Рішення

від 06.06.2024 по справі 920/325/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.06.2024м. СумиСправа № 920/325/24

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін матеріали справи № 920/325/24

за позовомУправління комунального майна Сумської міської ради (вул. Воскресенська, 8А, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 45068823)

до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Центральна аптека» (вул. Троїцька, буд. 28/А, м. Суми, 40022, код ЄДРПОУ 31499403)

про стягнення 4949 грн 29 коп.,

Суть спору: 25.03.2024 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до вимог якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь 4949 грн 29 коп., з яких: 1106 грн 19 коп. заборгованість з орендної плати, 3843 грн 10 коп. пені за неналежне виконання зобов`язань за Договором оренди нерухомого майна ДЗРП-0310 від 27.12.2019; а також стягнути судові витрати.

Ухвалою суду від 27.03.2024 відкрито провадження у справі № 920/325/24 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, в становлено сторонам строки для надання процесуальних документів (відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив).

12.04.2024 відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву від 12.04.2024 № 36 (вх. № 2110 від 12.04.2024), відповідно до змісту якого Відповідач зазначає, що він сплатив суму основного боргу у розмірі 1106 грн 19 коп двома платіжними інструкціями № 217 від 25.03.2024 в сумі оплачених коштів 552,27 грн та № 260 від 05.04.2024 в сумі сплачених коштів 553 грн 92 коп., також, олкрім іншого, зазначає, з ипосиланням на чч.1,2 ст. 233 ГК України, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

27.05.2024 позивачем надано до суду Заяву про зменшення розміру позовних вимог від 27.05.2024 №50/24, відповідно до змісту якої зазначає, що відповідач сплатив заборгованість по орендній платі за Договором № ДЗРП-0310, але не сплатив пеню у розмірі 3863,43 грн, у зв`язку з чим позивач прносить зменшити розмір своєї позовної вимоги та стягнути з відповідача пеню у розмірі 3863,46 грн.

Відповідно до вимог п. 2 ч.2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засіданні, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, зазначене, суд приймає до розгляду заяву позивач про зменшення позовних вимог від 27.05.2024 № 50/24укм та продовжує розгляд справи з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Згідно із статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, оцінивши надані докази, суд приходить до наступних висновків:

Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2019 між Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (позивач - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центральна аптека» (відповідач - орендар) було укладено договір оренди нерухомого комунального майна ДЗРП-0310.

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування (в оренду) на умовах визначених цим Договором, нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , площею 25,7 кв.м, право на оренду яких орендар набув на підставі наказу орендодавця від 21.12.2019 № 06.01-10/276.

У подальшому до договору вносилися зміни, а саме: 24.12.2020 укладено Зміну № 1, якою викладено договір у новій редакції.

Відповідно до п. 3.3. договору (в редакції Зміни № 1) орендар сплачує орендну плату до бюджету Сумської міської ТГ щомісяця до 15 числа наступного за поточним місяцем оренди.

Пунктом 12.1. Розділу А договору передбачено, що він дії з 27.12.2019 до 26.12.2024 включно.

15.09.2023 була укладена зміна № 2 до договору оренди в частині зміни площі орендованого майна. Зокрема п. 4.1. зазначено Інформація про об`єкт оренди нерухоме майно- вбодоване нежитлове приміщення, яке розташоване на сьомому поверсі семиповерхової будівлі КНП «Клінічна лікарня №5» Сумської міської ради, за адресою: м. Суми, вул.. Марко Вовчок, буд. 2. Загальна площа 2,8 кв.м.

Підпунктом 1.1. пункту 1 рішення Сумської міської ради від 03.11.2022 № 3173-МР «Про внесення змін до структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 27 липня 2016 року № 1031-MP «Про затвердження структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, їх загальної чисельності» (зі змінами) утворено Управління комунального майна Сумської міської ради (з правом юридичної особи) шляхом виділення з департаменту забезпечення ресурсних платежів.

Згідно зі ст. 287 ГК України орендодавцями щодо комунального майна є органи, уповноважені місцевими радами управляти майном, яке є у комунальній власності.

Управління комунального майна Сумської міської ради, відповідно до п. 1.6 та 1.10. розділу 1 Положення, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 03.11.2022 № 3176-МР (зі змінами), здійснює управління та розпорядження майном комунальної власності Сумської міської територіальної громади (далі - майно комунальної власності) у межах, визначених чинним законодавством України, Сумською міською радою та цим Положенням, і є її уповноваженим органом з питань управління та розпорядження майном комунальної власності, а також є правонаступником департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради по всіх майнових та немайнових правах та обов`язках в частині здійснення повноважень, визначених у пункті 1.11 розділу 1 цього Положення.

Підпунктом 1 пункту 1 рішення Сумської міської ради від 11.01.2023 № 3393-МР «Про внесення змін до рішення Сумської міської ради від 23 вересня 2020 року № 7378-МР «Про деякі питання оренди майна комунальної власності Сумської міської територіальної громади» (зі змінами) орендодавцем майна комунальної власності Сумської міської територіальної громади є уповноважений орган Сумської міської ради - Управління комунального майна Сумської міської ради.

Отже, Управління комунального майна Сумської міської ради на теперішній час вважається орендодавцем у правовідносинах, що є предметом цього спору.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що за користування орендним майном відповідач не сплатив орендну плату за договором і станом на 18.03.2024 заборгованість відповідача за вказаним вище договором оренди складає 4949,29 грн з яких: 1106,19 грн заборгованість з орендної плати; 3843,10 грн. пеня.

Після відкриття провадження у справі відповідач сплатив суму заборгованості з орендної плати за період з 01.02.2023 по 01.02.2024 у загальній сумі 1106 грн 19 коп, що підтверджується платіжними інструкціями №217 від 25.03.2024 в сумі оплачених коштів 552 грн 27 коп та 260 від 05.04.2024 в сумі сплачених коштів 553 грн 92 коп.

Позивач відповідно до поданої заяви про зменшення позовних вимог від 27.05.2024 № 50/24 укм просить з урахувань сплаченої позивачем суми основного боргу, стягнути з відповідача пеню за порушення строків сплати орендної плати.

Вирішуючи спір у даній справі, суд керується наступним:

Визначення орендної плати міститься у пункті 1 статті 286 Господарського кодексу України, згідно якого орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. При цьому пункт 4 статті 286 Господарського кодексу України встановлює, що строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно з положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як свідчать матеріали справи відповідач сплатив заборгованість з орендної плати з порушення строків оплати.

Вважається, що боржник прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, установлений договором чи законом (п. 1 ст. 612 ЦК України). Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, передбачені договором або законом, зокрема у вигляді сплати неустойки.

У відповідності до частини другої статті 193 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з приписами статей 216-218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина перша статті 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 4 статті 231 ЦК України визначено, що розмір штрафних санкцій встановлюється законом. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договорі розмірі.

Законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Частиною 6 статті 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Однак, саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватись принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.

Відповідно до п. 3.8. договору (в редакції Зміни № 1) орендна плата не перерахована своєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцем.

На суму заборгованості орендаря зі сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати. Припинення договору не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, в повному обсязі, враховуючи санкції. (пункти 3.9, 3.11 договору в редакції Зміни № 1).

Згідно з поданим розрахунком, позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 3843 грн 10 коп.

Поданий до заяви про зменшення позовних вимог розрахунок суми пені у розмірі 3863,46 коп, суд не приймає до уваги та не проводить аналіз правильності його здійснення, оскільки позивачем заявлено у заяві про зменшення позовних вимог у частині суми основного боргу по орендній платі у зв`зку зі сплатою її у повному обсязі відповідачем, проте не зазначено на підставі чого було збільшено розмір пені з 3843,10 грн до 3863,46 грн.

Виходити за межі позовних вимог суд позбавлений правової можливості.

Перевіривши детальний розрахунок пені суд встановив, що пеня нарахована арифметично правильним.

Факт прострочення сплати орендної плати у періоди, за які позивач нарахував пеню, вбачається з розрахунків позивача і відповідачем не спростований.

Відповідач контр розрахунок штрафних санкцій суду не надав.

Посилання відповідача на невиконання позивачем обов`язку щодо надання щомісяця рахунків на сплату орендної плати в обґрунтування заперечень проти позову суд вважає необґрунтованими, оскільки строк сплати орендної плати не залежить від дати отримання відповідачем рахунку за змістом п. 3.3. договору.

Окрім цього, відповідач у відзиві зазначає про строк позовної давності.

За приписами ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 258 Цивільного кодексу України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Водночас п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин.

Відповідно до постанови від 9 грудня 2020 року № 1236 в редакції від 25 квітня 2023 року Кабінет Міністрів України, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. установив на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р.

У зв`язку з військовою агресією рф проти України, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією рф проти України строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався. Указом Президента України від 6 травня 2024 року № 271/2024, затвердженим Законом № 3684-IX від 08.05.2024 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

З урахуванням викладеного, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення пені у межах позовної давності.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасної сплати орендної плати, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3843 грн 10 коп. пені.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 2 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

На підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21).

Враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених ст.3 ЦК України, суд дійшов висновку про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на 70 % до 1152 грн 93 коп.

Оцінивши обставини справи для застосування правового механізму зменшення розміру пені, суд враховує, що заборгованість зі сплати орендної плати за період з лютого 2022 року до лютого 2024 року у відповідача відсутня на дату прийняття рішення судом, розрахунок суми позовної заяви свідчить, що відповідач, хоч і з простроченням, але сплачував орендну плату.

Зменшуючи заявлений до стягнення розмір пені суд також враховує, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

Зменшення пені до 1152 грн 93 коп. суд вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача. Стягнення судом частини пені забезпечує інтереси позивача у зв`язку з вчиненим порушенням іншою стороною договору.

За викладених обставин суд задовольняє вимоги позивача в цій частині шляхом стягнення з відповідача пені в сумі 1152 грн 93 коп.

Згідно п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року у разі зменшення неустойки в резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, оскільки спір виник у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору щодо своєчасної сплати орендної плати, витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 3028 грн 00 коп. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 2, 13, 123, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Центральна аптека (вул. Троїцька, буд. 28А, м. Суми, 40022, код ЄДРПОУ 31499403) на користь Управління комунального майна Сумської міської ради (вул. Воскресенська, буд. 8А, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 45068823) 1152 грн 93 коп. пені, 3028 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В частині стягнення пені в сумі 2690 грн 17 коп. відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене та підписане суддею 07.06.2024.

СуддяС.В. Заєць