Рішення

від 30.05.2024 по справі 917/2284/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2024 Справа № 917/2284/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Керівника Красноградської окружної прокуратури Харківської області, вул. Бєловська, 73-А, м. Красноград, Харківська обл., 63304

в інтересах держави в особі

Північно-східного офісу Держаудитслужби, майдан Свободи, Держпром, б. 5, 4 під., 10 пов, м. Харків, 61022

Відділу освіти, молоді та спорту Кегичівської селищної ради, вул. Волошина, буд. 79, смт. Кегичівка, Красноградський р-н, Харківська обл, 64003

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна", вул. Половки, буд. 62, м. Полтава, 36010

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 138 946,20 грн,

Секретар судового засідання Ісенко М.В.

Представники учасників процесу: відповідно протоколу від 30.05.2024,

установив:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Керівник Красноградської окружної прокуратури Харківської області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Північно-східного офісу Держаудитслужби та Відділу освіти, молоді та спорту Кегичівської селищної ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" про :

- визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 21.04.2021 до Договору № 49 від 15.03.2021, укладеної Товариством з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" та Відділом освіти, молоді та спорту Кегичівської селищної ради;

- визнання недійсною додаткової угоди № 3 від 25.08.2021 до Договору № 49 від 15.03.2021, укладеної Товариством з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" та Відділом освіти, молоді та спорту Кегичівської селищної ради;

- визнання недійсною додаткової угоди № 4 від 07.10.2021 до Договору № 49 від 15.03.2021, укладеної Товариством з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" та Відділом освіти, молоді та спорту Кегичівської селищної ради;

- визнання недійсною додаткової угоди № 5 від 10.12.2021 до Договору № 49 від 15.03.2021, укладеної Товариством з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" та Відділом освіти, молоді та спорту Кегичівської селищної ради;

- визнання недійсною додаткової угоди № 7 від 27.01.2021 до Договору № 49 від 15.03.2021, укладеної Товариством з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" та Відділом освіти, молоді та спорту Кегичівської селищної ради;

- стягнення 138 946,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що внесення змін до умов договору про постачання електричної енергії шляхом укладення численних додаткових угод, відбулося з порушенням пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України від 25 грудня 2015 року № 922-VIII«Про публічні закупівлі» (далі - Закон № 922-VIII) та прав замовника, тому вказані додаткові угоди мають бути визнані судом недійсними.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази: витяг з системи публічних закупівель «Prozorro» про спірну закупівлю; тендерна пропозиція ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» №21/ET-132 від 03.03.2021; копія запиту прокурора №59-3050вих-23 від 04.07.2023 та інформація про його розгляд; копія договору №49 від 15.03.2021 з додатком; копія додаткової угоди №1; копія додаткової угоди №2; копія переписки та довідки Харківської торгово-промислової палати №792/21; копія додаткової угоди №3; копія переписки та довідки Харківської торгово-промислової палати №1732/21; копія додаткової угоди №4; копія переписки та довідки Харківської торгово-промислової палати №2080/21; копія додаткової угоди №5; копія переписки та довідки Харківської торгово-промислової палати №3051/21; копія додаткової угоди №6; копія додаткової угоди №7; копії видаткових накладних до Договору №49 від 15.03.2021; копії платіжних доручень до Договору №49 від 15.03.2021; копія запиту прокурора №59/2-4629вих-23 від 09.10.2023 та інформація про його розгляд; копія рішення Кегичівської селищної ради №2211 від 30.07.2021; копія положення про відділ освіти, молоді та спорту Кегичівської селищної ради; копія листа-повідомлення Красноградської окружної прокуратури до Північно - Східного офісу Держаудитслужби в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» з доказами відправлення; копія листа-повідомлення Красноградської окружної прокуратури до відділу освіти, молоді та спорту Кегичівської селищної ради в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» з доказами відправлення; дані з ЄДРПОУ по ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна»; дані є ЄДРПОУ по відділу освіти, молоді та спорту Кегичівської селищної ради; дані з ЄДРПОУ по Північно-Східного Офісу Держаудитслужби; копія листа Північно-Східного Офісу Держаудитслужби №202031-17/5162-2023 від 15.12.2023; копія листа відділу освіти, молоді та спорту Кегичівської селищної ради №01- 17/980 від 22.12.2023; документ про сплату судового збору; докази про надіслання (надання) копії позовної заяви з додатками іншим учасникам справи.

Інших заяв по суті спору не надходило.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

27.12.2023 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Красноградської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Північно-східного офісу Держаудитслужби та Відділу освіти, культури, молоді та спорту Кегічевської селищної ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 138 946,20 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.01.2024 справу № 917/2284/23 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 04.01.2024 позовну заяву Керівника Красноградської окружної прокуратури Харківської області вх. № 2458/23 від 27.12.2023 залишив без руху, надав строк для усунення недоліків та встановив спосіб їх усунення.

09.01.2024 від прокуратури надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 245), недоліки позовної заяви усунено в строк та у спосіб, встановлений судом.

Суд ухвалою від 15.01.2024 року прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі; ухвалив справу розглядати у порядку загального позовного провадження; призначив дату підготовчого засідання на 08.02.2024 року на 09:30; встановив учасникам процесу строки для подання заяв по суті спору.

У судовому засіданні 08.02.2024 року суд оголосив протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про перерву в підготовчому засіданні до 12.03.2024 до 09:00.

Судове засідання, призначене на 12.03.2024 року, не відбулося в зв`язку з перебуванням судді Ківшик О.В. на лікарняному.

Суд ухвалою від 15.03.2024 року призначив дату підготовчого засідання на 04.04.2024 року на 10:30.

У судовому засіданні 04.04.2024 року з огляду на вчинення усіх необхідних процесуальних дій у даній справі для виконання завдань підготовчого провадження, встановлених частиною 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, та закінчення встановленого строку підготовчого провадження, суд оголосив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 02.05.2024 року на 09:00.

Суд протокольною ухвалою від 02.05.2024 року оголосив перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 30.05.2024 до 10:00 год.

Крім того, суд ухвалою від 02.05.2024 року виправив описку в ухвалах Господарського суду Полтавської області від 04.01.2024, від 15.01.2024, від 08.02.2024, від 04.04.2024 у справі 917/2284/23 шляхом зазначення найменування позивача 2 - "Відділ освіти, молоді та спорту Кегичівської селищної ради".

У судове засідання 30.05.2024 року учасники процесу представництво не забезпечили.

Представник прокуратури надав суду заяву вх. 7665 від 30.05.2024 року про розгляд справи за його відсутності, у заяві повідомляє про підтримання позовних вимог.

Інші учасники причин неявки у судове засідання не повідомили, були належним чином повідомлені судом про дату, час і місце проведення судових засідань.

Про час та місце судового засідання позивачі належним чином повідомлялися судом у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази (довідки про доставку електронного листа в електронний кабінет : а.с. 124, 127, 136, 139, 144, 147, 156, 157,169,170).

Заяву від 11.03.2024 року (вх. № 3283 від 11.03.2024 року) про розгляд справи без участі Відділу освіти, молоді та спорту Кегичівської селищної ради (а.с. 141) суд ухвалою від 07.06.2024 року повернув без розгляду відповідно до приписів п. 4 ст. 170 ГПК України.

Відповідач правом на участь в судових засіданнях та подачу відзиву на позов з дотриманням приписів ГПК України не скористався.

Про час та місце судового засідання відповідач належним чином повідомлявся судом у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

В матеріалах справи наявні поштові повідомлення про вручення відповідачу ухвал суду (а.с. 128, 140, 148, 174).

Ухвала суду у даній справі від 04.04.2024 року, надіслана відповідачеві на зазначену позивачем у позові адресу, що співпадає з адресою реєстрації згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулася до суду без жодної відмітки поштового відділення щодо причин повернення, з огляду на що розгляд справи було відкладено.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, Касаційний господарський суд, здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Верховний Суд у вказаній постанові також зазначив, що встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку - суду.

Із змісту ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Під час розгляду справи по суті суд дослідив усі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Відділом освіти, сім`ї, молоді та спорту Кегичівської селищної ради проведено відкриті торги щодо закупівлі нафти і дистилятів (ДК 021:2015:09310000-9: нафта і дистилятів) в обсягах : бензин А-92 у кількості 21358 літрів та дизельне паливо у кількості 17000 літрів з очікуваною вартістю предмета закупівлі 975 950,00 грн та строком поставки до 31.12.2021.

Оголошення про проведення відкритих торгів оприлюднено в мережі Інтернет на вебсайті «Prozorro - публічні закупівлі» за № UA-2021-02-16-0144012-а (а.с. 30, 32-35).

За результатами проведеної процедури закупівлі переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна", з яким 15.03.2021 року Відділом освіти, сім`ї, молоді та спорту Кегичівської селищної ради укладено Договір №49 про закупівлю товарів (далі - Договір, а.с. 41-43).

У Договорі сторони узгодили, зокрема, що Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцеві товар бензин А-92, дизельне паливо за ДК 021:2015: 09130000-9 - Нафта і дистиляти (далі - Товар), зазначений у специфікації, що додається до Договору про закупівлю і є його невід`ємною частиною, а Покупець - прийняти і оплатити такий товар (п. 1.1. Договору).

Відповідно до специфікації (Додаток №1, а.с. 44) до Договору сторони дійшли згоди про закупівлю наступних товарів:

- бензин А-92 у кількості 15000 л за ціною 23,52 грн/л з ПДВ на суму 352800,00 грн з урахуванням ПДВ;

- дизельне паливо у кількості 17000 л за ціною 25,86 грн/л з ПДВ на суму 439 620,00 грн з урахуванням ПДВ.

Відповідно до специфікації загальна вартість закупівлі становить 975 278,64 грн з ПДВ.

Після укладення Договору №49 від 15.03.2021, Відділом освіти, сім`ї, молоді та спорту та Товариство з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" укладено ряд додаткових угод, яким збільшено ціну за одиницю товару, а саме :

1) відповідно до додаткової угоди № 1 від 15.03.2021 Сторони домовились викласти у новій редакції розділ ХІІІ Місцезнаходження та банківські реквізити сторін (а.с. 44-54);

2) відповідно до додаткової угоди № 2 від 21.04.2021, із посиланням на п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» та п.11.2 Договору Сторони підвищили ціну за одиницю товару (з ПДВ): бензину марки А-92 27,54 грн, дизельного палива 28,44 грн. Сума Договору залишилася незмінною (а.с. 45 на звороті);

3) відповідно до додаткової угоди № 3 від 25.08.2021, із посиланням на п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» та п.11.2 Договору Сторони підвищили ціну за одиницю товару (з ПДВ): бензину марки А-92 29,88 грн, дизельного палива 28,50 грн. Сума Договору залишилася незмінною (а.с. 47);

4) відповідно до додаткової угоди № 4 від 07.10.2021, із посиланням на п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» та п.11.2 Договору Сторони зменшили ціну за одиницю товару (з ПДВ): бензину марки А-92 29,34 грн, дизельного палива 28,08 грн. Сума Договору залишилася незмінною (а.с. 48 на звороті);

5) відповідно до додаткової угоди № 5 від 10.12.2021, із посиланням на п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» та п.11.2 Договору Сторони підвищили ціну за одиницю товару (з ПДВ): бензину марки А-92 39,94 грн, дизельного палива 39,94 грн. Сума Договору залишилася незмінною (а.с. 50);

6) відповідно до додаткової угоди № 6 від 30.12.2021, із посиланням на ч.6 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» Сторони продовжили дію Договору № 49 від 15.03.2021 року на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в Договорі, укладеному у попередньому році, якщо видатки на цю сету затверджено в установленому порядку, на суму 195 055,00 грн з ПДВ (а.с. 51 на звороті);

7) відповідно до додаткової угоди № 7 від 27.01.2022, із посиланням на п.5 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» та п.11.2 Договору Сторони підвищили ціну за одиницю товару (з ПДВ): бензину марки А-92 30,72 грн, дизельного палива 30,96 грн (а.с. 52).

Таким чином, до Договору №49 від 15.03.2021 у період з 15.03.2021 по 27.01.2022 внесені зміни, в результаті яких вартість одиниці товару - бензину марки А-92 збільшилась загалом з 25,08 гри за літр до 30,72 грн за літр, що склало 22,49% від початкової вартості товару; вартість дизельного палива збільшилась загалом з 25,86 грн за літр до 30,96 грн за літр, що склало 19,72% від початкової вартості товару.

Наявність документальних підстав для внесення змін до істотних умов Договору в частині збільшення ціни за одиницю товару шляхом укладення додаткових угод ґрунтується необхідністю зміни ціни та обсягів закупівлі на підставі п.2 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції що діяла на час виникнення спірних правовідносин), а саме, як зазначено сторонами у текстах Додаткових угод та в електронній системі, у зв`язку з коливанням ціни на товар, який накуповується, відповідно до цінових довідок Харківської торгово-промислової палати від 02.04.2021 № 792/21 (а.с. 46), від 03.08.2021 № 1732/21 (а.с. 48), від 02.09.2021 № 2080/21 (а.с. 49 на звороті), від 03.12.2021 № 3051/21 (а.с. 50 на звороті).

На виконання Договору відповідач передав у власність Відділу освіти, молоді та спорту Кегичівської селищної ради бензин марки А-92 та дизельне паливо, що підтверджується наступними видатковими накладними (а.с. 52-69):

- видаткова накладна №ТН000000899 від 15.03.2021: прийнято від постачальника бензин А-92 в обсязі 500 літрів за ціною 25,08 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 12540 грн;

- видаткова накладна №ТН000000900 від 15.03.2021: прийнято від постачальника бензин А-92 в обсязі 780 літрів за ціною 25,08 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 19562,40 грн;

- видаткова накладна №ТН000000901 від 15.03.2021: прийнято від постачальника бензин А-92 в обсязі 500 літрів за ціною 25,08 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 12540 грн;

- видаткова накладна №ТН000000903 від 15.03.2021: прийнято від постачальника дизельне паливо в обсязі 1450 літрів за ціною 25,86 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 37497 грн;

- видаткова накладна №TH000001531 від 22.04.2021: прийнято від постачальника бензин А-92 в обсязі 1000 літрів за ціною 27,54 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 27540 грн;

- видаткова накладна №TH000001532 від 22.04.2021: прийнято від постачальника бензин А-92 в обсязі 300 літрів за ціною 27,54 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 8262 грн;

- видаткова накладна №TH000001533 від 22.04.2021: прийнято від постачальника бензин А-92 в обсязі 500 літрів за ціною 27,54 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 13770 грн;

- видаткова накладна №ТН000001534 від 22.04.2021: прийнято від постачальника бензин А-92 в обсязі 300 літрів за ціною 27,54 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 8262 грн;

- видаткова накладна №ТН000001536 від 22.04.2021: прийнято від постачальника бензин А-92 в обсязі 500 літрів за ціною 27,54 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 13770 грн;

- видаткова накладна №TH000001537 від 22.04.2021: прийнято від постачальника бензин А-92 в обсязі 70 літрів за ціною 27,54 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 1927 грн.;

- видаткова накладна №TH000001538 від 22.04.2021: прийнято від постачальника дизельне паливо в обсязі 2000 літрів за ціною 23,70 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 56880 грн;

- видаткова накладна №TH000001539 від 22.04.2021: прийнято від постачальника дизельне паливо в обсязі 1000 літрів за ціною 28,44 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 28440 грн;

- видаткова накладна №ТН000001540 від 22.04.2021: прийнято від постачальника дизельне паливо в обсязі 500 літрів за ціною 28,44 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 14220 грн;

- видаткова накладна №ТН000001542 від 22.04.2021: прийнято від постачальника дизельне паливо в обсязі 300 літрів за ціною 28,44 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 8532 грн;

- видаткова накладна №TH000001545 від 22.04.2021: прийнято від постачальника дизельне паливо в обсязі 400 літрів за ціною 28,44 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 11376 грн;

- видаткова накладна №ТН000001547 від 22.04.2021: прийнято від постачальника дизельне паливо в обсязі 800 літрів за ціною 28,44 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 22752 грн;

- видаткова накладна №ТН000001549 від 22.04.2021: прийнято від постачальника дизельне паливо в обсязі 10 літрів за ціною 28,44 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 284,40 грн;

- видаткова накладна №TH000003521 від 25.08.2021: прийнято від постачальника бензин А-92 в обсязі 400 літрів за ціною 29,88 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 11952 грн.;

- видаткова накладна №TH000003523 від 25.08.2021: прийнято від постачальника бензин А-92 в обсязі 400 літрів за ціною 29,88 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 11952 грн;

- видаткова накладна №ТН000003526 від 25.08.2021: прийнято від постачальника бензин А-92 в обсязі 300 літрів за ціною 29,88 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 8964 грн;

- видаткова накладна №TH000003527 від 25.08.2021: прийнято від постачальника бензин А-92 в обсязі 700 літрів за ціною 29,88 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 20916 грн;

- видаткова накладна №TH000003533 від 25.08.2021: прийнято від постачальника бензин А-92 в обсязі 300 літрів за ціною 29,88 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 8964 грн;

- видаткова накладна №TH000003534 від 25.08.2021: прийнято від постачальника бензин А-92 в обсязі 600 літрів за ціною 29,88 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 17928 грн;

- видаткова накладна №ТН000003535 від 25.08.2021: прийнято від постачальника бензин А-92 в обсязі 500 літрів за ціною 29,88 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 14940 грн;

- видаткова накладна №TH000003536 від 25.08.2021: прийнято від постачальника дизельне паливо в обсязі 600 літрів за ціною 28,50 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 17100 грн;

- видаткова накладна №TH000003537 від 25.08.2021: прийнято від постачальника дизельне паливо в обсязі 500 літрів за ціною 28,50 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 14250 грн;

- видаткова накладна №TH000003539 від 25.08.2021: прийнято від постачальника дизельне паливо в обсязі 900 літрів за ціною 28,50 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 25650 грн;

- видаткова накладна №TH000004172 від 07.10.2021: прийнято від постачальника бензин А-92 в обсязі 1000 літрів за ціною 24,45 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 29340 грн.;

- видаткова накладна №TH000004174 від 07.10.2021: прийнято від постачальника бензин А-92 в обсязі 1000 літрів за ціною 29,34 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 29340 грн;

- видаткова накладна №ТН000004175 від 07.10.2021: прийнято від постачальника бензин А-92 в обсязі 500 літрів за ціною 29,34 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 14670 грн;

- видаткова накладна №TH000004181 від 07.10.2021: прийнято від постачальника бензин А-92 в обсязі 500 літрів за ціною 29,34 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 14670 грн;

- видаткова накладна №TH000004182 від 07.10.2021: прийнято від постачальника бензин А-92 в обсязі 1000 літрів за ціною 29,34 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 29340 грн;

- видаткова накладна №ТН000004185 від 07.10.2021: прийнято від постачальника бензин А-92 в обсязі 500 літрів за ціною 29,34 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 14670 грн;

- видаткова накладна №TH000004186 від 07.10.2021: прийнято від постачальника бензин А-92 в обсязі 1000 літрів за ціною 29,34 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 29340 грн;

- видаткова накладна №TH000004187 від 07.10.2021: прийнято від постачальника дизельне паливо в обсязі 1000 літрів за ціною 28,08 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 28080 грн;

- видаткова накладна №TH000004188 від 07.10.2021: прийнято від постачальника дизельне паливо в обсязі 500 літрів за ціною 28,08 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 14040 грн;

- видаткова накладна №ТН000004189 від 07.10.2021: прийнято від постачальника дизельне паливо в обсязі 1000 літрів за ціною 28,08 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 28080 грн;

- видаткова накладна №TH000004190 від 07.10.2021: прийнято від постачальника дизельне паливо в обсязі 600 літрів за ціною 28,08 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 16848 грн;

- видаткова накладна №ТН000004191 від 07.10.2021: прийнято від постачальника дизельне паливо в обсязі 1000 літрів за ціною 28,08 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 28080 грн;

- видаткова накладна №TH000004192 від 07.10.2021: прийнято від постачальника дизельне паливо в обсязі 1000 літрів за ціною 28,08 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 28080 грн;

- видаткова накладна №TH000004193 від 07.10.2021: прийнято від постачальника дизельне паливо в обсязі 600 літрів за ціною 28,08 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 16848 грн;

- видаткова накладна №TH000005396 від 09.12.2021: прийнято від постачальника бензин А-92 в обсязі 500 літрів за ціною 29,94 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 14970 грн;

- видаткова накладна №ТН000005397 від 09.12.2021: прийнято від постачальника бензин А-92 в обсязі 300 літрів за ціною 29,94 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 8982 грн;

- видаткова накладна №ТН000005398 від 09.12.2021: прийнято від постачальника бензин А-92 в обсязі 1000 літрів за ціною 29,94 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 29940 грн;

- видаткова накладна №TH000005399 від 09.12.2021: прийнято від постачальника бензин А-92 в обсязі 450 літрів за ціною 29,94 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 13473 грн;

- видаткова накладна №TH000005400 від 09.12.2021: прийнято від постачальника бензин А-92 в обсязі 1000 літрів за ціною 29,94 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 29940 грн;

- видаткова накладна №ТН000005401 від 09.12.2021: прийнято від постачальника бензин А-92 в обсязі 440 літрів за ціною 29,94 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 13173,60 грн;

- видаткова накладна №TH000005402 від 09.12.2021: прийнято від постачальника дизельне паливо в обсязі 700 літрів за ціною 29,94 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 20958 грн;

- видаткова накладна №TH000005403 від 09.12.2021: прийнято від постачальника дизельне паливо в обсязі 300 літрів за ціною 29,94 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 8982 грн;

- видаткова накладна №ТН000005404 від 09.12.2021: прийнято від постачальника дизельне паливо в обсязі 300 літрів за ціною 29,94 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 8982 грн;

- видаткова накладна №TH000005405 від 09.12.2021: прийнято від постачальника дизельне паливо в обсязі 300 літрів за ціною 29,94 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 8982 грн;

- видаткова накладна №TH000005407 від 09.12.2021: прийнято від постачальника дизельне паливо в обсязі 1000 літрів за ціною 29,94 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 29940 грн;

- видаткова накладна №ТН000000277 від 27.01.2022: прийнято від постачальника бензин А-92 в обсязі 1000 літрів за ціною 30,72 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 30720 грн;

- видаткова накладна №TH000000278 від 27.01.2022: прийнято від постачальника бензин А-92 в обсязі 300 літрів за ціною 30,72 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 9216 грн;

- видаткова накладна №TH000000279 від 27.01.2022: прийнято від постачальника бензин А-92 в обсязі 300 літрів за ціною 30,72 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 9216 грн;

- видаткова накладна №ТН000000280 від 27.01.2022: прийнято від постачальника бензин А-92 в обсязі 300 літрів за ціною 30,72 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 9216 грн;

- видаткова накладна №TH000000281 від 27.01.2022: прийнято від постачальника бензин А-92 в обсязі 750 літрів за ціною 30,72 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 23040 грн;

- видаткова накладна №ТН000000282 від 27.01.2022: прийнято від постачальника бензин А-92 в обсязі 970 літрів за ціною 30,72 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 29798,40 грн;

- видаткова накладна №ТН000000284 від 27.01.2022: прийнято від постачальника дизельне паливо в обсязі 300 літрів за ціною 30,96 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 9288 грн;

- видаткова накладна №ТН000000285 від 27.01.2022: прийнято від постачальника дизельне паливо в обсязі 300 літрів за ціною 30,96 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 9288 грн;

- видаткова накладна №TH000000286 від 27.01.2022: прийнято від постачальника дизельне паливо в обсязі 700 літрів за ціною 30,96 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 21672 грн;

- видаткова накладна №ТН000000287 від 27.01.2022: прийнято від постачальника дизельне паливо в обсязі 500 літрів за ціною 30,96 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 15480 грн;

- видаткова накладна №TH000000288 від 27.01.2022: прийнято від постачальника дизельне паливо в обсязі 300 літрів за ціною 30,96 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 9288 грн;

- видаткова накладна №ТН000000289 від 27.01.2022: прийнято від постачальника дизельне паливо в обсязі 600 літрів за ціною 30,96 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 18576 грн.

Відповідно до видаткових накладних, Відділ освіти, молоді та спорту Кегичівської селищної ради прийняв від постачальника (відповідача) бензин марки А-92 у кількості 20460 л вартістю 615 845,20 грн з ПДВ, дизельне паливо у кількості 20010 л вартістю 553 696,40 грн з ПДВ, загальна вартість товару з ПДВ становить 1 169 541,60 грн.

Вказану суму - 1 169 541,60 грн Відділ освіти, молоді та спорту Кегичівської селищної ради повністю сплатив постачальнику (відповідачу), що підтверджується наступними доказами (а.с. 69-78): платіжне доручення №6 від 16.03.2021 на суму 96 362,40 грн; платіжне доручення №12 від 28.04.2021 на суму 30 294,00 грн; платіжне доручення №13 від 28.04.2021 на суму 113 310,00 грн; платіжне доручення №14 від 28.04.2021 на суму 42 660,00 грн; платіжне доручення №148 від 28.04.2021 на суму 2 212,20 грн; платіжне доручення №103 від 28.04.2021 на суму 27 540,00 грн; платіжне доручення №26 від 27.08.2021 на суму 23 904,00 грн; платіжне доручення №27 від 27.08.2021 на суму 29 880,00 грн; платіжне доручення №28 від 27.08.2021 на суму 98 832,00 грн; платіжне доручення №36 від 07.10.2021 на суму 58 680,00 грн; платіжне доручення №38 від 07.10. 2021 на суму 160 056,00 грн; платіжне доручення №35 від 07.10.2021 на суму 73 350,00 грн; платіжне доручення №229 від 07.10.2021 на суму 13 585,00 грн; платіжне доручення №37 від 07.10.2021 на суму 15 755,00 грн; платіжне доручення №55 від 13.12.2021 на суму 38 922,00 грн; платіжне доручення №54 від 13.12.2021 на суму 149 400, 60 грн; платіжне доручення №38 від 24.02.2022 на суму 29 798,40 грн; платіжне доручення №3 від 02.02.2022 на суму 83 592,00 грн; платіжне доручення №2 від 02.02.2022 на суму 81 408,00 грн.

Прокурор посилається на те, що внесення зазначених змін до умов договору шляхом укладення численних додаткових угод, відбулося з порушенням пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України від 25 грудня 2015 року № 922-VIII«Про публічні закупівлі» та прав замовника, тому вказані додаткові угоди мають бути визнані судом недійсними, грошові кошти в сумі 138 946,20 грн (надлишково сплачені кошти) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, що і є причиною виникнення спору.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

В частині першій ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 185 Господарського кодексу України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч. 6, ч. 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону; оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Згідно з частинами 4, 5 ст. 656 Цивільного кодексу України, до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

У цій справі сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Положеннями статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції станом на дату укладання договору) визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Вказаний Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону).

Відповідно до частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції станом на дату укладання договору) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії; 3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку; 6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

У зв`язку з необхідністю забезпечення потреб оборони під час дії правового режиму воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях можуть бути змінені істотні умови договору про закупівлю (після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі) замовником за яким є суб`єкт, визначений у частині першій статті 2 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", а саме: обсяг закупівлі, сума договору, строк дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг.

У абзаці 2 частини 3 ст. 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, за пунктом 2 частини 5 наведеної норми - у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку.

Аналогічні положення вказані і у розділі ХІ Договору № 49 від 15.03.2021. Зокрема, у підпункті 11.1.2 пункту 11.1 Договору встановлено, що істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Таким чином, відповідач повинен довести належними доказами наявність підстав для внесення змін до договору в частині збільшення ціни товару та для застосування пункту 2 частини 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 924/1240/18 з подібних правовідносин вказав, що у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (п. 8.10 постанови).

Суд встановив, що станом на момент підписання договору сторони погодили всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 ГК України та Закону України "Про публічні закупівлі".

Необхідність укладення додаткових угод до договору обґрунтовано збільшенням ціни товару.

Для внесення змін до договору постачальник надав покупцю наступні документи:

- для укладення додаткової угоди № 2 від 21.04.2021 - цінову довідку Харківської торгово-промислової палати від 02.04.2021 № 792/21 (а.с. 46), яка носить довідково-інформаційний характер та містить інформацію про те, що згідно з проведеним аналізом цінових пропозицій АЗС та АГЗС на ринку м. Харкова та Харківської області станом на 01.04.2021 встановлено рівень роздрібних цін (з урахуванням ПДВ) на бензин А-92 - 26,18 - 30,49 грн/л, на дизельне паливо - 24,90 - 29,99 грн/л;

- для укладення додаткової угоди № 3 від 25.08.2021 - цінову довідку Харківської торгово-промислової палати від 03.08.2021 № 1732/21 (а.с. 48), яка носить довідково-інформаційний характер та містить інформацію про те, що згідно з проведеним аналізом цінових пропозицій АЗС та АГЗС на ринку м. Харкова та Харківської області станом на 01.08.2021 встановлено рівень роздрібних цін (з урахуванням ПДВ) на бензин А-92 - 27,95 - 30,99 грн/л, на дизельне паливо - 26,90 - 29,25 грн/л;

- для укладення додаткової угоди № 4 від 07.10.2021 - цінову довідку Харківської торгово-промислової палати від 02.09.2021 № 2080/21 (а.с. 49 на звороті), яка носить довідково-інформаційний характер та містить інформацію про те, що згідно з проведеним аналізом цінових пропозицій АЗС та АГЗС на ринку м. Харкова та Харківської області станом на 02.09.2021 встановлено рівень роздрібних цін (з урахуванням ПДВ) на бензин А-92 - 27,88 - 29,99 грн/л, на дизельне паливо - 26,60 - 28,11 грн/л;

- для укладення додаткової угоди № 5 від 10.12.2021 - цінову довідку Харківської торгово-промислової палати від 03.12.2021 № 3051/21 (а.с. 50 на звороті), яка носить довідково-інформаційний характер та містить інформацію про те, що згідно з проведеним аналізом цінових пропозицій АЗС та АГЗС на ринку м. Харкова та Харківської області станом на 01.12.2021 встановлено рівень роздрібних цін (з урахуванням ПДВ) на бензин А-92 - 29,60 - 31,75 грн/л, на дизельне паливо - 28,98 - 30,83 грн/л.

При цьому в електронній системі закупівель в кожному конкретному випадку при внесенні змін до Договору №49 від 15.03.2021 розділі «Випадки внесення змін до істотних умов договору відповідно до ст. 41 ЗУ «Про публічні закупівлі» зазначено «збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціпи за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії».

З матеріалів справи вбачається, що до Договору №49 від 15.03.2021 у період з 15.03.2021 по 27.01.2022 внесені зміни, в результаті яких вартість одиниці товару - бензину марки А-92 збільшилась загалом з 25,08 гри за літр до 30,72 грн за літр, що склало 22,49% від початкової вартості товару; вартість дизельного палива збільшилась загалом з 25,86 грн за літр до 30,96 грн за літр, що склало 19,72% від початкової вартості товару.

Отже матеріалами справи підтверджується, що до Договору за вказаними додатковими угодами протягом зазначеного вище періоду часу граничну ціну бензину та дизельного палива збільшено більше, ніж на 10 відсотків від початкової граничної ціни, визначеної у договорі.

При укладенні спірних додаткових угод не обґрунтовано документально неврахування вказаних у цінових довідках мінімальних ринкових цін на товар та підстав для застосування збільшеної ціни товару.

Відповідач не надав жодного доказу в підтвердження, за якими даними визначалася ним ціна товару, указана у тендерній пропозиції, та в договорі на дату його укладення; жодного доказу щодо розміру ринкової ціни товару на дату укладення договору, що нівелює його посилання на значне збільшення такої ціни.

Вказані цінові довідки Харківської торгово-промислової палати не є належним доказом наявності установлених Законом України "Про публічні закупівлі" підстав для внесення змін до договору щодо збільшення ціни на товар, оскільки вони не містять інформації щодо дати та первісної ціни та дати, коли збільшилася ціна. Вони також не містять інформації щодо коливання ціни товару на ринку в бік її збільшення у період з дати укладання договору до дати укладання спірних додаткових угод. У них не вказано даних щодо ціни товару на дату укладення договору між сторонами.

Ціна за одиницю товару, визначена в договорі є такою, що сформована сторонами за результатами проведення процедури закупівлі (тендеру) на основі вільного волевиявлення в домовленості між собою та не може братися для порівняння при визначенні коливання ціни товару на ринку.

Верховний Суд у постановах неодноразово зазначав, що відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження ринкової вартості вказаного товару на момент укладення договору позбавляє суд можливості порівняти рівень цін та дійти висновку про зменшення або збільшення ціни (постанова від 13.10.2021 у справі № 910/20141/20, постанова від 18.03.2021 по справі № 924/1240/18, постанова від 07.09.2022 у справі № 927/1058/21).

Таким чином, необхідність внесення зазначених змін ціни не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена документально.

Відтак, усі зміни, внесені спірними додатковими угодами до Договору, якими безпідставно змінено істотні умови договору, відповідно суперечать статтям 5, 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що має наслідком їх недійсність у порядку статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання Договору.

Відповідно до ст. 5 названого Закону, закупівлі здійснюються за принципами добросовісної конкуренції серед учасників; максимальної економії, ефективності та пропорційності; відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель; недискримінації учасників та рівного ставлення до них; об`єктивного та неупередженого визначення переможців процедури закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.

В силу ч. 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Сторони у випадку коливання цін на ринку наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, але не більше, ніж на 10% від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін. Тобто, кожного разу сторони мають право збільшити ціну за одиницю товару не більше ніж на 10% з урахуванням попередніх змін, та у разі коливання цін, тобто з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Тобто, не будь-яка довідка уповноваженого органу про ціну товару на ринку, є належним підтвердженням та підставою для зміни ціни в договорі після його підписання, а лише та, яка містить інформацію про коливання ціни такого товару на ринку.

Суд також зазначає, що укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, тим самим спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі".

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.02.2020 у справі № 913/166/19.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма (ч. 4 ст. 36 Закону "Про публічні закупівлі") застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04 серпня 2021 року у справі № 912/994/20 з подібних правовідносин виклав правову позицію про те, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця (п. 57 постанови).

Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 3 Закону "Про публічні закупівлі".

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як встановлено судом, сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону №922-VIII, який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою Закону №922-VIII є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Положеннями статті 3 Закону №922-VIII визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 22 Закону №922-VIII тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов.

У частині четвертій статті 41 Закону №922-VIII визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Суд зазначає, що за загальним правилом істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі (частина п`ята статті 41 Закону №922-VIII). Однак вказана норма передбачає випадки, при яких допускається зміна істотних умов договору про закупівлю.

Зокрема, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII зміна істотних умов договору можлива у разі збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Тобто положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII прямо передбачає, що обов`язковою умовою для збільшення ціни договору є наявність підтверджених обставин коливання цін на ринку щодо відповідного товару, зокрема і електричної енергії.

Суд також зазначає про те, що чинне законодавство не передбачає, які саме документи мають підтверджувати факт коливання цін. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що частина п`ята статті 41 Закону №922-VIII дає можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Разом з тим, ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні запропонованій замовнику на тендері та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним (подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 12.02.2020 у справі №913/166/19, від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 25.06.2019 у справі №913/308/18, від 12.09.2019 у справі №915/1868/18).

Прокурор, звертаючись з позовом у справі, що розглядається, підставою для визнання недійсними спірних додаткових угод до Договору визначив саме положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII.

Таким чином системний аналіз положень статей 651, 652 ЦК України та положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок наведений у постановах від 09.06.2022 у справі №927/636/21 та від 07.12.2022 у справі №927/189/22).

Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом.

Суд враховує, сталу та послідовну позицію Верховного Суду, що будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки. При цьому, така відмова покупця не надає постачальнику права в односторонньому порядку розірвати договір. Метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону №922-VIII, а саме - закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Верховний Суд у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/232/22 вказав, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Судом встановлено, що при укладанні оспорюваних додаткових угод не додержані вимоги про збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10%. Зокрема, споживач (Відділ освіти) мав беззаперечне право на отримання бензину та дизельного палива по ціні, визначеній в укладеному сторонами договорі, однак, підписав оскаржувані додаткові угоди, внаслідок чого ціна гранична одиниці товару - бензину марки А-92 збільшилась загалом з 25,08 гри за літр до 30,72 грн за літр, що склало 22,49% від початкової вартості товару; вартість дизельного палива збільшилась загалом з 25,86 грн за літр до 30,96 грн за літр, що склало 19,72% від початкової вартості товару.

З урахуванням вищевикладеного та з огляду на положення статті 5 Закону №922-VIII, суд зазначає, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця та вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що укладення спірних угод у цьому випадку призвело до нівелювання результатів відкритих торгів.

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що при укладенні Відділом освіти та Товариством з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" оспорюваних додаткових угод, сторони не дотримали вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки безпідставно змінили істотні умови Договору, кожного разу при укладенні Додаткових угод сторонами договору належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено коливання ціни товару в період виконання умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК, ст. 20 ГК визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. Частина 2 ст. 20 ГК серед способів захисту визначає визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У той же час, ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього кодексу.

Господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності) згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або частково.

Враховуючи те, що спірні додаткові угоди укладено з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", то відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України, вказані додаткові угоди підлягають визнанню недійсними.

Отже, позов прокурора в цій частині суд задовольняє.

Суд встановив, що на підставі Договору № 49 від 15.03.2021 постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" відповідно до видаткових накладних поставлено Відділу освіти, молоді та спорту Кегичівської селищної ради бензин марки А-92 у кількості 20460 л вартістю 615 845,20 грн з ПДВ, дизельне паливо у кількості 20010 л вартістю 553 696,40 грн з ПДВ, загальна вартість товару з ПДВ становить 1 169 541,60 грн.

Відповідно до наявних у матеріалах справи копій платіжних доручень Відділом освіти сплачено відповідачу 1 169 541,60 грн (а.с. 69-78).

Виходячи з умов Договору щодо ціни товару сума надміру, сплачених постачальнику грошових коштів, з урахуванням недійсності окаржуваних додаткових угод, складає 138 946,20 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК, ст. 20 ГК визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. Частина 2 ст. 20 ГК серед способів захисту визначає визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Недійсність спірних додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються виключно договором, тобто і поставка нафтопродуктів, і їх оплата мають здійснюватися сторонами відповідно до умов саме первісної редакції Договору.

Таким чином, грошові кошти в сумі 138 946,20 грн. є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути в дохід місцевого бюджету в особі позивача, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве та вирішальне значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов до висновку, що позов прокурора підтверджений належними та допустимим доказами та підлягає до задоволення у повному обсязі.

Щодо представництва прокурором інтересів держави в суді суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка, зокрема, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4, ч. 5 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Обираючи форму представництва прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту. Про це йдеться у рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі про представництво інтересів в арбітражному судочинстві, яке відповідно до ст. 89 Закону України "Про Конституційний Суд України" є обов`язковим. Згідно з вказаним рішенням інтереси держави можуть збігатися, так і не збігатися з інтересами державних органів. Поняття "інтереси держави" є оціночним і у кожному конкретному випадку прокурор самостійно визначає, в чому саме відбулося або має відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

У постанові від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зробила висновок, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний установлювати причини, з яких позивач не здійснює захисту своїх інтересів.

У даному випадку порушенням інтересів держави прокурор зазначає те, що під час укладання додаткових угод № 2, 3, 4, 5, 7 до Договору № 49 від 15.03.2021 сторони порушили вимоги чинного законодавства, принципи ефективного та прозорого здійснення закупівлі, створення добросовісної конкуренції у сфері закупівлі, принципи максимальної ефективності та економії, що створило ризик до протиправного витрачання коштів бюджету, нераціонального та неефективного їх використання.

Прокурор зазначає, що укладення додаткових угод до Договору № 49 від 15.03.2021 всупереч норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про публічні закупівлі» є прямим порушенням законності в бюджетній системі, яке сприяє розвитку інфляційних процесів у країні, підриває довіру громадян і спричиняє вагомий матеріальний і моральний збиток, що не може не відобразитись на державних інтересах та авторитеті держави.

Звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у захисті майнових інтересів держави, з метою поновлення порушеного права щодо ефективного та раціонального використання бюджетних коштів, за рахунок яких здійснюється фінансування закладів освіти територіальної громади, виплати заробітної плати працівникам бюджетних установ.

Недоотримання значної суми коштів суттєво послаблює дохідну частину місцевого бюджету та призводить до неможливості покриття щомісячних (постійних) видатків місцевого бюджету, забезпечення виконання відповідних програм і, як наслідок, до необхідності державного забезпечення збалансування місцевого бюджету. Місцеві інтереси пов`язані із загальнодержавними і, внаслідок порушення економічних інтересів місцевого самоврядування, порушуються інтереси держави. Невжиття заходів правового характеру по захисту інтересів територіальної громади є підставою для захисту цих прав органами прокуратури шляхом представництва інтересів у суді.

Отже правильне, в порядку, визначеному законодавством, використання бюджетних коштів беззаперечно становить державний інтерес.

Прокурор звернувся до господарського суду в інтересах держави особі Північно-східного офісу Держаудитслужби України.

Суд враховує, що правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні унормовано положеннями Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-ХІІ та приписами Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою КМУ від 03.02.2016 № 43.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Державна аудиторська служба України є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, зокрема, при здійсненні державних закупівель.

Саме до повноважень Держаудитслужби та її підрозділів належить вжиття заходів контролю щодо додержання вимог законодавства при проведенні замовниками публічних закупівель, а також звернення до суду в інтересах держави з позовними заявами у разі не виконання ними вимог про усунення виявлених порушень.

Згідно пунктів 1, 3 Положення про Північно-східний офіс Держаудитслужби, Офіс підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом.

Суд встановив, що Красноградською окружною прокуратурою Харківської області в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» направлявся лист №59/2-5416вих.23 від 29.11.2023 (а.с. 87-90) до Північно-східного офісу Держаудитслужби, яким повідомлено про порушення під час спірної закупівлі та про небхідність вжиття заходів звернення до суду для усунення вказаних порушень .

Північно-східний офіс Держаудитслужби листом від 15.12.2023 за № 10096-23 (а.с. 97-98) повідомив, що моніторинг зазначеної процедури закупівлі не проведено.

Категорію спорів, у яких органи державного фінансового контролю можуть бути безпосередньо позивачем (діяти в інтересах держави), визначено п. 10 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні». Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», органу державного фінансового контролю надається право, крім іншого, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Таким чином, Північно-східним офісом Держаудитслужби, як органом уповноваженим державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, заходи щодо припинення та визнання недійсним додаткових угод зі специфікаціями до договору у розумний строк не вживались.

Необхідність звернення з цим позовом зумовлена потребою захистити інтереси держави у зв`язку із нездійсненням відповідних повноважень Державною аудиторською службою України - Північно-східним офісом Держаудитслужби, який держава наділила повноваженнями щодо реалізації державної політики у сфері державного фінансового контролю, зокрема при здійсненні державних закупівель (ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі», ст. 5, 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», Положення про Державну аудиторську службу України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43).

З урахуванням наведеного Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель (аналогічний висновок у подібних правовідносинах щодо визначення позивача у справі офісу Держаудитслужби викладено у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №911/1497/18, від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18).

Також прокурор пред`явив цей позов в інтересах держави в особі Відділу освіти, молоді та спорту Кегичівської селищної ради, який є стороною Договору № 49 від 15.03.2021.

Відповідно до Положення про Відділ освіти, молоді та спорту Кегичівської селищної ради та відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Відділ є виконавчим органом місцевої ради, структурним підрозділом Кегичівської селищної ради, входить до її складу і в межах відповідної адміністративно-територіальної однини ці забезпечує виконання покладених на нього завдань.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування є способом реалізації народом належної йому влади, яка діє на принципах (засадах) державної підтримки та гарантування державою місцевого самоврядування .

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Згідно з ч.1 ст.11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (п.38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звернутися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор.

Також суд враховує правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19, що суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що прокурор правильно визначив позивача у цій справі, адже Відділ є стороною спірних правочинів, юридичною особою, яка може від свого імені придбати майнові права та нести обов`язки, яка є розпорядником бюджетних коштів, яка здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок бюджетних коштів згідно з законодавством України.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 визначив, що Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18.

З огляду на викладене прокурор обґрунтовано подав позов в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Відділу освіти, молоді та спорту Кегичівської селищної ради.

Суд встановив, що Красноградська окружна прокуратура Харківської області в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зверталася до Відділу освіти, молоді та спорту Кегичівської селищної ради з листами з проханням проінформувати прокуратуру про вжиття ними заходів представництва шляхом самостійного звернення до суду із позовом для захисту інтересів держави (а.с. 91-942).

Відділ освіти, молоді та спорту Кегичівської селищної ради листом від 22.12.2023 № 10272-23 повідомив про відсутність намірів самостійно звертатися до суду з огляду на відсутність підстав для цього (а.с. 98-100).

Таким чином, прокурором дотримано передбачений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" порядок. Оскільки компетентні органи протягом розумного строку після отримання повідомлень прокуратури самостійно не звернулися до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження їхньої бездіяльності.

Враховуючи викладене, прокурор правомірно подав цей позов на захист інтересів держави, оскільки позивач упродовж тривалого часу не вживав заходів спрямованих на стягнення заборгованості.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з положеннями 13 Господарського процесуального кодексу України. судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, оцінивши надані сторонами докази, зазначає, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими як поданими доказами, так і нормами права, відповідачем не спростовані, а тому судом задовольняються.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 21.04.2021 до Договору № 49 від 15.03.2021, укладену Товариством з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" та Відділом освіти, молоді та спорту Кегичівської селищної ради.

3. Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 25.08.2021 до Договору № 49 від 15.03.2021, укладену Товариством з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" та Відділом освіти, молоді та спорту Кегичівської селищної ради.

4. Визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 07.10.2021 до Договору № 49 від 15.03.2021, укладену Товариством з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" та Відділом освіти, молоді та спорту Кегичівської селищної ради.

5. Визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 10.12.2021 до Договору № 49 від 15.03.2021, укладену Товариством з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" та Відділом освіти, молоді та спорту Кегичівської селищної ради.

6. Визнати недійсною додаткову угоду № 7 від 27.01.2021 до Договору № 49 від 15.03.2021, укладену Товариством з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" та Відділом освіти, молоді та спорту Кегичівської селищної ради;

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" (вул. Половки, буд. 62, м. Полтава, 36010, код ЄДРПОУ 38194448) на користь Відділу освіти, молоді та спорту Кегичівської селищної ради (вул. Волошина, буд. 79, смт. Кегичівка, Красноградський р-н, Харківська обл, 64003, код ЄДРПОУ 43983610) грошові кошти в сумі 138 946,20 грн.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" (вул. Половки, буд. 62, м. Полтава, 36010, код ЄДРПОУ 38194448) на користь Харківської обласної прокуратури (вулиця Богдана Хмельницького, будинок 4, місто Харків, Харківська область, 61001, ідентифікаційний код: 02910108), рахунок UА178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800) - 16 104,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Видати накази із набранням рішенням законної сили.

Рішення підписане 07.06.2024 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик