Постанова

від 05.06.2024 по справі 696/459/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року

Справа № 696/459/24Провадження № 22-ц/821/953/24Категорія: на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Василенко Л. І.,

суддів: Гончар Н. І., Новікова О. М.,

секретаря - Ярошенка Б.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Голоднюка Володимира Вікторовича на ухвалу Кам`янського районного суду Черкаської області від 16 квітня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, у складі судді Білопольської Н. А.,

в с т а н о в и в :

В квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Просила суд встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з березня 2012 року по день коли він зник безвісти 09 лютого 2024 року.

Ухвалою Кам`янського районного суду Черкаської області від 16 квітня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Роз`яснено заявниці право звернення до суду за захистом своїх прав в порядку позовного провадження на загальних підставах.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що факт, який просить встановити заявниця, не є безспірним та потребує доказування, що вказує на наявність спору про право.

В той же час, суд зауважує, що матеріали заяви не містять відомостей про родичів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 матері, батька чи інших, які мають право на отримання передбачених законом пільг та виплат як члени сім`ї зниклого безвісти військовослужбовця, а також мають бути залучені заінтересованими особами у справі.

Представник ОСОБА_1 адвокатГолоднюк В.В.,не погоджуючисьз ухвалоюпершої інстанції, звернувся до суду з апеляційною скаргою.

В апеляційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу Кам`янського районногосуду Черкаськоїобласті від16квітня 2024року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково послався на п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, згідно якої визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в справі якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. При цьому вже в мотивувальній частині ухвали зазначено, що в даному випадку наявний спір про право, а тому заява не підлягає розгляду в окремому провадженні. Також суд першої інстанції зазначив, що заявниця і померла особа вели спільне господарство, проте ОСОБА_2 вважається зниклим безвісти, а не померлим як зазначив суд.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно зіст. 129 Конституції Україниоднією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободтаке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1ст. 368 ЦПК Українисправа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника ОСОБА_1 адвоката Голоднюка В. В. переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, перелік яких визначений ч. 1 ст. 315 ЦПК України.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 1 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети ні.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Частиною 6 ст. 294 ЦПК України визначено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду (ч. 4 ст. 315 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

У постанові Верховного Суду від 19 березня 2021 року у справі № 643/14985/18-ц (провадження № 61-14325св19) вказано, що для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов`язаний з`ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, в необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них. Тобто критерієм наявності спору про право у справах окремого провадження є сама можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок встановлення певного факту навіть за відсутності заперечень таких осіб. З точки зору закону під спором про право у справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, суд першої інстанції виходив з того, що заявник просив встановити факт проживання однією сім`єю та встановлення даного факту пов`язано з реалізацією права на отримання передбачених законом пільг та виплат як члену сім`ї зниклого безвісти військовослужбовця, отже наявний спір про право, який в порядку окремого провадження розгляду не підлягає, а підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.

Разом з тим, зазначаючи, що із заяви ОСОБА_1 вбачається спір про право, судпершої інстанції не навів обґрунтування свого висновку щодо наявності спору про право, не зазначив між якими особами виник спір, не визначився з колом заінтересованих осіб, обмежившись лише передчасним висновком про ймовірність виникнення такого спору.

При цьому, слід зазначити, що такий висновок можливо зробити при розгляді справи по суті, з`ясувавши фактичні обставини справи, коло заінтересованих осіб, а також визначитися чи має цей факт юридичне значення для отримання виплати.

Натомість, процесуальний закон вимагає встановити наявність спору про право, а не припускати його можливість.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року (справа №640/10329/16).

Суд першої інстанції не врахував правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18.01.2024 року, щодо того, що дана заява підлягає розгляду за правилами ЦПК України, та відмовив у відкритті провадження зокрема і п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України (суддя відмовляє у відкритті провадження у справі якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства), а також передчасно дійшов висновку про наявність спору про право.

За вказаних обставин, а також враховуючи те, що заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, подано ОСОБА_1 до суду в порядку окремого провадження саме з метою захисту своїх прав та інтересів при вирішенні питання щодо отримання грошового забезпечення, матеріальної допомоги та отримання пільг як члена сім`ї військовослужбовця,а не для вирішення спору про право на такі виплати,колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції зробив передчасний та помилковий висновок про відмову у відкритті провадження у справі що, як наслідок, призвело до неправильного вирішення питання та постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі та доступу до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 379 ЦПК Українипідставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;невідповідність висновків суду обставинам справи;порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи, що висновок суду першої інстанції про наявність у даній справі спору про право не відповідає встановленим обставинам, як передчасний, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючисьст.ст. 367, 374, 376, 379, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Голоднюка Володимира Вікторовича задовольнити.

Ухвалу Кам`янського районного суду Черкаської області від 16 квітня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Текст постанови складено 06 червня 2024 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: Н. І. Гончар

О. М. Новіков