Постанова

від 28.05.2024 по справі 902/1038/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2024 року Справа № 902/1038/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Юрчук М.І. , суддя Тимошенко О.М.

секретар судового засідання Кравчук О.В.

за участю представників:

позивача - Рой В.Л. (в режимі відеоконференції)

відповідача ФГ "Дуби" - не з`явився

відповідача ОСОБА_1 - не з`явився

третіх осіб - не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Дуби" на рішення Господарського суду Вінницької області, ухвалене 20.02.2024, повне рішення складено 01.03.2024, у справі № 902/1038/23

за позовом: Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (вул. Грушевського , буд. 1Д, м. Київ, 01001; вул. Набережна Перемоги, буд. 50)

до: Фермерського господарства "Дуби" (с. Спичинці, Погребищенський р-н., Вінницька обл., 22250)

до: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство фінансів України (вул. Грушевського,12/2 м. Київ, 01008)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України (вулиця Антоновича, будинок 127, м. Київ, 03150)

про стягнення заборгованості

Акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 28.11.2023), у якому просить:

- стягнути солідарно з Фермерського господарства "Дуби" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства КБ "ПриватБанк" заборгованість за тілом кредиту у розмірі 1 884 431,86 грн за кредитним договором № 41131241-КД-1 від 18.04.2022;

- стягнути з Фермерського господарства "Дуби" заборгованість в порядку зворотної вимоги (регресу) за сплаченою гарантією у розмірі 2 826 647,79 грн /т. 1 а.с. 1-6/.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 29.02.2024 у справі № 902/1038/23 позов задоволено.

Стягнуто солідарно з Фермерського господарства "Дуби" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" 1 884 431,86 грн заборгованості за тілом кредиту.

Стягнуто з Фермерського господарства "Дуби" на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" 2 826 647,79 грн заборгованості в порядку зворотної вимоги (регресу) за сплаченою гарантією.

Стягнуто з Фермерського господарства "Дуби" на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" витрати на сплату судового збору в сумі 56 532,96 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" відшкодування витрат на сплату судового збору в сумі 14 133,24 грн /т. 2 а,с. 13-19/.

11.03.2024 відповідач Фермерське господарство "Дуби", не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в електронній формі, в якій просить рішення Господарського суду Вінницької області від 20.02.2024 у справі № 902/1038/23 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким залишити позов без розгляду /т. 2 а.с. 38-41/.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає:

- оскаржуваним рішенням Господарського суду Вінницької області від 20.02.2024 вирішено стягнути з Фермерського господарства "Дуби" на користь АТ КБ "Приватбанк" 2 826 647,79 грн заборгованості в порядку зворотної вимоги (регресу) за сплаченою гарантією всупереч позиції відповідачів про відсутність права вимоги у позивача про стягнення вказаної суми;

- заміни кредитора у зобов`язанні не відбувалось у передбачений законом спосіб, жодних додаткових угод з відповідачем у письмовій формі укладено не було;

- позивачем не надано суду письмових правочинів на відступлення права вимоги у зв`язку з оплатою Міністерством фінансів України гарантії в розмірі 2 826 647,79 грн, адже у даному випадку саме у останнього виникає право зворотної вимоги (регресу);

- згідно з вимогами ЦК України, у випадку виконання гарантом перед кредитором обов`язку боржника, саме до гаранта (а не кредитора) переходить право на зворотну вимогу (регрес) до боржника;

- тобто з обставин цієї справи вбачається, що Міністерство фінансів України, як гарант у правовідносинах гарантії, має право регресу до відповідачів у цій справі, і саме у Міністерства фінансів України наявне право вимоги до боржника після виконання обов`язку, передбаченого договором гарантії, відповідно до положень ст. 569 ЦК України;

- суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, посилається на умови договору про надання державної гарантії на портфельній основі № 13110-05/55 від 05.04.2022 та доходить висновку про наявність у АТ КБ „Приватбанк" права на стягнення із ФГ „Дуби" в порядку регресу грошових коштів за гарантією у розмірі 2 826 647,79 грн, проте якими саме пунктами договору керувався суд не вказано;

- у відповідності до вимог чинного законодавства та пп. 2 п.39 договору гарантії жодним чином не може свідчити про перехід матеріального права регресу вимоги за договором гарантії від Міністерства до банку, а лише уповноважує банк вчиняти певні процесуальні дії від імені Міністерства;

- як вбачається з обставин справи гарант, виконавши зобов`язання гарантії та отримавши статус нового кредитора відповідача, в межах суми погашеної гарантом за кредитним договором, не відступав чи іншим чином у спосіб, встановлений ЦК України не передавав права вимоги (регресу) до відповідача на користь банку, що відповідно визнає банк у своїй відповіді на відзив, що свідчить про відсутність порушеного права банку щодо стягнення 2 826 647,79 грн в порядку регресу за сплаченою гарантією;

- отже банк не мав права звернутися з позовною вимогою до відповідачів щодо стягнення заборгованості за регресним зобов`язанням, що випливає з кредитного договору та договору гарантії, оскільки до нього не перейшло матеріальне право вимоги, а надані були виключно процесуальні права гаранта. Проте банк не подавав позовну заяву від імені Міністерства, про що чітко вказано в позовній заяві;

- проте банк подав позовну заяву саме від свого імені і в інтересах банку;

- між позивачем АТ КБ "Приватбанк" та відповідачем-1 Фермерським господарством "Дуби" було укладено кредитний договір № 41131241-КД-1 від 18.04.2022;

- між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 (відповідач 2), укладено договір поруки № 41131241-ДП-1/1 від 18.04.2022;

- при поданні позову у цій справі позивач порушив правила об`єднання позовних вимог, оскільки ці вимоги ґрунтуються на різних договорах між різними суб`єктами, правовідносини, що склалися у цій справі є відмінними та неоднорідними за своєю правовою природою, а саме: правовідносини між боржником, банком та поручителем, які виникли з кредитного договору та договору поруки;

- правовідносини між гарантом, банком та боржником, які виникли на підставі кредитного договору та договору гарантії. При цьому порукою поручителя не охоплювалися правовідносини, які виникли з договору гарантії;

- правовідносини за відповідними договорами (кредитним договором, договором поруки, договором гарантії) є різними за предметом, обсягом зобов`язань, суб`єктним складом, що зумовлює окреме дослідження різних та неоднорідних правовідносин в межах одного провадження та, відповідно, дослідження різних та непов`язаних доказів;

- суд першої інстанції у відповідності до вимог закону був зобов`язаний позовну заяву АТ КБ "Приватбанк" у даній справі залишити без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене скаржник вважає, що висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають встановленим обставинам справи, оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права та неправильним застосуванням норм процесуального права.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Дуби" на рішення Господарського суду Вінницької області від 20.02.2024 у справі № 902/1038/23, розгляд апеляційної скарги призначено на "08" травня 2024 року о 10:00 год. /т. 2 а.с. 68/.

19.04.2024 (вх. № 3557/24) від Міністерства фінансів України надійшли письмові пояснення по суті спору, в яких просить розглянути та врахувати при ухваленні рішення у справі зазначені письмові пояснення, розгляд апеляційної скарги здійснювати без участі представника Міністерства фінансів України /т. 2 а.с. 73-80/.

22.04.2024 (вх. № 3601/24) від АТ КБ "Приватбанк" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу Фермерського господарства "Дуби" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Вінницької області від 20.02.2024 у справі № 902/1038/23 залишити без змін /т. 2 а.с. 89-93/.

Ухвалою суду від 03.05.2024 задоволено заяву (вх.№ 2087/24) представника АТ КБ "Приватбанк" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду /т. 2 а.с. 104/.

08.05.2024 до початку судового засідання через електронний суд від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання (вх. № 4130/24) про відкладення розгляду справи, в обгрунтування якого посилається на те, що 07.05.2024 між ОСОБА_1 (відповідачем у справі) та адвокатом Мартинюк Анастасією Василівною укладено договір про надання правничої (правової) допомоги з метою захисту інтересів ОСОБА_1 у господарській справі № 902/1038/23. Оскільки для здійснення належного захисту прав та інтересів ОСОБА_1 необхідним є час на ознайомлення з матеріалами справи, підготовки правової позиції, дослідження доказів, інших документів та для того, щоб представник могла реалізувати свої повноваження, ОСОБА_2 просить відкласти розгляд справи № 902/1038/23 на іншу дату /т. 2 а.с. 106-107/.

08.05.2024 до початку судового засідання через канцелярію суду від представника ФГ "Дуби" - ОСОБА_3 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, для надання йому можливості ознайомитись з матеріалами справи у зв`язку з тим, що відповідно до договору про надання правової допомоги від 08.05.2024 йому довірено представляти інтереси ФГ "Дуби" у справі № 902/1038/23 /т. 2 а.с. 112/.

Ухвалою суду від 08.05.2024 розгляд справи відкладено на 28.05.2024 о 14:30 год. /т. 2 а.с. 116/.

28.05.2024 на електронну адресу суду від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання (вх. № 4747/24) про відкладення судового засідання у справі № 902/1038/23, у зв`язку з тим, що 28.05.2024 на 14.00 у Дніпровському районному суді міста Києва слухається справа № 755/11717/21, де він представляє інтереси потерпілого ОСОБА_4 /т. 2 а.с. 121/.

В судове засідання 28.05.2024 з`явився представник позивача, відповідачі та треті особи не забезпечили участь в судовому засіданні повноважних представників.

Розглянувши клопотання представника Гоменюк Н.А. (вх. № 4747/24) про відкладення судового засідання у справі № 902/1038/23, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 6 ст. 6 ГПК України визначено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Згідно з інформацією з ЄСІТС ОСОБА_1 та її представник адвокат Невкритий Володимир Юрійович мають зареєстровані електронні кабінети у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення з процесуальних питань та наслідки недотримання таких вимог визначені у статті 170 ГПК України.

За змістом пункту 1 частини першої статті 170 ГПК України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи-підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Відповідно до ч. 2 статті 170 ГПК України письмова заява, клопотання чи заперечення підписується заявником або його представником.

Згідно з ч. 4 статті 170 ГПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. Суд повертає письмову заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду також у разі, якщо її подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

Клопотання про відкладення судового засідання у справі № 902/1038/23, підписане представником адвокатом Невкритим В.Ю., надіслало на електронну адресу суду апеляційної інстанції.

Частиною 8 ст. 42 ГПК України визначено, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг"; "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 6 ст. 42 ГПК України).

Тож альтернативою звернення учасників справи до суду з позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через підсистему Електронний кабінет ЄСІТС.

Отже надсилання процесуальних документів до Північно-західного апеляційного господарського суду в електронному вигляді передбачає використання сервісу Електронний суд ЄСІТС з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (електронного кабінету) та з обов`язковим використанням власного електронного підпису.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 13.09.2023 у справі № 204/2321/22, звернення фізичної особи до суду через офіційну електронну адресу суду з процесуальним електронним документом, який підписаний електронним цифровим підписом, є належним та правомірним способом безпосереднього звернення до суду, що ототожнюється із безпосереднім зверненням до суду через канцелярію або традиційними засобами поштового зв`язку і має кваліфікуватися саме як безпосереднє звернення до суду. Наведені висновки не стосуються адвокатів, нотаріусів, приватних виконавців, судових експертів, державних органів та органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання державного та комунального секторів економіки, які реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку.

За наведеного, оскільки представник ОСОБА_1 адвокат Невкритий Володимир Юрійович подав до суду апеляційної інстанції клопотання про відкладення судового засідання у справі № 902/1038/23 (вх. № 4747/24 від 28.05.2024) на електронну адресу суду, без використанням сервісу Електронний суд ЄСІТС, тому зазначене клопотання повертається заявнику без розгляду.

Враховуючи, що ухвалами суду від 15.04.2024, від 08.05.2024 явка представників сторін в судові засідання обов`язковою не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представників відповідачів та третіх осіб, оскільки їх не явка не перешкоджає перегляду справи.

В судових засіданнях представник АТ КБ "Приватбанк" надав заперечення щодо апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу Фермерського господарства "Дуби" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Вінницької області від 20.02.2024 у справі № 902/1038/23 залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представника АТ КБ "Приватбанк", дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

18.04.2022 між Акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (далі - банк) та Фермерським господарством "Дуби" (далі - позичальник) укладено кредитний договір № 41131241-КД-1 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 5 000 000,00 грн (п. А.2 кредитного договору) із терміном повернення 01.10.2024 (п.п. А.3, 1.2, 2.2.3 кредитного договору).

Пунктом 6.1 кредитного договору було визначено, що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами.

18.04.2024 між банком та позичальником також була укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, відповідно до підпункту "а" п. 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А. 3 кредитного договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємства та умов цієї додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.

Згідно із п. 2.1 додаткової угоди за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку, яка становить 14,13% річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 7%, але не більше Індекс UIRD (12 міс) + 7% (обмеження встановлюються на дату укладання цієї додаткової угоди). Подальший перегляд базової процентної ставки здійснюється відповідно до п. 2.1 цієї додаткової угоди за визначеною вище формулою без обмежень.

Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання цієї додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України.

Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал /т. 1 а.с. 13-18/.

Відповідно до п. 2.2 додаткової угоди у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п. 2.3, 2.7 цієї додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі: в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової проценти ставки, що діяла на період прострочення; в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п 2.1 цієї додаткової угоди + 5% річних; в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

За змістом п. 2.7 додаткової угоди та розділу 4 кредитного договору погашення кредиту (тіла) позичальник здійснює рівними частинами в строки і розмірах, що зазначені в додатку 1 (Графік погашення кредиту), що с невід`ємною частиною цієї Додаткової угоди.

Для здійснення погашення кредиту та сплати інших платежів за кредитним договором відповідачу відкрито рахунок 29098006103667 (п. А. 4 кредитного договору).

Згідно із п. 2.10 додаткової угоди у випадку порушення позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п. А.3 кредитного договору, позичальник зобов`язується сплатити банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 цієї додаткової угоди + 5% річних /т. 1 а.с. 20-21/.

Також 18.04.2024 між банком та ОСОБА_1 (далі - поручитель) укладено договір поруки № 41131241-ДП-1/1, предметом якого є надання поруки поручителем за виконання зобов`язань позичальника, які випливають з кредитного договору (п.1.1 договору поруки).

30.09.2022 між банком та позичальником підписано договір про внесення змін до кредитного договору № 41131241-1, яким, зокрема, сторони дійшли згоди внести зміни до умов кредитування позичальника перед банком за кредитним договором на наступних умовах:

"Позичальник підтверджує свої зобов`язання перед банком щодо суми неповернутого кредиту за договором у розмірі 4 928 049,00 грн.

Сторони дійшли згоди продовжити строк користування позичальником кредитними коштами та встановити кінцевий термін повернення кредиту та сплати процентів за його користування 01.04.2023 (включно)" /т. 1 а.с. 23-26/.

30.09.2022 між банком та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін до договору поруки № 41131241-ДП-1/1 від 18.04.2022, яким погоджено: укладенням цього договору про внесення змін поручитель надає свою згоду на внесення змін до кредитного договору № 41131241- КД-1 від 18.04.2022 (далі - кредитний договір), укладеного між ФГ Дуби, код в ЄДРПОУ: 41131241, місцезнаходження: 22250, Україна, обл. Вінницька, р-н Погребищенський, с. Спичинці, (далі - позичальник) та кредитором, відповідно до договору про внесення змін від 10.09.2022 до кредитного договору та додаткової угоди від 30.09.2022 до кредитного договору, та підтверджує надану поручителем поруку (солідарну в повному обсязі) згідно договору поруки № 41131241-ДП-1/1 від 18.04.2022 (далі - договір поруки), в забезпечення виконання зобов`язань позичальника перед кредитором за кредитним договором, з урахуванням зміни його умов, в тому числі згідно договору про внесення змін від 30.09.2022 до кредитного договору та додаткової угоди від 30.09.2022 до кредитного договору.

Поручитель свідчить, що він ознайомлений з умовами та змістом кредитного договору та договорів, що забезпечують його виконання, а також з усіма змінами та доповненнями до кредитного договору, в тому числі згідно договору про внесення змін від 30.09.2022 до кредитного договору та додаткової угоди від 30.09.2022 до кредитного договору, і заперечень щодо них не має /т. 1 а.с. 28/.

05.04.2022 між Міністром фінансів Марченко Сергієм Михайловичем, що діяв від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України (далі - Гарант), та АТ КБ 'Приватбанк" укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі № 13110-05/55, відповідно до п. 2.1 якого Гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь бенефіціара (АТ КБ 'Приватбанк") безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами (у т.ч. відповідачем) своїх грошових зобов`язань перед бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля.

Відповідно до п. 5.1 договору гарантії у разі настання гарантійного випадку бенефіціар направляє гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок.

За змістом п. 5.5 договору гарантії гарант на підставі вимог, отриманих від бенефіціара, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок бенефіціара ССТ (сума сплати за гарантією) згідно з вимогою раз на місяць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги) за умови, що гарант отримав вимогу, яка подана відповідно до умов цього договору та на момент отримання вимоги не закінчився строк дії гарантії.

Згідно з п. 6.1 договору гарантії у разі здійснення гарантом виплати ССГ за будь-яким проблемним кредитом бенефіціар зобов`язується відобразити в обліку виникнення заборгованості принципала перед бюджетом на суму здійсненної гарантом виплати ССГ та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення має бути здійснено бенефіціаром у найкоротші строки.

Відповідно до п. 6.2 договору гарантії з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) гаранта до принципала та на виконання статті 6-1 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та вимог, передбачених пунктами 6.1 та 6.3 цього договору, бенефіціар, виступаючи на підставі порядку та цього договору, зобов`язується: застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 6.8 цього договору за таким проблемним кредитом (п. 6.2.1 договору гарантії); здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (за винятком права: підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяву про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами (п. 6.2.2 договору гарантії).

Згідно з п. 6.8 договору гарантії на суму простроченої заборгованості перед бюджетом бенефіціар нараховує пеню згідно з вимогами чинного законодавства у розмірі 120% облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення, включаючи день погашення такої простроченої заборгованості перед бюджетом.

Відповідно до п. 6.9 договору гарантії пеня нараховується з дати виникнення простроченої заборгованості перед бюджетом за проблемним кредитом до дати погашення такої заборгованості (включно) або до дати, яка настає через 6 календарних місяців з дати здійснення гарантом виплати відповідної ССГ (включно), залежно від того, яка з дат настає раніше /т. 1 а.с. 32-42/.

19.04.2022 на поточний рахунок позичальника ФГ "Дуби" перераховано кредитні кошти у розмірі 5 000 000,00 грн, що підтверджується копіями виписки по рахунку.

В подальшому 02.02.2023 позивачем направлено до ФГ "Дуби" повідомлення про розірвання кредитного договору з вимогою до 04.03.2023 здійснити погашення заборгованості в повному розмірі /т. 1 а.с. 43/.

07.04.2023 позивачем направлена до Міністерства фінансів України (Гаранта) та АТ "Укрексімбанк" (агента) вимога на сплату за гарантією № 135 на суму 3 768 863,72 грн /т. 1 а.с. 47-48/.

08.05.2023 Міністерством фінансів України перерахована сума сплати за гарантією у розмірі 2 826 647,79 грн /т. 1 а.с. 49/.

10.05.2023 позивачем направлено повідомлення до ФГ "Дуби" про надсилання вимоги гаранту № 135 від 07.04.2023 /т. 1 а.с. 50/.

З урахуванням гарантійних витрат Гаранта, заборгованість ФГ "Дуби" перед АТ КБ ПриватБанк за кредитним договором становить 4 711 079,65 грн.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, позивач АТ КБ ПриватБанк звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фермерського господарства "Дуби" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 4 711 079,65 грн.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 09.08.2023 відкрито провадження у справі № 902/1038/23. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження /т. 1 а.с. 75-76/.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 03.10.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Міністерство фінансів України /т. 1 а.с. 146-147/.

Протокольною ухвалою від 07.11.2023 Господарський суд Вінницької області залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України /т. 1 а.с. 190/.

28.11.2023 від позивача надійшла заява про зміну предмету позову (вх. № 01-34/111404/23), в якій просить:

- стягнути солідарно з Фермерського господарства "Дуби" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" 1 884 431,86 грн заборгованості за тілом кредиту;

- стягнути з Фермерського господарства "Дуби" (с. Спичинці, Погребищенський р-н., Вінницька обл., 22250, код ЄДРПОУ 41131241) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 2 826 647,79 грн заборгованості в порядку зворотної вимоги (регресу) за сплаченою гарантією /т. 1 а.с. 216-217/.

Протокольною ухвалою від 29.11.2023 Господарський суд Вінницької області задовольнив заяву позивача від 28.11.2023 (вх. № 01-34/111404/23) про зміну предмету позову /т. 1 а.с. 222/.

За результатами розгляду справи № 902/1038/23 Господарським судом Вінницької області позов задоволено.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В силу вимог ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За умовами ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня іх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Судом встановлено, що на виконання умов договору № 41131241-КД-1 від 18.04.2022 позивач перерахував на рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 5 000 000,00 грн.

Пунктом 2.7 додаткової угоди передбачено, що погашення кредиту (тіла) позичальник здійснює рівними частинами в строки і в розмірах, що зазначені в додатку 1 (графік погашення кредиту), що є невід`ємною частиною додаткової угоди.

Відповідно до підпункту "г" п. 2.3.2 договору, при настанні будь-якої з подій, зокрема, порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами договору, банк має право згідно з статтею 651 ЦК України та статті 188 ГК України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за договором. Одностороння відмова від договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов`язань за договором.

Матеріали справи свідчать, що ФГ "Дуби" порушив взяті на себе договірні зобов`язання за кредитним договором та припинив здійснювати щомісячні платежі, які передбачені графіком платежів.

02.02.2023 позивач на поштову адресу ФГ "Дуби" направив повідомлення про розірвання договору № 41131241-КД-1 від 18.04.2022 з 04.03.2023 в односторонньому порядку з вимогою до 04.03.2023 здійснити погашення заборгованості у повному обсязі /т. 1 а.с. 43/.

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

За змістом статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Разом з тим 05.04.2024 між Міністром фінансів, як гарантом, та позивачем укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/55, відповідно до умов пункту 2.1 якого гарант на умовах договору та в межах ліміту гарантії надає на користь бенефіціара безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами своїх грошових зобов`язань перед бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.

За приписами статті 199 ГК України, виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами; за погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу; до відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 560 ЦК України, за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частиною 1 статті 563 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Пунктом 5.1 договору гарантії сторони узгодили, що у разі настання гарантійного випадку бенефіціар направляє гаранту вимогу, а агенту копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок.

Відповідно до п. 5.5 договору гарантії, гарант на підставі вимог, отриманих від бенефіціара, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок бенефіціара суму сплати за гарантією згідно з вимогою раз на місяць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги) за умови, що гарант отримав вимогу, яка подана відповідно до умов договору та на момент отримання вимоги не закінчився строк дії гарантії.

07.04.2023 позивач направив до Міністерства фінансів України (гаранта) та АТ "Укрексімбанк" (агента) вимогу на сплату за гарантією № 135 на суму 3 768 863,72 грн.

08.05.2023 Міністерство фінансів України перерахувало сума сплати за гарантією у розмірі 2826647,79 грн.

10.05.2023 позивач направив повідомлення ФГ "Дуби" про надсилання вимоги гаранту № 135 від 07.04.2023.

Тобто, враховуючи, що зобов`язання відповідача забезпечено гарантією Міністерства фінансів України, позивач звернувся із відповідною вимогою до гаранта, який здійснив виплату в розмірі, передбаченому гарантією.

Згідно з ч. 1 ст. 569 ЦК України, гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Пунктом 2.1 додаткової угоди передбачено, що позичальник визнає та підтверджує, що банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 2.11 додаткової угоди.

Відповідно до п. 2.14 додаткової угоди, грошові кошти, отримані від звернення стягнення щодо забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з позичальника простроченої заборгованості направляються, в тому числі, в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених гарантом та нарахованої пені (відповідно до п. 2.11 додаткової угоди), до моменту повного повернення (відшкодування) гаранту сплачених сум сплати за гарантією та нарахованої пені.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Тобто, враховуючи встановлені вище обставини та долучені до матеріалів справи докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено та належним чином обґрунтовано правомірність заявленої позовної вимоги (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) про стягнення заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією у розмірі 2 826 647,79 грн та 1 884 431,86 грн заборгованості за тілом кредиту.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення заявлених АТ КБ „Приватбанк" позовних вимог у названій частині шляхом стягнення із ФГ „Дуби" (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) в порядку регресу грошових коштів у розмірі 2 826 647,79 грн, які для позичальника фактично є частиною отриманого від банку кредиту.

Нормами статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов`язання. Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким встановлено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Згідно з ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом встановлено, що між АТ КБ „Приватбанк" та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 41131241-ДП-1/1 від 18.04.2022, за умовами якого боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

За змістом позовних вимог позивач просить стягнути солідарно з відповідачів ФГ „Дуби" та ОСОБА_1 1 884 431,86 грн заборгованості за тілом кредиту.

Укладеним договором поруки № 41131241-ДП-1/1 від 18.04.2022 сторони установили, що поручитель на підставі власного волевиявлення взяв на себе зобов`язання перед банком відповідати в повному обсязі по зобов`язаннях ФГ „Дуби", які виникають з умов кредитного договору № 41131241-КД-1 від 18.04.2022.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги в частині солідарного стягнення з відповідачів ФГ „Дуби" та ОСОБА_1 1 884 431,86 грн заборгованості за тілом кредиту та стягнення з ФГ „Дуби" 2 826 647/79 грн заборгованості перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання апелянта на те, що у АТ КБ "ПриватБанк" відсутнє право вимоги на стягнення заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією, колегією суддів відхиляються як необгрунтовані у зв`язку з тим, що відповідно до п. 43 договору про надання державної гарантії на портфельній основі № 13110-05/55 від 05.04.2022 робота зі стягнення з позичальника простроченої заборгованості перед державою проводиться банком-кредитором на підставі Порядку надання фінансової державної підтримки суб`єктам малого та середнього підприємництва, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 28 від 24.01.2020, ст. 17 Бюджетного кодексу України та цього договору відповідно до внутрішніх правил та процедур банку-кредитора.

Крім того відповідно до п. 2.13 додаткової угоди від 18.04.2022 до кредитного договору № 41131241-КД-1 від 18.04.2022 позичальник визнає та підтверджує, що банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 2.11 цієї додаткової угоди).

Щодо посилань апелянта на порушення правил об`єднання позовних вимог при поданні позову до фізичної особи поручителя.

Відповідно до частин першої та третьої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручителем може бути одна або кілька осіб.

Згідно з частиною першою статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об`єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов`язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших.

Таке об`єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову.

У даному випадку позов заявлено позивачем до боржника та поручителів, вимоги до вказаних осіб є однорідними, нерозривно пов`язаними між собою, оскільки обсяг відповідальності поручителя збігається з обсягом відповідальності боржника.

При визначенні юрисдикції суд має враховувати, що відповідачі у справі пов`язані солідарним обов`язком як боржники.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти і об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Вирішення за правилами господарського судочинства такого спору в частині позовних вимог до позичальника, який є юридичною особою, а за правилами цивільного судочинства в частині позовних вимог до поручителів фізичних осіб порушуватиме принцип повноти, всебічності й об`єктивності з`ясування обставин справи, оскільки дослідження одного і того ж предмета, а також одних і тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій, що не гарантує дотримання принципу правової визначеності.

Така правова позиція вже неодноразово висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13 березня 2018 року № 14-40цс18, від 21 березня 2018 року № 14-41цс18, від 25 квітня 2018 року № 14-74цс18,від 20 червня 2018 року № 14-224цс18, від 31 жовтня 2018 року № 14-309цс18.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.08.2023 у справі № 910/21280/21 Верховний Суд зазначав, що "Частиною першою статті 173 ГПК України визначено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога позивача, як заінтересованоїособи та зміст порушеного права і характер правопорушення, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, які пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача.

Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Тобто, позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. При цьому однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

При цьому об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.

У цьому висновку Суд звертається до сталої правової позиції Верховного Суду, неодноразово викладеної в постановах від 24.04.2023 у cправі № 916/1522/22, від 04.04.2023 у cправі № 911/1757/21, від 30.03.2023 у справі № 910/4501/22, від 19.12.2022 у справі № 921/318/22 та в інших, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18".

Враховуючи те, що предметом даного спору є солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 41131241-КД-1 від 18.04.2022 як з основного боржника - юридичної особи, так і з поручителя фізичної особи, справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, а тому суд першої інстанції дійшов законного та обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог без порушення норм матеріального та процесуального права.

Інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, зводяться виключно до незгоди із ухваленим судовим рішенням та переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну оцінку.

Відповідно до ст. 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до п. 1 част. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги Фермерського господарства "Дуби" не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому правові підстави для скасування рішення Господарського суду Вінницької області від 20.02.2024 у справі № 902/1038/23 відсутні.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Дуби" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 20.02.2024 у справі № 902/1038/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу № 902/1038/23 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "06" червня 2024 р.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Тимошенко О.М.