Рішення

від 06.06.2024 по справі 320/629/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2024 року №320/629/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕЙМДЕВ» до Державної податкової служби України з вимогою визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію №4512/ІПК/99-00-07-04-01 від 05.12.2023 прийняту Державною податковою службою України,

в с т а н о в и в:

ТОВ «ГЕЙМДЕВ» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України з вимогою визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію №4512/ІПК/99-00-07-04-01 від 05.12.2023 прийняту Державною податковою службою України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без проведення судового (у порядку письмового провадження).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач при наданні індивідуальної податкової консультації не врахував фактичні обставини, наведені Товариством у зверненні, що мало своїм наслідком формулювання ДПС України не вірних висновків в частині необхідності застосування позивачем реєстраторів розрахункових-операцій (далі РРО).

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву та додаткові пояснення, в якому наведено аналогічну позицію, що і в оскаржуваній позивачем податковій консультації.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Позовна заява обов`язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога Позивача до відповідача, стосовно якої Позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими Позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими Позивач обґрунтовує свої вимоги.

У процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору («da mihi factum, dabo tibi jus»). Активна роль суду в адміністративному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між Позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на норму права, що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення КАС України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу «jura novit curia».

Наведене правозастосування підлягає застосуванню в адміністративному судочинстві, завданням якого насамперед є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, зазначення представником Позивача конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом потрібно керуватися для вирішення спору. Відтак, суд у цій справі вбачає за необхідне, згідно з принципом «jura novit curia» («суд знає закони»), самостійно перевірити доводи сторін та застосувати для прийняття обґрунтованого рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є правовідносини, що виникли між сторонами.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 травня 2020 року у справі справа №160/4401/19.

Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 року у справі №917/1739/17 наголосила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного Позивачем способу захисту.

ТОВ «ГЕЙМДЕВ» (код ЄДРПОУ 43397203) є юридичною особою, яка зареєстрована відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», та перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у м. Києві.

Основний вид діяльності TOВ «ГЕЙМДЕВ» є організація азартних ігор (код відповідно до КВКД 92.00). що Державний класифікатор продукції та послуг 016:2010 відносить до Розділу 92 «Послуги щодо організовування азартних ігор і укладання парі» Секції R «Послуги у сфері мистецтв, видовищно-розважальної та відпочинкової діяльності».

Позивач звернувся до Державної податкової служби України із Запитом про надання індивідуальної податкової консультації в паперовій формі, який зареєстровано Відповідачем за вх. №4658/ІПК/6 від 31.10.2023, в якому звернувся із проханням надати індивідуальну податкову консультацію в паперовій формі щодо наступних питань:

Чи зобов`язане ТОВ «ГЕЙМДЕВ» застосовувати реєстратори розрахункових операцій під час провадження діяльності з організації азартних ігор казино в мережі інтернет, в тому числі, але не виключно:

1.1. Чи повинно ТОВ «ГЕЙМДЕВ» застосовувати реєстратори розрахункових операцій при прийнятті грошових коштів від гравців, які поповнюють свої клієнтські рахунки гравців у гривнях за допомогою сервісів переказу коштів та/або банківських систем дистанційного обслуговування?

1.2. Чи повинно ТОВ «ГЕЙМДЕВ» - застосовувати реєстратори розрахункових операцій при виплаті виграшів та поверненні коштів, попередньо знесених для участі в азартних іграх, гравцям шляхом безготівкового переказу грошових коштів на банківські рахунки гравців?

У відповідь відповідач надав індивідуальну податкову консультацію №4512/ІПК/99-00-07-04-01 від 05.12.2023, в якій виклав висновок, що «як відповідь на питання 1 та 2 повідомляємо, що у описаній у зверненні ситуації, застосування Товариством РРО/ПРРО при продажі електронних грошових замінників гравцям та обмін їх на гривні (виплата виграшів) є обов`язковим».

Вважаючи оскаржувану індивідуальну податкову консультацію протиправною та такою, що порушує права Позивача, він звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, Суд застосовує норми права, які чинні станом на час їх виникнення та звертає увагу на таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно із підпунктом 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом, а індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій (пп. 14.1.172-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до пункту 52.1 статті 52 ПК України за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Звернення платників податків на отримання індивідуальної податкової консультації у паперовій або електронній формі повинно містити: найменування для юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові для фізичної особи, податкову адресу, а також номер засобу зв`язку та адресу електронної пошти, якщо такі наявні; код згідно з ЄДРПОУ (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті); зазначення, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації (наведення фактичних обставин); підпис платника податків або кваліфікований електронний підпис; дату звернення.

На звернення платника податків, що не відповідає вимогам, зазначеним у цьому пункті, індивідуальна податкова консультація не надається, а надсилається відповідь за підписом керівника (заступника керівника або уповноваженої особи) у паперовій або електронній формі у порядку та строки, передбачені Законом України «Про звернення громадян».

Уповноважена особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може прийняти рішення про продовження строку розгляду звернення на отримання індивідуальної податкової консультації понад 25-денний строк, але не більше 15 календарних днів, та письмово повідомити про це платнику податків у паперовій або електронній формі до закінчення строку, визначеного абзацом першим цього пункту.

На індивідуальну податкову консультацію або відповідь, що надається контролюючим органом в електронній формі, накладається електронний підпис уповноваженої посадової особи контролюючого органу з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

Положеннями пункту 52.2 статті 52 ПК України визначено, що індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Згідно із пунктом 52.3 статті 52 ПК України за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній, у паперовій або електронній формі. Індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, обов`язково повинна містити назву - індивідуальна податкова консультація, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Відповідно до пункту 53.1 статті 53 ПК України у разі коли положення індивідуальної податкової консультації суперечать положенням узагальнюючої податкової консультації, застосовуються положення узагальнюючої податкової консультації.

Платник податків та/або податковий агент, які діяли відповідно до податкової консультації, не звільняються від обов`язку сплати податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом.

В силу положень пункту 53.2 статті 53 ПК України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Отже індивідуальна податкова консультація (допомога контролюючого органу) надається платнику податків для правильності застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта у межах їхньої компетенції з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому така консультація надана. При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування.

Платник податків має право звертатись до суду про оскарження акту ненормативного характеру - податкової консультації. Підставою для визнання податкової консультації недійсною є її суперечність правовим нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Аналогічний правовий підхід застосовано в постанові Верховного Суду від 29.05.2020 року у справі №807/1650/16.

Як свідчать матеріли адміністративної справи, спірним аспектом, в її межах, є трактування відповідачем норм статей 2, 3, 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі Закон № 265/95-ВР).

Згідно із абзацами 5, 6 статті 2 Закону № 265/95-ВР реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

В силу вимоги статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти);

3) застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з додержанням встановленого порядку їх застосування;

4) забезпечувати цілісність пломб реєстратора розрахункових операцій та незмінність його конструкції та програмного забезпечення;

5) у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій або програмних реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів;

6) забезпечувати зберігання (у разі використання) використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення;

7) подавати до контролюючих органів звітність, пов`язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у разі, якщо цим пунктом не передбачено подання інформації по дротових або бездротових каналах зв`язку.

Аналізуючи вказані норми Закону № 265/95-ВР, суд зазначає, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

При цьому, розрахункова операція це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Отже, розрахунковою операцією, в силу вимог Закону № 265/95-ВР, серед іншого є та операція коли суб`єкт господарювання приймає (отримує) від покупця готівкові кошти, платіжні картки, платіжні чеки, жетони тощо безпосередньо за місцем реалізації товарів (послуг), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця.

У свою чергу, місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо (ст. 2 Закону № 265/95-ВР).

Згідно із пунктів 12, 14 частини 1 статті 9 Закону № 265/95-ВР реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій, та розрахункові книжки не застосовуються якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (склади, місця зберігання товарів, оптова торгівля тощо); при здійсненні розрахунків за послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.

Закон України «Про державне регулювання діяльності щодо організації діяльності щодо проведення азартних ігор» (далі Закон № 768) визначає правові засади здійснення державного регулювання господарської діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор в Україні, визначає правові, економічні, соціальні та організаційні умови функціонування азартних ігор.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону № 768 азартна гра - будь-яка гра, умовою участі в якій є внесення гравцем ставки, що дає право на отримання виграшу (призу), імовірність отримання і розмір якого повністю або частково залежать від випадковості, а також знань і майстерності гравця;

Частиною першою статті 24 Закону № 768 встановлено, що організація та проведення азартних ігор в мережі Інтернет здійснюється організатором азартних ігор під брендом організатора азартних ігор на підставі відповідної ліцензії відповідно до вимог цього Закону та законодавства про азартні ігри виключно через онлайн-системи організаторів азартних ігор, що відповідають вимогам цього Закону.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону № 768 онлайн-система має забезпечити прийняття ставок, захист даних від втрати, перекручення, підробки, знищення, копіювання, несанкціонованого доступу та будь-якого іншого стороннього (несанкціонованого) втручання в роботу онлайн-системи. Технічні засоби онлайн-системи організації азартних ігор, за допомогою яких надаються послуги, повинні розміщуватися виключно на території України. Інформація в онлайн-системі повинна оброблятися виключно на території України. Аналогічні положення закріплені у ліцензійних умовах провадження діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор, затіерджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2020 року № 1341.

Суд також звертає увагу, що діяльність з організації азартних ігор, Державний класифікатор продукції та послуг 016:2010 відносить до Розділу 92 «Послуги щодо організовування азартних ігор і укладення парі» Секції R «Послуги у сфері мистецтв, видовищно-розважальної та відпочинкової діяльності».

Таким чином, Суд доходить висновку, що організатори азартних ігор надають розважальну послугу (послуги з організації та проведення азартних ігор в мережі інтернет). Суд бере до уваги, що Відповідачем дане твердження не заперечується, що вбачається з наданих додаткових пояснень.

Позиція контролюючого органу полягає в тому, що на «ігровому рахунку (депозиту)» гравця обліковуються лише електронні грошові замінники, за допомогою яких і здійснюються ставки. Тобто, контролюючий орган вважає, що при поповненні «ігрового рахунку (депозиту)» відбувається купівля ігрового замінника гривні, яка обліковується на «ігрового рахунку (депозиту)».

Відповідно до частини 8 статті 24 Закону № 768 гравець самостійно створює клієнтський рахунок гравця (особистий кабінет) в онлайн-системі організатора азартних ігор.

Клієнтський рахунок гравця - частина онлайн-системи організатора азартних ігор, що забезпечує гравця повною інформацією про його дії, угоди, укладені з організатором азартних ігор, баланс електронних грошових замінників, а також містить інформацію, необхідну для ідентифікації гравця (пункт 32 частини 1 статті 1 24 Закону № 768).

ТОВ «ГЕЙМДЕВ» затверджено «Правила та умови», які є правилами організатора азартних ігор та приймаються у відповідності, в рамках та на підставі законодавства України про азартні ігри.

Відповідно до пункту 2.12. «Правил та умов» ігровий рахунок (депозит) клієнтський рахунок гравця, баланс частина онлайн-системи Клубу, яка забезпечує гравця повною інформацією щодо його фінансових дій (поповнення, виплати, ставки, виграші), а також містить інформацію, необхідну для ідентифікації гравця.

Відповідно до пункту 6.7. «Правил та умов» Усі грошові кошти, що знаходяться на ігровому рахунку, а також грошові замінники, належать гравцям на законних підставах, за цією ознакою окремо обумовлених у Законі і в цих Умовах.

Відповідно до пункту 10.2. «Правил та умов» Для участі в азартних іграх на ігровому рахунку гравця повинні бути розміщені грошові кошти та/або грошові замінники гривні.

Відповідно до пункту 10.3. «Правил та умов» Поповнення ігрового рахунку здійснюється з використанням платіжних банківських карт Visa / MasterCard за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.

Відповідно до пункту 10.11. «Правил та умов» Кошти з рахунку гравця можуть бути використані для компенсації збитку, що його зазнав Клуб. При шахрайстві і інших кримінальних діях, включаючи помилки гравця, будь-яка сума з його рахунку може бути списана на користь Клубу.

Відповідно до пункту 10.12. «Правил та умов» Ігровий рахунок не може розглядатися і використовуватися за аналогією з банківським. Отже, щодо нього не діє страхування, гарантії та інші інструменти, звичні для фінансових установ. Також на грошові кошти, розміщені на ігровому рахунку, не нараховуються відсотки, в тому числі пов`язані зі зміною курсу валют, криптовалют і т.ін.

Відповідно до пункту 10.13. «Правил та умов» У будь-який момент гравець має право подати заявку на виплату грошових коштів з Ігрового рахунку.

Відповідно до пункту 12.1.1. «Правил та умов» На основний рахунок (депозит) надходять кошти, внесені користувачем, виграші і відіграні бонуси. З цього ж рахунку відбуваються списання при здійсненні ставок і отриманні виплат. Таким чином, на цьому рахунку знаходяться грошові кошти та/або ігрові замінники гривні, на які в будь-який момент можна пограти або поставити їх на виплату.

Відповідно до пункту 12.6.4. Комбінований бонус. «Правил та умов» Гравцеві нараховується фіксована сума або відсотки від депозиту, одночасно з фріспінами. При цьому грошові кошти потрапляють на бонусний рахунок відразу, а потім додається сума, виграна в результаті відкрутки фріспінів. Далі відіграш із заданим вейджером застосовується до загальної суми.

Таким чином, аналіз норм чинного законодавства та «Правил та умов» дає підстави стверджувати, що на клієнтському рахунку гравця облік може вестися у вигляді 1) грошових коштів, які надходять шляхом поповнення ігрового рахунку (депозиту) за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів 2) та/або електронних грошових замінників. Тобто, Позивач вправі сам вибрати спосіб обліку, який буде застосовуватися.

Суд відмічає, Відповідачем не враховано та проігноровано, що Позивачем облік та здійснення ставок відбувається в грошовій формі про, що зазначено в запиті про надання індивідуальної податкової консультації в паперовій формі.

Пунктом 52 частини 1 статті 1 Закону № 768 встановлено, що ставка - грошові кошти або ігровий замінник гривні, що передаються гравцем організатору азартної гри, є умовою участі в азартній грі та виходячи з розміру якої відповідно до правил такої азартної гри визначається розмір виграшу (призу).

Отже, Законом № 768 визначено, що ставка може здійснюватися за допомогою грошових коштів, що спростовує твердження Відповідача, про те, що ставка здійснюється виключно за допомогою електронних грошових замінників.

Слід також зазначити, що положення статті 28 Закону № 768 «Вимоги до грального закладу казино» прямо забороняє здійснювати ставки за допомогою грошових коштів, проте така вимога не поширюється на азартні ігри в мережі Інтернет, оскільки відноситься лише до азартних ігор в закладах казино. Вищезазначена стаття регулює тільки вимоги до грального закладу казино (гральний заклад казино - одне або кілька нежитлових приміщень або їх частина, розташовані за однією адресою, в яких проводяться азартні ігри казино та можуть надаватися послуги громадського харчуванн пунки 21 частини 1 статті 1 Закону № 768). Вимоги до до організації та проведення азартних ігор казино в мережі Інтернет визначено статтею 30 Закону № 768

Отже, твердження Відповідача, що на клієнтському рахунку гравця обліковується лише «ігровий замінник гривні» та лише за допомогою останнього можна здійснити ставку в азартних іграх в мережі Інтернет - не знаходить свого підтвердження та спростовується нормами чинного законодавства та доказами, які містяться в матеріалах справи.

З частини 10 статті 18 Закону № 768 вбачається, що здійснення фізичною особою ставки в азартну гру є укладенням між нею та організатором азартних ігор, який проводить відповідну азартну гру, договору про участь в азартній грі. Договір про участь в азартній грі вважається укладеним з моменту прийняття організатором азартних ігор від фізичної особи ставки в азартну гру.

Пунктом 52 частини 1 статті 1 Закону № 768 встановлено, що ставка - грошові кошти або ігровий замінник гривні, що передаються гравцем організатору азартної гри, є умовою участі в азартній грі та виходячи з розміру якої відповідно до правил такої азартної гри визначається розмір виграшу (призу).

Пунктом 29 частини 1 статті 1 Закону № 768 ігровий замінник гривні - матеріальний засіб гри в азартних іграх, зокрема монетоподібний значок, фішка, жетон або електронна картка, а також електронний грошовий замінник, що містить інформацію про його номінал, дає можливість зробити ставку в азартній грі та придбавається в обмін на грошові кошти у касі організатора азартних ігор, а після завершення азартної гри підлягає поверненню в касу для обміну його на відповідний грошовий еквівалент.

Тобто, у разі використання «ігрового замінника гривні» останній 1) придбаються у касі організатора азартних ігор; 2) вносяться як ставка в азартній грі; 3) після завершення азартної гри повертається в касу для обміну на відповідний грошовий еквівалент.

Отже, господарська операція по наданню послуги з організації та проведення азартних ігор в мережі інтернет (розважальні послуги) включає в себе декілька етапів, які наведені вище.

Таким чином, у момент обміну грошових коштів гравцем на «ігрові замінники гривні» гравець не споживає послугу, а здійснює лише обмін грошових коштів на «ігровий замінник гривні», що в подальшому дає можливість взяти участь в азартній грі». У момент обміну грошових коштів на «ігрові замінники гривні» послуга не спожита, тобто господарська операція не є завершеною.

Тобто, у момент обміну грошових коштів на «ігрові замінники гривні» гравець здійснює розрахунок за послугу, а не купує товар, як вважає Відповідач.

Таким чином, Суд вважає, безпідставним твердженням Відповідача, що Позивач здійснює реалізацію «ігрових замінників гривні», які виступають товаром.

Суд також відмічає, що «ігровий замінник гривні» (у разі його використання організатором гри) є невід`ємною частиною послуги з організації та проведення азартних ігор в мережі інтернет.

Суд зазначає, що безпідставним є твердження контролюючого органу, що «онлайн система організації та проведення азартних ігор» є «касою», дане твердження не відповідає нормам Закону № 768.

Пункт 36 частини 1 статті 1 Закону № 768 визначає, що онлайн-система організації та проведення азартних ігор (онлайн-система) - сукупність технічних, програмних та програмно-апаратних засобів, що забезпечує (у тому числі в мережі Інтернет) організацію та проведення азартних ігор, збір даних про прийняті ставки, їх облік та реєстрацію, визначення, облік та виплату виграшів (призів), а також здійснення інших операцій, пов`язаних з організацією та проведенням азартних ігор, та зберігання відповідної інформації.

Пункт 36 частини 1 статті 1 Закону № 768 встановлює, що каса - місце, в якому здійснюються продаж (видача) та обмін ігрових замінників гривні, електронних грошових замінників, поповнення ігрових рахунків, прийняття ставок від гравців, виплата (видача) виграшів (призів) за результатами проведення азартної гри та інші дії.

Поняття «каса» у Законі № 768 використовується у статті 29 «Прийняття коштів, виплата (видача) виграшів (призів) та повернення коштів, внесених гравцями для участі в азартних іграх у гральних закладах казино», статті 41 «Прийняття коштів, виплата виграшів (призів) та повернення коштів, внесених гравцями для участі в азартних іграх у залах гральних автоматів». Тобто, слово «каса» використовується лише стосовно матеріальних об`єктів, а саме «гральних закладів казино» та «гральні заклади гральних автоматів». Жодного зауваження, що поняття «каси» може застосовуватися до «онлайн-систем» Закон № 768 не містить.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем укладені угоди з ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АП.МІ ФІНАНС», ТОВ «Фінкіт», ТОВ «ДАЙМОНД ПЕЙ», ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ», які є сервісами переказу коштів та забезпечують проведення розрахунків за послуги в сфері азартних ігор за допомогою сервісу переказу коштів без відкриття рахунків, а саме: прийняття коштів, повернення коштів, внесених гравцями для участі в азартних іграх казино в мережі Інтернет, виплати виграшів. Суд зазначає, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АП.МІ ФІНАНС» (ліцензія Національного банку України № 21/777-рк від 30.04.2023), ТОВ «Фінкіт» (ліцензія Національного банку України від 20.09.2021), ТОВ «ДАЙМОНД ПЕЙ» (ліцензія Національного банку України №21/765-рк), ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» (EasyPay) (ліцензія Національного банку України № 21/772-рк від 29.04.2023) мають ліцензії на надають фінансові платіжні послуги (вид послуги переказ коштів без відкриття рахунків).

Сервіси переказу коштів це продукт банку або небанківської фінансової установи, що має ліцензію Національного банку України на переказ коштів без відкриття рахунків (далі - НФУ), який спрощує проведення розрахунків і надається клієнтам (фізичним особам/суб`єктам господарювання), зокрема, для здійснення оплати за товари/надані послуги, ініціювання переказів коштів (готівкою/безготівково, у тому числі з використанням платіжних карток) інших операцій.

Сервіс переказу коштів може бути реалізований на офіційному сайті банку/НФУ в мережі Інтернет, в платіжних пристроях банку/НФУ та/або у вигляді програмного забезпечення/платіжного застосунку в технічному пристрої клієнта банку/НФУ (ноутбуку, смартфоні, планшеті інше). Дана інформація розміщена на офіційному сайті Головного управління ДПС у Київській області (https://kyivobl.tax.gov.ua/media-ark/news-ark/551309.html), Державної податкової служби України (https://zt.tax.gov.ua/media-ark/news-ark/print-555877.html), Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (https://dp.tax.gov.ua/media-ark/news-ark/555395.html).

Судом також береться до уваги лист Національного банку України від 15 січня 2021 року №57-0010/3184 «Щодо розрахунків за допомогою «банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів» відповідно до якого «До «сервісів переказу коштів», на думку Національного ьанку України», можна віднести сервіси Liqpay, Portmone, iPay, Wayforpay та інші, які надають можливість споживачам здійснити оплату товарів (послуг), зокрема дистанційно.

Суд зазначає, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АП.МІ ФІНАНС», ТОВ «Фінкіт», ТОВ «ДАЙМОНД ПЕЙ», ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» потрапляють під визначення «Сервіси переказу коштів», яке наведене Відповідачем самостійно.

Отже, позивач, здійснюючи організацію азартних ігор в мережі Інтернет, за допомогою сервісів переказу коштів.

Суд вказує, що загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури. визначає Закон України «Про платіжні послуги» (далі Закон 1591-IX)

Відповідно до пункту 8 статті 1 Закону 1591-IX дистанційна платіжна операція - платіжна операція, що здійснюється із застосуванням засобів дистанційної комунікації;

Відповідно до пункту 52 статті 1 Закону 1591-IX переказ коштів без відкриття рахунку - платіжна послуга, що надається платнику з метою переказу коштів у готівковій чи безготівковій формі отримувачу або надавачу платіжних послуг, який діє від імені отримувача, під час якої надавач цієї послуги не використовує відкритий у нього рахунок платника та/або отримувача.

Відповідно до пункту 57 статті 1 Закону 1591-IX платіжна операція - будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього;

Відповідно до пункту 71 статті 1 Закону 1591-IX послуга з ініціювання платіжної операції - нефінансова платіжна послуга, що полягає в ініціюванні платіжної інструкції надавачем послуги з ініціювання платіжної операції на запит платника з рахунку платника, відкритого в іншому надавачі платіжних послуг;

Згідно з частиною 2 статті 41 Закону 1591-IX визначено, що ініціювання платіжної операції здійснюється: 1) надання ініціатором платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, в якому відкрито його рахунок; 2) надання надавачем платіжних послуг з ініціювання платіжної операції платіжної інструкції платника надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку платника на підставі наданої платником цьому надавачу платіжних послуг з ініціювання платіжної операції згоди на ініціювання такої платіжної операції; 3) надання платником платіжної інструкції та готівкових коштів для виконання платіжної операції, у тому числі за допомогою платіжного пристрою; 4) використання користувачем платіжного інструменту для виконання платіжної операції; 5) надання платником, що є власником електронних грошей, платіжної інструкції, у тому числі шляхом використання платіжного інструменту, емітенту електронних грошей щодо виконання платіжної операції з використанням електронних грошей; 6) надання користувачем платіжної інструкції відповідному учаснику платіжної системи, у тому числі шляхом використання певного платіжного інструменту, в порядку, визначеному правилами цієї платіжної системи.

У той же час, Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 №163 визначено, що безготівкові розрахунки - перерахування коштів із рахунків платників на рахунки отримувачів, а також перерахування надавачами платіжних послуг коштів, унесених платниками готівкою, на рахунки отримувачів.

Згідно з пунктом 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148 (далі - Положення) готівкові розрахунки - платежі готівкою суб`єктів господарювання і фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов`язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Пунктом 10 Положення регламентовано, що розрахунки суб`єктів господарювання та фізичних осіб у разі їх здійснення готівкою без відкриття поточного рахунку шляхом унесення готівки до банків або небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунку, для подальшого її переказу на рахунки інших суб`єктів господарювання або фізичних осіб для платників коштів є готівковими, а для отримувачів коштів безготівковими.

Відповідно до роз`яснення Національного банку України від 15.09.2020 №57-0009/50471, у відповідності до якого оплата товарів та послуг, що здійснена шляхом переказу коштів (у тому числі, з використанням платником платіжної картки) на рахунок отримувача/суб`єкта господарювання (зокрема, із залученням небанківської фінансової установи, яка в установленому законом порядку отримала ліцензію па переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунку) є безготівковим розрахунком для суб`єкта господарювання.

При цьому розрахунки за допомогою банківської (платіжної) карти є безготівковими розрахунками, адже платіжна картка є лише інструментом для здійснення операції з коштами, які знаходяться на рахунку платника і які фактично списуються з такого рахунку та зараховуються на поточний рахунок фінансової компанії для подальшого перерахування Товариству.

Резюмуючи викладене, Суд приходить до висновку, що ТОВ «ГЕЙМДЕВ» при надані послуг на Сайті не отримує безпосередньо коштів від споживача, а отримує такі кошти від фінансової компанії, розрахунки з якою для останнього є безготівковими.

Таким чином, положення пункту 14 статті 9 Закону № 265/95-ВР поширюють свою дію на операції Позивача з прийняття грошових коштів, внесених гравцями на їх клієнтські рахунки для участі в азартних іграх в мережі Інтернет та виплати виграшів на банківські рахунки гравців.

Щодо місця проведення розрахунків, суд зазначає наступне.

Розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця (стаття 2 Закону № 265/95-ВР).

Місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо (стаття 2 Закону № 265/95-ВР).

Тобто, дана дефініція складається з двох конструкція, а саме місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти; місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Повернемося до першої конструкції «місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти». Суд зазначає, що відповідно до частини 5 статті 30 Закону № 768 «Оплата ставок, повернення коштів, внесених гравцями для участі в азартних іграх казино в мережі Інтернет, та виплата виграшів гравцям здійснюються у безготівковій формі з урахуванням положень цього Закону». Згідно з пунктом 10.3. «Правил та умов» Поповнення ігрового рахунку здійснюється з використанням платіжних банківських карт Visa / MasterCard за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.

Тобто, у позивача відсутня жодна взаємодія з готівковими коштами, поповнити «Ігровий рахунок (депозит)» за допомогою готівкових коштів є неможливо. Таким чином, визначити місце розрахункової операції за першою конструкцією є неможливим.

Друга конструкція передбачає «місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо».

Відповідно до 2. Статті 30 Закону № 768 Організатор азартних ігор казино в мережі Інтернет може організовувати та проводити виключно азартні ігри казино, визначені цим Законом, через вебсайт, зазначений у рєєстрі.

Вебсайт організатора азартних ігор - одна вебсторінка або сукупність вебсторінок, через які організатор азартних ігор з використанням виключно одного бренду організатора азартних ігор провадить діяльність в мережі Інтернет (пункт 7 частини 1 статті 1 Закону № 768).

Таким чином, послуга в сфері організації та проведення азартних ігор в мережі Інтернет надається дистанційно через вебсайт організатора азартних ігор. Отже, послуга надається та споживається виключено в мережі Інтернет, що зумовлює неможливість визначення місця проведення розрахунків.

Відповідачем здійснено посилання на висновок Верховного Суду від 16.04.2021 справа № 520/7835/19, проте Суд зауважує, що відмінність даної справи і справи № полягає в тому, що у справі здійснювалася торгівля фізичними товарами за допомогою мережі інтернет та можливо було визначити місця проведення розрахунків оскільки наявне «місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо», проте в даній справі спір йде щодо онлайн послуг, які споживаються дистанційно, що зумовлює неможливість визначення місця проведення розрахунків (неможливо визначити місце надання послуги чи товару (як вважає Відповідач).

Таким чином, висновок Верховного Суду не є релевантним до даних правовідносин.

Судом також враховується, що ДПС неодноразово зазначало, що у разі неможливості встановлення «місця розрахункової операції», то реєстратор розрахункових операцій не застосовується (https://cvp.tax.gov.ua/media-ark/news-ark/print-533390.html).

Щодо твердження відповідача, що пільга встановлена пунктом 12 статті 9 Закону №265/95-ВР не може поширюватися на Позивача, оскільки вона стосується виключно фізичних господарських одиниць на яких не здійснюється жодних операцій відмінних від відвантаження та зберігання товарів, відповідно прикладів та їх варіативності, зазначених у пункті 12 статті 9 Закону №265/95-ВР, суд зазначає наступне.

Згідно до пункту 12 статті 9 Закону №265/95-ВР реєстратори розрахункових операцій та або програмні реєстратори розрахункових операцій, та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (склади, місця зберігання товарів, оптова торгівля тощо).

Як було встановлено раніше Позивач не здійснює готівкових розрахунків із гравцями про проваджені діяльності з організації та проведення азартних ігор в мережі Інтернет.

Дана норма містить приклади, коли в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються, до переліку яких віднесено склади, місця зберігання товарів, оптова торгівля тощо. При цьому, слово «тощо», яке вжите в кінці переліку, вказує на те, що перелік не є виключним.

Аналізуючи наведену норму, суд приходить до висновку, що єдиною умовою для застосування відповідної норми є відсутність в місці надання послуг операцій з розрахунків у готівковій формі. Оскільки позивачем дотримано умову щодо відсутності готівкових розрахунків у місці надання послуг, він може застосовувати пільгу, передбачену у пункті 12 статті 9 Закону № 265.

Отже, враховуючи сукупність вищенаведених обставин, підтверджених доказами та правове регулювання спірних правовідносин, висновок відповідача в індивідуальній податковій консультації №4512/ІПК/99-00-07-04-01 від 05.12.2023 року, що застосування позивачем РРО/ПРРО при продажі електронних грошових замінників гравцям та обмін їх на гривні (виплата виграшів) є обов`язковим, є безпідставним.

При наданні неякісної та/або незаконної податкової консультації контролюючий орган порушує право платника податків на отримання інформації про практичне застосування норм законодавства та позбавляє права, передбаченого пунктом 53.1 статті 53 ПК України у вигляді отримання консультації, яка могла б дозволити платнику податків застосовувати норму податкового законодавства певним чином без ризику притягнення до відповідальності, а також вирішити проблемні питання, які виникли при застосуванні податкового законодавства.

Аналогічний правовий підхід викладено в постанові Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 804/8131/16.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини 1 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Пунктом 2 частини 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи вищевикладене, повно та всебічно проаналізувавши матеріали адміністративної справи суд дійшов до висновку про не відповідність спірного рішення критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо скасування ІПК.

Згідно із частиною 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Положеннями частини 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №2324 від 08.12.2023.

Оскільки адміністративний позов підлягає до задоволення, то сума сплаченого судового збору ТОВ «ГЕЙМДЕВ» підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ДПС України.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України від 05.12.2023 року №4512/ІПК/99-00-07-04-01.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної податкової служби України (04053, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕЙМДЕВ» (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, б. 18 оф. 32 код ЄДРПОУ 43397203) сплачений ним судовий збір у розмірі 2648,00 грн. (дві тисячі шістсот сорок вісім грн. 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.