Рішення

від 28.05.2024 по справі 904/1150/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2024м. ДніпроСправа № 904/1150/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (Харківська обл., м. Харків)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній Сателіт" (Дніпропетровська обл., м. Дніпро)

про стягнення штрафу та пені

Представники:

від позивача: Дикань О.М.;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній Сателіт", в якій просить:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній Сателіт" (код ЄДРПОУ 40265046) штраф у розмірі 68000,00грн та пеню у розмірі 68000,00грн до Державного бюджету України на рахунок відповідного управління Державної казначейської служби України;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній Сателіт" (код ЄДРПОУ 40265046) на користь Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (код ЄДРПОУ 22630473) судовий збір у розмірі 2422,40грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №70/126-р/к у справі №7/01-142-21 від 28.10.2021 встановлено вчинення відповідачем порушення, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів шляхом погодження своєї поведінки під час участі у процедурі закупівлі №UA-2019-06-21-000278-а.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 16.04.2024.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2024 відкладено підготовче засідання на 07.05.2024.

У судове засідання 07.05.2024 відповідач не забезпечив явку свого представника, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. Відповідач не надав відзив на позов.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу по суті в засіданні на 28.05.2024.

У судове засідання 28.05.2024 відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. Відзиву на позовну заяву не надав.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Господарським судом направлялися ухвали суду від 20.03.2024, 16.04.2024 та 07.05.2024 на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 49124, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Лісопаркова, буд. 20.

Однак, поштові конверти з ухвалами суду від 20.03.2024, 16.04.2024 були повернуті працівниками поштового зв`язку з відміткою: "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 44-47, 67-70 том 1).

Частиною одинадцятою статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з положеннями частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є:

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3);

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4);

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, і які регулюють відносини між ними.

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 180 Господарського процесуального кодексу України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і не звернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

З огляду на правильність наявної в матеріалах справи адреси відповідача, враховуючи вищевикладені обставини, а також термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв`язку і її повернення до суду "за закінченням терміну зберігання", суд дійшов висновку, що останнім днем строку для подання відзиву на позов необхідно вважати 24.04.2024 включно, оскільки 09.04.2024 - день проставлення поштової відмітки про причину повернення конверту, яким направлялась відповідачу ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за якою було зобов`язано надати відповідача відзив на позов.

Будь-яких клопотань про продовження зазначеного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску наведеного строку суду також не повідомлено.

Станом на 28.05.2024 відповідач відзив на позов не надав.

Згідно із частиною першою статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Разом з цим, доказом належно повідомлення відповідача про розгляд справи є рекомендоване повідомлення про вручення ухвали суду від 07.05.2024 №0600265136025 (а.с. 74 том 1).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, а також обізнаність відповідача про судовий розгляд справи, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до частини дев`ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Таким чином, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, але не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 28.05.2024 проголошені вступна та резолютивна частина рішення суду.

Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

28.10.2021 Адміністративною колегією Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України за результатами розгляду справи №7/01-142-21 прийнято рішення №70-216-р/к, яким визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Група компаній Сателіт" вчинило порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів шляхом погодження своєї поведінки під час участі у процедурі закупівлі, проведеної Відділом освіти Полтавської районної державної адміністрації на закупівлю «код ДК 021:2015-39160000-1 Шкільні меблі (Комплекти меблів для початкової школи («Нова українська школа»)» (ідентифікатор закупівлі в системі «Prozorro» UA-2019-06-21-000278-а).

За порушення законодавства про захист економічної конкуренції накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Група компаній Сателіт" штраф у загальному розмірі 68000,00грн.

У вказаному рішенні зазначено, що штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Рішенням Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №70-216-р/к від 28.10.2021 у справі №7/01-142-21 було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Група компаній Сателіт" листом №70-02/П-9118 від 01.11.2021, листом з рекомендованим повідомленням (а.с. 19-21 том 1).

Зазначений лист був повернутий позивачу із відміткою працівників поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 21 том 1).

Позивач зазначає, що на виконання вимог частини першої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" інформацію про рішення №70/126-р/к від 28.10.2021 було опубліковано в друкованому виданні Кабінету Міністрів України «Урядовий кур`єр» №33(7154) від 17.02.2022 (а.с. 22 том 1).

Відповідно до статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Доказів оскарження зазначено рішення відповідачем до суду не надано, а матеріали справи не містять.

Позивач зазначає, що спір у справі виник у зв`язку з несплатою відповідачем суми штрафу у загальному розмірі 68000,00грн, внаслідок чого позивачем додатково було нараховано до стягнення з відповідача пеню у розмірі 68000,00грн, яка також у добровільному порядку відповідачем не сплачена.

Викладене і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду для захисту свого порушеного права.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача штрафу та пені за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю правових підстав для стягнення штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, нарахування та стягнення з відповідача пені.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Статтею 239 Господарського кодексу України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов`язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування на умовах та в порядку, визначених законом; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб`єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб`єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб`єкта господарювання; ліквідація суб`єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Згідно зі статтею 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб`єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв`язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов`язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Частиною першою статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. У разі, якщо вручити рішення немає можливості, зокрема, внаслідок відсутності посадових чи уповноважених представників суб`єкта господарювання за відповідною юридичною адресою, - рішення органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур`єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача). Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Згідно з частиною восьмою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Отже, відповідно до вищевказаних норм позивач має право приймати рішення про визнання вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, який повинен бути сплачений відповідачем у двомісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому протягом п`яти днів з дня сплати штрафу відповідач зобов`язаний надіслати позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу, рішення позивача є обов`язковим для виконання.

Як передбачено частиною сьомою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Згідно з частиною восьмою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази надсилання відповідачем Антимонопольному комітету України документів, що підтверджують сплату штрафу.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, кінцевим терміном сплати відповідачем штрафу є 28.04.2022, оскільки інформацію про рішення №70/126-р/к від 28.10.2021 було опубліковано в друкованому виданні Кабінету Міністрів України «Урядовий кур`єр» №33(7154) від 17.02.2022 (а.с. 22 том 1).

Станом на день розгляду справи судом штраф відповідачем не сплачений, доказів зворотного суду не надано.

Таким чином, відповідач, всупереч вимогам частини другої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" ухилився від сплати накладеного на нього штрафу у встановлений Законом термін.

Враховуюче викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу у загальному розмірі 68000,00грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за несвоєчасну сплату штрафу позивач нарахував пеню за періоди з 29.04.2022 (наступний день з дати закінчення строку на оплату штрафу чи оскарження рішення) по 26.02.2024 (дата на яку розраховувалась пеня) тобто за 675 днів у загальній сумі 688500,00грн.

Однак, з урахуванням положень частини п`ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" пеня складає 68000,00грн, які і заявлені до стягнення.

Так, господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання у Господарському кодексі України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно зі статтею 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Відповідно до частини п`ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Нарахування пені зупиняється на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 904/3536/18, від 16.04.2019 у справі № 910/11550/18 та від 31.10.2019 у справі №904/3778/18.

Частиною першою статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Положеннями статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено переривання строку для нарахування пені у зв`язку з оскарженням такого рішення до суду.

При цьому, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи в суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснюються.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 915/304/18, від 19.03.2019 у справі № 904/3536/18, від 27.11.2018 у справі №910/4081/18.

Виходячи з аналізу частини першої та четвертої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", оскарження рішення органів Комітету повністю або частково до господарського суду має відбуватися у двомісячний строк з дня одержання такого рішення, який (строк) не може бути відновлено, тоді як порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним такого рішення, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє лише примусове виконання зазначеного рішення органу Комітету на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду та не зупиняє і не перериває визначений частиною третьою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" двомісячний строк для сплати штрафу.

Положеннями статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" не передбачено переривання чи зупинення двомісячного строку, відведеного для добровільної сплати штрафу, накладеного рішенням органу Комітету, а передбачено лише переривання строку для нарахування пені у зв`язку з оскарженням такого рішення до суду; у свою чергу, положеннями статті 60 "Про захист економічної конкуренції" передбачено лише зупинення примусового виконання рішення органу Комітету у разі його оскарження в двомісячний строк з дня одержання такого рішення, такий строк є присічним і відновленню не підлягає, а Закон України "Про захист економічної конкуренції" не містить положень щодо переривання або зупинення його перебігу.

Така правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №910/408/18.

Відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами першою та третьою статті 74, частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Станом на день розгляду справи судом штраф та пеня не сплачені, доказів на підтвердження їх оплати відповідачем не надано.

Враховуюче викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 68000,00грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову всі судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній Сателіт" про стягнення штрафу та пені задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній Сателіт" (49124, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Лісопаркова, буд. 20, ідентифікаційний код 40265046) штраф у розмірі 68000,00грн та пеню у розмірі 68000,00грн до Державного бюджету України на рахунок відповідного управління Державної казначейської служби України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній Сателіт" (49124, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Лісопаркова, буд. 20, ідентифікаційний код 40265046) на користь Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (61022, Харківська область, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 6 під`їзд, 1 поверх, кімната 35, ідентифікаційний код 22630473) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40грн

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 07.06.2024.

Суддя В.О. Татарчук