Постанова

від 06.06.2024 по справі 440/2430/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 р. Справа № 440/2430/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.07.2023, головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба, м. Полтава, по справі № 440/2430/23

за позовом Приватного підприємства "НОЙ"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "НОЙ" (далі позивач, ПП "НОЙ") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - відповідач), у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.02.2023 0010460904 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 385859,00 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.07.2023 по справі 440/2430/23, прийнятим в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні, адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 07.02.2023 0010460904.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь ПП "НОЙ" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5787,90 грн.

Головне управління ДПС у Полтавській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що висновки суду про задоволення позову не відповідають фактичним обставинам справи, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.07.2023 по справі 440/2430/23 винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що фактична перевірка ПП "НОЙ" призначена з підстав здійснення відповідачем контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та палива, наявності ліцензій, що цілком відповідає підставі, визначеній у п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України. Натомість, на переконання відповідача, суд першої інстанції неправильно застосував указану норму ПК України та вирішив спір без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21.07.2022 у справі 320/1864/21, від 11.05.2022 у справі 540/4141/20, від 12.08.2021 у справі 140/14625/20.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, він просить апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.07.2023 залишити без змін.

У доводах відзиву позивач зазначає, що наказ про проведення фактичної перевірки не містив вказівки на підставу для її призначення, а тому вважає дії податкового органу щодо проведення перевірки протиправними й такими, що не утворюють правових наслідків.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що справа судом першої інстанції розглянута за правилами спрощеного провадження, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, яка відноситься до незначної складності, не вимагають витребування нових доказів та проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, відповідачем в апеляційній скарзі не зазначено які нові докази він просить витребувати або дослідити, то за таких обставин колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у відкритому судовому засіданні та розглянути справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на приписи ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вивчивши обставини справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП "НОЙ" зареєстроване як юридична особа (код ЄДРПОУ 23275969. Позивач здійснює господарську діяльність з роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (код КВЕД 47.11) у магазині-кафетерії, розташованому за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Європейська, 104.

10.01.2023 Головним управління ДПС у Полтавській області виданий наказ 52-П, яким вирішено провести з 11.01.2023 фактичну перевірку ПП "НОЙ" тривалістю 10 діб за місцем фактичного провадження діяльності за період з 01.10.2021 по дату закінчення перевірки.

Наступного дня на підставі наказу від 10.01.2023 52-П Головним управлінням ДПС у Полтавській області видані направлення на перевірку 123, 124, 125.

11.01.2023 посадовими особами Головного управління ДПС у Полтавській області вручено директору ПП "НОЙ" копію наказу про проведення фактичної перевірки, копії направлень на перевірку, пред`явлені службові посвідчення та розпочато проведення фактичної перевірки.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 19.01.2023 614/16-31-09-01/23275969.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України від 06.07.1995 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (далі - Закон 481/95-ВР), а саме: продаж алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку;

частини п`ятнадцятої статті 18 Закону 481/95-ВР, а саме: за наявності у місці торгівлі тютюновими виробами таких виробів однієї власної назви, на пачках, коробках та сувенірних коробках яких вказані різні максимальні роздрібні ціни, продаж таких тютюнових виробів здійснюється за цінами, не вищими, ніж ті, що вказані на відповідних пачках, коробках та сувенірних коробках;

постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв".

Позивачем подано заперечення на акт перевірки від 07.02.2023, які були відхилені листом Головного управління ДПС у Полтавській області від 21.02.2023 4429/6/16-31-09-01.

На підставі встановлених фактичною перевіркою порушень, 07.02.2023 Головним управлінням ДПС у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення 0010460904, яким до ПП "НОЙ" застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 385859,00 грн.

Позивач, вважаючи протиправним оскаржуване податкове повідомлення-рішення, звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що допущені контролюючим органом порушення вимог Податкового кодексу України щодо призначення та проведення фактичної перевірки ПП "НОЙ" призводять до відсутності правових наслідків такої. Відтак, на переконання суду, акт перевірки від 19.01.2023 не є належним та допустимим доказом на підтвердження факту порушень, за вчинення яких оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України визначає Закон 481/95-ВР.

Відповідно до абзацу другого статті 16 Закону 481/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної Законами України.

Своєю чергою, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульований ст. 80 ПК України.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (п. 80.1 ст. 80 ПК України).

Відповідно до п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

(1) у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами,

(2) а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Відповідно до абзацу третього п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

Отже, ПК України закріплює таку обов`язкову вимогу щодо змісту наказу про проведення перевірки як необхідність відображення підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

У постановах від 08.09.2020 у справі 640/21536/19, від 19.11.2020 у справі 160/7971/19, від 17.12.2020 у справі 520/12028/18 Верховний Суд указував про необхідність зазначення у наказі про проведення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, окрім звичайного посилання на норму, що регулює питання її призначення, також конкретні фактичні підстави її призначення. У вказаних справах зроблено висновок, що при призначенні перевірки контролюючий орган повинен зазначити одну із підстав, визначених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, й у разі, якщо такою підставою є наявність та/або отримання інформації про порушення платником податків вимог законодавства, конкретизувати останню.

Необхідно враховувати, що для зазначення підстави для проведення перевірки недостатньо вказати лише номер підпункту статті ПК України, особливо, якщо вказаний підпункт містить декілька обґрунтувань для проведення перевірки (постанови Верховного Суду від 11.06.2019 у справі 1440/2045/18, від 01.06.2022 у справі 520/7331/21).

Окрім цього, Верховний Суд у постановах від 11.07.2022 у справі 120/5728/20-а та від 21.12.2022 у справі 500/1331/21 звернув увагу на те, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки кожна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.

Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб`єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави призначення.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що підставою для проведення фактичної перевірки ПП "НОЙ" у наказі від 10.01.2023 52-П зазначено: контроль за обігом спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, наявності ліцензій, що відповідає приписам п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України, та вказано п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80, п. 82.3 ст. 82 ПК України.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилався, що перевірка позивача проведена у зв`язку з наявністю інформації, яка свідчить про порушення платником податків законодавства та здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Разом із тим, як правильно зазначив суд першої інстанції, в оскаржуваному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні фактичні підстави призначення перевірки позивача, окрім посилання на норми, що їх регламентують. У спірному наказі не зазначено, на підставі якої саме інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів тощо, було здійснено перевірку позивача, із відповідним посиланням на відомості або документи, з яких вбачались відповідні обставини.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки ПП "НОЙ" контролюючий орган лише обмежився посиланнями на норми податкового законодавства, якими визначено підстави та порядок проведення фактичних перевірок платників податків, однак жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки позивача.

У постанові від 21.02.2020 у справі 826/17123/18 Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Установлені в даній справі фактичні обставини доводять факт недотримання контролюючим органом обов`язкових умов для призначення перевірки ПП "НОЙ" та, власне, порядку проведення такої, що свідчить на користь правильності висновку суду першої інстанції про незаконність проведення перевірки та, як наслідок, неправомірність складеного за її результатами податкового повідомлення-рішення.

Доводи Головного управління ДПС у Полтавській області, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, натомість зводяться здебільшого до наявності у контролюючого органу повноважень на проведення перевірочних заходів суб`єктів господарювання у разі надходження інформації про порушення ними вимог Закону 481/95-ВР.

Колегія суддів з цього приводу наголошує, що практика Верховного Суду у питанні застосування п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України є сформованою і усталеною, й відповідно до фактичних обставин цієї справи відповідачем не дотримано порядку призначення податкової перевірки позивача.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої ігстації, щовідповідачем порушенопроцедуру проведення перевірки, з огляду застосований відповідачем вид перевірки у формі фактичної перевірки.

Так, за вимогами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

У відповідності допідпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, щофактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Отже, виходячи з буквального аналізу змісту норми підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України проведення фактичної перевірки вимагає чіткого з`ясування місця безпосереднього провадження платником податків конкретного виду діяльності та фактичного проведення цієї перевірки у такому місці або ж за місцем розташування тих чи інших об`єктів, які використовуються господарюючим суб`єктом у його діяльності, яка охоплюється предметом фактичної перевірки. Особливість фактичних перевірок та їх відмінність від усіх інших перевірок, які проводяться податковими органами, полягає у тому, що при їх проведенні перевіряються не бухгалтерські документи, а правильність фактичних дій (фактичного стану речей) суб`єкта підприємницької діяльності. Тому, така перевірка проводиться не за місцем розташування платника податку (місцем розташування органу управління), а саме за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. (постанова Верховного Судувід 02 березня 2023 року у справі №380/13375/21).

Відтак,різновид перевірки визначений як фактична, обумовлює її проведення за місцем фактичного провадження платником податків своєї діяльності.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, акт перевірки було складено 14.01.2023, тоді якпорушення, встановленіза результатами вказаної перевірки, мали місце в період з 21.11.2020 року по 21.11.2022 р. Отже, вказані обставини свідчать про те, щопорушення були вчинені до початку проведення перевірки. Вакті перевірки та в апеляційній скарзі відповідачем наведено, що факти реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку були встановлені відповідачем в ході доперевірочного аналізу за допомогою системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (СОД РРО), тобто до проведення перевірки за місцем знаходження контролюючого органу. Також факт реалізації алкогольних напоїв за ціною нижчої мінімально встановлених роздрібних цін встановлений податковим органом згідно акту перевірки відповідно до фіскальних чеків від 12.10.2021 року та від 17.10.2021 року не під час перевірки за місцем знаходження позивача, а за допомогою системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (СОД РРО), тобто за місцем знаходження контролюючого органу.

Отже,контролюючий орган встановивпорушення, досліджуючи інформацію, що надходила до моменту призначення та проведення перевірки до органів ДПС по дротових та/або бездротових каналах зв`язку, а саме, за допомогою СОД РРО.

Відтак, порушення, наведені відповідачем в акті перевірки, фактично були встановлені не за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, до проведення перевірки, що не узгоджуєтьсяз положеннями підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 ПК України.

В той же час, відповіднодо визначення, приведеногоу підпункті 75.1.1. пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Зі змісту підпункту 14.1.278. пункту 14.1 статті 14 ПК України система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - СОД РРО) - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених реєстраторами розрахункових операцій та програмними реєстраторами розрахункових операцій), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.Слід зауважити, що пункт 14.1 статті 14 ПК України доповнено підпунктом 14.1.278 згідно із Законом № 129-IX від 20.09.2019.

Аналізнаведених норм дає підстави дійти висновку, що проведення перевірки у приміщенні контролюючого органуна підставі даних СОД РРО, згідно із визначеннями Податкового кодексу Українивважаєтьсякамеральною перевіркою.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що відповідач, здійснюючи перевірку не за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, діяв з порушенням вимог статті 75 ПК України.

Стосовно посиланнявідповідача у апеляційній скарзі насуть порушень у оскаржуваних податкових повідомленнях рішеннях, колегія суддівзазначає наступне.

Так, доводи про неправомірність дій контролюючого органу (невиконання вимог норм ПК України щодо процедури проведення перевірки), можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень прийнятих за її наслідками.

Суд зобов`язаний в першу чергу надати оцінку підставам (доводам) щодо порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо призначення та проведення перевірки, у разі їх наявності, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень (податкових повідомленьрішень), прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Аналогічна позиція закріплена в постанова Верховного Суду від 11 липня 2022 року у справі № 120/5728/20-а та від 28 жовтня 2022 року у справі №600/1741/21-а.

Враховуючи приведене вище, встановивши наявність підстав для порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо призначення та проведення перевірки та визнавши їх такими, що тягнуть протиправність рішень (податкових повідомленьрішень), колегія суддів не переходить до дослідженняпитаннящодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства, за результатами відповідної перевірки.

Відтак, судом встановленонедотримання відповідачемвимог діючого законодавствапри призначення та проведенняфактичної перевірки,що тягне за собою незаконність проведеної перевірки та її наслідківу вигляді прийнятих податкових повідомлень-рішень, а відтак обставини щодонаявності чи відсутностіпорушень за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, не дослужується.Тому доводи апеляційної скарги в цій частині, колегія суддів вважає безпідставними.

В силу частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідач правомірності своїх рішень ні суду першої, ні апеляційної інстанції належним чином не довів.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України, отже, наявні підстави для їх скасування.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, яке є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.07.2023 по справі № 440/2430/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко Судді(підпис) (підпис) С.П. Жигилій Л.В. Любчич