Рішення

від 06.06.2024 по справі 420/3700/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3700/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Центру надання адміністративних послуг Балтської міської ради (вул. Вишнева, 30, м. Балта, 66101, код ЄДРПОУ 45210756), про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Центру надання адміністративних послуг Балтської міської ради в якому позивач просить суд:

зобов`язати Центр надання адміністративних послуг Балтської Міської Ради зареєструвати місце проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 з одночасним внесенням відомостей до Державного реєстру та наданням довідки про актуальне місце реєстрації позивача.

Позов та відповідь на відзив обґрунтовані тим, що згідно з договором купівлі-продажу, посвідченим Державним нотаріусом, ОСОБА_2 , який зареєстрований за № 1505, 04 липня 1991 року був придбаний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 покупцем ОСОБА_3 на ім`я її чоловіка, ОСОБА_4 , за довіреністю. Згодом як це зазначено в домовій книзі, в вищезазначеному будинку була зареєстрована родина у складі 4 осіб: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 . В 1999 році у ОСОБА_6 був придбаний будинок з присадибною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , в якому зі своєю родиною ОСОБА_1 , проживав та був одноосібно зареєстрований. Згодом ОСОБА_1 змінив фактичне місце проживання та будинок в селі Бендзарі був проданий. Однак ОСОБА_1 й досі залишається зареєстрованим в будинку в с. Бендзарі, власником якого є стороння людина, яка не є ані приятелем, ані родичем ОСОБА_1 .

На теперішній час ОСОБА_1 проходить службу в лавах Збройних Сил України та нотаріально посвідченою довіреністю вповноважив свою матір, ОСОБА_3 , сприяти захисту його законних прав та інтересів.

Позивач зазначає, що що на звернення, яке було подано ОСОБА_3 на підставі довіреності ОСОБА_1 , до ЦНАПу, з проханням зареєструвати ОСОБА_1 в житловому будинку, власником якого є його покійний батько, ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 отримав відмову у реєстрації.

У відмові у проведенні реєстрації ЦНАП посилається на такі обставини: власник будинку помер та отримати згоду власника, ОСОБА_4 , на реєстрацію особи за вказаною адресою не виявляється можливим.

Позивач вказує, що 20.11.2013 р. подружжя, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , уклали сумісний заповіт, зареєстрований в реєстрі № 2775 та посвідчений приватним нотаріусом, ОСОБА_7 .

З метою врегулювання питання спадкування, ОСОБА_3 звернулась до приватного нотаріуса, ОСОБА_8 , яка надала письмове роз`яснення, у відповідності до якого, ОСОБА_3 , враховуючи обставини вищезгаданого заповіту, не має повноважень прийняти спадщину та надати згоду на реєстрацію сина, ОСОБА_1 .

Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 та на теперішній час зареєстрований за сторонньою адресою: АДРЕСА_4 , за якою відсутнє в нього або його родичів право власності та немає підстав продовження права користування будинком, зважаючи на відмову ЦНАП у зміні місця реєстрації ОСОБА_1 , вбачається ситуація порушення законних прав військовослужбовця, ОСОБА_1 на вільний вибір місця проживання та його зміну, як це передбачено статтею 2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні.

Зважаючи на вище викладене, беручи до уваги, що ОСОБА_1 був зареєстрований до 1999 року, тривалий час фактично проживав до початку служби в Збройних Силах України, під час проходження служби приїжджає у відпустку на відпочинок за адресою: АДРЕСА_3 , іншого майна для проживання та в якому він міг би бути зареєстрованим не має.

За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що ОСОБА_1 не подані документи, що підтверджують його право власності на житло, в якому він хотів зареєструватися, або згода всіх співвласників житла.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення проти позову, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив наступне: ОСОБА_1 , є громадянином України, що підтверджено копією паспорта громадянина України № НОМЕР_2 .

Представник позивача ОСОБА_3 звернулась до Центру надання адміністративних послуг Балтської міської ради із заявою про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 .

У заяві ОСОБА_3 надала згоду на реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 .

Разом із заявою представник позивача надала: заповіт, договір купівлі-продажу, держ. акти на майно.

15.12.2023 орган реєстрації відмовив у реєстрації місця проживання на підставі п.3 ч.1 ст.12 ЗУ «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» особа подала документи або відомості, передбачені цим законом, не в повному обсязі, а саме відсутність згоди власника житла згідно ст..11 цього закону.

Не погодившись з відмовою у реєстрації місця проживання, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 11.12.2003 №1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання" (надалі - Закон №1382-IV) відповідно до Конституції України регулює відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.

Відповідно до статті 2 Закону №1382-IV громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.

У статті 3 Закону №1382-IV визначено, що місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.

01.12.2021 набув чинності Закон України від 05.11.2021 №1871-IX "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" (далі - Закон №1871-IX), яким урегульовані відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, встановлює порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг.

За змістом статті 2 Закону №1871-IX декларування місця проживання особи - повідомлення особою органу реєстрації адреси свого місця проживання шляхом надання декларації про місце проживання в електронній формі з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг з подальшим внесенням такої інформації до реєстру територіальної громади; реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.

Згідно зі статтею 3 Закону №1871-IX декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою: 1) створення умов для реалізації прав особи, зокрема виборчих прав, права на участь у місцевому самоврядуванні, на отримання соціальних, публічних послуг, у випадках, передбачених законом; 2) ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою; 3) використання знеособлених даних реєстрів територіальних громад для обґрунтованого розроблення органами державної влади та органами місцевого самоврядування програм економічного і соціального розвитку адміністративно-територіальних одиниць, визначення правомочності зборів жителів територіальної громади, для статистичних, наукових та інших потреб у визначених законом та актами Кабінету Міністрів України випадках.

У силу частини шостої статті 5 Закону №1871-IX реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за заявою такої особи, поданою в паперовій формі до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг, за адресою житла будь-якої форми власності.

За змістом статті 9 Закону №1871-IX у разі реєстрації місця проживання (перебування) особи під час особистого відвідування органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) подається заява про реєстрацію місця проживання (перебування) за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України /частина перша/.

До заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи додаються: 1) паспортний документ особи або довідка про звернення за захистом в Україні, або документ, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними; (...); 3) документи, що підтверджують право на проживання (перебування) в житлі, адреса якого реєструється для проживання (перебування) (відомості про житло (документи), що підтверджують право власності на житло, рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житла, визнання за особою права користування житлом, жилим приміщенням, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи, визначені Кабінетом Міністрів України); (...) /частина друга/.

У разі відсутності документів, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника (співвласників) житла, уповноваженої особи житла /абзац перший частини третьої/.

Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання (перебування) подання особою відомостей та/або документів, не передбачених цим Законом /частина сьома/.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону №1871-IX особа, яка декларує або реєструє своє місце проживання (перебування) у житлі, яке не є власністю (співвласністю) такої особи, та за відсутності документів, що підтверджують право на проживання в цьому житлі, під час подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) або декларації про місце проживання надає згоду власника (співвласників) житла чи уповноваженої особи житла на декларування або реєстрацію особою свого місця проживання (перебування) за адресою цього житла у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У разі декларування або реєстрації місця проживання особою, яка є власником (співвласником) цього житла, згода інших співвласників або інших осіб, місце проживання яких зареєстровано / задекларовано в цьому житлі, не вимагається.

У силу пункту 3 частини першої статті 12 Закону №1871-IX орган реєстрації відмовляє у внесенні до реєстру територіальної громади інформації про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи у разі, якщо особа подала документи або відомості, передбачені цим Законом, не в повному обсязі.

Так само, пунктом 35 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 №265 (надалі - Порядок), для реєстрації місця проживання (перебування) особа або її законний представник (представник), уповноважена особа житла або уповноважена особа спеціалізованої соціальної установи, закладу для бездомних осіб, іншого надавача соціальних послуг з проживанням подає: 1) заяву за формою згідно з додатками 2, 3 і 8; 2) паспортний документ особи або довідку про звернення за захистом в Україні (для осіб, які реєструють місце перебування); (...) 5) документи, що підтверджують: право на проживання (перебування) в житлі, зокрема свідоцтво про право власності, ордер, договір оренди (найму, піднайму), договір найму житла у гуртожитку (для студентів), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші підтверджуючі документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за згодою власника (співвласників) житла, наймача та членів його сім`ї, уповноваженої особи житла (зазначені документи та згода не вимагаються під час реєстрації місця проживання (перебування) малолітніх та неповнолітніх дітей за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або законних представників (представників), або одного з них; (...).

А відповідно до підпункту 3 пункту 87 Порядку, орган реєстрації відмовляє в декларуванні/реєстрації місця проживання (перебування), знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі, коли особа не подала або подала не в повному обсязі необхідні документи або відомості.

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі спір стосується правомірності відмови органу реєстрації в реєстрації місця проживання позивача з огляду на не надання ним разом із заявою про реєстрацію згоди власника житла.

Суд, на підставі системного аналізу наведених вище положень частини другої статті 9, частини першої статті 11 Закону №1871-IX, підпункту 5 пункту 35 Порядку, зазначає, що від особи вимагається надання разом із заявою про реєстрацію місця проживання документів, що підтверджують право на проживання (перебування) в житлі.

Позивач разом із заявою надав органу реєстрації копії заповіту, договору купівлі- продажу, держ. акти на майно.

Дослідивши надані документи суд встановив, що ними не підтверджено право власності ОСОБА_3 або ОСОБА_9 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 .

При цьому, як зі змісту договору купівлі-продажу будинку слідує, що ОСОБА_4 купив житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 .

В подальшому, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 склали заповіт від 20.11.2013 року, згідно якого ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , що проживають і зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 , на випадок нашої смерті зробили розпорядження: житловий будинок з господарськими будівлями та земельною ділянкою за номером 117 (сто сімнадцять), які належать їм на праві спільної сумісної власності та розташовані за адресою: АДРЕСА_5 , та грошові вклади з відповідними процентами, де б вони не знаходились, які належать їм на праві спільної сумісної власності, заповіли - ОСОБА_5 . У разі смерті ОСОБА_5 , майно яке зазначено вище, заповіли ОСОБА_10 .

ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у ході розгляду справи не надали суду доказів, що свідчили б про реєстрацію ними права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 .

З урахуванням наведеного, позивач у ході розгляду справи не спростував правомірність доводів відповідача про те, що що ОСОБА_1 не подані документи, що підтверджують його право власності на житло, в якому він хотів зареєструватися, або згода всіх співвласників житла.

Суд зазначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина перша статті 316 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Правомочність володіння слід розуміти як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно.

Правомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання.

Правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, передача у спадщину, знищення, переробка і т. ін.).

Аналізуючи складові правомочності права власності у контексті спірних відносин слід виходити з того, що надання особою, яка є власником житла, дозволу на реєстрацію місця проживання особи стосується права користування майном.

Статтею 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Суд враховує, що у заяві відсутня згода співвласника житлового будинку на реєстрацію місця проживання позивача, до заяви документів про право власності на житловий будинок не надано.

З цих підстав суд дійшов висновку, що орган реєстрації правомірно відмовив ОСОБА_1 у реєстрації місця проживання, адже позивач не виконав вимоги закону та не надав органу необхідних документів на проведення цих дій.

Інші доводи позивача не спростовують висновків суду про відсутність підстав для реєстрації місця його проживання у зазначеному житлі.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає, що у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 4, 7-14, 19, 139, 143, 241-246, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Центру надання адміністративних послуг Балтської міської ради (вул. Вишнева, 30, м. Балта, 66101, код ЄДРПОУ 45210756), про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.К. Василяка

.