Ухвала

від 05.06.2024 по справі 362/3940/24

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/3940/24

Провадження 2/362/2158/24

У х в а л а

"05" червня 2024 р. суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Кравченко Л.М. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Васильківської міської ради про визначення способу участі бабусі у вихованні дітей та спілкування з дітьми, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом в якому просить визначити їй як бабусі дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спосіб участі у вихованні та спілкуванні з дітьми; зобов`язати матір дітей ОСОБА_2 передавати дітей бабусі та забирати біля їх помешкання; зобов`язати матір дітей ОСОБА_2 надавати можливість бабусі необмежено спілкуватись з внуками особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв`язку, в т.ч. відеозв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування.

Перевіривши позовну заяву й додані до неї матеріали, приходжу до висновку про те, що вона підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Норми статті 175 ЦПК України чітко та імперативно визначають вимоги щодо форми і змісту позовної заяви.

Натомість, в порушення пунктів 2, 4, 5 частини третьої статті 175 ЦПК України, позовна заява не містить:

- відомості про наявність або відсутність електронного кабінету сторін справи;

-спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивачі просять суд визначити у рішенні;

-зазначення доказів, що підтверджують обставини, якими позивачі обґрунтовують свої вимоги.

Також, вимоги пункту другого прохальної частини позову не є позовними по своїй суті, оскільки не стосуються дій чи бездіяльності відповідача та не можуть бути до нього звернені, оскільки вони взагалі не є предметом спору між сторонами.

Викладене у пункті першому прохальної частини позову прохання про покладення судових витрат на відповідача не є способами захисту цивільних прав, які використовуються при формулюванні позовних вимог з метою захисту і/або відновлення прав та інтересів які порушені.

Зокрема, вирішення питання про покладення судових витрат на відповідача, про що позивач просить у другому пункті прохальної частини заяви, здійснюється судом в силу положень ЦПК України, тобто належить виключно до повноважень суду та не потребує додаткового їх заявлення як позовних.

Тобто, позивачу слід вирішити питання щодо обґрунтованості, доцільності, необхідності заявлення таких позовних вимог та їх формулювання у прохальній частині заяви.

Крім того, викладаючи обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, у заяві вказано перелік фактичних обставин, проте, в порушення в порушення наведених вимог цивільного процесуального закону, у позові не зазначено доказів, що підтверджують кожну з таких обставин (наприклад того, що син позивача та відповідач перебувають у зареєстрованому шлюбі те те, що вони з жовтня 2023 р. не проживають разом, син позивача подав позов про розірвання шлюбу, з початку 2024 р. відповідач не надає можливості спілкування дітей з позивачем та її сином, внук ОСОБА_5 не відвідує школи і перебуває на домашній формі навчання та інше).

Тобто, згідно із вимогами пункту п`ятого частини третьої статті 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зазначення доказів, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а тому позивачу необхідно у новій редакції позовної заяви зазначити докази, що підтверджують зазначені ним у заяві усі обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог (у тому числі того, що син позивача та відповідач перебувають у зареєстрованому шлюбі те те, що вони з жовтня 2023 р. не проживають разом, син позивача подав позов про розірвання шлюбу, з початку 2024 р. відповідач не надає можливості спілкування дітей з позивачем та її сином, внук ОСОБА_5 не відвідує школи і перебуває на домашній формі навчання та інше).

При цьому, на виконання вимог частини п`ятої статті 177 ЦПК України, позивачу необхідно додати до позовної заяви всі наявні у нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (у тому числі того, що син позивача та відповідач перебувають у зареєстрованому шлюбі те те, що вони з жовтня 2023 р. не проживають разом, син позивача подав позов про розірвання шлюбу, з початку 2024 р. відповідач не надає можливості спілкування дітей з позивачем та її сином, внук ОСОБА_5 не відвідує школи і перебуває на домашній формі навчання та інше).

Як висновок, у позові зазначається певний факт, через кому доказ, що його підтверджує і такий доказ додається до позову (саме у цьому полягають наведені вимоги ЦПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Звертаючись з вимогами про визначення способу участі бабусі у вихованні дітей та спілкування з дітьми нею не надано доказів її характеристики за місцем проживання, довідку про проходження попереднього, переднічного та позачергового психіатричних оглядів; Витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності»; довідку із місця роботи про її заробітню платню.

Крім того, позивачем не надано акт обстеження умов його місця проживання.

Так, відповідно до статті 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Статтею 263 СК України передбачено, що спір щодо участі баби, діда, прабаби, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою, абзацом 1 частини другої статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Виходячи з положень частини четвертої та п`ятої статті 19 Сімейного Кодексу України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Безпосереднє ведення справ щодо опіки і піклування покладається на відповідні відділи й управління місцевої державної адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчих комітетів міських чи районних у містах рад у межах їх компетенції.

Справами опіки і піклування у селищах і селах безпосередньо відають виконавчі комітети сільських і селищних рад (пункт 1.4 Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 29.05.1999 р. № 34/166/131/88).

Висновок органу опіки та піклування має бути оформлений на бланку державних адміністрацій районів, районів міст Києва та Севастополя, виконавчих органів міських чи районних у містах, сільських селищних рад, підписаний головою (заступником голови) та скріплений печаткою. Також до висновку органу опіки та піклування повинні бути додані документи, які підтверджують викладені у ньому обставини.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.12.2020 р. у справі № 308/9575/18 (провадження № 61-5102св20) вказано, що: «системний аналіз норм Сімейного Кодексу України дає підстави вважати, що баба має право на особисте спілкування з дитиною, а той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати їй спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Отже, при розгляді позовних вимог про визначення порядку спілкування баби з внуком обов`язковими є наявність письмового висновку органів опіки та піклування та його участь у судовому засіданні».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.04.2020 р. у справі № 635/2771/17 (провадження № 61-40050св18) вказано, що: "на рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладно у частині восьмій статті 7 СК України та у статті 11 Закону України "Про охорону дитинства", згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини. Відповідно до статті 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що дід має право на особисте спілкування з дитиною, а той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати йому спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Отже, при розгляді позовних вимог про визначення порядку спілкування діда з внуком обов`язковими є наявність письмового висновку органів опіки та піклування та їхня участь у судовому засіданні ".

Враховуючи норми сімейного законодавства України та указані висновки Верховного Суду, при розгляді позовних вимог про визначення порядку спілкування діда та баби з внуком обов`язковими є наявність письмового висновку органів опіки та піклування та їхня участь у судовому засіданні. Крім того, слід враховувати, місцеперебування дитини впливає на визначення суб`єктного складу справи, тобто на залучення того органу у справах дітей та сім`ї, в компетенції якого надання висновку.

В порушення зазначених вимог, матеріали позовної заяви не містять відомостей щодо звернення позивача до органу опіки та піклування в частині визначення таких способів його участі у вихованні дітей про які зазначено у позовних вимогах, які були порушені відповідачем.

До позовної заяви не додано рішення органу опіки та піклування про визначення способу участі у вихованні дітей та спілкування з ними того з батьків, хто проживає окремо від них.

Правовий висновок щодо обов`язковості подання висновку органу опіки та піклування при розгляді судом спорів цієї категорії, а також про необхідність попереднього звернення до органу опіки та піклування для вирішення спору міститься у постанові Верховного Суду України від 17.01.2019 у справі № 638/18531/16-ц.

При цьому, суддя звертає увагу позивача, що обов`язок надання доказів та збирання доказів покладено на сторону по справі, яка посилається на вказані докази, а не на суд.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 Цивільного процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

За такого, позивачу необхідно надати суду позовну заяву в новій редакції та належним чином завірені докази.

У відповідності до частини першої ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві, що встановлено положеннями частини третьої ст. 185 ЦПК України.

У зв`язку з наведеним залишення позову без руху з підстав, передбачених Законом, не є порушенням права на справедливий судовий захист, оскільки після усунення недоліків у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

На підставі викладеного, керуючись статтями 174-177, 184, 185, 352-355 ЦПК України, суддя,

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Васильківської міської ради про визначення способу участі бабусі у вихованні дітей та спілкування з дітьми, - залишити без руху та надати строк для усунення зазначених недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення ухвали.

Роз`яснити, що у разі не усунення недоліків у встановлений в ухвалі строк, позовна заява буде вважатись неподаною та повертається позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Кравченко Л.М.