Ухвала

від 07.06.2024 по справі 194/332/24

ТЕРНІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 194/332/24

Номер провадження № 2/194/487/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2024 року м.Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Корягіна В.О.

за участю секретаря судового засідання Коркіної Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тернівка Дніпропетровської області заяву ОСОБА_1 про відвід судді по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Тернівської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності на житлову квартиру за набувальною давністю, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 27 лютого 2024 року через Електронний суд звернулася до суду з позовною заявою до Тернівської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності на житлову квартиру за набувальною давністю. Свою позовну вимогу мотивує тим, що квартира АДРЕСА_1 перебувала у приватній власності ОСОБА_2 на підставі договору міни нерухомого майна від 14 жовтня 1999 року, зареєстрованого на Павлоградській товарній біржі, реєстраційний № 10/5-НДТ. ОСОБА_2 також був зареєстрований у вищезазначеній кватирі. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Після смерті ОСОБА_2 заповіти від його імені не посвідчувалися, але була заведена спадкова справа №85/2003 рік від 13 травня 2003 року на підставі заяви його сестри ОСОБА_3 , спадщина не видавалася, будь які документи в спадковій справі відсутні. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкова справа після її смерті не заводилася. Позивач вселилася у квартиру АДРЕСА_1 в 2005 році на підставі усного договору з ОСОБА_4 , яка є донькою померлої ОСОБА_3 , за розпискою, якою вона сплатила 400 доларів США за майбутню купівлю цієї квартири. Однак ОСОБА_4 померла так і не оформила договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Підтвердженням та доказами того, що вона з 2005 року проживає в зазначеній квартирі, відкрито користується цим житлом, сплачує комунальні послуги та не має іншого житла, погасила попередні борги ОСОБА_3 за комунальні послуги, замінила старі аварійні і відключені за борги комунікації, кілька разів робила ремонт, не має заборгованості за житлово-комунальні послуги, в процесі проживання укладала договори на житлово-комунальні послуги з 2005 року, є матеріали справ № 194/1192/16-ц та № 194/647/19. Зазначає, що на момент подання цього позову сплило 18 років після того, як вона заволоділа нерухомим майном, тобто цей позов вона подає через 15 років після спливу 3 річного строку позовної давності витребування у неї нерухомого майна з її володіння. Просить дослідити матеріали цивільної справ 194/1192/16, 294/647/29; задовольнити її позов та визнати за нею право власності на житлову квартиру АДРЕСА_1 в порядку набувальної давності, судові витрати стягнути з відповідача на її користь.

Ухвалою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 04 березня 2024 року відмовлено у відкритті провадження, оскільки Тернівським міським судом Дніпропетровської області вже ухвалено рішення 12 жовтня 2022 року по справі № 194/25/22, яке набрало законної сили 26 січня 2023 року, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

З рішення суду по справі № 194/25/22 вбачається, що позивач ОСОБА_1 13 січня 2022 року звернулася до суду з позовною заявою та уточненою позовною заявою до Тернівської міської ради Дніпропетровської області, третя особа: Павлоградська окружна прокуратура Дніпропетровської обласної прокуратури, про визнання права власності на житлову квартиру за набувальною давністю. Свою позовну вимогу мотивувала тим, що квартира АДРЕСА_1 перебувала у приватній власності ОСОБА_2 на підставі договору міни нерухомого майна від 14 жовтня 1999 року, зареєстрованого на Павлоградській товарній біржі, реєстраційний № 10/5-НДТ. ОСОБА_2 також був зареєстрований у вищезазначеній кватирі. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Після смерті ОСОБА_2 заповіти від його імені не посвідчувалися, але була заведена спадкова справа №85/2003 рік від 13 травня 2003 року на підставі заяви його сестри ОСОБА_3 , спадщина не видавалася, будь які документи в спадковій справі відсутні. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкова справа після її смерті не заводилася. Позивач вселилася у квартиру АДРЕСА_1 в 2005 році на підставі усного договору з ОСОБА_4 , яка є донькою померлої ОСОБА_3 , за розпискою, якою вона сплатила 400 доларів США за майбутню купівлю цієї квартири. Однак ОСОБА_4 померла так і не оформила договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Підтвердженням та доказами того, що вона з 2005 року проживає в зазначеній квартирі, відкрито користується цим житлом, сплачує комунальні послуги та не має іншого житла, погасила попередні борги ОСОБА_3 за комунальні послуги, замінила старі аварійні і відключені за борги комунікації, кілька разів робила ремонт, не має заборгованості за житлово-комунальні послуги, в процесі проживання укладала договори на житлово-комунальні послуги з 2005 року, є матеріали справ № 194/1192/16-ц та № 194/647/19. Просить визнати за нею право власності на житлову квартиру АДРЕСА_1 в порядку набувальної давності, судові витрати стягнути з відповідача на її користь.

Отже, як вбачається з вимог позовної заяви ОСОБА_1 до Тернівської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності на житлову квартиру за набувальною давністю, поданих 27 лютого 2024 року, ці позовні вимоги є ідентичними (з того самого предмету і з тих самих підстав) позовним вимогам ОСОБА_1 до Тернівської міської ради Дніпропетровської області, третя особа: Павлоградська окружна прокуратура Дніпропетровської обласної прокуратури, про визнання права власності на житлову квартиру за набувальною давністю, по яким вже 12 жовтня 2022 року ухвалено рішення, яке набрало законної сили, за виключенням третьої сторони по справі, яка подавала до суду позов про визнання спадщини відумерлою щодо цього нерухомого майна, та який залишено без розгляду у зв`язку зі спором про право, ухвала суду не набрала законної сили (справа №194/624/22).

Твердження позивача ОСОБА_1 в позовній заяві до Тернівської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності на житлову квартиру за набувальною давністю, яку вона подала 27 лютого 2024 року, що на момент подання цього позову сплило 18 років після того, як вона заволоділа нерухомим майном, тобто цей позов вона подає через 15 років після спливу 3 річного строку позовної давності витребування у неї нерухомого майна з її володіння, не мають істотного значення для правильного вирішення справи, оскільки рішенням суду по справі № 194/25/22 встановлено, що позивачем не доведено, що вона добросовісно безперервно володіє чужим майном, а саме квартирою АДРЕСА_1 , а сплив 18 років після того, як вона заволоділа нерухомим майном не є підставою для визнання права власності на житлову квартиру за набувальною давністю.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року ухвалу Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 04 березня 2024 року скасовано, справу направлено до суду для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі. Зазначено, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що позивач обґрунтовує підстави позову іншим періодом, не уточнив ці обставини та дійшов передчасного висновку про те, що заявлені позивачем вимоги були розглянуті в рамках справи № 194/25/22, у якій вже ухвалено рішення 12 жовтня 2022 року, що набрало законної сили. А відтак не було підстав для відмови у відкритті провадження на цій стадії процесу.

Справа повернулася до Тернівського міського суду Дніпропетровської області 16 травня 2024 року.

Ухвалою судді Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 17 травня 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Тернівської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності на житлову квартиру за набувальною давністю.

Позивач ОСОБА_1 06 червня 2024 року через Електронний суд звернулася до суду з заявою про відвід судді, в якій заявила відвід судді мотивуючи заяву тим, що 30 квітня 2024 року постановою Дніпровського апеляційного суду по справі № 194/332/24 за позовом ОСОБА_1 до Тернівської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності на житлову квартиру за набувальною давністю, скасовано ухвалу Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 04 березня 2024 року та справу направлено до того ж суду для вирішення питання щодо відкриття провадження в справі. 17 травня 2024 року суддя Тернівського міського суду Дніпропетровської області Корягін В.О. на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16 травня 2024 року, постановив ухвалу про відкриття провадження у справі. Однак, у постанові Дніпровського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року вказано, що справу направити до того ж суду для вирішення питання щодо відкриття провадження в справі, а не до раніше визначеному складу суду. Зазначає, що на протязі більш ніж два роки всі судові справи, які пов`язані з нею та окружною прокуратурою розглядає лише суддя Корягін В.О., якому вона заявила вже три відводи по різним справам, але суддя не знаходив привидів для відводу та самовідводу. Участь судді у розгляді справ за участю тих самих сторін, а також наявність судових рішень про відмову у задоволенні позовної заяви можуть створити враження в учасників, що в судді вже склались певні суб`єктивні внутрішні переконання щодо цих правовідносин сторін, що в свою чергу може зашкодити всебічному, повному, неупередженому та об`єктивному розгляду справи. Отже, у неї є сумнівами та є всі підстави вважати суддю Тернівського міського суду Дніпропетровської області Корягіна В.О. упередженим та необ`єктивним.

Відповідно до ч. 8 ст. 40 ЦПК України, суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді, суд приходить до наступного.

Відповідно до до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може брати участь у справі і підлягає відводу (самовідводу) якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 39 ЦПК України, з підстав зазначених у ст.ст. 36, 37, 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід особами учасниками справи. Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 40 ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. Якщо питання про відвід судді в порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, неможливо розглянути в суді, в якому розглядається справа, то справа для вирішення питання про відвід передається до суду відповідної інстанції, найбільш територіально наближеного до цього суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 40 ЦПК України, якщо на час подання заяви про відвід судді у суді здійснюють правосуддя менше трьох суддів, вирішення питання про відвід здійснюється в нарадчій кімнаті суддею, який розглядає справу чи вчиняє іншу процесуальну дію, про що виноситься ухвала. У такому разі положення частин третьої та четвертої цієї статті не застосовуються.

Відповідно до ч. 7 ст. 40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Станом на 07 червня 2024 року у суддів Соколової Ю.І.та Солодовник І.С. закінчені повноваження судді Тернівського міського суду Дніпропетровської області, та правосуддя в Тернівському міському суді Дніпропетровської області здійснює один суддя Корягін В.О.

Отже, розгляд заяви клопотання/заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Корягіна В.О. по цивільній справі №194/332/24 у відповідності до ч.5 ст.40 ЦПК України, вирішується суддею Корягіним В.О., який розглядає справу.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені ст. 36 ЦПК України, а саме, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі.

Згідно з ст. 124 Конституції України юрисдикція суду поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Право на доступ до суду випливає також із Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 1 ст. 6 Конвенції закріплено право кожного на справедливий, публічний судовий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безпосереднім судом.

Частинами 1, 2 ст. 2 ЦПК України, визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Підстави, на які посилається позивачОСОБА_1 у своїй заяві про відвід судді є те, що суддя Тернівського міського суду Дніпропетровської області Корягін В.О. на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16 травня 2024 року, постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, але у постанові Дніпровського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року вказано, що справу слід направити до того ж суду для вирішення питання щодо відкриття провадження в справі, а не до раніше визначеному складу суду. Отже, зазначені підстави не містять в собі будь-яких відомостей щодо можливої упередженості судді під час розгляду справи, не ставлять під сумнів його об`єктивність, а також не вказують на будь-які інші підстави, передбачені законом для його відводу, а є незгодою позивача з процесуальними рішеннями прийнятими головуючим суддею.

Підстави зазначені позивачемОСОБА_1 згідно ч. 1 ст. 37 ЦПК України, не є підставами для передання справи для іншого складу суду.

Викладені обставини заявленого відводу не містять, передбачених законом випадків про відвід складу суду, а відтак, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача ОСОБА_1 про відвід судді.

Інших обставин, які б викликали сумнів в об`єктивності та неупередженості судді, не виявлено.

Зважаючи на те, що вказані позивачем доводи є помилковими, заявлений відвід судді слід визнати необґрунтованим, у зв`язку з чим, в задоволенні заяви позивачаОСОБА_1 про відвід судді слід відмовити.

Натомість, суддя Корягін В.О. 07 червня 2024 року заявив самовідвід з підстави, передбаченої п.5 ч.1 ст. 36 ЦПК України, оскільки Тернівським міським судом Дніпропетровської області під головуванням судді Корягіна В.О. ухвалено рішення 12 жовтня 2022 року по справі № 194/25/22 за позовом ОСОБА_1 до Тернівської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності на житлову квартиру за набувальною давністю, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та яке набрало законної сили 26 січня 2023 року, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав за виключенням обґрунтування позивачем іншого періоду володіння майном. Отже, постановлене судом рішення про відмову у задоволенні позовної заяви, можуть створити враження в учасників судового процесу, що в судді вже склались певні суб`єктивні внутрішні переконання щодо цих правовідносин сторін, що в свою чергу може зашкодити всебічному, повному, неупередженому та об`єктивному розгляду справи.

За викладених обставин, з метою забезпечення об`єктивного та неупередженого розгляду справи безстороннім судом та запобігання безпідставних звинувачень з боку учасників процесу щодо необ`єктивності та упередженості в розгляді вказаної справи, запобігання виникнення у заявника та інших учасників процесу сумніву в об`єктивності та неупередженості судді, збереження та підвищення авторитету судової системи України, розгляду справи саме на засадах довіри до суду, приходжу до висновку про наявність достатніх підстав, які можуть викликати сумніви в об`єктивності та неупередженості головуючого, вважаю, що заява про самовідвід підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 39 ЦПК України самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ч. 1, ч. 9 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

На даний час інших суддів, які здійснюють правосуддя, крім судді Корягіна В.О., в Тернівському міському суді Дніпропетровської області немає та утворити новий склад суду для розгляду зазначеної цивільної справи не можливо.

Статтею 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09.11.06. у справі «Білуга проти України», від 28.10.98. у справі «Ветштан проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

У п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» (схвалені резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року) зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.

Відповідно до п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: "Ніхто не може бути суддею у власній справі". Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначаються завдання суду. Зокрема, вказаною статтею передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов`язків, визначених процесуальним законом.

Згідно ч. 7 ст. 56 "Закону України Про судоустрій і статус суддів", суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Відповідно до пункту 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен при вирішені спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри в неупередженості, повинен заявляти самовідвід або бути відведений.

Для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини необхідно виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо безсторонності суду.

Незалежність суддів слід розуміти як гарантію свободи, поваги до прав людини та неупередженого застосування права. Неупередженість та незалежність суддів є необхідними для гарантування рівності сторін перед судом.

Вищенаведені факти участі судді у розгляді справ за участю тих самих сторін, а також наявність судового рішення про відмову у задоволенні позовної заяви можуть створити враження в учасників, що в судді вже склались певні суб`єктивні внутрішні переконання щодо цих правовідносин сторін, що, в свою чергу, може зашкодити всебічному, повному, неупередженому та об`єктивному розгляду справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо після задоволення відводів (самовідводів) чи з інших підстав неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи.

Згідно ч. 4 ст. 31 ЦПК України, передача справи з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі розпорядження голови суду на розгляд суду, найбільш територіально наближеного до цього суду.

На підставі викладеного, враховуючи відсутність можливості утворити в Тернівському міському суді Дніпропетровської області новий склад суду для розгляду даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що вказану цивільну справу необхідно передати до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, який є найбільш територіально наближений до Тернівського міського суду Дніпропетровської області.

На підставі викладеного, керуючись ст. 31, 37, 39, 40 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Вирішити питання про відвід судді та самовідвід без повідомлення учасників справи.

В задоволені заяви ОСОБА_1 про відвід судді по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Тернівської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності на житлову квартиру за набувальною давністю, - відмовити.

Заяву про самовідвід судді Тернівського міського суду Дніпропетровської області Корягіна Віталія Олексійовича у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернівської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності на житлову квартиру за набувальною давністю - задовольнити.

Цивільну справу № 194/332/24 (провадження № 2/194/487/24) за позовом ОСОБА_1 до Тернівської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності на житлову квартиру за набувальною давністю, передати за підсудністю на розгляд до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Ухвала в частині передачі справи за підсудністю може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий суддя: В.О. Корягін