Рішення

від 03.06.2024 по справі 918/408/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" червня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/408/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Мамчур А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Колбі"

до відповідача Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія енергоатом"

про стягнення заборгованості в сумі 435 715 грн. 26 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Клочков С.О. (поза межами приміщення суду);

Від відповідача: Костючик Ксенія Олександрівна (поза межами приміщення суду).

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

19 квітня 2024 року Приватне підприємство "Колбі" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія енергоатом" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 435 715 грн. 26 коп.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 02 листопада 2023 року між Приватним підприємством "Колбі" та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (правонаступником якого є Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія енергоатом") укладено договір № 53-122-01-23-14020 поставки, на виконання умов якого позивач передав у власність відповідачу товар на загальну суму 480 000 грн. 00 коп., що підтверджується специфікаціями та видатковими накладними.

Позивач зазначає, що відповідач несвоєчасно та не у повному обсязі виконав свої зобов`язання по оплаті за поставлений товар у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання. За твердженням позивача, за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати поставленого товару у відповідача виник перед позивачем борг в сумі 430 000 грн. 00 коп. Крім того, за неналежне виконання договору поставки позивачем нараховано відповідачу 4 623 грн. 49 коп. інфляційних втрат та 1 091 грн. 77 коп. 3% річних.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на ст.ст. 20, 173-175, 193, 216-218, 230, 231, 264 - 265 ГК України, ст. ст. 11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 4,12,20,42,46,162-164,171,172,176,247 ГПК України.

В судовому засіданні 03 червня 2024 року представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач у свою чергу заперечує позовні вимоги та подав до суду відзив на позовну заяву, в якому останній не заперечує проти факту укладення договору поставки та виникнення заборгованості у зв`язку із неналежним виконанням умов останнього. Відповідач, також не заперечує та визнає наявність основної заборгованості по договору, тому, зважаючи на вказану обставину просить суд застосувати норму ст. 130 ГПК України та повернути 50% сплаченого судового збору позивачу. Щодо 1% річних та інфляційних втрат, відповідач останні заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні та зазначає, що розрахунок останніх здійснено з помилками. Окрім того, відповідач заперечує заявлений позивачем розмір правничої допомоги.

В судовому засіданні 06 червня 2024 року представник відповідача позовні вимоги частково визнав.

Заяви та клопотання у справі.

02 травня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача в порядку ст. 165 ГПК України надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги заперечує.

28 травня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від позивача надійшли додаткові пояснення.

29 травня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача надійшли заперечення на додаткові пояснення позивача.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18 квітня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 918/408/24 за позовом Приватного підприємства "Колбі" до відповідача Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія енергоатом" про стягнення заборгованості в сумі 435 715 грн. 26 коп., визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі та призначено підготовче судове засідання на 15 травня 2024 р. об 13:00 год.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15 травня 2024 року закрито підготовче провадження по розгляду позовної заяви у справі № 918/408/24 за позовом Приватного підприємства "Колбі" до відповідача Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія енергоатом" про стягнення заборгованості в сумі 435 715 грн. 26 коп. та призначено розгляд справи № 918/408/24 до судового розгляду по суті на 20 травня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20 травня 2024 року відкладено розгляд справи 918/408/24 по суті в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на 03 червня 2024 року.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Між Приватним підприємством "Колбі" (далі - Постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (правонаступником якого є Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія енергоатом") (далі - Замовник) укладено договір № 53-122-01-23-14020 від 02 листопада 2023 року (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. - 1.4. Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, "Постачальник" зобов`язується поставити і передати у власність "Замовника" продукцію, а "Замовник", в свою чергу, зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1 (додаток № 1 до даного договору). Предметом поставки по даному договору є продукція: 34630000-2 (частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху), яка передбачена специфікацією № 1 (додаток № 1 до даного Договору). Умови цього Договору викладені сторонами у відповідності до "Інкотермс 2010. Правила ІСС з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі", які застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов даного Договору. Місцем виконання даного договору є місто Вараш Рівненської області.

Згідно з п. 2.1. Договору, ціна продукції, що поставляється за цим Договором складає 400 000 грн. 00 коп., крім того ПДВ - 80 000 грн. 00 коп.

Пунктом 2.2. Договору, загальна сума договору (вартість продукції) становить 480 000 грн. 00 коп.

Згідно з п. 2.3. - п. 2.5. Договору, кількість продукції та ціна за одиницю продукції вказана у специфікації № 1 (додаток № 1 до даного договору). Ціна на продукцію є остаточною і змінам не підлягає, за виключенням умов передбачених в п. 13.10. даного договору. До ціни продукції включена вартість тари, упакування і маркування, страхування, доставка на склад РВ ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом" та інші понесені Постачальником витрати на умовах поставки DDP згідно "Інкотермс - 2010".

Сторонами погоджено, що продукція поставляється в період по 30 листопада 2023 року. Строк поставки продукції по даному договору вказаний у специфікації № 1 (додаток № 1 до даного Договору) та визначається кількістю календарних днів з дати оприлюднення даного договору на веб-порталі Уповноваженого органу згідно Закону України "Про публічні закупівлі". Продукція поставляється постачальником на умовах DDP згідно "Інкотермс - 2010". Місце поставки та Вантажоодержувач - 34400, м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом" (п. 3.1. Договору).

Пунктом 4.1. Договору сторони погодили, що кількість та асортимент продукції визначається специфікацією до даного договору.

Якість та комплектність продукції повинна відповідати умовам договору, технічній специфікації (додаток 2 до даного Договору) (п. 4.2. Договору).

Відповідно до п. 6.1. та п. 6.2. Договору, оплата за поставлену продукцію здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії" за умови реєстрації постачальником належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію. Про дату оформлення ярлика на придатну продукцію замовник письмово повідомляє постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика.

Відповідно до п. 8.4. - п. 8.5. Договору, датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоодержувачем. Ризик випадкового пошкодження або знищення продукції переходить до замовника з моменту поставки продукції. Перехід права власності на продукцію за договором відбувається в момент поставки продукції за умови наявності належним чином оформлених товарно-супровідних документів.

У випадку порушення строків поставки "Постачальник" зобов`язаний сплатити "Замовнику" пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять днів, "Постачальник" додатково сплачує "Замовнику" штраф у розмірі 7% вказаної вартості. У випадку порушення "Постачальником" взятих на себе зобов`язань по поставці продукції відносно якості або комплектності, "Постачальник" сплачує "Замовнику" штраф у розмірі 20% вартості неякісної (некомплектної) продукції. Сплата вказаних штрафних санкцій не звільняє "Постачальника" від виконання зобов`язань по Договору. У випадку письмової відмови Постачальника від виконання взятих на себе зобов`язань за договором, постачальник сплачує Замовнику штраф в розмірі 20 % від загальної суми договору (п. 9.1. Договору).

Відповідно до р. 9.2. договору сторонами погоджено, що розмір процентів річних, які постачальник має право стягнути із замовника на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у випаду порушення строків оплати за поставлену продукцію становить 1% від суми простроченого зобов`язання.

Згідно з п. 9.3. Договору, сторонами погоджено, що строк позовної давності за вимогами про стягнення штрафних санкцій передбачених пунктом 9.1. даного договору становить 3 (три) роки.

Згідно з п. 12.1. Договору, договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (для контрагентів які застосовують печатку). Строк дії даного договору - по 31 грудня 2023 року, а в частині виконання гарантійних зобов`язань постачальника, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків.

На виконання умов договору позивачем 20 листопада 2023 року та 02 січня 2024 року виконано поставку продукції, що підтверджується видатковою накладною на суму 480 000 грн. 00 коп. з ПДВ. Продукція відповідає погодженій специфікації за якістю та кількістю.

В свою чергу відповідач здійснив оплату за поставлений та отриманий товар частково у розмірі 50 000 грн. 00 коп.

Отже, на виконання умов договору позивачем поставлено продукцію на загальну суму 480 000 грн. 90 коп., проте оплата відповідачем не здійснена у повному розмірі, що є порушенням умов договору зі сторони замовника в частині оплати.

Також враховуючи, що відповідач припустився прострочення поставки продукції відповідно до договору, позивач відповідно до ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з останнього 1% річних у розмірі 1 091 грн. 77 коп. та інфляційні втрати у розмірі 4 623 грн.49 коп.

Джерела права й акти їх застосування.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України, судом враховано законодавство що встановлює та регулює договірні зобов`язання, які виникають на підставі договору поставки.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України)

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У силу вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76-78 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Мотивована оцінка аргументів сторін, підстави їх відхилення і висновок суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Аргументуючи позовні вимоги позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки від 02 листопада 2023 року № 53-122-01-23-14020.

В якості доказів вказаних обставини суду надано наступні докази, а саме: копію договору поставки № 53-122-01-23-14020 від 02 листопада 2023 року; копію специфікації 1; копію технічної специфікації додаток 2; копію видаткової накладної К-00000106 від 10 листопада 2023 року; копію експрес накладної 59001051413236; копію видаткової накладної К-00000113 від 17 листопада 2023 року; копію експрес накладної 59001055115650; копію видаткової накладної К-00000124 від 14 грудня 2023 року; копію експрес накладної 59001069929763; копію видаткової накладної К-00000126 від 28 грудня 2023 року; копію експрес накладної 59001079551541; копія ярлика на придатну продукцію 1-8-654 від 22 листопада 2023 року; копію ярлика на придатну продукцію 1-8-678 від 22 листопада 2023 року; копію ярлика на придатну продукцію 1-8-728 від 22 грудня 2023 року; копію ярлика на придатну продукцію 1-8-004 від 08 січня 2024року.

На підставі вказаних доказів судом встановлено, а саме: факт виникнення між сторонами договірних відносин по поставці товару; факт поставки позивачем та передачі у власність відповідача поставлених товарів; факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань по оплаті за договором поставки товару; факт виникнення основної заборгованості.

Згідно до видаткових накладних (вказаний документ підписаний та не заперечений відповідачем) станом час звернення позивачем з позовом до суду заборгованість відповідача перед останнім за поставлені товари становить 430 000 грн. 00 коп.

Вказані обставини відповідачем визнано.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 091 грн. 77 коп. 1% річних та 4 623 грн. 49 коп. інфляційних втрат за неналежне виконання зобов`язання по платі за поставлений товар, суд зазначає наступне.

Суд здійснивши власний розрахунок за допомогою системи комплексного інформаційного забезпечення LIGA 360 встановив, що позивачем не вірно нараховано суму 1% річних, у зв`язку з неврахуванням позивачем норм ч. 5 ст. 254 ЦК України.

З нарахованою позивачем сумою інфляційних втрат суд погоджується.

Отже, зважаючи на викладене, до стягнення з відповідача підлягає наступна відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, а саме 1 074 грн. 00 коп. 1% річних та 4 623 грн. 49 коп. інфляційних втрат.

Окрім того, суд оцінює критично заперечення позивача щодо застосування норми ч. 1 ст. 130 ГПК України, зважаючи на наступне.

Із диспозиції пункту 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України чітко вбачається, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь якій стадії судового процесу, тобто стаття конкретизує та виокремлює форми визнання позову - частина позовних вимог або всі.

При цьому, актуальний порядок розподілу судових витрат з врахуванням частини 1 статті 130 ГПК України, врегульовано постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17 листопада 2022 року у справі № 910/14479/21 (далі - Постанова ВС).

Пункт 8.14. Постанови ВС вказує, що "фактично суть порушеного у касаційній скарзі питання стосується того, чи підлягали застосуванню положення частини першої статті 130 ГПК України та частини третьої статті 7 Закону України "Про судовий збір" при здійсненні розподілу судового збору, сплаченого Корпорацією при поданні позову до суду, ураховуючи визнання частково позовних вимог до початку розгляду справи по суті".

Висновок, що міститься в пункті 8.18. Постанови ВС: "отже, системний аналіз положень частини першої статті 130, частини першої статті 129, пункту 5 частини першої статті 237 ГПК України та частини третьої статті 7 Закону України "Про судовий збір" дає підстави для висновку, що у разі, зокрема визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу із державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову". Пункт 8.20. Постанови ВС вказує, що зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що відповідачем реалізовано його право на часткове визнання позову, яке передбачене пунктом 1 частини другої статті 46 ГПК України. Часткове визнання позову здійснено відповідачем до початку розгляду справи по суті, а саме у відзиві на позовну заяву (аналогічно і у справі № 918/408/24).

Висновок, щоміститься в пункті 8.24. Постанови ВС: "аналізуючи підстави повернення судового збору, передбачені частиною першої статті 130 ГПК України та частиною третьою статті 7 Закону України "Про судовий збір" у сукупності з пунктом 12 частини третьої статті 2 та частиною першою статті 2 ГПК України, видається, що закріплення цих підстав виступаєпроявом паритетності інтересів держави на отримання компенсаційних витрат за проведення судового розгляду та здійснення судочинства і інтересів особи на фактичне здійснення самого правосуддя та зацікавленостіособи максимальноі ефективно реалізувати свої процесуальні справа".

Висновок, що міститься в пункті 8.27.1 Постанови ВС: "положення частини першої статті 130 ГПК України та частини третьої статті 7 Закону України "Про судовий збір" не містить імперативних приписів щодо можливості застосування таких норм лише у випадках саме повного визнання позовних вимог".

Враховуючи вищевикладене, розподіл судового збору при частковому визнанні позовних вимог, вирішуються із застосуванням положень ч. 1 ст. 130 ГПК України та ч. 3 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір".

З правовою позицією позивача, суд погоджується частково.

Щодо правової позиції відповідача суд зазначає наступне.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідач не заперечує факт укладення договору поставки від 02 листопада 2023 року № 53-122-01-23-14020 та здійснення поставки.

Відповідач зазначає, що визнає позовні вимоги та заважаючи на вказані обставини просить суд застосувати приписи ст. 130 ГПК України та повернути позивачу 50% судового збору. Окрім того, суд врахував аргументи відповідача щодо часткової оплати заборгованості.

Що стосується позиції відповідача щодо невірного обрахування позивачем 1 % річних, судом вказана позиція врахована вище.

Отже, доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, суд приймає.

Щодо інших аргументів, на які посилалися учасники справи та яким не була дана оцінка, то Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справах "Проніна проти України", "Серявін та інші проти України", "Ruiz Torija v. Spain" тощо).

Суд, за результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача, тому, позов слід задоволити у повному обсязі.

Порушені права та інтереси позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Дана справа, яка пов`язана з виконанням правочинів в господарській діяльності відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.

Невиконання відповідачем зобов`язання в укладених з позивачем правочину порушило інтереси останнього, які полягають у несвоєчасному отриманні оплати за поставлений товар та обумовлює настання передбачених цим правочином та законом правових наслідків у вигляді стягнення з відповідача суми основної заборгованості та відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

Судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем по справі у якості судових витрат заявлено сплату судового збору в розмірі 6 532 грн. 73 коп.

З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на позовну заяву відповідач визнав суму основного боргу по договору поставки від 02 листопада 2023 року № 53-122-01-23-14020 та просив суд, в порядку ч. 1 ст. 130 ГПК України, вирішити питання щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору сплаченого при поданні позову.

В силу ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічні норми містить ч. 1 ст. 130 ГПК України, а саме, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Сума судового збору на визнані позовні вимоги становить 6 450 грн. 00 коп. Збір на не визнані відповідачем позовні вимоги становить 85 грн. 73 коп.

Отже, суд роз`яснює позивачу, що сума судового збору в сумі 3 225 грн. 00 коп., може повернена останньому на підставі відповідного клопотання. Залишок судового збору становить 3 230 грн. 73 коп.

У зв`язку із частковим задоволенням позову, та враховуючи, що в результаті неправильних дій відповідача, який не сплатив відповідачу обумовлені договором кошти у встановлений строк, що призвело до необхідності позивачу звертатись до суду та нести додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір в сумі 3 230 грн. 60 коп. покладається на відповідача, решта судового збору в сумі 00 грн. 13 коп. залишається за позивачем.

Щодо заявлених витрат на правничу допомогу в сумі 20 000 грн. 00 коп., судом рішення не приймалося, оскільки в матеріалах справи відсутні.

Керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, м. Вараш, код. 05425046) на користь Приватного підприємства "Колбі" 430 000 (чотириста тридцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 4 623 (чотири тисячі шістсот двадцять три) грн. 49 коп. інфляційних втрат, 1 074 (одна тисяча сімдесят чотири) грн. 00 коп. 1% річних та 3 230 (три тисячі двісті тридцять) грн. 60 коп. судового збору.

3. В частині стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на користь Приватного підприємства "Колбі" 17 грн. 77 коп. 3% річних - відмовити.

4. Видати наказ після набранням рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07 червня 2024 року.

Суддя Войтюк В.Р.