Постанова

від 05.06.2024 по справі 810/1056/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року

м. Київ

справа № 810/1056/17

касаційне провадження № К/9901/49507/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Броварської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.05.2017 (суддя Кушнова А. О.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2018 (головуючий суддя - Бєлова Л. В., судді - Безименна Н. В., Кучма А. Ю.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Водполімер» до Броварської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними дій, скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

У березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Водполімер» (далі - підприємство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Броварської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області (далі - відповідач, контролюючий орган, скаржник) про визнання протиправними дій контролюючого органу щодо присвоєння статусу «Не визнано як податкову звітність» таким уточнюючим розрахункам до податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий 2017 року позивача: уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2017 року № 9021985709 від 16.02.2017 з додатком № 5 за № 9021985643 від 16.02.2017 та додатком № 2 за № 9021985574 від 16.02.2017; уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2017 року № 9021994594 від 16.02.2017 з додатком № 5 за № 9021994592 від 16.02.2017 та додатком № 2 за № 9021994585 від 16.02.2017; уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2017 року № 9022514225 від 17.02.2017 з додатком № 5 за № 9022514149 від 17.02.2017 та додатком № 2 за № 9022514222 від 17.02.2017; уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2017 року № 9022531219 від 17.02.2017 з додатком № 5 за № 9022531234 від 17.02.2017 та додатком № 2 за № 9022531254 від 17.02.2017; уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2017 року № 9022600509 від 17.02.2017 з додатком № 5 за № 9022600514 від 17.02.2017 та додатком № 2 за № 9022600790 від 17.02.2017; уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2017 року № 9022613955 від 17.02.2017 з додатком № 5 за № 9022613629 від 17.02.2017 та додатком № 2 за № 9022613746 від 17.02.2017; уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2017 року № 9022629986 від 17.02.2017 з додатком № 5 за № 9022629850 від 17.02.2017 та додатком № 2 за № 9022629770 від 17.02.2017; уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2017 року № 9022657359 від 17.02.2017 з додатком № 5 за № 9022657490 від 17.02.2017 та додатком № 2 за № 9022657500 від 17.02.2017; уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2017 року № 9022792771 від 17.02.2017; уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2017 року № 9022794728 від 17.02.2017; та скасувати рішення контролюючого органу про присвоєння уточнюючим розрахункам до податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий 2017 року статусу «Не визнано як податкову звітність», оформлене листом № 1669/10/10-04-12-10 від 21.02.2017.

На переконання позивача, приймаючи рішення про присвоєння поданим позивачем уточнюючим розрахункам до декларації з податку на додану вартість статусу «Не визнано як податкову звітність», контролюючий орган діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, визначений статтею 48 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України).

Київський окружний адміністративний суд постановою від 17.05.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2018, позов задовольнив повністю: скасував рішення про присвоєння уточнюючим розрахункам до податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий 2017 року статусу «Не визнано як податкову звітність», оформлене листом від 21.02.2017 № 1669/10/10-04-12-10.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що платник правомірно подав уточнюючі розрахунки до декларацій з податку на додану вартість за лютий 2017 року, оскільки такі операції були підтверджені належними первинними документами, оскаржуване рішення не створило жодних правових наслідків, а уточнюючі розрахунки з додатками було подано вчасно на підставі пункту 49.13 статті 49 ПК України. Тому в такому випадку обов`язок платника щодо своєчасного подання уточнюючих розрахунків з додатками було виконано належним чином.

Контролюючий орган звернувся до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Скаржник указав на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи, оскільки подані уточнюючі розрахунки до декларацій з податку на додану вартість не відповідають пункту 48.7 статті 48 ПК України і податкова звітність складена з порушенням.

Обґрунтовуючи доводи щодо недотримання позивачем вимог пунктів 48.1 та 48.3 статті 48 ПК України, відповідач зазначив, що згідно з відомостями ІС «Податковий блок» ОСОБА_1 є головним бухгалтером Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Водполімер».

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 14.05.2018 відкрив касаційне провадження за скаргою відповідача та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.

20.07.2018 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Водполімер»» надійшов відзив на касаційну скаргу, підписаний директором Квасковим Олександром Дмитровичем , який просив змінити офіційну адресу підприємства, задовольнити касаційну скаргу відповідача в частині скасування оскаржуваних судових рішень і закрити провадження у справі, визнавши дії ОСОБА_1 фіктивними.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 04.06.2024 призначив розгляд справи у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 05.06.2024.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Водполімер» було зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради Київської області 04.06.1996 згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 098235, а також як платник податку на додану вартість 26.09.1997 відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 19.02.2009 № 100200137.

Між позивачем та відповідачем було укладено договір про визнання електронних документів від 31.01.2017 № 1, відповідно до пункту 1 якого встановлено можливість визнання податкових документів, поданих платником в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв`язку або як оригіналу на електронних носіях

Згідно з пунктом 3 розділу III зазначеного договору орган ДФС зобов`язаний забезпечити: приймання податкових документів в електронному вигляді платника у термін, визначений законодавством для податкових документів в паперовому вигляді, та їхню комп`ютерну обробку; відправлення квитанцій на електронну адресу платника; зберігання і конфіденційність отриманих в електронному вигляді податкових документів.

16.02.2017 позивач в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку подав уточнюючий розрахунок зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період (лютий 2017 року) і за звітний (податковий) період, що підлягав уточненню (березень 2016 року). Було передано до ДФС України 16.02.2017 о 18:06:48 год, що підтверджує квитанція № 1.

Було подано додаток 5 (Д5) «Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» який було передано до ДФС України 16.02.2017 о 18:06:45 год, що підтверджує квитанція № 1 та додаток 2 (Д2) «Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду», який було передано до ДФС України 16.02.2017 о 18:06:41 год, що підтверджує квитанція № 1.

Відповідно до квитанції № 2 уточнюючий розрахунок зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок як самостійний документ за звітний (податковий) період (лютий 2017 року) і звітний (податковий) період, що підлягав уточненню (березень 2016 року) було доставлено до Бориспільського відділення Броварської ОДПІ та зареєстровано в системі електронної звітності за № 9021985709.

16.02.2017 позивач в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку подав уточнюючий розрахунок зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період (лютий 2017 року) і звітний (податковий) період, що підлягав уточненню (квітень 2016 року). Було передано до ДФС України 16.02.2017 о 18:15:16 год, що підтверджує квитанція № 1.

Було подано додаток 2 (Д2) «Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду», який було передано до ДФС України 16.02.2017 о 18:15:15 год, що підтверджує квитанція № 1 та додаток 5 (Д5) № Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», який було передано до ДФС України 16.02.2017 о 18:15:16 год, що підтверджує квитанція № 1.

Уточнюючий розрахунок зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок як самостійний документ за звітний (податковий) період (лютий 2017 року) і звітний (податковий) період, що підлягав уточненню (квітень 2016 року) було доставлено до Бориспільського відділення Броварської ОДПІ та зареєстровано в системі електронної звітності за № 9021994594, що підтверджує квитанція № 2.

16.02.2017 позивач в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку подав уточнюючий розрахунок зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період (лютий 2017 року) і звітний (податковий) період, що підлягав уточненню (травень 2016 року). Було передано до ДФС України 17.02.2017 о 12:48:29 год, що підтверджує квитанція № 1.

Було подано додаток 2 (Д2) «Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду», який було передано до ДФС України 17.02.2017 о 12:48:29 год, що підтверджує квитанція № 1 та додаток 5 (Д5) «Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів». Було передано до ДФС України 17.02.2017 о 12:48:24 год, що підтверджує квитанція № 1.

Уточнюючий розрахунок зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок як самостійний документ за звітний (податковий) період (лютий 2017 року) і звітний (податковий) період, що підлягав уточненню (травень 2016 року) було доставлено до Бориспільського відділення Броварської ОДПІ та зареєстровано в системі електронної звітності за № 9022514225.

17.02.2017 позивач в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку подав уточнюючий розрахунок зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період (лютий 2017 року) і звітний (податковий) період, що підлягав уточненню (червень 2016 року). Було передано до ДФС України 17.02.2017 о 12:59:25 год, що підтверджує квитанція № 1.

Було подано додаток 2 (Д2) № Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду», який було передано до ДФС України 17.02.2017 о 12:59:26 год, що підтверджує квитанція № 1 та додаток 5 (Д5) «Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», який було передано до ДФС України 17.02.2017 о 12:59:25 год, що підтверджує квитанція № 1.

Уточнюючий розрахунок зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок як самостійний документ за звітний (податковий) період (лютий 2017 року) і звітний (податковий) період, що підлягав уточненню (червень 2016 року) був доставлений до Бориспільського відділення Броварської ОДПІ та зареєстрований у системі електронної звітності за № 9022531219.

17.02.2017 позивач в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку подав уточнюючий розрахунок зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період (лютий 2017 року) і звітний (податковий) період, що підлягав уточненню (липень 2016 року). Було передано до ДФС України 17.02.2017 о 13:44:36 год, що підтверджує квитанція № 1.

Було подано додаток 2 (Д2) «Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду», який було передано до ДФС України 17.02.2017 о 13:44:44 год, що підтверджує квитанція № 1 та додаток 5 (Д5) «Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», який було передано до ДФС України 17.02.2017 о 12:59:25 год, що підтверджує квитанція № 1.

Відповідно до квитанції № 2 уточнюючий розрахунок зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період (лютий 2017 року) і звітний (податковий) період, що підлягав уточненню (липень 2016 року) як самостійний документ доставлено до Бориспільського відділення Броварської ОДПІ та зареєстровано в системі електронної звітності за № 9022600509.

17.02.2017 було подано уточнюючий розрахунок зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період (лютий 2017 року) і звітний (податковий) період, що підлягав уточненню (серпень 2016 року). Було передано до ДФС України 17.02.2017 о 13:51:13 год, що підтверджує квитанція № 1.

Було подано додаток 2 (Д2) «Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду», який було передано до ДФС України 17.02.2017 о 13:51:06 год, що підтверджує квитанція № 1 та додаток 5 (Д5) «Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», який було передано до ДФС України 17.02.2017 о 13:51:04 год, що підтверджує квитанція № 1.

Відповідно до квитанції № 2 уточнюючий розрахунок зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період (лютий 2017 року) і звітний (податковий) період, що підлягав уточненню (серпень 2016 року) як самостійний документ доставлено до Бориспільського відділення (м.Борисп.) Броварської ОДПІ та зареєстровано в системі електронної звітності за № 9022613955.

17.02.2017 позивач в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку подав уточнюючий розрахунок зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період (лютий 2017 року) і звітний (податковий) період, що підлягав уточненню (вересень 2016 року). Було передано до ДФС України 17.02.2017 о 13:59:45 год, що підтверджує квитанція № 1.

У пакеті з уточнюючим розрахунком за звітний (податковий) період (лютий 2017 року) і звітний (податковий) період, що підлягав уточненню (вересень 2016 року) позивач подав додаток 2 (Д2) «Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду», який було передано до ДФС України 17.02.2017 о 13:59:37 год, що підтверджує квитанція № 1 та додаток 5 (Д5) «Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», який було передано до ДФС України 17.02.2017 о 13:59:39 год, що підтверджує квитанція № 1.

Відповідно квитанції № 2 уточнюючий розрахунок зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період (лютий 2017 року) і звітний (податковий) період, що підлягав уточненню (вересень 2016 року) як самостійний документ доставлено до Бориспільського відділення Броварської ОДПІ та зареєстровано в системі електронної звітності за № 9022629986.

17.02.2017 позивач в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку подав уточнюючий розрахунок зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період (лютий 2017 року) і звітний (податковий) період, що підлягав уточненню (жовтень 2016 року). Було передано до ДФС України 17.02.2017 о 14:15:08 год, що підтверджує квитанція № 1.

Було подано додаток 2 (Д2) «Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду», який було передано до ДФС України 17.02.2017 о 14:15:12 год, що підтверджує квитанція № 1 та додаток 5 (Д5) «Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», який було передано до ДФС України 17.02.2017 о 14:15:12 год, що підтверджує квитанція № 1.

Відповідно до квитанції № 2 уточнюючий розрахунок зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період (лютий 2017 року) і звітний (податковий) період, що підлягав уточненню (липень 2016 року) як самостійний документ доставлено до Бориспільського відділення Броварської ОДПІ та зареєстровано в системі електронної звітності за № 9022657359.

17.02.2017 позивач в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку подав уточнюючий розрахунок зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період (лютий 2017 року) і звітний (податковий) період, що підлягав уточненню (листопад 2016 року). Було передано до ДФС України 17.02.2017 о 15:18:08 год, що підтверджує квитанція № 1.

Відповідно до квитанції № 2 уточнюючий розрахунок зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період (лютий 2017 року) і звітний (податковий) період, що підлягав уточненню (листопад 2016 року) як самостійний документ було доставлено до Бориспільського відділення Броварської ОДПІ та зареєстровано в системі електронної звітності за № 9022792771.

17.02.2017 позивач в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку подав уточнюючий розрахунок зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період (лютий 2017 року) і звітний (податковий) період, що підлягав уточненню (грудень 2016 року). Було передано до ДФС України 17.02.2017 о 15:19:04 год, що підтверджує квитанція № 1.

Відповідно до квитанції № 2 уточнюючий розрахунок зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період (лютий 2017 року) і звітний (податковий) період, що підлягав уточненню (грудень 2016 року) як самостійний документ доставлено до Бориспільського відділення Броварської ОДПІ та зареєстровано в системі електронної звітності за № 9022794728.

У поданих позивачем уточнюючих розрахунках у графі «Головний бухгалтер (особа, відповідальна за ведення бухгалтерського обліку)» було вказано «Не передбачено». Позивач подав уточнюючі розрахунки за підписом керівника (уповноваженої особи) ОСОБА_1 із зазначенням реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Контролюючий орган листом від 21.02.2017 № 1669/10/10-04-12-10 відмовив у прийняті уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань та податкового кредиту. Цим документам було присвоєно статус «не визнано як податкова звітність» за період березень-листопад 2016 року. Підставою для присвоєння вказаного статусу було визначено те, уточнюючі розрахунки з додатками було заповнено з порушенням пунктів 48.1 та 48.3 статті 48 ПК України.

Позивач не погодився з діями відповідача, вважаючи їх протиправними, а оскаржуване рішення - таким, що підлягає скасуванню.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені в касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Вирішуючи спір, суд касаційної інстанції керувався відповідними нормами матеріального права в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин.

У контексті правомірності поведінки контролюючого органу згідно з частиною другою статті 19 Основного Закону України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями пункту 49.8 статті 49 ПК України визначено, що прийняття податкової декларації є обов`язком органу державної податкової служби.

У пункті 49.9 статті 49 ПК України встановлено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Пункт 49.10 статті 49 ПК України визначає, що відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо), забороняється.

Відповідно до підпункту 48.5.1 пункту 48.5 статті 48 ПК України податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.

У пункті 9.3. Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, йдеться про те, що платники податків - юридичні особи та відокремлені підрозділи юридичних осіб зобов`язані подати реєстраційну заяву за формою № 1-ОПП з позначкою «Зміни» з відомостями стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку юридичної особи, відокремлених підрозділів юридичної особи до контролюючого органу у 10-денний строк з дня взяття на облік чи виникнення змін у облікових даних платників податків. У разі надходження від державних реєстраторів відомостей про внесення змін до Єдиного державного реєстру щодо платників податків, а також надходження від платників податків заяв за формами № 1-ОПП, № 5-ОПП з позначкою «Зміни» або за формою № 1-РПП з позначкою «Перереєстрація, зміни» контролюючі органи вносять відповідні зміни до Єдиного банку даних юридичних осіб або Реєстру самозайнятих осіб та фіксують зазначені зміни в журналах за формами № 2-ОПП, № 7-ОПП.

Відомості стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку юридичної особи, також оновлюються контролюючими органами у Єдиному банку даних юридичних осіб на підставі реєстраційної заяви платника податку на додану вартість (про реєстрацію, перереєстрацію або внесення змін), якщо така реєстраційна заява була подана в один із способів, визначених пунктом 183.9 статті 183 розділу V ПК України, та задоволена контролюючим органом. У цьому разі платник податків звільняється від подання до контролюючого органу заяви за формою № 1-ОПП у зв`язку із зміною відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку юридичної особи.

Верховний Суд зазначає, що конституційний принцип свободи підприємницької діяльності нерозривно пов`язаний з обов`язком платника дотримуватися вимог закону, зокрема, в контексті формування та подання податкової звітності. Подання контролюючому органу податкової декларації, оформленої з дотриманням вимог статті 48 ПК України, не звільняє платника від обов`язку подати реєстраційну заяву за формою № 1-ОПП з позначкою «Зміни» в установленому законодавством порядку в письмовій або електронній формі через електронний кабінет платника, з відомостями про осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку.

Установлюючи особу, відповідальну за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку, необхідно враховувати наявність відповідних преюдиційних обставин, оцінювати проведені операції згідно з критерієм їхньої реальності в причиново-наслідковому зв`язку з дотриманням особою, яка їх вчинила, процедури вчинення таких дій.

Аналіз реальності господарської діяльності потрібно здійснювати на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника та їхньої відповідності дійсному економічному змісту господарських операцій. У первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, платник має право фіксувати інформацію лише про фактично здійснені господарські операції.

За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку: про відсутність підстав для закриття провадження у справі; передчасність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, зроблених без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, та з оцінкою наявних у матеріалах справи доказів без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Так, поза увагою судів попередніх інстанцій були залишені доводи контролюючого органу стосовно того, що ОСОБА_1 за даними ІС «Податковий блок» є саме головним бухгалтером, та, відповідно, не здійснено оцінку проведених ОСОБА_1 операцій згідно з критерієм їхньої реальності, що впливає на кваліфікацію дій щодо відповідності дій ОСОБА_1 вимогам закону.

Крім того, з урахуванням вказаних вище доводів контролюючого органу, суди не встановили обставин щодо підписання поданої від імені Товариства податкової звітності уповноваженою на те посадовою особою (керівником підприємства) у розумінні положень підпункту 48.5.1 пункту 48.5 статті 48 ПК України.

Вказані обставини входять до предмету доказування та підлягають обов`язковому встановленню судом.

Отже, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення як такі, що не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, встановленими статтею 242 КАС України, - скасуванню.

Колегія суддів вважає, що порушення норм процесуального права щодо повноти встановлення обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанції. Тому справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення обставин і складу податкового правопорушення з урахуванням висновків, сформульованих у цій постанові.

Під час нового розгляду справи необхідо встановити та надати належну правову оцінку всім доказам та обставинам, що входять до предмета доказування у справі, в їхньому сукупному взаємозв`язку та в тому обсязі, поки не виникне повне переконання в обставинах справи відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Роблячи висновки за результатами розгляду касаційної скарги, суд касаційної інстанції керувався такими нормами процесуального права.

Частиною першою статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

У частині першій статті 238 КАС України закріплено вичерпний перелік підстав для закриття провадження у справі:

1) якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства;

2) якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом;

3) якщо сторони досягли примирення;

4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб`єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

6) щодо оскарження нормативно-правових актів суб`єктів владних повноважень чи окремих їх положень, якщо оскаржуваний нормативно-правовий акт або відповідні його положення визнано протиправними і нечинними рішенням суду, яке набрало законної сили;

7) щодо оскарження індивідуальних актів та дій суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані акти та дії суб`єкта владних повноважень було змінено або скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили;

8) щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Згідно з частиною третьою статті 90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною четвертою статті 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

На підставі частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з правилами частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

У частині четвертій статті 353 КАС України вказано, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись пунктом 2 частини першої статті 349, пунктами 1, 4 частини другої статті 353, частинами першою та п`ятою статті 355, статтями 356, 359 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Броварської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.05.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2018 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова