Вирок від 07.06.2024 по справі 571/1019/20

Справа № 571/1019/20

Провадження №1-кп/571/10/2024

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2024 року смт.Рокитне

Рокитнівський районний суд Рівненської області, в складі судді одноособово ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12020180000000120 від 20.05.2020 про обвинувачення: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя в АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта загальна середня, одруженого, працюючого водієм ТОВ «Торговий-Дім «Крона Вуд», раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,

сторони кримінального провадження: прокурор ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3 , захисник обвинуваченого-адвокат ОСОБА_5 , потерпілі: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

в с т а н о в и в:

19 травня 2020 року близько 19 год. 20 хв., у денну пору доби ОСОБА_3 , в порушення вимог підпункту б) пункту 2.3, пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - Правил дорожнього руху), керуючи автопоїздом у складі сідлового тягача DAF XF 95.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 та спеціалізованого напівпричепа SCHMITZ S 01, реєстраційний номер НОМЕР_2 , навантаженого лісоматеріалами, та рухаючись правою смугою автодороги сполученням Київ-Ковель-Ягодин, зі сторони м.Сарни Рівненської області в напрямку м.Київ, на 254 км+800м вказаної автодороги, за межами населеного пункту, поблизу с.Кисоричі, Рокитнівського (нині Сарненського) району Рівненської області, проявив неуважність до дорожньої обстановки, неправильно її оцінив, маючи об`єктивну можливість виявити небезпеку для руху у вигляді велосипедиста ОСОБА_9 , котрий виїхав з другорядної дороги у межах нерегульованого нерівнозначного перехрестя та перетинав проїзну частину головної дороги зліва направо відносно напрямку рух автопоїзда, негайно не вжив заходів для своєчасного зменшення швидкості аж до повної зупинки керованого ним транспортного засобу, внаслідок чого здійснив наїзд на останнього, хоча мав технічну можливість цього уникнути шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування.

У результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження від яких загинув на місці події, а транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.

Порушення ОСОБА_3 вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху, що вимагає від водія у разі виникнення небезпеки для руху, яку він об`єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, знаходиться у прямому безпосередньому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди і суспільно небезпечними наслідками що настали.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 своєї вини у скоєнні кримінального правопорушення не визнав та дав показання, що в той день близько 19 години їхав автопоїздом, завантаженим лісодеревиною, рухався в напрямку м.Олевська. Позаду за ним їхав синій бус. На зустріч рухався автопоїзд, відстань з яким була приблизно 400 метрів. Приблизно за 200 метрів побачив велосипедиста, який нахилившись над велосипедом щось копошився. Приблизно за 70 метрів велосипедист почав рух через дорогу, не міг закинути ногу, рухався виляючи. За 50 метрів він почав екстрено гальмувати та сигналити, однак велосипедист не реагував, показував рукою «почекай». Коли повністю зупинився відчув удар. Контактування відбулося на його смузі руху. Зазначив, що має водійський стаж з 1976 року, до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не притягувався. Загальна довжина автопоїзда становить 13 метрів, а вага з вантажем - 40 тон. Їхав нешвидко, приблизно 70 км/год..

В судових дебатах обвинувачений зазначив, що вибачається перед потерпілими, він не хотів таких наслідків. Визнає свою провину, постійно думає про це, але нічого змінити не може.

Відповідно до ухвал суду від 30 грудня 2020 року ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , в інтересах якої діє ОСОБА_6 , ОСОБА_7 визнано потерпілими та залучено їх до участі у даному кримінальному провадженні (т.1 а.с.117-119).

Відповідно до ухвали суду від 30 грудня 2020 року цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_10 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Крона Вуд» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, прийнято до розгляду. Потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнати цивільними позивачами, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Крона Вуд» визнано цивільним відповідачем (т.1 а.с.120).

Потерпіла ОСОБА_8 в судовому засіданні дала показання, що свідком події не була, в той день надвечір зателефонував менший син та повідомив про ДТП, у якій загинув її старший син ОСОБА_11 . Поїхали на місце події, син лежав на узбіччі. Автомобіль стояв на дорозі, спереду біля нього стояв велосипед. Бачила сліди гальмування. Зазначила, що син неофіційно працював в смт.Рокитне, на роботу добирався велосипедом. Щодня о 07 годині їхав на роботу, а ввечері повертався. Вона є інвалідом, син постійно допомагав по господарству та матеріально, давав по 500-1000 гривень постійно. Алкогольними напоями не зловживав. Смертю сина їй заподіяно моральної шкоди, оскільки втратила рідну людину, тому подала позов.

Потерпілий ОСОБА_7 дав показання, що в той день був на роботі, свідком події не був. Мати повідомила про вказану подію. Він зателефонував до дядька, який в той час знаходився у баби, на його машині всі поїхали на місце події. На місці події побачив на узбіччі сліди гальмування, поліція проводила огляд. Зазначив, що він не працює і не навчається, після одруження з дружиною та дитиною живе разом з матір`ю і сестрою. Раніше батько завжди допомагав, щомісячно давав на продукти харчування до тисячі гривень. На даний час вся чоловіча робота лягла на його плечі, раніше всю роботу виконували спільно з батьком. Йому заподіяно моральної шкоди, тому подав цивільний позов.

Потерпіла ОСОБА_10 дала показання що 19 травня 2020 року була вдома, свідком події не була. Коли брат передзвонив до батька, телефон підняв поліцейський і повідомив про ДТП. Вони поїхали на місце події. Батько лежав на узбіччі зі сторони села Кисоричі. Автомобіль також стояв на узбіччі. Поліція проводили огляд. Вона є неповнолітньою, вчиться у ліцеї, проживає в гуртожитку, знаходиться на повному утриманні батьків. Мати не працює, займається господарством. Батько працював, допомагав, а зараз немає такої допомоги. Смерть батька заподіяла моральної шкоди, яку оцінює у 200000 гривень.

Потерпіла ОСОБА_6 дала показання, що 19.05.2020 близько 19 години їй зателефонувала невістка та повідомила, що чоловіка на трасі збила машина. На момент ДТП чоловік працював неофіційно і утримував сім`ю. На роботу їздив на велосипеді, приносив у сім`ю приблизно 1000 гривень в місяць. Алкогольні напоїв вживав лише на свята, чому в той день був у стані алкогольного сп`яніння сказати не може. Смерть чоловіка заподіяла моральної шкоди, тому подала цивільний позов.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується іншими доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.

Свідок ОСОБА_12 дала показання, що навесні 2020 року з сином на автомобілі рухалися по трасі в сторону м.Олевська зі швидкістю 60-70 км/год. Була гарна погода, видимість добра, опадів не було. Вони їхали позаду лісовоза. Інших транспортних засобів не було. Зліва по ходу руху побачили велосипедиста, який вже знаходився на асфальтному покритті та пересік зустрічну смугу. Лісовоз почав різко гальмувати, намагався уникнути зіткнення, але велосипедист не зупинявся. Звукового сигналу не чула, але гальмував він наполегливо, тому що упродовж 2-3 місяців після ДТП на дорозі було видно сліди гальмування. Коли машина зупинилася, водій вийшов. ДТП відбулася на автодорозі не доїжджаючи до перехрестя, велосипедист не доїхав до пішохідного переходу, вдарився у бік автомобіля. Вони зупинилися та вийшли з автомобіля. Вона викликала швидку. У неї склалося враження, що удар був не сильний, тому що велосипед був майже не пошкоджений.

Свідок ОСОБА_13 дав показання, що 19.05.2020 мала місце ДТП неподалік с.Кисоричі Рокитнівського району, був наїзд на велосипедиста. Він, як слідчий, здійснював досудове розслідування вказаного кримінального провадження та проводив всі слідчі дії, в тому числі слідчий експеримент за участі ОСОБА_14 .. Досудовим розслідуванням було встановлено, що наїзд на велосипедиста відбувся в світлу пору доби. При слідчому експерименті ОСОБА_15 вказав траєкторію руху велосипедиста в момент виїзду на головну дорогу. З моменту виявлення небезпеки ОСОБА_15 не був нічим обмежений, оскільки та ділянка дороги є прямою в плані горизонтального профілю, оглядовість була добра. На проведення експертизи ним давалися вихідні дані, отримані під час слідчого експерименту, проведеного за участі ОСОБА_3 та його захисника. Стверджує, що досудове розслідування здійснювалося з дотриманням вимог КПК.

Також в судове засідання за клопотанням захисника обвинуваченого викликався експерт Рівненського НДЕКЦ МВС України як спеціаліст, для надання роз`яснень питання: момент виникнення небезпеки для руху настає з моменту виїзду велосипедиста з другорядної дороги на основну, чи наближення його до смуги руху транспортного засобу та перетин її.

В судовому засіданні головний судовий експерт сектору автотехнічних досліджень Рівненського НДЕКЦ ОСОБА_16 роз`яснив, що момент виникнення небезпеки для руху настав з моменту виїзду велосипедиста на проїзну частину дороги, незалежно від того, в якому напрямку рухається транспортний засіб.

Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди з фототаблицею та схемою місця події від 19.05.2020 року встановлено, що місцем дорожньо-транспортної пригоди є 254 км+800 м автомобільної дороги сполученням Київ-Ковель-Ягодин, за межами населеного пункту, поблизу с.Кисоричі, Рокитнівського району Рівненської області. Сідловий тягач DAF XF 95.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 та спеціалізований напівпричіп SCHMITZ S 01 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , навантаженого лісоматеріалами знаходиться в напрямку м.Київ. З місця пригоди вилучено Сідловий тягач DAF XF 95.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 та спеціалізований напівпричіп SCHMITZ S 01 , реєстраційний номер НОМЕР_2 та труп ОСОБА_9 (т.3 а.с.8-30).

Відповідно до свідоцтва реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , сідловий тягач DAF XF 95.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 та спеціалізований напівпричіп SCHMITZ S 01 , реєстраційний номер НОМЕР_2 належить ТОВ «ФРУТ ТРАНС» (т.3 а.с.48).

Відповідно до свідоцтва реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , спеціалізований напівпричіп SCHMITZ S 01, реєстраційний номер НОМЕР_2 належить ТОВ «ФРУТ ТРАНС» (т.3 а.с.51).

Згідно довіреності №4 від 02.01.2020, ТОВ «ТД «Крона Вуд» уповноважило ОСОБА_3 відповідальним за транспортний засіб: вантажний автомобіль DAF НОМЕР_1 (НОМЕР_7) та автопричіп SCHMITZ НОМЕР_2 (НОМЕР_6). Дана довіреність дійсна до 31.12.2020 р. (т.3 а.с.54).

Згідно договору оренди вантажних автомобілів від 01.08.2016, ТОФ «Фрут Транс» передало в оренду ТОВ «Торговий Дім «Крона Вуд» транспортні засоби DAF НОМЕР_1 (НОМЕР_7) / SCHMITZ НОМЕР_2 номер шасі НОМЕР_6 (т.3 а.с.59-62).

Згідно додатку №2 до договору оренди вантажних автомобілів від 01.08.2016, ТОФ «Фрут Транс» передало в оренду ТОВ «Торговий Дім «Крона Вуд» тягач DAF НОМЕР_1 номер шасі НОМЕР_7 та причеп SCHMITZ НОМЕР_2 номер шасі НОМЕР_6 (т.3 а.с.59-62).

Згідно наказу №207-к «Про прийняття на роботу» від 16.10.2018, ОСОБА_3 прийнято на посаду водія з 17.10.2018 року, згідно штатного розпису, зі строком випробування три місяці (т.3 а.с.64).

Згідно довідки Рівненського обласного центру з гідрометеорології №17-01-15/287 від 25.06.2020 року, за даними репрезентативної до 254км+800м а/д Київ-Ковель-Ягодин, що поблизу с.Кисоричі, Рокитнівського району Рівненської області метеостанції Сарни 19 травня 2020 року бл. 19 год. 20 хв. зафіксовано погодні умови: хмарно, температура повітря бл. 17* тепла, відмічався дощ - видимість не погіршувалась (10 км) (т.3 а.с. 66).

Відповідно лікарського свідоцтва про смерть №104 від 20.05.2020, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер 19 травня (приблизно о 19.20 год.) 2020 року. Причина смерті: а) Мозкова кома. Т06.0 б) важка тупа поєднана краніо-спінальна травма: відкритий перелом кісток черепа (потиличної кістки зліва з переходом на основу), переломо-вивих шийного відділу хребта (з частковим розривом між хребцевого диску між 2 та 3 шийних хребців) з ушкодженням речовини головного мозку, стовбуру. V14 в)Велосипедист, що постраждав при зіткненні із важким вантажним автомобілем (фура) (т.3 а.с.74).

Відповідно до висновку експерта №104 від 20.06.2020, на підставі даних судово-медичної експертизи труба ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , даних судово-токсикологічного дослідження крові (висновок експерта №786 від 15.06.2020), на тілі трупа ОСОБА_9 виявлені тілесні ушкодження у вигляді:

1.1.забійної рани потиличної ділянки волосистої частини голови зліва, відкритого перелому потиличної кістки зліва з переходом на основу з крововиливами під оболонки головного мозку;

1.2. розриву між хребцевого диску між 2 та 3 шийними хребцями з крововиливами в м`які тканини шиї, в стовбур мозку, в тканину мозочку;

1.3. саден надлопаткових ділянок, крововиливів в м`які тканини грудної клітки зліва із ознаками забою (крововиливами) в тканину лівої легені; з крововиливами в клітківку середостіння, в клітківку заочеревних просторів;

1.4. поверхневої забійної рани розгинальної поверхні правого ліктьового суглобу;

1.5. синця-гематоми розгинальної поверхні правого ліктьового суглобу з переходом на заднє-зовнішню поверхню правого плеча;

1.6. садна передньої поверхні верхньої третини лівого стегна;

1.7.саден передньої поверхні правого колінного суглобу з переходом на передню поверхню правої гомілки;

1.8.садна нижньої третини передньої поверхні лівої гомілки;

1.9. поверхневої рани переднє-зовнішньої поверхні лівого гомілково-ступневого суглобу.

Враховуючи локалізацію, характер ушкоджень, останні виникли внаслідок травматичних дій тупим твердим предметом (предметами) в швидкій послідовності одне за одним, за умов: первинного контактування тіла людини (яка знаходилася під час руху на велосипеді) з виступаючими частинами рухаючого механічного транспортного засобу (ймовірно в праву бокову поверхню тіла, про що може свідчити ушкодження, описане в п.1.5), з подальшим відкиданням тіла людини, співударом її задньою (лівою задньою поверхнею голови та тулубу) о тверде шляхове вкриття з додатковим травмуванням тіла людини об останнє, (та об частини велосипеду, враховуючи ушкодження в межах лівого гомілково-ступеневого суглобу - п.1.9), без ознак переїзду через тіло потерпілого колесами транспортного засобу.

Враховуючи характеристики ушкоджень, то вищезазначені ушкодження виникли у потерпілого ОСОБА_9 прижиттєво (в короткий проміжок часу попередньо моменту настання смерті).

Термін заподіяння таких ушкоджень може відповідати 19 травня 2020 року, ці ушкодження в своїй сукупності і окремо (щодо живих осіб) мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в заподіяння (згідно п.2.1.2.; 2.1.3 (б,в,є) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», які знаходяться в прямому причинному зв`язку з фактом настання смерті.

Основною причиною смерті ОСОБА_9 явилася важка краніо-спінальна травма - відкритий перелом кісток склепіння черепа зліва з переходом на основу, розрив між хребцевого диску між 2 та 3 шийними хребцями з крововиливами в стовбур мозку, мозочок стовбуру мозку (таке ушкодження виникає внаслідок різкого перерозгинання шийного відділу хребта), що в короткий проміжок часу (після травмування) - зумовило розвиток травматичного (церебро-спінального) шоку, припинення функцій центральної нервової системи, зупинку серцевої діяльності та дихання.

При судово-токсикологічному дослідженні крові з трупа ОСОБА_9 знайдений етиловий спирт в концентрації 3,26%о (проміле). Така концентрація алкоголю (щодо живих осіб) - відповідає Тяжкій алкогольній інтоксикації.

Смерть ОСОБА_9 настала приблизно за 8-16 годин до проведення розтину його трупа (т.3 а.с.75-82).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 від 20.05.2020, ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.3 а.с.83).

Відповідно до висновку КП «Обласна психіатрична лікарня с.Орлівка» РОР від 19.05.2023 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу ти швидкість реакції, ознак сп`яніння у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 не виявлено (т.3 а.с.100).

Відповідно до протоколу слідчого експерименту від 08.07.2020 р., схеми місця ДТП та фототаблиці до нього, проведеного зі свідком ОСОБА_3 за участі адвоката ОСОБА_5 , ОСОБА_3 послідовно відтворив обставини ДТП, яка мала місце 19.05.2020 року на 254 км+800 м на автодорозі сполученням Київ-Ковель-Ягодин. ОСОБА_3 підтвердив, що на той момент руху біля перехрестя зустрічного транспорту не було. Попереду у попутному напрямку будь-якого транспорту також не було. І змісту протоколу вбачається, що заяв, зауважень та клопотань від учасників слідчої дії не надійшло (т.3 а.с.111-126).

Висновком експерта №3.1-486/20 від 10 червня 2020 року встановлено, що на момент проведення експертного дослідження робоча гальмівна система вантажного автопоїзда у складі сідлового тягача DAF XF 95.430, р.н. НОМЕР_1 , з напівпричепом НОМЕР_9 , р.н. НОМЕР_2 , знаходилася в працездатному стані.

На момент експертного дослідження система рульового керування сідлового тягача DAF XF 95.430, р.н. НОМЕР_1 , знаходилася в працездатному стані.

Оскільки несправностей, які виникли до даної ДТП в робочій гальмівній системі та у системі рульового керування вантажного автопоїзда у складі сідлового тягача DAF XF 95.430, р.н. НОМЕР_1 , з напівпричепом НОМЕР_9 , р.н. НОМЕР_2 , в ході проведення експертного дослідження не виявлено, то питання про можливість їх виявлення водієм перед виїздом, позбавлене логічного змісту, з технічної точки зору, та експертом не вирішувалось.

Оскільки несправностей, які виникли до даної ДТП в робочій гальмівній системі та у системі рульового керування вантажного автопоїзда у складі сідлового тягача DAF XF 95.430, р.н. НОМЕР_1 , з напівпричепом НОМЕР_9 , р.н. НОМЕР_2 , в ході проведення експертного дослідження не виявлено, то питання про можливість їх виявлення водієм перед виїздом, позбавлене логічного змісту, з технічної точки зору, та експертом не вирішувалось (т.3 а.с.155-168).

Згідно висновку експерта №3.1-487/20 від 11 червня 2020 року, під час даної дорожньо-транспортної пригоди сідловий тягач DAF XF 95.430, р.н. НОМЕР_1 , передньою лівою частиною (ліва частина педнього бампера, ліва частина капоту), контактував із правою боковою частиною (заднє колесо, права педаль, кермо, крило (болотний щиток) переднього колеса) велосипеда «Аист», н.р.917823-10, при чому перекриття кабіни тягача (по ширині) та велосипеда (по довжині), у момент контактування, становить близько 170 см.

Наїзд вантажного автопоїзда у складі тягача DAF XF 95.430, р.н. НОМЕР_1 та спеціалізованого напівпричепа Schmitz S 01, р.н. НОМЕР_2 на велосипед «Аист», н.р.917823-10, відбувся в межах проїзної частини автодороги сполученням Київ-Ковель-Ягодин, призначеної для руху в напрямку м.Київ, на деякій відстані до (відносно руху у напрямку м.Київ) місце розташування вказаного велосипеда та трупа гр.Трохимчука. Встановити координати місця наїзду відносно елементів проїзної частини вказаної автодороги у абсолютних величинах в ході проведення даної експертизи не представляється можливим за причиною відсутності в наданих слідчим матеріалах достатньої сукупності слідових інформативних ознак, які б дозволили визначити це (т.3 а.с.174-188).

Згідно висновку експерта №3.1-488/20 від 12 червня 2020 року, в дорожній обстановці, яка наведена в наданих на експертизу вихідних даних, виходячи з довжини сліду гальмування, зафіксованого в протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 19.05.2020 та схемі до нього, швидкість руху вантажного автомобіля у складі сідлового тягача DAF XF 95.430, р.н. НОМЕР_1 та спеціалізованого напівпричепа Schmitz S 01, р.н. НОМЕР_2 , перед початком його гальмування, складала не менше 69 км/год. (т.3 а.с.199-203).

Згідно висновку експерта №3.1-615/20 від 16 липня 2020 року:

1. В дорожній обстановці, яка наведена в наданих на експертизу вихідних даних водій ОСОБА_3 , керуючи вантажним автопоїздом у складі сідлового тягача DAF XF 95.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та спеціалізованого напівпричепа Schmitz S01, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з технічної точки зору, повинен був дотримуватися швидкості руху, яка не перевищує 90 км/год., а у момент виникнення небезпеки для руху повинен був негайно вжити заходів для зменшення швидкості керованого ним транспортного засобу аж до його зупинки, тобто ОСОБА_3 , з технічної точки зору, повинен був діяти у відповідності до вимог п. 12.6.ґ) та п. 12.3 Правил дорожнього руху України.

2. В дорожній обстановці, яка наведена в наданих на експертизу вихідних даних велосипедист ОСОБА_9 , перед виїздом на перехрестя нерівнозначних доріг з другорядної дороги, з технічної точки зору, повинен був переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху та повинен був дати дорогу вантажному автопоїзду у складі сідлового тягача DAF XF 95.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та спеціалізованого напівпричепа Schmitz S 01, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який наближався до вказаного перехрестя по головній дорозі, тобто ОСОБА_9 , з технічної точки зору, повинен був діяти у відповідності до вимог п. 10.1, п. 16.11 та п. 33.2 (виконати вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу») Правил дорожнього руху України.

3.В дорожній обстановці, яка наведена в наданих на експертизу вихідних даних, водій вантажного автопоїзда у складі сідлового тягача DAF XF 95.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та спеціалізованого напівпричепа Schmitz АДРЕСА_2 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , - ОСОБА_3 , мав технічну можливість уникнути наїзду на велосипедиста ОСОБА_9 .

В дорожній обстановці, яка наведена в наданих на експертизу вихідних даних, невідповідність дій водія вантажного автопоїзда у складі сідлового тягача DAF XF 95.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та спеціалізованого напівпричепа Schmitz S01, реєстраційний номер НОМЕР_2 , - ОСОБА_3 , вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-траспортної пригоди.

У дослідницькій частині висновку експерт вказує, що з технічної точки зору, в дорожній обстановці, яка наведена в наданих на експертизу вихідних даних водій вантажного автопоїзда - ОСОБА_3 несвоєчасно зреагував на виникнення небезпеки для руху (т.3 а.с.212-226).

Аналізуючи зібрані у справі докази, оцінивши їх відповідно до ст.94 КПК України, суд дійшов висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, кваліфіковані вірно.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 зазначив, що матеріали кримінального провадженні свідчать про те, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України, а його вина підтверджується показаннями потерпілих, свідків та письмовими доказами, які були дослідженими у судовому засіданні доказами. При призначенні покарання обвинуваченому слід врахувати, що вину у вчиненні кримінального правопорушення обвинувачений не визнав та не виявив бажання примиритися з потерпілими, які висловлюють до нього претензії, завдана шкода не відшкодована. Враховуючи відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин, думку потерпілих, просить призначити покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк два роки. Також просить вирішити питання про речові докази та стягнути з обвинуваченого процесуальні витрати за проведення судових експертиз. Вирішення цивільний позов з дотриманням засад виваженості та справедливості.

Потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у судових дебатах підтримали свої позови та погодилися з думкою прокурора про призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, вказуючи на те, що упродовж чотирьох років до них ніхто не приходив та нічим не допоміг.

Захисник обвинуваченого-адвокат ОСОБА_5 зазначив, що він не погоджується з позицією прокурора, оскільки згідни пункту 1.4 Правил дорожнього руху кожен учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники дотримуються цих правил. Пункт 6.7 Правил вимагає від велосипедисті виконувати ці Правила. Крім того, пункту 2.9 Правил забороняє водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Досудовим розслідуванням було встановлено, що ОСОБА_9 був у стані алкогольного сп`яніння. Коли ОСОБА_3 побачив небезпеку в вигляді велосипедиста, він вжив усіх заходів до екстреного гальмування, але нажаль, сталася ДТП. Обвинувачення ОСОБА_3 фактичну ґрунтується на одному висновку експерта №3.1-615/20 від 16.07.2020, згідно якого встановлено невідповідність дій ОСОБА_3 вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху. Разом з тим, висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими доказами і підлягає перевірці. Вважає, що експерт не розібрався з наданими на експертизу даними, та зробив невірні розрахунки, тому має бути визнаний неналежним та недопустимим доказом. Аналізуючи показання ОСОБА_3 , свідка ОСОБА_12 , що на зустріч їхав транспортний засіб, ОСОБА_3 не міг уникнути зіткнення. Посилаючись на роз`яснення постанови Пленуму Верховного суду України №8 від 30.05.1997 року, роз`яснення підручника «Експертний аналіз дорожньо-транспортних пригод» в редакції Галаса, Кисельова, Куйбіди та інших, просив закрити кримінальне провадження за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення. У разі визнання винним, просив призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі та без позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки робота водія є єдиним його доходом.

Разом з тим, не заслуговує на увагу суду посилання сторони захисту на те, що на зустріч ОСОБА_3 їхав транспортний засіб,оскільки такі твердження спростовуються протоколом слідчого експерименту, проведеного за участі ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_5 , під час якого ОСОБА_3 підтвердив, що на той момент руху біля перехрестя зустрічного транспорту не було. Попереду у попутному напрямку будь-якого транспорту також не було (т.3 а.с.111-126).

Суд не вбачає підстав для зариття кримінального провадження з підстав наведених захисником,оскільки в ході судового розгляду справи було встановлено, що дорожньо-транспортна пригода мала місце з вини обвинуваченого, який проявив неуважність до дорожньої обстановки, неправильно її оцінив та несвоєчасно зреагував на виникнення небезпеки для руху.

Відповідно до вимог статей 50,65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ст.66 КК України, судом не встановлені.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до ст.67 КК України судом не встановлені.

Застосування примусового лікування обвинувачений ОСОБА_3 не потребує, що підтверджується довідками КНП «Олевська ЦЛ» Олевської міської ради (т.4 а.с.7-8).

Відповідно до досудової доповіді органу пробації, ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній. Орган пробації вважає за можливе виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 без позбавлення або обмеження волі, оскільки обвинувачений не становить високої небезпеки для суспільства, в тому числі окремих осіб (т.1 а.с.221-226,228-231).

Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання та особу винного.

При призначенні покарання, суд виходить із встановленої ст.50 КК України його мети, спрямованої на виправлення і запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який є необережним, але тяжким злочином, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин, особу винного, який по місцю проживання та роботи характеризуються позитивно (т.4 а.с.10-11), вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинив необережний злочин (т.3 а.с.4), має міцні соціальні зв`язки, працює водієм (т.3 а.с.64), враховується думка потерпілих. Суд приходить до висновку про призначення покарання необхідного, достатнього для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень в межах санкції ч.2 ст. 286 КК України ближче до нижчої межі.

Санкція ч.2 ст.286 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у постанові від 04 вересня 2023 року у справі № 702/301/20 вказав, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

У кожному випадку призначення покарання за ст.286 КК необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 має водійський стаж понад двадцять років, відомості про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху відсутні. Обвинувачений був тверезий, з метою недопущення негативних наслідків вживав заходів екстреного гальмування, однак не зміг уникнути зіткнення. Також встановлено, в даному випадку мала місце винна поведінка загиблого ОСОБА_9 , який перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, перед виїздом на перехрестя нерівнозначних доріг з другорядної дороги повинен був дати дорогу вантажному автопоїзду під керуванням ОСОБА_3 , який наближався до вказаного перехрестя по головній дорозі, однак вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» ПДР не виконав.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за можливе не застосовувати до обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Враховуючи характеризуючі дані на особу винного, який позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, раніше не притягався до кримінальної відповідальності, є пенсіонером та має місці соціальні зв`язки, до адміністративної відповідальності за порушення порушення правил дорожнього руху не притягувався, його поведінку до і після вчинення кримінального правопорушення, надав показання в судовому засіданні щодо обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, що свідчить про його небайдужість до наслідків, що настали та приходить до висновку про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.

Потерпілими ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 подано цивільний позов до ТОВ «Торговий-Дім «Крона Вуд», як власника джерела підвищеної небезпеки, про стягнення моральної шкоди заподіяної смертю, чоловіка, батька та сина .

Потерпілі вказують, що станом на дату подання цивільного позову, рішення про виплату чи відмову у виплаті страхового відшкодування страховою компанією не прийнято, однак сума яка підлягає виплаті страховою компанією є недостатньою для повного відшкодування заподіяної шкоди. Вони втратили рідну людину, смертю якої спричинена непоправна шкода, яка проявилася у великих моральних стражданнях та переживаннях, негативних емоціях та змінах в психологічній сфері сім`ї. Смерть рідної людини призвело до негативних наслідків, які проявилися у формі страху, суму, журби та смутку, емоційному перенапруженні. Сім`я втратила єдиного годувальника, який заробляв гроші та дбав про сім`ю. Оскільки обвинувачений на момент ДТП працював у ТОВ «Торговий Дім «Крона Вуд», позовні вимоги пред`являють до вказаного Товариства.

Просять стягнути з цивільного відповідача ТОВ «Торговий-Дім «Крона Вуд» на користь кожного по 185831,00 гривень моральної (немайнової) шкоди завданої смертю чоловіка, батька та сина та стягнути судові витрати , пов`язані з надання професійної правничої допомоги (т.1 а.с.43-50).

У підтвердження родинного зв`язку із загиблим ОСОБА_9 позивачі надали копії відповідних документів (т.1 а.с.51-55,61-67,72-76).

Цивільним відповідачем ТОВ «Торговий-Дім «Крона Вуд» подано відзив у якому відповідач не погоджується із заявленими вимогами, вказуючи на те, що шкоду завдано внаслідок непрямого умислу потерпілого (перебування в нетверезому стані та зухвале нехтування правилами безпеки руху); розмір заявленої моральної шкоди не відповідає морально-правовим імперативам та не підтверджується належними доказами; при визначенні розміру заявленої шкоди не враховано майновий стан відповідача; розмір витрат на професійну правничу допомогу не підтверджений жодними доказами. Посилаючись на норми Цивільного кодексу України та правові позиції Верховного Суду, просили відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (т.1 а.с.137-147).

При вирішенні цивільного позову потерпілих про відшкодування моральної шкоди суд виходить з наступного.

В силу вимог ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно положень ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням і зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі №461/8496/15-ц суд зазначив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, слід враховувати вимоги статей 1166, 1187 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України). Особа, якій спричинено шкоду, подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір спричиненої шкоди, а також докази того, що саме відповідач її спричинив або є особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

У постанові від 21 квітня 2021 року у справі №450/4163/18 Верховний Суд зазначив, що особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

В той же час, чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки як вина потерпілого.

При цьому, згідно з частиною другою статті 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом, тобто груба необережність потерпілого може бути підставою для зменшення розміру відшкодування, а не відмови у повному обсязі.

Досліджені в суді докази свідчать про те, що дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої загинув ОСОБА_9 , мала місце з вини обвинуваченого ОСОБА_3 , який перебуває у трудових відносинах з ТОВ «Торговий Дім «Крона Вуд». Також матеріали справи містять належні докази, які підтверджують, що керований ОСОБА_3 вантажний автопоїзд у складі сідлового тягача DAF XF 95.430, р.н. НОМЕР_1 , з напівпричепом Schmitz S 01, р.н. НОМЕР_2 , перебував у володінні та користуванні ТОВ «Торговий Дім «Крона Вуд» на підставі договору оренди вантажних автомобілів від 01.08.2016.

Суд погоджується, що внаслідок неправомірних дій обвинуваченого, потерпілим заподіяна моральна шкода, оскільки вони втратили чоловіка, батька та сина, що призвело до моральних та душевних страждань, порушено буденне життя, створено моральний, побутовий та психологічний дискомфорт, відновлення якого потребувало певного часу.

Відповідно до положень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), з урахуванням характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням у кожному конкретному випадку інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість та істотність вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.

Поряд з цим суд враховує, що в даній дорожньо-транспортній пригоді мала місце винна поведінки загиблого, який як учасник дорожнього руху, керуючи велосипедом, допустив порушення вимог п. 10.1, п. 16.11 та п. 33.2 (виконати вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу») Правил дорожнього руху України, при цьому був у стані алкогольного сп`яніння (3,26%о проміле).

Слід зазначити, що загиблий ОСОБА_9 не міг не розуміти чи не знати, що після вживання алкогольних напоїв він перебуватиме у стані алкогольного сп`яніння, який може супроводжуватися втратою реальної оцінки обстановки та обставин, які склалися на той час, що може призвести до негативних наслідків.

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що визначений потерпілими розмір моральної шкоди є явно завищеним. З урахуванням обставин справи таку шкоду суд оцінює у розмірі 20000,00 гривень щодо кожного потерпілого та яка підлягає стягненню з володільця джерела підвищеної небезпеки.

При цьому суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, оскільки такі витрати не підтверджені належними доказами.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст.4 Закону України Про судовий збір ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви про відшкодування моральної шкоди встановлено в розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на час звернення до суду - 2102 грн.).

При зверненні до суду кожен потерпілий мав сплатити судовий збір у розмірі (185831,00*1,5%=2787,465) 2787,47 гривень.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір, позивачі звільнені від сплати судового збору. Тому, витрати по сплаті судового збору суд покладає на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог та стягує з відповідача 1199,73 гривень (2787,47*4*10,76%), оскільки позовні вимоги суд задовольняє на 10,76 відсотків.

Заходи забезпечення кримінального провадження підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України процесуальні витрати за залучення експертів у розмірі 5557,30 грн. (т.3 а.с.169,189,204,227) суд покладає на обвинуваченого.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст. 368-371,373-374 КПК України, суд ,

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити покарання у виді 4 (чотири) роки позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Відповідно до ч.1 ст.76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність «Торговий-Дім «Крона Вуд» (01011, м.Київ, Печерський район, вул.Рибальська, буд.2 кімната 2/3, код ЄДРПОУ 40031982) на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_10 ), моральну шкоду завдану смертю чоловіка в розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність «Торговий-Дім «Крона Вуд» (01011, м.Київ, Печерський район, вул.Рибальська, буд.2 кімната 2/3, код ЄДРПОУ 40031982) на користь ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_11 ), моральну шкоду завдану смертю батька в розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність «Торговий-Дім «Крона Вуд» (01011, м.Київ, Печерський район, вул.Рибальська, буд.2 кімната 2/3, код ЄДРПОУ 40031982) на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_12 ), моральну шкоду завдану смертю батька в розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність «Торговий-Дім «Крона Вуд» (01011, м.Київ, Печерський район, вул.Рибальська, буд.2 кімната 2/3, код ЄДРПОУ 40031982) на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_13 ), моральну шкоду завдану смертю сина в розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність «Торговий-Дім «Крона Вуд» (01011, м.Київ, Печерський район, вул.Рибальська, буд.2 кімната 2/3, код ЄДРПОУ 40031982) на користь держави судовий збір у розмірі 1199 (одна тисяча сто дев`яносто дев`ять) гривень 73 копійки.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у розмірі 5557,30 (п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят сім гривень 30 копійок).

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не застосовувався, до набрання вироком законної сили не обирати.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалами Рівненського міського суду Рівненської області від 25 травня 2020 року (т.3 а.с.39,40, 45-46).

Речові докази: сідловий тягач DAF XF 95.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та спеціалізованого напівпричепа НОМЕР_9 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , які згідно ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 30 липня 2020 року передані на зберігання ТОВ «Фрут Транс» (т.3 а.с.31), залишити у користуванні останнього;

- велосипед синього кольору, номер рами НОМЕР_14 , який зберігається на майданчику Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області (т.3 а.с.32), повернути потерпілій ОСОБА_6 ..

Вирок може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1