Рішення

від 27.05.2024 по справі 916/5486/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" травня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5486/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Фатєєвої Г.В. розглянувши справу №916/5486/23

за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595)

до відповідача: Громадської організації Одеський комітет ветеранів війни в Афганістані (65029, м. Одеса, вул. Мечникова, 4, код ЄДРПОУ 24541930)

про розірвання договору, виселення та стягнення 309 021,71грн.

Представники сторін:

Від позивача: Вакаренко І.В. самопредставництво;

Від відповідача: Слободян Ю.В. ордер;

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до Громадської організації Одеський комітет ветеранів війни в Афганістані про розірвання договору, виселення та стягнення 309 021,71грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.12.2023р. було відкрито провадження по справі №916/5486/23. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.04.2024р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.

18.03.2024р. за вх. №112013/24 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого останній позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованим, безпідставними в зв`язку з чим в задоволенні позову просить суд відмовити. Крім того просить суд застосувати позовну давність до позовних вимог в частині стягнення орендної плати за період з 01.12.2012р. по листопад 2020р.

26.03.2024р. за вх.№12655/24 до суду від позивача надійшли письмові пояснення, які по суті є відповіддю на відзив, згідно яких позивач вважає що заперечення відповідача є безпідставними, не підтверджені належним та допустимим доказами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

13.11.2001 між Представництвом по управлінню комунальною власністю (орендодавець) та Громадською організацією Одеський комітет ветеранів війни в Афганістані (орендар) був укладений у простій письмовій формі договір оренди нежитлового приміщення № 8/97, згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння та користування нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 84,7 кв.м., за адресою: вул. Генерала Бочарова. 21-а. Строк дії договору оренди з 13.11.2001 до 13.11.2004.

21.04.2011 між Департамент комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та Громадською організацією Одеський комітет ветеранів війни в Афганістані (орендар) договір оренди нежитлового приміщення від 13.11.2001 № 8/97 був укладений в новій редакції, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 1091.

Згідно з п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 71,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Бочарова Генерала, буд. 21-А. Вищезазначені нежилі приміщення першого поверху належать територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності на підставі свідоцтва про право власності на нежиле приміщення першого поверху (серії САС № 189089), виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 20 серпня 2008 року на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 29.07.2008 року № 931, право власності на яке зареєстровано 13.09.2008 КП ОМБТІ та РОН в книзі: 80неж-145 за номером запису 624. Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №20211999, виданим КП «ОМБТІ та РОН» 12.09.2008р., реєстраційний номер вказаного нежитлового приміщення першого поверху становить 24684831. Характеристика об`єкта оренди наводиться у технічному паспорті, який виданий КП ОМБТІ та РОН 07.02.2011 та у Витязі з реєстру прав власності на нерухоме майно № 29004396, виданому КП ОМБТІ та РОН 15.02.2011. Загальна вартість нежитлового приміщення першого поверху становить 110 142грн.

Відповідно до п. 1.2. договору передача в оренду об`єкта, зазначеного у п. 1.1. цього договору, здійснюється на підставі Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України Про оренду державного та комунального майна та розпорядження Одеського міського голови №1301-01р від 13.11.2001р.

Пунктом 1.3. договору визначено термін дії договору оренди у новій редакції, а саме: з 21.04.2011 по 21.04.2036р.

Згідно з п. 2.1. договору орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна, Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 зі змінами та доповненнями до неї та рішенням Одеської міської ради № 2071-ХХІV від 17.12.2003.

За умовами п. 2.2. договору за орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного у додатку 1 до договору, яка до 31.12.2011рю становить 1 гривню в рік, без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції. що становить 1 (одну) гривню в рік без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції. Орендна плата з 01.01.2012 року сплачується відповідно до розрахунку, приведеного у додатку №1 до договору, що становить 1 148,92грн., без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.

03.01.2012 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та Громадською організацією Одеський комітет ветеранів війни в Афганістані (орендар) було підписано додаткове погодження до договору оренди нежитлового приміщення № 8/97 від 13.11.2001, яким сторони визначили, що за орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. в розмірі 1 (одна) гривня. Вказане додаткове погодження було підписано в простій письмовій формі та не посвідчене нотаріально.

08.01.2013 між сторонами був підписаний додатковий договір № 2 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення № 8/97 від 21.04.2011, яким сторони вказали, що за орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату з 01.01.2013 по 31.12.2013 за перший місць після підписання цього додаткового договору 1 (одна) гривня в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції). Вказаний додатковий договір № 2 був підписаний в простій письмовій формі та не посвідчений нотаріально.

13.02.2014 між сторонами був підписаний додатковий договір № 3 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення № 8/97 від 21.04.2011, яким сторони вказали, що за орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату з 01.01.2014 по 31.12.2014 за перший місць після підписання цього додаткового договору 1 (одна) гривня в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції). Вказаний додатковий договір № 3 був підписаний в простій письмовій формі та не посвідчений нотаріально.

12.01.2015 між сторонами був підписаний додатковий договір № 4 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення № 8/97 від 21.04.2011, яким сторони вказали, що за орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату з 01.01.2015 по 31.12.2015 за перший місць після підписання цього додаткового договору 1 (одна) гривня в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції). Вказаний додатковий договір № 4 був підписаний в простій письмовій формі та не посвідчений нотаріально.

21.01.2016 між сторонами був підписаний додатковий договір № 5 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення № 8/97 від 21.04.2011, яким сторони вказали, що за орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату з 01.01.2016 по 31.12.2016 що становить 1 (одна) гривня в рік (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції). Вказаний додатковий договір № 5 був підписаний в простій письмовій формі та не посвідчений нотаріально.

23.01.2017 між сторонами був підписаний додатковий договір № 6 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення № 8/97 від 21.04.2011, яким сторони вказали, що за орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату з 01.01.2017 по 31.12.2017 що становить 1 (одна) гривня в рік (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції). Вказаний додатковий договір № 6 був підписаний в простій письмовій формі та не посвідчений нотаріально.

01.03.2018 між сторонами був підписаний додатковий договір № 7 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення № 8/97 від 21.04.2011, яким сторони вказали, що за орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату з 01.01.2018 по 31.12.2018 що становить 1 (одна) гривня в рік (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції). Вказаний додатковий договір № 7 був підписаний в простій письмовій формі та не посвідчений нотаріально.

29.12.2018 між сторонами був підписаний додатковий договір № 8 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення № 8/97 від 21.04.2011, яким сторони вказали, що за орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату з 01.01.2019 по 31.12.2019 в розмірі 1 (одна) гривня в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції), з 01.01.2020р. в розмірі 2 945,83грн., що розрахована станом на 01.12.2018р. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Вказаний додатковий договір № 8 був підписаний в простій письмовій формі та не посвідчений нотаріально.

13.12.2019 між сторонами був підписаний додатковий договір № 9 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення № 8/97 від 21.04.2011, яким сторони вказали, що за орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату з 01.01.2020 по 31.12.2020 в розмірі 1 (одна) гривня в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції), з 01.01.2021р. в розмірі 3 102,09грн., що розрахована станом на 01.12.2019р. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Вказаний додатковий договір № 9 був підписаний в простій письмовій формі та не посвідчений нотаріально.

Відповідно до п.2.4 договору, Орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Позивач вказує, що в орендар не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання в частині сплати орендної плати, що є порушенням умов договору оренди визначених у п.п. 2.2, 2.4 (щодо сплати орендної плати своєчасно та у повному обсязі) та ст.ст. 525, 526. 530, 629, 762) Цивільного кодексу України

Як зазначає позивач, на виконання п. 2 рішення Одеської міської ради від 29.06.2022 № 969-VІІІ Департаментом видано наказ від 16.08.2022 № 530 про перерахунок орендної плати У розмірі 50 відсотків розміру орендної оплати з урахуванням індексації та відповідно до розрахунку заборгованості від 14.11.2023 за порушення істотної умови договору оренди щодо сплати орендної плати вчасно та у повному обсязі за користування об`єктом оренди, утворилась заборгованість по орендній платі, яка у період з 01.01.2012 по 23.02.2023 становить 309021,71 грн.

Також, позивач вказує, що Орендар не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання, які визначені у п.п. «а» п. 4.2. Договору, що є порушенням умов договору оренди щодо забезпечення збереження об`єкта оренди.

Так, за результатами проведення обстеження нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 71,2 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Бочарова, 21-А, встановлено та зафіксовано задовільний стан об`єкта оренди, про що складено відповідний акт від 14.08.2023. Станом на дату обстеження орендар має заборгованість з орендної плати.

Крім того, як зазначає позивач, за результатами проведення обстеження об`єкта оренди встановлено та зафіксовано, що Орендарем порушено умови договору оренди передбачені п.п. «е» п. 4.2., а саме, на Громадську організацію «Одеський комітет ветеранів війни в Афганістані» за договором оренди покладені обов`язки щодо: е) Страхування об`єкта оренди на користь Орендодавця на весь термін дії договору оренди у страховій компанії у порядку, визначному чинним законодавством, на повну вартість об`єкта оренди, визначеної у п.1.1. цього договору, та надати Орендодавцю копії відповідних документів, що засвідчують виконання зазначеного зобов`язання, протягом 20 днів з часу укладання договору.

При цьому пунктом 5.6. Договору оренди визначено, що за невиконання або неналежне виконання Орендарем обов`язків, передбачених п. 4.1, п. 4.2. абз. а, г, е, м, л, п. 4.З., п. 4.8., п. 4.9., п. 4.13. цього договору, Орендодавець має право достроково вимагати розірвання договору оренди у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Позивач наголошує, що відповідачем в порушення умов Договору оренди не надано до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради копію договору страхування об`єкта оренди.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що орендодавець має право виступати з ініціативою розірвання договору оренди у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов`язків, передбачених цим договором, у тому числі несплати орендної плати своєчасно та у повному обсязі.

Отже позивач наголошує, що Договір оренди підлягає розірванню, оскільки Відповідачем систематично істотно порушуються умови Договору, зокрема у зв`язку з невнесенням Відповідачем орендної плати 19 місяців поспіль.

Відповідно до п. 4.7 договору, після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди.

Абзацом 2 пункту 7.6 зазначених договорів передбачено, що у разі розірвання договору у судовому порядку або відмови від договору оренди впродовж його строку, внаслідок невиконання обов`язків за договором, всі невід`ємні поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від цього майна без нанесення йому збитку, здійснених орендарем при проведені капітального ремонту та реконструкції за час його оренди за рахунок власних коштів, залишаються у власності орендодавця безкоштовно і компенсації не підлягають.

Позивач наголошує, що враховуючи обґрунтованість вимог щодо розірвання договору оренди №8/97 від 13.11.2001р. (нова редакція договору оренди від 21.04.2011) та відсутність правових підстав для використання відповідачем приміщень розташованих за адресою: м. Одеса, вул. вул. Генерала Бочарова, 21-а, які є об`єктом оренди за вказаним договорам, останній зобов`язаний їх звільнити.

Отже посилаючись на вищенаведені обставини, Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до суду з відповідним позовом за захистом порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено судом, 13.11.2001 між Представництвом по управлінню комунальною власністю (орендодавець) та Громадською організацією Одеський комітет ветеранів війни в Афганістані (орендар) був укладений у простій письмовій формі договір оренди нежитлового приміщення № 8/97, згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння та користування нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 84,7 кв.м., за адресою: вул. Генерала Бочарова. 21-а. Строк дії договору оренди з 13.11.2001 до 13.11.2004.

В подальшому, 21.04.2011 між Департамент комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та Громадською організацією Одеський комітет ветеранів війни в Афганістані (орендар) договір оренди нежитлового приміщення від 13.11.2001 № 8/97 був укладений в новій редакції, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 1091.

Згідно з п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 71,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Бочарова Генерала, буд. 21-А

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом за час розгляду справи було встановлено, що відповідачем в порушення умов абз. „е п. 4.2 Договору, не було здійснено страхування об`єкту оренди, та за час розгляду справи зворотного суду доведено не було, а саме доказів на спростування наведених обставин, зокрема договору страхування, відповідачем до суду не надано.

Також за відповідачем станом на 23.02.2023р. рахується заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 309 021,71 грн., доказів сплати якої на момент розгляду справи у суду відсутні.

При цьому судом враховано, що на підстав рішення Одеської міської ради від 29.06.2022 № 969- VІІІ та на підставі наказe від 13.11.2023 №685 Громадську організацію «Одеський комітет ветеранів війни в Афганістані» звільнено на період дії воєнного стану.

Приймаючи до уваги те, що позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 309 021,71 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, не спростовані відповідачем, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В той же час, відповідачем в відзиві на позов зроблено заяву про застосування строку позовної давності щодо стягнення орендної плати за період з 01.12.2012р. по листопад 2020р.

Як зазначив Конституційний Суд України, строки звернення до суду як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012).

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до положень ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Тож, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Так як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся з позовом до суду 18.12.2023р. з вимогами за період з 01.01.2012р. по 23.02.2022р.

Суд зазначає, що згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ, яким було доповнено Цивільний кодекс України відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 № 540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені у тому числі статтями 257 та 258 ЦКУ, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою КМУ Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 11.03.2020 № 211 карантин було встановлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України, відповідний строк дії карантину постановами КМУ неодноразово був продовжений та постановою КМУ №383 від 25.04.2023р. строк її дії продовжений до 30.06.2023р.

Крім того, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб з подальшим продовженням.

Відповідно до пункта 19 розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України передбачено, що У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257- 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

З урахуванням наведеного враховуючи що строк позовної давності передбачений ст.ст. 257 та 258 ЦКУ, продовжуються на строк дії такого карантину та воєнного стану, суд зазначає що на момент звернення позивача з відповідним позов до суду відповідний строк не є пропущеним.

З урахуванням наведеного враховуючи що строк позовної давності передбачений ст.ст. 257 та 258 ЦКУ, продовжуються на строк дії такого карантину який ще діє, суд зазначає що по заявленим вимог за період з 01.12.2012 по 11.03.2020 строк позовної давності є пропущеним, з урахуванням чого вимоги заявлені позивачем позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Отже, приймаючи до уваги встановлення судом, факту попусту позивачем строку позовної давності по вимогам за період з 01.12.2012 по 11.03.2020, суд доходить висновку що сума заборгованості з орендної плати становить 83 076,59грн. які підлягають стягнення на користь позивача.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Частино 2 ст. 651 Цивільного Кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 18 Закону України „Про оренду держаного та комунального майна, серед основних обов`язків орендаря визначено зобов`язання вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Аналізуючи умови договору оренди нежилого приміщення №8/97 від 13.11.2001р. (нова редакція від 21.04.2011р), суд вважає що фактичне невиконання даних положень є істотним порушенням умов діючого договору, а тому вимога позивача про розірвання договору є цілком законною.

Приймаючи до уваги невнесення відповідачем орендної плати, суд приходить до висновку щодо наявності у Департаменту комунальної власності Одеської міської ради законних підстав для розірвання договору у порядку визначеному ч.2 ст. 651 Цивільного Кодексу України, з урахуванням чого вимога про розірвання договору оренди нежилого приміщення №8/97 від 13.11.2001р. (нова редакція від 21.04.2011р) підлягає судом задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Положеннями ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Відповідно до положень ст. 785 Цивільного Кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Положеннями п. 4.7 договору передбачено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, Орендар зобов`язаний у 15-тиденний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати об`єкта оренди.

Як наслідок, заявлені Департаментом комунальної власності Одеської міської ради вимоги про виселення відповідача зі спірного приміщення після розірвання договору є реалізацією права позивача як органу, що здійснює управління нерухомим майном комунальної власності, тому відповідна вимога підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача до уваги судом не приймається оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Так, заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач вказує що сума заборгованості з орендної плати підлягає зменшенню на 50% відповідно до рішення Одеської міської ради від 29.06.2022 № 969- VІІІ.

Поряд з цим суд зазначає, що як вбачається з розрахунку заборгованості, позивачем заявляється період до введення воєнного стану, а саме з 01.01.2012 по 23.02.2023р. з урахуванням чого відповідні посилання відповідача є помилковими.

Щодо посилань відповідача на укладені між сторонами додаткові договори якими вносились змін до договору оренди нежилого приміщення №8/97 від 13.11.2001р. (нова редакція від 21.04.2011р) зокрема в частині розмірі орендної плати, суд зазначає наступне.

Статтею 793 ЦК України (в редакції, станом на 17.12.2008) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Частиною 3 ст. 640 ЦК України передбачено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Відповідно до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Частиною 2 статті 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особо.

Як встановлено судом, відповідні додаткові договори не було укладено у відповідності до форма укладання договору оренди №8/97 від 13.11.2001р. (нова редакція від 21.04.2011р) у нотаріальній формі що передбачено нормами чинного законодавства, що свідчить про їх нікчемність.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Інші посилання відповідача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Департамента комунальної власності Одеської міської ради є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, проте враховуючи застосування судом наслідків пропуску строку позовної давності, підлягають частковому задоволенню.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, судові витраті по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. Позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595) до Громадської організації Одеський комітет ветеранів війни в Афганістані (65029, м. Одеса, вул. Мечникова, 4, код ЄДРПОУ 24541930) задовольнити частково.

2. Розірвати договір оренди нежитлового приміщення від 13.11.2001 за №8/97 (нова редакція договору оренди від 21.04.2011р), укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595) та Громадською організацією Одеський комітет ветеранів війни в Афганістані (65029, м. Одеса, вул. Мечникова, 4, код ЄДРПОУ 24541930).

3. Виселити Громадську організацію Одеський комітет ветеранів війни в Афганістані (65029, м. Одеса, вул. Мечникова, 4, код ЄДРПОУ 24541930) з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 71,2 кв.м на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595).

4. Стягнути з Громадської організації Одеський комітет ветеранів війни в Афганістані (65029, м. Одеса, вул. Мечникова, 4, код ЄДРПОУ 24541930) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595) заборгованість з орендної плати в сумі 83 076 (вісімдесят три тисячі сімдесят шість)грн. 59коп. та судовий збір в сумі 6 614 (шість тисяч шістсот чотирнадцять)грн. 15коп.

5. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 06 червня 2024 р.

Суддя К.Ф. Погребна