Постанова

від 06.06.2024 по справі 620/14904/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/14904/23 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Клопот С.Л.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.;

за участю секретаря: Чорної К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року (розглянута у відкритому судовому засіданні, м. Чернігів, дата складання повного тексту рішення - 28 лютого 2024 року) у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «КІПТІ» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2023 року, Приватне підприємство «КІПТІ» (далі - позивач) звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі - відповідач) та просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.06.2023 № 00061660404, прийняте ГУ ДПС у Чернігівській області, яким зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість на суму 335 596 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що викладені в Акті перевірки є помилковими, необґрунтованими, оскільки, на дату проведення камеральної перевірки, Товариство не мало узгоджених сум грошових зобов`язань чи узгодженого податкового боргу, у зв`язку із тим, що Позивачем було оскаржено ППР попереднього періоду у судовому порядку, а отже, складене ППР від 14.06.2023 р. є незаконним і таким, що прийнято з порушенням норм діючого законодавства, без наявності належних для їх винесення правових підстав, тому, підлягає скасуванню.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року позов задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.06.2023 № 00061660404, прийняте ГУ ДПС у Чернігівській області, яким зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість на суму 335 596 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що ПП «КІПТІ» є юридичною особою, яка здійснює діяльність із 14.03.2000 року за основним видом економічної діяльності: 01.11. Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємств та громадських формувань.

ПП «КІПТІ» перебуває на податковому обліку, є платником ПДВ та має індивідуальний податковий номер 308008525081.

Для здійснення статутної діяльності, Товариство має на балансі рухоме і нерухоме майно, штат працівників відповідної кваліфікації та земельні ділянки у користуванні загальною площею 1 697,9351 га, на яких вирощується сільськогосподарська продукція.

За наслідками здійснення своєї господарської діяльності, ПП «КІПТІ»« було подано податкову декларації з податку на додану вартість № 9085507039 від 19.04.2023 р. за березень 2023 року: сума заявленого бюджетного відшкодування становить 3 266 963 грн., сума від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду становить 5 836 560 грн., сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду становить 2 569 597 грн.

За наслідками камеральної перевірки, проведеної на підставі ст. 76 Податкового кодексу України, був складений Акт за результатами камеральної перевірки ПП «Кіпті», податковий номер 30800858, з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за березень 2023 року № 5225/25-01-04-04-02/30800858 від 18.05.2023р. (надалі - Акт перевірки).

В зазначеному Акті перевірки Відповідачем викладено свої висновки щодо нібито порушень Платником податків:

1. п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14, п. 200.4, п. 200.12, п. 200.14 ст. 200 ПК України, п.п. 5 п. 4 розділу V наказу Мінфіну від 28.01.2016 р. № 21, в результаті чого, платнику відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування ПДВ задекларованого в Декларації за березень 2023 року в розмірі 3 266 963 грн., в тому числі, у зв`язку із:

- існуванням узгодженої суми податкового боргу у розмірі 335 596 грн. за ППР від 09.02.2023 року № 1545/Ж10/25-01-07-00, складеного за наслідками перевірки попереднього періоду при декларуванні за вересень 2022 року на підставі Акту від 28.12.2022 р. № 7794/07/30800858 та не віднесенням даної суми до рядка 16.3 Декларації і відповідно, завищення рядка 17 Декларації на цю суму (стор. 7 Акту перевірки);

- існуванням заборгованості у розмірі 86 869,17 грн., що виникла внаслідок узгодження штрафної санкції за ППР від 09.02.2023 року № 1543/Ж10/25-01-07-00, складеного за наслідками перевірки попереднього періоду при декларуванні за вересень 2022 року на підставі Акту від 28.12.2022 р. № 7794/07/30800858 (стор. 8-9 Акту перевірки).

За наслідками Акту перевірки Декларації за березень 2023 р., Відповідачем було складено податкове повідомлення-рішення від 14.06.2023 року № 00061660404, про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 335 596 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо відсутності статусу узгодженості грошових зобов`язань за ППР попереднього періоду, колегія суддів зазначає наступне.

На підприємстві проводилася документальна позапланова виїзна перевірка щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі, заявленого до відшкодування з бюджету за результатами якої, податковим органом було складено Акт № 7794/07/30800858 від 28.12.22 р. (надалі також - «Акт перевірки попереднього періоду»).

В основу Акту перевірки попереднього періоду за вересень 2022 року, покладено висновок контролюючого органу про нібито порушення Товариством п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4, п. 200.7 ст. 200 ПК України, в результаті чого, завищено ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 173 757 грн. за вересень 2022 року; п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4, п. 200.7 ст. 200 ПК України, в результаті чого, завищено значення р. 21 «Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» за вересень 2022 року на суму 335 596 грн. та були складені ППР від 09.02.2023 року № 1543/Ж10/25- 01-07-00 (про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 173 757 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 86 879 грн.) та № 1545/Ж10/25-01-07-00 (про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 335 596 грн.).

Товариством, 28.04.2023 р. було повідомлено ГУ ДПС в Чернігівській обл. про те, що ним було подано позовну заяву до Чернігівського окружного адміністративного суду та оскаржено ППР від 09.02.2023 р. № 1543/Ж10/25-01-07-00, 1545/Ж10/25-01-07-00.

Повідомлення за вих. № 46 (12593) від 28.04.2023 р. було направлено через Електронний кабінет платника та зареєстровано Відповідачем за вх. № 12593/6/25-01/ ЕКПП.

Відповідно до п. 56.18 ПКУ, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу, грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, лише закінченням процедури судового оскарження ППР, грошове зобов`язання у розмір 335 596 грн. може набути статусу узгодженого.

23.05.2023 р. Чернігівським окружним адміністративним судом було відкрито провадження у справі 620/5901/23, за наслідками розгляду якої, було прийнято рішення від 27.09.2023 р, яким визнано протиправними і скасовано ППР від 09.02.2023 р. № 1545/Ж10/25-01-07-00, № 1543/Ж10/2 5-01 07-00, що були складені за наслідками перевірки попереднього періоду.

В той же час, всупереч вказаній нормі, податковим органом, на суму ПДВ 335 596 грн., яка не набула статусу узгодженої за ППР від 09.02.2023 р. № 1545/Ж10/25-01-07- 00 було ще раз складено ППР № 00061660404 від 14.06.2023 р., яке є предметом оскарження даної позовної заяви.

Тобто, вказане свідчить про те, що на дати складання Акту перевірки та оскаржуваного ППР, грошові зобов`язання і штрафні санкції, визначені за результатами Акту перевірки попереднього періоду, мали статус неузгоджених, а Відповідачу достеменно було відомо про оскарження ППР попереднього періоду у судовому порядку але така інформація не була відображена в ІКП платника.

Варто також зазначити, що, на дату подання даної позовної заяви, інформація щодо судового оскарження Товариством ППР попереднього періоду № 1545/Ж10/25-01-07- 00 від 09.02.2023 р. на суму 335 596 грн., в Електронному кабінеті «Профілю платника» і досі не відображається.

Тому, Позивачем правомірно задекларовано податковий кредит та суму бюджетного відшкодування поточного звітного (податкового) періоду, який сформовано на підставі реальних даних бухгалтерського обліку, а висновки Податкового органу є передчасними, безпідставними і необґрунтованими.

Окрім того, на даний час, судом, у справі № 620/5901/23, вже визнано протиправним і скасовано ППР попереднього періоду.

Відповідно до п. 44.1 ПКУ, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 203.1 статті 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п. 14.1.181 ПКУ, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПКУ, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

П. 201.10 ПКУ визначено, що ПН/РК до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 р. в ЄРПН постачальником товарів/послуг, є для покупця достатньою підставою для відображення податкового кредиту та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих ПН/РК, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення ПН/РК.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі передбачено підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність складеної та зареєстрованої в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, податкової накладної.

Відтак, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Факт наявності в ЄРПНП зареєстрованих податкових накладних, контролюючим органом не заперечувався.

Відповідно до пунктів 200.1, 200.2 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п.200.4. ПКУ, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету. Не підлягає бюджетному відшкодуванню сума від`ємного значення, до розрахунку якої включено суми податку, сплачені отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам товарів/послуг, які використані або будуть використані в операціях з першого постачання житла (об`єктів житлової нерухомості), неподільного житлового об`єкта незавершеного будівництва/ майбутнього об`єкта житлової нерухомості. Суми такого від`ємного значення зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду до її повного погашення податковими зобов`язаннями;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, податковий орган вийшов за межі положень п. 56.18 ст. 56, ст. 198 ПК України, тим самим, роблячи висновок про завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, за наявності складених та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних та відсутності узгоджених сум ППР, складених за наслідками перевірки попереднього періоду, оскільки, судове рішення в іншій адміністративній справі № 620/5901/23, в рамках якої оскаржувались відповідні ППР, не набрало законної сили, а грошове зобов`язання не набуло статусу податкового боргу, що виключає право контролюючого органу виносити нове ППР на цю ж суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади і їх посадові особи зобов`язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У постанові ВСУ від 20.04.2021р. у справі №560/1158/20 Касаційний суд наголосив, що принцип прийняття рішення на підставі розділу V ПКУ, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії обґрунтовано вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обгрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 72 ч. 1 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберга таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Відповідно до п. 38 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» зазначено «Суд нагадує, що держави мають широкі межі самостійної оцінки у визначенні того, у чому полягає публічний інтерес, оскільки широке коло повноважень. Однак такі межі оцінювання не є абсолютними, і їх застосування підлягає перегляду органами Конвенції (див. рішення у справі «Lithgow and Other v. the United Kindom» від 8 липня 1986 року, Серія А, N 102,стор. 50-51, п. 121-122). На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 195, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 06 червня 2024 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак

М.І. Кобаль