Рішення
від 27.02.2024 по справі 911/643/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2024 р. Справа № 911/643/19

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Рженецької М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом заступника керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави

до 1. Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області

2. ОСОБА_1

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Будагро компані"

про визнання недійсними наказів та договорів

за участю представників:

прокурор: Холоденко А.С. (посвідчення № 069058 від 01.03.2023)

представник відповідача 2: Шеховцев Є.С. (ордер серії АІ № 1461495 від 18.09.2023)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

11.03.2019 через канцелярію господарського суду Київської області надійшла позовна заява заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави (далі - прокурор) до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру у КО/відповідач 1), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 /відповідач 2) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будагро компані" (далі - ТОВ "Будагро компані"/відповідач 3) про:

- визнання недійсним наказу Головного управління Держземагентства у Київській області №10-18689/15-16-сг від 08.09.2016, яким ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3223387400:05:008:0120 площею 35,4075 га із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства на території Ташанської сільської ради, Переяслав-Хмельницького району, Київської області;

- визнання недійсним наказу Головного управління Держземагентства у Київській області №10-27870/15-16-сг від 28.12.2016, яким ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3223385000:03:001:0098 площею 18,0806 га із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства на території Переяславської сільської ради, Переяслав-Хмельницького району, Київської області;

- визнання недійсним наказу Головного управління Держземагентства у Київській області №10-17588/15-16-сг від 20.09.2017, яким ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3223384100:04:001:0060 площею 40,2957 га із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства на території Ковалинської сільської ради, Переяслав-Хмельницького району, Київської області;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 05.12.2016 між ГУ Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223387400:05:008:0120 площею 35,4075 га на території Ташанської сільської ради, Переяслав-Хмельницького району, Київської області, з урахуванням додаткової угоди до договору оренди землі, право оренди на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №17962586 та скасувати його державну реєстрацію;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 24.01.2017 між ГУ Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223385000:03:001:0098 площею 18,0806 га на території Переяславської сільської ради, Переяслав-Хмельницького району, Київської області, з урахуванням додаткової угоди до договору оренди землі, право оренди на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №18879767 та скасувати його державну реєстрацію;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 25.10.2017 між ГУ Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223384100:04:001:0060 площею 40,2957 га на території Ковалинської сільської ради, Переяслав-Хмельницького району, Київської області, з урахуванням додаткової угоди до договору оренди землі, право оренди на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №23091319 та скасувати його державну реєстрацію;

- визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Будагро компані" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223385000:03:001:0098 площею 18,0806 га на території Переяславської сільської ради, Переяслав-Хмельницького району, Київської області, з урахуванням додаткової угоди до договору оренди землі, право оренди на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №22160962 та скасувати його державну реєстрацію.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.03.2019 позовну заяву заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області залишено без руху, виявлені недоліки постановлено усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.

08.04.2019 через канцелярію господарського суду Київської області від заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, згідно якої прокурор надав пояснень стосовно виявлених судом недоліків, зокрема щодо вимог про скасування державної реєстрації договорів та, відповідно, вказав про відсутність потреби у заявлені таких вимог, як наслідок, у сплаті судового збору за ці вимоги.

З огляду на приведення заявлених вимог у відповідність з розміром сплаченого судового збору прокурором заявлено вимоги про визнання недійсними:

- наказу Головного управління Держземагентства у Київській області №10-18689/15-16-сг від 08.09.2016, яким ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3223387400:05:008:0120 площею 35,4075 га із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства на території Ташанської сільської ради, Переяслав-Хмельницького району, Київської області;

- наказу Головного управління Держземагентства у Київській області №10-27870/15-16-сг від 28.12.2016, яким ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3223385000:03:001:0098 площею 18,0806 га із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства на території Переяславської сільської ради, Переяслав-Хмельницького району, Київської області;

- наказу Головного управління Держземагентства у Київській області №10-17588/15-16-сг від 20.09.2017, яким ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3223384100:04:001:0060 площею 40,2957 га із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства на території Ковалинської сільської ради, Переяслав-Хмельницького району, Київської області;

- договору оренди земельної ділянки, укладеного 05.12.2016 між ГУ Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223387400:05:008:0120 площею 35,4075 га на території Ташанської сільської ради, Переяслав-Хмельницького району, Київської області, з урахуванням додаткової угоди до договору оренди землі, право оренди на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №17962586;

- договору оренди земельної ділянки, укладеного 24.01.2017 між ГУ Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223385000:03:001:0098 площею 18,0806 га на території Переяславської сільської ради, Переяслав-Хмельницького району, Київської області, з урахуванням додаткової угоди до договору оренди землі, право оренди на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №18879767;

- договору оренди земельної ділянки, укладеного 25.10.2017 між ГУ Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223384100:04:001:0060 площею 40,2957 га на території Ковалинської сільської ради, Переяслав-Хмельницького району, Київської області, з урахуванням додаткової угоди до договору оренди землі, право оренди на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №23091319;

- договору суборенди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Будагро компані" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223385000:03:001:0098 площею 18,0806 га на території Переяславської сільської ради, Переяслав-Хмельницького району, Київської області, з урахуванням додаткової угоди до договору оренди землі, право оренди на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №22160962.

Вказані вимоги також викладено прокурором у поданій разом із заявою про усунення недоліків заявою про зменшення позовних вимог, яку судом залишено без розгляду, як процесуально неспроможну, оскільки збільшено/зменшено може бути лише розмір вимог майнового характеру, тобто під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

До того ж разом із заявою про усунення недоліків прокурором подано клопотання про витребування доказів, а саме в порядку ст. ст. 80, 81 ГПК України від ОСОБА_1 та ТОВ "Будагро компані" належним чином засвідченої копії договору суборенди земельної ділянки, укладеного 08.08.2017 між ОСОБА_1 та ТОВ "Будагро компані" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223385000:03:001:0098 площею 18,0806 га на території Переяславської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, право суборенди на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №22160962.

До вказаного клопотання додано копії: листа ГУ Держегеокадастру у Київській області №10-10-0.15-18685/2-18 від 10.12.2018; службової записки в.о. начальника Відділу у Переяслав-Хмельницькому районі ГУ Держгеокадастру у Київській області №10-11967/0/1-18 від 16.11.2018; листа Відділу з питань державної реєстрації та надання адміністративних послуг Переяслав-Хмельницької РДА Київської області №1-01/327 від 03.04.2019.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.04.2019 у справі №911/643/19 прийнято до розгляду позовну заяву заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави та відкрито провадження у справі, а також:

- призначено на 06.05.2019 підготовче засідання та викликано у нього представників учасників справи;

- витребувано від ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будагро компані" належним чином засвідченої копії договору суборенди земельної ділянки, укладеного 08.08.2017 між ОСОБА_1 та ТОВ "Будагро компані" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223385000:03:001:0098 площею 18,0806 га на території Переяславської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, право суборенди на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №22160962;

- надано прокурору та відповідачам строк для подання додаткових пояснень, доказів, клопотань, а також відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - до 03.05.2019.

Водночас, виходячи зі змісту поданої прокурором заяви про усунення недоліків та її прохальної частини, спрямованої на зміну вимог, що свідчить про зміну предмету позову, судом прийнято подану прокурором позовну заяву для її подальшого розгляд у відповідно сформульованій редакції вимог згідно заяви про усунення недоліків.

03.05.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від ГУ Держгеокадастру у КО надійшли відзив на позовну заяву та клопотання про відкладення розгляду справи.

06.05.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від ОСОБА_1 надійшло клопотання, згідно якого відповідач 2, зокрема, зауважив про неможливість прибуття у судове засідання 06.05.2019 з огляду на перебування поза межами України, відтак йому необхідний додатковий час для збору доказів щодо безпідставності поданого прокурором позову та, власне, подання відзиву на такий позов.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.05.2019 у справі №911/643/19 відкладено підготовче засідання на 27.05.2019.

27.05.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від ОСОБА_1 надійшли відзив на позов та заява про продовження строку на подання доказів з огляду на наявність поважних причин - ненадання ГУ Держегеокадастру відповіді на подані від імені відповідача 2 адвокатські запити.

27.05.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від прокурора надійшла відповідь на відзив. Згідно прохальної частини вказаної відповіді прокурор просив суд:

- визнати недійсним наказ Головного управління Держземагентства у Київській області №10-18689/15-16-сг від 08.09.2016, яким ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3223387400:05:008:0120 площею 35,4075 га із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства на території Ташанської сільської ради, Переяслав-Хмельницького району, Київської області;

- визнати недійсним наказ Головного управління Держземагентства у Київській області №10-27870/15-16-сг від 28.12.2016, яким ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3223385000:03:001:0098 площею 18,0806 га із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства на території Переяславської сільської ради, Переяслав-Хмельницького району, Київської області;

- визнати недійсним наказ Головного управління Держземагентства у Київській області №10-17588/15-16-сг від 20.09.2017, яким ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3223384100:04:001:0060 площею 40,2957 га із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства на території Ковалинської сільської ради, Переяслав-Хмельницького району, Київської області;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 05.12.2016 між ГУ Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223387400:05:008:0120 площею 35,4075 га на території Ташанської сільської ради, Переяслав-Хмельницького району, Київської області, з урахуванням додаткової угоди до договору оренди землі, право оренди на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №17962586 та скасувати його державну реєстрацію;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 24.01.2017 між ГУ Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223385000:03:001:0098 площею 18,0806 га на території Переяславської сільської ради, Переяслав-Хмельницького району, Київської області, з урахуванням додаткової угоди до договору оренди землі, право оренди на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №18879767 та скасувати його державну реєстрацію;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 25.10.2017 між ГУ Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223384100:04:001:0060 площею 40,2957 га на території Ковалинської сільської ради, Переяслав-Хмельницького району, Київської області, з урахуванням додаткової угоди до договору оренди землі, право оренди на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №23091319 та скасувати його державну реєстрацію;

- визнати недійсним договір суборенди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Будагро компані" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223385000:03:001:0098 площею 18,0806 га на території Переяславської сільської ради, Переяслав-Хмельницького району, Київської області, з урахуванням додаткової угоди до договору оренди землі, право оренди на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №22160962 та скасувати його державну реєстрацію.

Пунктами 1, 2 частини 2, частиною 3 статті 46 ГПК України передбачено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі, зокрема: відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог); збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Частина 3 статті 163 ГПК України презюмує, що у разі збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд із відповідною заявою.

З огляду на вказане, оскільки процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв/клопотань про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, у тому числі і разом із відповіддю на відзив чи у її змісті, тоді як жодного обґрунтування щодо зміни предмета позову та заявлених трьох вимог про скасування державної реєстрації договорів із зазначенням правових підстав на те і доплатою судового збору в частині цих вимог подана прокурором відповідь на відзив не містить, суд дійшов висновку про залишення без розгляду вказаної відповіді в частині сформульованої у прохальній частині редакції позовних вимог.

У підготовчому засіданні 27.05.2019, з урахуванням наведених відповідачем 2 причин поважності пропуску строку на подання відзиву та усної заяви представника про поновлення такого строку, судом поновлено строк на подання ОСОБА_1 відзиву і прийнято такий відзив до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.05.2019 у справі №911/643/19 відкладено підготовче засідання на 10.06.2019.

10.06.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від ОСОБА_1 надійшли:

- клопотання про закриття провадження у справі з огляду на непідвідомчість такого спору господарському суду;

- клопотання, згідно якого відповідачем 2 наведено об`єктивні обставини, що перешкоджали йому подати у встановлений строк листи і відповіді ГУ Держегеокадастру у Київській області на спростування наведених у позові обставин, а тому ОСОБА_1 просив визнати поважними причини неподання у строк: відповідей ГУ Держегеокадастру у Київській області від 24.05.2019 №29-10-0.223-7095/2-19, від 24.05.2019 №2-10-0.223-7094/2-19, від 24.05.2019 №29-10-0.223-7093/2-19, від 07.06.2019 №29-10-0.223-7690/2-19 із додатками до них.

Приписами ч.ч. 3, 4, 8 ст. 80 ГПК України унормовано, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Так, вказані вище приписи презюмують право, зокрема, відповідача подати докази та визначають строк на вчинення такої процесуальної дії - разом з відзивом, а у разі ж неможливості подати докази у відповідний строк особа вправі скористатись унормованою ч. 4 ст. 80 ГПК України можливістю та обґрунтувати поважність причин пропуску такого строку.

З огляду на вказаний вище порядок подання доказів, враховуючи відповідні пояснення поважності причин та незалежної від ОСОБА_1 об`єктивної обставини, що перешкодила йому подати разом з відзивом копії вказаних вище документів, у підготовчому засіданні 10.06.2019 суд дійшов висновку про поновлення строку на подання доказів та долучення їх до матеріалів справи.

Також занесеною до протоколу судового засідання від 10.06.2019 у справі №911/643/19 ухввалою суду продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.06.2019 у справі №911/643/19 відкладено підготовче засідання на 09.07.2019.

Водночас, 10.06.2019 електронною поштою та 13.06.2019 засобами поштового зв`язку через канцелярію Господарського суду Київської області від прокурора надійшли відповідь на відзив ОСОБА_1 та заява про закриття провадження у справі в частині вимоги про визнання недійсним договору суборенди у зв`язку з розірванням такого договору та, відповідно, відсутністю предмету спору у відповідній частині. Також прокурор просив повернути судовий збір за подання позову в частині вказаної вимоги.

09.07.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від ОСОБА_1 надійшли заперечення на відповідь прокурора на відзив.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.07.2019 у справі №911/643/19 відкладено підготовче засідання на 22.07.2019.

19.07.2019 електронною поштою та 22.07.2019 засобами поштового зв`язку через канцелярію Господарського суду Київської області від прокурора надійшли заява про зменшення позовних вимог (вих. №34-03-8382 від 12.07.2019) та клопотання про залишення без розгляду поданої раніше прокурором заяви про закриття провадження у зв`язку із поданням заяви про зменшення позовних вимог.

Зі змісту вказаної заяви слідує, що необхідність у зменшенні позовних вимог викликано обставинами припинення дії договору суборенди його сторонами у добровільному порядку, а тому прокурор виклав зміст позовних вимог без вимоги про визнання недісним договору суборенди. Також прокурор просив повернути судовий збір за подання позову в частині вказаної вимоги.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.07.2019 у справі №911/643/19 відкладено підготовче засідання на 27.08.2019.

27.08.2019 засобами поштового зв`язку через канцелярію Господарського суду Київської області від прокурора надійшла відповідь на заперечення.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України письмова заява, клопотання чи заперечення підписується заявником або його представником.

Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Втім, подана прокурором у паперовій формі відповідь на заперечення містить підпис виконувача обов`язків керівника Бориспільської місцевої прокуратури О. Немирівського, виконаного не власноручно цієї особою, а за допомогою графічного зображення такого підпису.

Так, підпис - це графічне накреслення, що позначає виконавця підпису та наноситься ним з метою посвідчення та має характерні риси, зокрема: це - посвідчувальний знак обов`язково певної особи; виконується нею власноруч у вигляді графічного креслення; наноситься на документ з метою посвідчення різних фактів та подій.

Водночас технічній спосіб відтворення підпису від власноручного підпису відрізняється тим, що відсутня можливість стверджувати, що документ містить дійсну та реальну волю особи, чий підпис відтворено.

В розрізі наведеного суд звертає увагу на те, що доказів накладення ОСОБА_2 електронного цифрового підпису на відповідь на заперечення суду не надано, тоді як звернення особи до суду повинно вчинятися у спосіб, що виключає будь-які сумніви стосовно справжності та чинності волевиявлення особи на вчинення відповідних дій.

З огляду вказаного суд дійшов висновку про те, що подану прокурором у паперовій формі відповідь на заперечення не підписано, а тому така відповідь прийняттю до розгляду не підлягає.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.08.2019 у справі №911/643/19 підготовче засідання відкладено на 17.09.2019.

17.09.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від ОСОБА_1 надійшла заява про зупинення провадження в даній справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду рішення в справі №587/430/16-ц, що стосується подібних правовідносин у даній справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.09.2019 Заяву ОСОБА_1 про зупинення провадження в справі задоволено та зупинено провадження в означеній справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі №587/430/16-ц.

09.12.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від прокурора надійшло клопотання про поновлення провадження в даній справі з огляду на усунення обставин, що зумовили зупинення провадження справі №911/643/19.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.12.2019 у справі №911/643/19 поновлено провадження в означеній справі та призначено підготовче засідання на 24.12.2019.

23.12.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від ОСОБА_1 надійшла заява про зупинення провадження в даній справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду рішення в справі №912/2385/18, що стосується подібних правовідносин у даній справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.12.2019 зупинено провадження в означеній справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі №912/2385/18.

03.08.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від прокурора надійшло клопотання про поновлення провадження в даній справі з огляду на усунення обставин, що зумовили зупинення провадження справі №911/643/19.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.08.2020 у справі №911/643/19 поновлено загальне позовне провадження в означеній справі та призначено підготовче засідання на 21.09.2020.

21.09.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від ОСОБА_1 надійшла заява про закриття провадження у справі з огляду на непідвідомчість такого спору господарському суду.

Ухвалами Господарського суду Київської області від 21.09.2020 та 12.10.2020 у справі №911/643/19 відкладено підготовче засідання на 12.10.2020 та 23.11.2020 відповідно.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.11.2020 у справі №911/643/19 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.12.2020.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.12.2020 у справі №911/643/19, не розпочинаючи розгляд справи по суті, судом оголошено перерву у судовому засіданні до 12.01.2021, про що зазначено у протоколі судового засідання від 14.12.2020.

Водночас у судовому засіданні 12.01.2021 прокурор заявив клопотання про зупинення провадження у вказаній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку справи №922/1830/19.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.01.2021 у справі №911/643/19 зупинено провадження у справі №911/643/19 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 922/1830/19.

25.08.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від Київської обласної прокуратури надійшло клопотання про поновлення провадження у цій справі з огляду на усунення обставин, що викликали зупинення останнього.

25.08.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від Бориспільської окружної прокуратури надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.09.2023 у справі №911/643/19 поновлено загальне позовне провадження та призначено розгляд справи на 19.09.2023, а також витребувано:

- від учасників справи письмові пояснення щодо врахування при розгляді спору у справі №911/643/19 позиції Великої Палати Верховного Суду згідно постанови від 05.10.2022 у справі №922/1830/19;

- від прокуратури письмові пояснення щодо процесуального статусу Бориспільської місцевої прокуратури Київської області та/або Бориспільської окружної прокуратури як учасників справи №911/643/19.

Також відповідно до змісту вказаної ухвали суд дійшов висновку, що надалі під час розгляду зазначеної справи найменуванням відповідача 1 є Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, оскільки згідно наявних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Головне управління Держгеокадастру у Київській області (ідентифікаційний код 39817550) змінило своє найменування на Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області (ідентифікаційний код 39817550).

18.09.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від ОСОБА_1 надійшли пояснення щодо врахування при розгляді спору у справі №911/643/19 позиції Великої Палати Верховного Суду згідно постанови від 05.10.2022 у справі №922/1830/19, а також клопотання про відкладення розгляду справи.

19.09.2023 електронною поштою через канцелярію Господарського суду Київської області від Бориспільської окружної прокуратури надійшли пояснення, які залишено судом без розгляду, оскільки такі пояснення не підписано з використанням електронного цифрового підпису.

Господарський суд Київської області ухвалою від 19.09.2023 у справі №911/643/19 оголосив перерву у судовому засіданні до 10.10.2023.

21.09.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від Бориспільської окружної прокуратури надійшли пояснення, згідно яких вказано що у зв`язку із законодавчими змінами з 15.03.2021 почала свою роботу Бориспільська окружна прокуратура, яка набула процесуального статусу учасника цієї справи.

Також вказаними поясненнями прокурор зауважив про необхідність врахування при розгляді спору у цій справі позиції Великої Палати Верховного Суду згідно постанови від 05.10.2022 у справі №922/1830/19 в частині віднесення відповідного спору до юрисдикції господарських судів.

29.09.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від ОСОБА_1 надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним наказу та договору оренди щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223387400:05:008:0120 з підстав відсутності предмета спору у відповідній частині, оскільки право оренди відповідача 2 на таку земельну ділянку припинено у зв`язку з розірванням договору оренди.

10.10.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від Бориспільської окружної прокуратури надійшли пояснення, згідно яких прокурор не заперечив проти вказаного вище клопотання відповідача 2 про закриття провадження у справі в частині вимог щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223387400:05:008:0120.

Господарський суд Київської області ухвалою від 10.10.2023 у справі №911/643/19 оголосив перерву у судовому засіданні до 31.10.2023.

У судовому засіданні 31.10.2023 суд дійшов висновку про залишення без розгляду заяви прокурора про зменшення позовних вимог (вих. №34-03-8382 від 12.07.2019) з огляду на те, що вказана заява не відповідає процесуальним вимогам, позаяк збільшено/зменшено може бути лише розмір вимог майнового характеру, тоді як про відмову від вимоги про визнання недійсними договору суборенди прокурором не заявлено, а саме лише виключення такої вимоги з позовних вимог не може бути оцінено судом як відмова позивача від такої вимоги.

Господарський суд Київської області ухвалами від 31.10.2023, 21.11.2023, 18.12.2023 та 30.01.2024 у справі №911/643/19 оголосив перерву у судовому засіданні до 21.11.2023, 18.12.2023, 30.01.2024 та 27.02.2024 відповідно.

22.02.2024. через канцелярію Господарського суду Київської області від ОСОБА_1 надійшли пояснення з процесуальних питань, відповідно до змісту яких відповідач 2 виклав свою позицію щодо суті спору та заявлених вимог.

Приписами ст. 207 ГПК України унормовано, що головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Як слідує зі змісту протоколу судового засідання від 31.10.2023, судом за участю прокурора та представника відповідача 2, після з`ясування наявності у вказаних учасників заяв чи клопотань, які не були заявлені в поважних причин у підготовчому засіданні та отримання відповіді про відсутність таких заяв/клопотань, розпочато розгляд справи по суті.

Оскільки пояснення подано відповідачем 2 після початку розгляду справи по суті, без поважних причин, у судовому засіданні 27.02.2024 суд дійшов висновку про залишення без розгляду відповідних пояснень.

Стосовно ж поданих прокурором та відповідачем 2 клопотань про закриття провадження у справі, з метою вирішення питання про перехід до розгляду справи по суті, суд дійшов таких висновків.

Так, подані до суду 10.06.2019 та 21.09.2020 ОСОБА_1 заяви про закриття провадження у цій справі мотивована тим, що на час звернення прокурора до суду із вказаним позовом відповідач 2 не реалізував свій намір на стовернення фермерського господарства, тоді як земельні ділянки отримано ним в оренду як громадянином фізичною особою, а не господарюючим суб`єктом.

З огляду на вказане відповідач 2 вважає, що спір у цій справі підлягає розгляду цивільною юрисдикцією, а тому просить закрити провадження у справі №911/643/19 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Відповідно до пп. 1, 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

- справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

У постанові від 05.10.2022 у справі №922/1830/19 (провадження №12-91гс20) Велика Палата Верховного Суду, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики:

- відступила від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 619/1680/17-ц, від 3 квітня 2019 року у справі № 621/2501/18, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 12 травня 2020 року у справі № 357/1180/17, стосовно належності до цивільної юрисдикції спорів про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства;

- зазначала, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.

Так, згідно викладеної у зазначеній постанові позиції Великої Палати Верховного Суду у спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа), адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб- підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання.

З огляду на вказане суд дійшов висновку про відсутність підстав як для задоволення відповідного клопотання ОСОБА_1 , так і для закриття провадження у цій справі у порядку п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Своєю чергою, подаючи 13.06.2019 до суду заяву про закриття провадження у справі в частині вимоги про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 3223385000:03:001:0098, прокурор мотивував таке клопотання тим, що згідно наданих відповідачем 2 разом з відзивом доказів, зокрема копії угоди від 03.05.2019, вказаний договір розірвано сторонами після відкриття провадження у цій справі, а тому предмет спору у відповідній частині припинив своє існування, що є підставою для застосування п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Вказані мотиви та позицію щодо необхідності закриття провадження у справі в частині вимоги про визнання недійсним договору суборенди відповідач 2 виклав у змісті поданого ним відзиву на позов, де серед іншого здійснив посилання на постанову Верховного Суду від 23.12.2015 у справі №918/144/15 та зауважив, що визнати недійсним можна лише діючий договір.

Також відсутність предмету спору, як підставу для закриття провадження у справі у порядку п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, відповідачем 2 покладено в основу обґрунтування власного клопотання про закриття провадження у справі, поданого до суду 29.09.2023.

Відповідно до мотивів такого клопотання предметом спору у вказаній справі є, зокрема, право оренди відповідача 2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223387400:05:008:0120, яке виникло на підставі договору оренди земельної ділянки від 05.12.2016.

Поряд з тим, за доводами відповідача 2, після відкриття провадження у цій справі наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області №10-6159/15-19-сг від 29.08.2019 припинено право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3223387400:05:008:0120, відтак укладеною 06.09.2019 між ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру у Київській області угодою достроково розірвано договір оренди відповідної земельної ділянки та повернуто останню згідно акта від 06.09.2019.

Копії вказаних наказу, угоди та акта додано до відповідного клопотання про закриття провадження у справі.

Отже, відповідач 2 вважає, що право оренди як предмет спору припинило своє існування в процесі розгляду цієї справи, що є підставою для закриття провадження у відповідній частині про визнання недійсним наказу та договору щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223387400:05:008:0120.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Водночас законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення і для такого визнання з огляду на приписи статті 5 ЦК України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору, відтак, оскільки предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, укладення сторонами додаткової угоди про припинення такого договору та повернення майна не може розцінюватися як підстава для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Вказану позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №905/1227/17 (провадження № 12-112гс18), яка серед іншого відступила від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленій постанові Верховного Суду України від 23.12.2015 у справі №918/144/15 (провадження №3-1143гс15), а також сформулювала висновок щодо застосування норм права - розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотань прокурора та відповідача 2 про закриття провадження у справі у порядку п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України в частині вимог про:

- визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 3223385000:03:001:0098;

- визнання недійсним наказу та договору оренди щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223387400:05:008:0120, та як наслідок про відмову у задоволенні таких клопотань.

Крім того у відзиві на позов відповідачем 2 зауважено про те, що в порушення ч.ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор не навів та не долучив до матеріалів справи жодного доказу на підтвердження порушення інтересів держави, як і відсутній в матеріалах справи доказ повідомлення Держгеокадастру, як відповідного суб`єкта владних повноважень, про майбутнє звернення прокурора до суду із відповідним позовом.

Так, на переконання ОСОБА_1 , прокурор не долучив до матеріалів жодних доказів на підтвердження нездійснення Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру, яка іменується як Держегеокадастр, передбачених Положенням "Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015, повноважень у сфері державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства.

Також, за доводами відповідача 2, згідно пункту 8 Положення «Про Головне управління Держгеокадастру у Київській області», затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 №308, повноваження щодо скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Київській області належить голові Держгеокадастру або Міністру аграрної політики та продовольства України у разі відмови скасувати такий наказ головою Держгеокадастру.

Отже, ОСОБА_1 вважає, що прокурор штучно намагається створити підстави для пред`явлення такого позову, безпідставно перебираючи на себе повноваження інших суб`єктів, відтак прокурором необґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави щодо відповідного позову та не доведено обставин нездійснення уповноваженим органом - Держгеокадастром, наданих йому повноважень у сфері контролю за дотримання земельного законодавства.

Своєю чергою прокурор як у змісті позову, так і згідно відповіді на відзив, мотивуючи підстави звернення з позовом в інтересах держави, зазначив, що Положенням "Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 та Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" Головне управління Держгеокадастру у Київській області та Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру не наділені повноваженнями щодо звернення до суду із позовами про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування з питань розпорядження землею, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок державної та комунальної власності, а також їх повернення з чужого незаконного володіння.

Так, за доводами прокурора, згідно підпункту 14 пункту 4 Положення «Про Головне управління Держгеокадастру у Київській області», затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 №308, держава як власник спірних земель делегувала ГУ Держгеокадастру у Київській області повноваження щодо здійснення права власності від її імені та в її інтересах виключно у спосіб та у межах, передбачених законом, відтак цей орган не може самостійно скасовувати власні накази після їх реалізації та визначено прокурором у якості відповідача.

Зважаючи на вказане, прокурор зауважив, що на час звернненя до суду із вказаним позовом відсутній орган, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, а тому прокурор пред`явив такий позов у інтересах держави самостійно як позивач.

Оцінюючи вказані вище доводи в розрізі дотримання прокурором передбаченого законом порядку звернення до суду із цим позовом, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно ч. ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Згідно з частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції станом на дату звернення прокурора до суду) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Системне тлумачення вказаної норми з урахуванням ч. ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України дозволяє дійти висновку, що підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті.

Згідно викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 позиції, зокрема, якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України.

Так, законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення:

- захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.

Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив таку відсутність, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу, відтак процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону застосовується до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Тобто, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

Незгода з наведеним у позовній заяві обґрунтуванням прокурора щодо визначеної ним підстави представництва, як і неподання прокурором доказів відсутності органів влади, які мають повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, не є підставою для залишення позову без розгляду.

Подібні висновки зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26.06.2019 у справі №587/430/16 (провадження №14-104цс19), від 15.01.2020 у справі №698/119/18 (провадження №14-350цс19) та від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, відступів від яких станом на час розгляду спору та ухвалення рішення у цій справі не зроблено.

Зокрема у постанові від 15.01.2020 у справі №698/119/18 (провадження №14-350цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо ГУ Держгеокадастру є одним зі співвідповідачів, наказ якого оскаржується через недотримання вимог законодавства щодо передання земельної ділянки в користування для ведення фермерського господарства, потрібно вважати, що прокурор належно обґрунтував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, тобто навів підставу для представництва інтересів держави.

Відступів від вказаної позиції станом на час розгляду спору та ухвалення рішення у цій справі не зроблено.

Враховуючи наведене та зазначення прокурором мотивів звернення до суду із вказаним позовом в інтересах держави у якості самостійного позивача, суд дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача 2 стосовно недотримання прокурором порядку звернення до суду із вказаним позовом, зокрема ненадіслання повідомлення до уповноваженого органу.

Вказане свідчить про відсутність підстав для залишення поданого у даній справі позову без розгляду, тоді як перевірка обставин порушення інтересів держави у спірних правовідносинах та визначення відповідно уповноваженого на представництво органу або його відсутність здійснюється під час розгляду справи по суті, наслідком чого, у разі встановлення відсутності порушення інтересу держави, як і звернення прокурора в інтересах неналежного позивача, є прийняття рішення про відмову у позові, а не залишення позову без розгляду.

У судове засідання 27.02.2024 представник відповідача 3 не з`явився, як і не надало ТОВ "Будагро компані" відзиву на позовну заяву згідно ст. 165 ГПК України та жодних доказів у справі, хоча про про розгляд даної справи товариство було належним чином повідомлено, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення товариству, зокрема, ухвали про відкриття провадження у зазначеній справі.

У судовому засіданні 27.02.2024, закінчивши з`ясування обставин та перевірку їх доказами, суд оголосив про перехід до судових дебатів, по завершенні яких вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд

ВСТАНОВИВ:

18.03.2016 громадянин України ОСОБА_1 (номер картки платника податків НОМЕР_1 ) (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до ГУ Держгеокадастру у Київській області із заявами за вхідними номерами №№К-7577/0/5-16, К-7578/0/5-16 та К-7579/0/5-16, якими просив відповідно до статті 123 Земельного кодексу України надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду терміном на 49 років для ведення фермерського господарства, відповідно:

- орієнтовною площею 41,0000 га на території Ковалинської сілької ради, Переяслав-Хмельницького р-ну, Київської області;

- орієнтовною площею 44,0000 га на території Переяславської сілької ради, Переяслав-Хмельницького р-ну, Київської області;

- орієнтовною площею 36,0000 га на території Ташанської сілької ради, Переяслав-Хмельницького р-ну, Київської області.

В матеріалах справи наявні копії зазначених заяв, а також копії доданих до них: обґрунтування розмірів земельних ділянок зі схеами їх розташування; паспорту, картки фізичної особи-платника податків та трудової книжки ОСОБА_1

21.03.2016 за результатами розгляду вказаних заяв ГУ Держгеокадастру у Київській області наказами за вихідними номерами №№10-4288/15-16-сг, 10-4286/15-16-сг, 10-4291/15-16-сг від 21.03.2016 надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства, відповідно:

- орієнтовною площею 36,0000 га на території Ташанської сілької ради, Переяслав-Хмельницького р-ну, Київської області. Копії вказаних наказів наявні в матеріалах справи.

Надалі, на підставі відповідно поданих ОСОБА_1 06.09.2016, 21.12.2016 та 13.09.2017 клопотань і заяви Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області видано накази, а саме:

- №10-18689/15-16-сг від 08.09.2016, яким ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та надано вказаному громадянину в оренду із земель сільськогосподарського призначення державної власності земельну ділянку з кадастровим номером 3223387400:05:008:0120 площею 35,4075 га із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства на території Ташанської сільської ради, Переяслав-Хмельницького району, Київської області;

- №10-27870/15-16-сг від 28.12.2016, яким ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та надано вказаному громадянину в оренду із земель сільськогосподарського призначення державної власності земельну ділянку з кадастровим номером 3223385000:03:001:0098 площею 18,0806 га із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства на території Переяславської сільської ради, Переяслав-Хмельницького району, Київської області;

- №10-17588/15-17-сг від 20.09.2017, яким ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та надано вказаному громадянину в оренду із земель сільськогосподарського призначення державної власності земельну ділянку з кадастровим номером 3223384100:04:001:0060 площею 40,2957 га із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства на території Ковалинської сільської ради, Переяслав-Хмельницького району, Київської області (далі - накази, відповідно, за номерами 10-18689/15-16-сг, 10-27870/15-16-сг, 10-17588/15-17-сг/спірні накази).

Також згідно спірних наказів, копії яких додано до позовної заяви, зокрема, встановлено річний розмір орендної плати за користування такими земельними ділянками та доручено укласти договори оренди земельної ділянки.

05.12.2016 між ГУ Держгеокадастру у Київській області як орендодавцем та ОСОБА_1 як орендарем укладено договір оренди земельної ділянки №30/57-16-ДО (далі - спірний договір оренди від 15.12.2016), пунктом 1 якого погоджено, що орендодавець згідно наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області від 08.09.2016 №10-18689/15-16-сг надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) загальною площею 35,4075 га, яка знаходиться на території Ташанської сільської ради, Переяслав-Хмельницького району, Київської області.

Пунктами 2, 4, 8, 9, 15 вказаного договору, з урахуванням додаткової угоди від 06.02.2017, сторони погодили такі умови оренди:

- в оренду передається: земельна ділянка кадастровий номер 3223387400:05:008:0120, площею 35,4075 га, в тому числі пасовищ - 35,4075 га;

- форма власності - державна;

- договір оренди укладено строком на 49 (сорок дев`ять) років;

- за користування вказаною земельною ділянкою встановлюється річний розмір орендної плати в розмірі 3 (трьох) відстоків від середнього розміру нормативної грошової оцінки пасовищ по Київській області;

- цільове призначення земельної ділянки (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель) - землі сільськогосподарського призначення, для ведення фермерського господарства.

24.01.2017 між ГУ Держгеокадастру у Київській області як орендодавцем та ОСОБА_1 як орендарем укладено договір оренди земельної ділянки №2/57-17-ДО (далі - спірний договір оренди від 24.01.2017), пунктом 1 якого погоджено, що орендодавець згідно наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області від 28.12.2016 №10-27870/15-16-сг надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) загальною площею 18,0806 га, яка знаходиться на території Переяславської сільської ради, Переяслав-Хмельницького району, Київської області.

Пунктами 2, 4, 8, 9, 15 вказаного договору, з урахуванням додаткової угоди від 02.03.2017, сторони погодили такі умови оренди:

- в оренду передається: земельна ділянка кадастровий номер 3223385000:03:001:0098, площею 18,0806 га, в тому числі ріллі - 18,0806 га;

- форма власності - державна;

- договір оренди укладено строком на 49 (сорок дев`ять) років;

За доводами прокурора, земельну ділянку з кадастровим номером 3223385000:03:001:0098 ОСОБА_1 08.08.2017 передав ТОВ "Будагро компані" у суборенду строком на 48 років.

25.10.2017 між ГУ Держгеокадастру у Київській області як орендодавцем та ОСОБА_1 як орендарем укладено договір оренди земельної ділянки №47/57-17-ДО (далі - спірний договір оренди від 25.10.2017), пунктом 1 якого погоджено, що орендодавець згідно наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області від 20.09.2017 №10-17588/15-17-сг надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) загальною площею 40,2957 га, яка знаходиться на території Ковалинської сільської ради, Переяслав-Хмельницького району, Київської області.

- в оренду передається: земельна ділянка кадастровий номер 3223384100:04:001:0060, площею 40,2957 га, в тому числі ріллі - 40,2957 га;

- форма власності - державна;

- договір оренди укладено строком на 25 (сорок дев`ять) років;

- за користування вказаною земельною ділянкою встановлюється річний розмір орендної плати в розмірі 4 (чотирьох) відстоків від середнього розміру нормативної грошової оцінки ріллі по Київській області, в сумі 51530,38 грн;

На підтвердження наведених обставин до матеріалів справи прокурором долучено копії спірних договорів, а також копії актів приймання-передачі об`єкта оренди, якими ОСОБА_1 передано у користування для ведення фермерського господарства земельні ділянки за кадастровими номерами: 3223387400:05:008:0120, 3223385000:03:001:0098, 3223384100:04:001:0060 (далі - спірні земельні ділянки).

Право оренди на вказані земельні ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно шляхом внесення державним реєстратором записів про інше речове право, відповідно:

- 09.12.2016 за №17962586 (право оренди) - щодо земельної ділянки за кадастровим номером 3223387400:05:008:0120;

- 02.02.2017 за №18879767 (право оренди) та 23.082017 за №22160962 (право суборенди) - щодо земельної ділянки за кадастровим номером 3223385000:03:001:0098;

- 27.10.2017 за №23091319 (право оренди) - щодо земельної ділянки за кадастровим номером 3223384100:04:001:0060.

На підтвердження відповідних обставин прокором до позовної заяви додано інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 10.12.2018 за №№148860221, 148860180 та 148860123 (далі - інформаційні довідки №№№148860221, 148860180 та 148860123).

Водночас суду не надано витребуваної ним у відповідачів 2, 3 копії договору суборенди земельної ділянки, укладеного 08.08.2017 між ОСОБА_1 та ТОВ "Будагро компані" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223385000:03:001:0098 площею 18,0806 га на території Переяславської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, на підставі якого зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №22160962 право суборенди на вказану земельну ділянку (далі - спірний договір суборенди від 08.08.2017).

Мотивуючи звернення до суду із відповідним позовом, прокурор зауважив на встановленні порушень вимог земельного законодавства під час оформлення права оренди ОСОБА_1 на спірні земельні ділянки, а саме:

- повторна реалізація ОСОБА_1 права на отримання земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства в позаконкурсному порядку - без проведення земельних торгів;

- ненадання оцінки таким обставинам ГУ Держгеокадастру у КО при вирішенні питання про надання дозволу на розробку документації із землеустрою і, як наслідок, задоволення клопотань, що не відповідали ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство»;

- укладення спірних договорів оренди від 15.12.2016, 24.01.2017, 25.10.2017 та спірного договір суборенди від 08.08.2017 на підставі незаконних наказів ГУ Держгеокадастру у КО та без проведення нормативної грошової оцінки переданих у користування спірних земельних ділянок.

Так, в розрізі обставин повторної реалізації відповідачем 2 права на отримання земель для ведення фермерського господарства прокурор, посилаючись на ст.ст. 116, 124, ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України та ст.ст. 1, 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство», зазначив про те, що передача громадянину земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів (аукціону) здійснюється лише у разі надання таких земель для створення фермерського господарства, а не для розширення вже існуючого, яке своєю чергою, після його державної реєстрації, має право на отримання додаткової земельної ділянки/ділянок, але як юридична особа.

Зокрема прокурором у позовній заяві процитовано зміст ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, згідно якої не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) права на земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Водночас, посилаючись на статті 7, 12 Закону України «Про фермерське господарство» та статті 116, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, прокурор зауважив, що громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати лише один раз, тоді як додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах шляхом участі у торгах.

Попри вказане, як зауважив прокурор, на час прийняття ГУ Держгеокадастру у КО спірних наказів про передачу для ведення фермерського господарства земель державної власності у користування ОСОБА_1 останній вже мав на праві оренди 16 земельних ділянок, переданих йому у користування протягом 2012-2016 років для ведення фермерського господарства на територіях різних сілких рад та районів, зокрема у Тетіївському, Володарському та Баришіському районах Київській області.

В підтвердження вказаних обставин до позовної заяви прокурором долучено інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (фізичної особи з РНКПО 2729309039) від 10.12.2018 за №14886078 (далі - інформаційна довідка від 10.12.2018 за №14886078).

Поряд з тим, згідно аргументів прокурора, з метою оформлення права оренди на вказані земельні ділянки 04.05.2012 відповідачем 2 створено Фермерське господарство «К-Агро», керівником якого і став сам ОСОБА_1 , який станом на момент звернення про надання спірних земельних ділянок у користування був як засновником у 11 юридичних особах, що мають своїми основними видами діяльності підприємництво у сільському господарстві - вирощування зернових та овочів, так і керівником ще у 4 юридичних особах з основним видом діяльності - сільськогосподарська діяльність.

В підтвердження наведених обставин до позову прокурором долучено витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань:

- від 10.12.2018 за №1004754881 станом на 21.03.2016 за критерієм пошуку - реєстраційний номер облікової картки платника податків - керівника юридичної особи;

- від 10.12.2018 за №1004754876 станом на 21.03.2016 за критерієм пошуку - реєстраційний номер облікової картки платника податків - засновника-фізичної особи.

Зокрема, прокурор зазначив, що у користуванні СТОВ «Цукровик», генеральним директором якого з 01.03.2001 є ОСОБА_1 , перебуває понад 3 000 земельних ділянок сільськогосподарського призначення загалом площею понад 10 000 га на території Чернігівської області, тоді як сам ОСОБА_1 на час звернення до ГУ Держгеокадастру у Київській області із заявами про отримання спірних земельних ділянок для ведення фермерського господарства вже був керівником ФГ «К-Агро» та мав у оренді отримані на позаконкурсній основі земельні ділянки загалом площею 118,8322 га.

З огляду на вказані обставини прокурор зазначив, що ОСОБА_1 у поданих заявах виклав формальне обґрунтування на отримання спірних земельних ділянок, оскільки:

- не зазначив дані про кількість членів фермерського господарства та наявності у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність;

- не обґрунтував розмірів вищевказаних земельних ділянок з урахуванням перспективи діяльності фермерського господарства, зокрема; не навів доказів наявності сільськогосподарської техніки та ніших засобів для обробітку землі, не обґрунтував необхідність таких великих площ землі;

- не конкретизовано наявність матеріальних ресурсів, бізнес плану, що включав би характеристику підприємницької діяльності, управління, фінансове планування діяльності, рентабельність виробництва та оцінка можливих ризиків.

Вказуючи на відсутність у ОСОБА_1 та ФГ «К-Агро» будь-яких виробничих потужностей на території Переяслав-Хмельницького району та сільськогосподарської техніки для ведення фермерського господарства, прокурор послався на витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також долучив до позовної заяви копії листа Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області №10-03-10/8391 від 17.09.2018 та листа Переяслав-Хмельницького Пенсійного фонду України Київської області №7133/09 від 19.09.2018, згідно якого ФГ «К-Агро» не подавало звітність, починаючи з дати реєстрації.

Вказані вище обставини, за доводами прокурора, ГУ Держгеокадастру у Київській області не врахувало та не перевірило при вирішенні питання про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку технічної документації із землеустрою, тоді як згідно листа №10-10-0.222-14350/2-18 від 19.09.2018 вказаний орган повідомив, що торги щодо спірних земельних ділянок, наданих ОСОБА_1 не проводились.

За таких обставин прокурор вважає, що надання ОСОБА_1 на позаконкурсній основі інших земельних ділянок сільськогосподарського призначення на територіях Переяславської, Ташанської та Ковалинської сільських рад Київської області суперечить Закону України «Про фермерське господарство» та Земельному кодексу України, відтак, на переконання прокурора з посиланням на ст.ст. 16, 21 Цивільного кодексу України та ст. 152 Земельного кодексу України, накази ГУ Держгеокадастру у Київській області не відповідають вимогам законодавства, а тому підлягають визнанню недійсними.

Стосовно ж інших порушень, допущених під час передачі ОСОБА_1 земельних ділянок та укладення спірних договорів, прокурор послався на ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» та зауважив, що однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата, відсутність якої, як і порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 Закону України «Про оренду землі» є підставою для відмови в державній реєстрації договору та визнання його недійсним.

З огляду на вказане прокурор зауважив, що згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі» у разі визначення розміру орендної плати проводиться нормативна грошова оцінка земельних ділянок, а дотримання такого порядку є чинником економічного регулювання земельних відносин та визначення обґрунтованих надходжень до місцевих бюджетів.

Однак, за доводами прокурора, згідно інформації відділу у Переяслав-Хмельницькому районі ГУ Держегеокадстру у Київській області технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок за кадастровими номерами: 3223387400:05:008:0120, 3223385000:03:001:0098, 3223384100:04:001:0060 до фонду місцевої документації не передавлась, а за інформацією Переяслав-Хмельницької районної ради упродовж 2016-2018 років ОСОБА_1 не звертався до ради стосовно погодження та затвердження нормативної грошової оцінки спірних земельних ділянок.

В підтвердження наведеного до позову прокурором долучено копії листа Відділу у Переяслав-Хмельницькому районі ГУ Держегеокадстру у Київській області №637 від 30.11.2018 та листа Переяслав-Хмельницької районної ради №206 від 29.11.2018.

За таких обставин прокурор вважає, що спірні договори оренди та суборенди відповідно до ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України та ст. 152 ЗК України підлягають визнанню недійсними.

В розрізі вказаного, посилаючись на ст.ст. 16, 1212 ЦК України, ст. 152 ЗК України, ст. 34 Закону України «Про оренду землі», прокурор зауважив, що розташовані на територіях Переяславської, Ташанської та Ковалинської сільських рад Київської області спірні земельні ділянки повинні бути повернуті державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

Стосовно порушення інтересів держави і суспільства, в розрізі вказаних вище обставин, прокурор зазначив, що незаконне надання в оренду ОСОБА_1 спірних земельних ділянок порушує інтереси держави в сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів, суперечить державній політиці у сфері земельних відносин, оскільки:

- надання у користування землі у такий спосіб фактично спрямовано на набуття прав на земельні ділянки у позаконкурентному порядку одним господарюючим суб`єктом для розширення вже існуючого фермерського господарства;

- не забезпечено застоування ринкових ставок орендної плати за землю, що завдає істотної шкоди інтересам держави;

- у зв`язку з укладенням спірних договорів держава позбавлена можливості визначити орендаря, який би запропонував кращі пропозиції щодо орендної плати та інших зобов`язань, зокрема інвестиційного характеру, тоді як інші громадяни позбавлені можливості займатись фермерським господарством та, відповідно, забезпечувати робочими місцями членів родини по місцю проживання.

Вказане, на переконання прокурора, безумовно становить суспільний інтерес, який також полягає у поверненні у розпорядження держави земельних ділянок, як умови реалізації функцій з підтримки фермерства та забезпечення рівності можливостей всіх суб`єктів набути право оренди земельних ділянок на конкурентних засадах, що явно переважає приватний інтерес ОСОБА_1 на використання спірних земельних ділянок.

Беручи до уваги все викладене вище, а також те, що законним розпорядником спірних земельних ділянок - ГУ Держгеокадстру у Київській області, допущено порушення вимог закону, які самостійно усунути такий орган не має змоги, оскільки не скасовує власні накази, тоді як Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру і її територіальні органи не мають повноважень на пред`явлення позовів з метою усунення виявлених порушень та відновлення прав держави, а жодний інший уповноважений на те орган державної влади з такою метою до суду не звернувся, прокурор вважає, що наявні всі правові підстави для представництва у цьому спорі інтересів держави безпосередньо прокурорм як позивачем, що і стало підставою для заявлення прокурором згідно цього позову вимог про визнання недійсними:

Поряд з тим, усуваючи недоліки позовної заяви, зокрема, в частині первинно заявлених вимог про скасування державної реєстрації договорів, прокурор зауважив, що необхідності у заявленні таких додаткових вимог немає, оскільки внаслідок задоволення вимог про визнання недійсними наказів та договорів з урахуванням ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення суду стане підставою для проведення відповідних реєстраційних дій та відновлення порушених прав.

У зв`язку із наведеним прокурором у змісті заяви про усунення недоліків та її прохальної частини сформульовано ті вимоги про визнання недійсними наказів та договорів, які прийнято судом до розгляду.

Не погоджуючись із вказаними доводами прокурора та заявленими ним вимогами, ГУ Держгеокадастру у Київській області згідно поданого ним відзиву зазначило, що до клопотань про надання дозволу на розробку документації із землеустрою ОСОБА_1 надано усі передбачені Земельним кодексом України та законом України «Про фермерське господарство» документи, тоді як закон не вимагає від заявника окремого письмового викладення конкретних перспектив діяльності фермерського господарства.

До того ж, посилаючись на статей 5, 7 Закону України «Про Фермерське господарство», відповідач 1 зауважив про те, що:

- позивачем не враховано, що можливість набуття членства у фермерському господарстві є правом, а не обов`язком родичів або членів сім`ї засновника фермерського господарства, як наслідок відомості про кількість членів ФГ зазначаються у випадку планування особою залучити до участі у фермерському господарстві відповідних громадян;

- якщо особою на момент подання заяви прийнято рішення про одноосібне створення та ведення фермерського господарства, то відсутні підстави вимагати від особи інформацію про ймовірних членів фермерського господарства;

- законом не встановлено обмежень, що одна фізична особа може створити лише одне фермерське господарство.

Водночас, за доводами відповідача 1, згідно ст. 123 Земельного кодексу України підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою може бути лише відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів та іншої затвердженої у передбаченому законом порядку документації, тоді як на стадії надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою та ГУ Держгеокадастру у Київській області не може та не зобов`язане перевіряти наявність/відсутність техніки у заявника, а вказане не визначено законом як підстава для відмови та не впливає на прийняття рішень розпорядником землі.

З огляду на вказане та відсутність підстав для відмови у передачі земельних ділянок ГУ Держгеокадастру у Київській області зауважило, що ним в межах наданих повноважень та з урахуванням вимог закону видано накази про надання дозволу на розробку документації із землеустрою.

Крім того ГУ Держгеокадастру у Київській області зазначило, що прийняті ним накази є ненормативними актами, що вичерпали свою дію укладенням договорів, а тому позов прокурора у відповідній частині задоволенню не підлягає.

На переконання відповідача 1 самостійне звернення до суду прокурора як позивача не відповідає законодавчим вимогам, оскільки представництво інтересів держави у вказаному спорі здійснює Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, а прокурор при пред`явденні вказаного позову не навів підстав, відповідно до яких ним було здійснено контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності згідно вимог Закону України «Про державний контроль за використанням і охороною земель».

З наведених доводів та аргументів ГУ Держгеокадастру у Київській області просить відмовити у задоволенні вимог прокурора повністю.

Своєю чергою ОСОБА_1 заперечив проти позову прокурора з огляду на те, що він мав право на отримання спірних земельних ділянок без проведення торгів, оскільки дозволи на розробку проектів землеустрою щодо вказаних земельних ділянок ГУ Держгеокадастру у Київській області надано 21.03.2016, тобто до набрання чинності Законом України від 18.02.2016 №1012-VIII "Про внесення змін до ЗК України щодо проведення земельних торгів", згідно якого з 03.04.2016 земельні ділянки для ведення фермерського господарства було виключено з переліку земель, які не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Як зауважив відповідач 2, аналіз норм Земельного кодексу України свідчить про те, що ними встановлено право громадянина на отримання в оренду земельних ділянок, а не однієї земельної ділянки, а тому є безпідставними припущення прокурора про можливість отримання в оренду лише однієї земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

Також, за доводами відповідача 2, згідно ч. 13 ст. 123 ЗК України підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів, обставин стосовно чого прокурор не навів у позові.

Отже, на переконання відповідача 2, спірні накази прийнято ГУ Держгеокадастру у Київській області відповідно вимог законодавства, а тому не вбачається підстав для визнання їх недійсними, як і не є ефективним такий спосіб захисту як визнання недійсними виконаних вже наказів з урахуванням укладених договорів оренди.

Відповідач 2 зауважив, що в основу заявлених вимог прокурором покладено приписи ч. 1 ст. 1, ч. 3 ст. 7 та ст. 8 Закону України «Про фермерське господарство» в редакціях, що діяли до 30.04.2016, тобто втратили чинність на час спірних правовідносин.

Так, в розрізі вказаного, відповідач 2 зазначив, що на час прийняття оскаржуваних наказів та правочинів вказані норми та їх зміст було змінено Законом України «Про внесення змін до Закону Укрїани «Про фермерське господарство», який набрав чинності 01.05.2016, і вказаним нормам закону спірні накази та договори повністю відповідають, а зворотного прокурор не довів.

До того ж ОСОБА_1 вважає, що законодавством не обмежено та не визначено граничних строків створення фермерського господарства, як і не обмежено законом громадянина України у кількості створених ним фермерських господарств, зареєстрованих у статусі юридичних осіб.

В підтвердження вказаного та наявності дійсного наміру створити фермерське господарство у зв`язку з отриманням спірних земельних ділянок ОСОБА_1 додав до відзиву на позов відповідно іменовану довідку від 14.05.2019 за власним підписом.

Крім того в підтвердження доводів про відповідність поданих заяв та доданих до них документів з метою отримання дозводу на розробку технічної документації ОСОБА_1 надано суду копії відповідей ГУ Держегеокадастру у Київській області від 24.05.2019 №29-10-0.223-7095/2-19, від 24.05.2019 №2-10-0.223-7094/2-19, від 24.05.2019 №29-10-0.223-7093/2-19, від 07.06.2019 №29-10-0.223-7690/2-19 із додатками до них, зокрема копіями датованих 18.03.2019 додаткових обґрунтувань ОСОБА_1 щодо розмірів земельних ділянок з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Стосовно ж доводів прокурора про відсутність у спірних договорах такої істотної умови як ціна, то відповідач 2 зауважив на хибності цих аргументів, оскільки у пункті 5 кожного із правочинів сторонами погоджено розмір орендної плати, яка визначається в залежності від розміру нормативної грошової оцінки, тоді як згідно нових витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок їх грошова оцінка є меншою, аніж до укладення договорів, що свідчить про значну переплату коштів за користування земельними ділянками до відповідного бюджету, а вказані обставини не можуть свідчити про завдання шкоди інтересам суспільства, як вважає прокурор.

В підтвердження доводів стосовно розміру грошової оцінки спірних земельних ділянок до відзиву на позов відповідачем 2 додано копії витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за №№1238, 1239, 1240 від 03.05.2019.

З наведеного, на переконання ОСОБА_1 , позовні вимоги про визнання недійсними договорів оренди є не лише безпідставними, але й такими, що суперечать усталеній практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, щодо неможливості визнання недійсними договорів з підстав неналежного урядування та несвоєчасного затвердження відповідними органами технічної документації із нормативної грошової оцінки, відтак задоволення позову з формальних підстав матиме наслідком втручання у право ОСОБА_1 на орендовані земельні ділянки, як наслідок буде порушено справедливий баланс та покладено на ОСОБА_1 надмірний тягар.

З вимогою про визнання недійсним договору суборенди відповідач 2 не погодився з тих підстав, що право на укладення такого договору він мав в силу ст. 8 Закону України «Про оренду землі» та ч. 6 ст. 93 ЗК України, відтак передача земельної ділянки з кадастровим номером 3223385000:03:001:0098 в суборенду була здійснена за письмової згоди орендодавця та без змін цільового призначення земельної ділянки. В підтвердження наведеного до відзиву на позов відповідачем 2 додано копії листа ГУ Держгеокадастру у Київській області №К-11000/04971/6-17 від 11.04.2017.

Водночас, як зауважив ОСОБА_1 , договір суборенди було розірвано згідно угоди від 03.05.2019, яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тоді як визнати недійсним можна лише той договір, який діє, що також підтверджено викладеною у постанові Верховного Суду України від 23.12.2015 у справі №918/144/15 відповідною позицією.

До відзиву на позов відповідачем 2 додано копії угоди від 03.05.2019 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за №165822331 від 08.05.2019.

Підсумовуючи викладене, відповідач 2 зазначив, що прокурором не надано жодного доказу як щодо порушення інтересів держави, так і на підтвердження наявності:

- іншого учасника, який відповідає вимогам та виявив бажання прийняти участь у конкурсі;

- кращої пропозиції від інших осіб, бажаючих взяти участь у конкурсі;

- негативного впливу на економічний та соціальний розвиток Переяслав-Хмельницького району;

- громадян, які виявили бажання займатись фермерським господарством на спірних земельних ділянках, відтак прокурором на надано доказів нездійснення відповідно уповноваженим органом - Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру, жодних дій з метою здійснення контролю за використанням та охороною земель.

За таких обставин та того, що прокурор безпідставно перебрав на себе повноваження інших суб`єктів владних повноважень з метою штучно створити умови для подання позову, ОСОБА_1 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У відповіді на відзив ГУ Держгеокадастру у Київській області прокурором викладено доводи та аргументи, тотожні обставинам та мотивам, наведеним у позовній заяві.

Водночас, не погоджуючись із запереченнями ОСОБА_1 , з-поміж наведених раніше у позові доводів, прокурор зазначив, що обставини отримання протягом 2012-2016 років земельних ділянок для ведення фермерського господарства та створення ФГ «К-Агро» відповідач не спростував, протилежних доказів не надав.

До того ж, за доводам прокурора, норми закону не містять імперативної вказівки про неможливість відповідно уповноваженим органом відмовити у задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для такої відмови, тоді як саме орган державної влади має пересвідчитися у дійсному волевиявленні заявника створити фермерське господарство.

Крім того прокурор звернув увагу на те, що відповідач 2 надав витяги про нормативну грошову оцінку лише двох земельних ділянок, тоді як рішень відповідно уповноважених органів про затвердження такої оцінки не надано, відтак на переконання прокурора нормативна грошова оцінка на момент укладення спірних договорів оренди не розроблялась, що свідчить про недодержання передбачених ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України вимог та наявність підстав для визнання недійсними таких договорів.

Стосовно ж вимог про визнання недійсними наказів, повторно наводячи зміст позову та процитовані у ньому позиції, зокрема рішення Конституційного Суду України від 1604.2009 у справі №1-9/2009, прокурор зазначив, що після реалізації відповідачем права оренди на підставі спірних наказів їх скасування можливе лише у судовому порядку.

Заперечуючи проти доводів прокурора, ОСОБА_1 , з-поміж наведених раніше у відзиві на позов аргументів, зазначив, що спірні земелені ділянки надано у користування безпосередньо йому, як громадянину, а не фермерському господарству, як юридичній особі.

До того ж, на переконання відповідача 2:

- прокурор не довів невідповідності проектів землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, що є виключними підставами для відмови у затвердженні проекту землеустрою;

- перевірка та розгляд на відповідність поданих ОСОБА_1 документів з метою отримання земельних ділянок для ведення фермерського господарства підтверджується також наявним в матеріалах справи листом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 07.06.2019 за №29-10-0.223-7690/2-19;

- враховуючи усі наведені обставин ОСОБА_1 має право на отримання спірних земельних ділянок для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідачем 3 не надано суду ані відзиву на первісну позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті в розрізі відповідних вимог, суд у відповідності до ст. 165 ГПК України здійснював розгляд даної справи у відповідній частині вимог до вказаного учасника справи за наявними у ній матеріалами.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово прокурора та представника відповідача 2, суд дійшов таких висновків.

Стаття 14 Конституції України встановлює, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно статей 13, 19 Конституції України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на приписи ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права та охоронюваного законом інтересу, що здійснюється, зокрема, судом шляхом вчинення провадження у справах.

Попри вказане наявність права на пред`явлення позову ще не є безумовною підставою для здійснення такого судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації відповідного права, а тому для того, щоб особі було надано судовий захист, вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує:

- чи існує у позивача право або законний інтерес;

- якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем;

- якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.

З`ясуванню ж характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку, сприяють визначені у позові предмет і підстава позову, відтак оцінка предмету заявленого позову, наявності підстав для захисту порушеного права особи, про яке зазначено в позовній заяві, здійснюється судом крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими обґрунтовано вимоги.

Звертаючись у даній справі до суду, прокурор, як самостійний позивач в інтересах держави, предметом позову обрав вимоги про визнання недійсними як наказів ГУ Держгеокадастру у Київській області від 08.09.2016, 28.12.2016, 20.09.2017, прийнятих за наслідками надання дозволу на розробку проектів землеустрою згідно наказів від 21.03.2016, так і укладених на підставі вказаних наказів договорів оренди щодо земель сільськогосподарського призначення, переданих без проведення торгів в користування для фермерського господарства фізичній особі, яка вже використала відповідне право раніше.

Частинами 1, 2, 3 статті 22, статтею 31 Земельного кодексу України (тут і надалі норми кодексу - в редакції від 01.03.2016 згідно офіційного вебсайту Верховної Ради України за адресою https://zakon.rada.gov.ua) визначено, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Частинами 1, 3, 4 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Згідно приписів ч. 4 ст. 122, ч.ч. 2, 3 ст. 123, ч.ч. 1-3 ст. 124 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 134 Земельного кодексу України визначено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Згідно із частинами 1, 2 статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції від 06.11.2014 згідно офіційного вебсайту Верховної Ради України за адресою https://zakon.rada.gov.ua) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Приписами ч.ч. 1, 3 ст. 7, ч. 1 ст. 8 та ст. 12 в редакції від 06.11.2014 згідно офіційного вебсайту Верховної Ради України за адресою https://zakon.rada.gov.ua) для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

З системного аналізу вказаних вище норм права слідує, що можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією, відтак земельні відносини, які є основою створення та діяльності фермерського господарства, проходять у динаміці два етапи:

1) отримання засновником фермерського господарства права (власності або оренди) на землю як передумова створення фермерського господарства;

2) створення фермерського господарства, внаслідок чого особу засновника заміщує фермерське господарство як землекористувач, який веде господарську діяльність на земельній ділянці.

Цей комплекс відносин є нерозривним, одне не існує без іншого в межах легітимної процедури створення фермерського господарств, в процесі чого його засновник має обмежені правомочності щодо землі, оскільки обов`язком засновника є створення фермерського господарства, що і буде користувачем цієї землі.

Подібну позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №922/614/19, від 05.10.2022 у справі №922/1830/19 (провадження №12-91гс20).

Так, загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування у тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться врегульовано статею 123 Земельного кодексу України, яка: визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Водночас Закон України "Про фермерське господарство", як спеціальний у спірних правовідносинах, визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відтак при вирішенні спору про правомірність надання та використання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок, визначений статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" як спеціального щодо до статті 123 Земельного кодексу України.

За таких обставин заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" відомостей і обставин, а тому, розглядаючи таку заяву по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №922/1830/19 (провадження №12-91гс20).

У розрізі обставин реалізації громадянином права на створення та ведення фермерського господарства, у тому числі і шляхом отримання у власність та/або користування земельної ділянки державної власності суд вважає за необхідне звернутись до послідовних та усталених висновків викладених, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №922/1830/19 (провадження №12-91гс20) постановах Верховного Суду від від 09.08.2023 у справі №922/1832/19, від 05.12.2023 у справі №927/84/19, від 10.01.2024 у справі №922/1130/23, згідно якої:

- особливості надання земельних ділянок для фермерського господарства полягають у тому, що така земельна ділянка може бути надана виключно фізичній особі на пільгових умовах, поза межами загального порядку, який передбачає таке набуття прав лише на конкурентних засадах, попри це право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати лише один раз;

- додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах;

- землі фермерського господарства мають особливий режим і надаються громадянам на пільговій (позаконкурентій) основі з певною метою, при цьому недопущення зловживанням громадянином такими пільговими умовами є об`єктом перевірки в кожному конкретному випадку відповідним органом виконавчої влади чи місцевого самоврядування.

Отже, повторна реалізація громадянином права на отримання земельної ділянки з метою створення нового фермерського господарства без проведення земельних торгів є порушенням порядку, встановленого приписами статей 116, 123, 134 Земельного кодексу України та спеціальними нормами статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", як наслідок відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Приписами статей 73, 74, 76, 78, 79 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

В розрізі зазначених вище норм процесуального права суд вважає за необхідне вказати що обов`язок доказування в силу вимог процесуального закону покладено безпосередньо на сторони, тоді як передбачений ст. 79 ГПК України стандарт доказування "вірогідність доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач, та презюмує, що ним покладено на суд обов`язок оцінювати докази та обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були;

Як слідує з матеріалів справи, Головне управління Держгеокадастру у Київській області (ідентифікаційний код 39817550), перейменоване надалі у Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області (ідентифікаційний код 39817550), керуючись ст.ст. 116, 122, 123, 124, 186 Земельного кодексу України:

- наказами від 21.03.2016 надало дозвіл ОСОБА_1 на розробку документації із землеустрою щодо відведення в оренду для ведення фермерського господарства трьох земельних ділянок орієнтовними площами 41,0000 га, 44,0000 га та 36,0000 га на території Переяслав-Хмельницького р-ну, Київської області;

- спірними наказами від 08.09.2016, 28.12.2016 та 20.09.2017 прийняло рішення про затвердження проектів проектів землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок за кадастровими номерами: 3223387400:05:008:0120, 3223385000:03:001:0098, 3223384100:04:001:0060, про надання їх в оренду ОСОБА_1 та про укладення відповідних договорів.

Сторонами вказаного спору не заперечено, що таке передання спірних земельних ділянок державної власності в оренду ОСОБА_1 для фермерського господарства здійснено ГУ Держгеокадастру у Київській області без проведення земельних торгів.

Водночас зі змісту наявної в матеріалах справи інформаційної довідки від 10.12.2018 за №14886078 слідує, що за ОСОБА_1 зареєстровано право оренди на земельні ділянки державної власності, передані протягом 2014, 2015 років на початку 2016 року на підставі відповідних договорів для ведення фермерського господарства, у тому числі і на території Тетіївського району Київської області, зокрема земельні ділянки за кадастровими номерами: 3221681600:05:004:0034, 3221681600:05:004:0033, 3224610100:06:012:0014, 3224610100:05:007:0023, 3224610100:06:019:0006, 3224610100:06:019:0007, 3224610100:05:002:0017, 3224610100:05:004:0020.

Обставини реєстрації за ОСОБА_1 права оренди на такі земельні ділянки, передані у 2014-2016 роках для ведення фермерського господарства, також підтверджено листом ГУ Держгеокадастру у Київській області №10-10-0.222-14350/2-18 від 19.09.2018, копія якого наявна в матеріалах справи.

До того ж за змістом вказаної вище інформаційної довідки 16.02.2018 на підставі договору оренди землі від 28.12.2012 (видавник/орендодавець - Тетіївська РДА) за ОСОБА_1 зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3224610100:06:018:0001 площею 41,7642 га для ведення фермерського господарства на території Тетіївського району Київської області, а також 16.02.2018 на вказану земельну ділянку зареєстровано право суборенди за Фермерським господарством «К-Агро» (ідентифікаційний код 38207781) на підставі договору суборенди від 01.12.2017 (видавник/орендодавець - ОСОБА_1 ).

З наявних же в матеріалах справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.12.2018 за №1004754881 та №1004754876 слідує, що Фермерське господарство «К-Агро» (ідентифікаційний код 38207781), як юридичну особу, зареєстровано Тетіївською РДА 04.05.2012 із внесенням до реєстру відповідних відомостей про місцезнаходження такого господарства у Тетіївському районі та про засновника і керівника - ОСОБА_1 .

За таких обставин, оскільки до моменту надання дозволу на розробку проектів землеустрою та відведення ГУ Держгеокадастру у Київській області на підставі спірних наказів у користування ОСОБА_1 земельних ділянок державної власності за кадастровими номерами: 3223387400:05:008:0120, 3223385000:03:001:0098, 3223384100:04:001:0060, вказаним громадянином вже отримано земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності для ведення фермерського господарства, суд дійшов висновку про те, що звернення ОСОБА_1 з метою отримання земельних ділянок державної власності для ведення фермерського господарства за позаконкурсною процедурою (без проведення торгів) 18.03.2016 було повторним.

Вказані обставини отримання протягом 2014, 2015 років на початку 2016 року земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності у користування для ведення фермерського господарства Кравчук С.Д. не заперечив та не спростував у передбаченому процесуальним законом порядку, як і не надав відповідач 2 більш вірогідних доказів на спростування тих обставин, що таке відведення здійснювалось у пільговому порядку без проведення торгів.

Однак зазначеного ГУ Держгеокадастру у Київській області не враховано ані під час прийняття наказів про надання дозволу на розробку проектів землеустрою, ані на час затвердження відповідних проектів спірними наказами, зокрема відповідач 1 не провів належну перевірку та не пересвідчився в дійсності обставин попереднього отримання ОСОБА_1 на позаконкурсній основі земельних ділянок державної власності для ведення фермерського господарства, що дозволило такому громадянину повторно на пільгових умовах - без проведення торгів, отримати в оренду земельні ділянки за кадастровими номерами: 3223387400:05:008:0120, 3223385000:03:001:0098, 3223384100:04:001:0060 за відсутності на те належних правових підстав.

Враховуючи наведене та те, що ГУ Держгеокадастру у Київській області не було дотримано порядку передачі ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства земельних ділянок земельні ділянки за кадастровими номерами: 3223387400:05:008:0120, 3223385000:03:001:0098, 3223384100:04:001:0060, суд доходить висновку, що отримання у користування ОСОБА_1 вказаних земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності за спрощеною процедурою без проведення земельних торгів та, власне, спірні накази ГУ Держгеокадастру у Київській області не відповідають нормам законодавста, зокрема суперечать вимогам статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 123, 134 Земельного кодексу України.

Висновуючи вказане вище, судом враховано, що:

- на час прийняття відповідачем 1 оспорюваних наказів про затвердження проектів землеустрою та надання в оренду ОСОБА_1 земельних ділянок за кадастровими номерами: 3223387400:05:008:0120, 3223385000:03:001:0098, 3223384100:04:001:0060, Законом України від 18.02.2016 №1012-VIII "Про внесення змін до ЗК України щодо проведення земельних торгів", який набув чинності з 03.04.2016, внесено зміни до частини 2 статті 134 ЗК України, внаслідок чого земельні ділянки для ведення фермерського господарства було виключено з переліку земель, які не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах);

- пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 18.02.2016 №1012-VIII визначено, що фізичні та юридичні особи, які до дня набрання чинності цим Законом одержали в установленому порядку дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у власність або користування земельних ділянок державної та комунальної власності, мають право на отримання таких земельних ділянок без проведення земельних торгів у випадках, визначених положеннями частини 2 статті 134 ЗК України, що виключаються цим Законом.

З огляду наведеного та системного аналізу норм права, якими врегульовано спірні правовідносини, зокрема стосовно неможливості повторної реалізації громадянином права на отримання земельної ділянки з метою створення нового фермерського господарства без проведення земельних торгів, судом враховано, що приписи пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 18.02.2016 №1012-VIII "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів" та передбачене ними право осіб на отримання земельних ділянок без проведення земельних торгів:

- не легітимізують повторне пільгове отримання громадянином земельної ділянки у користування для ведення фермерського господарства;

- не впливають на зроблений вище висновок про передачу ОСОБА_1 у користування земельних ділянок з порушенням порядку, встановленого нормами статей 116, 123, 134 ЗК України та спеціальними нормами статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство".

В розрізі вказаного суд вважає за необхідне зауважити на помилковому тлумаченні відповідачами 1, 2 законодавчих норм стосовно порядку отримання землі для ведення фермерського господарства, зокрема щодо передбаченого такими нормами права особи отримувати для ведення фермерського господарства земельні ділянки, а не одну земельну ділянку, позаяк:

- наведеними вище нормами права в редакції на момент виникнення спірних правовідносин не заборонено особі у реалізації її права на отримання більше ніж однієї земельної ділянки в користування для ведення фермерського господарства, попри те закон врегульовує порядок такого отримання, зокрема щодо отримання на пільговій (без проведення торгів) основі - один раз, та шляхом участі у торгах - всі решту разів;

- передбачений законом порядок реалізації права на отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства - без проведення торгів та навпаки, також не встановлює кількісних обмежень у реалізації особою права на створення фермерського господарства, але з урахуванням вказаної вище умови про отримання земельної ділянки повторно лише на торгах;

- згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, тоді як наведені вище та врахованоі судом у цій справі висновки Верховного Суду щодо того, що додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах, зроблено за результатами системного тлумачення наведених судом норм Земельного кодексу України і Закону України «Про фермерське господарство», а відступів від таких висновків станом на дату ухвалення цього рішення не зроблено.

З урахуванням вказаного відхиляються судом і доводи відповідача 2 про те, що законом не визначено та/або не обмежено граничних строків на створення фермерського господарства, позаяк сама по собі обставина створення/нестворення фермерського господарства не впливає на те, що особа може отримати земельну ділянку з такою метою у пільговому порядку лише один раз.

Суд зауважує, що особа не може створювати видимість легітимного отримання земельних ділянок для ведення фермерського господарства необмежену кількість разів тільки внаслдіок тривалого нестворення фермерського господарства, позаяк фермерське господарство є формою підприємницької діяльності, а надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення власної підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб громадянина.

Судом відхиляють доводи відповідача 2 про те, що до спірних правовідносин слід застосовувати приписи ч. 1 ст. 1, ч. 3 ст. 7 та ст. 8 Закону України «Про фермерське господарство» в редакціях, що діяли з 01.05.2016, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону Укрїани «Про фермерське господарство», яким власне змінено зміст вказаних норм закону, оскільки спірні накази та договори було вчинено саме під час дії вже нової редакції законодавчих приписів.

Так, Законом України «Про внесення змін до Закону Укрїани «Про фермерське господарство», який набрав чинності 01.05.2016, зокрема:

- внесено зміни та доповнення до статті 1 Закону України «Про фермерське господарство», якою визначено поняття фермерського господарства, у тому числі з урахуванням видів його реєстрації як юридичної особи, а також змінено зміст та назви статей 7 та 8 цього закону щодо порядку надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства та його державної реєстрації;

- доповнено Закон України «Про фермерське господарство» статею 8-1. «Особливості створення та діяльності сімейного фермерського господарства без набуття статусу юридичної особи».

Тобто такі зміни та доповнення стосувались створення правових, економічних та соціальних передумов трансформації особистих селянських господарств в сімейні фермерські господарства з набуттям статусу юридичної особи чи фізичної особи - підприємця - виробника сільськогосподарської продукції, шляхом спрощення такого порядку і, відповідно, реєстрації та організації їх господарської діяльності.

Враховуючи вказане суд зауважує, що незважаючи на прийняття ГУ Держгеокадастру у Київській області спірних наказів про передачу у користування ОСОБА_1 земельних ділянок після 01.05.2016, процедуру отримання таких земельних ділянок розпочато до внесення відповідних змін, на підставі заяв ОСОБА_1 від 18.03.2016 та наказів ГУ Держгеокадастру у Київській області про надання дозволу на розробку проектів землеустрою від 21.03.2016, як наслідок ціль та мета створення фермерського господарства та, власне, його порядок має оцінюватись, виходячи зі змісту саме тих норм закону, які були чинними станом на момент вчинення ОСОБА_1 юридично значимих дій щодо реалізації відповідного права.

Зокрема суд звертає увагу на те, що воля особи та спрямованість її дій щодо настання певних наслідків не може переоцінюватись та змінюватись за своєю суттю внаслідок зміни закону та наданого ним поняття певного виду правовідносин.

Отже, з урахуванням ретроспективного характеру спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що застосуванню у спірних правовідносинах підлягають норми Закону України «Про фермерське господарство» в редакції, що діяла на час звернення ОСОБА_1 до відповідного органу з метою реалізації права на отримання земельних ділянок у користування для фермерського господарства - 18.03.2016.

Суд вважає також за необхідне звернути увагу на те, що станом на момент прийняття ГУ Держгеокадастру у Київській області спірних наказів про передачу у користування ОСОБА_1 земельних ділянок викладені вище та застосовані судом приписи статей 22, 31, 116, 122, 123 Земельного кодексу України не змінили редакцій, окрім ч. 2 ст 134 ЗК України, висновок стосовно застосування якої до спірних правовідносин зроблено судом вище.

Крім того судом визнаються неспроможними посилання відповідача 1 на те, що ОСОБА_1 надано усі документи для отримання земельних ділянок, а також доводи обох відповідачів 1, 2 про неможливість витребування від заявника інших відомостей, окрім передбачених законом, і встановлені статею 123 Земельного кодексу України виключні підстави для відмови у надані дозволу на розробку проекту землеустрою, позаяк згідно наведених вище норм права та системного аналізу їх застосування:

- статею 123 Земельного кодексу України врегульовано загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування у тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться;

- встановлення обставин повторного звернення громадянина з метою отримати змельні ділянки державної власності у користування для ведення фермерського господарства унеможливлює застосування передбаченого ст. 123 Земельного кодексу України спрощеного порядку для отримання земельної ділянки.

Підсумовуючи наведене та передбачені процесуальними нормами принципи доказування «поза розумним сумнівом» та «вірогідність доказів», суд дійшов висновку про доведеність належними і достовірними доказами обставин порушення прав та інтересів держави внаслідок прийняття відповідачем 1 спірних наказів про передачу у користування ОСОБА_1 за пільговою процедурою (без проведення торгів) земельних ділянок за кадастровими номерами: 3223387400:05:008:0120, 3223385000:03:001:0098, 3223384100:04:001:0060 для ведення фермерського господарства.

Стосовно ж захисту порушених прав та інтересів держави і, відповідно, обраних прокурором для цього порядку (шляхом визначення позивача) та способів (їх належності та ефективності), суд зазначає таке.

Так, способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними.

Спосіб захисту опосередковується позовною вимогою, яка втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

В розрізі вказаного суд враховує, що:

- оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, потрібно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога про захист права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права;

- під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект, тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам;

- суд, з урахуванням конкретних обставин справи має визначитися із ефективністю обраного способу захисту та з`ясувати, яким чином будуть відновлені права держави.

У цій справі позов подано прокурором в інтересах держави як самостійним позивачем, з посиланням на те, що орган, уповноважений на здійснення відповідних функцій щодо спірних відносин - Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальні, не наділені повноваженнями звертатися до суду із відповідними позовами про визнання недійсними наказів та договорів.

Водночас одним із відповідачів прокурор визначив Головне управління Держгеокадастру у Київській області (ідентифікаційний код 39817550), перейменоване надалі у Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області (ідентифікаційний код 39817550), оскільки саме такий орган допустив порушення норм закону під час передання земельних ділянок у користування та прийнятті спірних наказів.

Як слідує зі змісту спірних у даній справі правовідносин, прийняті Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області накази про надання у користування ОСОБА_1 земельних ділянок за кадастровими номерами: 3223387400:05:008:0120, 3223385000:03:001:0098, 3223384100:04:001:0060 реалізовано внаслідок укладення відповідних договорів оренди від 15.12.2016, 24.01.2017 та 25.10.2017.

В розірізі зазначеного та відповідно встановлених обставин спору щодо порушення інтересів держави суд вважає звернутись до послідовних та усталених висновків Великої Палати Верховного Суду, згідно яких:

- задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування про передачу в оренду земельної ділянки третій особі, яке вже було реалізоване і вичерпало свою дію, не призведе до поновлення прав позивача, відновлення володіння, користування або розпорядження ним зазначеним майном;

- такі вимоги не є ефективним способом захисту права позивача, яке потребуватиме додаткових засобів захисту (звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном);

- позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність прийнятого рішення без заявлення вимоги про визнання його незаконними та скасування. Схожі висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №922/614/19 (провадження №12-157гс19) та від 05.10.2022 у справі №922/1830/19, від 02.02.2021 у справі №925/642/19, у постановах Верховного Суду від 02.08.2023 у справі №911/665/22, від 16.01.2024 у cправа №908/1445/20.

Отже, суд дійшов висновку про те, що не є належним та ефективним способом захисту вимоги прокурора про визнання наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області, адже задоволення таких вимог не призведе до відновлення майнового права держави щодо земельних ділянок.

Стосовно ж вимог про визнання недійсними як укладених між відповідачами 1, 2 договорів оренди від 15.12.2016, 24.01.2017 та 25.10.2017, так і договору суборенди слід зазначити таке.

Відповідно до частини 1 статті 215 зазначеного Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1-3, 6 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частинами 1 і 2 статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Так, оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа, зокрема за відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес, який полягає у тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

В розрізі вказаного слід зазначити, що, з урахуванням конкретних обставин справи та визначаючись із ефективністю обраного позивачем способу захисту, суд повинен визначити наслідки визнання договору недійсним для держави, в інтересах якої прокурором подано позов, а також з`ясувати, яким чином будуть відновлені права держави як позивача внаслідок визнання недійсними договорів.

Водночас, якщо договір є повністю чи частково виконаним, то визнання його недійсним без одночасного застосування наслідків недійсності правочину не призведе до поновлення майнових прав держави.

Тобто, у разі, якщо майно передане власником за правочином, який є нікчемним або оспорюваним, і таке майно залишається у набувача, то позов про визнання правочину недійсним та про застосування наслідків недійсності правочину є ефективним способом захисту.

Окреме ж заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Схожі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 16.01.2024 у cправа №908/1445/20.

В розрізі вказаного судом враховано, що з наявних в матеріалах справи копій наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області №10-6159/15-19-сг від 29.08.2019, укладеної 06.09.2019 між ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру у Київській області угоди про дострокове розірвання договору оренди та акта від 06.09.2019 слідує, що ОСОБА_1 повернув до державної власності земельну ділянку з кадастровим номером 3223387400:05:008:0120.

До того ж, як слідує з наявних в матеріалах справи копій угоди від 03.05.2019 про розірвання договір суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 3223385000:03:001:0098 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за №165822331 від 08.05.2019, вказну земельну ділянку Товариство з обмеженою відповідальністю "Будагро компані" повернуло ОСОБА_1 .

Втім, з огляду на зазначені норми права та обставини спору, прокурором не доведено та необґрунтовано, яким чином будуть відновлені майнові права держави як позивача щодо земельних ділянок внаслідок визнання недійсними спірних договорів оренди та суборенди, тоді як доводи прокурора про відсутність у спірних договорах такої істотної умови як ціна не є таким обґрунтуванням.

Отже, суд дійшов висновку про те, що не є належним та ефективним способом захисту вимоги прокурора про визнання недійсними договорів оренди та договору суборенди без обґрунтування та заявлення вимог, які б були спрямовані на відновлення майнових прав держави на земельні ділянки.

Стосовно ж вказаних прокурором доводів про неможливість звернення до суду із цим позовом Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, а також визначення прокуром територіального органу такої служби у якості одного з відповідачів слід зазначити таке.

Частиною 1 статті 15-2 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла станом на час звернення прокурора до суду, від 07.02.2019 згідно офіційного вебсайту Верховної Ради України за адресою https://zakon.rada.gov.ua) передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Відповідно до пунктів 1, 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 (в редакції, що діяла станом на час звернення прокурора до суду, від 19.01.2019 згідно офіційного вебсайту Верховної Ради України за адресою https://zakon.rada.gov.ua) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль), зокрема, за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за:

- дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок;

- дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;

- дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Наведене свідчить, що органи Держгеокадастру можуть виконувати: 1) функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності; 2) функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Згідно зі статтею 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень у спосіб, що перебачений Конституцією та законами України.

З наведених норм права слідує, що органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі з позовами щодо повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Зроблений висновок узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 01.06.2021 у справі №925/929/19 (провадження №12-11гс21), відступів від якої станом на час розгляду спору та ухвалення рішення у цій справі не зроблено.

Отже, суд дійшов висновку, що у вказаному спорі Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру є уповноваженим органом на представництво інтересів держави у спірних правовідносинах із правом звернення до суду з метою відновлення майнових прав держави щодо земельних ділянок.

До того ж за змістом Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333 (чинного на час звернення прокурора до суду з цим позовом), ГУ Держгеокадастру в області є територіальним органом Держгеокадастру та йому підпорядковане.

Завданням ГУ є реалізація повноважень Держгеокадастру на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Тобто, головні управління Держгеокадастру в областях є територіальними органами самого Держгеокадастру, відтак усі ці органи виконують одні функції держави, проте у різних обсягах в межах наданих ним повноважень.

Відповідно до статті 45 Господарського процесуального кодексу України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

За змістом вказаної норми процесуального права один і той самий суб`єкт не може бути одночасно позивачем і відповідачем, як наслідок за загальним правилом один орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу, бо це означатиме позов держави до неї самої, а позов, пред`явлений прокурором до державного органу, фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої.

Подібні висновки щодо неможливості збігу в одній особі позивача і відповідача у спорах за участю органів державної влади, зокрема ГУ Держгеокадастру, наведено у постановах Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №917/468/19, від 16.09.2020 у справі №922/708/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19.

Оскільки позивач і відповідач не можуть збігатися за одним позовом, бо такий збіг унеможливлює наявність спору, суд дійшов висновку, що пред`явлення від імені держави прокурором позову, зокрема, про визнання недійсними наказів до самої ж держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області не відповідає положенням частини 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на викладені вище висновки суду касаційної інстанції, беручи до уваги те, що прокурор звернувся з позовом в інтересах держави як самостійний позивач та спрямував, зокрема, до самої ж держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області вимоги, що не є ефективними способами захисту порушених прав держави, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог прокурора про визнання недійсними наказів Головного управління Держземагентства у Київській області №10-18689/15-16-сг від 08.09.2016, №10-27870/15-16-сг від 28.12.2016, №10-17588/15-16-сг від 20.09.2017, а також договорів оренди від 15.12.2016, 24.01.2017, 25.10.2017 та договору суборенди від 08.08.2017.

Крім того суд висновує, що відмова у задоволенні позовних вимог прокурора, спрямованих до Товариство з обмеженою відповідальністю "Будагро компані", ґрунтується на недоведеності порушення вказаним товариством прав та законних інтересів держави.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати прокурора по сплаті судового збору у даній справі покладаються судом на прокурора з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Клопотання ж прокурора про повернення судового збору, мотивовані поданням заяв про закриття провадження у справі та про зменшення позовних вимог, залишаються судом без розгляду з огляду на зроблені в описовій частині цього рішення висновки про відсутність підстав для закриття провадження у справі та прийняття заяви про зменшення.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позовних вимог заступника керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будагро компані" (ідентифікаційний код 41231751) про:

2. Понесені прокурором судові витрати по сплаті судового збору покласти на прокурора.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 07.06.2024.

Суддя В.А. Ярема


Суд	Господарський суд Київської області
Дата ухвалення рішення	27.02.2024
Оприлюднено	11.06.2024
Номер документу	119575494
Судочинство	Господарське

Ярема В.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 27.02.2024 по справі 911/643/19ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —911/643/19

Рішення від 27.02.2024

Рішення
від 27.02.2024 по справі 911/643/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ