Справа № 127/15607/22
Провадження № 2/127/1972/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2024 рокум. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Шаміної Ю.А.,
при секретарі судового засідання Міхеєвій Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Альянс Україна», Тиврівського відділу Державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Хмельницький), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання договору поруки припиненим,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кредитної спілки «Альянс Україна», Тиврівського відділу Державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Хмельницький), про визнання договору поруки припиненим та визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, мотивуючи позов тим, що 21.05.2007 між ОСОБА_2 та КС «Альянс Україна» було укладено договір кредиту №612-07к. Відповідно до розділу 1 договору кредиту №612-07к предметом даного договору є надання КС «Альянс Україна» ОСОБА_2 у тимчасове користування кредитної лінії з лімітом кредитування 360000 гривень. Згідно п. 1.2 вище вказаного договору кредиту, кожен транш кредитної лінії здійснюється на підставі додаткових угод до даного договору. За умовами п. 1.3 договору кредиту, кредит надається ОСОБА_2 на наступні цілі: розширення діяльності на засадах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а ОСОБА_2 зобов`язується повернути його КС «Альянс Україна» на умовах, що передбачені цим договором. Згідно розділу 2 п. 2.1 строк дії договору кредиту №612-07к від 21.05.2007 становить 36 (тридцять шість місяців, тобто, із 21 травня 2007 року по 21 травня 2010 року). П. 2.2 договору кредиту передбачено, що ОСОБА_2 зобов`язується повернути кредит та проценти за його користування до 21 травня 2010 року. В розділі 3 вищевказаного договору кредиту та п. 3.1 встановлено, що ОСОБА_2 зобов`язується сплачувати не пізніше ніж 21-го (двадцять першого) числа кожного наступного місяця плату за користування кредитом за попередній місяць (проценти), та частину основної суми кредиту згідно умовного графіку наведеного в таблиці 1 та таблицях до додаткових угод. Розмір процентів за користування кредитом, в разі належного виконання ОСОБА_2 своїх обов`язків за даним договором становить 0,1644% за день плюс один процент від суми кредиту, які сплачуються ОСОБА_2 одноразово в день отримання кредиту. Одночасно, в розділі 4 п. 4.1 договору кредиту визначено, що вимоги по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитом забезпечується іпотекою (договір від 21 травня 2007 року). Вподальшому, між КС «Альянс Україна» та ОСОБА_2 було укладено ряд додаткових договорів до вищевказаного кредитного договору, зокрема: додатковий договір №1 до договору кредиту №612-07 к від 21 травня 2007 року, згідно якого сума залишку кредиту складає 71680 гривень 00 копійок, разом з графіком сплати залишкової суми позички; додатковий договір №2 до договору кредиту №612-07к від 23 травня 2007 року, згідно якого сума залишку кредиту складає 270000 гривень 00 копійок, разом з графіком сплати залишкової суми позички; додатковий договір №3 до договору кредиту №612-07к від 21 травня 2007 року, згідно якого сума залишку кредиту складає 10000 гривень 00 копійок, разом з графіком сплати залишкової суми позички; додатковий договір №4 до договору кредиту №612-07к від 05 червня 2007 року, згідно якого сума залишку кредиту складає 10000 гривень, разом з графіком сплати залишкової суми позички; додатковий договір №5 до договору кредиту №612-07к від 30 вересня 2007 року, згідно якого сума залишку кредиту складає 30847 гривень 00 копійок, разом з графіком сплати залишкової суми позички; додатковий договір №6 до договору кредиту №612-07к від 07 грудня 2007 року, згідно якого сума залишку кредиту складає 21622 гривні 00 копійок, разом з графіком сплати залишкової суми позички; додатковий договір №1 до договору кредиту №612-07к від 31 березня 2008 року, згідно якого сума залишку кредиту складає 37138 гривень 92 копійки, разом з графіком сплати залишкової суми позички; додатковий договір №8 до договору кредиту № 612-07к від 12 вересня 2008 року, згідно якого сума залишку кредиту складає 59583 гривні 00 копійок, разом з графіком сплати залишкової суми позички. В розділі 4 п. 4.1 договору кредиту визначено, що вимоги по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитом забезпечується іпотекою. В договорі іпотеки, який було укладено 21 травня 2007 року між ОСОБА_1 та КС «Альянс Україна», розділом «Терміни та визначення» передбачено, що предметом іпотеки за даним договором є: будівлі і споруди автозаправної станції - складу паливно-мастильних матеріалів, що знаходяться в АДРЕСА_1 , а саме: операторська АЗС з навісом, літери «А,а», загальною площею 4,8 м.кв., огорожа № 1-2, розпашні ворота № 3; підземні резервуари для паливо-мастильних матеріалів: по 5 м.кв. - з №4 по №7, по 50 м.кв. - № 8, 9, 12, 16ґ; по 25 м.кв. - № 10, АДРЕСА_2 , 13, 14, 15; по 75 м.кв. - №17; - надземні резервуари для пального по 3 м.кв. - №18, 19; по 5 м.кв. - № 20; по 25 м.кв. - № 21; по 20 м.кв. - № 22; по 50 м.кв. з №23 по №26; 4 паливно-розливні колонки з №27 по №30, асфальтове покриття №31, які належать Іпотекодавцям на підставі Свідоцтва про право власності на будівлі і споруди автозаправної станції - складу паливно-мастильних матеріалів, виданого 01 грудня 2006 року Виконавчим комітетом Гніванської міської ради Тиврівського району Вінницької області, та зареєстрованого Тиврівським районним структурним підрозділом Комунального підприємства «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» 12 грудня 2006 року в реєстрову книгу за №1, за реєстровим номером 18. Відповідно до п. 4.1 вище вказаного договору іпотеки зазначено, що за рахунок майна Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, який визначається на момент фактичного задоволення разом із сумою кредиту, процентів, штрафними санкціями та відшкодування збитків, які виникли у зв`язку із прострочкою виконання Позичальником зобов`язань за кредитним договором, витратами пов`язаними з утриманням та збереженням майна, витратами на страхування майна, та інші витрати обумовлені виконанням умов цього договору. Відповідно до п. 4.5 вищевказаного договору іпотеки зазначено, що реалізація майна здійснюється Іпотекодержателем самостійно, шляхом укладення від свого імені договорів купівлі-продажу майна з третіми особами, а у разі звернення стягнення на підставі рішення суду, або виконавчого напису нотаріуса - з порядку, визначеному ЗУ «Про іпотеку». Крім того, до договору кредиту №612-07к від 21 травня 2007 року було укладено договір поруки між КС «Альянс Україна» та позивачем. Згідно умов договору поруки №612-07к від 21 травня 2007 року, Кредитор та Поручитель є сторонами даного договору. П. 2.1 договору поруки передбачено, що Поручитель бере на себе зобов`язання ОСОБА_2 , що випливають із Договору кредиту №612-07к від 21 травня 2007 року укладеного між КС «Альянс Україна» та ОСОБА_2 . П.п. 3.1, 3.2 відповідальність Поручителя настає у випадку, коли боржник ( ОСОБА_2 ) не виконує або неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання згідно Договору кредиту. Поручитель та Боржник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором. Поручитель відповідає за зобов`язаннями Боржника в повному обсязі, тобто: повернення кредиту, виплату процентів за користування кредитом, сплату додаткових процентів, відшкодування збитків, завданих Кредитору невиконанням або неналежним виконанням Боржником умов договору кредиту. 02.09.2008 КС «Альянс Україна» звернулася до позивача з вимогою про погашення заборгованості за договором кредиту №612-07к від 21 травня 2007 року до 13 вересня 2008 року. Оскільки, позивачем за договором поруки не було сплачено суму заборгованості за договором кредиту, КС «Альянс Україна» звернулася з позовом до Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Альянс» про дострокове розірвання договору кредиту та стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 суми кредиту, відсотків та пені в розмірі 2777754,50 грн. Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Альянс» від 06 лютого 2009 року позов КС «АЛЬЯНС УКРАЇНА» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про дострокове розірвання договору кредиту та стягнення з відповідачів солідарно суми кредиту, відсотків та пені в розмірі 2777754,50 грн - задоволено в повному обсязі. Солідарно стягнуто з відповідачів на користь позивача вищевказану суму заборгованості. Вподальшому, на підставі вищевказаного рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Альянс», Ленінським районним судом м. Вінниці було видано виконавчий лист щодо стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вищевказаної суми боргу по кредитному договору. Постановою державного виконавця відділу ДВС Тиврівського РУЮ Управління Юстиції у Вінницькій області від 30.06.2009 було повернуто виконавчий лист в зв`язку з відсутністю майна боржника на яке може бути накладене стягнення. Вподальшому, постановою заступника начальника ВДВС Тиврівського РУЮ Управління Юстиції у Вінницькій області від 09.11.2011 було відкрито виконавче провадження за вищевказаним виконавчим листом та запропоновано боржникам сплатити суму боргу в добровільному порядку у строк до 16.11.2011. В рамках даного виконавчого провадження проведено рад виконавчих дій, але дані дії закінчуються переліком постанов, останньою з яких є постанова про поновлення виконавчих дій. 19.02.2014 року, постановою заступника Тиврівського РУЮ Управління юстиції у Вінницькій області знову відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа №212/9906/2012 виданого Ленінським районним судом м. Вінниці про стягнення заборгованості на користь КС «Альянс Україна». Постановою державного виконавця ВДВС Тиврівського РУЮ Управління Юстиції у Вінницькій області вищевказане виконавче провадження завершене у зв`язку із поверненням виконавчого документу стягувачу. У відповідності до витягу з Державного реєстру правочинів, 31.05.2011 було проведено торги про реалізацію предмета іпотеки, а саме: будівель та споруд автозаправної станції - складу паливо-мастильних матеріалів, що знаходяться АДРЕСА_1 , а саме: операторська АЗС з навісом, літери «А,а», загальною площею 4,8 м2, огорожа № 1-2, розпашні ворота №3, підземні резервуари для паливо-мастильних матеріалів по 5 м3 з №4 по №7; по 50 м3 - №8, 9, 12, 16; по 25 м3 - №10, 11, 13, 14, 15; по 75 м3 - №17; надземні резервуари для пального: по 3 м3 - №18, 19; по 5 м3 - №20, по 25 м3 - №21; по 20 м3 - №22; по 50 м3 - з №23 по №26; 4 паливо-розливніколонки з№27по №30,асфальтове покриття№31,які напідставі ст.47Закону України«Про іпотеку»та актудержавного виконавця,підставою проведенняяких ставвиконавчий написприватного нотаріусаТиврівського районногонотаріального округуВінницької областіМаксименко О.А.,і власникомданого майнастало приватнепідприємство «Фірма«Яско»,м.Вінниця,вул.Пушкіна 10,оф.49за суму240000грн.Таким чином,позивач (поручитель)в повніймірі виконавсвої зобов`язанняпо договорупоруки заборгові зобов`язання ОСОБА_2 поукладеному нимкредитному договору,оскільки відбуласьреалізація належногопоручителю майнав рахунокпогашення заборгованостіборжника.В 2017році КС«Альянс Україна»звернулася доВінницького міськогосуду ззаявою провидачу дублікатавиконавчого листата поновленнястроку дляпред`явлення виконавчоголиста довиконання.Ухвалою Вінницькогоміського судуВінницької областівід 05.04.2017,залишеною беззмін ухвалоюАпеляційного судуВінницької областівід 23.06.2017,задоволено вимогиКредитної спілки«Альянс Україна» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання. Вподальшому Вінницьким міським судом Вінницької області було видано виконавчий лист №12нар/09 від 24.06.2017 про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вищевказаної суми боргу по кредитному договору. Старшим державним виконавцем Тиврівського відділу Державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного Міжрегіонального управління юстиції (м. Хмельницький) - Бондарчук Тамарою Олександрівною винесено постанову від 11.03.2021 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника - ОСОБА_1 на підставі вищевказаного дублікату виконавчого листа на користь КС «Альянс Україна». Станом на сьогоднішній день, позивач продовжує сплачувати на користь КС «Альянс Україна» відповідні грошові відрахування із своєї заробітної плати. Враховуючи те, що позивач як поручитель виконала свої зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_2 , шляхом реалізації належного їй майна, договір поруки повинен був бути припиненим.
Просить визнати договір поруки №612-07/к від 21 травня 2007 року, укладений між Кредитною спілкою «Альянс Україна» та ОСОБА_1 , припиненим, а також визнати виконавчий лист №12нар/09 від 20.05.2009 виданий Ленінським районним судом м. Вінниці, дублікат якого та строк пред`явлення до виконання поновлено на підставі ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 23.06.2017, який перебуває на виконанні Тиврівського відділу Державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного Міжрегіонального управління юстиції (м. Хмельницький) - таким, що не підлягає виконанню в частині будь-яких стягнень з ОСОБА_1 на користь КС «Альянс Україна».
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25.07.2022 забезпечено позов шляхом зупинення стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «Альянс Україна» на підставі виконавчого листа №12нар/09 від 24.06.2017 року у виконавчому провадженні №61444119, яке перебуває у Тиврівському відділі державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Хмельницький) до винесення рішення по даній справі.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27.07.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в загальному позовному провадженні, залучено до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3
08.09.2022на адресусуду надійшоввідзив КС«Альянс Україна»(вх.№56038),згідно якогопозовні вимогивідповідач невизнає,з наступнихпідстав.21травня 2007року міжКредитною спілкою«Альянс Україна»та ОСОБА_2 було укладеноДоговір Кредиту№612-07к,за якимПозичальникові булонадано кредитнулінію злімітом кредитування360000гривень.Також,21травня 2007року назабезпечення виконаннязобов`язань покредитному Договору№612-07к,між Кредитноюспілкою «АльянсУкраїна» та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 булоукладено дваДоговори поруки№612-07к,за якими ОСОБА_1 , ОСОБА_3 взяли насебе обов`язоквідповідати зазобов`язаннями ОСОБА_2 ,що випливаютьіз Договорукредиту №612-07квід 21.05.2007року.Відповідно доп.2.1Договору поруки№612-07к,укладеному міжПозивачем посправі таКС АльянсУкраїна»,Поручитель берена себеобов`язок відповідатиза зобов`язаннями ОСОБА_2 даліБоржника,що випливаютьіз Договорукредиту №612-07квід 21.05.2007року укладеномуміж КС«Альянс Україна»та ОСОБА_2 .Згідно п.3.2Договору поруки,Поручитель таБоржник несутьсолідарну відповідальністьперед кредитором.Відповідно доумов Договорівпоруки №612-07кукладених 21.05.2007. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не ємайновими поручителями ОСОБА_2 по кредитномудоговору №612-07кі несутьсолідарну відповідальністьразом зПозичальником.У зв`язкуз тим,що ОСОБА_2 належним чиномне виконувавумови кредитногоДоговору №612-07квід 21.05.2007щодо щомісячноїсплати процентівта частиниосновної сумикредиту,02вересня 2008року КС«Альянс Україна»надіслала Поручителю ОСОБА_1 письмову вимогу,в якійзазначила проіснуючий боргстаном на 01.09.2008 по кредитному договору №612-07к від 21.05.2007 року. Борг погашений Боржниками не був. 09 грудня 2008 року КС «Альянс Україна» звернулася до Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Альянс» з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 продострокове розірваннядоговору кредитута стягненнясолідарно сумикредиту,процентів закористування кредитомта пені (в п.8.3кредитного договорувід 21.05.2007року,укладеного міжКС «АльянсУкраїна» та ОСОБА_2 зазначено,що усіспори,розбіжності вимогиабо претензії,що виникаютьз даногодоговору кредиту,у томучислі,що стосуютьсяйого виконання,порушення,припинення абонедійсності підлягають остаточномувирішенню одноособовосуддею,який призначаєтьсяголовою судуу постійнодіючому Третейськомусуді приВсеукраїнській громадськійорганізації «Альянс»у відповідностіз Регламентомцього третейськогосуду).18грудня 2008грудня Третейськимсудом буловинесено Ухвалупро порушенняпровадження посправі №109/08.06лютого 2009року Постійнодіючим Третейськимсудом приВсеукраїнській громадськійорганізації «Альянс»у складітретейського суддіКоломійця А.М.по справі№109/08постановив рішення,яким булозадоволено позовКредитної спілки«Альянс Україна»до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 продострокове розірванняДоговору кредиту 612-07квід 21.05.2007та стягненнясолідарно боргуза кредитнимдоговором.30квітня 2009року Ленінськийрайонний судм.Вінниці розглянувшиу відкритомусудовому засіданнізаяву КС«Альянс Україна»про видачувиконавчих листівна виконаннярішення Постійнодіючого третейськогосуду приВсеукраїнській громадськійорганізації «Альянс»від 06.02.2009,ухвалив:видати виконавчийлист навиконання рішенняПостійно третейськогосуду приВсеукраїнській громадськійорганізації «Альянс»від 06.02.2009по справі№109/08про розірваннядоговору кредиту№612-07квід 21.05.2007та солідарнестягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 накористь кредитноїспілки «АльянсУкраїна» коштівв загальнійсумі 2777754,50грн,а такожсудові витратив розмірі150грн.14травня 2009року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 звернулисядо Ленінськогорайонного судуміста Вінниціз заявамипро скасуваннярішення Постійнодіючого Третейськогосуду приВсеукраїнській організації«Альянс» від06лютого 2009року.Ухвалою Ленінськогорайонного судум.Вінниці від22червня 2009року заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 були об`єднанів однепровадження.Рішенням Ленінськогорайонного судум.Вінниці від16березня 2010року взадоволенні заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про скасуваннярішення третейськогосуду від06.02.2009 відмовлено.19травня 2010року Апеляційнийсуд Вінницькоїобласті посправі №22-1726/10постановив ухвалу,відповідно доякої,апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 відхилити,рішення Ленінськогорайонного судум.Вінниці від16березня 2010року залишенобез змін.На сьогоднішнійдень рішенняТретейського судувід 06.02.2009по справі№ 109/08Боржниками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 не виконане.Виконавчі листищодо стягненняборгу звказаних боржниківзнаходяться навиконанні ввідповідних відділахДВС. ОСОБА_1 в своємупозові зазначає,що КС«Альянс Україна»,надсилаючи вимогупро достроковепогашення кредитудо позивача,фактично водноособовому порядкузбільшив обсяг відповідальностіпоручителя (позивача)за кредитнимдоговором.По перше,незрозуміло,в чомубуло збільшенообсяг відповідальностіпоручителя,якщо згідноумов догоговорупоруки №612-07к,поручитель несесолідарну відповідальністьз позичальником,по друге,якщо судрозглядає справупро стягненняз боржникакоштів,то останніймає захищатисвої правасаме вцьому провадженні,заперечуючи протипозову тадоводячи відсутністьборгу,зокрема відсутністьпідстав дляйого нарахування,бо вирішенняцього спорупризведе доправової визначеностіу правовідносинахсторін зобов`язання.Наявність відповідногоборгу чийого відсутність,як івідсутність підставдля нарахуванняборгу,є предметомдоказування успорі простягнення звідповідача коштівнезалежно відтого,чи подавостанній зустрічнийпозов провизнання відсутностіправа кредитора,зокрема провизнання порукиприпиненою. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений. У разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд вже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника не є належним способом захисту. Отже, ухвалення судом рішення в справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості унеможливлює задоволення в іншій судовій справі позову про визнання поруки припиненою, якщо такий позов стосується тих самих правовідносин, тих самих прав вимоги, які вже були предметом дослідження у справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості. Зазначений висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (провадження №14-67цс20), пункти 61- 67 постанови. Крім того, позивач (поручитель) ОСОБА_1 вважає, що вона в повній мірі виконала свої зобов`язання Договору поруки за боргові зобов`язання ОСОБА_2 по укладеному ним кредитному договору, оскільки відбулась реалізація належного поручителю майна в рахунок погашення заборгованості боржника. В своєму позові ОСОБА_1 зазначила, що у відповідності до витягу з Державного реєстру правочинів 31.05.2011 року було проведено торги про реалізацію предмета іпотеки, далі позивач зазначив назву предмета іпотеки та її місце знаходження. Потім позивач зазначає, що підставою проведення даних торгів став виконавчий напис приватного нотаріуса Тиврівського районного нотаріального округу Вінницької області Максименко О.А. Однак, кредитна спілка «Альянс Україна» не виписувала ніяких виконавчих написів у нотаріуса, щодо стягнення боргу з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 по кредитному договору №612-07к від 21.05.2007 року. Тому, невідомо, про якій виконавчий напис зазначає в своєму позові ОСОБА_1 , на підставі якого було проведено реалізацію іпотеки. Також відповідачем надано суду для відома завірену копію Акту державного виконавця Маркевич З.М. від 05.11.2009, на підставі якого було проведено опис й арешт майна боржників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , на підставі виконавчого листа виданого Ленінським райсудом міста Вінниці про стягнення з даних боржників 2777754 грн 50 коп. Тобто на підставі рішення Третейського суду від 06.02.2009 року по справі №109/08. Як зазначено вище, Позивач по справі помилково вважає, що вона в повній мірі виконала свої зобов`язання по договору поруки, шляхом реалізації її майна. Кредитна спілка вже зазначала, що відповідно до умов спірного Договору поруки №612- 07к укладеному 21.05.2007 року між Позивачем та КС «Альянс Україна», Поручитель та Позичальник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором. Ця солідарна відповідальність Боржників визнана судом і постановлене відповідне рішення суду, яке на сьогодні в повному обсязі Боржниками не виконане. Крім того, до відзиву представником позивача надано заяву про застосування строків позовної давності, мотивовану тим, що Договір кредиту №612-07к від 21.05.2007 року, який був укладений 21.05.2007 між Кредитною спілкою «Альянс Україна» та ОСОБА_2 , основне зобов`язання, строк його дії становив до 21 травня 2010 року (п. 2.1 Договору). Відповідно, оспорюваний Договір поруки між Кредитною спілкою «Альянс Україна» та ОСОБА_1 , на забезпечення виконання кредитного Договору №612-07к, також був укладений 21.05.2007 року. Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Альянс» від 06 лютого 2009 року по справі №109/08 було розірвано Договір кредиту №612-07к від 21.05.2007 року укладений між КС «Альянс Україна» та ОСОБА_2 , та солідарно стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 борг за кредитним договором, а також розірвано Договір кредиту №612- 07к від 21.05.2007. Рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Альянс» по справі №109/08 - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 оскаржували до Ленінського районного суду міста Вінниці та Апеляційного суду Вінницької області. Відповідно до рішення Ленінського районного суду міста Вінниці від 16.03.2010 року та ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 19.05.2010 року, рішення Третейського суду від 06.02.2009 року по справі №109/08 залишено в силі. Так, Позивач зазначає, що Договір поруки № 612-07к від 21.05.2007 року є припиненим (так як нібито КС «Альянс Україна» збільшила обсяг відповідальності поручителя) з дати надіслання Кредитною спілкою письмової вимоги їй - 02.09.2008 року. Позивачу по справі було відомо про дану письмову вимогу, ще у 2008 році, так як її особисто було отримано ОСОБА_1 . Крім того, Позивач по справі оскаржував рішення Третейського суду від 06.02.2009 року за №109/08. Про дану вимогу в своєму рішенні також зазначав даний суд. В зв`язку з чим, саме з дня надіслання гр. ОСОБА_1 письмової вимоги за №4146/ю, а саме - 02.09.2008 року, починається перебіг позовної давності, а відтак, позов ОСОБА_1 про припинення Договору поруки №612-07к та визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню з цієї підстави подано позивачем через 13 років, що перевищує строк позовної давності. Крім того, позивач у позові зазначає, що 31 травня 2011 року було проведено торги по реалізації предмета іпотеки, тобто з травня 2011 року, з дня проведення торгів, пройшло вже більше одинадцяти років, що також перевищує строк позовної давності, а тому просить відмовити в задоволення позову з підстав пропущення строку позовної давності (т. №1 а.с.107-112, 122).
13.03.2023 представник позивача адвокат Придувалов В.В. надав суду додаткові пояснення (вх. №ЕП-4410), згідно яких вважає, що КС «Альянс Україна» надсилаючи на адресу позичальника ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , яка є поручителем, та які є чоловіком і дружиною та мешкають за однією адресою, а також до ОСОБА_3 вимоги щодо добровільного погашення заборгованості, свідомо йшов на збільшення розміру цієї заборгованості, так як 12.09.2008 підписав із позичальником ОСОБА_2 ще один додатковий договір, із датою повернення кредиту - 31.05.2010, таким чином продовживши його виконання на 11 днів по відношенню до основного та на 1 день до інших додаткових договорів. Таким чином, КС «Альянс Україна» свідомо збільшував термін кредитування відповідно до укладених додаткових угод, що суперечило умовам первісного (основного) кредитного договору. Крім того, позивачка не надавала своєї згоди КС «Альянс Україна» на продовження терміну кредитування вказаного у підписаних ОСОБА_2 додаткових угодах ніж це вказано у первісному (основному) договорі, що призвело до збільшення обсягу її зобов`язань в односторонньому порядку та всупереч її правам та інтересам. У постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/7389/17 та від 29 травня 2019 року у справі № 910/11429/18 зазначено, що згода поручителя на збільшення обсягу своєї відповідальності має бути очевидною і наданою у спосіб, передбачений договором поруки. Випадкова поінформованість поручителя про внесення змін до основного зобов`язання і навіть відсутність з його боку заперечень про збільшення обсягу його відповідальності не може розглядатись як надання ним згоди на такі зміни». Виходячи з вищевказаної усталеної судової практики, стає зрозумілим, що КС «Альянс Україна» незаконно та без отримання згоди позивачки збільшував термін та умови кредитування на підставі додаткових угод, що призвело до збільшення обсягу відповідальності позивачки. Звертає увагу суду на той факт, що внаслідок укладання кредитного договору та похідних від нього договорів іпотеки і поруки, позивачка у справі підпала під подвійне стягнення, а саме: сплату заборгованості за кредитним договором, а також реалізацію майна і перехід права власності на це майно, яким було забезпечено виконання зобов`язань, що вочевидь є несправедливим і недобросовісним. Проте, не дивлячись на момент реалізації належного позивачці майна з відповідних торгів, що припиняло її подальші зобов`язання як поручителя, КС «Альянс Україна» продовжило вчиняти дії по стягненню з позивачки грошових коштів на свою користь, шо підтверджується отриманням ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 05.04.2017, залишеної без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 23.06.2017, якими було задоволено вимоги КС «Альянс Україна» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання. Вподальшому Вінницьким міським судом Вінницької області було видано виконавчий лист №12нар/09 від 24.06.2017 про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вищевказаної суми боргу по кредитному договору. Старшим державним виконавцем Тиврівського відділу Державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного Міжрегіонального управління юстиції (м. Хмельницький) - Бондарчук Тамарою Олександрівною винесено постанову від 11.03.2021 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника - ОСОБА_1 на підставі вище вказаного дублікату виконавчого листа на користь КС «Альянс Україна». Станом на сьогоднішній день, позивачка продовжує сплачувати на користь КС «Альянс Україна» відповідні грошові відрахування із своєї заробітної плати. Вважає, що порушення прав позивачки з боку КС «Альянс Україна» є триваючим та продовжує існувати станом на сьогоднішній день, що нівелює твердження КС «Альянс Україна» про пропуск позивачкою строку позовної давності. Суттю вимог позивачки за поданим позовом є усунення порушення, яке триває і має місце на момент звернення з позовом. Тому, на даний позов не поширюються вимог щодо строків позовної давності, оскільки і досі існує порушення прав позивачки (т. №1 а.с. 178-180).
13.03.2023 представник позивача адвокат Придувалов В.В. надав суду заяву про зменшення позовних вимог (вх. №4408) згідно якої просить розглядати лише позовну вимогу про визнання договору поруки №612-07/к від 21.05.2007року, укладеного між КС «Альянс Україна» та ОСОБА_1 припиненим (т. №1 а.с. 183).
20.04.2023 представником відповідача КС «Альянс Україна» надано суду письмові пояснення (вх.№ 30900), згідно яких позовні вимоги не визнають з наступних підстав. Відповідно до п. 1.1 Договору кредиту №612-07к укладеному 21.05.2007 між Кредитною спілкою «Альянс Україна» та ОСОБА_2 , спілка надає Позичальникові у тимчасове користування кредитну лінію з лімітом кредитування 360000 гривень. П. 1.3 Договору кожен транш кредитної лінії здійснюється на підставі додаткових угод до даного договору. Згідно умов договору поруки №612-07к укладеного між КС «Альянс Україна» та ОСОБА_1 , п. 5.1 договору, поручитель знайомий з умовами Договору кредиту №612-07к від 21.05.2007. Тобто, позивачу по справі було відомо про умови кредитного договору і що, відповідно до даного кредитного договору спілка надала Позичальникові кредитну лінію з лімітом кредитування 360000 гривень. Також Позивачу по справі було відомо, що кожен транш кредитної лінії здійснюється на підставі додаткових угод до договору кредиту. Підписуючи оспорюваний Договір поруки, Позичальник погодилася зі всіма с умовами кредитного Договору №612-07к від 21.05.2007. Відповідно до п. 2.1 Договору поруки №612-07к від 21.05.2007 Поручитель бере обов`язок відповідати за зобов`язаннями ОСОБА_2 (далі Боржника), що випливають із договору кредиту №612-07к від 21.05.2007. П.3.2 договору Поручитель та Боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором. Посилання Позивача на те, що КС «Альянс Україна» свідомо збільшував термін кредитування відповідно до укладених додаткових угод, що суперечило умовам первісного (основного) кредитного договору є безпідставними, так як вже раніше повідомлялося, кожен транш кредитної лінії здійснюється на підставі додаткової угоди. Згідно п. 5 Додаткових договорів, які були укладені між КС «Альянс Україна» та ОСОБА_2 , додатковий договір є невід`ємною частиною Договору кредиту №612-07к від 21.05.2007. Посилання позивача по справі, як підстава визнання Договору поруки припиненим, на частину першу статті 559 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин де зазначено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, є помилковим. Положення статті 559 ЦК України стосовно припинення поруки з припиненням забезпеченого нею зобов`язання не може застосовуватися до правовідносин, у яких обов`язок поручителя, щодо виконання зобов`язання за основним Договором виник з рішення суду, а не лише з Договору поруки. Така правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду України від 25.11.2015 у справі №6-172цм15 та від 29.03.2017 року у справі № 6-2013цс16. Кредитна спілка «Альянс Україна» в своєму письмову відзиві від 08.09.2022 на позовну заяву ОСОБА_1 вже повідомляла, що 06 лютого 2009 року Постійно діючим Третейським судом при Всеукраїнській громадській організації «Альянс» по справі №109/08 постановив рішення, яким було задоволено позов Кредитної спілки «Альянс Україна» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору кредиту № 612-07к від 21.05.2007 та стягнення солідарно боргу за кредитним договором. 30 квітня 2009 року Ленінський районний суд м. Вінниці розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву КС «Альянс Україна» про видачу виконавчих листів на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Альянс» від 06.02.2009, ухвалив: видати виконавчий лист на виконання рішення Постійно третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Альянс» від 06.02.2009 по справі №109/08 про розірвання договору кредиту №612-07к від 21.05.2007 та солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь кредитної спілки «Альянс Україна» коштів в загальній сумі 2777754,50 грн, а також судові витрати в розмірі 150 грн. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 звернулися до Ленінського районного суду міста Вінниці з заявами про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській організації «Альянс» від 06 лютого 2009 року. Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 22 червня 2009 року заяви були об`єднані в одне провадження. Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 16 березня 2010 року в задоволенні заяв - відмовлено. 19 травня 2010 року Апеляційний суд Вінницької області по справі №22-1726/10 постановив ухвалу відповідно до якої, апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 відхилено, рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 16 березня 2010 року залишено без змін. Тобто, судами було встановлена дійсність оспорюванного договору поруки, на підставі якого було стягнуто заборгованість із позивача по справі. Якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання. Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений. Аналогічно, після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, і з тих підстав, що порука припинилася. Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите. У разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд вже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника не є належним способом захисту. А тому, ухвалення судом рішення в справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості унеможливлює задоволення в іншій судовій справі позову про визнання поруки припиненою, якщо такий позов стосується тих самих правовідносин, тих самих прав вимоги, які вже були предметом дослідження у справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості. Зазначений висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (провадження №14-67цс20), пункти 61- 67 Постанови (а.с. 198-202).
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24.05.2023 прийнято до розгляду заяву про зменшення позовних вимог.
07.11.2023 ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду.
У судове засідання учасники справи не з`явилися.
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Придувалов В.В., який діє на підставі ордера на надання правової (правничої) допомоги серії АА №1217247, подав до суду заяву (вх. ЕП-40886 від 05.06.2024) згідно якої просив розгляд справи проводити у відсутність позивачки та її представника, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача КС «Альянс Україна» - голова правління Солдатова Н.І., також подала до суду заяву (вх. 38464 від 02.05.2024) про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволені позову за безпідставністю та пропущенням позивачем строку позовної давності.
Представником відповідача Тиврівського відділу Державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Хмельницький) подано заяву (вх. №19974 від 07.03.2024) про розгляд справи у відсутність представника відділу, рішення просили прийняти відповідно до чинного законодавства.
Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином про що свідчить рекомендоване повідомлення (0600261788940).
Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.
При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 21 травня 2007 року між Кредитною спілкою «Альянс Україна» та ОСОБА_2 було укладено Договір Кредиту №612-07к, за яким Позичальникові було надано кредитну лінію з лімітом кредитування 360000 гривень (т. №1 а.с. 23-26).
Пунктом 2.2 договору кредиту передбачено, що ОСОБА_2 зобов`язується повернути кредит та проценти за його користування до 21 травня 2010 року.
В розділі 3 вказаного договору кредиту та п. 3.1 встановлено, що ОСОБА_2 зобов`язується сплачувати не пізніше ніж 21-го (двадцять один) числа кожного наступного місяця плату за користування кредитом за попередній місяць (проценти), та частину основної суми кредиту згідно умовного графіку наведеного в табл. 1 та таблицях до додаткових угод. Розмір процентів за користування кредитом, в разі належного виконання позичальником своїх обов`язків за даним договором становить 0,1644% за день плюс один процент від суми кредиту, які сплачуються позичальником одноразово в день отримання кредиту.
Додатковим договором №1 від 21.05.2007 до договору кредиту №612-07 к від 21.05.2007 визначено, що сума залишку кредиту складає 71680 гривень 00 копійок, разом з графіком сплати залишкової суми позички (т. №1 а.с. 31).
Додатковим договором №2 від 23.05.2007 до договору кредиту №612-07к від 21.05.2007 визначено, що сума залишку кредиту складає 270000 гривень 00 копійок, разом з графіком сплати залишкової суми позички (т. №1 а.с. 32).
Згідно додаткового договору №3 від 23.05.2007 до договору кредиту №612-07к від 21.05.2007 сума залишку кредиту складає 10000 гривень 00 копійок, разом з графіком сплати залишкової суми позички (т. №1 а.с. 33).
Додатковим договором №4 від 05.06.2007 до договору кредиту №612-07к від 21.05.2007 визначено, що сума залишку кредиту складає 10 000 гривень, разом з графіком сплати залишкової суми позички (т. №1 а.с. 34).
Згідно додаткового договору №5 від 30.09.2007 до договору кредиту №612-07к від 21.05.2007 сума залишку кредиту складає 30847 гривень 00 копійок, разом з графіком сплати залишкової суми позички (т. №1 а.с. 35).
Додатковим договором №6 від 07.12.2007 до договору кредиту №612-07к від 21.05.2007 визначено, що сума залишку кредиту складає 21622 гривні 00 копійок, разом з графіком сплати залишкової суми позички (т. №1 а.с. 36).
Згідно додаткового договору №1 від 31.03.2008 до договору кредиту №612-07к від 21.05.2007 сума залишку кредиту складає 37138 гривень 92 копійки, разом з графіком сплати залишкової суми позички (т. №1 а.с. 37).
Додатковим договором №8 від 12.09.2008 до договору кредиту №612-07к від 21.05.2007 року сума залишку кредиту складає 59583 гривні 00 копійок, разом з графіком сплати залишкової суми позички (т. №1 а.с. 38).
21травня 2007року назабезпечення виконаннязобов`язань покредитному Договору№612-07кміж Кредитноюспілкою «АльянсУкраїна» та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 булоукладено дваДоговори поруки№612-07к,за якими ОСОБА_1 , ОСОБА_3 взяли на себе обов`язок відповідати за зобов`язаннями ОСОБА_2 , що випливають із Договору кредиту №612-07к від 21.05.2007 (т. №1 а.с. 27, 28).
Згідно додатку №1 до договору застави №612-07к від 21.05.2007 заставодавець ( ОСОБА_2 ) прийняв на відповідальне зберігання з правом користування за призначенням майно, а саме: цілісний майновий комплекс АДРЕСА_1 (т. №1 а.с. 29).
Відповідно до п. 2.1 Договору поруки №612-07к, Поручитель бере на себе обов`язок відповідати за зобов`язаннями ОСОБА_2 , що випливають із Договору кредиту №612-07к від 21.05.2007, укладеного між КС «Альянс Україна» та ОСОБА_2
П. 3.2 Договору поруки Поручитель та Боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором.
В розділі 4 п. 4.1 договору кредиту визначено, що вимоги по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитом забезпечується іпотекою.
21.05.2007 між КС «Альянс Україна», з однієї сторони, та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , з іншої сторони, укладено договір іпотеки, де в Розділі «Терміни та визначення» вказано, що предметом іпотеки за даним договором є: будівлі і споруди автозаправної станції - складу паливно-мастильних матеріалів, що знаходяться в АДРЕСА_1 , а саме: - операторська АЗС з навісом, літери «А,а», загальною площею 4,8 м2, огорожа № 1-2, розпашні ворота № 3; -підземні резервуари для паливо-мастильних матеріалів: по 5 м3 - з № 4 по № 7, по 50 м3 - №№ 8, 9, 12, 16 ґ; по 25 м3 - №№ 10,11,13,14,15; по 75 м3 - №17; - надземні резервуари для пального по 3 м.кв.- №№ 18,19; по 5 м.кв. - № 20; по 25 м.кв. - № 21; по 20 м3- № 22; по 50 м3 з №23 по №26; - 4 паливно-розливні колонки з № 27 по № 30, асфальтове покриття № 31, які належать Іпотекодавцям на підставі Свідоцтва про право власності на будівлі і споруди автозаправної станції - складу паливно-мастильних матеріалів, виданого 01 грудня 2006 року Виконавчим комітетом Гніванської міської ради Тиврівського району Вінницької області, та зареєстрованого Тиврівським районним структурним підрозділом Комунального підприємства «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» 12 грудня 2006 року в реєстрову книгу за № 1, за реєстровим номером 18 (т. №1 а.с. 42-46).
Відповідно до п. 4.1 вищевказаного договору іпотеки зазначено, що за рахунок майна Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, який визначається на момент фактичного задоволення разом із сумою кредиту, процентів, штрафними санкціями та відшкодування збитків, які виникли у зв`язку із прострочкою виконання Позичальником зобов`язань за кредитним договором, витратами пов`язаними з утриманням та збереженням майна, витратами на страхування майна, та інші витрати обумовлені виконанням умов цього договору.
Відповідно до п. 4.5 вищевказаного договору іпотеки зазначено, що реалізація майна здійснюється Іпотекодержателем самостійно шляхом укладення від свого імені договорів купівлі-продажу майна з третіми особами, а у разі звернення стягнення на підставі рішення суду, або виконавчого напису нотаріуса - з порядку, визначеному ЗУ «Про іпотеку».
У зв`язкуз тим,що ОСОБА_2 належним чиномне виконувавумови кредитногоДоговору №612-07квід 21.05.2007,щодо щомісячноїсплати процентівта частиниосновної сумикредиту,02вересня 2008року Кредитнаспілка «АльянсУкраїна» надіслалаПоручителю ОСОБА_1 письмову вимогу,в якійзазначила проіснуючий боргстаном на 01.09.2008 по кредитному договору №612-07к від 21.05.2007 (т. №1 а.с. 30).
06 лютого 2009 року Постійно діючим Третейським судом при Всеукраїнській громадській організації «Альянс» у складі третейського судді Коломійця А.М. по справі №109/08 постановив рішення, яким було задоволено позов Кредитної спілки «Альянс Україна» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про дострокове розірвання Договору кредиту №612-07к від 21.05.2007 року та стягнення солідарно боргу за кредитним договором (т. №1 а.с. 39-41).
30 квітня 2009 року Ленінський районний суд м. Вінниці, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву КС «Альянс Україна» про видачу виконавчих листів на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Альянс» від 06.02.2009, ухвалив видати виконавчий лист на виконання рішення Постійно третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Альянс» від 06.02.2009 по справі №109/08 про розірвання договору кредиту №612-07к від 21.05.2007 та солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь кредитної спілки «Альянс Україна» коштів в загальній сумі 2777754,50 грн, а також судові витрати в розмірі 150 грн. (т. №1 а.с. 114).
14 травня 2009 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 звернулися до Ленінського районного суду міста Вінниці з заявами про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській організації «Альянс» від 06 лютого 2009 року.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 16 березня 2010 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про скасування рішення третейського суду від 06.02.2009 року відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 19.05.2010 по справі №22-1726/10 апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 відхилено, рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 16 березня 2010 року залишено без змін (т. №1 а.с. 118-119).
Постановою державного виконавця відділу ДВС Тиврівського районного управління юстиції від 30.06.2019 по ВП №13059503 з виконання виконавчого листа №12нар, виданого Ленінським районним судом 20.05.2009, про стягнення на користь КС «Альянс Україна» з ОСОБА_2 заборгованість в розмірі 2777754,50 грн та судових витрат (третейський збір) в розмірі 150 грн, повернуто в зв`язку з відсутність майна в боржника (т. №1 а.с.47).
09.11.2011 постановою заступника начальника відділу ДВС Тиврівського районного управління юстиції Олійник Н.А. відкрито виконавче провадження №29667132 з виконання виконавчого листа №12нар виданого Ленінським районним судом 20.05.2009 про стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «Альянс Україна» боргу в сумі 2574915,54 грн (т. №1 а.с.48).
Постановою заступника начальника відділу ДВС Тиврівського районного управління юстиції Олійник Н.А. відкрито виконавче провадження №42153930 від 19.02.2014 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №212/9996/2012. виданого Ленінським районним судом 10.09.2012, про стягнення з ОСОБА_2 на користь КС «Альянс Україна» боргу в сумі 2574915,54 грн (т. №1 а.с. 49).
Згідно Витягу з Державного реєстру правочинів №9952444 від 31.05.2011 ПП «Фірма «Яско» придбала будівлі і споруди автозаправної станції - складу паливно-мастильних матеріалів, що знаходяться в АДРЕСА_1 , а саме: - операторська АЗС з навісом, літери «А,а», загальною площею 4,8 м2, огорожа №1-2, розпашні ворота №3; - підземні резервуари для паливо-мастильних матеріалів: по 5 м3 - з № 4 по № 7, по 50 м3 - №№ 8, 9, 12, 16 ґ; по 25 м3 - №№ 10,11,13,14,15; по 75 м3 - №17; - надземні резервуари для пального по 3 м3 - №№ 18,19; по 5 м3 - № 20; по 25 м3 - № 21; по 20 м3 - № 22; по 50 м3 з №23 по №26; - 4 паливно-розливні колонки з №27 по №30, асфальтове покриття №31, з прилюдних торгів (т. №1 а.с. 62-63).
Згідно свідоцтва, посвідченого 31.05.2011 приватним нотаріусом Тиврівського районного нотаріального округу Вінницької області Максименко О.А. та зареєстрованого в реєстрі за №429, а також акту державного виконавця про проведені прилюдні торги від 10.05.2011 ціна вищевказаного майна, придбаного Приватним підприємством «Фірма «Яско», становить 240000,00 грн (т. №1 а.с. 239, 240).
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Способи захисту цивільних прав визначено у ч. 2 ст. 16 ЦК України.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і по захист яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав.
Це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в чисельних рішеннях, у тому числі постановах Великої Палати у постанові від 27 листопада 2018 року у справі №905/2260/17, від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19, постанові в справі № 183/1983/19 від 29 червня 2022 року, закон розрізняє такі поняття як договір та зобов`язання, які виникають у тому числі на підставі договорів чи інших правочинів (пункт 1 частини другої статті 11, частина друга статті 509 ЦК України).
Договір, як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Статтею 16 ЦК України передбачено такий спосіб захисту як припинення правовідношення, визнання правочину недійсним.
Разом з цим, визнання правочину (договору) припиненим закон не містить.
Згідно з правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: 1) припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; 2) реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; 3) набуття іпотекодержателем права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки; 4) визнання іпотечного договору недійсним; 5) знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; 6) з інших підстав, передбачених цим Законом.
Тобто, за змістом даної норми закону, за відсутності обґрунтованої заборгованості позичальника та вимог кредитора на момент виконання рішення суду про дострокове стягнення заборгованості та припинення у зв`язку із цим основного зобов`язання, іпотека припиняється.
Частинами 5, 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином, що передбачене ст. 599 ЦК України.
За змістом правила, викладеного в ч.1 ст. 593 ЦК України, відбувається припинення права іпотеки в разі належного виконання основного зобов`язання, що забезпечено у такий спосіб.
Встановлення факту припинення основного зобов`язання в результаті його належного виконання має своїм наслідком також й припинення додаткових (акцесорних) зобов`язань за договорами іпотеки.
При цьому звернення особи до суду з позовом про визнання іпотеки такою, що припинена, на підставі ч. 1 ст. 593 ЦК України не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).
Відповідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або в повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина перша, друга статті 554 ЦК України).
Порука припиняється внаслідок внесення змін до кредитного договору без згоди поручителя та збільшення у зв`язку з цим обсягу відповідальності поручителя. На зміну умов основного договору, внаслідок якої обсяг відповідальності поручителя не збільшується, згода останнього не потрібна. Такі зміни не є підставою для застосування наслідку, визначеного у частині першій статті 559 ЦК України (постанова Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1539цс17).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України). Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 цього кодексу).
Спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі дії мають бути ефективними, тобто призводити до того результату, на який вони спрямовані. Інакше кажучи, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі №469/1044/17, від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі №910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі №922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі №916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі №903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі №766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 рудня 2021 року у справі №643/21744/19 (пункт 61), від 11 січня 2022 року у справі №904/1448/20 (пункт 5.31), від 25 січня 2022 року у справі №143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі №209/3085/20 (пункт 21), від 22 лютого 2022 року у справі №761/36873/18 (пункт 9.21), від 9 лютого 2022 року у справі №910/6939/20 (пункт 11.87), від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17(пункт 56), від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (пункт 33.2), від 20 липня 2022 року у справі №923/196/20 (пункт 58), від 3 серпня 2022 року у справі №910/9627/20 (пункт 8.45)).
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення (пункт 7 частини другої статті 16 ЦК України).
Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу (частини перша та друга статті 509 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частини перша, друга та четверта статті 202 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Поняття правочину, різновидом якого є договір, і поняття правовідносин, різновидом яких є зобов`язання, нетотожні: правочином є дії, спрямовані на створення юридичних наслідків, а правовідносини - це урегульовані суспільні відносини, змістом яких є права й обов`язки учасників цих відносин (суб`єктів правовідносин). Договірні правовідносини виникають на підставі договору. Останній є юридичним фактом (домовленістю, взаємопов`язаними діями), із яким пов`язане виникнення зобов`язання. Отже, виникнення правовідношення, зокрема зобов`язання, не є тотожним укладенню договору, а поняття "припинення правовідношення" (як спосіб захисту цивільних прав та обов`язків, передбачений пунктом 7 частини другої статті 16 ЦК України) не є тотожним поняттю "припинення договору".
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).
З договору можуть виникати одне або декілька зобов`язань. Тобто за договором поруки, крім правовідношення поруки, можуть виникати інші зобов`язальні правовідношення, учасники (сторони) яких є одночасно сторонами поруки.
Підстави припинення поруки визначені у статті 559 ЦК України. За змістом статей 559 і 598 ЦК України припинення зобов`язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, за якого в силу передбачених законом обставин суб`єктивне право і відповідний йому юридичний обов`язок перестають існувати.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).
Приписи, зокрема, статті 16 ЦК України не передбачають способом захисту права та інтересу визнання договору припиненим, а реалізація таких способів захисту як зміна або припинення правовідношення може відбуватися шляхом розірвання договору. Звертаючись до суду з вимогою про визнання договору припиненим, позивач прагне досягнути юридичної визначеності, тобто прагне отримати підтвердження судом припинення прав кредитора на одержання плати від боржника. Проте у такому разі належним способом захисту є визнання відсутності права відповідача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 (пункт 59)).
Надалі, обґрунтовуючи відсутність підстав для відступу від наведеного висновку, Велика Палата Верховного Суду вказала, що з огляду на тісний зв`язок договору із правовідносинами, які саме з нього виникають (договірні правовідносини), розвиток останніх можуть зумовлювати, зокрема, умови договору. Проте подальші зміни цих правовідносин, наприклад, припинення прав та обов`язків за договором, не обов`язково пов`язані зі зміною чи припиненням договору. Інакше кажучи, припинення обов`язку за договором не завжди пов`язане з припиненням самого договору (така ж позиція викладена і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.16)). Тобто за наявності у сторін договору поруки інших зобов`язань за цим договором припинення поруки з підстав, передбачених частиною першою статті 559 ЦК України, не означає припинення самого договору та втрату ним чинності.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що захист цивільних прав та інтересів не досягається встановленням юридичних фактів. Таке встановлення є елементом оцінки обставин справи й обґрунтованості вимог. Тому воно не зумовить попередження порушення або відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного права чи інтересу. Отже, позовна вимога про визнання договору поруки припиненим (тобто про встановлення факту того, що цей договір припинився) є неналежним способом захисту прав та інтересів поручителя.
Спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися для захисту інтересу в юридичній визначеності лише в разі неможливості захисту позивачем його права (Так ж позиція викладена і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21)).
Передбачений у пункті 1 частини другої статті 16 ЦК України спосіб захисту цивільних прав та інтересів може стосуватися визнання як наявності права, так і його відсутності. Визнання права у позитивному значенні (визнання існуючого права) та у негативному значенні (визнання відсутності права та відповідного йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у юридичній визначеності.
Така ж позиція викладена і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.14) та від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункти 54-56).
Для ефективного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, яка вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку, зокрема, у таких випадках (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 57)).
Кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею боржника у позасудовому порядку.
Особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником).
Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення юридичної невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише тоді, якщо ця невизначеність триває, суд не розглядає ініційований кредитором для захисту його прав спір із боржником і не вирішив цей спір раніше (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 64)). Саме за цих умов боржник (поручитель) може звернутися до суду з позовом про визнання відсутності права вимоги кредитора за договором поруки (визнання його права припиненим), зокрема про визнання поруки припиненою, і такий спосіб захисту буде належним та ефективним. У разі задоволення цього позову суд у резолютивній частині визнає відсутнім право вимоги кредитора за договором поруки, зокрема визнає поруку припиненою, а не припиняє поруку.
Вищевказане узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 4 лютого 2015 року у справі № 6-243цс14.
Якщо особа звернулася до суду з вимогою про визнання договору поруки припиненим, хоча мета, яку вона переслідує, підстави позову, надані докази вказують, що ця особа, захищаючи інтерес, спрямований на усунення юридичної невизначеності у відносинах із кредитором, прагне визнати припиненою саме поруку, а не відповідний договір, то неточне формулювання позовної вимоги згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") не перешкоджає суду за наявності для цього підстав визнати припиненою поруку (вказане узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 490/5224/14-ц).
Після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів поручитель не може окремо ініціювати вирішення спору про визнання відсутності у кредитора права вимоги (про визнання поруки припиненою). Такий окремий позов не є належним способом захисту, а тому його не можна задовольнити. Наявність у поручителя відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування банком боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення коштів. Оскільки банк ініціював вирішення такого спору, поручитель може ефективно захистити своє право саме у цій же справі, заперечуючи проти позову кредитора, наприклад, через те, що порука припинилася. Для цього непотрібно заявляти зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора (про визнання поруки припиненою).
Вказана викладено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц.
Крім того, за змістом постанов Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі №640/3422/16-ц (провадження №61-21548св18), Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі №646/5111/16-ц (провадження №61-29904св18) та від 27 грудня 2019 року у справі №752/5010/17 (провадження №61-22429св18), із врахуванням правового висновку, який викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18), зроблено висновки, що позов щодо припинення поруки задоволенню не підлягає, якщо зазначені позивачем підстави такого припинення виникли до ухвалення судового рішення про стягнення кредитної заборгованості з поручителя.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що необхідно відступити від висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18), шляхом його уточнення та визначення, що в разі ухвалення рішення суду у справі про стягнення, у тому числі з поручителя, кредитної заборгованості, суд не може розглядати питання про визнання поруки припиненою повторно в іншій справі з тих самих підстав, правовідносин та зобов`язань, що виникли до ухвалення такого рішення, виходячи з принципу правової визначеності. Такий підхід має застосовуватись незалежно від того, чи вирішувалося судом питання чинності поруки під час ухвалення рішення у справі про стягнення, у тому числі з поручителя, кредитної заборгованості, враховуючи, що це питання входить до предмета доказування у таких справах незалежно від доводів сторін (Постанова від 26.01.2021 року №522/1528/15-ц, провадження №14-67цс20).
Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, сформульованого в постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18), згідно з яким наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості саме по собі свідчить про закінчення строку дії договору; на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки. Велика Палата Верховного Суду вважає, що наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості свідчить, що суд дійшов висновку про те, що строк виконання зобов`язання настав, причому саме за тією вимогою, яку задоволено судом, та встановив наявність обов`язку відповідача (відповідачів) сплатити заборгованість.
Рішення суду про стягнення заборгованості, у тому числі з поручителя, не змінює змісту у відповідного правовідношення - характер та обсяг прав і обов`язків сторін залишаються незмінними, додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов`язання після ухвалення судового рішення з інших підстав (наприклад, унаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог) відповідне зобов`язання продовжує існувати.
Отже, саме по собі набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника або поручителя заборгованості за кредитним договором не змінює та не припиняє ані кредитного договору, ані відповідного договору поруки, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення.
За висновками Верховного Суду України, сформульованими в постанові від 21 листопада 2012 року у справі 6-134цс12, згідно з пунктом 1 частини другої статті 16ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність.
Велика Палата Верховного Суду погодилася з такими висновками. При цьому Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.
Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку, зокрема у таких випадках: кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку; особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником).
Водночас Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості захисту його права.
Задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов`язку особи-боржника у відповідних правовідносинах є спрямованим на усунення правової невизначеності. Тобто, відповідне судове рішення має забезпечити, щоб обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. А тому такий спосіб захисту є виключно превентивним.
Якщо кредитор, який діяв в умовах правової невизначеності, у минулому порушив права особи, яку він вважає боржником, то для останнього ефективним способом захисту буде той, який спрямований на захист порушеного права, а не на превентивний захист інтересу. Тобто звернення з позовом для усунення правової невизначеності, яка існувала у минулому, в означеній ситуації не є ефективним способом захисту.
Зокрема, якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання.
Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений.
Аналогічно після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, наприклад, і з тих підстав, що порука припинилася.
Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите.
У разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника не є належним способом захисту.
Отже, ухвалення судом рішення в справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості унеможливлює задоволення в іншій судовій справі позову про визнання поруки припиненою, якщо такий позов стосується тих самих правовідносин, тих самих прав вимоги, які вже були предметом дослідження у справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2004 року у справі «Світлана Науменко проти України» (Svetlana Naumenko v. Ukraine), заява № 41984/98, §53). Тому задоволення позову про визнання поруки припиненою в одній справі не є ані підставою перегляду судового рішення в іншій справі за нововиявленими обставинами (частина другастатті 423 ЦПК України), ані підставою визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (частина другастатті 432 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду, дійшовши наведених вище висновків, звернула увагу, що правові висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, сформулюються виходячи з конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права. Тому ефективність позовної вимоги про визнання відсутності права чи про визнання права припиненим може не обмежуватися випадками, наведеними в пункті 57 цієї постанови.
Так, відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі №48/340 (провадження №12-14звг19), пункт 4.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №911/3594/17 (провадження №12-234гс18)).
Отже, наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право іпотеки чи іншого речового права створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації (Buchbesitz (нім.) - книжкове володіння). Якщо власник предмета іпотеки або інша зацікавлена особа вважає, що таке право іпотеки припинено або взагалі не існувало, то може звернутися з позовною вимогою про визнання права іпотеки припиненим чи про визнання відсутності права іпотеки, оскільки судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для державної реєстрації припинення права іпотеки (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Отже, ефективність позовної вимоги про визнання відсутності права чи про визнання права припиненим має оцінюватися, виходячи з обставин справи залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).
Необхідною умовою задоволення позову є наявність спору. Зокрема, у справі про визнання поруки припиненою позивач має довести, що відповідач вважає наявним своє право вимоги і кореспондуючий обов`язок позивача, який не був установлений судовим рішенням або не є предметом розгляду в іншій справі.
Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом про визнання договору поруки припиненим після того, як банк звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості з позичальника та поручителів.
Після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів поручитель не може окремо ініціювати вирішення спору про визнання відсутності у кредитора права вимоги (про визнання поруки припиненою). Такий окремий позов не є належним способом захисту, а тому його не можна задовольнити. Наявність у поручителя відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування банком боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення коштів.
А тому враховуючи викладене, суд вважає, що обраний стороною позивача спосіб захисту інтересу поручителя є неналежним та неефективним, що має своїм наслідком відмову в задоволенні заявленої позовної вимоги, що повністю узгоджується з правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2022 року у справі №462/5368/16-ц (провадження № 14-143цс20), у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження №14-67цс20).
В силу частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Підсумовуючи вищенаведене, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та доводи сторони відповідача, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати, в тому числі зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу, у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 133, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Альянс Україна», Тиврівського відділу Державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Хмельницький), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання договору поруки припиненим відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ;
відповідач: Кредитна спілка «Альянс Україна», код ЄДРПОУ 26285767, місцезнаходження: вул. Червонохрестівська, буд. 6, кім. 1, м. Вінниця, Вінницька область;
відповідач: Тиврівський відділ Державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Хмельницький), код ЄДРПОУ 34988545, місцезнаходження: вул. Тиверська, 53, смт. Тиврів, Вінницька область;
третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ;
третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , остання відома адреса: АДРЕСА_5 .
Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна
Суд | Вінницький міський суд Вінницької області |
Дата ухвалення рішення | 05.06.2024 |
Оприлюднено | 10.06.2024 |
Номер документу | 119567186 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них страхування, з них позики, кредиту, банківського вкладу, з них |
Цивільне
Вінницький міський суд Вінницької області
Шаміна Ю. А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні