Рішення

від 07.06.2024 по справі 922/1101/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/1101/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Х", м.Харків (адреса: 61023, м.Харків, вул.Мироносицька, 95) до Фізичної особи-підприємця Дем`янової Олени Миколаївни, м.Харків (адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення 21329,61 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

03.04.2024 року до Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Х" до Фізичної особи-підприємця Дем`янової Олени Миколаївни про стягнення заборгованості за договором №429 від 21.01.2020 року у розмірі 21329,61 грн, з яких: пеня - 18693,47грн; 3% річних - 1492,71грн; інфляційні втрати - 1143,43 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.04.2024 року відкрито провадження у справі №922/1101/24 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами.

Згідно з ст.248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.

08.04.2024 року судом направлено ухвалу про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на юридичну адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

29.04.2024 року копія ухвали про відкриття провадження у справі була повернута до суду без вручення відповідачу, з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

На час винесення рішення у справі судом перевірено юридичну адресу відповідача згідно з даними ЄДРЮО, яка залишилася незмінною.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17).

Слід зазначити, що відповідно до п. 99 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", рекомендовані поштові відправлення, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату. У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п.116 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" у разі невручення рекомендованого листа, він разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

З пунктів 99 та 116 указаних Правил вбачається, що повернення поштою рекомендованого листа з зазначенням причини "за закінченням терміну зберігання" можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання судової повістки, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою.

Тобто, неотримання поштової кореспонденції в точці видачі є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо належного отримання листа, тобто є його власною волею.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Сам лише факт не отримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та, яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Відзив на позов відповідачем до суду надано не було.

Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У зв`язку з відокремленням функцій з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 (далі - Закон) та на підставі Ліцензії на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії, виданої Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКІІ), про що видано Постанову НКРЕКП від 18.09.2018 року № 1007, ТОВ «ЕНЕРГО X» є постачальником електричної енергії споживачу.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Згідно зі ст.56 Закону постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

21.01.2020 між ТОВ "Енерго Х" (постачальник, позивач) та фізичною особою-підприємцем Дем`яновою Оленою Миколаївною (споживач, відповідач) укладено договір №429 про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір). Згідно з вказаним договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Додатковою угодою №1 до договору визначається потреба споживача в електричній енергії по місяцях. Згідно з п. 4 фактичний обсяг спожитої електроенергії відображається у Акті здачі-прийняття робіт (надання послуг), який формується не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

У відповідності до підп. 2 п. 3.2. договору споживач зобов`язується щомісяця, на підставі даних приладів обліку електроенергії, не пізніше встановленої дати оформлювати та надавати постачальнику відомості про фактичні обсяги споживання електричної енергії.

У відповідності до підп. 2 п. 4.2 Договору Постачальник зобов`язується щомісяця до 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, оформити та надати Споживачу акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) на підставі наданих Споживачем відомостей про спожиту електричну енергію.

Таким чином, розрахунки за спожиту електроенергію Споживача з ТОВ «ЕНЕРГО X» проводиться на підставі переданих у відповідності до наведених вимог показів приладу обліку в порядку передбаченому умовами договору.

Згідно з підпп. 1 п. 4.2. Договору №429 від 21.01.2020 року постачальник зобов`язується постачати електричну енергію Споживачу на період дії Договору у відповідності з очікуваними місячними обсягами споживання електричної енергії, які вказані у Додатковій угоді №1 до даного Договору.

Відповідно до п. 11.1. Договору термін його дії подовжується щорічно, якщо за місяць до закінчення терміну діє договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії.

Згідно з під. 1 п. 3.2. договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно умовами цього договору відповідно до Комерційної пропозиції (додаток №2).

Пунктом 3 додаткової угоди №2 до Договору встановлено, що споживач 1-й платіж сплачує 50% за електроенергію до 1-го числа розрахункового місяця, 2-й платіж сплачує 50% за спожиту електроенергію до 28-го числа розрахункового місяця.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що Споживач здійснює оплату за поставлену електричну енергію шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Постачальника за графіком встановленим в Комерційній пропозиції (додаток 2).

Умовами Договору №429 від 21.01.2020 року та додаткових угод до нього передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата електричної енергії здійснюється Споживачем 2 рази на місяць.

Оплата вартості електричної енергії здійснюється Споживачем па поточний рахунок Постачальника.

28.02.2022 року Позивачем було складено акт здачі-прийняття (надання послуг) за лютий 2022 року у розмірі 123834,60 грн. за спожитий обсяг 31244 кВт*г електричної енергії. Строк оплати акту, відповідно порядку розрахунків за електричну енергію 28.02.2022 року. Строк (дата) формування заборгованості - 28.02.2022 року.

Передоплата за електроенергію на 01.02.2022 року складала - 59752,58 грн.

Враховуючи наведене сума боргу ФОП Дем`янової О.М. за Договором купівлі- продажу електричної енергії №429 від 21.01.2020 року становить - 64082,02 грн.

Заборгованість за спожиту електричну енергію за лютий 2022 рік по Договору постачання електричної енергії споживачу №429 від 21.01.2020 року визнана рішенням Господарського суду Харківської області від 23.08.2023 року у справі №922/2451/23.

Позивач в позовній заяві зазначає, що відповідачем згідно з відкритим виконавчим провадженням була проведена часткова оплата заборгованості: 04.10.2023 року у сумі 4081,10 грн. та .16.12.2023 року у сумі 1781,82 грн. Борг за спожиту електричну енергію за лютий 2022 року не є предметом позовних вимог, а вказаний для пояснення нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Пунктом 9.8 Договору №429 від 21.01.2020 року встановлено, що у разі несвоєчасної оплати коштів, Споживач згідно з ст. 625 ЦК України зобов`язується сплатити Постачальнику суму боргу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, від суми яка піддягає сплаті за кожен день прострочення.

Як стверджує позивач, свої зобов`язання по Договору виконав у повному обсязі, проте Відповідач умови Договору щодо своєчасної сплати спожитої електричної енергії у встановлені Договором строки та Рішення Господарського суду Харківської області від 23.08.2023 року справа №922/2451/23 не виконав, внаслідок чого Відповідачу нараховано за період прострочення з 09 червня 2023 року по 01 квітня 2024 року пеня, 3% річних та інфляційні втрати, які станом на 01 квітня 2024 року становить 21329,61 грн., з яких: 18693,47 грн. - пеня; 1492,71 грн. - 3% річних; 1 143,43 грн. - інфляційні втрати.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статей 526 та 525 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Як зазначено позивачем в позовній заяві ТОВ «ЕНЕРГО X» як Постачальник, виконав свої зобов`язання по Договору у повному обсязі, проте Відповідач умови Договору щодо своєчасної сплати спожитої електричної енергії у встановлені Договором строки та Рішення Господарського суду Харківської області від 23.08.2023 року справа №922/2451/23 не виконав, внаслідок чого Відповідачу нараховано за період прострочення з 09 червня 2023 року по 01 квітня 2024 року пеню у розмірі 18693,47 грн, 3% річних у розмірі 1492,71 грн та інфляційні втрати у розмірі 1143,43грн, які станом на 01 квітня 2024 року разом становлять 21329,61 грн.

Наявність заборгованості в розмірі 64082,02 грн, на яку позивачем нараховані пеня, 3% річних та інфляційні, встановлені рішенням Господарського суду Харківської області від 23.08.2023 року у справі №922/2451/23, що набрало законної сили.

Згідно з ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішення суду виконано відповідачем частково, а саме: 04.10.2023 сплачено 4081,10 грн; 16.12.2023 року сплачено 1781,82 грн.

Щодо стягнення із відповідача нарахованої позивачем пені в розмірі 18693,47грн суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у цій частині, позивач зазначає, що пунктом 9.8 Договору №429 від 21.01.2020 року встановлено, що у разі несвоєчасної оплати коштів, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику суму боргу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, від суми яка піддягає сплаті за кожен день прострочення. У зв`язку з чим позивачем було розраховано пеню, яка за розрахунком складає суму 18693,47 грн за період з 09.06.2023 по 01.04.2024.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з чч.1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як вбачається з умов договору, пункт 9.8. наявний у розділі 7 договору, відповідно до якого, у разі несвоєчасної оплати коштів передбачених пунктом 3.3. даного договору, споживач оплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, від суми яка підлягає сплаті за кожен день прострочення.

Судом досліджено матеріали справи та договір № 429 від 21.01.2020 року про постачання електричної енергії споживачу та додаткові угоди до нього, та встановлено, що у договорі та додаткових угодах до нього відсутній пункт 3.3. договору, за невиконання якого пунктом 9.8. договору передбачено стягнення пені.

Крім того, згідно з п.16 постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022, яка є чинною, та обов`язковою для суб`єктів спірних правовідносин, відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача штрафної санкції у вигляді пені у період дії воєнного стану, з огляду на наступне.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду по справі №911/1359/22 у постанові від 19.04.2024 року, констатував, що постанова №332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) прийнята НКРЕКП (Регулятором) в межах своїх повноважень, а тому її положення, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, є обов`язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності.

Отже, з урахування дії на території України воєнного стану, для учасників ринку електричної енергії, якими укладено типові договори відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та постанов НКРЕКП, пункт 5 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 27.02.2022 № 333) - це бажана з точки зору держави модель поведінки, яка має обов`язковий характер для учасників ринку електричної енергії.

Підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) - це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».

Отже у постанові від 19.04.2024 року у справі №911/1359/22 Об`єднана палата дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновку у справі №922/1948/22 з урахуванням уточнення такого змісту:

- підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП №332 має обов`язковий характер як норма щодо правового регулювання договірних відносин учасників ринку електроенергії щодо відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов`язань на ринку електричної енергії;

- зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії є обов`язковим з урахуванням імперативного характеру підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП №332.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 18693,47 грн, у зв`язку з чим відмовляє в задоволенні позову в цій частині.

Щодо 3% річних та інфляційних.

Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Позивачем нараховано 3% річних та інфляційні на несплачену суму боргу, з урахуванням часткових оплат.

Як зазначено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 02.10.2020 року у справі №911/19/19 суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

З огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України суд з`ясував обставини щодо правильності здійснення позивачем відповідних розрахунків 3% річних та інфляційних.

Заявляючи позовні вимоги у цій частині, позивачем було нараховано відповідачу: 3% річних у розмірі 1492,71 грн. за період (відповідно до наданого розрахунку): з 09.06.2023 року по 02.10.2023 року у сумі 610,97 грн, з 03.10.2023 року 15.12.2023 року у сумі 364,94 грн, та з 16.12.2023 року 01.04.2024 року у сумі 516,79грн.

Перевіривши розрахунки позивача по нарахуванню 3% річних у розмірі 1492,71грн. за період (відповідно до наданого розрахунку): з 09.06.2023 року по 02.10.2023 року у сумі 610,97 грн, з 03.10.2023 року 15.12.2023 року у сумі 364,94 грн, та з 16.12.2023 року 01.04.2024 року у сумі 516,79 грн, судом встановлено, що при здійсненні розрахунків позивачем допущено помилку, а саме, в розрахунку за період з 16.12.2023 року 01.04.2024 року у сумі 516,79 грн замість вірної суми - 515,59 грн.

Таким чином, здійснивши перерахунок 3% річних відповідно до норм законодавства, суд встановив, що задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення 1491,50 грн 3% річних.

В частині стягнення 1,21 грн 3% річних слід відмовити, у зв`язку з невірним розрахунком.

Щодо інфляційних.

Перевіривши періоди нарахування та відповідні розрахунки інфляційних втрат, суд встановив, що позивачем в розрахунку зазначено період нарахування з 06.2023 по 09.2023 у сумі 457,55 грн, з 10.2023 по 11.2023 у сумі 782,41 грн, з 12.2023 по 02.2024 у сумі 818,56 грн, у загальній сумі 1143,43 грн.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, суд встановив, що заявлена сума визначена позивачем вірно, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 1143,43грн інфляційних є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Під час розгляду справи відповідач доказів сплати заборгованості не надав, також не надав суду жодних доказів, які б спростовували позовні вимоги.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, з урахуванням відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 18693,47 грн пені та 1,21 грн 3% річних, суд визнає позовні вимоги частково правомірними та обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами та не спростованими відповідачем.

Отже позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судового збору суд керується положеннями п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи часткову відмову в позові, судовий збір в розмірі 374,06 грн покладається на відповідача, з вини якого виник спір, решта покладається на позивача, у зв`язку з частковою відмовою в позові.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19,124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73-80, 86, 129, 238, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дем`янової Олени Миколаївни (адреса: АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО X» (адреса: 61023, м.Харків, вул.Мироносицька, буд.95; код ЄДРПОУ 38000735; п/р НОМЕР_2 в ХОУ ВАТ «Державний Ощадбанк України», МФО 351823) 1491,50 грн 3% річних, 1143,43 грн інфляційних втрат, 374,06 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254,256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "07" червня 2024 р.

СуддяК.В. Аріт