Рішення

від 07.06.2024 по справі 907/376/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2024 р. м. УжгородСправа № 907/376/24

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригуза П.Д., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження,

за позовом: Фізичної особи - підприємця Кисільова Артема Юрійовича, РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Превеншн Госпіталь", код ЄДРПОУ - 44271776, 88000, Закарпатська область, місто Ужгород(з), вулиця Швабська, будинок 70, квартира 12

про стягнення коштів,

Секретар судового засідання - Сінкіна Е.В.

Без виклику учасників справи,

в с т а н о в и в:

Фізична особа - підприємець Кисільов Артем Юрійович, РНОКПП - НОМЕР_1 , звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Превеншн Госпіталь", код ЄДРПОУ - 44271776, про зобов`язання відповідача повернути йому поставлене обладнання за договором купівлі - продажу №13/08/21 від 13.08.2021 та про стягнення з відповідача на свою користь 3646.03 грн. - 3 % річних за невиконання зобов`язання по оплаті за товар.

Позов заявлено з посиланням на ст. 694 - 697 ЦК України.

Описова частина рішення.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 15.04.2024 в межах даної справи прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, хоча був повідомлений своєчасно та належним чином про відкриття провадження

Уухвала суду від 15.04.2024 була надіслана на офіційну адресу відповідача відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак поштове відправлення разом з даною ухвалою суду повернулось за зворотною адресою суду 13.05.2024 разом з довідкою про причини повернення/досилання ф. 20 із зазначенням причин повернення - "за закінченням терміну зберігання").

Суд зазначає, що встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з ухвалою суду та судовою справою, викладення суду своєї позиції стосовно позовних вимог.

Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на адресу, достовірність якої підтверджена, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду. Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

З урахуванням зазначеного вище, господарським судом вжито усіх належних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи судом, у зв`язку із чим суд доходить висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву.

Окрім того, суд підкреслює, що відповідач не виконав покладений на нього обов`язок щодо реєстрації Електронного кабінету.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Також, 30.04.2024 на адресу суду від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат (вх. №02.3.1-02/3504/24 від 30.04.2024 року), в якій він просить стягнути з відповідача на свою користь 8333.33 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі, наявних у справі.

Суть спору за позицією Позивача.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що між ФОП Кисільов Артемом Юрійовичем (виконавцем за договором) та ТОВ "Превеншн Госпіталь" (замовником за договором) був укладений договір купівлі-продажу №13/08/21, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання по поставці на користь замовника медичного обладнання, згідно накладних на підставі додатку №1 до договору на умовах DDP - м. Ужгород. Строк поставки обладнання - 3 робочі дні з дня підписання договору (п. 1.1. договору). В додатку №1 до договору сторони визначили перелік такого обладнання.

Згідно п. 3.1. договору, валюта договору є гривня України. Вартість договору згідно видаткових накладних складає 299 106.00 грн., що еквівалентно 11 173.00 доларів США, з урахуванням курсу, який на дату укладання договору становив 26.77 грн. за 1 дол. США.

Відповідно до умов договору, строк поставки обладнання: протягом 3 - ох робочих днів. Оплата здійснюється на протязі 2 - ох років, після отримання товару, рівними платежами щомісяця. Остаточна дата оплати - 31.12.2023 (п. 5.1. договору).

За твердженням позивача, на виконання вказаного договору, 13.08.2021 ФОП Кисільовим А. Ю. було поставлене вказане обладнання, що підтверджується накладною №13-08-21 від 13.08.2021 року.

Однак, як вказує позивач, відповідачем, на виконання вказаного договору, жодної оплати не було здійснено. Відтак, за підрахунками позивача, станом на 10.04.2024 заборгованість відповідача перед позивачем складає 436 082.19 грн., що еквівалентно 11 173.00 доларів США, з урахуванням курсу, який на дату подання позову становить 39.03 грн. за 1 дол. США.

Додатково позивачем нараховані відповідачу за порушення грошового зобов`язання: 3 % річних у розмірі 3646.03 грн.

Позивач зазначає, що оскільки відповідачем не сплачено жодного платежу на користь позивача за поставлене обладнання, то право власності на таке обладнання до відповідача не перейшло. Відтак, позивач заявляє позовні вимоги до відповідача щодо повернення поставленого неоплаченого обладнання, а саме: Інфлятора Endoje 30 LMP (30 літрів) з евакуатором диму тапідігрівом (Shalya, Індія), в комплекті з трубками 1 шт.; Налобного ліхтаря медичного KS-03, KS-05 2 шт.; Аспіратора-іригатора з інструментами та банкою -1 шт.; ДжереласвітлаStryker(вживане) 1 шт.; Візка медичного 1шт.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав. Належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, заяв про наявність поважних причин нез`явлення в судове засідання не подав.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

Мотивувальна частина.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та давши їм правову оцінку, судом встановлено таке.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що 13.08.2021 між сторонами був укладений договір купівлі-продажу №13/08/21, відповідно до п. 1.1. договору якого, замовник (відповідач у справі) доручає, а виконавець (позивач у справі) приймає на себе зобов`язання по поставці на користь замовника - медичного обладнання, згідно накладних на підставі додатків №1 до цього договору, на умовах DDP - м. Ужгород, Україна. Строк поставки обладнання - 3 робочі дні з дати підписання договору.

Валютою договору є гривня України. Вартість цього договору згідно видаткових накладних складає 299 106.00 грн. без ПДВ. Ця вартість скалькульована на дату укладання договору, виходячи з фіксованої вартості в дол. США 11 173.00 з урахуванням курсу продажі дол. США - гривня на міжбанківській біржі України, який на дату укладання договору становить 26.77 грн. за 1 дол. США (п. 3.1. договору).

Ціна договору включає вартість доставки обладнання, та гарантійне обслуговування обладнання протягом 1 року з дня підписання накладних на обладнання (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору, оплата обладнання за цим договором здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Згідно положень п. 5.1. договору, строк поставки обладнання - протягом 3 робочих днів. Оплата на протязі 2-х років після приймання товару, рівними платежами щомісяця. Остаточна дата оплати: 31.12.2023 року.

У разі зміни курсу дол. США - гривня (відносно зафіксованого в п. 3.1. даного договору на дату його укладання), постачальник зобов`язується провести перерахування вартості чергового платежу оплати у національній валюті, відповідно до курсу на день оплати, згідно п. 3.1. договору (п. 5.1.1. договору). Право власності на обладнання переходить до покупця після остаточного розрахунку з постачальником згідно п. 3.1. договору (п. 5.1.2. договору).

Відповідно до п. 5.2. договору, по закінченні приймально-здавальних випробувань виконавець надає замовникові видаткові накладні та інші товарно-супровідні документи.

Замовник протягом 3 днів від дня одержання видаткових накладних і звітних документів зобов`язаний направити виконавцю підписану видаткову накладну або мотивовану відмову від приймання-передачі обладнання (п. 5.3. договору).

Згідно п. 5.4. договору, у випадку мотивованої відмови замовника сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доробок, строків їхнього виконання.

Відповідно до п. 6.1. договору, замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставку обладнання та приймати обладнання згідно з накладними на обладнання.

Виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за обладнання (п. 6.4.1. договору).

Положеннями розділу 10 договору передбачено, що такий договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2023 року.

Додатком №1 до договору передбачені перелік обладнання, що підлягає поставці та вартість такого обладнання. Так, поставці відповідачу підлягали: Інфлятор Endoje 30 LMP (30 літрів) з евакуатором диму тапідігрівом (Shalya, Індія), в комплекті з трубками 1 шт.; Налобний ліхтар медичний KS-03, KS-05 - 2 шт.; Аспіратор-іригатор з інструментами та банкою -1 шт.; Джерело світла Stryker (вживане) 1 шт.; Візок медичний 1шт. Вартість обладнання складає - 299 106.00 грн., що еквівалентно 11173.00 доларів США, з урахуванням курсу, який на дату укладання договору становив 26.77 грн. за 1 дол. США.

Накладною №13-08-21 від 13.08.2021 підтверджується приймання відповідачем у справі від позивача вказаного вище обладнання. Судом встановлено, що така накладна підписана уповноваженими представниками обох сторін.

Судом також встановлено, що позивачем направлялась відповідачу вимога про повернення товару за договором купівлі - продажу №13/08/21 від 13.08.2021, яка датована 06.03.2024, в якій позивач просив відповідача в строк до 10 календарних днів з моменту отримання такої вимоги повернути йому товар за договором, а саме: Інфлятор Endoje 30 LMP (30 літрів) з евакуатором диму тапідігрівом (Shalya, Індія), в комплекті з трубками 1 шт.; Налобний ліхтар медичний KS-03, KS-05 - 2 шт.; Аспіратор-іригатор з інструментами та банкою -1 шт.; Джерело світла Stryker (вживане) 1 шт.; Візок медичний 1шт. Така вимога згідно даних трекінгу була повернута позивачу за його зворотною адресою.

На підставі вищевикладеного, позивач заявляє позовні вимоги до відповідача щодо повернення поставленого неоплаченого обладнання, а саме: Інфлятора Endoje 30 LMP (30 літрів) з евакуатором диму та підігрівом (Shalya, Індія), в комплекті з трубками 1 шт.; Налобного ліхтаря медичного KS-03, KS-05 2 шт.; Аспіратора-іригатора з інструментами та банкою -1 шт.; Джерела світла Stryker (вживане) 1 шт.; Візка медичного 1шт. та стягнення 3% річних за порушення грошового зобов`язання.

Висновки суду та норми права, що підлягають застосуванню.

Положеннями ст. 11 ЦКУ передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Господарські зобов`язання можуть виникати зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГКУ).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Згідно положень ст. 509 ЦКУ, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст. 173 ГКУ, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ст. 175 ГКУ).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦКУ).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦКУ).

Відповідно до положень ст. 533 ЦКУ, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦКУ).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦКУ, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст. 193 ГКУ, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Також відповідно до положень ст. 198 ГКУ, платежі за грошовими зобов`язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом. Грошові зобов`язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов`язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб`єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов`язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами (ст. 202 ГКУ).

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і не господарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями (ст. 179 ГКУ).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 626 ЦКУ, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦКУ).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Згідно ст. 631 ЦКУ, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Нормою ст. 638 ЦКУ передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 ГКУ).

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін (ст. 189 ГКУ).

Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ст. 181 ГКУ).

Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 655 ЦКУ, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 ЦКУ).

Приписами ст. 662 ЦКУ передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦКУ).

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст. 664 ЦКУ).

Відповідно до положень ст. 689 ЦКУ, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Згідно ст. 691 ЦКУ, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ст. 692 ЦКУ, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Також нормою ст. 694 ЦКУ передбачено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару (ч. 4 ст. 694 ЦКУ).

Згідно ст. 695 ЦКУ, договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу. Істотними умовами договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів. Якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару.

Відповідно до ст. 697 ЦКУ, договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару. Якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару. Продавець має право вимагати від покупця повернення товару також у разі ненастання обставин, за яких право власності на товар мало перейти до покупця.

Судом встановлено, що дійсно 13.08.2021 між сторонами був укладений договір купівлі-продажу №13/08/21, відповідно до п. 1.1. договору якого, замовник (відповідач у справі) доручає, а виконавець (позивач у справі) приймає на себе зобов`язання по поставці на користь замовника - медичного обладнання, згідно накладних на підставі додатків №1 до цього договору, на умовах DDP - м. Ужгород, Україна. Строк поставки обладнання - 3 робочі дні з дати підписання договору.

Валютою договору є гривня України. Вартість цього договору згідно видаткових накладних складає 299 106.00 грн. без ПДВ. Ця вартість скалькульована на дату укладання договору, виходячи з фіксованої вартості в дол. США 11 173.00 з урахуванням курсу продажі дол. США - гривня на міжбанківській біржі України, який на дату укладання договору становить 26.77 грн. за 1 дол. США (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору, оплата обладнання за цим договором здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Згідно положень п. 5.1. договору, строк поставки обладнання - протягом 3 робочих днів. Оплата на протязі 2-х років після приймання товару, рівними платежами щомісяця. Остаточна дата оплати: 31.12.2023 року.

У разі зміни курсу дол. США - гривня (відносно зафіксованого в п. 3.1. даного договору на дату його укладання), постачальник зобов`язується провести перерахування вартості чергового платежу оплати у національній валюті, відповідно до курсу на день оплати, згідно п. 3.1. договору (п. 5.1.1. договору). Право власності на обладнання переходить до покупця після остаточного розрахунку з постачальником згідно п. 3.1. договору (п. 5.1.2. договору).

Додатком №1 до договору передбачені перелік обладнання, що підлягало поставці та вартість такого обладнання. Так, поставці відповідачу підлягали: Інфлятор Endoje 30 LMP (30 літрів) з евакуатором диму тапідігрівом (Shalya, Індія), в комплекті з трубками 1 шт.; Налобний ліхтар медичний KS-03, KS-05 - 2 шт.; Аспіратор-іригатор з інструментами та банкою -1 шт.; Джерело світла Stryker (вживане) 1 шт.; Візок медичний 1шт. Вартість обладнання складає - 299 106.00 грн., що еквівалентно 11173.00 доларів США, з урахуванням курсу, який на дату укладання договору становив 26.77 грн. за 1 дол. США.

Накладною №13-08-21 від 13.08.2021 підтверджується приймання відповідачем у справі від позивача вказаного вище обладнання. Судом встановлено, що така накладна підписана уповноваженими представниками обох сторін.

Відтак, суд висновує, що вказане вище обладнання було передане позивачем відповідачу на виконання положень спірного договору купівлі-продажу №13/08/21 від 13.08.2021 року.

Умовами договору було передбачено продаж такого товару з розстроченням платежів за нього рівними платежами щомісяця. Остаточна дата оплати: 31.12.2023 року.

Отже, між сторонами у справі склалися правовідносини щодо продажу товару в кредит з розстроченням платежу.

За твердженням позивача, яке не спростоване відповідачем належними і допустимими доказами та заявами по суті справи, відповідач не здійснив жодної оплати в рахунок переданого йому товару.

Відтак, згідно положень ст. 695 ЦКУ, якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару.

Умова про відстрочення або розстрочення платежу за договором купівлі-продажу може бути передбачена договором незалежно від складу суб`єктів такого договору та виду договору купівлі-продажу. Обмеження на встановлення умови про відстрочення або розстрочення платежу може встановлюватися тільки законом (аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №910/23976/16).

Розстрочення - це встановлення обов`язку покупця оплатити товар частинами в більш пізні строки, ніж це передбачено ч.1 ст.692 ЦК.

Норми частин 2-6 ст.694 ЦК, зокрема і щодо прострочення покупцем оплати товару, проданого в кредит, поширюються на продаж товарів у кредит як з відстроченням, так і розстроченням оплати (аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду від 16.0.10.2018 у справі №910/23976/16).

У ч. 4 ст. 694 ЦК України передбачено право продавця вимагати повернення товару, проданого у кредит та неоплаченого покупцем, реалізація якого можлива лише за наслідками припинення зобов`язань сторін договору у спосіб: розірвання договору за наявності правових підстав, у тому числі, у судовому порядку; відмови продавця від договору, якщо право такої відмови передбачене договором або законом.

Тобто повернення майна (товару) є наслідком припинення зобов`язання сторін за відповідним договором і сторони мають право вимагати виконаного ними за зобов`язанням лише після його припинення. Інший підхід до розуміння права продавця вимагати повернути товар, не відповідає положенням чинного законодавства та створює правову невизначеність у відносинах сторін за договором купівлі-продажу (поставки) майна (товару), зокрема, щодо прав/обов`язків відносно оплати товару, періоду нарахування неустойки за порушення зобов`язання та її стягнення, тощо, які продовжують існувати у зв`язку з тим, що договір не припинився.

Отже, продавець майна (товару) в кредит має право на пред`явлення двох альтернативних вимог - стягнення з відповідача грошових коштів, які не були сплачені ним, або повернення майна (товару) у зв`язку з неналежним виконанням покупцем своїх обов`язків з оплати цього майна (товару) на підставі ч. 4 ст. 694 ЦК України за обставин припинення зобов`язання.

Разом з тим відповідно до ч. 3 ст. 695 ЦК України до договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу застосовуються положення ч. 3, 5 та 6 ст. 694 ЦК України. Приписи ч. 4 ст. 694 ЦК України до названих правовідносин не застосовуються.

Такі правовідносини у частині повернення майна регулюються положеннями ч. 2 ст. 695 ЦК України, відповідно до якої якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару.

Вказана норма ст. 695 ЦК України встановлює більш конкретне, ніж ч. 4 ст. 694 ЦК України правило про те, що прострочення покупцем будь-якого чергового платежу дає продавцю право одночасно, або в розумний строк пред`явити вимогу про повернення переданого товару, однак за наслідками припинення зобов`язання сторін шляхом відмови продавця від договору.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у справі №910/23976/16.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Односторонню відмову від чинного договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків.

Відмова від договору як односторонній правочин, з огляду на підстави такої відмови, є способом захисту порушених прав сторони договору, яка не може досягнути цілей договору через порушення його умов другою стороною. Відмова від договору вважається такою, що відбулася, якщо одна сторона направила другій стороні відповідну заяву (лист, повідомлення тощо), надавши суду докази такого направлення та отримання її іншою стороною.

Отже, право продавця вимагати повернення товару на підставі ч. 2 ст. 695 ЦК України реалізується за наслідками відмови його від договору, якщо право такої відмови передбачене договором або законом і таку відмову було вчинено у належний спосіб.

Вирішуючи питання про правомірність застосування до правовідносин сторін приписів ч. 2 ст. 695 ЦК України, суди на підставі оцінки наявних в матеріалах справи доказів повинні встановити обставини щодо стану дії договору, тобто, чи відмовився продавець від договору, та щодо права вимагати повернення товару.

До аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд у своїй постанові від 21.05.2024 у справі №922/4069/23.

Судом встановлено, що згідно умов спірного договору, він набирає чинності з моменту підписання та діє до 31 грудня 2023 року.

Частиною 4 ст. 631 ЦКУ передбачено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Суд також і враховує, що позивачем направлялась відповідачу вимога про повернення товару за договором купівлі - продажу №13/08/21 від 13.08.2021, яка датована 06.03.2024, в якій позивач просив відповідача в строк до 10 календарних днів з моменту отримання такої вимоги повернути йому товар за договором, а саме: Інфлятор Endoje 30 LMP (30 літрів) з евакуатором диму тапідігрівом (Shalya, Індія), в комплекті з трубками 1 шт.; Налобний ліхтар медичний KS-03, KS-05 - 2 шт.; Аспіратор-іригатор з інструментами та банкою -1 шт.; Джерело світла Stryker (вживане) 1 шт.; Візок медичний 1шт. Така вимога згідно даних трекінгу була повернута позивачу за його зворотною адресою.

Відтак, позивач вчинив дії, які свідчать про відмову від договору та його положень та заявив позовні вимоги правомірно вимагаючи повернення такого переданого неоплаченого майна.

Положення ч. 2 ст. 695 ЦК України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин з огляду на правову природу договору від 13.08.2021, прямо встановлюють право продавця відмовитись від договору і вимагати повернення проданого, якщо покупець не здійснив у встановлений строк чергового платежу за проданий з розстрочення платежу і переданий йому товар, при цьому стороні не потрібно звертатися до суду для визнання правомірності відмови, сам факт відмови призводить до повного припинення зобов`язання.

Право відмови від договору у позивача виникло на підставі закону (ч. 2 ст. 695 ЦК України).

Отже, за встановлених обставин відмови позивача від договору за вимогою від 06.03.2024 відповідач зобов`язаний повернути спірне майно на підставі ч. 2 ст. 695 ЦК України за вимогою позивача, як власника.

Таким чином, суд, на виконання приписів ч. 2 ст. 695 ЦКУ, задовольняє позовну вимоги позивача щодо повернення йому неоплаченого товару, а саме Інфлятора Endoje 30 LMP (30 літрів) з евакуатором диму та підігрівом (Shalya, Індія), в комплекті з трубками 1 шт.; Налобного ліхтаря медичного KS-03, KS-05 2 шт.; Аспіратора-іригатора з інструментами та банкою -1 шт.; Джерела світла Stryker (вживане) 1 шт.; Візка медичного 1шт.

Судом також встановлено, що позивачем нараховані 3 % річних у розмірі 3646.03 грн. за порушення грошового зобов`язання, стягнення яких також стало предметом позову у даній справі.

Приписами ст. 625 ЦКУ передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 695 ЦКУ передбачено, що договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу. Істотними умовами договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів. До договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу застосовуються положення частин третьої, п`ятої та шостої статті 694 цього Кодексу.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до положень ч. 5 ст. 694 ЦКУ, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Положеннями ст. 536 ЦКУ передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відтак, суд зазначає, що дана норма ч. 5 ст. 694 ЦКУ є спеціальною та імперативною в даному випадку та позивач мав право звернутись до суду з додатковою позовною вимогою саме стягнення процентів. Разом з тим, позивач звертається до суду з позовною вимогою стягнення 3 % річних з посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦКУ. Однак, такою ж нормою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Та, суд звертає увагу позивача, що він звернувся до суду з позовною вимогою не щодо стягнення з відповідача суми боргу за поставлений товар, а з позовною вимогою щодо повернення поставленого товару та мав право нарахування та оплати процентів за користування чужим майном.

Відтак, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з відповідача 3646.03 грн. 3 % річних.

Щодо обґрунтованості рішення.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що позов належить задоволити частково.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В ухвалі про відкриття провадження у справі в межах даної справи, суд інформував позивача про невірний розрахунок судового збору та наявну передоплату.

Відтак, на відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028.00 грн. (за задоволення позовної вимоги немайнового характеру).

Суд зазначає, що питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу позивача щодо стягнення 8333.33 грн. з відповідача на його користь буде вирішене судом окремо шляхом ухвалення судом додаткового рішення у даній справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Превеншн Госпіталь", код ЄДРПОУ - 44271776, 88000, Закарпатська область, місто Ужгород(з), вулиця Швабська, будинок 70, квартира 12, повернути Фізичній особі - підприємцю Кисільову Артему Юрійовичу, РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , наступне обладнання, а саме: Інфлятор Endoje 30 LMP (30 літрів) з евакуатором диму та підігрівом (Shalya, Індія), в комплекті з трубками 1 шт.; Налобний ліхтар медичний KS-03, KS-05 2 шт.; Аспіратор-іригатор з інструментами та банкою -1 шт.; Джерело світла Stryker (вживане) 1 шт.; Візок медичний 1шт.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Превеншн Госпіталь", код ЄДРПОУ - 44271776, 88000, Закарпатська область, місто Ужгород(з), АДРЕСА_2 , на користь Фізичної особи - підприємця Кисільова Артема Юрійовича, РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 , сплачений судовий збір у розмірі 3028.00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).

4. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду, згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 07.06.2024 року

Суддя П. Д. Пригуза