Рішення

від 06.06.2024 по справі 910/4289/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.06.2024Справа № 910/4289/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В. розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м.Київ в особі філії «Овруцьке спеціалізоване лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», Житомирська обл., с.Дубовий Гай

до відповідача: Товариства з обмеженою відповід альністю «Компанія АГРОПОЛЬ», м.Київ

про стягнення 35 142,13 грн,

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Овруцьке спеціалізоване лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповід альністю «Компанія АГРОПОЛЬ» про стягнення заборгованості в сумі 23 971,09 грн, 3% річних в розмірі 1888,95 грн та інфляційні втрати в сумі 9282,09 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх обов`язків за договором купівлі-продажу необробленої деревини №10/09-04-2021-УВ від 09.04.2021 в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Відповідач відзиву на позов не подав, клопотання про продовження строку на подачу відзиву не заявив, проте, про розгляд справи був повідомлений належним чином з урахуванням наступного.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Наразі, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Як встановлено судом станом відповідачем електронного кабінету в підсистемі електронний суд зареєстровано не було.

З метою забезпечення принципів змагальності та рівності учасників судового процесу, судом було направлено ухвалу про відкриття провадження у справі на адресу місцезнаходження юридичної особи, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02002, м. Київ, вул. Митрополита Андрія Шептицького, буд. 1 В, кв. 23.

Судом було враховано, що за приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Конверт з ухвалою суду про відкриття провадження не було вручено адресату та було повернуто до суду з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання».

За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

09.04.2021 між Державним підприємством «Овруцьке спеціалізоване лісове господарство» (яке припинено шляхом приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», станом на теперішній час філії «Овруцьке спеціалізоване лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України») (продавець) та Товариством з обмеженою відповід альністю «Компанія АГРОПОЛЬ» (покупець) було укладено договір № купівлі-продажу необробленої деревини №10/09-04-2021-УВ, за умовами п.1.1 якого за результатами проведення аукціону із продажу необробленої деревини заготівлі другого кварталу 2021 року, який відбувся 09 квітня 2021 продавець зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах та способом, вказаними в цьому договорі.

У п.1.2 договору №10/09-04-2021-УВ від 09.04.2021 вказано, що на підставі Регламенту організації та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини на ТОВ "УТЕСИСТЕМ" продавець продає, а покупець купує товар для власної переробки.

Згідно п.1.3 договору №10/09-04-2021-УВ від 09.04.2021 товаром по цьому договору є необроблена деревина, реалізована під час аукціону та стандартизована в лоти, деталізована інформація про які зафіксована в специфікації, що додається до цього договору та є його невід`ємною частиною.

Відповідно п.п.2.1, 2.2 договору №10/09-04-2021-УВ від 09.04.2021 ціна товару встановлюється в національній валюті України. Загальна вартість товару, що є предметом цього договору, складає 696295.60 грн Платіж (передоплата 100% вартості) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця за кожну партію товару, згідно виставленого рахунку- фактури на протязі 5 (п`яти) календарних днів з дати пред`явлення рахунку до сплати.

У п.3.9 договору №10/09-04-2021-УВ від 09.04.2021 вказано, що датою передачі товару продавцем та прийому його покупцем, тобто датою поставки, вважається дата товарно - транспортної накладної.

Пунктами 7.1-7.3 договору №10/09-04-2021-УВ від 09.04.2021 унормовано, що даний договір вважається укладеним та набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін. Даний договір діє з 09.04.2021 по 30.06.2021, якщо інше не узгоджено сторонами. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.01.2018 по справі №203/2612/13-ц та постанові від 19.06.2018 по справі №5023/3905/12.

Слід зауважити, що на теперішній час договір №10/09-04-2021-УВ від 09.04.2021 у передбаченому чинним законодавством України порядку недійсним визнано не було. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Отже, виходячи з наведеного вище, з огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №10/09-04-2021-УВ від 09.04.2021 як належну підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення взаємних цивільних прав та обов`язків з поставки товару.

Як свідчать матеріали справи, продавцем за договором №10/09-04-2021-УВ від 09.04.2021 було поставлено покупцю товар згідно товарно - транспортних накладних №122991 від 17.08.2021 на суму 85 103,78 грн та №123022 від 18.08.2021 на суму 88 867,31 грн, що загалом становить 173 971,09 грн.

Проте, відповідачем було лише частково оплачено поставлений товар, а саме перераховано грошові кошти на загальну суму 150 000 грн, з яких згідно платіжної інструкції №947 від 16.08.2021 на суму 80 000 грн та №947 від 17.08.2021 на суму 70 000 грн.

З огляду на нездійснення відповідачем в обсязі оплати поставленого товару, позивач звернувся до відповідача із претензією №01-06/754 від 20.06.2022, в якій вимагав погасити заборгованість на суму 23 971,09 грн.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що Товариством з обмеженою відповід альністю «Компанія АГРОПОЛЬ» вимоги продавця виконано не було, грошові кошти в сумі 23 971,09 грн не сплачено, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України унормовано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно п.п.2.1, 2.2 договору №10/09-04-2021-УВ від 09.04.2021 ціна товару встановлюється в національній валюті України. Загальна вартість товару, що є предметом цього договору, складає 696295.60 грн Платіж (передоплата 100% вартості) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця за кожну партію товару, згідно виставленого рахунку- фактури на протязі 5 (п`яти) календарних днів з дати пред`явлення рахунку до сплати.

Судом було встановлено, що продавцем за договором №10/09-04-2021-УВ від 09.04.2021 було поставлено покупцю товар згідно товарно - транспортних накладних №122991 від 17.08.2021 на суму 85 103,78 грн та №123022 від 18.08.2021 на суму 88 867,31 грн, що загалом становить 173 971,09 грн.

Виходячи з умов договору №10/09-04-2021-УВ від 09.04.2021, суд дійшов висновку, що строк оплати покупцем товару, який було поставлено згідно товарно - транспортних накладних №122991 від 17.08.2021 на суму 85 103,78 грн та №123022 від 18.08.2021 на суму 88 867,31 грн настав.

Проте, відповідачем було лише частково оплачено поставлений товар, а саме перераховано грошові кошти на загальну суму 150 000 грн, з яких згідно платіжної інструкції №947 від 16.08.2021 на суму 80 000 грн та №947 від 17.08.2021 на суму 70 000 грн, внаслідок чого утворилась заборгованості на суму 23 971,09 грн.

Наразі, суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У ст.77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Однак, всупереч принципу змагальності учасників судового процесу та обов`язку доказування, відповідачем обставин відсутності заборгованості перед позивачем на заявлену до стягнення суму належним чином доказово не обґрунтовано, обставини, які повідмолено позивачем, не спростовано.

За таких обставин, виходячи з всього вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Овруцьке спеціалізоване лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до Товариства з обмеженою відповід альністю «Компанія АГРОПОЛЬ» в частині стягнення заборгованості в сумі 23 971,09 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних в розмірі 1888,95 грн та інфляційні втрати в сумі 9282,09 грн суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на порушення відповідачем строків оплати товару за договором №10/09-04-2021-УВ від 09.04.2021 позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 1888,95 грн та інфляційні втрати в сумі 9282,09 грн.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку, судом встановлено, що останній містить арифметичну помилку в частині нарахування 3% річних, а обґрунтованим є стягнення за визначений позивачем період 3% річних на суму 1886,98 грн. Розрахунок інфляційних втрат є вірним.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Овруцьке спеціалізоване лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до Товариства з обмеженою відповід альністю «Компанія АГРОПОЛЬ» про стягнення заборгованості в сумі 23 971,09 грн, 3% річних в розмірі 1888,95 грн та інфляційні втрати в сумі 9282,09 грн.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Овруцьке спеціалізоване лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до Товариства з обмеженою відповід альністю «Компанія АГРОПОЛЬ» про стягнення заборгованості в сумі 23 971,09 грн, 3% річних в розмірі 1888,95 грн та інфляційні втрати в сумі 9282,09 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповід альністю «Компанія АГРОПОЛЬ» (02002, м. Київ, вул. Митрополита Андрія Шептицького, буд. 1 В, кв. 23, ЄДРПОУ 39973156) на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, Україна, м. Київ, вул. Руставелі Шота, будинок 9А, ЄДРПОУ 44768034) в особі філії «Овруцьке спеціалізоване лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (11102, Житомирська обл., Коростенський р-н, село Дубовий Гай, вул.Шевченка, буд.3, код ЄДРПОУ ВП 44994466) основний борг в сумі 23 971,09 грн, 3% річних в розмірі 1886,98 грн, інфляційні втрати в сумі 9282,09 грн та судовий збір в розмірі 3027,83 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Судовий збір в сумі 0,17 грн залишити за позивачем.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.

Повний текст складено 06.06.2024.

Суддя В.В. Князьков