Рішення

від 03.06.2024 по справі 229/7269/21

ДРУЖКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУН 229/7269/21

Провадження № 2/229/7/2024

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

03 червня 2024 р. м.Дружківка

Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Лебеженко В.О

за участю

секретаря судового засідання Слободкіної Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дружківка Донецької області цивільну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «КАМОС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання договору емфітевзису недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

до Дружківського міського суду Донецької області звернувся представник сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «КАМОС» (надалі - СТОВ «КАМОС») з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання договору емфітевзису недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 01.11.2007 року між сільськогосподарським СТОВ «Ім.С.Кірова» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, строком на 15 років, кадастровий номер земельної ділянки, який був зареєстрований у Ясинуватському районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.08.2009 року за № 04.09.170.00061. кадастровий номер земельної ділянки 1425583100:02:000:0092.

З отриманої інформації Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру стало відомо, що державному кадастрі України зазначена земельна ділянка одночасно перебуває в користуванні й у відповідача ОСОБА_2 , на підставі договору емфітевзису укладеного між відповідачами (Державна реєстрація права 17.07.2018 року, номер запису про право 27124218).

Таким чином, на одну земельну ділянку існує 2 договори користування. Перший договір укладений між позивачем та власником землі від 01.11.2007 року (дата державної реєстрації 19.08.2009 року), який діє до 19.08.2024 року та другий договір емфітевзису укладений між відповідачами під час дії першого договору.

Власник земельної ділянки відповідач ОСОБА_1 до СТОВ «КАМОС» з приводу претензій або припинення договору оренди землі не звертався, тому відсутні підстави вважати договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та СТОВ «КАМОС», таким, що припинив свою дію. Про укладання нового спірного договору не повідомлялось.

Договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) земельної ділянки між відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений з порушенням вимог земельного законодавства, ЦК України і згідно приписів частини 1 ст. 203 ЦК України є недійсним, у зв`язку з чим просить: визнати недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) земельної ділянки загальною площею 4,97 га, кадастровий номер 1425583100:02:000:0092, яка розташована на території Новобахмутівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області, що був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 17.07.2018 року, номер запису про державну реєстрацію 27124218.

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 02 лютого 2023 року провадження в справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи та справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 23 лютого 2023 року.

Представник позивача СТОВ «КАМОС» у судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Заяв та клопотань щодо розгляду справи до суду не надходило.

У судове засідання відповідачі ОСОБА_1 не з`явився, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Заяв та клопотань щодо розгляду справи до суду не надходило.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Заяв та клопотань щодо розгляду справи до суду не надходило.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за таких обставин.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 1425583100:02:000:0092, площею 4,97 га, яка розташована на території Новобахмутівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ДН № 137568, виданим 06 червня 2005 року Ясинуватською районною державною адміністрацією Донецької області.

01 листопада 2007 року між ОСОБА_1 та СТОВ «Ім.С.Кірова» укладено договір оренди землі б/н, відповідно до умов якого ОСОБА_3 , як орендодавець, надає, а СТОВ «Ім.С.Кірова», як орендар, приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Новобахмутівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області, площею 4,97 га (пашня), строком на 15 років; орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 1,1% нормативної грошової оцінки, що становить 491,79 грн. на рік, до кінця поточного року. Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Договір оренди землі № б/н від 01.11.2007 року, укладений між ОСОБА_1 та СТОВ «Ім.С.Кірова», був зареєстрований 19.08.2009 року відповідно до вимог законодавства, що діяло на той час, та є чинним з моменту його державної реєстрації до 19 серпня 2024 року.

Протоколом зборів учасників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ім.С.Кірова» № 2, від 18.11.2015 року було змінено найменування сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ім.С.Кірова» на сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «КАМОС».

16 липня 2018 року між ОСОБА_1 як орендодавцем, та ОСОБА_2 , як орендарем, було укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) № б/н, згідно якого власник надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 4,97 га, кадастровий номер 1425583100:02:000:0092, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Новобахмутівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області, строком на 100 років. Право користування за цим договором зареєстровано в держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 17.07.2018 року, номер запису 27124218, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17.05.2024 року, №379041611.

Згідно із частиною 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі".

Відповідно до ст. 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 ст. 95 ЗК України, частиною 1 ст. 25 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендар земельної ділянки має право, зокрема, самостійно господарювати на землі з дотримання умов договору оренди землі.

Згідно із частиною 2 ст. 95 ЗК України, ст. 27 Закону України "Про оренду землі" орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною.

Аналогічні положення містить і частина 2 ст. 16 ЦК України, згідно якої одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Відповідно до частини 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно частини 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно частини 1 ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Частиною 1 ст.1225 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно ст. 32 ЗУ «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі. Договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка передається в оренду для закладання та/або вирощування багаторічних насаджень (плодових, ягідних, горіхоплідних, винограду), не може містити положень про зміну його умов або припинення договору у зв`язку з переходом права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізацією юридичної особи.

Статтею 125 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Стаття 4 Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (з наступними змінами) визначає, що державній реєстрації прав підлягають, в тому числі право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Згідно частини 5 ст. 12 цього Закону відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.

Пунктом 1 частини 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Відповідно до пункту 3 частини 3 ст. 10 цього Закону державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна. До такого висновку дійшов Верховний суд України у своїх постановах від 30.03.2016 року у справі № 21-1434а15 та від 15.11.2016 року у справі № 21-3030а16.

З матеріалів цієї справи встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,97 га, яка розташована на території Новобахмутівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області, цільове призначення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Між ОСОБА_1 та СТОВ «Ім.С.Кірова» 01.11.2007 року укладено договір оренди цієї земельної ділянки строком на 15 років з моменту його державної реєстрації, яка здійснена 19.08.2009 року.

Пунктом 35 договору встановлено, що дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 38 договору передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи орендаря, засудження або обмеження дієздатності за рішенням суду переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем.

16 липня 2018 року ОСОБА_1 уклав оспорюваний договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) земельної ділянки з ОСОБА_2 , речове право на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17 липня 2018 року номер запису про державну реєстрацію 27124218.

Укладення договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суперечить частині 1 ст. 95 ЗК України, частині 1 ст. 25 Закону України "Про оренду землі", Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та порушує права позивача, як орендаря земельної ділянки, які підлягають захисту шляхом визнання оспорюваного договору оренди недійсним.

Саме такого висновку дійшла колегія суддів Верховного Суду у справі № 229/2960/17-ц (постанова від 21.03.2018 року), а також у справі № 229/2850/17-ц (постанова від 01.03.2018 року).

Частиною 6 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" встановлені особливості наслідків недійсності правочину оренди землі, а саме, у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги СТОВ «КАМОС» підлягають задоволенню.

Згідно з частинами 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір з позовної заяви у розмірі 1921 грн. (а.с.1), тобто в розмірі, визначеному ст. 4, ст. 6 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (в редакції, яка діяла на час звернення позивача до суду), яка передбачає, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою, справляється судовий збір у розмірі - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, судові витрати по сплаті позивачем судового збору слід покласти на відповідачів пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 2270,00 грн., тобто по 1135,00 грн. на кожного.

Керуючись ст.ст. 4, 10-13, 76-81, 258, 264, 265, 280-289 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «КАМОС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання договору емфітевзису недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) земельної ділянки загальною площею 4,97 га, кадастровий номер 1425583100:02:000:0092, розташованої на території Новобахмутівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області, що був укладений 16.07.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, в держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 27124218 від 17.07.2018 року.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 ) на користь Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМОС» (код ЄДРПОУ 30844979, юридична адреса: 86032, Донецька область, Покровський район, с. Новобахмутівка, вул. Шкільна,3) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1135 (одна тисяча сто тридцять п`ять) гривень 00 коп.,

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_2 ) на користь Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМОС» (код ЄДРПОУ 30844979, юридична адреса: 86032, Донецька область, Покровський район, с. Новобахмутівка, вул. Шкільна,3) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1135 (одна тисяча сто тридцять п`ять) гривень 00 коп.,

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цивільним процесуальним кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Дружківським міським судом Донецької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з дня складення повного судового рішення.

Суддя: В.О. Лебеженко