Рішення

від 07.06.2024 по справі 910/20079/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.06.2024Справа № 910/20079/23

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради (44301, Волинська обл., Ковельський р-н, місто Любомль, вул. Незалежності, будинок 23) до Приватного підприємства «Нафтоагросервіс» (04123, місто Київ, вул. Світлицького, будинок 35, приміщення 108/4, офіс 1) про стягнення 250 700,00 грн,

без повідомлення (виклику) сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28.12.2023 в системі «Електронний суд» представником Відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради сформовано позовну заяву до Приватного підприємства «Нафтоагросервіс» про стягнення 250 700,00 грн та 02.01.2024 зазначену заяву передано судді Демидову В.О. у відповідності до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання за договором про закупівлю № 331 від 24.10.2023 року в частині своєчасної поставки товару, у зв`язку з чим відповідно до п. 6.3.3. договору з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 0,1% вартості товару. У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за вказаним правочином позивачем на підставі п. 5.2.1. договору розірвано договір про закупівлю № 331 від 24.10.2023 року в односторонньому порядку та на підставі п. 6.7. договору нараховано штраф у розмірі 1% від суми невиконаного зобов`язання. Крім того, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором позивачу завдано моральну шкоду у розмірі 17 000,00 грн.

З огляду на викладене позивач просить стягнути з відповідача 250 700,00 грн., з яких: пені - 221 400,00 грн., штрафу за розірвання договору в односторонньому порядку - 12 300,00 грн. та моральної шкоди - 17 000,00 грн.

Ухвалою суду від 05.02.2024 залишено позовну заяву Відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

Позивачем у строк встановлений ухвалою суду від 05.02.2024, подано заяву про усунення недоліків, з доданими до неї документами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

04.04.2024 в системі електронний суд представником відповідача сформовано додаткові пояснення відповідно до яких представник зазначає, що відправивши заявку на електронну пошту 25 жовтня 2023 року, вона вважається отриманою лише 26 жовтня 2023 року.

Відповідно до п.4.2. Договору , поставка товару здійснюється Постачальником за заявками замовника окремими партіями протягом 5 робочих днів з дати отримання заявки.

Враховуючи, що 28 та 29 жовтня були вихідними днями, а строк поставки визначається робочими днями, то такі дні не можуть заховуватись до загального строку поставки.

30, 31 жовтня, 01, 02 листопада відповідно є другим-п`ятим днями. Прострочення щодо виконання зобов`язання почалось із 03 листопада 2023 року.

Оскільки зобов`язання є припиненим 13.11.2023 року, за таких умов строк прострочення зобов`язання тривав із 03.11.2023 по 12.11.2023 року, тобто 10 днів, а відтак розраховуючи суму пені Позивачем було допущено арифметичну помилку та не вірно пораховано суму пені.

Стосовно нарахованого штрафу за одностороннє розірвання договору представник відповідача вказує, що відповідно до п.6.7 Договору За розірвання Постачальником Договору в односторонньому порядку, останній сплачує Замовнику штраф у розмірі 1% від суми невиконаних зобов`язань незалежно від інших штрафних санкцій передбачених Договором.

Таким чином договір чітко вказує, що штраф застосовується у випадку, якщо саме Постачальник направив повідомлення про одностороннє розірвання, тобто він є ініціатором такого процесу.

Оскільки Відповідачем не ініційовано одностороннього розірвання договору, а Позивач який є Замовником за Договором, направив відповідне повідомлення про розірвання договору, штраф за п. 6.7 Договору не підлягає застосуванню.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди то Відповідач вважає такі вимоги недоведеними, оскільки Позивачем не доведено наявність усієї сукупності зазначених ознак складу цивільного правопорушення (наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою), у той час як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.

Окрім того представник відповідача зазначає, що ОСОБА_1 працював на ТОВ «Промтопресурс», однак його було звільнено у квітні 2023 року, а тому вказані доводи не можуть бути прийняті.

09.04.2024 представником відповідача 09.04.2024 через канцелярію суду подано рішення власника Приватного підприємства «Нафтоагросервіс» від 08.03.2024 про звільнення з посади директора підприємства ОСОБА_1 , а також долучено виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Приватного підприємства «Нафтоагросервіс» відповідно до якої 13.03.2024 внесено відомості стосовно нового керівника.

19.04.2024 в системі «Електронний суд» представником позивача сформовано відповідь на пояснення відповідача відповідно до яких позивач зазначає, що крім звільнення ОСОБА_1 з посади директора ПП «Нафтоагросервіс» з 03 березня 2024 року, Відповідач більше нічого нового та вагомого до справи не доповнив та не додав.

Відповідач повідомив, що ОСОБА_1 працював у ТОВ «Промтопресурс» ( код ЄДРПОУ: 41513188), однак його було звільнено у квітні 2023 року. Однак до матеріалів справи доказів ( наказу, рішення, записів з трудової книжки тощо) про звільнення з товариства взагалі не надано.

Представник позивача зазначив, що спершу ТОВ « Промтопресурс» не здійснив поставку вугілля у заклади освіти по укладеному договору № 146 від 29.06.2023 року на поставку товару, через що Замовник розірвав договір в одностороньому порядку та в подальшому звернувся до суду.

Після розірвання договору з ТОВ «Промтопресурс» Замовник змушений був оголошувати закупівлю на брикети торф`яні. У закупівлі взяв участь Учасник (Відповідач у справі) ПП «Нафтоагросервіс», з яким було укладено договір на поставку товару. У Замовника законних підстав для відхилення Учасника не було.

З огляду на викладене Позивач вважає, що ПП «Нафтоагросервіс» в особі директора Сосюри Олександра Володимировича взяв участь у закупівлі не маючи в наявності брикетів торф`яних з метою перешкоджання Відділу освіти, молоді та спорту вчасно підготуватися до опалювального сезону. Можливо, однією із причин зірвати закупівлю було й те, що Замовник вимушений був розірвати договір із ТОВ « Промтопресурс» та звернутися із позовом до суду, діяльність яких взаємопов`язана.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частинами першою та другою ст. 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

24.10.2023 між Відділом освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради (далі Замовник) та Приватним підприємством «НАФТОАГРОСЕРВІС» (далі Постачальник) на підставі Господарського кодексу України, Закон України «Про публічні закупівлі зі змінами, Постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. № 1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» та чинного законодавства України було укладено договір про закупівлю №331 (далі Договір).

Пунктом 1.1 Договору сторони погодили, що Постачальник зобов`язується передати у власність Замовника: Код ДК 021:2015: 09110000 - 3 Тверде паливо (Брикети торф`яні насипом, ДСТУ 2042-92), ( далі - Товар), а Замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості та згідно із Додатками № 1, № 2 до договору (далі - Специфікація (додаток № 1) та місце поставки (передачі) товару (додаток № 2)), у строки (терміни) і виключно за цінами згідно умов Договору.

Предметом поставки є Товар, визначений у Специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору (п. 1.2 Договору).

Кількість Товару вказано у Специфікації (п. 1.3 Договору).

Згідно з п. 1.6.2. Договору передбачено, що всі документи (листи, повідомлення, заяви, інша кореспонденція та т. і. ), що будуть відправлені Замовником на поштову адресу та електронну пошту Постачальника, вказану у Договорі, вважаються такими, що були відправлені належним чином належному отримувачу до тих пір, поки Постачальник письмово не повідомить Замовника про зміну свого місцезнаходження або електронної пошти (із доказами про отримання Покупцем такого повідомлення). Уся кореспонденція, що направляється Замовником, вважається отриманою Постачальником на наступний день після направлення на електронну пошту Постачальника (якщо листу/повідомленню надано статус «надіслано/доставлено), при направленні Постачальнику рекомендованим листом через Укрпошту на поштову адресу, днем отримання повідомлення Постачальником вважається наступний день після доставки у точку видачі, доставки Укрпошти.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що ціна Договору, що підлягає оплаті становить: 1 230 000.00 грн. у тому числі ПДВ (20%) 205 000,00 грн.

У відповідності до п. 4.1 - 4.2 Договору, строк (термін) поставки (передачі) Товару (парт її Товару) - з дати укладення договору до 30 листопада 2023 року.

Поставка Товару здійснюється Постачальником окремими партіями, у відповідності до видаткових накладних, сформованих на основі заявки Замовника протягом 5 робочих днів з дати отримання заявки. Найменування, асортимент, кількість та бажаний час постачання партії Товару визначаються в заявці. Поставки повинні здійснюватись в робочі дні та години Замовника транспортом Постачальника (власним або орендованим).

Підпунктом 5.2.1 Договору передбачено, що замовник має право достроково розірвати Договір в односторонньому порядку у разі невиконання чи неналежного виконання Постачальником Договору, повідомивши про це Постачальника у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до дати з якої Договір вважатиметься розірваним. Повідомлення направляється на адресу електронної пошти Постачальника (e-mail), або поштову адресу, за місцезнаходженням Постачальника, яка зазначена в Договорі.

Згідно п. 6.1-6.2 Договору, Сторона, яка порушила зобов`язання, визначені цим Договором та/або чинним законодавством України, зобов`язана відшкодувати завдані цим збитки Стороні, права або законні інтереси якої порушено.

У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти Постачальник сплачує Замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) згідно положень ст. 231 Господарського кодексу України і пункту 6.3 цього Договору та відшкодовує завдані в наслідок цього Замовнику збитки понад сплати штрафних санкцій у повному обсязі.

За порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості (п.п. 6.3.3 Договору).

За розірвання Постачальником Договору в односторонньому порядку, останній сплачує Замовнику штраф у розмірі 1% від суми невиконаних зобов`язань незалежно від інших штрафних санкцій передбачених Договором (п. 6.7 Договору).

Пунктами 9.1-9.3 Договору сторони визначили, що цей Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін.

Цей Договір діє до « 31» грудня 2023 року. Закінчення строку дії нього Договору не звільняє Сторони від виконання своїх зобов`язань, які виникли до дати закінчення строку дії Договору.

У разі не виконання або не належного виконання Постачальником Договору Замовник має право в односторонньому порядку розірвати договір, у порядку, передбаченому Договором.

Додатком № 1 до Договору «Специфікація» сторони погодили, найменування (асортимент) товару, одиницю виміру, кількість, ціну за одиницю.

24.10.2023 позивачем було сформовано заявку на поставку брикетів торф`яних за № 672 та 25.10.2023 надіслана останнім на адресу постачальника відповідно до п. 4.3. Договору на електронну адресу naftagroserv@ukr.net, яка вказана у договорі.

У зв`язку з невиконанням умов договору відповідачем, позивач 02.11.2023 надіслав на адресу відповідача повідомлення про дострокове розірвання договору в односторонньому порядку №995, а також Додаткову угоду №1 від 13.11.2023.

Оскільки відповідач не виконав належним чином зобов`язання за договором про закупівлю № 331 від 24.10.2023 року в частині своєчасної поставки товару позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 0,1% вартості товару, штраф у розмірі 1% від суми невиконаного зобов`язання, а також моральну шкоду у розмірі 17 000,00 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Пунктом 9.3 Договору передбачено, що у разі не виконання або не належного виконання Постачальником Договору Замовник має право в односторонньому порядку розірвати договір, у порядку, передбаченому Договором.

Як було встановлено вище, у зв`язку з невиконанням умов договору відповідачем, позивач 02.11.2023 надіслав на електронну адресу naftagroserv@ukr.net відповідача повідомлення про дострокове розірвання договору в односторонньому порядку №995, а також Додаткову угоду №1 від 13.11.2023.

Відтак Договір про закупівлю №331 від 24.10.2023 вважається розірваним з 14.11.2023 (з урахуванням п.п 1.6.2. та 5.2.1 Договору).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що відповідачем умови договору не виконані, товар у встановлений строк не поставлений.

Так, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що поставка Товару здійснюється Постачальником окремими партіями, у відповідності до видаткових накладних, сформованих на основі заявки Замовника протягом 5 робочих днів з дати отримання заявки. Найменування, асортимент, кількість та бажаний час постачання партії Товару визначаються в заявці. Поставки повинні здійснюватись в робочі дні та години Замовника транспортом Постачальника (власним або орендованим).

Як вказує позивач та не заперечується відповідачем 24.10.2023 позивачем було сформовано заявку на поставку брикетів торф`яних за № 672 та 25.10.2023 надіслана останнім на адресу постачальника відповідно до п. 4.3. Договору на електронну адресу naftagroserv@ukr.net, яка вказана у договорі.

Вищевказана заявка була отримана відповідачем 25.10.2023 (не заперечується відповідачем).

Позивач вказує, що заявка була надіслана 25.10.2023, а відтак відповідно до п. 1.6.2 Договору, остання вважається отриманою Постачальником 26.10.2023.

Оскільки товар поставлено не було позивач просить суд стягнути з відповідача 221400,00 грн - пені за період з 27.10.2023 по 13.11.2023 та 12300,00 грн - штрафу у розмірі 1 % від ціни договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК).

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК),

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Згідно з положеннями ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості (п.п. 6.3.3 Договору).

Отже, законом, а також сторонами у договорі погоджено, що за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

За розірвання Постачальником Договору в односторонньому порядку, останній сплачує Замовнику штраф у розмірі 1% від суми невиконаних зобов`язань незалежно від інших штрафних санкцій передбачених Договором.

У випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем та контррозрахунок наданий відповідачем, суд дійшов висновку, що останні здійснено невірно з огляду на наступне.

Позивачем обрано період нарахування пені з 27.10.2023 по 13.11.2023 у той же час відповідачем у контррозрахунку обрано період з 03.11.2023 по 12.11.2023.

Поставка Товару здійснюється Постачальником окремими партіями, у відповідності до видаткових накладних, сформованих на основі заявки Замовника протягом 5 робочих днів з дати отримання заявки. Найменування, асортимент, кількість та бажаний час постачання партії Товару визначаються в заявці. Поставки повинні здійснюватись в робочі дні та години Замовника транспортом Постачальника (власним або орендованим) (п. 4.2 Договору).

Підпунктом 5.2.1 Договору передбачено, що замовник має право достроково розірвати Договір в односторонньому порядку у разі невиконання чи неналежного виконання Постачальником Договору, повідомивши про це Постачальника у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до дати з якої Договір вважатиметься розірваним. Повідомлення направляється на адресу електронної пошти Постачальника (e-mail), або поштову адресу, за місцезнаходженням Постачальника, яка зазначена в Договорі.

Згідно з п. 1.6.2. Договору передбачено, що всі документи (листи, повідомлення, заяви, інша кореспонденція та т. і. ), що будуть відправлені Замовником на поштову адресу та електронну пошту Постачальника, вказану у Договорі, вважаються такими, що були відправлені належним чином належному отримувачу до тих пір, поки Постачальник письмово не повідомить Замовника про зміну свого місцезнаходження або електронної пошти (із доказами про отримання Покупцем такого повідомлення). Уся кореспонденція, що направляється Замовником, вважається отриманою Постачальником на наступний день після направлення на електронну пошту Постачальника (якщо листу/повідомленню надано статус «надіслано/доставлено), при направленні Постачальнику рекомендованим листом через Укрпошту на поштову адресу, днем отримання повідомлення Постачальником вважається наступний день після доставки у точку видачі, доставки Укрпошти.

Як було встановлено вище, відповідач отримав заявку 26.10.2023, відтак з урахуванням п. 4.2 Договору п`ятий робочий день припав на 02.11.2023, а відтак прострочення виконання зобов`язань виникло з 03.11.2023.

Оскільки відповідачем повідомлення про розірвання Договору було отримано 03.11.2023 з урахуванням ч. 1 ст. 253 ГК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, а також з урахуванням того, що 10 календарний день є 13.11.2023, враховуючи, що в матеріалах справи відсутня підписана сторонами Додаткова угода про розірвання, кінцевою датою нарахування пені є 13.11.2023.

За арифметичним перерахунком суду, пеня, яка підлягає до стягненню з відповідача складає 13 530,00 грн. В іншій частині слід відмовити.

Стосовно штрафу у розмірі 12 300,00 грн нарахованого на підставі п. 6.7 Договору, суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню.

За розірвання Постачальником Договору в односторонньому порядку, останній сплачує Замовнику штраф у розмірі 1% від суми невиконаних зобов`язань незалежно від інших штрафних санкцій передбачених Договором (п. 6.7 Договору).

Відповідно до змісту п. 6.7 Договору, останній передбачає застосування штрафу у випадку, якщо саме Постачальник направив повідомлення про одностороннє розірвання, тобто він є ініціатором такого процесу.

Оскільки матеріалами справи підтверджено, що з боку Позивача (Замовника) було ініціювання розірвання договору в односторонньому порядку, суд дійшов висновку, що в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Окрім того позивач просить стягнути з відповідача 17 000,00 грн моральної шкоди.

Позиція позивача в частині вимог про стягнення моральної шкоди полягає у тому, що через недобросовісного постачальника ПП « Нафтоагросервіс», який своєю бездіяльністю порушив взяті на себе зобов`язання по укладеному з Відділом освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради договору поставки брикетів торф`яних у заклади освіти Любомльської ОТГ відповідачем було порушено законні права та інтереси позивача, що призвели до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації забезпеченням паливом заклади освіти.

В зв`язку із невиконанням договору у Замовника знову постала нагальна потреба у проведенні закупівлі, щоб забезпечити заклади твердим паливом з метою недопущення розмерзання опалювальної системи, а також недопущення до переведення заклади на дистанційну форму навчання.

Порушення відповідачем зобов`язання призводить до приниження ділової репутації юридичної особи, яка забезпечує потреби держави або територіальної громади.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду встановлені ст. 1167 Цивільного кодексу України, згідно ч. 1 якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з частиною першою та другою статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

У постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» також визначено:

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків .

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Звертаючись з вимогою про відшкодування моральної шкоди позивач не надав суду жодних доказів, які б свідчили про приниження ділової репутації позивача відповідачем або наявності втрат немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням його ділової репутації, вчинення дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до діяльності позивача.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При цьому, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Позивачем не доведено наявності усіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення для відшкодування моральної шкоди (факт наявності моральної шкоди, протиправність дій її заподіювача, обґрунтування визначення розміру моральної шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та завданням такої шкоди позивачу), у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог у вказаній частині суд відмовляє.

Окрім того суд звертає увагу позивача, останнім зокрема зазначено, що відповідачем було порушено законні права та інтереси позивача, що призвели до його моральних страждань.

Суд наголошує, що здатність відчувати моральні страждання за своєю правовою природою може належати тільки людині, а не суб`єкту господарювання.

Враховуючи те, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, то у випадку наявності моральних страждань у керівника позивача, саме останній має право на відповідний позов. Натомість даний позов подано від імені та в інтересах Відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради.

Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Пункт 3 частини другої ст. 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Частиною першою ст. 77 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 13 530,00 грн в задоволенні іншої частини вимог слід відмовити.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Нафтоагросервіс» (04123, місто Київ, вул. Світлицького, будинок 35, приміщення 108/4, офіс 1, код ЄДРПОУ 32872463) на користь Відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради (44301, Волинська обл., Ковельський р-н, місто Любомль, вул. Незалежності, будинок 23, код ЄДРПОУ 42025698) пеню у розмірі 13 530 (тринадцять тисяч п`ятсот тридцять) грн. 00 коп. та 202 (двісті дві) грн 95 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 07.06.2024.

Суддя Владислав ДЕМИДОВ