Рішення

від 27.05.2024 по справі 910/505/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" травня 2024 р.м. Одеса Справа № 910/505/21

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Кафлановій А.С.,

розглянувши справу № 910/505/21,

за позовом Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" (вулиця Святошинська, будинок 27, місто Київ, 03115, код ЄДРПОУ 41220556)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Модультехсервіс" (вулиця Отамана Чепігі, будинок 29, місто Одеса, 65003, код ЄДРПОУ 35417649)

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДАС" (вулиця Шахтарська, 2, місто Київ, 04074, код ЄДРПОУ 35676561)

про стягнення 3 196 400,00 грн;

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Модультехсервіс" до Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" про розірвання договору та стягнення 1 124 000,00 грн;

представники сторін:

від позивача не з`явився,

від відповідача не з`явився,

від третьої особи не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державна установа «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Модультехсервіс», про стягнення 3196400грн. попередньої оплати (авансу).

В обґрунтування своїх вимог посилається на укладання з відповідачем відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» договору № 96-К-20 від 22.06.2020, укладання додаткових угод до договору, узгодження сторонами календарних планів фінансування робіт та виконання робіт, перерахування передплати у розмірі 3196400грн., встановлення договором обов`язку відповідача використати аванс на придбання необхідних для виконання робіт матеріалів, наявність у відповідача обов`язку повернути не використану протягом трьох місяців суму авансу, неповернення відповідачем вказаних коштів та ненадання звіту про використання авансу.

Ухвалою від 01.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/505/21, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 31.03.2021, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив.

22.03.2021 відповідач надав відзив, в якому заперечує проти позову, посилаючись на обов`язок відповідача використати одержаний аванс протягом шести місяців, закінчення вказаного терміну 14.02.2021, надсилання на адресу позивача 30.10.2020 Актів приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3 на загальну суму 3122010,07грн., повторне надсилання вказаних документів 06.01.2021, обов`язок позивача підписати вказані документи. Одночасно з наданням відзиву відповідач заявив клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

Також 22.03.2021 відповідач подав зустрічний позов про розірвання договору № 96-К-20 від 22.06.2020 та стягнення 1124000грн., сплачених в якості забезпечення виконання зобов`язання за договором.

В обґрунтування своїх вимог посилається на істотне порушення позивачем умов договору у вигляді бездіяльності щодо неприйняття виконаних робіт. Вказує на понесення матеріальних збитків внаслідок таких дій позивача, здійснення планування своєї діяльності виходячи з отримання у майбутньому всієї суми за договором, постійні труднощі у ділових та господарських відносинах з позивачем, листування з цього приводу, практику Верховного Суду та Європейського Суду з Прав Людини, а також на інші більш детально викладені у зустрічному позові обставини.

24.03.2021 позивач надав пояснення по справі, в яких повторно висловив свою позицію щодо неналежного виконання відповідачем умов договору стосовно використання одержаного авансу, а також зазначив про кінцевий строк повернення невикористаного авансу 15.02.2021.

Ухвалою від 26.03.2021 зустрічну позовну заяву було залишено судом без руху.

30.03.2021 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання через наявність перешкод для участі внаслідок карантинних заходів та обмежень щодо запобігання поширенню коронавірусу COVID-19.

31.03.2021 до суду надійшла відповідь позивача на відзив стосовно первісного позову, в якій позивач вказує на встановлення під час здійснення авторського контролю з боку ТОВ «ІДАС» невідповідностей виконаних відповідачем робіт проектній документації та відсутність у відповідача виконавчої документації без якої неможливо виконання наступних етапів робіт. Вказує на повідомлення відповідача про ці обставини листами від 19.11.2020 № 2853 та від 15.01.2021 № 61.

Також вказує на безпідставність посилань відповідача на відправку 30.10.2021 позивачеві Актів приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3, оскільки опис вкладень не містить посилань на довідку, крім того зазначений лист відповідача згідно трекінгу поштових повідомлень 02.12.2020 було повернуто на сортувальний центр м.Одеси та 03.12.2020 передано на зберігання ТЕРМІНАЛ Україна.

Лист відповідача від 16.11.2020 надійшов до позивача 18.11.2020, але ще листами від 12.11.2020 № 11/12/01-20, № 11/12/02-20 та № 11/12/03-20 ТОВ «ІДАС» повідомляло позивача та відповідача про виявлені недоліки у виконанні робіт та про зауваження до складання виконавчої документації.

В зв`язку з цим позивач листом від 19.11.2020 № 2853 повернув відповідачеві на доопрацювання отримані від нього проекти, тобто фактично у встановлений строк надав обґрунтовані причини відмови від їх підписання.

Щодо документів, надісланих відповідачем 06.01.2021, позивач отримав їх 11.01.2021 та листом від 15.01.2021 № 61 повернув відповідачу на доопрацювання в зв`язку з відсутністю виконавчої документації.

Також у своїй відповіді на відзив позивач висловив думку щодо питань, які слід поставити судовому експерту у разі призначення судом експертизи по справі.

Додатково позивач звернувся до суду з клопотанням про залучення до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ТОВ «ІДАС», яке здійснювало авторський нагляд за виконанням робіт.

В судовому засіданні 31.03.2021 суд задовольнив клопотання відповідача та відклав підготовче судове засідання на 14.04.2021.

05.04.2021 відповідач надав до суду заяву про усунення недоліків зустрічної позовної заяви.

06.04.2021 до суду надійшли заперечення відповідача, в яких він звертає увагу на те, що позивач не заперечує факту виконання робіт. Також висловлює свою позицію щодо запропонованого позивачем переліку питань до експерта.

Ухвалою від 08.04.2021 в зв`язку з усуненням відповідачем недоліків зустрічного позову, суд прийняв зустрічний позов до спільного розгляду з первісним.

В судовому засіданні 14.04.2021 суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання щодо залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмета спору на стороні позивача ТОВ «ІДАС», в зв`язку з чим, а також в зв`язку з необхідністю надання можливості позивачу сформулювати свою правову позицію насамперед щодо зустрічної позовної заяви, суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання на 28.04.2021.

21.04.2021 суд отримав письмові пояснення від відповідача, в яких він надає своє бачення листування між сторонами, посилається на безпідставність вимог позивача, на наявність сумнівів щодо кваліфікації авторського нагляду в особі ТОВ «ІДАС», на особливості застосування антимонопольного законодавства та на те, хто саме та які саме документи має надати. Більш детальні обставини викладені у поясненнях (а.с.232-237 т.2).

26.04.2021 позивачем було надано до суду відзив на зустрічний позов, в якому він більш детально викладає раніше наведені по справі доводи на підтвердження своїх доводів та зазначає про відсутність підстав для повернення відповідачеві забезпечення, оскільки таке можливе лише за умови належного виконання своїх обов`язків відповідачем. У задоволенні зустрічного позову просить відмовити.

В судовому засідання 28.04.2021 суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання на 19.05.2021.

В судовому засіданні 19.05.2021 суд задовольнив клопотання відповідача про призначення судової будівельно-технічної експертизи та зупинив провадження по справі на час її проведення.

05.08.2021 до суду надійшло клопотання експерта про надання додаткових матеріалів та про продовження терміну проведення експертизи.

Ухвалою від 09.08.2021 суд для розгляду клопотання експерта призначив підготовче засідання на 18.08.2021.

В судовому засіданні 18.08.2021 суд з урахуванням пояснень представників позивача та відповідача задовольнив клопотання експерта та призначив наступне судове засідання на 13.09.2021 для надання можливості сторонам надати витребувані експертом матеріали.

08.09.2021 від позивача на виконання ухвали суду надійшли матеріали на 1017 арк.

В судовому засіданні 13.09.2021 судом прийнято та оголошено вступну та резолютивну частину ухвали про направлення матеріалів до експертної установи для подальшого проведення судової будівельно-технічної експертизи та зупинено провадження у справі на час її проведення.

05.01.2024 до суду надійшло клопотання експерта про надання при першій ліпшій нагоді доступу до об`єкту дослідження, - а саме очисні споруди в державній установі «Голопристанська виправна колонія (№ 7)» в с.Стара Збур`ївка Голопристанського району Херсонської області.

Ухвалою від 11.01.2024 суд поновив провадження у справі, запропонував сторонам ознайомитись з клопотанням експерта, викласти письмово свої міркування щодо вказаного клопотання та призначив підготовче судове засідання на 05.02.2024.

25.01.2024 позивач надав пояснення, в яких з посиланням на наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (зі змінами) зазначив, що об`єкт дослідження знаходиться на тимчасово окупованій території з 24.02.2022 по теперішній час, що унеможливлює доступ до нього. Також позивач зазначив про підтримку позовних вимог та вважає, що з урахуванням наведених обставин справа має бути розглянута за наявними доказами.

В судовому засіданні 05.02.2024 суд протокольною ухвалою відклав підготовче судове засідання на 19.02.2024.

В судовому засіданні 19.02.2024 суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання експерта та з метою подальшого розгляду справи за наявними доказами відклав підготовче судове засідання на 11.03.2024.

11.03.2024 судове засідання не відбулось в зв`язку з перебуванням судді на лікарняному, в зв`язку з чим ухвалою від 12.03.2024 наступне судове засідання було призначено на 25.03.2024.

В судовому засіданні 25.03.2024 суд протокольною ухвалою закрив підготовче засідання та призначив справу до розгляду по суті на 24.04.2024.

В судовому засіданні 24.04.2024 суд заслухав вступну промову представника позивача та дослідив наявні у матеріалах справи докази, а також оголосив перерву перед стадією судових дебатів до 27.05.2024.

В судовому засіданні 27.05.2024 судом винесено рішення по справі та складено його вступну та резолютивну частину.

Дослідивши матеріали справи та пояснення сторін, суд встановив наступне.

Між позивачем та відповідачем 22.06.2020 був підписаний договір № 96-К-20 «ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 «Реконструкція очисних споруд в державній установі «Голопристанська виправна колонія (№ 7)» потужністю 500м.куб./добу стоків в с.Стара Збур`ївка Голопристанського району Херсонської області» (за кодом CPV за ДК 021-2015-45000000-7 Будівельні роботи)».

До договору між сторонами були підписані додаткова угода № 1 від 28.08.2020 та додаткова угода № 2 від 22.10.2020.

Відповідно до п.1.1 вказаного договору позивач доручає, а відповідач забезпечує відповідно до проектно-кошторисної і тендерної документації та умов Договору виконання будівельних робіт з реконструкції в межах ціни цього Договору.

Договірна ціна визначена на підставі кошторису та складає 22480000грн. (п.3.1 договору).

Строк дії договору визначений сторонами до 31.12.2021 (п.20.1 договору).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ч.1 ст.202 Цивільного Кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. А відповідно до ч.2 вказаної статті, правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

З наведеного вбачається, що фактично між сторонами виникли взаємовідносини, притаманні для договорів підряду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Приписами ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ст.204 Цивільного Кодексу України встановлює презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання вказаного договору недійсним в судовому порядку до матеріалів справи не надано.

За змістом ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 525 Цивільного Кодексу України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Статтею 509 Цивільного Кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 11.4 договору сторони визначили право позивача відповідно до Постанов КМУ від 04.12.2019 № 1070 та від 27.12.2021 № 1764 на перерахування відповідачеві авансу. В цьому ж пункті договору встановлений обов`язок відповідача використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів і обладнання та виконання робіт, а невикористані в установлений договором строк кошти на аванс повернути позивачеві.

Формою звітування відповідача за використання одержаного авансу є акт приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3.

Позивач 14.08.2020 згідно з платіжним дорученням № 3015 перерахував відповідачеві 3196400грн. в якості передплати (авансу) за договором № 96-К-20.

Відповідач факт отримання авансу не заперечує, проте посилається на виконання своїх зобов`язань щодо звітування за використання вказаних коштів.

Відповідач разом з відзивом на позов надав до матеріалів справи Акти приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3 на загальну суму 3122010,07грн. Вказані документи підписані лише з боку відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач 30.10.2020 надіслав акт та довідку позивачу на 3122010,77грн. та 06.01.2021 направив їх повторно, оскільки не отримав відповідь. Факт відправлення підтверджує описами вкладення та фіскальними чеками.

Стосовно відправлення від 30.10.2020 позивачем до матеріалів справи надано трекінг поштових повідомлень, відповідно до якого надіслані позивачем матеріали позивачу вручені не були, а були 02.12.2020 повернуті на сортувальний центр м.Одеси та 03.12.2020 передано на зберігання ТЕРМІНАЛ Україна.

Щодо документів, надісланих відповідачем 06.01.2021, позивач отримав їх 11.01.2021 та листом від 15.01.2021 № 61 повернув відповідачу на доопрацювання в зв`язку з відсутністю виконавчої документації.

Відповідач в якості доказу фактичного прийняття робіт посилається на п.12.1. договору.

Дійсно, відповідно до вказаного пункту Замовник зобов`язаний підписати подані Підрядником документи, що підтверджують виконання робіт, або обґрунтувати причини відмови від їх підписання протягом 5 календарних днів з дня одержання.

Разом з цим, суд вважає посилання відповідача на вказаний пункт договору необґрунтованими з урахуванням наведеного листування між сторонами та наявності висловленої позивачем згідно з умовами договору відмови від підписання форм КБ-2 та КБ-3.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акту і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки) у строк, визначений договором.

З метою фактичного з`ясування обсягу виконаних робіт суд за клопотанням відповідача ухвалою від 19.05.2021 призначав по справі будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручав Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На розгляд та вирішення експерта були поставлені наступні питання:

1) Який перелік та об`єми будівельних робіт фактично виконані Товариством з обмеженою відповідальністю «МОДУЛЬТЕХСЕРВІС» на об`єкті реконструкції ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 «Реконструкція очисних споруд в державній установі «Голопристанська виправна колонія (№ 7)» потужністю 500 м3/добу стоків в с. Стара Збур`ївка Голопристанського району Херсонської області»?;

2) Чи відповідає первинна звітна документація (форми КБ-2в, КБ-3 тощо) з будівництва (ремонту, реконструкції), подана відповідачем за порядком складання і наведеними розрахунками вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва? Якщо не відповідає, то в чому полягають невідповідності?

Разом з цим, знаходження об`єкту на окупованій території унеможливило проведення експертизи, оскільки ані суд, ані сторони по справі не в змозі забезпечити доступ експерта до об`єкту дослідження. За таких обставин судом було прийнято рішення про продовження розгляду справи за наявними доказами, оскільки невідомими є не лише час отримання можливості доступу до об`єкту, а ще і його стан з урахуванням триваючих на цій території військових дій.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та з урахуванням пояснень представників сторін суд дійшов до висновку про недоведеність відповідачем факту використання отриманого авансу відповідно до умов договору та надання звіту про таке використання. Повернення авансу також не відбулось, що підтверджується представниками та наявними доказами.

Як вже зазначалось, п.11.4 договору передбачає обов`язок відповідача повернути невикористаний протягом шести місяців аванс позивачеві. При цьому, враховуючи, що сторони укладали Договір відповідно до вимог законодавства про закупівлі, така вимога щодо повернення авансу є імперативною та не може бути зміненою угодою сторін.

За таких обставин суд вважає, що у відповідача виник обов`язок щодо повернення авансу у сумі 3196400грн., отриманого від позивача.

У ст. 15 Цивільного Кодексу України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного Кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Щодо зустрічного позову ТОВ «Модультехсервіс» про розірвання договору та стягнення з Державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» 1124000грн., які були сплачені в якості забезпечення виконання зобов`язань за договором (завдаток), суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1 і 4 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Ч. 1 ст. 631 ЦК України визначає, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

З тексту наведених правових норм вбачається, що розірваним може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. Відповідний висновок також міститься у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №910/7981/17.

Строк дії договору визначений сторонами до 31.12.2021 (п.20.1 договору).

За таких обставин вимоги за зустрічним позовом про розірвання договору задоволенню не підлягають.

Вимоги про повернення 1124000грн., які були сплачені в якості забезпечення виконання зобов`язань за договором, на думку суду, також не підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Ч.2 вказаної статті зазначає, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до п.5.1 договору, виконання зобов`язань підрядника за договором забезпечується шляхом перерахування під час підписання договору коштів на рахунок замовника у розмірі 5% договірної ціни 1124000грн.

Згідно з п.5.4 договору, Замовник повертає Підряднику суму забезпечення виконання зобов`язань за договором після введення Об`єкта в експлуатацію, за умови належного виконання Підрядником зобов`язань за договором.

Суд зазначає, що строк договору сплинув, Об`єкт договору в експлуатацію не введений, передбачені договором роботи не виконані. З урахуванням цього, а також висновків суду про порушення відповідачем обов`язку щодо повернення авансу, виконання Підрядником обов`язків за договором не можна вважати належним.

П. 5.5 договору також передбачає, що у разі невиконання чи неналежного виконання Підрядником умов договору Замовник із суми забезпечення виконання зобов`язань за договором утримує штрафні санкції та відшкодування збитків, передбачених договором та чинним законодавством та повертає решту коштів протягом 10 банківських днів з моменту розірвання чи закінчення строку дії договору.

Враховуючи наявність у відповідача невиконаного зобов`язання перед позивачем у вигляді обов`язку повернення передплати у розмірі 3196400грн., виникнення цього обов`язку з договору, а також більший розмір цього зобов`язання аніж сума забезпечення з боку відповідача, суд вважає вимоги відповідача про повернення 1124000грн. такими, що не підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідним, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічну правову позицію викладено у Постанові ВС від 18.01.2021 по справі №915/646/18.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача, у зв`язку з чим наявні правові підстави для покладення судових витрат зі сплати судового збору за подачу первісного позову на відповідача.

З огляду на відмову у задоволенні зустрічного позову, витрати зі сплати судового збору за подання останнього покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" (вулиця Святошинська, будинок 27, місто Київ, 03115, код ЄДРПОУ 41220556) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Модультехсервіс" (вулиця Отамана Чепігі, будинок 29, місто Одеса, 65003, код ЄДРПОУ 35417649), за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДАС" (вулиця Шахтарська, 2, місто Київ, 04074, код ЄДРПОУ 35676561) про стягнення 3 196 400,00 грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Модультехсервіс" (вулиця Отамана Чепігі, будинок 29, місто Одеса, 65003, код ЄДРПОУ 35417649) на користь Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" (вулиця Святошинська, будинок 27, місто Київ, 03115, код ЄДРПОУ 41220556) 3 196 400,00 грн попередньої оплати, 47 946,00 грн витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Модультехсервіс" (вулиця Отамана Чепігі, будинок 29, місто Одеса, 65003, код ЄДРПОУ 35417649) до Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" (вулиця Святошинська, будинок 27, місто Київ, 03115, код ЄДРПОУ 41220556) про розірвання договору та стягнення 1 124 000,00 грн відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 27 травня 2024 р. Повний текст рішення складено та підписано 06 червня 2024 р.

Суддя Р.В. Волков