Постанова

від 03.06.2024 по справі 916/5611/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/5611/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

секретар судового засідання - І.С. Мисько,

за участю представників сторін:

від позивача: І.Т. Попович

від відповідача: В.В. Чукітова

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фізичної-особи підприємця Матякіної Олесі Олександрівни

на рішення Господарського суду Одеської області від 09.02.2024 (суддя О.А. Демешин, м.Одеса, повний текст складено 09.02.2024)

у справі №916/5611/23

за позовом: Благодійної організації «Благодійний фонд «Лапка Дзиги»

до відповідача: Фізичної-особи підприємця Матякіної Олесі Олександрівни

про стягнення 992000,00 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

У грудні 2023 року Благодійна організація «Благодійний фонд «Лапка Дзиги» звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Матякіної Олесі Олександрівни про стягнення 992000,00 грн суми попередньої оплати за непоставлений товар.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем свого зобов`язання з поставки оплаченого позивачем товару.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.02.2024 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 992000,00 грн грошових коштів за непоставлений товар та 14880,00 грн судового збору.

Судове рішення мотивоване відсутністю доказів, які б підтверджували поставку товару чи повернення попередньої оплати за непоставлений товар в сумі 992000,00 грн, та наявністю правових підстав для стягнення з відповідача суми попередньої оплати за непоставлений товар.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Фізична-особа підприємець Матякіна Олеся Олександрівна звернулася до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просила рішення Господарського суду Одеської області від 09.02.2024 скасувати у повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги Фізична особа - підприємець Матякіна Олеся Олександрівна, зокрема, послалась на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про отримання нею листа вимоги про виконання умов постачання від 20.11.2023 та листа вимоги від 13.12.2023 про повернення грошових коштів у сумі 992000,00 грн, адже остання перебувала за кордоном з 2022 року, на підтвердження чого до апеляційної скарги нею було долучено копії окремих сторінок паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Крім того, скаржник зазначила, що на її електронну адресу не надходило жодних повідомлень від позивача.

Також апелянтом зазначено, що описи вкладення до наведених вище листів позивача не відповідають вимогам Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Кабінетом Міністрів України від 05.03.2009, оскільки на примірнику опису вкладення, що був виданий відправнику, відсутній номер відправлення, як передбачено наведеними Правилами, що позбавляє можливості встановити належність опису до рекомендованого листа і перевірити, що саме ці документи направлялись відповідачу.

Позиція позивача щодо апеляційної скарги

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив апеляційну скаргу Фізичної-особи підприємця Матякіної Олесі Олександрівни залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач зазначив, що на момент вчинення спірних правовідносин Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009, діяли в редакції, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Правил надання послуг поштового зв`язку» №1071 від 10.10.2023, яка не містила вимоги про зазначення номеру відправлення на примірнику опису вкладення, що видається відправнику.

Позивач не погодився з доводами апелянта про неотримання жодних листів від позивача та зазначив, що з інформації із офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта» вбачається протилежне.

На підтвердження отримання відповідачем листів позивача, до відзиву на апеляційну скаргу позивачем долучено витяги з офіційного веб сайту АТ «Укрпошта» про відправлення та отримання листів.

Також позивач зауважив на тому, що відповідач в апеляційній скарзі посилається на факти та докази, що не були заявлені у суді першої інстанції, зокрема на факт перебування відповідача за кордоном та на копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не узгоджується із приписами частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України.

Поряд з цим, на переконання позивача, надані апелянтом окремі сторінки закордонного паспорту не підтверджують перебування відповідача за кордоном, оскільки з них неможливо встановити, де перебувала відповідач у 2023 році. Крім того, відповідач особисто отримала поштове відправлення за №7901104757149 від позивача 20.12.2023. Дана інформація доступна у відкритому доступі на офіційному веб сайті АТ «Укрпошта».

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Апеляційна скарга зареєстрована судом 28.02.2024 за вх.№721/24.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2024.

У зв`язку з тим, що на час надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/5611/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили, ухвалою суду від 04.03.2024 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної-особи підприємця Матякіної Олесі Олександрівни на рішення Господарського суду Одеської області від 09.02.2024 у справі №916/5611/23 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/5611/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

11.03.2024 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/5611/23.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної-особи підприємця Матякіної Олесі Олександрівни на рішення Господарського суду Одеської області від 09.02.2024 у справі №916/5611/23. Встановлено позивачу строк до 05.04.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище норми або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення заявникові без розгляду.

03.04.2024 від Благодійної організації «Благодійний фонд «Лапка Дзиги» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№721/24/Д2 від 03.04.2024).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 розгляд апеляційної скарги Фізичної-особи підприємця Матякіної Олесі Олександрівни на рішення Господарського суду Одеської області від 09.02.2024 у справі №916/5611/23 призначено на 14.05.2024 о 10:00 год.

Ухвалою апеляційного суду від 01.05.2024 задоволено заяву Благодійної організації «Благодійний фонд «Лапка Дзиги» (вх.№1580/24 від 29.04.2024) та забезпечено участь керівника Благодійної організації «Благодійний фонд «Лапка Дзиги» Жлуктенка Дмитра Миколайовича у судовому засіданні 14.05.2024 о 10:00 год та в усіх наступних судових засіданнях у справі №916/5611/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

14.05.2024 від скаржника надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх.№1789/24 від 14.05.2024).

14.05.2024 від скаржника надійшло клопотання (вх.№721/24/Д3 від 14.05.2024) про відкладення розгляду справи на іншу дату.

У судовому засіданні, яке відбулось 14.05.2024, клопотання апелянта про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх.№1789/24 від 14.05.2024) протокольною ухвалою суду залишено без розгляду на підставі частини другої статті 118 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказана заява була подана поза межами строків, установлених частиною другої статті 197 Господарського процесуального кодексу України.

Також у судовому засіданні 14.05.2024 Південно-західним апеляційним господарським судом шляхом постановлення протокольної ухвали було задоволено клопотання скаржника про відкладення розгляду справи з огляду на поважність причин неявки у судове засідання представника відповідача та відкладено розгляд справи №916/5611/23 на 03.06.2024 о 10:30 год.

З метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, ухвалою суду від 14.05.2024 вирішено розглянути апеляційну скаргу Фізичної-особи підприємця Матякіної Олесі Олександрівни на рішення Господарського суду Одеської області від 09.02.2024 у справі №916/5611/23 у розумний строк.

Цією ж ухвалою суду повідомлено апелянта про дату, час та місце проведення наступного судового засідання, а також забезпечено участь керівника Благодійної організації «Благодійний фонд «Лапка Дзиги» Жлуктенка Д.М. у судовому засіданні 03.06.2024 о 10:30 год у справі №916/5611/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

24.05.2024 Фізична - особа підприємець Матякіної Олесі Олександрівна звернулась з клопотанням (вх.№721/24/Д4 від 24.05.2024) про долучення до матеріалів справи доказів, а саме: копії листа АТ «Укрпошта» від 01.03.2024 №1853-Ф-2024022510096-В, скерованого Фізичній - особі підприємцю Матякіній Олесі Олександрівні; копії адвокатського запиту від 03.04.2024 №7, скерованого АТ «Укрпошта»; копія відповіді АТ «Укрпошта» від 11.04.2024 №1.10.004.-9773-24 на адвокатський запит від 03.04.2024 №7; копії паспортів Фізичної - особи підприємця Матякіної Олесі Олександрівни для виїзду за кордон.

Протокольною ухвалою суду, постановленою у судовому засіданні 03.06.2024, клопотання скаржника (вх.№721/24/Д4 від 24.05.2024) про долучення до матеріалів справи нових доказів відхилено, а долучені до цього клопотання документи залишено без розгляду, виходячи з наступного.

У відповідності до положень статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Межі перегляду в суді апеляційної інстанції передбачено у статті 269 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частини першої якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною третьою статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи», і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14.

Відповідно до висновку щодо застосування приписів статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17 та від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному разі - позивача).

При цьому за імперативним приписом частини четвертої статті 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Вказані положення закріплені законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази.

Виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції.

Скаржник, звертаючись з клопотанням (вх.№721/24/Д4 від 24.05.2024) про долучення до матеріалів справи нових доказів, клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання цих доказів не заявляв, об`єктивні причини неподання доказів до суду першої інстанції, які унеможливили своєчасне вчинення такої процесуальної дії, жодним чином не обґрунтував.

Окрім того, колегія суддів виходила з того, що неприйнятною є ситуація, коли суд першої інстанції прийняв рішення, а заявник апеляційної скарги просить долучити до матеріалів справи докази, отримані після вирішення справи судом першої інстанції. Апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції повинен здійснюватися з урахуванням тих документів, які були наявні у матеріалах справи на час постановлення оскаржуваного рішення і які місцевий господарський суд мав можливість дослідити та оцінити. Навпаки, саме допущення можливості прийняття судом апеляційної інстанції нових доказів, які за відсутності поважних та об`єктивних причин не були подані до місцевого господарського суду, матиме наслідком порушення принципу правової визначеності, ключовим елементом якої є однозначність та передбачуваність правозастосування, системність і послідовність у діяльності органів судової влади.

Таким чином, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для залучення до матеріалів справи нових доказів, тобто таких, що з`явились вже після прийняття оскаржуваного рішення місцевого господарського суду.

Саме такий сталий правовий висновок стосовно того, що відсутність існування доказів на момент прийняття судового рішення місцевим господарським судом виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції цих додаткових доказів, викладено Верховним Судом у постановах від 11.09.2019 у справі №922/393/18, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 06.03.2019 у справі №916/4692/15.

У судовому засіданні 14.05.2024 представники сторін надали усні пояснення, відповідно до яких підтримали свої правові позиції у справі.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи

Звертаючись із даним позовом до господарського суду, позивач стверджував про те, що між Благодійною організацією «Благодійний фонд «Лапка Дзиги», як покупцем, і Фізичною-особою підприємцем Матякіною Олесею Олександрівою, як постачальником, досягнуто домовленості про постачання квадрокоптерів, а саме: DJІ Mavic 3T (5 штук) та DJІ Mavic 3FMC (3 штуки) загальною вартістю 1233890,00 грн для забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання цієї домовленості Фізична - особа підприємець Матякіна Олеся Олександрівна виставила Благодійній організації «Благодійний фонд «Лапка Дзиги» до оплати рахунок №1342 від 10.08.2023 на загальну суму 1233890,00 грн, зазначивши у ньому наступну інформацію: 1) найменування товару - DJІ Mavic 3T у кількості 5 штук, 198400,00 грн за 1 одиницю, загальна сума - 992000,00 грн; 2) найменування товару - DJІ Mavic 3FMC у кількості 3 штуки, 80630,00 грн за 1 одиницю, загальна сума - 241890,00 грн.

За вказаним рахунком №1342 Благодійна організація «Благодійний фонд «Лапка Дзиги» 14.08.2023 перерахувала Фізичній-особі підприємцю Матякіній Олесі Олександрівні грошові кошти в сумі 1233890,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №137 від 14.08.2023, в призначенні платежу якої вказано: «оплата зг рах 1342 від 10.08.2023».

15.09.2023 Фізична особа-підприємець Матякіна Олеся Олександрівна поставила Благодійній організації «Благодійний фонд «Лапка Дзиги» частину товару - квадрокоптери DJІ Mavic 3FMC у кількості 3-х штук на загальну суму 241890,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №233 від 15.09.2023.

З урахуванням суми передоплати за товар у розмірі 1233890,00 грн, недопоставленими залишилися квадрокоптери DJІ Mavic 3T у кількості 5 штук на загальну суму 992000,00 грн.

З огляду на нездійснення поставки обумовленого сторонами товару у повному обсязі, зокрема недопоставки квадрокоптерів DJІ Mavic 3T у кількості 5 штук на загальну суму 992000,00 грн, Благодійна організація «Благодійний фонд «Лапка Дзиги» звернулася до Фізичної-особи підприємця Матякіної Олесі Олександрівни із листом-вимогою від 20.11.2023, в якому вимагала здійснити поставку вказаного товару у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, а саме, до 27.11.2023 включно. При цьому позивач зазначив, що у разі невиконання цієї вимоги остання залишає за собою право скористатися іншими способами захисту цивільного права та інтересу.

В подальшому, з огляду на невиконання Фізичною особою-підприємцем Матякіною Олесею Олександрівною вимоги від 20.11.2023 про виконання обов`язку з поставки товару - квадрокоптерів DJІ Mavic 3T у кількості 5 штук на загальну суму 992000,00 грн, Благодійна організація «Благодійний фонд «Лапка Дзиги» звернулася до Фізичної-особи підприємця Матякіної Олесі Олександрівні із листом-вимогою від 13.12.2023, в якому вже вимагала повернення протягом 3 банківських днів з моменту отримання даної вимоги сплаченої грошової суми за непоставлені товари у розмірі 992000,00 грн. Також благодійна організація наголосила, що у випадку невиконання вказаної вимоги, остання залишає за собою право звернутися до суду за захистом своїх прав.

Разом з тим, вказаний лист-вимогу від 13.12.2023 Благодійною організацією «Благодійний фонд «Лапка Дзиги» було направлено ще й на електронну пошту відповідача: karapaz34@gmail.com, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (відповідь №399726 від 09.01.2024).

Невиконання відповідачем зобов`язання з повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар стало підставою для звернення позивача до суду із відповідним позовом.

Позиція суду апеляційної інстанції

У статті 15 Цивільного Кодексу України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із статтею 16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України унормовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною першою статті 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З огляду на положення частини першої статті 202 та частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договір є правочином.

Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За загальним правилом, встановленим статтею 638 Цивільного кодексу України (положення якої кореспондуються з частинами першою, другою статті 180 Господарського кодексу України), договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

При цьому за змістом частини першої статті 641 і частин першої, третьої статті 642 Цивільного кодексу України пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття, тоді як відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

З моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції договір є укладеним (частина перша статті 640 Цивільного кодексу України). Натомість відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію (стаття 646 Цивільного кодексу України).

З огляду на положення наведених норм слід звернути увагу на те, що важливими ознаками оферти є те, що вона має бути виявленням наміру оферента вважати себе зобов`язаним у разі її прийняття та, водночас, повинна бути настільки визначеною, щоб можна було шляхом її прийняття досягнути домовленості про весь договір у цілому, а для укладення договору акцептанту було достатньо висловити свою волю, яка співпадає з офертою.

Відповідно до положень статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з частиною другою статті 184 Господарського кодексу укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу, за змістом якої господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частини перша та друга статті 207 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами у справі договір у формі єдиного документа, підписаного обома сторонами, не укладався.

Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №1342 від 10.08.2023 на суму 1233890,00 грн.

В свою чергу, позивач даний рахунок оплатив у повному обсязі, що вбачається із платіжної інструкції №137 від 14.08.2023, у якій у призначенні платежу міститься посилання на вказаний рахунок.

Також матеріалами справи підтверджується, що відповідач поставив частину товару на суму 241890,00 грн, про що свідчить видаткова накладна №233 від 15.09.2023.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного Кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на фактичні обставини справи та приписи наведеного вище законодавства, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з дій позивача та відповідача, а саме: виставлення відповідачем рахунку, здійснення позивачем його оплати, часткової поставки відповідачем товару, вбачається, що між сторонами фактично виникли правовідносини, притаманні для договору поставки, який у даному випадку укладено у спрощений спосіб.

Частиною другою статті 712 Цивільного Кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями частини першої статті 655 Цивільного Кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (стаття 662 Цивільного кодексу України).

Згідно із положеннями статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар, надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Статтею 689 Цивільного кодексу України врегульовано, що покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За правилами статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу приписів статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок передати у власність покупця товар належної якості і, водночас, набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов`язаний здійснити оплату.

Відповідачем не заперечується, що нею було поставлено лише частину товару на суму 241890,00 грн, як і не заперечується, що поставку іншої частини товару на суму 992000,00 грн, визначеної у рахунку-фактурі №1342 від 10.08.2023, а саме, квадрокоптерів DJІ Mavic 3T у кількості 5 штук, нею здійснено не було, однак в апеляційній скарзі зазначає, що жодних термінів передачі товару між сторонами узгоджено не було.

Колегія суддів встановила, що дійсно між сторонами не було погоджено строків поставки товару, натомість за правилами статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку з поставки товару, позивач 20.11.2023 звернувся до відповідача з листом-вимогою від 20.11.2023 про виконання умов постачання, а 13.12.2023 вже звернувся до відповідача з письмовою вимогою про повернення грошових коштів у сумі 992000,00 грн.

Направлення листа-вимоги від 20.11.2023 підтверджується описом вкладення до цінного листа від 20.11.2023, накладною №7901104753631 від 20.11.2023 та чеком №593294 від 20.11.2023, а направлення листа-вимоги від 13.12.2023 підтверджується описом вкладення до цінного листа від 13.12.2023, накладною №7901104757149 від 13.12.2023 та чеком № 593781 від 13.12.2023, копії яких наявні в матеріалах справи.

Крім того, позивачем було направлено копію листа-вимоги від 13.12.2023 на електронну пошту відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, і доказів неотримання його Фізичною особою - підприємцем Матякіною Олесею Олександрівною матеріали справи не містять.

Твердження апелянта про те, що описи вкладення до листів від 20.11.2023 та від 13.12.2023 не відповідають вимогам Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009, оскільки на примірнику опису вкладення, що був виданий відправнику, не зазначено номер відправлення, як вимагається цими Правилами, що позбавляє можливості встановити належність опису до рекомендованого листа і перевірити, що саме ці документи направлялись відповідачу, колегія суддів відхиляє, адже на момент вчинення спірних правовідносин чинною була редакція Правил від 14.10.2023, що затверджена Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Правил надання послуг поштового зв`язку» №1071 від 10.10.2023, та яка не містить вимоги про зазначення номеру відправлення на примірнику опису вкладення, що видається відправнику, отже, вся подана позивачем до суду поштова документація оформлена належним чином.

Щодо доводів апелянта про неотримання відповідачем листів від 20.11.2023 та від 13.12.2023, а також будь-яких повідомлень від позивача про повернення коштів у зв`язку з перебуванням Фізичної особи-підприємця Матякіної Олесі Олександрівни за кордоном, з посиланням на долучені до апеляційної скарги копії окремих сторінок паспорта громадянина України для виїзду за кордон, колегія суддів зазначає наступне.

Змагальність сторін є однією з основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 4 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України), зміст якої розкривають положення статті 13 цього Кодексу.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини третя та четверта статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

За змістом частин першої та третьої статті 165 Господарського процесуального кодексу України заперечення проти позову відповідач викладає у відзиві, який повинен містити, зокрема заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.

Відповідно до приписів частини восьмої статті 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Приписами статті 178 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Апеляційний суд зауважує, що відповідно до пункту 6 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 43 Господарського процесуального кодексу України).

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю треба розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.12.2023 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Цією ж ухвалою суду встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позов із врахуванням вимог статті 165 та частини першої статті 251 Господарського процесуального кодексу України протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.12.2023 про відкриття провадження у справі було надіслано Фізичній - особі підприємцю Матякіній Олесі Олександрівні в її Електронний кабінет та доставлено останній 26.12.2023 о 00:39 год, про до свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного документу (а.с. 43).

Таким чином, відповідач з 26.12.2023 була обізнана про факт відкриття провадження у справі і мала об`єктивну можливість подати до суду першої інстанції відзив на позовну заяву.

У зв`язку із ненаданням відповідачем відзиву на позов, судом першої інстанції розглянуто справу за наявними в ній матеріалами на підставі частини дев`ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд, переглядаючи справу за наявними у ній доказами, поданими у встановленому процесуальним законом порядку, доводам скаржника, з посиланням на долучені до апеляційної скарги докази, оцінку не надає, оскільки такі докази були подані з порушенням порядку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів зазначає, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, втрачає сенс.

Іншими словами, відсутність в матеріалах справи доказів отримання Фізичною -особою підприємцем Матякіною Олесею Олександрівною листів від 20.11.2023 та від 13.12.2023, не усуває обов`язок останньої заперечувати проти доводів позивача шляхом надання всіх наявних у неї доказів у встановленому процесуальним законом порядку на спростування кожного заявленого позивачем аргументу. Цього відповідачем у справі зроблено не було.

Між тим, відповідно до відомостей з офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта», які є відкритими і загальнодоступними, поштові відправлення за трек-номерами 7901104753631 та 7901104757149 були вручені отримувачу (відповідачу) 29.11.2023 (за довіреністю) та 20.12.2023 (особисто).

Відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця.

Оскільки відповідачем на вимогу позивача не було повернуто суму попередньої оплати, колегія суддів вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 992000,00 грн попередньої оплати обґрунтованими, доведеними наявними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас жодних доказів, які б підтверджували поставку товару чи повернення попередньої оплати за непоставлений товар в сумі 992000,00 грн Фізична особа -підприємець Матякіна Олеся Олександрівна не надала, доводів позивача не спростувала ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду справи.

Висновки суду апеляційної інстанції

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника, суд апеляційної керується висновком Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваних рішеннях.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника не спростовують висновків Господарського суду Одеської області про задоволення позову, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає, а у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Фізичної-особи підприємця Матякіної Олесі Олександрівни залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Одеської області від 09.02.2024 у справі №916/5611/23 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.06.2024.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя К.В. Богатир

Суддя С.В. Таран

.