Рішення

від 30.05.2024 по справі 527/1481/23

ГЛОБИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 527/1481/23

провадження 2/527/37/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 року м.Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Левицької Т.В.,

з участю секретаря судового засідання - Папенко Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу №527/1481/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Служба у справах дітей виконавчого комітету Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області, виконавчий комітет Харківської міської ради, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-

В С Т А Н О В И В:

23 червня 2023 року до Глобинського районного суду Полтавської області надійшла вищевказана позовна заява, яка 23 червня 2023 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями була передана судді Мицик С.А.

У зв`язку з припиненням Мицик С.А. повноважень судді Глобинського районного суду Полтавської області, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2024, справа передана судді Левицькій Т.В. для розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син ОСОБА_4 , у нього залишилася неповнолітня дочка - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . До вказаного часу вони проживали та були зареєстрованими в м. Харків, утрьох. Мати її онуки з ними не проживала і шлюб між ними зареєстровано не було. Після початку агресії російської федерації проти України вони утрьох були вимушені покинути постійне місце проживання та переїхати в смт. Градизьк Кременчуцького району Полтавської області. Після смерті її сина ОСОБА_4 , вихованням неповнолітньої онуки, турботою про неї, займається тільки вона. Відповідачка жодного разу не цікавилася життям своєї дочки, не приймала участі у її вихованні. 31 січня 2023 року службою у справах дітей виконавчого комітету Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області було видано наказ № 17, про влаштування дитини, яка залишилася без батьківського піклування, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у сім`ю ОСОБА_1 . Ні батько дитини, ні позивачка ніколи не перешкоджали відповідачці зустрічатися з дочкою, турбуватися про неї. Але ОСОБА_2 самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до малолітньої дочки, без причин залишила її без своєї уваги та турботи, що свідчить про свідоме нехтуванням своїми батьківськими обов`язками.

Посилаючись на викладене, позивачка просила суд позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно неповнолітньої дочки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис про народження №181, виконаний Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції. Призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , рнокпп: НОМЕР_1 опікуном неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , рнокпп: НОМЕР_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати подачі позову - 23 червня 2023року і до досягнення дитиною повноліття.

Позивачка та її представник в судове засідання не з`явилися, представник позивача надіслала заяву про розгляд справи у їх відсутності. Позовні вимоги підтримують та просять задовольнити.

В судове засідання відповідач не з`явилась, була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання.

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про місце та час розгляду справи, згідно направлених заяв підтримують позовні вимоги та вважають, що вказане відповідатиме інтересам дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_7 народилася ОСОБА_5 , її батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (а.с.9).

ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 , його матір`ю є ОСОБА_1 (а.с.7).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Салтівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 25 січня 2023 року (а.с.8).

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи за № 1607-5002589239 від 04.04.2022, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.10).

Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи за № 1607-7000964504 від 25.04.2022, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання/перебування за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.11).

Згідно наказу начальника служби у справах дітей виконавчого комітету Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області Наталії Шушвал № 17 від 31 січня 2023 року «Про влаштування дитини на тимчасове проживання у сім`ю», ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 влаштовано у сім`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.12).

Згідно акту про виявлення дитини, яка залишилася без батьківського піклування від 30 січня 2023 року, батько помер, дитина виховується батьком та бабою з однорічного віку, у квітні 2022 року переїхали втрьох як ВПО. Місцезнаходження матері не відоме, з дитиною не спілкується, матеріально не допомагає. Умови проживання для дитини задовільні, є все необхідне, звична обстановка, дівчинка залишилася проживати із бабусею ОСОБА_1 , якій надано роз`яснення та перелік документів для встановлення опіки (а.с.35).

Відповідно до повідомлення директора Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №124 Харківської міської ради Харківської області від 15.02.2023, ОСОБА_5 дійсно навчається у 2-А класі з 01 вересня 2022 року. За час навчання у школі її батько та бабуся приділяли належну увагу навчанню та вихованню дитини, всебічному розвитку дитини. Вони постійно цікавилися результатами навчання, багато уваги приділяли проведенню змістовного відпочинку дитини. 20 січня 2023 року ОСОБА_1 повідомила про смерть батька ОСОБА_5 . Під час проведення уроків онлайн учениця знаходиться під наглядом бабусі - ОСОБА_1 . За час навчання дитини мати ОСОБА_2 , не зверталася до адміністрації школи та класного керівника з метою отримання інформації про успіхи чи здоров`я дитини , батьківські збори у вересні та грудні 2022 року не відвідувала. Класний керівник ніколи не бачила та не спілкувалася зі ОСОБА_2 (а.с. 60).

Згідно доповідної лікаря-педіатра, з яким укладена декларація про надання первинної медичної допомоги, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до початку бойових дій мешкала за адресою: АДРЕСА_4 . Дівчинка виховувалася батьком та бабусею, які виконували рекомендації медичних працівників в повному обсязі. Мати дівчинки зверталася до лікаря - педіатра декілька разів на першому році життя дитини (а.с.61).

Працівниками ССД по Київському району спільно з фахівцем із соціальної роботи відділу соціальної роботи по Київському району Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» було здійснено вихід за місцем проживання матері дитини за адресою: АДРЕСА_5 . Під час виходу, встановлено, що за вищевказаною адресою мати дитини - ОСОБА_2 не мешкає, місце знаходження її не відоме. У зв`язку з чим, повернення дитини на виховання матері неможливе (а.с. 36).

Відповідно до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно її неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , затвердженого рішенням № 9 від 22.05.2024 виконавчого комітету Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області, з метою якнайкращого захисту інтересів дитини, комісія дійшла висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 166-168).

Надаючи правову кваліфікацію правовідносинам, суд враховує наступне.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

В даній ситуації суд звертає увагу, що статтею 32 Конституції України передбачено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Сімейне життя - це особисті майнові та немайнові відносини між подружжям, іншими членами сім`ї, яке здійснюється на засадах, визначених у Сімейному кодексі: кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя (частина четверта статті 4); ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України (частина п`ята статті 5); регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя (частина четверта статті 7) та інше.

Неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб (див. пункт 3.1 рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року №2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України).

Для суду є безспірним, що в даних правовідносинах при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав відповідача відбувається втручання в її право на сімейне життя, яке не є абсолютним і може бути обмеженим в порядку передбаченому Конституцією України. З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав неповнолітньої дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції). Досліджуючи правомірність втручання в право відповідача на сімейне життя, суд розуміючи місце Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року в сфері стандартів прав людини, вважає за необхідне звернутись до принципів викладених в статті 29 Декларації, згідно із якими: кожна людина має обов`язки перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві. Отже, в даному випадку допускається обмеження прав особи, а процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами Сімейного кодексу України (статті 164-167).

Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Положеннями норм Сімейного кодексу України встановлено, що кожний із батьків зобов`язаний піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, проявляти у відношенні неї батьківське піклування, зобов`язаний виховувати та утримувати дитину до її повноліття. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст.ст.150, 151, 152, 155 СК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Відповідно до п.п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст.164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року та ратифікованої постановою Верховної ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Відповідно до пункту 47 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Савіни проти України" право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до пункту 49 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Савіни проти України" хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідно до пункту 50 рішення Європейського Суду у справі "Хант проти України" втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно здійснене "згідно із законом", відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є "необхідним у демократичному суспільстві" для забезпечення цих цілей.

Згідно з наданими доказами, суд приходить до висновку, що відповідач дійсно ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню своєї неповнолітньої дочки, а тому суд вважає, що відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками і не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не спілкується з нею, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, не піклується про стан її здоров`я, хоча б мала це робити, тобто ухиляється від виконання свого обов`язку по вихованню дитини.

На підставі викладеного, суд дійшов переконливого висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно ОСОБА_5 , що повністю відповідає інтересам дитини.

Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до ч. 1 ст.169 Сімейного кодексу України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. В такому разі, судом буде перевірено, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини (ч. 4 ст. 169 Сімейного кодексу України).

Враховуючи, що в разі ухвалення судом рішення про позбавлення батьківських прав суд зобов`язаний вирішити питання про стягнення аліментів, тому суд вважає за можливе задовольнити позов в цій частині, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст.182 СК України при призначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1997 року, батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 59 ЦК України піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування. Згідно з ч. 4 ст. 60 ЦК України суд встановлює піклування над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування.

Даних, що перешкоджали б ОСОБА_1 бути опікуном ОСОБА_5 , органом опіки і піклування не встановлено, не виявлено таких даних і в ході розгляду справи судом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 слід призначити опікуном ОСОБА_5 .

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача та на користь держави підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 200, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно неповнолітньої дочки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис про народження №181, виконаний Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції.

Призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , рнокпп: НОМЕР_1 , опікуном неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , рнокпп: НОМЕР_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати подачі позову - 23 червня 2023року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , рнокпп: НОМЕР_1 судовий збір в сумі 1073,60 гривень.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_6 , рнокпп: НОМЕР_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , рнокпп не відомий).

Треті особа без самостійних вимог щодо предмету спору: служба у справах дітей виконавчого комітету Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області (місцезнаходження: 39071, Полтавська область, Кременчуцький район, смт Градизьк, вулиця Гвардійська, 71, код ЄДРПОУ 44586788); виконавчий комітет Харківської міської ради, як орган опіки та піклування (місцезнаходження: 61003, м. Харків, пл. Конституції, 7).

Повний текст судового рішення складено та оголошено 06.06.2024.

Суддя Т. В. Левицька