Постанова

від 03.06.2024 по справі 761/33601/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

03 червня 2024 року

м. Київ

провадження №33/824/2611/2024

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Мазурик О. Ф.

за участю представника Координаційно-моніторингової митниці Ясінської Ольги Яківни

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 Кінах Яни Валеріївни

на постанову Шевченківського районного суду м. Києва

від 12 січня 2024 року

в складі судді Аббасова Н. В.

у справі №761/133601/24 Шевченківського районного суду м. Києва

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України,

керівника ТОВ «МАКСОР ГРУП» (м. Луцьк, вул. Рівненська, 54, ЄДРОУ: 42042472) ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

У С Т А Н О В И В:

21.12.2021 на митну територію України через пункт пропуску «Ягодин - Дорогуск» Волинської митниці у транспортному засобі д.н.з. НОМЕР_2 на адресу ТОВ «МАКСОР ГРУП» (ЄДРПОУ 42042472, 43000, Україна, м. Луцьк, вул. Рівненська, 54) ввезено партію товарів: «прямокутні багатошарові пакети бег ін бокс з пластмаси для пакування товарів», походженням з Європи, всього 1 товар, 11 пакувальних місць, загальною вагою брутто 2 630 кг, заявленою вартістю 5 989, 75 євро.

Підставою для переміщення вказаних товарів через митний кордон України були подані декларантом ТОВ «МІ-7» в особі ОСОБА_2 наступні документи: попередня митна декларація одержувача ТОВ «МАКСОР ГРУП» від 20.12.2021 №UA205000/2021/923335, а також товаросупровідні документи: інвойс від 20.12.2021 №0435, згідно якого вартість товарів складає 5 989,75 євро, міжнародна автомобільна накладна CMR від 20.12.2021 А№0072012.

Згідно з вказаними товаросупровідними документами продавцем та відправником товарів виступає компанія ACERIUS INVESTMENTS LIMITED (Cyprus, Nicosia 1075, Chyptron), а одержувачем - ТОВ «МАКСОР ГРУП» (код ЄДРПОУ 42042472). Відправлення товарів здійснено з митної території Литви (Pramonespr. 4К, Kaunas LT-51329, Lithuania).

Вказаний товар транспортним засобом з д.н.з. НОМЕР_2 доставлено у зону діяльності Волинської митниці до Відділу митного оформлення № 1 митного поста «Луцьк» (45603, Волинська обл., с. Струмівка, вул. Рівненська, 4).

22.12.2021 товари «прямокутні багатошарові пакети бег ін бокс з пластмаси для пакування товарів» заявлено до митного оформлення декларантом ТОВ «МІ-7» (код ЄДРПОУ 42770591, 45603, Волинська обл., Луцький р-н, с. Струмівка, вул. Рівненська, буд. 80а) ОСОБА_2 (гр. 14, 54) за митною декларацією типу ІМ40ДЕ №UA205140/2021/114369.

Разом із митною декларацією №UA205140/2021/114369 до митниці були надані такі документи: вищевказані документи, подані під час переміщення через митний кордон України, контракт від 24.03.2021 №240321/2021, укладений між компанією ACERIUS INVESTMENTS LIMITED (Кіпр) та ТзОВ «МАКСОР ГРУП», експортну декларацію митних органів Литви від 20.12.2021 №21LTVC0100EK306E88 та інші, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення документи, які зазначені в графі 44 вказаної митної декларації. Для підтвердження митної вартості декларантом також були надані Proforma-invoice №AZ-0435 від 17.12.2021, виставлений компанією виробником AZ-PACK, UAB (Pramonespr. 4К, LT-51329, Kaunas, Lithuania) до компанії ACERIUS INVESTMENTS LIMITED (Кіпр) на суму 5 525 євро.

За отриманою митницею інформацією від митних органів Литви відсутні дані щодо митних процедур за декларацією №21LTVC0100EK306E88, разом з тим за експортною декларацією №21LTLC0100EK306E84 транспортним засобом з д.н.з НОМЕР_2 , на підставі інвойсу від 20.12.2021 №AZ-041869 експортовано товари: bag in box (в асортименті) у кількості 40 000 шт, вагою нетто 2 471, 20кг; Sup 3L Aplle/White у кількості 600 шт, вагою нетто 51 кг; vacuumbag (в асортименті) у кількості 45 000 шт, вагою нетто 315,40 кг. Загальна кількість товарів для пакування, що переміщувались транспортним засобом з д.н.з НОМЕР_3 , за експортною декларацією №21LTLC0100EK306E84 складає - 85 600 шт, вага нетто 2 837,60 кг, та загальна вартість яких складає 15 408,63 євро, а відправником виступала литовська компанія AZ-PACK, UAB.

Митницею під час співставлення відомостей, зазначених в документах митних органів Литви, а саме експортної декларації №21LTLC0100EK306E84 та інвойсу від 20.12.2021 №AZ-041869, з даними, які містяться у документах, що подавались до митного оформлення за митною декларацією від 09.12.2021 №UA205140/2021/114369, встановлено невідповідність інформації щодо відправника, вартості товарів, їх ваги та кількості, а саме, що товари переміщено через митний кордон України транспортним засобом з д.н.з НОМЕР_2 , митне оформлення яких здійснено за митною декларацією від 22.12.2021 №UА205140/2021/114369, фактичною загальною вартістю 15 408,63 євро, що згідно з курсом НБУ станом на дату переміщення товарів через митний кордон України (21.12.2021) складає - 474 063,45 грн, переміщено через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу, як підстави для переміщення товарів документів, таких, що містять неправдиві відомості щодо відправника, кількості, ваги та вартості зазначених товарів у документах.

Відповідно до даних, наявних у митного органу, на момент переміщення вказаних товарів через митний кордон України (21.12.2021) ОСОБА_1 обіймав посаду директора ТОВ «МАКСОР ГРУП».

У зв`язку із вищенаведеним, 05 червня 2023 року головним державним інспектором відділу взаємодії адміністративної допомоги Управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Координаційно-моніторингової митниці ОСОБА_3 складено протокол №0082/126000/23 за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України відносно громадянина України ОСОБА_1 , який станом на дату переміщення товарів через митний кордон України (21.12.2021) працював керівником ТОВ «МАКСОР ГРУП», щодо вчинення ним порушення митних правил, а саме подання митному органу, як підстави для переміщення через митний кордон України та для митного оформлення товару, документів, що містили неправдиві відомості.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 12 січня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 474 063,45грн без конфіскації предметів порушення митних правил.

Не погоджуючись з вказаною постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 12.01.2024 захисник ОСОБА_1 Кінах Я. В. подала апеляційну скаргу, в якій посилалася на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги вказувала, що протокол базується виключно на відповіді митних органів Литви, а митниця не зверталася із запитами до компанії, яка поставила товари ТОВ «МАКСОР ГРУП».

Також вказувала, що митницею не доведено, чим саме документи, що надійшли від митного органу Литви, мають перевагу над поданими документами для митного оформлення. Митним органом не допитано водія, що здійснював перевезення вантажу та не ініційовано документальної перевірки митного оформлення товарів, що свідчить про формальне винесення протоколу стосовно ОСОБА_1 . Протокол фактично базується на відповіді митних органів Литви, та митною службою не надсилалися запити компаніям AZ-PACK, UAB(Литва) та ACERIUS INVESTMENTS LIMITED (Кіпр), не допитано водія транспортного засобу, не проведено троварознавчої-експертизи щодо відповідності фактично перевезеного вантажу та заявленого у документах.

Додала, що листи та документи, що надані митними органами Литви не мають офіційного перекладу, а тому не можуть бути покладені в основу обвинувачення ОСОБА_1

Посилалася на те, що митницею не проведено товарознавчої експертизи для з`ясування вартості переміщуваних через митний кордон товарів та не проведено коригування митної вартості товарів. Митним органом не надано доказів того, що документи, які було подано до митного органу містять ознаки підробки.

Зазначила, що саме по собі зайняття посади директора товариства, без умислу порушення митних правил не може утворювати склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 483 МК України.

Додала, що матеріали справи не місять жодних доказів, що він надав документи, що містять неправдиві відомості для переміщення товару через митний кордон, а підставою для складання протоколу є наявність усіх елементів складу правопорушення.

За вказаних обставин просила скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 12.01.2024 та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Разом з апеляційною скаргою також подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 12.01.2024.

Обґрунтовуючи поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження, посилалася на те, що суд відхилив її клопотання, про відкладення розгляду справи та 12.01.2024 розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника. Копію оскаржуваної постанови захисник отримала 04.04.2024, тому просив визнати причини пропуску строку поважними.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Згідност. 289 КУпАП, у разі пропуску строку на оскарження постанови суду з поважних причин, його може бути поновлено за заявою особи.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 285 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови в той же строк вручається або висилається потерпілому на його прохання.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.01.2024 судом першої інстанції винесено оскаржувану постанову.

З апеляційною скаргою захисник ОСОБА_1 Кінах Я. В. звернулася 15.04.2024, тобто з пропуском строку, передбаченого ст. 294 КУпАП.

Разом з тим, як вже зазначалось вище, в клопотанні про поновлення строку скаржник зазначила, що розгляд справи відбувся за їх відсутності, а копію постанови захисник отримала 04.04.2024.

Дійсно, як вбачається з матеріалів справи, постанову винесено за відсутності ОСОБА_1 та його захисника Кінах Я. В. З матеріалів справи вбачається, що копію постанови було надіслано на електронну адресу захисника 04.04.2024 (а. с. 161).

З огляду на викладене, суд вважає, що наведені скаржником причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду є поважними.

Також суд враховує, що частина першастатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (надалі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини звертав увагу, що «стаття 6Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права" (рішення від 4 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France), Series A № 333-B, crop. 42, пункт 36).

Ураховуючи викладене та виходячи з принципу верховенства права, положень статей 21, 22 Конституції України щодо непорушності конституційних прав особи, положень ст. 6 Конвенції, яка гарантує права особи на доступ до суду і справедливий розгляд його справи судом, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та поновлення захиснику ОСОБА_1 Кінах Я. В. строку на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 12.01.2024.

У судове засідання 20.05.2024 з`явилася представник Координаційно-моніторингової митниці Ясінська О. Я., яка повідомила, що на електронну адресу Координаційно-моніторингової митниці надійшло клопотання від захисника ОСОБА_1 Кінах Я. В. про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

Разом з тим, оскільки до суду таке клопотання не надходило, а ні ОСОБА_1 , ні його захисник Кінах Я. В. не з`явилися у судове засідання, тому з метою забезпечення права на захист ОСОБА_1 судове засідання відкладено на 27.05.2024.

24 травня 2024 року від захисник ОСОБА_1 Кінах Я. В. надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференцзв`язку.

У судовому засіданні 27.05.2024 була присутня представник Координаційно-моніторингової митниці ОСОБА_4 . Захисник ОСОБА_1 Кінах Я. В. на відеоконференцзв`язок не вийшла. В телефонному режимі повідомила суд, що не може бути присутньою через виклик її у якості захисника на термінові слідчі дії та на наступне судове засідання вона або вийде на зв`язок, або надішле клопотання про розгляд справи за їх відсутності. З метою забезпечення права на захист ОСОБА_1 суд відклав розгляд справи на 03.06.2024.

У судовому засіданні 03.06.2024 представник Координаційно-моніторингової митниці ОСОБА_4 надала пояснення та заперечувала проти задоволення апеляційної скарги. Зважала на те, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою. Крім того, підтвердила обставини, що митну декларацію та товаросупровідні документи для переміщення товару через митний кордон України подавав ТОВ «МІ-7» від імені якого діяв митний брокер ОСОБА_2 , тобто ТОВ «МІ-7» був декларантом. Однак зазначила, що декларант заповнив митну декларацію на основі документів наданих йому ОСОБА_1 та вважала, що така обставина презюмується, оскільки ОСОБА_1 на той момент був директором ТОВ «МАКСОР ГРУП». Зазначила, що митний агент діяв на підставі довіреності, однак остання в матеріалах справи відсутня. Вважала, що протокол складено на ОСОБА_1 , як керівника ТОВ «МАКСОР ГРУП» на момент переміщення товарів через митний кордон, а не як на колишнього керівника на момент складання протоколу.

У судове засідання 03.06.2024 ОСОБА_1 та його захисник Кінах Я. В. не з`явилися, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені своєчасно та належним чином.

Згідно ч. 6ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

29.05.2024 захисник ОСОБА_1 Кінах Я. В. звернулися до суду з клопотанням про розгляд справи без їх участі.

За наведених обставин, суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі ОСОБА_1 та його захисника у судовому засіданні.

Апеляційний суд заслухав доповідь судді, пояснення представника Координаційно-моніторингової митниці Ясінської О. Я., вивчив та перевірив матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідив наявні у справі докази, перевірив доводи апеляційної скарги, викладені скаржником, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність прямого умислу ОСОБА_1 у поданні документів, які містять неправдиві відомості, до митного органу з метою переміщення товарів через митний кордон України.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Диспозицією ч. 1 ст. 483 МК України передбачено настання адміністративної відповідальності за переміщення або дій, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Зі змісту правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, випливає, що об`єктивною стороною правопорушення є дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України, тобто, розуміється активна поведінка (вчинок) особи.

Переміщення предметів із приховуванням від митного контролю - це їх переміщення через митний кордон різними шляхами, зокрема, шляхом подання до митного органу України підроблених документів, які містять неправдиві дані.

Суб`єктом правопорушення є декларант (ч. 1 ст. 257, ч. 2 ст. 259, ч. 8 ст. 264, ч. 2 ст. 259 МК України), тобто особа, яка подає відповідні документи митному органу з метою переміщення товарів через митний кордон.

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, передбачає наявність прямого умислу, тобто винний у скоєнні злочину чітко розуміє та усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення товарів, предметів і речовин через митну територію України і прагне їх ввезти на територію України з порушенням встановленого порядку чи вивезти з України.

Таким чином, правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 483 МК України, може бути вчинено лише умисно, коли особа знає, що документи, які вона надає митному органу, як підставу для переміщення товару - є підробленими, чи, одержані незаконним шляхом або містять неправдиві дані, але бажає таким чином незаконно перемістити товар.

З матеріалів справи вбачається, що 24.03.2021 між ТОВ «МАКСОР ГРУП» (Покупець) та фірмою «ACERIUS INVESTMENTS LIMITED» (Продавець) укладено контракт №240321/2021 (далі Контракт) за яким останній зобов`язується поставити різноманітний спектр товарів ТОВ «МАКСОР ГРУП». Загальна вартість контракту складає 24000000,00 Доларів США та 25000000,00 Євро. З п. 6.2. Контракту вбачається, що додатково до товару Продавець зобов`язується надати інвойс.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що компанією«ACERIUS INVESTMENTS LIMITED» надавалися наступні інвойси: інвойс від 29.12.2021 №0435 на суму 5 985,75 Євро; інвойс від 14.12.2021 № 0428 на суму 5977,00 Євро та інвойс від 23.12.2021 №0438 на суму 26340,50 Доларів США.

21.12.2021 на митну територію України через пункт пропуску «Ягодин - Дорогуск» Волинської митниці у транспортному засобі д.н.з. НОМЕР_2 на адресу ТОВ «МАКСОР ГРУП» (ЄДРПОУ 42042472, 43000, Україна, м. Луцьк, вул. Рівненська, 54) ввезено партію товарів: «прямокутні багатошарові пакети бег ін бокс з пластмаси для пакування товарів», походженням з Європи, всього 1 товар, 11 пакувальних місць, загальною вагою брутто 2 630 кг, заявленою вартістю 5 989, 75 євро.

Підставою для переміщення вказаних товарів через митний кордон України були подані декларантом ТОВ «МІ-7», в собі ОСОБА_2 , наступні документи: попередня митна декларація одержувача ТОВ «МАКСОР ГРУП» від 20.12.2021 №UA205000/2021/923335, а також товаросупровідні документи: інвойс від 20.12.2021 №0435, згідно якого вартість товарів складає 5 989,75 євро, міжнародна автомобільна накладна CMR від 20.12.2021 А№0072012.

Згідно з вказаними товаросупровідними документами продавцем та відправником товарів виступає компанія ACERIUS INVESTMENTS LIMITED (Cyprus, Nicosia 1075, Chyptron), а одержувачем - ТОВ «МАКСОР ГРУП» (код ЄДРПОУ 42042472). Відправлення товарів здійснено з митної території Литви (Pramonespr. 4К, Kaunas LT-51329, Lithuania).

Вказаний товар транспортним засобом з р.н.з. НОМЕР_2 доставлено у зону діяльності Волинської митниці до Відділу митного оформлення № 1 митного поста «Луцьк» (45603, Волинська обл., с. Струмівка, вул. Рівненська, 4).

22.12.2021 товари «прямокутні багатошарові пакети бег ін бокс з пластмаси для пакування товарів» заявлено до митного оформлення декларантом ТОВ «МІ-7» (код ЄДРПОУ 42770591, 45603, Волинська обл., Луцький р-н, с. Струмівка, вул. Рівненська, буд. 80а) ОСОБА_2 (гр. 14, 54) за митною декларацією типу ІМ40ДЕ № UA205140/2021/114369.

Разом із митною декларацією № UA205140/2021/114369 до митниці були надані такі документи: вищевказані документи, подані під час переміщення через митний кордон України, контракт від 24.03.2021 №240321/2021, укладений між компанією ACERIUS INVESTMENTS LIMITED (Кіпр) та ТзОВ «МАКСОР ГРУП», експортну декларацію митних органів Литви від 20.12.2021 №21LTVC0100EK306E88 та інші, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення документи, які зазначені в графі 44 вказаної митної декларації. Для підтвердження митної вартості декларантом також були надані Proforma-invoice№ AZ-0435 від 17.12.2021, виставлений компанією виробником AZ-PACK, UAB (Pramonespr. 4К, LT-51329, Kaunas, Lithuania) до компанії ACERIUS INVESTMENTS LIMITED (Кіпр) на суму 5 525 євро.

Отже, підставою для переміщення вказаних товарів через митний кордон України були наступні документи: попередня митна декларація одержувача ТОВ «МАКСОР ГРУП» від 20.12.2021 №UA205000/2021/923335, подана декларантом ТОВ «МІ-7», від імені якого діяв ОСОБА_2 , а також товаросупровідні документи, і заявлено до митного оформлення декларантом ТОВ «МІ-7», від імені якого діяв ОСОБА_2 за митною декларацією типу ІМ40ДЕ №UA205140/2021/114369.

Саме за митною декларацією №UA205140/2021/114369, яка подана декларантом ТОВ «МІ-7», від імені якого діяв ОСОБА_2 , встановлено невідповідність інформації, що зазначена у експортній декларації №21LTLC0100EK306E84, а саме щодо відправника, вартості товарів, їх ваги та кількості.

Так за митною декларацією №UA205140/2021/114369 ввезено партію товарів: «прямокутні багатошарові пакети бег ін бокс з пластмаси для пакування товарів», походженням з Європи, всього 1 товар, 11 пакувальних місць, загальною вагою брутто 2 630 кг, заявленою вартістю 5 989, 75 євро, відправником яких зазначено компанію ACERIUS INVESTMENTS LIMITED (Кіпр), в той час як за експортною декларацією №21LTLC0100EK306E84 транспортним засобом з д.н.з НОМЕР_2 , на підставі інвойсу від 20.12.2021 №AZ-041869 експортовано товари: bag in box (в асортименті) у кількості 40 000 шт, вагою нетто 2 471, 20кг; Sup 3L Aplle/White у кількості 600 шт, вагою нетто 51 кг; vacuumbag (в асортименті) у кількості 45 000 шт, вагою нетто 315,40 кг. Загальна кількість товарів для пакування, що переміщувались транспортним засобом з д.н.з НОМЕР_3 , за експортною декларацією №21LTLC0100EK306E84 складає - 85 600 шт, вага нетто 2 837,60 кг, та загальна вартість яких складає 15 408,63 євро, а відправником виступала литовська компанія AZ-PACK, UAB.

Саме за це складено протокол відносно ОСОБА_1 керівника компанії отримувача товарів.

Разом з тим, експортна декларація №21LTLC0100EK306E84 не заявлялася митниці до оформлення, в той час як заявлялася декларація №21LTLC0100EK306E88, щодо якої в матеріалах справи відсутні відомості про її підробку чи що вона містить неправдиві відомості.

Крім того, у протоколі зазначено, що за експортною декларацією №21LTLC0100EK306E84 транспортним засобом з д.н.з НОМЕР_2 на підставі інвойсу від 20.12.2021 №AZ-041869, який перетинав кордон 21.12.2021 у пункті пропуску Дорохуськ, експортовано товари, інформація про кількість вартість та відправника яких не відповідає інформації за митною декларацією №UA205140/2021/114369. Однак як вбачається з матеріалів долучених до протоколу транспортним засобом з д.н.з НОМЕР_2 за експортною декларацією №21LTLC0100EK306E84 у пункті пропуску Дорохуськ перетинав кордон 08.12.2021, а інвойс від 20.12.2021 №AZ-041869 стосується контракту №20210329/01 від 29.03.2021, тобто не відноситься до Контракту №240321/2021 від 24.03.2021.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, інформація щодо відправника, кількості та вартості товарів зазначених у митній декларації №UA205140/2021/114369 дійсно відрізняється від експортній декларації №21LTLC0100EK306E84, разом з тим вказані декларації стосуються різних контрактів, а тому митницею не доведено, що митна декларація №UA205140/2021/114369 містить неправдиві відомості щодо відправника, вартості товарів, їх ваги та кількості у розумінні ст. 485 МК України.

Більше того, до митної декларації №UA205140/2021/114369 долучався інвойс від 29.12.2021 №0435 на суму 5 985,75 Євро та компанію ACERIUS INVESTMENTS LIMITED (Кіпр) підтвердила дійсність даного інвойсу на суму 5 985,75 Євро (а. с. 21)

Таким чином, експортна декларація №21LTLC0100EK306E84 стосується Контракту №20210329/01 від 29.03.2021 та інвойсу від 20.12.2021 №AZ-041869, в той час як митна декларація №UA205140/2021/114369 надавалася декларантом ОСОБА_2 за контрактом №240321/2021 від 24.03.2021 та інвойсом №0435 від 20.12.2021.

Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги, про те, що матеріали справи не містять доказів фактичної невідповідності щодо кількості та вартості товарів, заявленій у митній декларації №UA205140/2021/114369 декларантом ТОВ «МІ-7», від імені якого діяв ОСОБА_2 , оскільки матеріали справи не містять висновку товарознавчої експертизи щодо фактичної кількості та вартості товарів, що перевозилися.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що Координаційно-моніторинговою митницею Державної митної служби не доведено наявності об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 458 МК України, інкримінованого ОСОБА_1 .

Статтею 458 МК України визначено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

Згідно із ст. 487 МК України, провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) адміністративним правопорушення визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За приписами ч. 1 ст. 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне зясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Згідно з приписами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 489 МК України передбачено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Згідно ст. 508 МК України, у справі про порушення митних правил процесуальні дії проводяться з метою отримання доказів, необхідних для правильного вирішення цієї справи.

До процесуальних дій належать, зокрема, складення протоколу про порушення митних правил; опитування осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, свідків, інших осіб; витребування документів, необхідних для провадження у справі про порушення митних правил, або належним чином завірених їх копій чи витягів з них; тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, та документів на них; митне обстеження; пред`явлення товарів, транспортних засобів і документів для впізнання; експертиза; взяття проб та зразків для проведення дослідження (аналізу, експертизи).

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, відповідно до вимог ст. 252, 280 КУпАП.

За змістом ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП при розгляді адміністративної справи органом (посадовою особою) повинно бути вжито всіх необхідних заходів для повного, всебічного і об`єктивного дослідження доказів та зясовано: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 318 МК України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

У відповідності до ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Частиною 8 ст. 264 МК України передбачено, що з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Згідно з ч. 2 ст. 459 та п. 7, п. 43 ст. 4 МК України, субєктами відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємства - керівники та інші працівники підприємств, які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов`язків відповідають за виконання вимог, встановлених Митним кодексом України, законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку.

З матеріалів справи вбачається, що з 08.05.2023 керівником ТОВ «МАКСОР ГРУП» є ОСОБА_5 . На час переміщення вказаних товарів через митний кордон України 21.12.2021 керівником ТОВ «МАКСОР ГРУП» був ОСОБА_1 .

Як вже зазначалось вище, протокол про порушення митних правил від 05.06.2023 №0082/126000/23, складено відносно колишнього керівника ТОВ «МАКСОР ГРУП» - ОСОБА_1 , згідно з яким 21.12.2020 дії директора ТОВ «МАКСОР ГРУП» ОСОБА_1 призвели до переміщення товарів, через митний кордон України, митне оформлення яких здійснено за митною декларацією від 22.12.2021 №UA205140/2021/114369, загальною вартістю 15 408, 63 євро, що згідно з курсом НБУ станом на дату переміщення товарів через митний кордон України (21.12.2021) складає - 474 063, 45 грн., переміщено через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу, як підстави для переміщення товарів документів, таких, що містять неправдиві відомості щодо відправника, кількості, ваги та вартості зазначених товарів у документах.

Слід зазначити, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що поняття «якість закону», зокрема, охоплює таких два складових елементи:

1. передбачуваність актів права (чи наслідки приписів права є передбачуваними? чи укладено акти права в зрозумілий спосіб? чи вказує нове законодавство чітко на те, що попередньо ухвалене (і яке саме) законодавство скасовано або змінено? чи зміни інкорпоровано до зведеної версії приписів актів права, припустимої для суспільства?);

сталість і послідовність приписів права (чи є приписи актів права сталими та послідовними? чи є приписи актів права сталими настільки, що вони зазнають змін лише за належного попередження про це? чи є їх застосування послідовним?).

Так, ЄСПЛ у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та №37943/06, п. 50?56) зазначив, зокрема, що верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції; відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення…, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

Так само уніфіковано ЄСПЛ інтерпретував «якість законодавства» і в іншому своєму рішенні, а саме, у справі «Сєрков проти України» (заява № 39766/05, п. 51; державні органи неправомірно зобов`язали заявника сплатити податок) «… якість законодавства … доступне для зацікавлених осіб, чітке і передбачуване у застосуванні»; відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з важливого питання, що призводило до його суперечливого тлумачення судом, стала причиною порушення вимог положень Конвенції щодо «якості закону».

Як зазначено у пункті 186 рішення ЄСПЛ у справі «Промислово-фінансовий Консорціум «Інвестиційно-металургійний Союз» проти України» (заява № 10640/05, п. 186) принцип законності передбачає, що чинні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у своєму застосуванні (рішення у справі «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункти 109, 110). Аналогічно національне законодавство має надавати засіб юридичного захисту від свавільного втручання державних органів влади у права, захищені Конвенцією (рішення у справі «Хасан і Чауш проти Болгарії» [ВП] (Hasan and Chaush v. Bulgaria), заява № 30985/96, п. 84).

Аналогічні підходи застосовані цим Судом також у багатьох інших справах, зокрема, Hentrich v. France, заява № 13616/88, п. 42; Lithgow and Others v. the United Kingdom, заяви 9006/80, 9262/81 та ін., п. 110; Alisic and Others v. Bosnia and Herzegovina, Croatia, Serbia, Slovenia and the Former Yugoslav Republic of Macedonia [ВП], заява № 60642/08, п. 103; Centro Europa 7 S.R.L. and di Stefano v. Italy [ВП], заява № 38433/09, п. 187; Hutten-Czapska v. Poland [ВП], заява № 35014/97, п. 163.

Крім того, у справі «Новік проти України» (заява № 48068/06, п. 19) ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що знайшли підтвердження доводи апеляційної скарги, що органом митниці не доведено наявність в діях ОСОБА_1 складу порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, оскільки наявними в матеріалах справи доказами не доведено, що ОСОБА_1 особисто умисно надав ОСОБА_2 документи, що містять неправдиві відомості для переміщення товарів через митний кордон України.

Обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст. 62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 р., Першого протоколу та протоколів 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

Положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

В той же час, у справі «Barbera, Messeguand Jabardov. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

З вищенаведеного вбачається, що суб`єктом відповідальності за порушенням митних правил може бути як декларант так і керівник підприємства, водночас протокол відносно ОСОБА_1 складено як щодо колишнього керівника ТОВ «МАКСОР ГРУП».

З матеріалів справи також вбачається, що 22.12.2021 товари «прямокутні багатошарові пакети бег ін бокс з пластмаси для пакування товарів» заявлено до митного оформлення декларантом ТОВ «МІ-7» (код ЄДРПОУ 42770591, 45603, Волинська обл., Луцький р-н, с. Струмівка, вул. Рівненська, буд. 80а) ОСОБА_2 (гр. 14, 54) за митною декларацією типу ІМ40ДЕ №UA205140/2021/114369.

У відповідності до частини 1 статті 266 Митного кодексу України - декларант зобовязаний: 1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; 2) на вимогу органу доходів і зборів предявити товари, транспорті засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; 3) надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; 4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексам України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього кодексу; 5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів.

Декларантом може бути юридична або фізична особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування.

В ст. 257 МК України зазначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Заявлення таких відомостей здійснюється за встановленою законом формою в ході процедури декларування, повноваженнями щодо якого відповідно до положень ст. 265 МК України наділений декларант. Виходячи з аналізу цих положень, особа може брати участь у митних відносинах як декларант у двох випадках: коли вона особисто здійснює декларування товарів або як його власник, або як уповноважений власником. Декларант може здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені.

Пунктами 4, 5 статті 266 МК України передбачено, що у разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант. Особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обовязки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.

Таким чином, ОСОБА_1 підлягає відповідальності лише у тому випадку, коли «поза розумним сумнівом», належними та допустимим доказами, буде доведена його вина, в тому, що він здійснював декларування товару особисто з метою приховування від митного контролю та особисто вчиняв будь-які дії, що складають обєктивну сторону такого порушення.

З матеріалів справи вбачається, що Координаційно-моніторингова митниця, встановивши, що документи для переміщення товарів через митний кордон України, а саме митна декларація типу ІМ40ДЕ № UA205140/2021/114369 з іншими, необхідними документами, були подані декларантом ТОВ «МІ-7» ОСОБА_2 , що керівником ТОВ «МАКСОР ГРУП» є ОСОБА_5 , яка не очолювала Товариство на час переміщення товарів через митний кордон України в грудні 2021, з метою отримання пояснень, направило повідомлення керівнику ТОВ «МАКСОР ГРУП» ОСОБА_5 , декларанту ТОВ «МІ-7» ОСОБА_2 та колишньому керівнику ТОВ «МАКСОР ГРУП» - ОСОБА_1 (а. с. 53-60).

Матеріали справи не містять відомостей про результати їх опитування та надання ними пояснень.

Разом з тим, в письмових доводах, долучених Координаційно-моніторинговою митницею до матеріалів справи, зазначено, що ТОВ «МАКСОР ГУП» в особі ОСОБА_1 з метою переміщення товару через митний кордон України надано документи, що містять неправдиві відомості щодо відправника та вартості товарів, зокрема митної декларації ІМ40ДЕ № UA205140/2021/114369 від 22.12.2021 та інвойсу від 20.12.2021 №0435. При цьому, письмові доводи не містять викладу обставин та зазначення доказів на підставі аналізу яких митниця дійшла до такого висновку. Адже з матеріалів справи вбачається, що декларантом за митною декларації ІМ40ДЕ № UA205140/2021/114369 від 22.12.2021 є митний брокер ТОВ «МІ-7» ОСОБА_2 , який подавав вказану декларацію та інвойс, які не містять неправдивих відомостей. Саме по собі підписання інвойсу та контракту ОСОБА_1 , не утворює складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

Матеріали справи не містять оригіналів документів, які подавалися декларантом ТОВ «МІ-7», в особі ОСОБА_2 , а копії документів не завірено належним чином. Крім того, частина долучених до протоколу документів складена іноземною мовою та не містить офіційного перекладу, що позбавляє можливості суд пересвідчитись у достовірності інформації, що зазначена у них.

Представник координаційно-моніторингової митниці в судовому засіданні пояснила, що оскільки ОСОБА_2 діяв в інтересах ТОВ «МАКСОР ГРУП», то і подані ним документи він міг отримати лише від цього Товариства, а оскільки на час переміщення товарів через кордон України керівником ТОВ «МАКСОР ГРУП» був ОСОБА_1 , то це доводить наявність прямого умислу в його діях. При цьому ОСОБА_4 пояснила, що на думку митниці ОСОБА_2 діяв на підставі довіреності, проте така довіреність у митниці відсутня та не долучалася до матеріалів справи.

Таким чином, доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 особисто надав ОСОБА_2 документи, що містять неправдиві відомості для переміщення товарів через митний кордон України матеріали справи не містять.

Саме по собі перебування ОСОБА_1 на час переміщення товарів через митний кордон України на посаді керівника ТОВ «МАКСОР ГРУП» не може свідчити про наявність в його діях умислу на порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, що виключає ознаку субєктивної сторони даного правопорушення.

Таким чином, у суду відсутні належні та достатні докази, які б слугували підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачене ч. 1 ст. 483 МК України.

Згідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в звязку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 , зазначених в описовій частині протоколу, складу порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 483МК України.

За таких обставин, наявні підстави для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 483 МК України, у зв`язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючисьст. 483, 487, 526 МК України, ст. 289, 294КУпАП

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання захисника ОСОБА_1 Кінах Яни Валеріївни про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 12 січня 2024 року задовольнити.

Поновити захиснику ОСОБА_1 Кінах Яні Валеріївні строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 12 січня 2024 року.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 Кінах Яни Валеріївни задовольнити.

Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 12 січня 2024 року стосовно ОСОБА_1 скасувати.

Провадження у справі про притягнення до відповідальності за порушення митних правил ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 483 Митного Кодексу України за обставин, викладених у протоколі про порушення митних правил №0082/126000/23 від 05 червня 2023 року закрити на підставі п. 1. ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О. Ф. Мазурик