Рішення

від 07.06.2024 по справі 910/1520/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.06.2024Справа № 910/1520/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промисловий дім "ЦЕЗАР"

про стягнення 15 379,99 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промисловий дім "ЦЕЗАР" (далі - відповідач) про стягнення 15 379,99 грн (5 801,43 грн пені, 5 665,47 грн 7% штрафу, 588,38 грн 3% річних та 3 324,71 грн втрат від інфляції).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № КК7-20-152 від 02.01.2020 в частині оплати товару у встановлений договором строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2024 відкрито провадження у справі № 910/1520/24, призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), а також встановлено сторонам строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій.

Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, ухвала суду від 15.02.2024 була отримана позивачем та його представником 15.02.2024 в електронному кабінеті.

Ухвала суду від 15.02.2024 про відкриття провадження у даній справі направлена відповідачу за адресою, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте поштове відправлення № 0600250422382 повернуто до суду з довідкою відділення поштового зв`язку, в якій причиною невручення зазначено "адресат відсутній за вказаною адресою".

Крім того, ухвала суду від 15.02.2024 опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Суд відзначає, що сторонам було надано достатньо часу (з урахуванням введеного на території України воєнного стану та затримок у доставці поштової кореспонденції) для подання всіх пояснень, заяв та клопотань.

Від сторін не надходило клопотань про розгляд даної справи з повідомленням викликом представників сторін.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач/постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промисловий дім «ЦЕЗАР» (далі - відповідач/споживач) 02.01.2020 укладено договір постачання природного газу № КК7-20-152 (далі - договір), відповідно до якого позивач зобов`язався поставити відповідачу природний газ, а відповідач зобов`язався прийняти його та оплатити на умовах договору.

Предметом вказаного договору є постачання природного газу власного видобутку позивача та/або імпортованого природного газу в загальному обсязі 4,405 тис. куб. м. (п. 1.1, 1.2 договору).

Оформлення приймання-передачі природного газу відбувається відповідно до пунктів 2.1 - 2.10 договору.

Відповідно до п. 2.6 договору приймання-передача газу, поставленого позивачем та прийнятого відповідачем у розрахунковому періоді, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою (за наявністю) акту приймання-передачі природного газу, в якому зазначається фактичні обсяги спожитого газу та його вартість.

Згідно з п. 2.7 договору для складання акту приймання-передачі природного газу за підсумками розрахункового періоду Позивач використовує дані з Інформаційної платформи Оператора ГТС, не раніше 9 числа місяця наступного за розрахунковим періодом.

Як визначено сторонами в п.п. 2.8, 2.9, позивач направляє відповідачу два примірника підписаного та скріпленого печаткою акту до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом. Відповідач протягом 2 (двох) банківських днів з дати отримання актів приймання передачі природного газу зобов`язується повернути позивачу один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником відповідача та скріплений його печаткою (за наявності), або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу.

Відповідно п. 2.10 у випадку не повернення відповідачем підписаного оригіналу акту приймання передачі природного газу, не надання письмового обґрунтованого заперечення проти підписання акту або у разі відмови відповідача від підписання акту приймання передачі природного газу до 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим та узгодженим відповідно до даних інформаційної платформи Оператора ГТС, а вартість поставленого газу розраховується відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 3.8 Договору, остаточний розрахунок по оплаті вартості фактично поставленого газу здійснюється до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, на підставі акту (актів) приймання-передачі природного газу.

Згідно з п. 10.1 даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (за наявності ) та діє у частині постачання природного газу до 31.12.2020, а в частині розрахунків між сторонами - до їх повного виконання.

Крім того, у період з 30.04.2024 по 25.09.2020 між позивачем та відповідачем укладено додаткові угоди №№ 1-4, якими вносились зміни щодо ціни природного газу за 1000 куб. м.

На виконання умов Договору протягом листопада 2020 року - грудня 2022 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 393 646,35 грн, що підтверджується актами приймання-передачі, доданими до позовної заяви, які підписані між позивачем та відповідачем.

Як вказує позивач у позові, відповідач оплату за переданий газ здійснив в повному обсязі, однак оплата за поставлений природний газ здійснювалась несвоєчасно та не у строк, визначений договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги п. 3.8 договору, вказане підтверджується виписками з банківського рахунку, а також листом від 28.01.2022 про перенесення оплати.

Позивач звернувся до суду з позовом та просить суд стягнути з відповідача 5 801,43 грн пені, 5 665,47 грн 7% штрафу, 588,38 грн 3% річних та 3 324,71 грн втрат від інфляції.

Розглянувши надані сторонами докази, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодекс України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Як визначено ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

При цьому в силу ч. 2, ч. 3 вказаної норми штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як вказано вище, п. 6.2 договору визначено, що в разі порушення споживачем порядку та строків оплати поставленого постачальником газу/інших платежів споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення, а випадку прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семі відсотків від суми простроченої заборгованості.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені та штрафу, суд зазначає, що останні є арифметично вірними та здійсненими відповідно до умов договору та вимог законодавства, а відтак, вимоги про стягнення з відповідача 5 801,43 грн пені та 5 665,47 грн 7% штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 588,38 грн 3% річних та 3 324,71 грн втрат від інфляції.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки сум 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив їх правильність, арифметичну вірність та відповідність положенням чинного законодавства України.

За вказаних обставин, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 588,38 грн 3% річних та 3 324,71 грн втрат від інфляції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, суд вважає вимоги, заявлені позивачем у даній справі, обґрунтованими, відповідачем під час розгляду даної справи не спростованими, у зв`язку з чим такі вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України сплачена позивачем сума судового збору підлягає покладенню на відповідача у розмірі 2 422,40 грн.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промисловий дім "ЦЕЗАР" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 26, офіс 402, код 38824593) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код 40121452) 5 801,43 грн (п`ять тисяч вісімсот одна грн 43 коп.) пені, 5 665,47 грн (п`ять тисяч шістсот шістдесят п`ять грн 47 коп.) 7% штрафу, 588,38 грн (п`ятсот вісімдесят вісім грн 38 коп.) 3% річних, 3 324,71 грн (три тисячі триста двадцять чотири грн 71 коп.) втрат від інфляції, 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 07.06.2024.

Суддя О.Г. Удалова