Рішення

від 06.06.2024 по справі 917/420/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2024 Справа № 917/420/24

м. Полтава

Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І.,

при секретарі судового засідання Білій І.М.,

розглянувши матеріали за позовною заявою

Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40075815, вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський тепловозоремонтний завод» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38560924, вул. Гайового, 30, м. Полтава, 36005)

про стягнення 137 853,44 грн неустойки

та за зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський тепловозоремонтний завод» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38560924, вул. Гайового, 30, м. Полтава, 36005)

до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40075815, вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150)

про стягнення 13995,72 грн інфляційних втрат

за участю представників:

від позивача за первісним позовом: Момот К.Е.;

від відповідача за первісним позовом: Петько А.В.

Обставини справи:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Полтавської області через підсистему «Електронний суд» із позовною заявою від 13.03.2024 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський тепловозоремонтний завод» (далі - відповідач) про стягнення 137853,44 грн неустойки.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем строків надання послуг, передбачених договором про надання послуг з ремонту лінійного обладнання локомотивів №663/2021-ЦЮ від 22.10.2021.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 18.03.2024 року відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи); сторонам встановлено строки для вчинення процесуальних дій у справі.

Через підсистему Електронний суд 01.04.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який судом залучений до матеріалів справи. В поданому відзиві Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтавський тепловозоремонтний завод» виклав свої заперечення щодо позовних вимог.

Через підсистему Електронний суд 01.04.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський тепловозоремонтний завод» надійшла зустрічна позовна заява до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 20646,87 грн інфляційних збитків за прострочення грошового зобов`язання за договором № 663/2021-ЦЮ від 22.10.2021.

Позовні вимоги в зустрічному позові обґрунтовані тим, що 31.01.2022 сторонами був підписаний акт приймання-передачі наданих послуг з ремонту блока дизеля 527. Згідно з цим актом вартість ремонту склала 449034,00 грн. 14.02.2022 ТОВ «ПТРЗ» зареєструвало податкову накладну, відтак строки оплати за виконання ремонту блоку дизеля № 527 згідно з п. 4.2. Договору настав 18.04.2022. Оплата замовником прострочена, в зв`язку з чим ТОВ «ПТРЗ» просить стягнутим з АТ «Укрзалізниця» всього 20 646,87 грн інфляційних збитків згідно з наданим розрахунком.

03.04.2024 суд залишив зустрічну позову заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський тепловозоремонтний завод» без руху та надав позивачу за зустрічним позовом час для усунення недоліків.

Ухвалою від 09.04.2024 суд прийняв зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський тепловозоремонтний завод» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 20646,87 грн інфляційних втрат до розгляду; об`єднав зустрічну позовну заяву з первісним позовом в одне провадження; постановив перейти до розгляду справи №917/420/24 за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче засідання у справі на 30.04.2024 10:30.

Через підсистему Електронний суд 08.04.2024 від позивача за первісним позовом надійшла відповідь на відзив, в якому АТ «Укрзалізниця» зауважує, що відповідачем не засвідчено належним чином відповідно до умов договору настання форс-мажорних обставин, що відсоткове вираження розміру неустойки за цим Договором є мінімальним і не може бути зменшеним, оскільки таке зменшення фактично нівелює мету існування неустойки.

У додаткових поясненнях у справі від 10.04.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтавський тепловозоремонтний завод» просить суд зменшити розмір неустойки.

24.04.2024 АТ «Українська залізниця» через підсистему Електронний суд поданий відзив на зустрічну позовну заяву, в якому відповідач за зустрічним позовом зазначив про наявність помилок в здійсненому ТОВ «ПТРЗ» розрахунку інфляційних втрат та надало контр розрахунок інфляційних втрат, згідно з яким сума інфляції складає 13 995,72 грн.

Ухвалою від 25.04.2024 суд відмовив в задоволенні клопотання АТ «Українська залізниця» про участь в судовому засіданні, призначеному на 30.04.2024, в режимі відео конференції.

Позивач за зустрічним позовом у відповіді на відзив від 26.04.2024 зменшив розмір позовних вимог з 20 646,87 грн інфляційних втрат до 13 995,72 грн.

Заява про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду згідно з ухвалою від 30.04.2024. Також вказаною ухвалою суд закрив підготовче провадження у справі № 917/420/24; справу призначив до судового розгляду по суті на 21.05.2024 11:00.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

22.10.2021 між AT «Укрзалізниця» (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтавський тепловозоремонтний завод» (далі - виконавець) було укладено Договір про надання послуг з ремонту лінійного обладнання локомотивів № 663/2021-ЦЮ.

Цей Договір укладений згідно з рішенням тендерного комітету AT «Укрзалізниця» з питань закупівель послуг з ремонту, модернізації і придбання рухомого складу, іншої техніки та робіт за тендером № UA-2021-07-30-002110-b.

Згідно п. 1.1 Договору, виконавець зобов`язується надати послуги з ремонту, технічного обслуговування залізничного транспорту і пов`язаного обладнання та супутні послуги - код ДК 021:2015 50220000-3 Лот №1, №2, №3 - Послуги з ремонту і технічного обслуговування залізничного транспорту і пов`язаного обладнання та супутні послуги (Послуги з ремонту блоків дизеля 5Д49) (далі - Послуги), переданого Виконавцю Замовником в особі Фактичних отримувачів, згідно з Специфікацією (Додаток 1 до цього Договору), Графіком подачі в ремонт та видачі з ремонту обладнання (Додаток 2 до цього Договору), Протоколом узгодження ціни (Додаток 3 до цього Договору), Технічними вимогами (Додаток 4 до цього Договору), які є невід`ємною частиною цього Договору, у порядку та строки, визначені цим Договором, а замовник зобов`язаний прийняти надані послуги та здійснити оплату у порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з п. 1.2. Договору послуги надаються відповідно до нормативних документів, які зазначені в Технічних вимогах (Додаток 4 до цього Договору). Найменування, опис, загальний обсяг послуг визначається у Специфікації (Додаток 1 до цього Договору).

Згідно п. 1.3 Договору обсяги Послуг, визначені Специфікацією (Додаток 1 до цього Договору) щодо ремонту блоків дизеля 5Д49 (далі - Обладнання), можуть бути змінені (зменшені) Замовником з урахуванням фактичного обсягу видатків Замовника з відповідним перерахунком загальної вартості послуг та ціни Договору, крім частини Послуг, які виконавець розпочав надавати та/або надав.

Згідно з п. 3.2. Договору ціна Договору визначена у Специфікації (Додаток 1 до цього Договору), яка включає в себе вартість заміни складових частин Обладнання, в тому числі сировини, матеріалів, запасних частин, тощо та складає 3741971,04 грн, а також податок на додану вартість за ставкою 20% - 748394,20, всього становить з ПДВ 4490365,24 грн.

Згідно Специфікації, виконавець зобов`язується надати послуги з ремонту трьох одиниць блоків дизеля 5Д49 (далі - обладнання).

Згідно з п. 3.3 Договору вартість ремонту кожної одиниці обладнання розраховується на підставі фактичного технічного стану складових частин Обладнання, відображеного в Акті дефектації (за формою згідно з Додатком 8 до цього Договору).

Згідно з п. 4.2. Договору розрахунки за фактично надані послуги, відповідно до підписаного сторонами Акта приймання-передачі наданих послуг (за формою згідно з Додатком 5 до цього Договору), здійснюється Замовником після надання виконавцем рахунку, та за наявності належним чином оформленої Виконавцем податкової накладної, зареєстрованої в ЄРПН відповідно до вимог законодавства України, якщо Виконавець є резидентом та платником ПДВ.

Сплата вартості Послуг за замовлення здійснюється Замовником на 45-й банківський день з дати реєстрації податкової накладної відповідно до п. 4.3 цього Договору.

Згідно п. 5.1 Договору місце надання послуг, на території виконавця. Подача виконавцю обладнання для надання послуг проводиться згідно з Графіком подачі в ремонт та видачі з ремонту обладнання (Додаток 2 до цього Договору) (далі - Графік), узгодженим сторонами в порядку та строком, передбаченим Положенням про порядок подачі в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 22.04.2002 №261.

Згідно з п. 5.2. Договору при затримці приймання Обладнання з вини Замовника строк закінчення ремонту відповідно переноситься на строк затримки.

Згідно з п. 5.3 Договору здача та приймання обладнання в ремонт оформлюється Актом приймання обладнання в ремонт (за формою згідно з Додатком 9 до цього Договору), який підписують уповноважені представники Замовника і Виконавця.

Згідно з п. 5.6 Договору після завершення ремонту Обладнання Виконавець у добовий строк повідомляє уповноважених представників замовника за цим Договором, телеграмою або листом електронної пошти про завершення ремонту обладнання. Замовник протягом 3-х робочих днів з дня отримання повідомлення від Виконавця направляє свого представника для приймання обладнання з ремонту на території Виконавця.

Згідно з п. 5.10 Договору виконавець повинен надати представнику замовника такі документи: документи постачальника, які підтверджують якість товарно-матеріальних цінностей, що були використані при наданні послуг (сертифікати якості, декларації про відповідність, тощо), фактичні калькуляції з розшифровками, Акт приймання обладнання з ремонту, Протокол приймально-здавальних випробувань, Акт приймання-передачі металобрухту, Акт приймання-передачі наданих послуг. Протягом 3 (трьох) робочих днів Замовник підписує два примірника Акта приймання-передачі наданих послуг (за формою згідно з Додатком 5 до цього Договору), один з яких протягом 3 (трьох) робочих днів повертає Виконавцю. Виконавець після отримання оригіналу Акта приймання-передачі наданих послуг (за формою згідно з Додатком 5 до цього Договору) виставляє Замовнику в добовий строк рахунок на остаточну оплату за надані Послуги. Датою завершення ремонту обладнання є дата підписання Акта приймання-передачі наданих послуг (за формою згідно з Додатком 5 до цього Договору).

Згідно з п.5.11 Договору, строк надання послуг визначається Графіком подачі в ремонт та видачі з ремонту обладнання, наведеним у Додатку 2 до цього Договору, та по кожній одиниці ремонту становить не більше 60 (шістдесяти) календарних днів з дати підписання Акта приймання обладнання в ремонт.

Згідно з п. 12.1 Договору цей Договір набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 1 грудня 2022 року, а в частині розрахунків до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Підставою заявленого позову є несвоєчасне виконання відповідачем робіт з ремонту, що не узгоджується з Графіком ремонту обладнання, оформленого Додатком № 2, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 137853,44 грн пені, обчисленого на підставі п. 8.4 Договору.

У відзиві на позов від 01.04.2024 відповідач зазначає наступні підстави в заперечення заявлених позивачем вимог:

-згідно з актом №70-42.60 від 17.11.2021 приймання обладнання в ремонт блоки дизеля №575, № 4156 було передано замовником в ремонт з порушенням графіку подачі, тому 60-ти денний строк здачі обладнання з ремонту має відраховуватись з 09.12.2021, а кінцевий строк здачі обладнання з ремонту припав на 06.02.2022;

-що строки ремонту блока за актом приймання-передачі наданих послуг з ремонту блоку дизеля №572 від 31.01.2022 виконавцем не порушено і штрафні санкції нараховані безпідставно; що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання позивач мав здійснювати за 6 місяців (за період з 06.02.2022 по 06.08.2022) згідно з ч. 6 ст. 232 ГПК України;

-що розмір відповідальності виконавця не має перевищувати розмір рентабельності за ремонт блока дизеля, а саме 40 821,27 грн, враховуючи той факт, що затримка ремонту відбулась через війну в Україні;

-замовник сам допустив порушення за Договором, прострочивши оплату за виконання роботи на 96 днів;

-при визначенні ступеню вини виконавця слід взяти до уваги наявність форс-мажорних обставин, а саме, що в період прострочення видачі з ремонту обладнання в країні розпочалось повномасштабне вторгнення російської федерації і ТОВ «ПТРЗ» тимчасово припинило свою діяльність.

При прийнятті рішення за вимогами про стягнення 137853,44 грн неустойки, а саме 99685,55 грн пені та 31432,38 грн штрафу за прострочення виконання ремонту блоку дизеля 5Д49 (зав. № 4156); 6735,51 грн пені за за прострочення виконання ремонту блоку дизеля 5Д49 (зав. № 572) суд виходив з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру (ч. 1 ст. 857 ЦК України).

Отже, укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду на капітальний ремонт.

Відповідно до Акту приймання обладнання в ремонт №70-42.60 від 17.11.2021 передано виконавцеві в ремонт блок дизеля 5Д49 №4156. Відповідно до Акта приймання-передачі наданих послуг від 26.08.2022 прийнято з ремонту блок дизеля 5Д49 №4156.

Відповідно до Акту приймання обладнання в ремонт №70-42.60 від 17.11.2021 передано виконавцеві в ремонт блок дизеля 5Д49 №572. Відповідно до Акта приймання-передачі наданих послуг від 31.01.2022 прийнято з ремонту блок дизеля 5Д49 №572.

Акти приймання обладнання в ремонт та передачі обладнання після виконаного ремонту підписані зі сторони виконавця та замовника та скріплені печатками товариств без зауважень.

При цьому, з поданих Актів вбачається, що ТОВ «ПТРЗ» надані послуги з ремонту блоків дизеля 5Д49 №572, 5Д49 №4156 з порушенням граничних строків, встановлених Договором, тобто в строки які перевищують 60 календарних дні передбачених п. 5.11. Договору.

Відповідач, заперечуючи проти розрахунку штрафних санкцій, вказує, що блоки дизеля були подані в ремонт з порушенням строків, встановлених Графіком - договір підписаний 22.10.2021, тому кінцевий строк поставки обладнання в ремонт припадав на 11.11.2021, проте блоки дизеля № 575, № 4156 передані в ремонт згідно з актом 17.11.2021.

Відповідач, посилаючись на п. 5.2 Договору, де вказано, що при затримці приймання Обладнання з вини Замовника строк закінчення ремонту відповідно переноситься на строк затримки, вважає, що строк закінчення ремонту підлягає перенесенню на строк цієї затримки, тобто 60-ти денний строк здачі обладнання з ремонту має відраховуватись з 09.12.2021, а кінцевий строк здачі обладнання з ремонту припав на 06.02.2022.

Судом враховується, що згідно п. 5.1. Договору подача виконавцю обладнання проводиться згідно з графіком подачі в ремонт та видачі з ремонту обладнання, узгодженим сторонами в порядку та строком, передбаченим Положенням про порядок подачі в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 22.04.2002 № 261.

Згідно з Додатком 2 до Договору «Графік подачі в ремонт та видачі з ремонту обладнання» (а.с.21-зворот) строк подачі Обладнання у ремонт - протягом 20 календарних днів після підписання договору. Строк здачі обладнання з ремонту - протягом 60 календарних діб після підписання Акта приймання обладнання в ремонт.

Оскільки Договір було підписано 22.10.2021, то кінцевій строк поставки обладнання в ремонт припадав на 11.11.2021.

Блоки дизеля були подані в ремонт 17.11.2021, тобто з порушенням Графіка на 5 днів.

У Положенні про порядок подачі в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 22.04.2002 № 261 (далі - Положення) передбачені основні взаємовідносини між Виконавцем та Замовником з технічних питань по ремонту модернізації рухомого складу (далі за текстом РС), його вузлів та агрегатів.

Застосування цього положення до правовідносин за договором сторони передбачили у п. 5.1. Договору, де вказано, що подача Виконавцю обладнання проводиться згідно з Графіком подачі в ремонт та видачі з ремонту обладнання, узгодженим Сторонами в порядку та строком, передбаченим Положенням про порядок подачі в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 22.04.2002 № 261.

Згідно з п. 3.5. Положення початком ремонту РС вважається дата підписання Виконавцем акта про приймання рухомого складу в ремонт.

У п. 3.14. Положення зазначено, що об`єкти ремонту, подані Виконавцю в ремонт раніше терміну, узгодженого «Графіком подачі і постановки в ремонт», Виконавцем приймаються, але до настання встановленого терміну, простій в ремонті за Виконавцем не враховується, якщо не розпочато їх ремонт.

Об`єкти ремонту, подані Виконавцю після встановленого терміну, тобто з порушенням «Графіка подачі та постановки в ремонт», повинні бути поставлені в ремонт не пізніше 15 робочих днів з моменту їх прибуття до Виконавця; цей термін їх простою, як простій в ремонті, за Виконавцем не зараховується.

При затримці приймання РС, вузлів та агрегатів в ремонт з вини Замовника термін закінчення ремонту відповідно переноситься на термін затримки.

Сторони можуть передбачити в договорі інші умови.

Матеріалами справи підтверджується, що блоки дизеля були подані позивачем в ремонт з порушенням Графіка.

Отже, застосуванню підлягає правило п. 3.14. Положення де вказано, що об`єкти ремонту, подані Виконавцю після встановленого терміну, тобто з порушенням "Графіка подачі та постановки в ремонт", повинні бути поставлені в ремонт не пізніше 15 робочих днів з моменту їх прибуття до Виконавця; цей термін їх простою, як простій в ремонті, за Виконавцем не зараховується.

Як встановлено судом, згідно п. 8.4 Договору за порушення виконавцем строків надання послуг, передбачених цим Договором, останній сплачує замовнику неустойку у розмірі 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, крім того, за прострочення понад 30 днів, виконавець додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 Господарського кодексу України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штраф це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Тобто, на відміну від пені, яка є довготривалою санкцією, штраф застосовується одноразово у відсотковому відношенні від суми невиконаного зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань не лише не заборонено, але й передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. Відповідну правову позицію викладено в постанові від 1 червня 2021 року у справі № 910/12876/19.

В постанові зазначено, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Вказаний в п. 8.4 вид неустойки у розмірі 0,1 % вартості послуг за кожен день прострочення за своєю правовою природою є пенею.

Таким чином, суд визнає правомірною та обґрунтованою вимогу позивача про одночасне стягнення пені та штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено в ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Судом було досліджено поданий позивачем розрахунок суми неустойки від кожного акту окремо та встановлено наступне.

За актом від 17.11.2021 обладнання повернуто 26.08.2022, вартість ремонту блоку дизеля 5Д49 №4156 склала 449034,00 грн.

Судом встановлено, що блок дизеля був поданий в ремонт з порушенням Графіка на п`ять днів, отже, відповідач повинен був виконати роботи в строк, починаючи з 18.11.2021 +60 календарних дні + 5 календарних днів (термін простою в ремонті), тобто до 21.01.2022 включно. Таким чином, початком для настання у відповідача відповідальності, у зв`язку з невчасним виконанням робіт буде період з 22.01.2021 по 25.08.2022 (216 календарних дні прострочки). За підрахунком суду розмір пені за вказаний період складає 84147,74 грн. Розмір штрафу 31432,38 грн (за прострочення понад 30 днів).

За актом від 17.11.2021 обладнання повернуто 31.01.2022, вартість ремонту блоку дизеля 5Д49 №572 склала 449034,00 грн. Отже, відповідач повинен був виконати роботи в строк, починаючи з 18.11.2021 +60 календарних дні+ 5 календарних днів (термін простою в ремонті), тобто до 21.01.2022 включно. Таким чином, початком для настання у відповідача відповідальності, у зв`язку з невчасним виконанням робіт буде період з 21.01.2022 по 30.01.2022 (9 календарних дні прострочки). За підрахунком суду розмір пені за вказаний період складає 2214,41 грн.

Загальний розмір пені, що за розрахунком суду підлягає задоволенню складає 86362,15 грн. Розмір штрафу - 31432,38 грн.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву, що нарахування пені за договором мало здійснюватися 6 місяців суд відхиляє з огляду на таке.

Дійсно, згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Проте, пунктом 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтею 232 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою КМУ «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211 запроваджено карантин з 12.03.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

З урахуванням зазначеного Позивач управі був нараховувати пеню понад строки, визначені частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Оцінюючи доводи відповідача, наведені в обґрунтування підстав для зменшення пені, при прийнятті судом рішення про стягнення з відповідача остаточного розміру нарахованих штрафних санкцій, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відтак застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, за змістом зазначених норм Господарського та Цивільного кодексів України суд має право зменшити розмір штрафних санкцій, зокрема, з таких підстав, що: належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік підстав для зменшення розміру штрафних санкцій не є вичерпним, оскільки частина третя статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують як наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, так і заперечення щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміром неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення стороною порушення та/або його наслідків тощо.

При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18 та в ін.).

Суд звертає увагу, що зменшення розміру штрафних санкцій є саме правом, а не обов`язком суду, хоча суд зобов`язаний розглянути доводи боржника, яким він обґрунтовує необхідність зменшення судом розміру штрафних санкцій

Посилання відповідача ТОВ «Полтавський тепловозоремонтний завод» на те, що затримка ремонту відбулась через війну в Україні - відхиляються судом, оскільки судом встановлено, що порушення встановлених договором строків виконання робіт мало місце в січні 2022, тобто до введення воєнного стану.

Доводи про мобілізацію значної кількості працівників не підтверджуються доказами, додано докази мобілізації лише одного працівника директора з виробництва. Зазначені обставини мали місце вже після настання строку виконання зобов`язання.

Відповідач не надав будь-яких доказів, які б свідчили про його фінансовий стан, не довів, що розмір стягуваної пені та штрафу є непомірним тягарем для нього, а тому положення ГПК України щодо обов`язку доказування не дотримано, адже відповідач не надав доказів для того, щоб можна було зробити висновок про скрутний фінансовий стан відповідача, саме в період виникнення правовідносин, чим порушено положення ст.73 ГПК України, а також ст.74 ГПК України (обов`язок доказування і подання доказів): кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, оскільки неможливість виконання зобов`язань не може бути підставою для звільнення його від відповідальності. Додані до відзиву калькуляції, в яких визначено рентабельність, складені відповідачем в односторонньому порядку та не погоджені з позивачем, тому посилання на рентабельність відхиляються.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно зі ст. 42 ГК України підприємницька діяльність ведеться на власний ризик суб`єкта господарювання.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, відповідач порушив строки виконання зобов`язання за Договором.

У клопотанні про зменшення розміру неустойки ТОВ «Полтавський тепловозоремонтний завод» не зазначено будь-які інші обставини, які свідчать про існування підстав для зменшення штрафних санкцій та не додано будь-яких доказів для зменшення розміру неустойки у спірних відносинах в розумінні статті 73 ГПК України, статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України.

Суд, приймаючи до уваги всі обставини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, дійшов висновку, про відхилення клопотання відповідача про зменшення неустойки, оскільки суду не доведено наявності обставин встановлених ст. 233 ГК України, за яких суд може зменшити розмір санкцій.

Стосовно вимог, заявлених у зустрічному позові, судом приймається до уваги наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу зазначеної норми випливає, що нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Вимога позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, згідно п. 4.2. Договору розрахунки за фактично надані послуги, відповідно до підписаного сторонами Акта приймання-передачі наданих послуг (за формою згідно з Додатком 5 до цього Договору), здійснюється Замовником після надання виконавцем рахунку, та за наявності належним чином оформленої Виконавцем податкової накладної, зареєстрованої в ЄРПН відповідно до вимог законодавства України, якщо Виконавець є резидентом та платником ПДВ.

Сплата вартості Послуг за замовлення здійснюється Замовником на 45-й банківський день з дати реєстрації податкової накладної відповідно до п. 4.3 цього Договору.

31.01.2022 сторонами було підписано Акт приймання-передачі наданих послуг ремонту блока дизеля 5Д49 №572 згідно з яким вартість ремонту склала 449 034,00 грн.

14.02.2022 ТОВ «ПТРЗ» зареєструвало податкову накладну, що підтверджується наданою ТОВ «ПТРЗ» до зустрічної позовної заяви квитанції про прийняття податкової накладної до реєстру податкових накладних. Отже, строк оплати ремонту блоку дизеля № 572 настав 18.04.2022.

Як свідчать надані позивачем за зустрічним позовом копії платіжних інструкцій AT «Укрзалізниця» прострочило виконання грошового зобов`язання.

За розрахунком ТОВ «Полтавський тепловозоремонтний завод» оплата суми в розмірі 224 517,00 грн (залишок від 449 034,00 грн) була прострочена на 73 дні. Інфляційні втрати за період з 18.04.2022 по 29.06.2022 склали 13 209,91 грн. Оплата суми в розмірі 112 258,50 грн (залишок від 449 034,00 грн) була прострочена на 25 днів. Інфляційні втрати за період з 30.06.2022 по 24.07.2022 склали 785,81 грн. Всього інфляційні збитки склали 13995,72 грн.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення зустрічного позову в повному обсязі, стягненню з AT «Укрзалізниця» на користь ТОВ «Полтавський тепловозоремонтний завод»» підлягає 13995,72 грн 3% річних.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, щодо збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має на меті усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Відповідно до вимог ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як, зокрема, електронні докази.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Щодо вирішення питання про судові витрати господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

За розгляд первісного та зустрічного позовів сторонами сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн з урахуванням коефіцієнту 0,8, оскільки позови подавалися через систему «Електронний суд».

Судові витрати зі сплати судового збору за первісним та зустрічним позовами, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Відповідно до ч. 11 ст. 238 ГПК України у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

Приймаючи до уваги часткове задоволення первісного та задоволення зустрічного позовів, суд вважає за необхідне в порядку частини 11 статті 238 Господарського процесуального кодексу України провести зустрічне зарахування грошових сум, що підлягають до стягнення за первісним та зустрічним позовами та зарахувати зустрічні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський тепловозоремонтний завод» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський тепловозоремонтний завод» - 13 995,72 грн інфляційних втрат та 2422,40 грн - витрат по сплаті судового збору в рахунок погашення первісних вимог Акціонерного товариства «Українська залізниця» Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський тепловозоремонтний завод» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський тепловозоремонтний завод» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» - 86362,15 грн пені, 31432,38 грн штрафу та 2422,40 грн - витрат по сплаті судового збору. Після проведення зустрічного зарахування грошових сум та судового збору, що підлягають до стягнення за первісним і зустрічним позовами, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський тепловозоремонтний завод» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» - 103 798,81 грн неустойки.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Первісний позов задовольнити частково, на суму 117794,53 грн неустойки, яка складається з 86362,15 грн пені та 31432,38 грн штрафу.

2.В іншій частині вимог первісного позову про стягнення пені відмовити.

3.Зустрічний позов задовольнити повністю - на суму 13 995,72 грн інфляційних втрат.

4.Провести зустрічне зарахування грошових сум та судових витрат, що підлягають стягненню за первісним і зустрічним позовами.

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський тепловозоремонтний завод» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38560924, вул. Гайового, 30, м. Полтава, 36005) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40075815, вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150) 103 798,81 грн неустойки.

6.Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 07.06.2024.

Згідно із ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя І.І. Пушко