Рішення

від 06.06.2024 по справі 320/35814/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2024 року Справа №320/35814/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просить суд:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яке полягає у відмові в призначенні ОСОБА_1 житлової субсидії з грудня 2022 року;

- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок житлової субсидії та призначити ОСОБА_1 житлової субсидії з грудня 2022 року відповідно до п.п. 37, 41 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 21 жовтня 1995 року № 848.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення житлової субсидії. При цьому, позивач вважає, що розрахунок сукупного середньомісячного доходу його домогосподарства безпідставно проведено як працюючій особі за період ІІ-ІІІ кварталу, що призвело до зменшення суми субсидії.

23 жовтня 2023 року, ухвалою суду провадження у справі відкрито, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позову, у відзиві зазначив, що нарахування субсидії позивачу було здійснено в автоматичному режимі на підставі наданих ним документів та відомостей, з 01.04.202 по 30.09.2022, позивач отримував заробітну плату та пенсійну виплату. Додаткових документів щодо звільнення до заяви про призначення субсидії позивач не надавав. Загальний дохід за період з квітня 2022 року по вересень 2022 року склав 61340,78 грн., в тому числі: заробітна плата - 32152,32 грн. та пенсійна виплата - 29188,46 грн. Сукупний середньомісячний дохід склав 10223,46 грн. Обов`язковий відсоток платежу від середньомісячного сукупного доходу домогосподарства склав 10223,46 грн. *32,04% = 3275,60 грн. Різниця між розміром плати за житлово-комунальні послуги в межах норми володіння за грудень 2022 року - 2262,61 грн. та обов`язкового відсотку платежу від середньомісячного сукупного доходу 3275,60 грн. склала 0,00 грн. Різниця між розміром плати за житлово-комунальні послуги в межах норми володіння за квітень 2023 року -1574,16 грн. та обов`язкового відсотку платежу від середньомісячного сукупного доходу 3275,60 грн., склала 0,00 грн. Таким чином, розрахунок житлової субсидії з грудня 2022 року по квітень 2023 року виконаний з дотриманням вимог чинного законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 16.03.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою щодо перегляду правильності нарахування середньомісячного доходу і відмови в нарахуванні субсидії.

Відповідачем у листі відповіді про відмову в заяві відповідача вказано про те, що за зверненням 12.12.2022 про призначення житлової субсидії та декларацією про доходи, враховувались доходи з 01.04.2022 по 30.09.2022.

Відповідно, за результатами розгляду вказаної заяви субсидія позивачу призначена не була, оскільки згідно розрахунку сума субсидії домогосподарства за адресою у грудні 2022 року, квітні 2022 року дорівнює « 0,00» грн.

Розрахунок субсидії був здійснений на підставі п.35 «Положення про порядок призначення житлової субсидій», яке затверджено постановою Кабінету міністрів України від 21 жовтня 1995 №848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» (далі - Положення), а саме виходячи із середньомісячного сукупного доходу за ІІ і III квартали 2022 року.

У відповіді здійснено розрахунок, з якого вбачається, що загальний дохід за період з квітня 2022 року по вересень 2022 року склав 61340,78 грн., в тому числі; заробітна плата - 32152,32 грн. та пенсійна виплата - 29188,46 грн. Сукупний середньомісячний дохід склав 10223,46 грн. Обов`язковий відсоток платежу від середньомісячного сукупного доходу домогосподарства склав 10223,46 грн. * 32,04 % = 3275,60 грн. Різниця між розміром плати за житлово-комунальні послуги в межах норми володіння за грудень 2022 року - 2262,61 грн. та обов`язкового відсотку платежу від середньомісячного сукупного доходу 3275,60 грн. склала 0,00 грн.

Різниця між розміром плати за житлово-комунальні послуги в межах норми володіння за квітень 2023 року - 1574,16 грн. та обов`язкового відсотку платежу від середньомісячного сукупного доходу 3275,60 грн., склала 0,00 грн.

Отже, на думку відповідача, підстави для нарахування субсидії відсутні.

Згідно рішення від 14.01.2023 №26002-19924304-2021-1, долученого відповідачем до листа відповіді від 14.04.2023 №11962-9656/С-02/8-2600/23 відмовлено в призначенні житлової субсидії.

Позивач не погоджується із рішенням щодо відмови призначення субсидії його домогосподарству та вважає, що відповідачами невірно було обраховано сукупний дохід, що призвело до заниження суми субсидії, в зв`язку з чим звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.9 Закону України «державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», державні соціальні нормативи у сфері житлово-комунального обслуговування встановлюються з метою визначення державних соціальних гарантій щодо надання житлово-комунальних послуг та розмірів витрат на найм житла, управління житлом і оплату комунальних послуг, які забезпечують реалізацію конституційного права громадянина на житло. До державних соціальних нормативів, зокрема, належать: гранична норма витрат на управління житлом, оплату комунальних послуг, передбачених Законом України "Про житлово-комунальні послуги", залежно від отримуваного доходу.

Умови призначення та порядок надання житлових субсидій визначено Положенням про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 21 жовтня 1995 року №848 (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, далі - Положення №848).

Відповідно до п.п.3, 5 Положення №848, житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком. Суми призначеної, але не виплаченої у зв`язку із смертю одержувача житлової субсидії виплачуються одному із членів домогосподарства, з урахуванням яких призначалася субсидія.

Право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (далі - громадяни), що проживають у житлових приміщеннях (будинках).

Житлові субсидії призначаються за наявності різниці між розміром плати за житлово-комунальні послуги та/або скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо, за абонентське обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються у багатоквартирних будинках за індивідуальними договорами, внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку, внеску/платежу об`єднанню на оплату витрат на управління багатоквартирним будинком у межах соціальної норми житла, соціальних нормативів житлово-комунальних послуг, скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, витрат на управління багатоквартирним будинком (далі - соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування) і розміром обов`язкового відсотка платежу, установленого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. № 1156 Про новий розмір витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива у разі надання житлової субсидії.

Пунктами 22, 24 Положення №848 визначено, що житлова субсидія призначається одному із членів домогосподарства, які зареєстровані в житловому приміщенні (будинку). Житлова субсидія розраховується на всіх членів домогосподарства.

До складу домогосподарства включаються всі особи, що зареєстровані в житловому приміщенні (будинку) (для орендарів, внутрішньо переміщених осіб - особи, які фактично проживають). На таких осіб розраховуються соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування і їх доходи враховуються під час призначення житлової субсидії.

Згідно п. 30 Положення №848, для розрахунку житлової субсидії враховуються нараховані доходи членів домогосподарства, членів сім`ї особи із складу домогосподарства, зазначених у пунктах 24-28 цього Положення, які досягли 14-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються такі доходи.

Відповідно до п.35 Положення, для розрахунку житлової субсидії середньомісячний сукупний дохід осіб, зазначених у пунктах 24, 25, 27 і 28 цього Положення, враховується:

за III і IV квартали попереднього календарного року - у разі, коли житлова субсидія призначається з початку неопалювального сезону;

за I і II квартали поточного календарного року - у разі, коли житлова субсидія призначається з початку опалювального сезону;

за два квартали, що передують місяцю, який передує місяцю звернення за призначенням житлової субсидії, - у разі, коли житлова субсидія призначається не з початку опалювального (неопалювального) сезону.

Пунктом 43 Положення №848 визначено, що для призначення житлової субсидії громадянин, особа якого посвідчується паспортом або іншим документом, подає структурному підрозділу з питань соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання (орендарі, внутрішньо переміщені особи - за фактичним місцем проживання):

заяву про призначення та надання житлової субсидії у грошовій формі за формою, встановленою Мінсоцполітики (далі - заява);

декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, за формою, встановленою Мінсоцполітики (далі - декларація);

довідки про доходи - у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня у ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо і відповідно до законодавства не може бути отримана за запитом структурного підрозділу з питань соціального захисту населення у порядку, встановленому цим Положенням. У разі неможливості підтвердити такі доходи довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру;

копію договору про реструктуризацію заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг (у разі наявності);

договір наймання (оренди) житла (у разі наявності).

Під час прийому документів для призначення житлової субсидії забороняється вимагати від громадян документи, подання яких не передбачено цим Положенням (п. 48 Положення №848).

Судом встановлено, що Головним управлінням пенсійного фонду України в м. Києві при обрахунку розміру субсидії було враховано заробітну плату позивача за період ІІІ-IV квартали 2022 року та визначено середньомісячний сукупний дохід домогосподарства позивача в сумі -10223,46 грн.

Водночас, пунктом 41 Положення №848 визначено, що у разі коли на час звернення за призначенням житлової субсидії особа є непрацюючим пенсіонером, який в останньому місяці періоду, за який враховуються доходи, не мав інших доходів, крім пенсії, її середньомісячний сукупний дохід розраховується відповідно до абзацу першого пункту 37 цього Положення.

Відповідно до абз. 1 п. 37 Положення №848, у разі призначення житлової субсидії з початку опалювального сезону доходи у вигляді пенсії враховуються в розмірі нарахованої пенсії за серпень поточного року, а в разі призначення житлової субсидії з початку неопалювального сезону доходи у вигляді пенсії враховуються в розмірі нарахованої пенсії за березень поточного року. У разі призначення житлової субсидії не з початку опалювального (неопалювального) сезону враховується розмір нарахованої пенсії за місяць, що передує місяцю, попередньому до місяця, з якого призначається житлова субсидія.

Позивач був працевлаштований та отримував заробітну плату протягом січня травня 2022 року, що підтверджується копією трудової книжки та довідкою форми ОК-5.

13 травня 2022 позивача звільнено з роботи за власним бажанням (наказ №259 к від 13.05.2022), про що містяться записи в трудовій книжці.

Станом на час подання заяви про призначення житлової субсидії не з початку опалювального (неопалювального) сезону 2022 року, позивач був непрацюючим пенсіонером, який в останньому місяці періоду, за який враховуються доходи, не мав інших доходів, крім пенсії.

Отже, розрахунок суми житлової субсидії позивача повинен був здійснюватися відповідно до приписів п. абз. 1 п.37, п. 41 Положення №848, а саме повинні враховуватися його доходи у вигляді пенсії за жовтень 2022 року.

Однак, розрахунок суми субсидії домогосподарству позивача був безпідставно проведений без урахування норм п.п. 37, 41 Положення №848, що призвело до позбавлення позивача субсидії.

П. 43 Положення №848 визначено вичерпний перелік документів, що подаються разом із заявою про призначення та надання житлової субсидії.

Більш того, п. 48 Положення №848, заборонено вимагати від громадян документи, подання яких не передбачено цим Положенням.

Таким чином, позивачем було надано всі необхідні документи передбачені п. 43 Положення №848.

Разом з тим, п.50 Положення №848 визначено, що для призначення житлових субсидій на запит структурних підрозділів з питань соціального захисту населення у п?ятиденний строк з дня його отримання, зокрема, подаються відомості про:

-доходи осіб та сплату єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов?язкового державного соціального страхування Пенсійним фондом України - структурним підрозділам з питань соціального захисту населення у порядку, встановленому Пенсійним фондом України та Мінсоцполітики (запит подається не пізніше 30 листопада 2022 р.);

-доходи осіб з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, а також групу платників єдиного податку, до якої належить фізична особа - підприємець, що обрала спрощену систему оподаткування, - ДПС у порядку, встановленому Мінсоцполітики та Мінфіном, Пенсійним фондом України та Мінфіном.

Відповідно до п. 9 Положення №848 призначення житлових субсидій здійснюється до 30 листопада 2022 р. включно - структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення);

починаючи з 1 грудня 2022 р. - органами Пенсійного фонду України.

Тоді, як на заявника покладається обов?язок повідомити про доходи, інформація про які відсутня у ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо і відповідно до законодавства не може бути отримана за запитом відповідача.

Відповідачем не доведено щодо отримання позивачем будь яких доходів, інформація про які відсутня у ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування. Матеріали таких доказів не містять. Зворотнього суду не доведено.

Отже, відповідно до п. 50 Положення №848, відповідач із реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, повинен та міг встановити факт того, що позивач не отримує заробітну плату з червня 2022 року та є пенсіонером.

Таким чином, відповідач в порушення п.50 Положення не врахував відомості з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов?язкового державного соціального страхування щодо позивача, що призвело до позбавлення його житлової субсидії.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин, а не можливість такого порушення в майбутньому.

Разом з тим суд зазначає, що Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Так у справі "Суханов та Ільченко проти України" (Заява № 68385/10 та № 71378/10) Європейський суд з прав людини вказав, що якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинний Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (пункт 35).

Враховуючи зазначене, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту прав позивача є визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №26002-19924304-2023-1 від 14.01.2023 про відмову в призначенні ОСОБА_1 житлової субсидії з грудня 2022 року та рішення про таку відмову, викладеного у листі від 14.04.2023 №11962-9656/С-02/8-2600/23, та зобов?язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок житлової субсидії та призначити ОСОБА_1 житлової субсидії з грудня 2022 року відповідно до п.п. 37, 41 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 21 жовтня 1995 року №848 та з урахуванням висновків суду.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2147,20 грн.

Згідно з вимогами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно, понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2147,20 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Щодо вимоги позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат, понесених на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Тобто, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI ).

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Позивачем понесено судові витрати на правову допомогу згідно Договору № 18042304 про надання правової допомоги/юридичних послуг від 18.04.2023 року (далі - Договір) укладеного між позивачем ОСОБА_1 та Центром правової допомоги (код ЄДПОУ 43226743) (далі-Центр). Договір підписаний Сторонами та скріплений печаткою.

Відповідно до розділу 3 «Розмір і умови оплати послуг» Договору розмір оплати за виконання юридичних послуг/ правової допомоги, зазначених у пункті 1.2 цього Договору, становить 8000,00 гривень (вісім тисяч сто гривень 00 копійок).

Позивачем підтверджено оплату послуг за Договором у вигляді наданого до позову: 1. Договір № 18042304 про надання правової допомоги/юридичних послуг від 18.04.2023; 2. Квитанції про сплату Договору № 18042304 від 18.04.2023 на суму 5000,00 грн. та 3000,00 грн.; 3. Акт наданих послуг № 18042304 від 17.05.2023 до Договору № 18042304 про надання правової допомоги/юридичних послуг.

Згідно Акт наданих послуг № 18042304 від 17.05.2023 вбачається, що Центром правової допомоги надано послуги (п.1) позов до суду; - клопотання про пришвидшення розгляду справи.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, суд враховує відсутність заявлення відповідачем щодо співмірності витрат позивача на правничу допомогу та вважає за необхідне зазначити таке.

З огляду на предмет спору, обсяг наданих послуг Центром, виходячи з критеріїв розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 8000,00грн. є неспівмірною зі складністю справи, яка за даних правовідносин віднесена до категорії справ незначної складності, судова практика з вирішення даного спору судом є незмінною, сталою та чисельною, а обсяг наданих Центром послуг є незначним. Зокрема, суд зазначає, що надані послуги з подання клопотання до суду про пришвидшення розгляд у справи не є такими послугами на які Центру необхідно витрати багато часу та які не мають впливати на розмір гонорару.

Відтак, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу не є обґрунтованими та є завищеними у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що стосовно вирішення питання про компенсацію витрат на правничу допомогу, що Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні у справі "East/West Alliance Limited" проти України" оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), заява № 34884/97).

У пункті 269 рішення у цій справі ЄСПЛ зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), заява № 31107/96, пункт 55).

У справі "Черніус та Рінкевичюс проти Литви" (Сernius and Rinkeviсius v. Lithuania) (заяви № 73579/17 та № 14620/18, пункт 71) ЄСПЛ також посилався на загальніший принцип про те, що ризик будь-якої помилки, допущеної державним органом, має покладатись на саму державу і помилки не мають виправлятися за рахунок осіб, яких це стосується (див. також рішення у справах "Beinaroviс and others v. Lithuania", заява № 70520/10, пункт 140 та "Radchikov v. Russia", заява № 65582/01, пункт 50).

ЄСПЛ у цій справі також дійшов висновку, що відмова національних судів у відшкодуванні заявникам судових витрат, понесених в ході адміністративного провадження, в якому вони оскаржували накладення державною інспекцією з праці штрафів і за результатами якого вони домоглися скасування цих рішень як необґрунтованих, становило порушення їхнього права на доступ до суду, і тому порушення пункту 1 статті 6 Конвенції незалежно від сум цих витрат (пункт 74). Водночас витрати не мають бути понесені безвідповідально чи без належного обґрунтування (див. рішення у справах "Stankiewicz v. Poland", заява № 46917/99, пункт 75).

Відповідні принципи, що випливають з усталеної практики Суду та стосуються права на доступ до суду, наведені у рішенні ЄСПЛ у справі "Zubac v. Croatia" (заява № 40160/12, пункти 76- 86).

Саме такої позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 08 лютого 2022 року у справі №160/6762/21.

Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування 8 000 грн. витрати на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, не є співмірним із складністю справи та виконаних Центром робіт (наданих послуг.

На переконання суду, сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутності ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, не є обґрунтованою та є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних Центром.

Отже, аналізуючи подані позивачем докази, враховуючи складність та значення справи для сторін, суд дійшов висновку про доцільність зменшення розмір витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, та стягнення за рахунок за рахунок бюджетних асигнувань призначених для відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №26002-19924304-2023-1 від 14.01.2023 про відмову в призначенні ОСОБА_1 житлової субсидії з грудня 2022 року та рішення про таку відмову, викладеного у листі від 14.04.2023 №11962-9656/С-02/8-2600/23.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. № 16, код ЄДРПОУ: 42098368) здійснити перерахунок та призначити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) житлову субсидію з грудня 2022 року відповідно до п.п. 37, 41 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 21 жовтня 1995 року №848.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2147,20 грн. (дві тисячі сто сорок сім гривень 20 коп.) та витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. (шість тисяч гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві(місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. № 16, код ЄДРПОУ: 42098368).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І.І.