліки адміністративного позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.01.2024 р. прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНОПАК» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмов.

Цією ж ухвалою суд постановив здійснювати розгляд адміністративної справи одноособово суддею Куликовим А.В. та розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 19.02.2024 р., за наявними у справі матеріалами у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: 49089, м.Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4.

05.02.2024 р. до суду через систему «Електронний Суд» надійшов від Дніпровської митниці відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що під час митного оформлення в інспектора виник сумнів в заявлених декларантом відомостях, оскільки містились розбіжності і неточності в поданих документах. До митного оформлення не було подано ряд документів на підтвердження заявленої митної вартості, що в свою чергу свідчить про заявлення декларантом неповних даних, а також не всіх складових митної вартості. У цьому випадку наявні розбіжності в числових значеннях, а також не підтверджено числові значення складових митної вартості товару. Також, враховуючи відмову декларанта від надання додаткових документів, ненадання документів у спростування виявлених невідповідностей, що унеможливлює перевірити числове значення вартості заявленого товару, відсутність документального підтвердження повноти включення складових митної вартості, відсутність документального підтвердження ціни, що фактично сплачена, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований відповідно до п. 2 ст. 58 Митного кодексу України, п. 6 ст. 54 Митного кодексу України. Графа 33 Рішення містить причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відмітку про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом. У графі 33 Рішення також відображено розгляд послідовного застосування методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-63, а також джерела використані при коригуванні митної вартості оцінюваного товару. Таким чином, на думку відповідача, посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості, заявленого позивачем товару, діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством. Крім того, у відзиві зазначено, що поверненню надмірно сплаченої суми митних платежів передує певна процедура, а відтак зобов`язання митниці повернути позивачу надміру сплачені кошти є передчасним.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади судді за його поданням заяви про відставку, ухваленим рішенням Вищої ради правосуддя від 26.03.2024 року №886/0/15-24, та на виконання розпорядження №140д від 03.04.2024 р. адміністративну справу №160/40/24 передано на розгляд судді О.М. Неклесі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 р. прийнято до провадження справу №160/40/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНОПАК» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови, зобов`язання вчинити певні дії.

Цією ж ухвалою суд ухвалив розпочати спочатку розгляд адміністративної справи №160/40/24 та розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Станом на 06.06.2024 р. пояснень, заяв та/або клопотань від сторін до суду не надходило.

Відповідно до частини 5 та 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «МОНОПАК» (код ЄДРПОУ 32723880) зареєстроване18.11.2003 р., про що вчинено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про включення відомостей про державну реєстрацію юридичної особи за ідентифікаційним кодом 32723880; адреса місцезнаходження: 18016, Україна, Черкаська обл., місто Черкаси, вулиця Благовісна, будинок, 296.

До видів економічної діяльності позивача (за кодом КВЕД) належить:

22.22 Виробництво тари з пластмас (основний);

18.12 Друкування іншої продукції;

46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту;

46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення

46.90 Неспеціалізована оптова торгівля;

47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах.

28.03.2022 р. між компанією BOGUCKI FOLIE Sp.z. organiczona odnowiedzialnoscia Sp.k. (Польща) (Продавець) та ТОВ «МОНОПАК» (Покупець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №01-03/22 від 28.03.2022 р. (далі Контракт),за предметом якого Продавець продає, а Покупець купує на умовах Інкотермс 2010, які зазначається в інвойсах та/або проформа/інвойсах Товар - плівка згідно із заявками покупця (п. 1.1 Контракту).

Відповідно до п.1.2 Контракту, найменування Товару і ціна вказуються в інвойсах та/або проформ-інвойсах.

Валютою Контракту і валютою платежу є Євро (п.2.2 Контракту).

Пунктом 3.1 Контракту визначено, що платежі за даним Контрактом здійснюються в Євро на користь продавця відповідно до виданих проформа-інвойсів або інвойсів. Умови оплати зазначаються в проформа/інвойсах або інвойсах.

Відповідно до п. 4.1, п.4.2 Контракту строки поставки кожної партії товару зазначаються при підтвердженні заказу. Супровідні товар оригінали документів: рахунок-фактура продавця; детальний пакувальний лист; товарно-транспортна накладна; сертифікат походження товару (на вимогу покупця).

Згідно з п. 6.2 Контракту тара та упаковка входять до вартості товару та поверненню не підлягають.

На підставі Контракту, проформи-рахунку 10/FaEPro/000062/2023 від 10.08.2023р.; рахунку-фактури (інвойсу) 10/FaE/000101/2023 постачальника на сплату вартості товару від 16.08.2023р. на суму 27 476. 48 євро на умовах FCA Jatne (Польща) на адресу позивача від компанії BOGUCKIFOLIESp.z. organiczonaodnowiedzialnosciaSp.k. надійшов товар - плівка цивільного призначення непориста, неармована, без підкладки, без малюнку, не забарвлена, нелипка непоєднана подібним способом з іншими матеріалами, прозора з поліетилену, відносна густина меньш 0, 924 г/ см3, товщина меньш 0,125 мм, FOLIA LAMSTAR 40/740 товшина 40 мкм ширина 740 мм 3414 кг (далі Товар).

21.08.2023 р. з метою проведення митного контролю митним постом «Ліски» Дніпровської митниці під час імпорту Товару за Контрактом ТОВ «МОНОПАК» було подано до митного органу електронну митну декларацію (далі ЕМД) типу ІМ 40 ДЕ №23UA1101100006199U3, згідно з якою позивачем заявлена митна вартість товару визначена за ціною контракту в сумі 27476,48 євро (гр.22); умови поставки FCA PL Jatne (гр.20).

Заявлена митна вартість товару підприємством була визначена відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України - за основним методом, який встановлений ст. 58 Митного кодексу України.

Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, підприємством було надано митному органу документи, передбачені частинами 2 ст. 53 Митного кодексу України, перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації, а саме:

- ЕМД №23UA1101100006199U3 від 21.08.2023 р.;

- Декларація країни відправлення від 17.08.2023 р. №23PL445010E2129900;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) з BOGUCKI FOLIE Sp.k. (Польща) №01- 03/22 від 28.03.2022 р.;

- Рахунок-проформа від 10.08.2023 р.;

- Рахунок-фактура (інвойс) постачальника на сплату вартості товару від 16.08.2023 р.;

- Валютне платіжне доручення про здійснення передплати товару від 14.08.2023 р. (передплата передбачена п.3.1. Контракту);

- Довідка перевізника про розрахунок вартості транспортно-експедиторських послуг від 16.08.2023 р. №16/08-1;

- Заявка на транспортування від 16.08.2023 р.;

- Автотранспортна накладна від 16.08.2023 р. №105629;

- Договір про перевезення вантажу №01-04-п від 21.04.2023 р.;

- Рахунок про оплату транспортних послуг №337 від 16.08.2023 р.;

- Прайс виробника від 07.08.2023 р.;

- Прайс виробника від 09.08.2023 р.;

- Сертифікат якості від 14.08.2023 р. №1900/2023;

- Сертифікат якості від 16.08.2023 р. №1918/2023;

- Сертифікат якості від 16.08.2023 р. № 1919/2023;

- Пакувальний лист від 16.08.2023 р. № 105629.

При перевірці документів, які надані у підтвердження заявленої митної вартості, встановлено наступні розбіжності та відсутність належних відомостей, що підтверджують всі складові числових митної вартості:

- поставка товару заявлена до митного оформлення на підставі зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу від 28.03.2022 р. №01-03/22 (далі Контракт) з «BOGUCKl FOLIE SP.Z 0.0. Sp.k., Польша, клієнт TOB «МОНОПАК», Україна, 18016, м.Черкаси, вул. Благовісна, 296 (код ЄДРПОУ 32723880) на умовах FCВ Jatne (Польща). Відповідно до відомостей графи 44 ЕМД (4104 - Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів). Відповідно до умов цього документу оплата за замовлений товар здійснюється на умовах, які вказані у проформах-інвойсах або інвойсах. Для підтвердження оплати товару декларантом надано: Банківський документ (гр. 44 ЕМД- код документу 3001 - Банківський платіжний документ. що стосується товару) №630038657.140823 від 14.08.2023 р. на суму 46262.5 євро в полі №70 якої вказано, що оплата відноситься до контракту від 28.03.2022 р. №01-03/22. У наданих до митного оформлення рахунків-проформ (гр. 44 ЕМЦ-код документу 0325) №10/FaEPro/000062/2023 від 10.08.2023 р. та №10/FaEPro/000063/2023 від 10.08.2023 р. передбачено передплату за товар на протязі 2 днів, тобто 12.08.2023 р. У наданому рахунку-фактурі (гр. 44 ЕМД-код документу 0380) №10/FaE/000101/2023 від 16.08.2023 р. передбачено передплату за товар на протязі 2 днів, тобто 18.08.2023 р. Також наданий до митного оформлення вищезазначений рахунок-фактура (інвойс) не містить посилання на рахунки-проформи №10/FaEPro/000062/2023 від 10.08.2023 р. та №10/FaEPro/000063/2023 від 10.08.2023 р. Наведене виключає можливість пов`язати здійснену оплату за товар, шо зазначено у платіжному документі з оцінюваною партією товару згідно заявленої до митного контролю митної декларації;

- надані до митного контролю платіжні документи сформовані в електронному вигляді та не містять жодних поміток передбачених вищезазначеним положенням. Таким чином, дані платіжні доручення не є документом, шо підтверджують факт остаточної оплати товару. У наданому до митного контролю платіжному дорученні відсутні підписи та інші відмітки банку. Враховуючи невідповідність числових значень сплаченої вартості за товар та відомостей щодо такої вартості у наданих до митного контролю рахунках зазначені розбіжності не дають можливості однозначно ідентифікувати документальне підтвердження здійснення оплати за товар;

- у наданому до митного оформлення договорі про

перевезення вантажу між Експедитором (ФОП ОСОБА_2 ) та перевізником (ФОП ОСОБА_3 ) (гр. 44 ЕМД - код документу 4301) №01-04-11 від 21.04.2023 р. (далі - Договір) визначено п.п. 2.3, п.2, що конкретні умови (кількість і вид вантажу, маршрути, вантажовідправники і вантажоодержувачі, графік подачі транспорту, вартість та інші істотні умови) визначаються і погоджуються Сторонами додатково у Заявках до нього Договору, які є його невід`ємною частиною. Зміст Заявки визначено п. 3.1.1. Договору. Заявку визначену Договором до митного оформлення не надано. Зазначене унеможливлює проведення перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, перевірки наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, включення у митну вартість яких передбачено ст. 58 МКУ;

- плата експедитору за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортованих вантажів на умовах поставки, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, в тому числі в разі надання послуги на всьому шляху прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, нерозділеної до та після перетину митного кордону України, є частина загальних витрат на транспортування, тому в межах вимог законодавства з питань державної митної справи (зокрема, частини 4, 10 ст. 58 МКУ), Податкового кодексу України (пункту 190.1 ст.190) є обов`язковою для включення до бази оподаткування таких товарів. Враховуючи, що експедитор надає послуги на всій протяжності маршруту, витрати на транспортно-експедиційні послуги можуть бути розподілені до кордону та після безпосередньо експедитором, документально підтверджуватись і піддаватись обчисленню, але у наданому до митного оформлення рахунку на оплату №337 від 16.08.2023 р. (гр. 44 ЕМД - код документу 3004 «Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконання договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги») витрати зазначені у п. 3 вищезазначеного документу не включені у митну вартість товару;

- за умовами п. 6.2. ст.6 Контакту: Ціна товару включає в себе вартість тари, упаковки, про інші витрати, враховані у вартість товару продавцем не зазначено. Витрати, пов язані із завантаженням товару декларантом не заявлено. Також не заявлено витрати на страхування товару (якщо таке здійснювалось). Документального спростування зазначених розбіжностей/невідповідностей декларантом не надано.

- надані Прайс-листи б/н від 07.08.2023 р. та від 09.08.2023 р. містять інформацію на обмежений асортимент (виключно асортимент інвойсу та виключно пропозиція для імпортера ТОВ «МОНОПАК») тому не відповідає такому поняттю.

З метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до частини 5 статті 54 Митного кодексу України, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати ( за наявності) такі додаткові документи:

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранта (прайс-листи) виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідь на повідомлення митниці декларантом повідомлено про неможливість надати додаткові документи протягом 10 календарних днів.

Враховуючи виявлені в ході перевірки невідповідності та розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, невідповідність заявленого рівня митної вартості поняттю «дійсної вартості», не надання документів на спростування виявлених невідповідностей, митним органом зроблено висновок, що основний метод визначення митної вартості неможливо застосувати, тому застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 МК України.

Проведено консультацію з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості.

21.08.2023 р. відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA110110/2023/300033/1, яким загальна митна вартість задекларованого ТОВ «МОНОПАК» у ЕМД Товару скоригована митницею та визначено ціну товарів із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості - 2-г (резервний метод) на рівні 1,6600 євро/кг.

Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували відомості з МД №23UA110110004711U0 від 27.06.2023 р.: товар « 1. плівка цивільного призначення непориста, неармована, без підкладки, без малюнку, не забарвлена, не липка не поєднана подібним способом з іншими матеріалами, прозора з поліетилену, відносна густина менш 0,924г/см3: товщина менш 0,125мм, FOLIA LAMSTAR 40/950 товщина 40 мкм ширина 950мм -1082,4 кг FOLIA LAMSTAR 40/940 товщина 40 мкм ширина 940 мм -2089,6 кг FOLIA LAMSTAR 30/845 товщина 30 мкм ширина 845 мм - 1513,6 кг FOLIA LAMSTAR 40/845 товщина 40 мкм ширина 845 мм - 2090,4 кг FOLIA LAMSTAR 1270/40 товщина 40 мкм ширина 1270 мм - 5510 кг FOLIA LAMSTAR 40/740 товщина 40 мкм ширина 740 мм - 1619,2 кг FOLIA LAMSTAR 900/60 товщина 60 мкм ширина 900 мм - 1727,2 кг FOLIA LAMSTAR 1270/37 товщина 37 мкм ширина 1270 мм - 2064 кг Виробник: «BOGUCKI FOLIE Spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia» Sp.k.», випущеного у вільний обіг за ціною на рівні 1,66 долар США/кг за резервним методом визначення митної вартості.

У зв`язку із коригуванням митної вартості товарів за МД №23UA1101100006199U3 митним органом оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA110110/2023/000162 та було відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів.

Скориставшись правом визначеним п. 2 ч. 3 ст. 52 Митного кодексу України, позивач задекларував зазначену партію товару, а митниця випустила товар у вільний обіг за ЕМД №23UA110110006221U6 від 21.08.2023 р.

Не погоджуючись із вищезазначеними рішенням Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, вважаючи спірні рішення та картку відмови протиправними та такими, що підлягають скасуванню, ТОВ «МОНОПАК» звернулося з цим позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України (далі МК України), заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За нормами п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до положень МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.

Згідно з ч.1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З урахуванням вищевикладеного, очевидним є висновок, що у митного органу повинні бути наявними обґрунтовані причини для витребування додаткових документів, ненадання яких унеможливлювало б визначення саме митної вартості товару, що ввозиться, за ціною договору (основний метод) відповідно дост.58 МК України.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту визначені ст. 57 МК України. Згідно даної статті такими методами є: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64цього Кодексу.

З аналізу наведених норм вбачається, що митна вартість має бути підтверджена достовірними документами, що містять відомості про всі її складові, визначені на підставі об`єктивних даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до положень ст. 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Згідно статті VII ГАТТ, оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з частиною 6 статті 53 МК України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.03.2024 р. по справі №826/5959/17, від 21.11.2023 р. по справі №826/13190/17, від 09.11.2022 р. по справі №815/4395/16, від 27.06.2019 р. по справі №803/667/17.

Наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 р. по справі №21-127а15, яке враховується судом відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

В ході судового розгляду встановлено, що відповідачем 21.08.2023 р. прийнято рішення №UA110110/2023/300033/1 про коригування митної вартості товарів за МД №23UA1101100006199U3 від 21.08.2023 р., заявлених позивачем за ціною договору.

Підставою для здійснення коригування митної вартості в сторону збільшення ціни товару із застосуванням другорядного методу (резервного) визначення митної вартості стали висновки митного органу про те, що у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах виявлені невідповідності та розбіжності, а також не надано документів на вимогу митного органу та на їх спростування, про що зазначено у гр.33 рішення, картці відмови та у відзиві на позовну заяву.

Однак, викладені у графі 33 спірного рішення зауваження є безпідставними та їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для витребування додаткових документів.

Суд звертає увагу, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом з цим, відповідачем не доведено ані у рішенні, що оскаржується, ані у відзиві, що подані позивачем до митного оформлення документи на підтвердження вартості товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Щодо тверджень відповідача про невідповідності у платіжних документах, що надані позивачем під час митного оформлення, суд зазначає наступне.

Як убачається з умов зовнішньоекономічного контракту №01-03/22 від 28.03.2022 р., найменування, ціна товару, умови поставки, умови оплати вказуються в інвойсах та/або проформах-інвайсах.

Оцінювана партія товару надійшла на адресу позивача від постачальника компанії BOGUCKI FOLIE Sp.z. organiczona odnowiedzialnoscia Sp.k. (Польща) на підставі Контракту, проформи-рахунку від 10.08.2023 р. №10/FaEPro/000062/2023, , а також рахунку-фактури постачальника від 16.08.2023 №10/FaE/000101/2023, в якому вказано найменування товару, його ціну та вагу товару, а також умови поставки (FCA Jatne) та умови оплати переплата 2 дні.

На підтвердження оплати товару до митного оформлення надано платіжний документ (SWIFT) від 14.08.2023 р.

Платіжний документ від 14.08.2023 р. про сплату ТОВ «МОНОПАК» коштів компанії BOGUCKI FOLIE Sp.z. organiczona odnowiedzialnoscia Sp.k. в сумі 46 262,5 євро, по своїй суті є банківським платіжним документом, містить банківські реквізити, реквізити платника та отримувача коштів, що дають змогу ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, у гр. 70 «Призначення платежу» платіжної інструкції зазначено, що оплата здійснена згідно із контрактом №01-03/22 від 28.03.2022 р.

Зауваження митного органу про те, що здійснену оплату неможливо пов`язати з оцінюваною партією товару згідно із заявленої до митного контролю митної декларації, суд вважає безпідставними, оскільки такі доводи не впливають на правильність визначення митної вартості.

Саме лише зазначення про те, що вищезазначений платіжний документ містить посилання на контракт, що унеможливлює ідентифікувати зазначену платіжну інструкції з партією оцінюваного товару, не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що контрактом передбачено поставку товару партіями згідно із інвойсами та/або проформа-інвойсах, разом з тим визначено загальну вартість операцій, які будуть здійснені між його сторонами, а не ціну конкретної поставки.

При цьому, доводи відповідача про те, що вказаний платіжний документ не містить підпису та інших відміток банку, а тому не може підтвердити факту переказу коштів, а відтак і оплату по контракту, необґрунтовані, оскільки жодним нормативно-правовим актом, в тому числі і міжнародним, не встановлено вимоги до форми та змісту платіжної інструкції, тобто платіжна інструкція є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.

Про належність та достатність повідомлень системи SWIFT (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications), як доказів здійснення операції з переведення іноземної валюти, зазначив Верховний Суд у постанові від 27.09.2019 р. у справі №826/9719/16.

Щодо висновків відповідача про розбіжності у наданих до митного оформлення проформі-рахунку №10/FaEPro/000062/2023 від 10.08.2023 р. та у рахунку-фактурі №10/FaE/000101/2023 від 16.08.2023 р. щодо умов оплати, суд зазначає, що у процедурі контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, при цьому умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів.

Аналогічна правова позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 р. по справі №804/441/18, від 28.10.2020 р. по справі №1.380.2019.000724, від 02.04.2024 р. по справі №380/6459/20.

За таких обставин, зауваження відповідача щодо розбіжностей щодо умов оплати у рахунках та щодо платіжного документу Swift, наданих на підтвердження оплати за товар, необґрунтовані, а, отже, вимога митниці щодо витребування додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості під час митного оформлення є безпідставною.

Щодо висновків митниці про неможливість підтвердження витрат, пов`язаних із завантаженням товару та страхуванням, суд зазначає про таке.

Згідно пунктів 5, 6, 7 частини 10 статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на страхування цих товарів.

Як встановлено матеріалами справи, поставка оцінюваного товару здійснювалась на умовах FCA у відповідності до Інкотермс-2010.

Суд зазначає, що відповідно до Інкотермс 2010 термін FCA (…namedplace) англ. FreeCarrier, або Франко перевізник (…назва місця) означає, що продавець здійснює передачу товару перевізнику або іншій особі, номінованій покупцем, у власних приміщеннях або у іншому обумовленому пункті.

Відповідно FCA від продавця вимагається виконання формальностей для вивезення, якщо такі застосовуються; це умови постачання, коли основну частину перевезення забезпечує покупець, при цьому, покупець самостійно обирає вид транспорту, сам організовує весь ланцюг доставки, укладає договори перевезення. Обов`язок продавця з постачання вважається виконаним, коли він постачає товар - після його митного оформлення у режимі експорту в обумовленому місті. Згідно умов FCA покупець зобов`язаний за свій рахунок укласти договір перевезення товару від поіменованого місця постачання.

Всі витрати після доставки товару несе покупець. Продавець повинен сплатити всі витрати, пов`язані з наданням документа, що підтверджує доставку товару. Це виключає будь-які податки або мита, які повинні бути сплачені в країні експортера за експорт товарів, але включає будь-які податки або мита, що підлягають сплаті в країні імпортера (або покупця) за процедуру імпорту.

Продавець зобов`язаний оплатити всі витрати, пов`язані з доставкою товарів, які виникають або до навантаження товару на території експортера, або до моменту доставки товару у вказаний покупцем місце. Все мита сплачуються за експортну процедуру. Витрати на поставку FCA Інкотермс 2010, на надання документів покупцеві і всі витрати, пов`язані з процедурою експортного митного оформлення.

У клієнта і продавця немає зобов`язань страхувати вантаж. Але продавець може повідомити про ризики, а за бажанням покупця додатково застрахувати товар.

Поряд із цим, у спірному випадку місце завантаження товарів - Jatne, 35, 05-430 Celestynow, Польща, що відповідає адресі місцезнаходження постачальника та може свідчити, що навантаження товарів на транспортний засіб здійснювалось за рахунок останнього.

Згідно із наявними у матеріалах справи документами щодо надання транспортно-експедиційних послуг ФОП ОСОБА_2 на користь позивача витрати на транспортно-експедиційні послуги страхування вантажу не проводилось.

З декларацій митної вартості, поданих декларантом митному органу, також убачається, що витрати навантаження і страхування у складі митної вартості не заявлялись, а митна вартість товару визначена декларантом виключно на підставі контрактної (договірної) вартості, а також витрат на транспортування до пункту пропуску Рава Руська/Хребенне.

Наведені обставини у їх сукупності спростовують висновки відповідача з приводу того, що позивач поніс додаткові витрати, пов`язані з оплатою вартості навантаження товару та страхування товару, проте не включив їх до складових митної вартості імпортованого товару.

Щодо зауважень митного органу до транспортних витрат, суд зазначає наступне.

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини 2 статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Отже, документами на підтвердження витрат на транспортування можуть бути не лише транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження транспортних витрат, як складової митної вартості, до митного оформлення були надані такі документи: заявка-договір на транспортування №14-З від 16.08.2023 р.; автотранспортна накладна від 16.08.2023 р. №105629; договір про перевезення вантажів №01-04-п від 21.04.2023 р.; договір транспортного експедирування №2504/23-3 від 25.04.2023 р.; рахунок про оплату транспортних послуг №337 від 16.08.2023 р..

Організація перевезення товару ТОВ «МОНОПАК» здійснювалась ФОП ОСОБА_2 на підставі Договору транспортного експедирування № 2504/3-З від 25.04.2023 р. (далі Договір).

У відповідності до умов Договору, позивач є Клієнтом, а ФОП ОСОБА_2 - Експедитором.

Відповідно до пункту 2.1 Договору, Експедитор за рахунок та в інтересах Замовника (Клієнта) зобов`язується надати транспортно-експедиторські послуги (що безпосередньо пов`язані з організацією та забезпеченням перевезень вантажу Клієнта), визначені цим договором, а Клієнт зобов`язується їх прийняти ш оплатити на умовах, визначених цим Договором.

Завдання Клієнта щодо конкретних умов (кількість і вид вантажу, маршрути, вантажовідправники і вантажоодержувачі, графік подачі транспорту, вартість та інші істотні умови) визначаються і погоджуються Сторонами додатково у Заявках (пункт 2.2 Договору).

Пунктом 2.3. Договору обумовлено, що за цим Договором, Експедитор, за Заявкою та діючи в інтересах Клієнта, надає наступні транспортно-експедиторські послуги:

2.3.1. Організовує належне перевезення вантажів Клієнта автомобільним транспортом міжнародному та міжміському сполученні та доставку вантажу Клієнта в узгоджений сторонами пункт призначення та в узгоджені строки, а також видачу вантажу уповноваженій особі (вантажоодержувачу).

2.3.2. Здійснювати пошук і підбір перевізників для забезпечення перевезень вантажу Клієнта автомобільним вантажним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні, на підставі сполученні на підставі інформації, яка надана Клієнтом.

2.3.3. Укладати з перевізниками в інтересах Клієнта відповідні договори перевезення вантажу Клієнта, що передбачають відповідальність перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу Клієнта, за порушення погоджених строків перевезення вантажів Клієнта та видачу (передачу) вантажу не уповноваженій особі, тощо.

Відповідно до пункту 2.3.7 Договору, послуги Експедитора вважаються наданими належним чином та у повному обсязі у випадку належної організації ним перевезення та надання послуг у відповідності до Заявки та умов цього Договору.

16.08.2023 р. сторонами Договору погоджено Заявку №14-З на організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом МАН АЕ 63-10 ОО, НОМЕР_1 (водій ОСОБА_4 ) по маршруту с. Ятне (Польща) м/п Рава Руська - м.Дніпро.

16.08.2023 р. експедитором ФОП ОСОБА_2 виставлено позивачу рахунок на оплату №337 на загальну суму 75 000, 00 грн., з яких:

1. 26 000,00 грн. оплата послуг з організації транспортно-експедиторських послуг по маршруту с.Ятне (Польща) м/п Рава Руська/Хребенне - а/м МАН АЕ 6310 ОО/ АЕ 3108 ХК;

2. 48 700,00 грн. оплата послуг з організації транспортно-експедиторських послуг по маршруту м/п Рава Руська/Хребенне - м.Дніпро (Україна) - а/м МАН АЕ 6310 ОО/ НОМЕР_1 ;

3. 300,00 грн. - винагорода експедитора по території України.

Митним кодексом України не визначено вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Відповідні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 02.07.2020 р. по справі №803/916/17, від 31.05.2019 р. по справі №804/16553/14, від 07.05.2020 р. по справі №400/2922/18.

Отже, надані документи надають можливість встановити розмір транспортних витрат, у тому числі витрат транспортування оцінюваного товару до кордону України, які є складовою митної вартості, узгоджуються між собою та розбіжностей не містять.

З огляду на викладене, посилання відповідача на ту обставину, що подані декларантом до митного оформлення документи, не підтверджують витрати на транспортування, як на підставу проведення коригування митної вартості товару, є абсолютно безпідставними та відхиляється судом.

При цьому, зауваження митного органу щодо п. 3 рахунку рахунок на оплату №337 від 16.08.2023 також не приймаються судом, оскільки стосуються витрат на винагороду експедитора по території України.

Не прийнятними суд вважає і посилання митного органу в обґрунтування підстав для витребування додаткових документів та наявності розбіжностей у поданих документах на те, що згідно із підпунктом 2.3.пункту 2 договору №01-04-П від 21.04.2023 р., укладеного між експедитором ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 , конкретні умови (кількість і вид вантажу, маршрути, вантажовідправники і вантажоодержувачі, графік подачі транспорту, вартість та інші істотні умови) визначаються і погоджуються Сторонами додатково у Заявках до цього Договору, які є його невід`ємною частиною, однак Заявку до митного оформлення не надано, оскільки такі зауваження не говорять про розбіжності у документах, наданих на підтвердження заявленої митної вартості.

Митний орган, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

При цьому, відповідачем не зазначено, яким чином вказана обставина, як не надання заявки, впливає на митну вартість товару, зважаючи на те, що організація перевезення товару ТОВ «МОНОПАК» здійснювалась ФОП ОСОБА_2 на підставі Договору транспортного експедирування №2504/23-З від 25.04.2023 р., яким передбачено, що для виконання взятих на себе експедиторських зобов`язань за договором останній мав право укладати від свого імені договори з іншими особами для забезпечення організації перевезення товару позивача.

Залучення експедитором третьої особи (перевізника) відповідає змісту транспортно-експедиторської діяльності, договірним відносинам позивача з експедитором та положенням Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 13.09.2019 р. по справі №826/66/14.

При цьому, у плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

За таких обставин, у спірному випадку зауваження митного органу про те, що до митного оформлення не надано документів, пов`язаних з договірними відносинами експедитора з перевізником безпідставні.

Безпідставними, на переконання суду, є і зауваження митного органу щодо наданих позивачем прайс-листів виробника від 07.08.2023 р. та від 09.08.2023 р.

Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, при цьому жодним нормативним актом, в тому числі і міжнародним, не встановлено вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 01.03.2023 р. по справі №420/18880/21, від 23.10.2020 р. по справі №810/690/17.

Таким чином, зауваження митниці щодо прайс-листів не є підставою для витребування додаткових документів або неврахування їх, як документу на підтвердження заявленої вартості товару.

Стосовно інших запитуваних митницею додаткових документів, суд вважає за необхідне зазначити, що виписка з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини в силу положень частини 3 статті 53 МК України є додатковими документами та надаються декларантом за наявності виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Проте, митним органом у повідомленні про необхідність надання додаткових документів жодним чином не обґрунтовано, які саме розбіжності можуть усунути вказані митним органом документи.

З урахуванням викладеного суд вважає, що по суті вказані відповідачем зауваження в оскаржуваному рішенні носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товарів.

Відповідачем не доведено, що подані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за заявленою ціною договору.

Решта викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву доводів, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки такі зауваження не були покладені в основу оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Суд вважає за необхідне зазначити, що передбачене частиною 5 статті 54 МК України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною 3 статті 53 Митного кодексу України - надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребування додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 МК України.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22.04.2019 р. по справі №815/6242/17, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

У постанові від 29.01.2019 р. по справі №815/6827/17 Верховний Суд зазначив, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Суд вважає, що надані TOB «МОНОПАК» документи для проведення митних оформлень підтверджують заявлену митну вартість товарів за основним методом (за ціною договору), а ті розбіжності, які стали підставою для прийняття спірних рішень є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості, тому доводи відповідача про те, що подані позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, не відповідають фактичним обставинам справи, натомість митний орган безпідставно визначив митну вартість за другорядним методом.

Окрім того, як вбачається з оскаржуваного рішення митниці, в ньому міститься посилання лише на раніше оформлену митну декларацію, на підставі якої проведено митне оформлення подібного товару і не проведено детальне дослідження декларацій з доданими до неї документами.

З огляду на вищевикладені норми права та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товару від 21.08.2023 р. №UA110110/2023/300033/1 було прийнято відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, та необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає критеріям, визначених частиною 2 статті 2 КАС України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку прийняттю відповідачем картки відмови у митному оформленні №UA110110/2023/000162, яка є предметом спору у цій справі, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 12 статті 264 Митного кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Як зазначено у пунктів 8.1, 8.2 Розділу VІІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №631 від 30.05.2012 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 р. за №1360/21672, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.

У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

Так, спірна картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення була винесена відповідачем у зв`язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів згідно із МД №23UA110110006199U3.

З огляду на те, що судом скасовано рішення про коригування митної вартості від 21.08.2023 р. №UA110110/2023/300033/1 через його протиправність, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA110110/2023/000162 також підлягає скасуванню.

Стосовно позовних вимог ТОВ «МОНОПАК» щодо зобов`язання відповідача повернути позивачу сплачену фінансову гарантію у розмірі 23 110 гривень 39 копійок суд зазначає наступне.

Законодавством регламентовано чіткий порядок повернення суб`єктам господарювання надмірно сплачених митних платежів, який включає в себе сукупність послідовних дій учасників даних правовідносин, а саме: звернення суб`єкта господарювання до митних органів із заявою; проведення відповідними структурними підрозділами митного органу перевірки наведених в заяві обставин та підстав; встановлення митними органами наявності факту переплати; складання ними відповідного висновку та його надіслання органам Державної казначейської служби України для повернення суб`єкту господарювання надміру сплачених митних платежів або прийняття обґрунтованої відмови у задоволенні заяви.

Відповідний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 10.10.2019 р. по справі №810/4436/15.

Доказів звернення позивача із відповідною заявою до Дніпровської митниці та наявності спору з відповідачем щодо вказаного питання матеріали справи не містять.

За таких обставин, позовні вимоги в частині зобов`язання Дніпровської митниці повернути ТОВ «МОНОПАК» сплачену фінансову гарантію у розмірі 23 110, 39 грн. суд вважає передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд наголошує, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягають лише порушені права позивача.

У постанові від 16.07.2020 р. по справі №826/13664/18 Верховний Суд сформував правову позицію, відповідно до якої відсутність порушених прав та інтересів є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, адже завданням адміністративного судочинства є саме ефективний захист та відновлення порушених та оспорюваних прав та інтересів особи, чого не можливо досягти без підтвердження (доведення) реальних фактів порушення прав, свобод чи інтересів позивача, або осіб в інтересах яких він звертається з позовом до суду.

Інші доводи представників сторін не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч. 2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що ТОВ «МОНОПАК» належним чином доведено протиправність оскаржуваних рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

В свою чергу, відповідачем доводи позивача не спростовані, правомірність оскаржуваних рішення та картки відмови не доведено.

За наведених обставин суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки позовну заяву задоволено частково, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають частковому стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 72-77, 139, 242-246, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНОПАК» (код ЄДРПОУ 32823880, вул. Благовісна, буд. 296, м.Черкаси, 18016) до Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ 43971371, вул. Княгині Ольги, буд. 22, м.Дніпро, 49038) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови, зобов`язання вчинити певні дії, -задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 21.08.2023 р. №UA110110/2023/300033/1 Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ 43971371).

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110110/2023/000162 Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ 43971371).

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНОПАК» (код ЄДРПОУ 32823880) судовий збір в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 06.06.2024 р.

Суддя О.М. Неклеса