Рішення

від 25.04.2024 по справі 484/1905/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2024 року Справа № 484/1905/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ткаченка О. В., при секретарі судового засідання Сулеймановій С. М.,

за участю:

представника позивача: - Скороход А. О.,

представника відповідача: - Ремського Є. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест груп» (49057, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, 208 Б, офіс 9, ЄДРПОУ 42323667, електронна адреса: fkfinvest@gmail.com)

до відповідача: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,),

третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне підприємство «СЮІТА 2006» (65068, м. Одеса, вул. Армійська, 18, офіс 417),

третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: арбітражний керуючий Дашко Ігор Валерійович (49069, м. Дніпро, вул. Сергія Подолинського, 31 Ж, офіс 317/1, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про: звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест груп» (далі - ТОВ «ФК «Фінвест груп») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватне підприємство «СЮІТА 2006» (далі - ПП «СЮІТА 2006»), в якому просило звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 25 жовтня 2012 року, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г.А., зареєстрованого в реєстрі за №821, а саме на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, в рахунок погашення заборгованості ПП «СЮІТА 2006» перед ТОВ «ФК «Фінвест груп» за кредитним договором №75/10 від 21 грудня 2010 року, що складається з суми простроченої заборгованості по кредиту у загальному розмірі 5097 231 грн. 81 коп., шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 вересня 2021 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, арбітражного керуючого Дашка Ігоря Валерійовича.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 листопада 2022 року позов ТОВ «ФК «Фінвест груп» задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 25 жовтня 2012 року, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г.А., зареєстрований в реєстрі за №821, а саме на нерухоме майно - ізольовану однокімнатну квартиру під квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 39.60 кв.м., житловою площею 17.10 кв.м. та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, в рахунок погашення заборгованості ПП «СЮІТА 2006» перед ТОВ «ФК «Фінвест груп» за кредитним договором №75/10 від 21 грудня 2010 року, що складається з суми простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 4 905 900 грн., суми заборгованості за відсотками у розмірі 191 331,81 грн., всього заборгованості 5 097 231,81 грн., шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 06 березня 2023 року рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 листопада 2022 року скасовано. Провадження у справі за позовом ТОВ «ФК «Фінвест груп» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ПП «СЮІТА 2006», арбітражний керуючий Дашко І.В., про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором закрито. Роз`яснено ТОВ «ФК «Фінвест груп», що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

08 березня 2023 року ТОВ «ФК «Фінвест груп» звернулось до Миколаївського апеляційного суду із заявою про передачу за встановленою юрисдикцією справи за позовом ТОВ «ФК «Фінвест груп» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ПП «СЮІТА 2006», арбітражний керуючий Дашко І.В., про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором.

Ухвалою суду від 09.03.2023 заяву ТОВ «ФК «Фінвест груп» про направлення справи за встановленою юрисдикцією задоволено. Ухвалено передати справу до Господарського суду Миколаївської області.

16.03.2023 до Господарського суду Миколаївської області від Миколаївського апеляційного суду надійшли матеріали справи №484/1905/21.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № №484/1905/21, справу призначено головуючому судді Ткаченку О.В.

Ухвалою суду від 20.03.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 01.05.2023.

04.07.2023 від відповідача надійшла заява про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

Ухвалою суду від 09.10.2023, з урахуванням ухвали від 14.11.2023 про виправлення описки, сторони повідомлені про відкладення підготовчого засідання у справі на 08.12.2023.

Ухвалою суду від 08.12.2023 сторони повідомлені про перерву в підготовчому засіданні до 29.01.2024.

Ухвалою суду від 29.01.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.03.2024.

Ухвалами суду від 14.03.2024 та від 18.04.2024 розгляд справи відкладався на 18.04.2024 та 25.04.2024 відповідно.

Суд здійснив розгляд справи у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

В ході розгляду справи та в судовому засіданні 25.04.2024 сторони підтримали свої позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.

У судовому засіданні 25.04.2024 суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

Після виходу з нарадчої кімнати судом підписано вступну та резолютивну частини рішення суду без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.12.2018 у справі № 916/2231/18 за позовом ПАТ КБ «Інвестбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Інвестбанк» до відповідача: ПП «Сюіта 2006» було задоволено позовні вимоги позивача; стягнуто з відповідача на користь позивача 109 770,22 грн як частину заборгованості за кредитом в загальному розмірі 4 905 900,00 грн, заборгованість по процентам за період з 21.09.2016 по 20.11.2016 в сумі 8 229,78 грн, судовий збір в розмірі 1 770,00 грн.

Вказане рішення суду набрало законної сили 16.01.2019, в апеляційному порядку не оскаржувалось.

Зазначеним рішенням були встановлені, зокрема, такі обставини:

- 21.12.2010 між ПАТ КБ «Інвестбанк» (Банк) та ПП «Сюїта» 2006 (Позичальник) був укладений кредитний договір № 75/10 (Кредитний договір);

- в період з березня 2011 року по січень 2015 року за зверненнями Позичальника було укладено 24 договори про внесення змін до Кредитного договору;

- за посиланнями позивача на цей час діють наступні умови кредитування за Кредитним договором (договір про внесення змін від 24.09.2014):

1.1. Згідно з цим договором Банк надає Позичальнику кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії у сумі 11 865 000 (Одинадцять мільйонів вісімсот шістдесят пять тисяч) гривень 00 коп., або безпосередньо в доларах США, в еквіваленті за курсом НБУ до суми кредиту (частини кредиту) на дату надання кредиту з подальшою конвертацією в гривню, на сплату згідно договору генерального підряду.

Строк повернення кредиту до 25.09.2016 (Договір про внесення змін від 23.09.2013);

- Банк свої зобов`язання за Кредитним договором виконав своєчасно та видав кредитні кошти на загальну суму 21 114 221,49 грн.

- Позичальником повернуті кредитні кошти лише в розмірі 16 208 321.49 грн., при цьому останнє погашення простроченої заборгованості за кредитом було здійснено 27.12.2016 в розмірі 2 050,00 грн., а за процентами нарахованими за користування кредитом 22.09.2016 в розмірі 5 579,89 грн.

- Отже, в порушення наведених положень Кредитного договору станом на 01.07.2018 у Позичальника існує прострочена заборгованість в загальному розмірі 4 993 014,47 грн., з яких за тілом кредиту - 4 905 900,00 грн., та прострочена заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в розмірі - 87 114,47 грн.

У подальшому відбулося матеріальне правонаступництво стосовно Кредитора за Кредитним договором № 75/10.

Так, ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.04.2021 у справі 916/2231/18 було задоволено заяву ТОВ ФК «Фінвест Груп» про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 916/2231/18; замінено стягувача у виконавчому провадженні - з ПАТ КБ «Інвестбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Інвестбанк» на правонаступника - ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест Груп» у справі № 916/2231/18, за позовом ПАТ КБ «Інвестбанк» до ПП «Сюїта 2006» про стягнення частини заборгованості за кредитним договором №75/10 від 21.12.2010.

Вказаною ухвалою були встановлені, зокрема, такі обставини:

- за результатами проведення прилюдних торгів, оформлених Протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-07-02-000005-Ь, який сформовано 24.07.2020 (номер лоту: GL18N618742), аукціон визнаний таким, що відбувся. В результаті чого, переможець аукціону - ТОВ «Факторингова Компанія «Фінвест Груп» придбало пул активів, що складається з нерухомості, майнових прав на нерухомість, основних засобів, прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, що укладені з суб`єктами господарювання та фізичними особами, дебіторської заборгованості, майнових прав за дебіторською заборгованістю. Ціна продажу лоту GL18N618742 складає 5 000 000 грн., без ПДВ.

- Згідно з інформацією з веб-сайту Prozorro.Sale між ПАТ КБ «Інвестбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест Груп» було укладено ряд договорів, відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № UA-EA-2020-07-02-000005-b від 24.07.2020, зокрема, 14.08.2020 між ПАТ КБ «Інвестбанк» від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Інвестбанк» Паламарчук В. В. (Банк) та ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест Груп» (Новий кредитор) укладено договір № 5 про відступлення права вимоги. Ціна продажу за яким складає 3 614 877,39 грн.

Відповідно до п. 1 Договору ПАТ КБ «Інвестбанк» (Банк) відступив ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест Груп» (Новий кредитор) належні Банку, а Новий кредитор набув права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпогекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб- підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту(овердрафту) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави та/або договорами та/або контрактами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до Договору.

Відповідно до пункту 2 Договору про відступлення прав вимоги за цим Договором Новий кредитор в день укладення цього Договору, але в будь- якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього Договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання Боржниками зобов`язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у Додатку №1 до цього Договору, право вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, передбачених Основними договорами, право вимагати сплати сум. передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (індекс інфляції, 3,0% річних), право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань за Основними договорами, право вимагати застосуванню наслідків реституції при недійсності правочинів, право отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна Боржників, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів із Боржниками, права, що випливають із судових справ, у тому числі справ про банкрутство Боржників, виконавчих проваджень щодо Боржників, в тому числі щодо майна Боржників, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього Договору, права вимоги за мировими угодами із Боржниками, договорами з арбітражними керуючими Боржників, охоронними організаціями, права участі в комітеті кредиторів Боржників, тощо. Розмір Прав вимоги, які переходять до Нового кредитора, вказаний у Додатку № 1 до цього Договору. Права кредитора за Основними договорами переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків Боржників, що надане Банку відповідно до умов Основних договорів. Сторони підтверджують, що після набуття Новим кредитором Прав вимоги, Новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі Права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Згідно із Додатком № 1 до Договору про відступлення прав вимоги ПАТ КБ «Інвестбанк» відступив своє право грошової вимоги на користь ТОВ «Факторингова Компанія «Фінвест Груп» (Новий кредитор) за Кредитним договором № 75/10 від 21.12.2010.

Відповідно до пункту 5 Договору про відступлення прав вимоги Новий кредитор підтверджує, що в момент укладення цього Договору отримав від Банку усі наявні в Банку документи, що підтверджують право вимоги до Боржників.

Згідно із пунктом 4 Договору про відступлення прав вимоги Сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 3 614 877,39 грн. (далі за текстом - Ціна договору). Ціна договору сплачується Новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до пункту 14 цього Договору, на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор.

11.08.2020 Новий Кредитор сплатив Первісному Кредитору грошові кошти в сумі 5000000 грн. що підтверджується платіжним дорученням від 11.11.2020 № 284. Призначення платежу: оплата за пул активів, придбаних з електронного аукціону, номер лот №GL18N7618742, Протокол електронного аукціону № UA-EA-2020-07-02-000005-b від 24.07.2020. Таким чином, була сплачена одразу загальна вартість лоту.

Пунктом 13 Договору відступлення прав вимоги визначено, що цей Договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами і скріплення відтисками печаток Сторін (у випадку використання юридичними особами у своїй діяльності печатки).

Так, відповідно до умов вказаного Договору про відступлення прав вимоги, починаючи з 14.08.2020 Кредитором за кредитним договором від 21.12.2010 №75/10 є ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест Груп».

Зазначена ухвала набрала законної сили 26.04.2023 та не оскаржувалась в апеляційному порядку.

Суд зазначає, що згідно із частинами першою, другою статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Аналогічні положення містить частина друга статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, обставини порушення ПП «Сюіта 2006», як позичальником, положень Кредитного договору № 75/10, внаслідок якого у позичальника станом на 01.07.2018 існувала прострочена заборгованість в загальному розмірі 4 993 014,47 грн, з яких за тілом кредиту - 4 905 900,00 грн та прострочена заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в розмірі - 87 114,47 грн, а також обставини набуття ТОВ ФК «Фінвест Груп» прав кредитора за кредитним договором від 21.12.2010 №75/10 встановлені судовими рішеннями у справі Господарського суду Одеської області № 916/2231/18, які набрали законної сили, а тому не потребують доказування при розгляді даної справи.

Судом встановлено, що матеріали справи № 484/1905/21 дійсно свідчать про те, що 14.08.2020 позивач, як новий кредитор, відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону) уклав договір про відступлення прав вимоги № 5 з ПАТ КБ «Інвестбанк», від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Інвестбанк».

Згідно Додатку № 1 до договору - Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, у п. 16 якого значиться кредитний договір №75/10 від 21.12.2010, боржником за яким є ПП «Сюіта 2006», загальна сума боргу становить 5 097 231,81 грн, в тому числі за основним зобов`язанням 4 905 900,00 грн, за нарахованими відсотками 191 331,81 грн. Також у зазначеному реєстрі вказано, що ПП «Сюіта 2006» є іпотекодавцем згідно договору б/н від 25.10.2012.

З матеріалів справи також вбачається, що 14.08.2020 між ПАТ КБ «Інвестбанк», від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Інвестбанк» та ТОВ ФК «Фінвест груп», був укладений Договір відступлення прав вимоги за Договорами іпотеки та Договорами застави, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою Ю.О. та зареєстрований в реєстрі за № 1093.

Відповідно до пп. 1.1.18 п. 1.1 вказаного Договору первісний іпотекодержатель передав та відступив новому іпотекодержателю всю сукупність прав, належних первісному іпотекодержателю, включаючи, але не обмежуючись, право звернення стягнення на предмети застави та/або іпотеки та отримання задоволення своїх вимог за рахунок вартості предметів застави та /або іпотеки за іпотечним договором, укладеним між первісним іпотекодержателем та ПП «Сюіта 2006» в забезпечення зобов`язань ПП «Сюіта 2006», посвідченим 25.10.2012 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г.А. за реєстровим № 823.

Матеріали справи містять копію Іпотечного договору від 25.10.2012, укладеного між ПАТ КБ «Інвестбанк», як іпотекодержателем, та ПП «Сюіта 2006», як іпотекодавцем, який посвідчено 25.10.2012 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г.А. за реєстровим № 823.

Згідно п. 6 вказаного іпотечного договору від 25.10.2012, укладеного між Банком та ПП «Сюіта 2006» (іпотекодавець) в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 75/10, ПП «Сюіта 2006» було надано в іпотеку ізольовану двокімнатну квартиру під АДРЕСА_3 , загальною площею 54,80 кв. м., житловою площею - 27,10 кв. м. Згідно іпотечного договору зазначена квартира належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно (бланк серії САВ №682175), виданого виконавчим комітетом Первомайської міської ради Миколаївської області 11.07.2012, право власності зареєстроване у реєстрі прав власності на нерухоме майно Первомайським міжміським бюро технічної інвентаризації 11.07.2012 року у книзі 1д, номер запису 633, реєстраційний номер 37105299.

Умовами п. 1 іпотечного договору передбачено, що в разі невиконання боржником своїх зобов`язань, забезпечених іпотекою, іпотекодержатель має право одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.

Відповідно до п. 2 іпотечного договору за цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов`язань за кредитним договором №75/10 від 21.12.2010, зі змінами та доповненнями до нього, зокрема щодо: вчасного та у повному обсязі повернення кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії в сумі 1 983 226,48 грн або безпосередньо в доларах США в еквіваленті за курсом НБУ до суми кредиту (частини кредиту) на дату надання кредиту з подальшою конвертацією в гривню та будь-якого збільшення цієї суми у термін до 26.09.2013; сплати відсотків за користування кредитом, пені та штрафів; відшкодування збитків, іншої заборгованості за кредитним договором.

Згідно з п. 11 іпотечного договору квартира оцінена у розмірі 578 180.00 грн згідно з висновками про вартість об`єкта оцінки від 19.10.2012, що були виконані суб`єктом оціночної діяльності ПП «Дельта-Консалтінг».

Відповідно до п. 17.8.1, п. 17.8.2. іпотечного договору іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, зокрема у випадку, якщо в момент настання термінів виконання іпотекодавцем якого-небудь із зобов`язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані; порушення іпотекодавцем якого-небудь із зобов`язань, передбачених умовами кредитного договору; порушення іпотекодавцем якого-небудь із зобов`язань за цим договором.

Відповідно до п. 24 іпотечного договору іпотекодавець несе відповідальність перед іпотекодержателем в межах вартості предмета іпотеки.

За змістом п. 25 іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п.п. 17.8.1, 17.8.2 цього договору, відповідно до розділу V Закону України Про іпотеку на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Згідно з п. 29 іпотечного договору термін дії договору до повного виконання іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором та всім додатковим угодам до нього за цим договором.

Вказаний іпотечний договір скріплено підписами та печатками обох сторін.

У подальшому, позивачем за даними із Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна було встановлено, що в теперішній час право власності на предмет іпотеки за Іпотечним договором № 821 - ізольовану двокімнатну квартиру під АДРЕСА_1 , загальною площею 39,60 кв. м., житловою площею - 17,20 кв. м., зареєстроване за ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі - продажу від 21.10.2014 та договору внесення змін від 20.10.2016, які посвідчені приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Цихоня В. А.

В інформаційній довідці також наявний запис про вид обтяження - заборона на нерухоме майно; підставою для внесення запису є іпотечний договір № 823, виданий 25.10.2012.

Обставини щодо набуття відповідачем права власності на ізольовану двокімнатну квартиру під АДРЕСА_1 , загальною площею 39,60 кв. м., житловою площею - 17,20 кв. м., підтверджені відповідачем в ході розгляду справи.

За матеріалами справи та поясненнями відповідача, спірна квартира була придбана у ПП «Сюїта 2006» 21.10.2014 за Договором купівлі-продажу (з елементами договору завдатку та позички).

Предметом цього договору є квартира під АДРЕСА_1 , загальною площею 39,60 кв. м., житловою площею - 17,20 кв. м., (п.1.1)

Указаний договір підписано сторонами та скріплено печаткою.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки нерухоме майно, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, у спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону у межах процедури виконавчого провадження.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Позивач зазначає, що станом на 14.08.2020, дату підписання Договору № 5 та Договору № 1093, розмір простроченої заборгованості за Кредитним договором № 75/10 становить 5097231,81 грн, з яких за тілом кредиту (основне зобов`язання) 4905900,00 грн, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом 191331,81 грн.

Водночас, суд зауважує, що позивачем не підтверджено письмовими доказами, що заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом становить саме 191331,81 грн. Розрахунок зазначеного боргу по відсоткам з огляду на рух кредитних коштів по відповідному рахунку матеріали справи не містять.

При цьому, посилання позивача на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2021 у справі № 916/1507/21 про банкрутство ПП «Сюїта 2006», якою визнано кредиторські вимоги ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест Груп» до боржника ПП «Сюїта 2006» в сумі 5097231,81 грн, відхиляються судом, оскільки зі змісту вказаної ухвали не видається можливим встановити правову природу виникнення відповідної заборгованості.

Разом із тим, встановленими у даній справі є обставини про наявність у ПП «Сюїта 2006» простроченої заборгованості за Кредитним договором № 75/10 від 21.12.2010 в загальному розмірі 4993014,47 грн, з яких за тілом кредиту 4905900,00 грн, та прострочена заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в розмірі 87114,47грн.

У зв`язку з порушенням ПП «Сюїта 2006» умов Кредитного договору № 75/10 від 21.12.2010, ТОВ ФК «Фінвест Груп», як Новий кредитор та іпотекодержатель, направило боржнику ПП «Сюїта 2006» та ОСОБА_1 , який має статус іпотекодавця за Іпотечним договором № 823, вимогу про усунення порушення щодо виконання умов Кредитного договору № 75/10 (вих. № 95/15/12/20 від 29.12.2020) в порядку статті 35 Закону України «Про іпотеку», а також попередило іпотекодавця про те, що у разі невиконання вимоги про усунення порушення у встановлений строк, ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест Груп» буде змушене вжити заходів для погашення заборгованості за Кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, що врегулювано пунктом 25 Іпотечного договору та ст. 39 Закону України Про іпотеку. На підтвердження направлення вказаної вимоги на адресу ОСОБА_1 позивач надав до матеріалів справи фіскальний чек, поштову накладну та опис вкладення на ім`я відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст. 516, 517 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 193 ГК України передбачено, що управнена сторона має право не приймати виконання зобов`язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов`язання.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

За приписами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України Про іпотеку у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону України Про іпотеку особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

За такого, як вже було указано у даному рішенні, відповідач ОСОБА_1 дійсно набув статус іпотекодавця за іпотечним договором, посвідченим 25.10.2012 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г.А. за реєстровим № 823, замість ПП «Сюїта 2006».

Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

У статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, оскільки позичальник ПП «Сюїта 2006» не виконало належним чином взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, які забезпечені іпотекою, тому, відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у позивача виникло право звернення стягнення на предмет іпотеки, в зв`язку з чим вимоги позивача є обґрунтованими. При цьому, ОСОБА_2 , придбавши квартиру, що перебувала в іпотеці, набула статус іпотекодавця, то саме вона має обов`язок за порушеним ПП «Сюїта 2006» зобов`язанням, яке забезпечується шляхом звернення стягнення на іпотечне майно.

Разом із тим, відповідачем у даній справі було зроблено заяву про застосування позовної давності у справі за позовом ТОВ ФК «Фінвест груп» до ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором.

В обґрунтування наведеної заяви відповідачем зазначено, зокрема, таке.

Підставою для звернення до суду з даним позовом стало неналежне виконання взятих на себе грошових зобов`язань з боку ПП «Сюїта 2006» за Кредитним договором № 75/10 від 21.12.2010. Пунктом 1.2. Кредитного договору № 75/10 від 21.12.2010 було встановлено строк повернення кредиту, а саме, 19.12.2011. Згідно п. 1.2. Договору про внесення змін від 23.09.2013 до Кредитного договору № 75/10 було визначено новий строк повернення кредиту - 25.09.2016. Таким чином, на переконання відповідача саме із моменту останнього дня невиконання грошового зобов`язання 25.09.2016, Кредитору було достеменно відомо про невиконання умов Кредитного договору Позичальником та порушення внаслідок цього його прав, а тому він мав право на захист своїх прав, пов`язаних із неповерненням суми кредитної заборгованості в судовому порядку шляхом звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет Іпотеки, в межах трирічного строку позовної давності, тобто, до 26.09.2019.

Відповідач зазначає, що звернення до суду з позовом про стягнення на Іпотечне майно відбулось зі спливом 3-річного строку позовної давності, а саме, майже через 4 роки після виникнення такого права.

При цьому, відповідач наголошує, що звернення ПАТ КБ «Інвестбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Інвестбанк» до ПП «Сюїта 2006» до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення кредитної заборгованості та рішення останнього від 18.12.2018 у справі № 916/2231/18 про стягнення часткової кредитної заборгованості в сумі 118000,00 грн за Кредитним договором № 75/10 також не перериває строку позовної давності щодо вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Також відповідач зазначає про те, що заміна сторін у зобов`язанні, відповідно до статті 262 ЦК України, не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності, тобто після укладення між первісним і новим кредитором договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором для нового кредитора строки звернення до суду підлягають обчисленню так само, як і для первісного кредитора. (Постанова Великої Палати Верховного Суду постанові від 24.04.2019 у справі № 523/10225/15-ц). Отже, на переконання відповідача, загальна позовна давність у 3 роки розповсюджується як на первісного Кредитора (в даному випадку - ПАТ КБ «Інвестбанк»), так і на нового Кредитора яким є ТОВ ФК «Фінвест груп», в зв`язку з чим заміна кредитора на підставі Договору № 5 про відступлення права вимоги за Кредитним договором та Договором відступлення прав вимоги за договорами іпотеки та Договорами застави між ПАТ КБ «Інвестбанк» і ТОВ ФК «Фінвест груп», яке мало місце 14.08.2020, фактично відбулося поза межами позовної давності, який сплив 26.09.2019.

Позивач заперечив проти наведених аргументів відповідача, мотивуючи, зокрема, тим, що відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

На переконання позивача, вчинення активних дій зі сторони Кредитора (шляхом пред`явлення позову) в т.ч., коли предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач безумовно перериває перебіг позовної давності. Позивач зауважує, що словосполучення частина вимоги може означати як вимогу стосовно звернення стягнення за основним договором, так і звернення стягнення за додатковим договором (стягнення на предмет іпотеки). Визначення предмета позову визначається Кредитором (Позивачем) на власний розсуд з застосуванням принципу диспозитивності.

Позивач також наголошує, що наразі чинним є судове рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2018 (справа № 916/2231/18), яке підтверджує існування заборгованості за Кредитним договором. Тобто, позивач по справі № 916/2231/18, правонаступником якого відповідно до ухвали Господарського суду Одеської області від 26.04.2021 є ТОВ ФК «Фінвест Груп», шляхом пред`явлення позову до ПП «Сюїта 2006», фактично перервав перебіг позовної давності.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч.3 ст.264 ЦК України). Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно) (ч.1 ст.266 ЦК України).

Позивач зазначає, що у спірних правовідносинах, у зв`язку з пред`явленням позову до Господарського суду Одеської області в рамках справи № 916/2231/18, провадження по якій було відкрито 22.10.2018, в розумінні ч.2 ст.264 ЦК України, перервало перебіг строку позовної давності, а тому починаючи з 23.10.2018 перебіг позовної давності розпочався заново. В свою чергу, Позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом у справі № 915/787/23 в межах строків позовної давності, з урахуванням прямих приписів ч.2, ч.3 ст.264 ЦК України.

За висновком позивача, в даному випадку має місце факт переривання перебігу позовної давності як щодо основної, так і стосовно додаткової вимоги, у зв`язку з відкриттям 22.10.2018 року Господарським судом Одеської області провадження за позовом до ПП «Сюїта 2006» про стягнення суми заборгованості за Кредитним договором № 75/10 від 21.12.2010 (справа № 916/2231/18).

Проаналізувавши доводи сторін із даного питання, дослідивши їх у сукупності з обставинами справи та нормами чинного законодавства, суд дійшов таких висновків.

Згідно з приписами статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Приписами ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів №10 від 29.05.2013).

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Тобто, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої особи права на позов, тобто можливості захистити своє право чи інтерес через суд.

За матеріалами справи судом встановлено, що 21.12.2010 між ПАТ КБ «Інвестбанк» (Банк) та ПП «Сюїта 2006» (Позичальник) було укладено кредитний договір № 75/10 (Кредитний договір). Договором про внесення змін від 23.09.2013 до Кредитного договору № 75/10 від 21.12.2010 визначено строк повернення кредиту до 25.09.2016.

У даному випадку суд погоджується до доводами відповідача про те, Кредитору було достеменно відомо про невиконання умов Кредитного договору Позичальником та порушення внаслідок цього його прав саме із останнього дня невиконання грошового зобов`язання 25.09.2016, а тому він мав право на захист своїх прав, пов`язаних із неповерненням суми кредитної заборгованості в судовому порядку шляхом звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет Іпотеки, в межах трирічного строку позовної давності, тобто, до 26.09.2019.

Позивач із відповідним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки звернувся до Господарського суду Миколаївської області 22.05.2023, тобто з порушенням строку позовної давності.

За приписами ч.ч. 1, 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням наведеного, судом, при розгляді даної справи по суті, враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 08.09.2021 у справі №750/10899/19, про те, що переривання перебігу позовної давності за основним зобов`язанням не перериває її перебігу за іншим зобов`язанням, зокрема забезпечувальним. У вказаній постанові Верховний Суд зауважив, зокрема, на тому, що стаття 264 ЦК України пов`язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями іпотекодавця, внаслідок яких він визнає існування саме іпотеки. Тому переривання перебігу позовної давності за основним зобов`язанням не перериває перебігу позовної давності за іншим зобов`язанням, у тому числі забезпечувальним. Отже, вчинення позичальником дій, що підтверджують визнання ним боргу за основним зобов`язанням, не перериває позовну давність за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, бо вимоги про стягнення боргу та про звернення стягнення на предмет іпотеки є різними (основною та додатковою); закон не передбачає застосування до додаткової вимоги наслідків переривання перебігу позовної давності за основною вимогою.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 14.09.2022 у справі № 522/13957/18, від 18.10.2022 у справі № 750/11071/20, від 25.10.2022 у справі № 686/25261/19, від 16.02.2022 року у справі № 686/15301/15-ц, від 22.02.2022 у справі № 755/5440/18, від 13.07.2022 у справі № 911/1850/18.

Суд також звертає увагу учасників справи на те, що у постанові від 14.06.2023 у справі № 755/13805/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила про необхідність відступити від висновку викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2018 року у справі № 423/1642/15-ц (про те, що подання позову про звернення стягнення на предмет іпотеки перериває позовну давність за вимогою про стягнення заборгованості за основним зобов`язанням), на який, зокрема, посилається позивач в обґрунтування заперечень проти заяви відповідача про застосування позовної давності.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.06.2023 у справі № 755/13805/16-ц підтримує висновок, згідно з яким слід розмежовувати вимоги про стягнення боргу за основним зобов`язанням (actio in personam) та про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem). Переривання загальної позовної давності за вимогою про стягнення боргу за основним зобов`язанням не перериває перебігу загальної позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки і навпаки (близький за змістом висновок див. у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 26 січня 2022 року у справі № 442/7773/17, від 28 вересня 2022 року у справі № 754/16764/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 серпня 2021 року у справі № 201/15310/16, від 30 червня 2022 року у справі № 947/25785/19, від 19 жовтня 2022 року у справі № 712/19272/12, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року у справі № 205/2480/19, від 2 листопада 2022 року у справі № 344/19567/19, від 1 лютого 2023 року у справі № 522/9497/14-ц).

Оскільки позичальник ПП «Сюїта 2006» не виконало належним чином взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, які забезпечені іпотекою, тому, відповідно до положень ст. 12 Закону України Про іпотеку у позивача ТОВ ФК «Фінвест груп», як нового іпотекодержателя виникло право звернення стягнення на предмет іпотеки. Разом із тим, позивач звернувся до суду за захистом свого права із порушенням строку позовної давності, про що відповідачем у справі зроблено відповідну заяву.

Суд наголошує, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом. Тому суд звертається до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32). ЄСПЛ зауважує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу (див. mutatis mutandis рішення у справах ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії від 20 вересня 2011 року, Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства від 22 жовтня 1996 року).

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Варто відзначити, що за практикою Європейського суду з прав людини при застосуванні строків позовної давності йдеться про задавненість позовів і неповноту доказів через сплив часу.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Натомість у справі, що розглядається, у правовідносинах між сторонами відсутні події далекого минулого, що могло б спричинити перешкоду для захисту порушеного права позивача, оскільки в даній справі причини пропуску позовної давності мають суб`єктивний характер та свідчать про те, що саме позивач, будучи достеменно обізнаним про порушення свого права ще з 26.09.2016, звернувся до суду з процесуальним порушенням, що є самостійною відповідальністю позивача.

Отже, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, судовий збір за подання позову у даній справі підлягає покладенню на позивача.

Керуючись ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволені позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду, у відповідності до ст. 241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст. 254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено та підписано 06.06.2024.

Суддя О. В. Ткаченко