Рішення

від 07.03.2024 по справі 911/2212/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2024 р. м. Київ Справа №911/2212/23

За позовом Заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області (08131, Київська обл., Бучанський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Соборна, 67) в інтересах держави в особі

Вишневої міської ради Бучанського району Київської області (08132, Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Святошинська, 29)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Злата Прайм» (03067, м. Київ, вул. Гарматна, 33, оф. 1)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

2. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).

про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння

Суддя Третьякова О.О.

Секретар судового засідання Капля Є.В.

Представники:

прокурор: Стовбчатий А.Ю.

від позивача: Золотарьова Г.М.

від відповідача: не з`явився

від третьої особи-1: ОСОБА_3

від третьої особи-2: не з`явився

Обставини справи:

Заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області (далі прокурор) звернувся до Господарського суду Київської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Вишневої міської ради Бучанського району Київської області (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Злата Прайм» (далі відповідач) про витребування із чужого незаконного володіння відповідача на користь територіальної громади в особі Вишневої міської ради Бучанського району Київської області земельних ділянок: площею 0,15 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5365, площею 0,15 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5362, площею 0,15 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5364, площею 0,4017 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5363.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення вимог законодавства у приватній власності відповідача перебувають земельні ділянки, рішення про відведення яких не приймалося та право приватної власності на які у законний спосіб відповідачем не набувалось.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави у цій справі №911/2212/23 прокурор в позовній заяві визначив триваючу бездіяльність Вишневої міської ради (позивача) як законного власника та розпорядника земель сільськогосподарського призначення в межах територіальної громади щодо повернення спірних земельних ділянок комунальної власності на користь територіальної громади з незаконного володіння відповідача.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.07.2023 у справі №911/2212/23 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.09.2023, залучено до участі у справі в якості третіх особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 (далі третя особа-1) та ОСОБА_2 (далі третя особа-2). Ухвала від 31.07.2023 про відкриття провадження у справі направлена учасникам справи поштовими відправленнями від 09.08.2023, а саме прокурору поштовим відправленням №0600037771985, позивачу поштовим відправленням №0600037772507, відповідачу поштовим відправленням №0600037773198, третій особі-1 поштовим відправленням №0600037773830 та третій особі-2 поштовим відправленням №0600037776049. Поштове відправлення з ухвалою суду від 31.07.2023, яке судом було направлено відповідачу, відділенням поштового зв`язку Київ-67 за місцезнаходженням відповідача повернуто до суду 13.09.2023 без вручення, причина невручення відповідачу закінченням терміну зберігання. Поштове відправлення з ухвалою суду від 31.07.2023, яке судом було направлено третій особі-2, відділенням поштового зв`язку Краматорськ-11 за місцем проживання третьої особи-2 повернуто до суду 22.08.2023 без вручення, причина невручення третій особі-2 адресат відсутній за адресою.

11.08.2023 до Господарського суду Київської області від прокурора надійшла заява від 31.07.2023 про забезпечення позову, в якій прокурор просив накласти арешт та заборонити вчиняти будь-які дії щодо реєстрації та перереєстрації права власності на спірні земельні ділянки, а також здійснювати їх поділ чи об`єднання та заборонити проведення на вказаних ділянках будь-яких робіт. Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.08.2023 відмовлено в задоволенні заяви прокурора від 31.07.2023 про забезпечення позову. В подальшому, постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2023 у справі №911/2212/23 скасовано вказану ухвалу Господарського суду Київської області від 14.08.2023 про відмову у забезпеченні позову та задоволено заяву прокурора від 31.07.2023 про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчиняти будь-які дії щодо реєстрації та перереєстрації права власності на спірні земельні ділянки, а також здійснення їх поділу чи об`єднання та заборони проведення на вказаних ділянках будь-яких робіт.

У підготовче засідання 07.09.2023 з`явився прокурор, інші учасники справи не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. Протокольною ухвалою підготовче засідання було відкладено на 05.10.2023. Про відкладення підготовчого засідання на 05.10.2023 учасників справи, які не з`явились, повідомлено ухвалою суду від 07.09.2023, яка направлена позивачу, відповідачу, третій особі-1 та третій особі-2 поштовими відправленнями від 12.09.2023 відповідно №0600045338042, №0600045338271, №0600045338522 та №0600045338859. Поштові відправлення з ухвалою суду від 07.09.2023, які судом були направлені відповідачу та третій особі-2, відділенням поштового зв`язку за місцезнаходженням (місцем проживання) відповідача та третьої особи-2 повернуті до суду відповідно 19.10.2023 та 27.09.2023 без вручення, причина невручення відповідачу за закінченням терміну зберігання, причина невручення третій особі-2 адресат відсутній за адресою.

У підготовче засідання 05.10.2023 з`явились прокурор та позивач, не з`явились відповідач та треті особи, які про причини неявки суд не повідомили. Протокольною ухвалою підготовче засідання було відкладено на 26.10.2023. Про відкладення підготовчого засідання на 26.10.2023 учасників справи, які не з`явились, повідомлено ухвалою суду від 05.10.2023, яка направлена відповідачу, третій особі-1 та третій особі-2 поштовими відправленнями від 10.10.2023 відповідно №0600051878318, №0600051879403 та №0600051880061. Поштове відправлення з ухвалою суду від 05.10.2023, яке судом було направлено відповідачу, вручене відповідачу 25.10.2023. Поштове відправлення, яке судом було направлено третій особі-2, відділенням поштового зв`язку за місцем проживання третьої особи-2 повернуто до суду 23.10.2023 без вручення, причина невручення третій особі-2 адресат відсутній за адресою.

25.10.2023 до Господарського суду Київської області від третьої особи-1 надійшло клопотання про залишення поданого прокурором позову без розгляду та надійшло клопотання про залишення поданого прокурором позову без руху. Обидва клопотання обґрунтовані тим, що прокурор перед поданням позову повідомив позивача про намір подати даний позов до Києво-Святошинського районного суду, а не до Господарського суду Київської області, до якого фактично прокурор подав даний позов. Крім того, третя особа-1 послалась на те, що прокурором не надано доказів вручення позивачу листів прокурора, у яких прокурор повідомляв позивача про намір прокурора подати цей позов до суду.

26.10.2023 до Господарського суду Київської області від третьої особи-1 надійшли письмові пояснення, у яких третя особа-1 проти позову заперечила. Третя особа-1 при цьому послалась на те, що вона є добросовісним набувачем земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:04:001:5600 площею 1,4034 га. Вказану земельну ділянку третя особа-1 набула у ОСОБА_2 (третьої особи-2), який в липні 2021 спочатку здійснив державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за собою ( ОСОБА_2 ) та 07.07.2021 відчужив вказану земельну ділянку ОСОБА_1 (третій особі-1) за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 07.07.2021. В подальшому, ОСОБА_1 (третя особа-1), будучи власником вказаної земельної ділянки та учасником (засновником) Товариства з обмеженою відповідальністю «Злата Прайм» (відповідача) здійснив поділ вказаної земельної ділянки на ряд земельних ділянок і вніс ці земельні ділянки до статутного капіталу відповідача. Третя особа-1 послалась на те, що позовна заява не містить доказів того, що третя особа-1 та відповідач були недобросовісними набувачами спірних земельних ділянок, а наявні докази не доводять вибуття земельної ділянки поза волею власника.

У підготовче засідання 26.10.2023 з`явились прокурор та позивач, інші учасники справи не з`явились. Третя особа-1 у письмових поясненнях суду повідомила про неможливість явки представника третьої особи в підготовче засідання 26.10.2023, відповідач та третя особа-2 про причини неявки суд не повідомили, протокольною ухвалою підготовче засідання було відкладено на 16.11.2023 з метою надання учасникам справи можливості подати відповідь на пояснення та клопотання третьої особи-1. Про відкладення підготовчого засідання на 16.11.2023 учасників справи, які не з`явились, було повідомлено ухвалою суду від 26.10.2023, яка направлена поштовими відправленнями від 01.11.2023 відповідачу, третій особі-1 та третій особі-2 відповідно №0600057214993, №0600057216198 та №0600057217283. Поштове відправлення, яке судом було направлено третій особі-2, відділенням поштового зв`язку за місцем проживання третьої особи-2 повернуто до суду 13.11.2023 без вручення, причина невручення третій особі-2 адресат відсутній за адресою.

13.11.2023 до Господарського суду Київської області від прокурора надійшли пояснення на клопотання третьої особи-1 про залишення позову без розгляду та без руху. У вказаних поясненнях прокурор зазначив, що вимогами Закону України «Про прокуратуру» та Господарським процесуальним кодексом України не зобов`язано прокурора вказувати конкретний суд, в який прокурор має намір подати позовну заяву у разі вжиття заходів представницького характеру, а листом від 10.07.2023 Вишневу міську раду було повідомлено про підготовку прокурором позову до суду. На підтвердження направлення вказаного листа позивачу прокурором було додано реєстр на відправку простої кореспонденції за 10.07.2023.

У підготовче засідання 26.11.2023 з`явились прокурор, позивач та третя особа-1, не з`явились відповідач та третя особа-2, які про причини неявки суд не повідомили.

Протокольними ухвалами відмовлено в задоволенні клопотань третьої особи-1 про залишення позову без розгляду та без руху, враховуючи, що по-перше, підстави для представництва інтересів держави прокурором були обґрунтовані в позовній заяві та, по-друге, позивач не оспорює, що перед зверненням до суду прокурор повідомляв позивача як суб`єкта владних повноважень про свій намір подати позовну заяву, однак в подальшому сам позивач з позовною заявою до суду не звертався. Суд при цьому зауважує, що доводи третьої особи-1 про необхідність повідомлення прокурором суб`єкту владних повноважень (позивачу) найменування конкретного суду, до якого має намір звернутись прокурор, не ґрунтуються на вимогах Закону України «Про прокуратуру». Так, відповідно до ст.23 вказаного Закону однією із підстав для представництва прокурором інтересів держави є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Тобто значення має бездіяльність компетентного органу, а не намір прокурора звернутись з позовом до того чи іншого конкретного суду. Відповідно до обставин справи, після повідомлення прокурором позивача про намір звернутись з позовом до суду, сам позивач з даним позовом до жодного суду не звертався, отже у прокурора наявні підстави для представництва інтересів держави у даній справі.

Також, в підготовчому засіданні 16.11.2023 протокольною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.12.2023. Про призначення справи до судового розгляду по суті відповідача та третю особу-2, які не з`явились в підготовче засідання, повідомлено ухвалою суду від 16.11.2023, яка направлена поштовими відправленнями від 22.11.2023 відповідачу та третій особі-2 відповідно №0600062823205 та №0600062823507. Поштове відправлення, яке було направлено третій особі-2, повернуто до суду 05.12.2023 без вручення, причина невручення третій особі-2 адресат відсутній за адресою.

У судове засідання 07.12.2023 з`явились прокурор та позивач, інші учасники справи не з`явились. Від третьої особи-1 надійшло клопотання про відкладення судового засідання. Відповідач та третя особа-2 про причини неявки суд не повідомили, протокольною ухвалою судове засідання було відкладено на 11.01.2024. Про відкладення судового засідання учасників справи, які не з`явились, було повідомлено ухвалою суду від 07.12.2023, яка направлена поштовими відправленнями від 11.12.2023 відповідачу, третій особі-1 та третій особі-2 відповідно №0600068074395, №0600068075758 та №0600068077394. Поштове відправлення, яке судом було направлено третій особі-2, повернуто до суду 25.12.2023 без вручення, причина невручення третій особі-2 адресат відсутній за адресою.

У судове засідання 11.01.2024 з`явився прокурор, який надав пояснення по суті справи. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. Протокольною ухвалою в судовому засіданні оголошувалась перерва на 01.02.2024.

Судове засідання 01.02.2024 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Третьякової О.О. на лікарняному, ухвалою суду від 08.02.2024 судове засідання перепризначено на 22.02.2024. Про призначення судового засідання на 22.02.2024 учасників справи було повідомлено ухвалою суду від 08.02.2024, яка направлена прокурору та позивачу в електронний кабінет, а відповідачу, третій особі-1 та третій особі-2 поштовими відправленнями від 12.02.2024 відповідно №0600086991028, №0600086991923 та №0600086993004. Поштове відправлення, яке судом було направлено третій особі-2, повернуто до суду 20.02.2024 без вручення, причина невручення третій особі-2 адресат відсутній за адресою.

22.02.2024 до Господарського суду Київської області від третьої особи-1 надійшли додаткові письмові пояснення, у яких остання поставила під сумнів надані до позовної заяви докази щодо відсутності укладення ОСОБА_2 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2002 №341 та щодо невидачі ОСОБА_2 державного акта серії ЧР 048122 від 06.06.2002. Також третя особа-1 послалась на те, що можливе порушення при розробці Технічної документації із землеустрою щодо зазначення відомостей про встановлені межові знаки не є підставою для позбавлення ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку. Також третя особа-1 повторила свою правову позицію про добросовісність набуття нею земельної ділянки у ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 07.07.2021 №436.

У судове засідання 22.02.2024 з`явились прокурор, позивач та третя особа-1, які надали пояснення по суті справи. Відповідач та третя особа-2 в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. Протокольною ухвалою в судовому засіданні оголошувалась перерва на 07.03.2024.

В судове засідання 07.03.2024 з`явились прокурор, позивач та третя особа-1, які надали пояснення по суті справи. Відповідач та третя особа-2 в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, при цьому судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача та третьої особи-2 про розгляд справи. В судовому засіданні 07.03.2024, за результатами з`ясування обставин справи, перевірки їх доказами та проведення судових дебатів, після виходу з нарадчої кімнати судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Щодо повідомлення відповідача та третьої особи-2 про розгляд справи суд також зазначає, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 10.07.1984 у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави-учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень п.1 ст.6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує на тому, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі.

За приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до ч.1 ст.2 та ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач та третя особа-2 про наявність справи №911/2212/23 були повідомлені неодноразово шляхом направлення на їх адреси поштових відправлень з ухвалами суду у даній справі. Щонайменше одне із вказаних поштових відправлень, а саме поштове відправлення з ухвалою суду від 05.10.2023, вручене відповідачу 25.10.2023. У зв`язку з цим та враховуючи також те, що керівником відповідача є третя особа-1 у цій справі, то вказане свідчить про те, що відповідач був обізнаний із розглядом справи №911/2212/23.

Щодо повідомлення третьої особи-2 суд також зазначає, що відповідно до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Крім того, відповідач та третя особа-2 не були позбавлені права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідач та третя особа-2 у судові засідання не з`являлись, про поважні причини неявки суд не повідомляли, відповідач відзив на позов не подав.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги та заперечення проти них та надані учасниками справи пояснення, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких вони ґрунтуються, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд

встановив:

22.06.2021 державним реєстратором Відділу у Чемеровецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області здійснено реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 1,4034 га, з кадастровим номером 3222486200:04:001:5600, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, що розташована у межах міста Вишневого Києво-Святошинського (нині Бучанського) району Київської області.

Підставою для здійснення реєстрації стала Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) громадянину ОСОБА_2 (третій особі-2), що розроблена ФОП Фальком І.Ю. Вказана технічна документація складена на підставі державного акту на право власності на землю серії ЧР №048122, виданого 06.06.2002 Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2002 №341 та зареєстрований Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів за №372.

Надалі, 30.06.2021 на підставі державного акту серія ЧР №048122 від 06.06.2002 та вищезазначених відомостей з Державного земельного кадастру ОСОБА_2 (третя особа-2) зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за собою право приватної власності на вказану земельну ділянку площею 1,4034 га, з кадастровим номером 3222486200:04:001:5600, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №311846639 від 06.10.2022.

В подальшому, 07.07.2021 ОСОБА_2 (третя особа-2) відчужив вказану земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:04:001:5600 ОСОБА_1 (третій особі-1) на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іващенко Н.В. 07.07.2021 за реєстр.№436.

Також, 07.07.2021 на підставі вказаного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.07.2021 №436 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності ОСОБА_1 (третьої особи-1) на вказану земельну ділянку.

Надалі на підставі заяви від 08.07.2021 №452 ОСОБА_1 (третя особа-1) здійснив поділ вказаної земельної ділянки площею 1,4034 га, яка була ним набута у ОСОБА_2 (третьої особи-2), на дві земельні ділянки, а саме на земельну ділянку площею 0,7017 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5360 та земельну ділянку площею 0,7017 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5361.

Надалі на підставі заяви від 31.07.2021 №3543 ОСОБА_1 (третя особа-1) здійснив поділ земельної ділянки площею 0,7017 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5360 на 5 земельних ділянок. Одну із вказаних 5 земельних ділянок, які утворені в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:04:001:5360, а саме земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5365 ОСОБА_1 (третя особа-1) як засновник (учасник товариства) передав до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Злата Прайм» (відповідача) за актом приймання-передачі від 01.11.2021 з наступною реєстрацією права власності на неї за відповідачем (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 61424105 від 08.11.2021, власник - відповідач).

Крім того, на підставі заяви від 31.07.2021 №3542 ОСОБА_1 (третя особа-1) здійснив поділ земельної ділянки площею 0,7017 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5361 на 3 земельні ділянки, а саме земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5362, земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5364 та земельну ділянку площею 0,4017 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5363. Усі три вказані земельні ділянки ОСОБА_1 (третя особа-1) в подальшому також передав як засновник (учасник товариства) до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Злата Прайм» (відповідача) за актом приймання-передачі від 01.11.2021 з наступною реєстрацією права власності на них за відповідачем (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 61422938 від 08.11.2021, власник земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:04:001:5362 відповідач; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 61423836 від 08.11.2021, власник земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:04:001:5364 відповідач; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 61423209 від 08.11.2021, власник земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:04:001:5363 відповідач).

Вказане підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 06.10.2022 №311846233, №311844689, №311843018, №311845205, №311846289, №311846639. №311844068.

Як вбачається із відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 (третя особа-1) є єдиним засновником та учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Злата Прайм» (відповідача) з часткою 100% статутного капіталу, розмір статутний капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Злата Прайм» (відповідача) становить 580000,00 грн, керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Злата Прайм» є також ОСОБА_1 .

Отже, на даний час спірні земельні ділянки: площею 0,15 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5365, площею 0,15 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5362, площею 0,15 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5364 та площею 0,4017 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5363, які були утворені за рахунок поділу земельної ділянки площею 1,4034 га, з кадастровим номером 3222486200:04:001:5600, зареєстровані на праві власності за відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Злата Прайм».

Прокурор стверджує, що під час досудового розслідування кримінального провадження №42022112200000455 від 07.10.2022 були встановлені обставини відсутності доказів відведення земельної ділянки земельної ділянки площею 1,4034 га, з кадастровим номером 3222486200:04:001:5600 у приватну власність, що свідчить про те, що в порушення вимог земельного законодавства у приватній власності відповідача перебувають земельні ділянки, рішення про відведення яких не приймалося, а право приватної власності у законний спосіб не встановлювалося, у зв`язку з чим він звернувся з даним позовом до суду.

Позивач Вишнева міська рада Бучанського району Київської області під час розгляду справи зазначав, що із наявних доказів можна дійти висновку, що державний акт на право приватної власності на землю серії ЧР № 048122 від 06.06.2002 не видавався, Вишневою міською радою Бучанського району Київської області земельна ділянка з площею 1,4034 га, з кадастровим номером 3222486200:04:001:5600 з комунальної у приватну власності не передавалася та жодних рішень щодо її виділення чи відчуження прийнято не було, у зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідач відзиву та будь-яких пояснень по суті спору суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував, у судове засідання своїх представників не направив.

Третя особа-1, заперечуючи проти задоволення позову, стверджує, що обставини, на які посилається прокурор, не підтверджені належними та допустимими доказами, а є лише припущеннями про відсутність доказів відведення спірної земельної ділянки у приватну власність, а третя особа-1 та відповідач є добросовісними набувачами навіть у разі доведеності факту незаконного вибуття земельної ділянки з власності територіальної громади.

Третя особа-2 пояснень суду не надала.

Вирішуючи спір, в тому числі надаючи оцінку доводам та запереченням учасників справи, суд зазначає, що передбачений статтею 13 Господарського процесуального кодексу України принцип змагальності господарського судочинства надає учасникам справи достатні процесуальні можливості у представленні та доказуванні своєї позиції, спростуванні позиції інших учасників процесу з метою правильного вирішення спору. Цей принцип передбачає активну роль сторін як заінтересованих учасників процесу у доказуванні своєї правової позиції

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, у справі №908/1879/17 від 04.03.2021.

Відповідно до обставин справи, право власності на земельну ділянку площею 1,4034 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5600, за рахунок поділу якої утворені спірні земельні ділянки, вперше в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано 30.06.2021 (за ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЧР №048122, виданого 06.06.2002 Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2002 №341).

З наявної у матеріалах справи копії державного акту на право приватної власності на землю серії ЧР №048122 від 06.06.2002, вбачається, що цей акт було видано на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2002 №341. Вказаний договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2002 №341 (його копія) у матеріалах справи відсутній.

З матеріалів справи також вбачається, що для встановлення правомірності набуття ОСОБА_2 (третьою особою-2) у приватну власність вищезазначеної земельної ділянки прокуратурою були здійснено відповідні запити, а саме:

- запит до Вишневої міської ради від 13.01.2023 №55-238вих-23 про надання інформації чи наявні в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю відомості щодо реєстрації державних актів, зокрема, державного акту серії ЧР №048122, що зареєстрований 06.06.2002 за №372 та виданий на ім`я ОСОБА_2 ;

- запит до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 13.01.2023 про надання переліку нотаріусів, що здійснювали нотаріальну діяльність на території Києво-Святошинського району Київської області у період часу з 29.01.2002 по 21.10.2002;

- запит-1 до Київського обласного державного нотаріального архіву від 13.01.2023 №55-221вих-23 щодо надання інформації про те, чи посвідчувалися приватними нотаріусами Стратілат П.І., ОСОБА_5 , Тимчук В.О., ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , а також першою Київською обласною державною нотаріальною конторою договори купівлі-продажу земельних ділянок, зокрема, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2002 №341, покупцем у якому виступав ОСОБА_2 , предмет договору - земельна ділянка площею 1,4034 га;

- запит-2 до Київського обласного державного нотаріального архіву від 23.02.2032 №55-1156вих-23 щодо надання інформації про те, чи посвідчувались Києво-Святошинською районною державною нотаріальною конторою Київської області договори купівлі-продажу земельних ділянок, зокрема, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2002 №341, покупцем у якому виступав ОСОБА_2 , предмет договору - земельна ділянка площею 1,4034 га;

- запит до Вишневої міської державної нотаріальної контори від 13.01.2023 щодо надання інформації про те, чи посвідчувались державними нотаріусами Вишневої міської державної нотаріальної контори договори купівлі-продажу земельних ділянок, зокрема, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2002 №341, покупцем у якому виступав ОСОБА_2 , предмет договору - земельна ділянка площею 1,4034 га;

- запит до приватного нотаріуса Кузнєцової О.В. від 13.01.2023 щодо надання інформації про те, чи посвідчувались нею договори купівлі-продажу земельних ділянок, зокрема, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2002 №341, покупцем у якому виступав ОСОБА_2 , предмет договору - земельна ділянка площею 1,4034 га;

- запит до Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 04.04.2023 щодо надання інформації про те, чи нараховувався та чи сплачували громадяни, які зазначені у даному запиті, податок на землю за земельні ділянки, що начебто належали їм у період з 2002 по 2021 роки, зокрема, ОСОБА_2 за земельну ділянку площею 1,4034 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, що розташована в м.Вишневому Києво-Святошинського району Київської області;

- запит до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 29.03.2023 № 55-2102вих-23 про надання інформації щодо дати друку, видачі та відомостей про територіальне управління земельних ресурсів, якому видавали бланки держаних актів, зокрема, серії ЧР №048122, відомостей про використання вказаних бланків державних актів, місяця та дати їх використання, а також роз`яснень щодо порядку присвоєння бланку державного акту на право приватної власності на землю порядкового номеру і про наслідки відсутності на бланку номеру.

Управлінням нотаріату Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на запит прокуратури надано лист-відповідь від 22.03.2023 №13600/9.5-23/вх.13949/9.5-23, у якому повідомлено про нотаріусів, які здійснювали приватну нотаріальну діяльність на території Києво-Святошинського району Київської області та про державні нотаріальні контори, які обслуговували населення Києво-Святошинського району Київської області у період часу з 29.01.2002 по 21.10.2002.

Київським обласним державним нотаріальним архівом на запит-1 прокуратури надано відповідь-лист від 08.02.2023 №114/01-17, у якому повідомлено, що в ході проведення перевірки архівних фондів № 34, 52, 80, 133 реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, а також нарядів договорів (2-08 - договори відчуження земельних ділянок та документи, на підставі яких вони посвідчувалися), переданих на зберігання до Київського обласного державного нотаріального архіву, встановлено, що запитувані прокуратурою договори щодо відчуження земельних ділянок, в тому числі договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2002 №341, покупцем у якому виступав ОСОБА_2 , предмет договору - земельна ділянка площею 1,4034 га, приватними нотаріусами Тимчук В.О, ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 не посвідчувалися, інформація щодо посвідчення запитуваних прокуратурою договорів купівлі-продажу земельних ділянок в Київському обласному державному нотаріальному архіві відсутня.

Боярською державною нотаріальною конторою (до перейменування Києво-Святошинська районна державна нотаріальна контора Київської області) на запит прокуратури надано лист-відповідь від 11.02.2023 №193/01-16, у якому повідомлено, що нотаріальні документи Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області за 2002 рік передані на зберігання до Київського обласного державного нотаріального архіву, а тому надати інформацію щодо посвідчення державними нотаріусами Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області договорів купівлі-продажу земельних ділянок за 2002 рік, про які йдеться у запиті, Боярська державна нотаріальна контора можливості не має.

Київським обласним державним нотаріальним архівом на запит-2 прокуратури надано лист-відповідь від 03.03.2023 №182/01-17, у якому повідомлено, що в ході проведення перевірки архівних фондів № 34, 52, 80, 133 реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, а також нарядів договорів (2-08 - договори відчуження земельних ділянок та документи, на підставі яких вони посвідчувалися), переданих на зберігання до Київського обласного державного нотаріального архіву, встановлено, що запитувані прокуратурою договори щодо відчуження земельних ділянок, в тому числі договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2002 №341, покупцем у якому виступав ОСОБА_2 , предмет договору - земельна ділянка площею 1,4034 га, нотаріусами не посвідчувалися, інформація щодо посвідчення запитуваних прокуратурою договорів купівлі-продажу земельних ділянок в Київському обласному державному нотаріальному архіві відсутня.

Вишневою міською державною нотаріальною конторою на запит прокуратури надано лист-відповідь від 20.01.2023 №77/01-16, в якому повідомлено, що державними нотаріусами Вишневої міської державної нотаріальної контори запитувані прокуратурою договори купівлі-продажу земельних ділянок, в тому числі договір від 18.03.2002 №341, не посвідчувалися.

Приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Кузнєцовою О.В. на запит прокуратури надано лист-відповідь від 27.01.2023 №02/01-16, яким повідомлено, що нею не посвідчувалися запитувані прокуратурою договори купівлі-продажу земельних ділянок, в тому числі договір від 18.03.2002 №341, покупцем у якому виступав Василевський Д.О.

Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області на запит прокуратури надано лист-відповідь від 20.04.2023 №6628/5/10-36-24-04, яким повідомлено, що відповідно до бази даних інформаційно-комунікаційної системи «Податковий блок» відсутня інформація щодо наявності земельних ділянок у наведених прокуратурою осіб, зокрема, у Василевського Дениса площею 1,7995 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Отже, з вищезазначеного вбачається, що будь-які докази укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2002 №341, в тому числі і тексту самого цього договору купівлі-продажу земельної ділянки, суду не надані, а у відповідних органах відомості щодо укладення та посвідчення вказаного договору також відсутні, що ставить під сумнів його наявність та дійсність.

При цьому, зі змісту наявної у матеріалах справи копії державного акту на право приватної власності на землю серія ЧР №048122 вбачається, що його видано на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2002 №341.

Виконавчим комітетом Вишневої міської ради на запит прокуратури надано лист-відповідь від 20.01.2023 № 3/02-171, яким повідомлено, що станом на 2023 рік у Вишневій міській раді відсутні книги записів державних актів на право приватної власності на землю, а тому Вишнева міська рада не може підтвердити чи спростувати факт реєстрації актів на право приватної власності на землю, про які йшлось у запиті прокуратури.

Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру на запит прокуратури надано лист-відповідь від 06.04.2023 №10-28-0.134-3065/2-23, яким повідомлено, що інформація щодо передачі бланків державних актів на право приватної власності на землю, зокрема, серії ЧР №048122, у Держгеокадастрі відсутня. Разом з тим, Держгеокадастром доручено головним управлінням Держгеокадастру розглянути запит прокуратури на надати на нього відповідь, оскільки головні управління Держгеокадастру відповідно до покладених на них завдань здійснюють ведення Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами, ведуть поземельні книги та видають витяги із Державного земельного кадастру про земельні ділянки, забезпечують створення, формування і ведення регіонального та місцевого фонду документації із землеустрою.

Головним управлінням Держгеокадастру у м.Києві та Київській області на запит прокуратури надано лист-відповідь від 12.04.2023 №10-10-0.331-3264/2-23, яким повідомлено, що в архіві Відділу № 4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області другі (архівні) примірники державних актів на право власності на земельні ділянки, зокрема, серії ЧР №048122, відсутні. Також, у Відділі відсутні Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі на земельні ділянки колишнього Києво-Святошинського району, тому надати інформацію стосовно можливої реєстрації та видачі вищевказаних державних актів на право власності на земельні ділянки неможливо.

Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області на запит прокуратури надано лист-відповідь від 12.04.2023 №10-7-0.31-1632/2-23, яким повідомлено, що бланки державних актів на право власності на земельну ділянку серії «ЧР» у місцевому фонді документації із землеустрою на території Закарпатської області, у Державному реєстрі земель та у архівах Головного управління не обліковувалися.

Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області на запит прокуратури надано лист-відповідь від 11.04.2023 №10-8-0.2-993/2-23, яким повідомлено, що у Головному управлінні Держгеокадастру у Запорізькій області відсутнє будь-яке документальне підтвердження щодо отримання, використання чи знищення територіальним органом у сфері земельних ресурсів бланків державних актів серії ЧР (№048122 та інших, наведених у запиті).

Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області на запит прокуратури надано лист-відповідь від 10.04.2023 №0-2-0.2-1589/2-23, яким повідомлено, що бланки державних актів на право власності на земельну ділянку серії «ЧР» (№ 088805) Головним управлінням земельних ресурсів у Вінницькій області та Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області не отримувались, на території області не виявлено державної реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЧР (№048122 та інших, наведених у запиті).

Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області на запит прокуратури надано лист-відповідь від 10.04.2023 №10-16-0.222-1201/2-23, яким повідомлено, що Головне управлінням Держгеокадастру у Полтавській області бланків державних актів серії ЧР (№048122 та інших, наведених у запиті) не отримувало.

Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області на запит прокуратури надано лист-відповідь від 12.04.2023 №10-21-0.11-813/2-23, яким повідомлено, що усі документи Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області фізично залишилися в будівлях установ, розташованих на території можливих бойових дій або які перебувають в тимчасовій окупації, а тому Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області не має можливості надати інформацію щодо передачі бланків державних актів на право власності на землю.

Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області на запит прокуратури надано лист-відповідь від 07.04.2023 №21-19-0.62-1205/2-23, яким повідомлено, що бланки державних актів на право приватної власності на землю серії ЧР (№048122 та інші, наведені у запиті) на території області не видавалися.

Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області на запит прокуратури надано лист-відповідь від 06.04.2023 №21-13-0.51-1537/2-23, яким повідомлено, що проведеним аналізом інформації та документів, які стосуються бухгалтерського обліку бланків державних актів на право власності на земельні ділянки в період до 15.10.2013, а також документів щодо їх видачі структурним підрозділам Головного управління встановлено, що державні акти на право власності на земельні ділянки з серією ЧР за №048122 та іншими, наведеними у запиті, в структурних підрозділах Головного управління Держгеокадастру у Львівській області не знаходилися.

Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області на запит прокуратури надано лист-відповідь від 06.04.2023 №10-11-0.2-1163/2-23, яким повідомлено, що бланки державних актів на землю, які зазначені у запиті, на території області не видавалися.

Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області на запит прокуратури надано лист-відповідь від 11.04.2023 №10-14-0.3-1059/2-23, яким повідомлено, що бланки державних актів на право приватної власності на землю серії ЧР Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області не отримувалися, в книгах записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі державні акти на право приватної власності на землю серії ЧР в межах території Миколаївської області не зареєстровані.

Головним управлінням Держгеокадастру у Івано-Франківській області на запит прокуратури надано лист-відповідь від 07.04.2023 №10-9-0.331-1497/0/2-23, яким повідомлено, що в Головному управлінні не обліковувалися бланки державних актів на право приватної власності на землю серії ЧР (№048122 та інші, наведені у запиті).

Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області на запит прокуратури надано лист-відповідь від 07.04.2023 №10-25-0.3-1733/2-23, яким повідомлено, що бланки державних актів на право приватної власності на землю серії ЧР (№048122 та інші, наведені у запиті) до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області не надходили.

Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області на запит прокуратури надано лист-відповідь від 13.04.2023 №10-4-0.223-2236/2-23, яким повідомлено, що бланки державних актів серії ЧР (№048122 та інші, наведені у запиті) відділами та управліннями Держгеокадастру на території Дніпропетровської області не отримувалися.

Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області на запит прокуратури надано лист-відповідь від 14.04.2023 №0-18-0.222-1046/2-23, яким повідомлено, що бланки державних актів на право приватної власності на землю серії ЧР (№048122 та інші, наведені у запиті) на території області не обліковуються.

Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області на запит прокуратури надано лист-відповідь від 12.04.2023 №10-23-0.81-1781/2-23, яким повідомлено, що інформацію про запитувані державні акти надати неможливо.

Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області на запит прокуратури надано лист-відповідь від 12.04.2023 №10-17-0.2-2080/2-23, яким повідомлено, що на території області державні акти на право приватної власності на земельну ділянку серії ЧР (№048122 та інші, наведені у запиті) не видавалися.

Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області на запит прокуратури надано лист-відповідь від 11.04.2023 №10-22-0.10-1160/2-23, яким повідомлено, що інформація щодо отримання, повернення чи знищення державних актів на право приватної власності на земельну ділянку серії ЧР (№048122 та інших, наведених у запиті) у Головному управлінні Держгеокадастру у Хмельницькій області відсутня.

Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області на запит прокуратури надано лист-відповідь від 03.05.2023 №10-15-0.81-1728/2-23, яким повідомлено, що Головне управління земельних ресурсів у Одеській області не отримувало бланки державних актів серії ЧР.

Із вищезазначених доказів вбачається, що жодним уповноваженим органом не надано інформації щодо отримання, використання, повернення, зберігання чи знищення державних актів серії ЧР, відсутнє будь-яке документальне підтвердження щодо видачі та реєстрації державного акту на право приватної власності на землю серія серії ЧР №048122, другий примірник вказаного акту також відсутній.

Крім того, належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів того, що у 2002 році ОСОБА_2 (третьою особою-2) дійсно було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2002 №341 та правомірно, у встановленому законодавством порядку, отримано державний акт на право приватної власності на землю серія серії ЧР №048122, не надано.

Аналізуючи заперечення третьої особи-1, яка у наданих до суду 22.02.2024 на стадії розгляду справи по суті письмових поясненнях ставить під сумнів наявні докази про відсутність факту укладення ОСОБА_2 (третьою особою-2) договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2002 №341 та відсутність факту видачі йому акту на право приватної власності на землю серія серії ЧР №048122, суд зазначає наступне.

Суд зауважує, що третя особа-1 у своїх поясненнях аналізує наявні докази не в сукупності, а розподіляє докази на окремі обставини та ставить їх під сумнів окремо щодо: 1) відсутності укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2002 №341; 2) відсутності видачі акту на право приватної власності на землю серії ЧР №048122; 3) відсутності інших обставин, які вказували би на фактичне володіння ОСОБА_2 протягом 2002-2021 років земельною ділянкою з кадастровим номером 3222486200:04:001:5600 на підставі акту на право приватної власності на землю серія серії ЧР №048122 (сплата земельного податку за земельну ділянку, встановлення межових знаків тощо).

Суд з цього приводу зауважує, що у разі, якщо ОСОБА_2 дійсно видавався акт серії ЧР №048122 на право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:04:001:5600 на підставі укладеного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2002 №341, то щодо вказаної обставини, крім самого виданого акту серії ЧР №048122, існували би інші докази та обставини (укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2002 №341, сплата земельного податку тощо), які б так чи інакше вказували на обставини видачі акту серії ЧР №048122.

Однак матеріали справи не містять ні документального підтвердження щодо видачі та реєстрації самого державного акту на право приватної власності на землю серія серії ЧР №048122, ні документального підтвердження укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2002 №341, ні документального підтвердження інших обставин, які б які вказували на те, що ОСОБА_2 протягом 2002-2021 був добросовісним володільцем земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:04:001:5600 до моменту її купівлі третьої особою-1 у ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 07.07.2021 №436.

Аналізуючи окремо заперечення третьої особи-1, яка ставить під сумнів наявні докази та зазначає, що наявних відповідей органів нотаріату та державного нотаріального архіву недостатньо для безапеляційного висновку щодо непосвідчення нотаріально договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2002 №341, оскільки третя особа-1 вважає, що не всі архівні фонди були перевірені, суд зазначає, що як вказував Верховний Суд, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19).

Посилання третьої особи-1 на те, що в листі Управління нотаріату Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 22.03.2023 №13600/9.5-23/вх.13949/9.5-23 було зазначено (в останньому абзаці) про відсутність затвердженого переліку державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів, які обслуговували населення Києво-Святошинського району Київської області у період часу з 29.01.2002 по 21.10.2002, само по собі не означає, що цей перелік є необмеженим. З даного абзацу, на який посилається третя особа-1, лише вбачається, що сам такий перелік окремо (як окремий документ) не затверджувався. Тим не менш, вказаний лист Управління нотаріату Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 22.03.2023 №13600/9.5-23/вх.13949/9.5-23 містить інформацію з переліком державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів, які обслуговували населення Києво-Святошинського району Київської області у період часу з 29.01.2002 по 21.10.2002.

Також, відповідно до наявних доказів, прокуратурою вживались заходи з метою отримання доказів підтвердження того, чи посвідчувався нотаріально договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2002 №341 державними нотаріальними конторами або приватними нотаріусами, які обслуговували населення Києво-Святошинського району Київської області у період часу з 29.01.2002 по 21.10.2002, тобто у період, коли міг бути укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2002 №341.

Відповідно до наявних доказів, прокуратурою направлені відповідні запити до державних нотаріальних контор, приватних нотаріусів, які обслуговували населення Києво-Святошинського району Київської області у період часу з 29.01.2002 по 21.10.2002, та державного нотаріального архіву, на які отримано відповіді, з яких вбачається, що вказаний договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2002 №341 за участю ОСОБА_2 нотаріально не посвідчувався.

Суд відмічає, що наявні докази, які вказують на непосвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2002 №341, іншими учасниками справи з дотриманням принципу змагальності, передбаченого ст.13 Господарського процесуального кодексу України, не спростовані, докази нотаріального посвідчення вказаного договору суду не надані.

Щодо доводів третьої особи-1 про те, що відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на запит прокуратури надано лист від 06.04.2023 №10-28-0.134-3065/2-23 для отримання повної інформації щодо встановлення факту використання чи не використання бланків державних актів серії ЧР не вистачає отримання відповідей з 6 обласних управлінь Держгеокадастру, а саме у Волинській області, у Донецькій області, у Житомирській області, у Луганській області, у Харківській області та у Чернівецькій області, суд зазначає наступне.

Відповідно до обставин даної справи спірний державний акт серії ЧР №048122 стосувався земельної ділянки площею 1,4034 га, з кадастровим номером 3222486200:04:001:5600, яка розташована у АДРЕСА_3 . Із цього випливає, що цей акт міг видаватись відповідним територіальним органом земельних ресурсів у Київській області, а не інших областей України. Врешті, в самому цьому державному акті серії ЧР №048122 (його копії, яка наявна) зазначено, що він виданий Києво-Святошинським райвідділом земельних ресурсів. Відтак, доводи третьої особи-1 про неотримання відповідей від інших обласних управлінь Держгеокадастру, а саме у Волинській області, у Донецькій області, у Житомирській області, у Луганській області, у Харківській області та у Чернівецькій області, не мають значення для вирішення справи №911/2212/23, оскільки ці обласні управління відповідно до обставин справи не могли видати державний акт серії ЧР №048122 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:04:001:5600, яка розташована у Київській області. Інформація від обласних управлінь Держгеокадастру може мати значення для розслідування самого кримінального провадження №42022112200000455 від 07.10.2022 з точки зору розслідування обставин самої підробки державних актів «серії ЧР» в аспекті того, чи виготовлялись органами Держгеокадастру бланки серії ЧР взагалі та чи не була серія ЧР призначена для використання в Черкаській, Чернівецькій чи іншій області, ніж Київська, та чи були використані для підробки державних актів «серії ЧР» справжні бланки серії ЧР чи підробка державних актів «серії ЧР» були вчинена без використання справжніх бланків. Надані прокуратурою докази точного способу підробки державних акти «серії ЧР» не висвітлюють, однак встановлення способу підробки не є завданням господарського судочинства у справі №911/2212/23. Тому відповіді з 6 обласних управлінь Держгеокадастру, на відсутність яких посилається третя особа-1, не мають доказового значення для даної справи, а значення має лише лист-відповідь Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київській області від 12.04.2023 №10-10-0.331-3264/2-23. Вказаний лист Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київській області від 12.04.2023 №10-10-0.331-3264/2-23 не містить вичерпної інформації про те, що державний акт серії ЧР №048122 не оформлювався, а містить лише інформацію про те, що примірник такого акта в архіві відсутній, що однак не виключає оцінку цього доказу в сукупності з іншими наявними у справі доказами з метою встановлення обставин справи.

Також, із вказаного листа Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київській області від 12.04.2023 №10-10-0.331-3264/2-23 випливає, що у вказаного органу земельних ресурсів відсутні Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю на земельні ділянки колишнього Києво-Святошинського району, а тому вказаний орган земельних ресурсів не може надати інформацію стосовно можливої реєстрації та видачі запитуваних державних актів на право власності на земельні ділянки.

При цьому, суд звертає увагу також на ту обставину, що, як випливає також із вказаного листа Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київській області від 12.04.2023 №10-10-0.331-3264/2-23, у зв`язку з набранням з 01.01.2002 Земельного кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 №449 була затверджена нова форма державного акту на право власності на земельну ділянку, яка в розділі «план земельної ділянки» передбачала обов`язкове зазначення кадастрового номеру земельної ділянки. Вказана нова форма державного акту діяла до затвердження нової форми постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2008 №926.

Частиною 2 статті 202 Земельного кодексу України (в редакції станом на 01.01.2002) також було передбачено, що державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Таким чином, суд відмічає, що у періоді з 1992 по 2008 роки діяли дві форми державних актів, що посвідчували такі речові права на землю:

·Державний акт рожевого кольору (видавався з 1992 по 2002 роки), який не містив кадастрового номеру земельної ділянки;

·Державний акт зеленого кольору (видавався з 2002 по 2008 роки). який вже містив кадастровий номер та видавався на кожну окрему земельну ділянку.

Відповідно до обставин справи, спірний державний акт серії ЧР №048122 датований 06.06.2002 та складений на бланку старого зразка (рожевого кольору) без зазначення кадастрового номеру земельної ділянки, хоча відповідно до вимог частини 2 статті 202 Земельного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 №449 станом на 06.06.2002 кадастровий номер вже був обов`язковим реквізитом земельної ділянки та державного акта при його видачі. При цьому, із наявних доказів, а саме технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) громадянину ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства в м.Вишневе, розробленої інженером-землевпорядником ФОП Фальком І.Ю. 15.06.2021, випливає, що станом на червень 2021 вказана земельна ділянка також не мала кадастрового номеру, враховуючи, що сама технічна документація відповідно до обставин справи складалась ФОП Фалько І.Ю. з метою присвоєння земельній ділянці кадастрового номера та в тексті цієї технічної документації кадастровий номер земельної ділянки не значиться, а тільки на кадастровому плані зазначено частину майбутнього кадастрового номера, який буде присвоєний.

Відтак, вказана обставина відсутності у земельної ділянки та в державному акті ЧР №048122 кадастрового номера та відповідні докази також не свідчать на користь позиції третьої особи-1 у справі щодо справжності державного акта серії ЧР №048122 від 06.06.2002.

Аналізуючи доводи третьої особи-1 про те, що посилання прокурора на вимоги пунктів Податкового кодексу України про подання власником земельної ділянки податкової звітності та сплату податку на землю є некоректними, враховуючи, що Податковий кодекс України набув чинності тільки з 01.01.2011, в той час як ОСОБА_2 , як стверджує третя особа-1, набув у власність земельну ділянку ще в 2002 році, суд зауважує, що необхідність подання власником земельної ділянки податкової звітності та сплати податку на землю була передбачена не лише Податковим кодексом України з 01.01.2011, а й задовго до цього - Законом України «Про плату за землю», в той час як наявні у матеріалах справи докази не вказують на те, що ОСОБА_2 протягом 2002-2021 добросовісно правомірно володів земельною ділянкою з кадастровим номером 3222486200:04:001:5600 до моменту її купівлі третьої особою-1 у ОСОБА_2 , зокрема сплачував земельний податок у разі наявності у нього на праві власності протягом 2002-2021 років земельної ділянки.

Натомість наявні у матеріалах справи докази вказують на те, що ОСОБА_2 не був протягом 2002-2021 добросовісним правомірним володільцем земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:04:001:5600 та що сама земельна ділянка з кадастровим номером 3222486200:04:001:5600 як об`єкт цивільних прав не виділялась ОСОБА_2 чи іншій особі у встановленому порядку.

Аналізуючи доводи третьої особи-1 про те, що встановлення межових знаків на земельній ділянці з кадастровим номером 3222486200:04:001:5600 за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок може лише свідчити про непрофесійне виконання інженером-землевпорядником своїх обов`язків та про порушення п.3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, яка затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 №376, та не є підставою для позбавлення ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку, суд зауважує, що відповідно до ч.14 ст.186 Земельного кодексу України та обставин справи розроблена технічна документація підлягала затвердженню самим ОСОБА_2 . Отже ОСОБА_2 , затверджуючи технічну документацію, знав або повинен був знати про те, що межові знаки на земельній ділянці були встановлені за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, що також не свідчить про добросовісність володіння ОСОБА_2 земельною ділянкою за обставин відсутності документального підтвердження видачі державного акта на землю серії ЧР №048122 від 06.06.2002 та за обставин встановлення межових знаків за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок.

Суд зазначає, що до спірних правовідносин, які стосуються набуття ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки, застосовуються норми законодавства, чинні станом на дату, коли датовані спірний державний акт на право приватної власності на землю ЧР №048122 від 06.06.2002 та договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2002 №341.

Відповідно до положень статей 13, 19 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 18 та 19 Земельного кодексу України встановлено, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Однією із категорій земель, на які за основним цільовим призначенням поділяються землі України, є землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з ч.3 ст.22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ч.1 ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: 1) придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; 2) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; 3) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; 4) прийняття спадщини; 5) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з ч.1 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Частиною 1 ст.125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Відповідно до ч.3 ст.125 Земельного кодексу України приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та держаної реєстрації забороняється.

Згідно з ч.1 ст.126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст.127 Земельного кодексу України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянам та юридичним особам, які мають право на набуття земельних ділянок у власність, а також іноземними державами відповідно до цього Кодексу. Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон, конкурс), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок.

Порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам визначений у ст.128 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до ч.6 ст.128 Земельного кодексу України рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Згідно з ч.7 ст.128 Земельного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню. Документ про оплату є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації.

Коло покупців земель сільськогосподарського призначення визначено у ст.130 Земельного кодексу України.

Статтею 131 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.132 Земельного кодексу України угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються.

Статтею 55 Закону України «Про нотаріат» також передбачено, що посвідчення угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна провадиться за місцезнаходженням вказаного майна.

Вищезазначеними нормами законодавства (чинними станом на дату, коли датовані державний акт на право приватної власності на землю серії ЧР №048122 від 06.06.2002 та договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2002 №341) був визначений порядок формування та набуття права власності на земельну ділянку. Так, після визначення меж земельної ділянки та виготовлення технічного паспорту, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає рішення про відчуження земельної ділянки, на підставі вказаного рішення укладається договір купівлі-продажу земельної ділянки, який підлягає нотаріальному посвідченню за місцезнаходженням земельної ділянки та вважається укладеним з дня його нотаріального посвідчення, в подальшому видається державний акт на право власності на земельну ділянку та здійснюється її державна реєстрація за певним суб`єктом. Право власності виникає після одержання у встановленому законодавством порядку документу, що посвідчує право власності земельною ділянкою, зокрема, державного акту, та його державної реєстрації.

Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі була затверджена наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999.

Відповідно до п. 1.4 вищезазначеної Інструкції державний акт на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю або право постійного користування землею видається на підставі рішення Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, а на право власності на землю - на підставі рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, міської, селищної, сільської ради.

Згідно з п. 1.12 Інструкції складання державного акта на право приватної власності на землю, право власності на землю або право постійного користування землею при передачі або наданні земельних ділянок громадянам, підприємствам, установам, організаціям та товариствам громадян всіх видів проводиться після перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки.

Пунктом 2.9 Інструкції передбачено, що заповнення державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею покладається на Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України, регіональні, районні та міські центри державного земельного кадастру та їх структурні підрозділи і інші землевпорядні підприємства та організації. Усі записи мають бути зроблені державною мовою, чітко і розбірливо, виправлення не допускаються. Заповнення вказаних документів здійснюється з використанням комп`ютерної техніки.

Відповідно до п.2.14 Інструкції державний акт на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю, на право власності складається у двох примірниках, підписується сільським, селищним, міським головою або головою відповідної державної адміністрації і скріплюється відповідною гербовою печаткою. Сторінку державного акта з зображенням плану земельної ділянки підписує начальник районного (міського) відділу (управління) земельних ресурсів Держкомзему України.

Згідно з п.2.15 Інструкції бланки державних актів перших випусків на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю, на право власності на землю або на право постійного користування землею, на яких відсутня нумерація, нумеруються окремо по районах Автономної Республіки Крим та областей України, містах обласного підпорядкування. Кожна форма державного акта нумерується окремо, починаючи з одиниці.

Згідно з п.3.4 Інструкції унесення відомостей щодо складання та видачі державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі до бази даних щодо реєстрації землеволодінь та землекористувань покладається на Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України, регіональні, районні та міські центри державного земельного кадастру та їх структурні підрозділи.

Пунктом 4.1 Інструкції передбачено, що власники земельних ділянок, землекористувачі та орендарі зберігають видані їм державні акти і договори як документи періодичного використання.

Відповідно до п.4.2 Інструкції другий примірник державного акта або договору, а також книги їх реєстрації зберігаються у вогнетривких шафах у приміщеннях відповідних рад чи державних адміністрацій або за їх дорученням - у приміщеннях районних (міських) відділів (управлінь) земельних ресурсів Держкомзему України.

Згідно з п.4.3 Інструкції чисті (незаповнені) бланки державних актів зберігаються у вогнетривких шафах в обласних управліннях, Київському та Севастопольському міських управліннях земельних ресурсів як документи суворого обліку. Начальник районного (міського) державного органу земельних ресурсів Держкомзему України отримує для заповнення чистий бланк державного акта за письмовою заявкою у разі наявності позитивного висновку державної землевпорядної експертизи технічного звіту зі складання державного акта. Заповнені державні акти передаються відповідним радам для видачі власникам та користувачам земельних ділянок.

Аналіз наведених норм матеріального права, якими врегульовувалися земельні відносини на момент видачі спірного державного акта ЧР №048122 від 06.06.2002, дає підстави для висновку про те, що державний акт на право приватної власності на землю лише посвідчує (оформлює) відповідне право, так як він не є дією, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав на обов`язків, з нього не виникають та не можуть виникнути цивільні права та обов`язки, державним актом лише оформлюється відповідне право, яке виникає внаслідок правочину чи акта індивідуальної дії - рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Також, сама по собі реєстрація за ОСОБА_2 земельної ділянки в Державному земельному кадастрі 22.06.2021 та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.06.2021, за відсутності оформлення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2002 №341, не є способом виникнення права власності на земельну ділянку у ОСОБА_2 та не є способом формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

Так, відповідно до ч.1 та 2 ст. 79-1 Земельного кодексу України, чинного на момент реєстрації земельної ділянки за ОСОБА_2 в Державному земельному кадастрі, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється:

у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;

шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом;

за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території.

Із наведених положень ст.79-1 Земельного кодексу України випливає, що одним із способів формування земельної ділянки є відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.

Проте, відповідно до обставин справи та наявних доказів вбачається, що ОСОБА_2 не було дотримано встановленого законодавством порядку набуття права власності на земельну ділянку площею 1.4034 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5600 та що вказана земельна ділянка не була сформована як об`єкт цивільних прав у спосіб, передбачений законодавством, враховуючи відсутність підтвердження наявності рішення органу місцевого самоврядування про відчуження вказаної земельної ділянки, на підставі якого міг бути укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки 18.03.2002 №341, не надання самого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2002 №341, та наявну інформацію від відповідних уповноважених органів про те, що такий договір нотаріально не посвідчувався за місцезнаходженням земельної ділянки.

При цьому, у матеріалах справи відсутні також докази дотримання порядку заповнення, складання, видачі, реєстрації і зберігання державного акту на право приватної власності на землю серія ЧР №048122 від 06.06.2002, зокрема, докази складання вказаного державного акту у двох примірниках, підписання сторінки державного акта з зображенням плану земельної ділянки начальником районного (міського) відділу (управління) земельних ресурсів Держкомзему України, докази реєстрації державного акту районною, міською, селищною, сільською радою, а також зберігання другого примірнику державного акта у приміщеннях відповідних рад чи державних адміністрацій або за їх дорученням - у приміщеннях районних (міських) відділів (управлінь) земельних ресурсів Держкомзему України. Водночас, згідно інформації, отриманої від відповідних уповноважених органів, відомості щодо отримання, використання, повернення, зберігання чи знищення державних актів серії ЧР відсутні, також відсутні документальні підтвердження щодо видачі та реєстрації державного акту на право приватної власності на землю серія ЧР №048122.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 було оформлено у приватну власність земельну ділянку площею 1.4034 га, з кадастровим номером 3222486200:04:001:5600, рішення про відведення та відчуження якої не приймалося, а право приватної власності у законний спосіб не встановлювалося, тобто яка не є сформованою як об`єкт цивільних прав у встановлений спосіб.

В подальшому вказана земельна ділянка після підписання між третьої особою-1 та третьою особою-2 договору купівлі-продажу від 07.07.2021 №436 була поділена третьою особою-1 на підставі заяви від 08.07.2021 №452 на дві земельні ділянки: на земельну ділянку площею 0,7017 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5360 та земельну ділянку площею 0,7017 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5361.

Надалі на підставі заяви від 31.07.2021 №3543 третя особа-1 здійснила поділ земельної ділянки площею 0,7017 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5360 на 5 земельних ділянок. Одну із вказаних 5 земельних ділянок, які утворені в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:04:001:5360, а саме земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5365 третя особа-1 як засновник (учасник товариства) передала до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Злата Прайм» (відповідача) за актом приймання-передачі від 01.11.2021 з наступною реєстрацією права власності на неї за відповідачем.

Крім того, на підставі заяви від 31.07.2021 №3542 третя особа-1 здійснила поділ земельної ділянки площею 0,7017 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5361 на 3 земельні ділянки, а саме земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5362, земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5364 та земельну ділянку площею 0,4017 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5363. Усі три вказані земельні ділянки третя особа-1 в подальшому також передала як засновник (учасник товариства) до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Злата Прайм» (відповідача) за актом приймання-передачі від 01.11.2021 з наступною реєстрацією права власності на них за відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що позивач - Вишнева міська рада Бучанського району Київської області є законним власником та розпорядником земель сільськогосподарського призначення в межах її територіальної громади.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з ст. 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Статтею 388 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, з вищезазначеного вбачається необхідність встановлення обставин вибуття майна із володіння власника, який вважає своє право власності порушеним та вимагає повернення майна, а не в особи, яка в подальшому здійснила продаж цього майна останньому набувачу.

При цьому, витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.

Аналіз норми ст.388 Цивільного кодексу України дає підстави вважати, що власник з дотриманням вимог цієї статті може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Згідно з ст.324 Цивільного кодексу України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, такі положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Перший протокол, який ратифіковано Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», з огляду на приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 10 Цивільного кодексу України, застосовується судами України як частина національного законодавства, тоді як розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.

У пункті 166 рішення ЄСПЛ «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 вказано, що згідно з усталеною практикою Суду ст. 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.

Отже, згідно практики Європейського суду з прав людини напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

За приписами статей 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення чи правочину, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Враховуючи встановлені обставини справи та викладені вище норми, суд вважає обґрунтованими доводи прокурора стосовно безпідставності та в порушення вимог законодавства реєстрації за Василевським Д.О. (третьою особою-2) права приватної власності на земельну ділянку площею 1.4034 га, з кадастровим номером 3222486200:04:001:5600, та, як наслідок, порушення інтересів держави, які полягають в охороні належної Українському народу землі, як національного багатства, а також у збереженні рівності права власності на землю усіх громадян, позаяк Український народ, делегуючи право розпорядження належною йому землею державі в особі відповідних органів, має законні очікування, що ці органи під час такого розпорядження будуть діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи вбачається, що в подальшому після підписання третьою особою-1 та третьою особою-2 договору купівлі-продажу від 07.07.2021 №436, третя особа-1 за рахунок поділу зареєстрованої земельної ділянки площею 1.4034 га, з кадастровим номером 3222486200:04:001:5600 утворила кілька земельних ділянок, зокрема земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5365, земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5362, земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5364 та земельну ділянку площею 0,4017 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5363, які за актом приймання-передачі від 01.11.2021 передала до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Злата Прайм» (відповідача) з наступною реєстрацією права власності на неї за відповідачем.

Отже, станом на момент звернення з даним позовом відповідач є власником спірних земельних ділянок, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 06.10.2022 №311846233, №311844689, №311843018 та №311845205.

За таких обставин, враховуючи те, що земельна ділянка площею 1.4034 га, з кадастровим номером 3222486200:04:001:5600 була зареєстрована на праві власності за третьою особою-2 безпідставно та не була сформована у передбачений законодавством спосіб як об`єкт цивільних прав, то подальше її відчуження третій особі-1 з наступним утворенням за рахунок її поділу земельних ділянок з кадастровим номером 3222486200:04:001:5365, 3222486200:04:001:5362, 3222486200:04:001:5364 та 3222486200:04:001:5363 і їх передачею до статутного капіталу відповідачу відбулось також з порушенням норм законодавства, особою, яка не мала права розпоряджатися відповідною земельною ділянкою, зокрема, вказана земельна ділянка вибула з комунальної власності без достатньої правової підстави, поза волею власника - територіальної громади від імені якої діє Вишнева міська рада Бучанського району Київської області.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що набуття спірних земельних ділянок у власність відповідачем відбулось з порушенням вимог статей 328, 330 Цивільного кодексу України, а тому згідно статей 387, 388 Цивільного кодексу України спірні земельні ділянки підлягає витребуванню у відповідача на користь територіальної громади в особі Вишневої міської ради Бучанського району Київської області.

Разом з тим, суд зазначає, що витребування спірних земельних ділянок із володіння відповідача відповідає критерію законності: здійснюється на підставі норми ст. 388 Цивільного кодексу України у зв`язку з порушенням вимог законодавства, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційні тексти нормативно-правових актів в актуальному стані є публічними та загальнодоступними.

Водночас, «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокурора з вимогою витребування спірних земельних ділянок з володіння відповідача у даній справі є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - передачі із комунальної власності у власність громадянам земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства та рівності усіх громадян на отримання такого права, а також захист суспільного інтересу загалом - права власності Українського народу на землю, шляхом відновлення правового порядку в частині поновлення становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу (територіальної громади) на землю, а такий захід є пропорційним визначеним цілям - відновлення права власності Українського народу на землі сільськогосподарського призначення та рівність усіх громадян у праві на отримання такої землі у власність.

Враховуючи характер спірних правовідносин і встановлені обставини та правові норми, що підлягають застосуванню, втручання держави в право відповідача на мирне володіння майном не суперечить критеріям правомірного втручання в це право, закладеним у ст. 1 Першого протоколу, у зв`язку з чим відповідні твердження третьої особи 1 про порушення ст. 1 Першого протоколу у разі задоволення позову прокурора, є безпідставними та необґрунтованими.

За правилами ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (п. 1 ч.2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Вишневої міської ради Бучанського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Злата Прайм» про витребування спірних земельних ділянок (площею 0,15 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5365, площею 0,15 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5362, площею 0,15 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5364, площею 0,4017 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5363) з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Злата Прайм» на користь територіальної громади в особі Вишневої міської ради Бучанського району Київської області є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У зв`язку з задоволенням позову сплачений прокуратурою судовий збір в сумі 2684,00 грн за подання позову та в сумі 1342,00 грн за заяву про забезпечення позову, що сукупно становить 4026,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 2, 7, 8, 11, 13, 14, 18, 20, 73-80, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Вишневої міської ради Бучанського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Злата Прайм» про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння задовольнити повністю.

2. Витребувати із чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Злата Прайм» (03067, м. Київ, вул. Гарматна, 33, оф. 1, код ЄДРПОУ 44487926) на користь територіальної громади в особі Вишневої міської ради Бучанського району Київської області (08132, Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Святошинська, 29, код ЄДРПОУ 34091724) земельні ділянки: площею 0,15 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5365, площею 0,15 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5362, площею 0,15 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5364, площею 0,4017 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5363.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Злата Прайм» (03067, місто Київ, вулиця Гарматна, будинок 33, офіс 1, код ЄДРПОУ 44487926) на користь Київської обласної прокуратури (01601, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 27/2, код ЄДРПОУ 02909996) 4026 (чотири тисячі двадцять шість) грн 00 коп судового збору.

4. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку, які передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.06.2024.

Суддя О.О. Третьякова