Рішення

від 07.06.2024 по справі 160/6189/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2024 рокуСправа №160/6189/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Велесстройтранс» про ухвалення додаткового рішення у справі №160/6189/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Велесстройтранс» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (відповідач-1), Державної податкової служби України (відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою в якій просить ухвалити додаткове рішення у справі №160/6189/24, яким здійснити розподіл судових витрат за результатами розгляду справи та стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та Державної податкової служби України судові витрати в розмірі 10 000 грн, що понесені позивачем у зв`язку із отриманням професійної правничої допомоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.05.2024 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Велесстройтранс» про ухвалення додаткового рішення у справі №160/6189/24 до розгляду. Повідомлено, що розгляд заяви здійснюватиметься у письмовому провадженні. Роз`яснено відповідачам їх право подати заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення у строк до 05.06.2024.

Відповідачі матеріали заяви та ухвалу від 28.05.2024 отримали засобами підсистеми «Електронний суд» 24.05.2024 та 30.05.2024 відповідно (з урахуванням вимог ч. 6 ст. 251 КАС України), проте, правом на надання заперечень не скористались.

Дослідивши матеріали справи, зміст поданої заяви, судом встановлено наступне.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ч. 3, 5 ст. 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Виходячи зі змісту вказаних норм, подання заяви та відповідних доказів має певні строкові обмеження, а саме така заява подається:

1) до закінчення судових дебатів у справі;

2) або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови надання стороною відповідної заяви про це до закінчення судових дебатів.

Зокрема, в позові позивач зазначив, що планує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн та просив їх стягнути на користь позивача.

Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 у справі № 160/6189/24 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 27.11.2023, № 10016555/44956305, від 28.11.2023 №10024995/44956305, від 27.11.2023 № 10016554/44956305, від 29.11.2023 №10040333/44956305, від 29.11.2023 № 10040334/44956305 щодо відмови у реєстрації податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕССТРОЙТРАНС» від 23.10.2023 № 21, від 26.10.2023 №23 та № 24, від 30.10.2023 № 26 та № 27, відповідно, в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язано Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕССТРОЙТРАНС» (код ЄДРПОУ 44956305) від 23.10.2023 № 21, від 26.10.2023 №23 та № 24, від 30.10.2023 № 26 та № 27 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх подання.

Вказане рішення отримано позивачем та його представником засобами підсистеми «Електронний суд» 22.05.2024 (з урахуванням вимог ч. 6 ст. 251 КАС України).

Так, 27.05.2024 позивач звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення.

У заяві зазначено, що позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн, які він просить стягнути з відповідачів.

На підтвердження обставин понесення та розміру витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом даної справи, надано наступні документи: договір про надання правових (юридичних) послуг № 8/2024 від 11.01.2024, завдання № 1/8/2024 на надання правових (юридичних) послуг від 11.01.2024, рахунок на оплату №11012024 від 11.01.2024, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №11012024/1 від 01.03.2024, платіжна інструкція № 203 від 07.03.2024, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер серії АЕ № 1268379 від 05.03.2024.

Так, 11.01.2024 між позивачем (клієнт) та адвокатом Григоренком В.О. (адвокат) укладено договір про надання правових (юридичних) послуг № 8/2024.

Відповідно до п.1.1-1.2 вказаного договору, за цим договором Виконавець приймає зобов`язання надати правові (юридичні) послуги Замовнику, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані правові (юридичні) послуги Виконавцем на умовах та в строки, що передбачено умовами цього Договору.

Конкретний перелік, вид, строки надання, ціна і загальна вартість послуг узгоджуються Сторонами в спільно підписаних Завданнях до цього Договору, які є його невід`ємними частинами.

Відповідно до п. 3.1 договору, здача-приймання наданих правових (юридичних) послуг за цим Договором оформлюється Актом здачі-прийняття наданих послуг.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 договору, вартість правових послуг, що надаються на умовах цього Договору, визначаються Сторонами в Завданнях, відповідно до підпункту 1.2 цього Договору.

Оплата правових послуг здійснюється Замовником на розрахунковий рахунок Виконавця в національній валюті - гривня, у відповідності з порядком, визначеним у спільно підписаних Сторонами Завданнях, та відповідно до виставленого Виконавцем рахунку.

Завданням № 1/8/2024 на надання правових (юридичних) послуг до договору №8/2024 від 11.01.2024 визначено склад та обсяг правових (юридичних) послуг, який складається з оскарження у судовому порядку рішень комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 27.11.2023 № 10016555/44956305. від 28.11.2023 №10024995/44956305. від 27.11.2023 №10016554/44956305, від 29.11.2023 №10040333/44956305, від 29.11.2023 № 10040334/44956305 стосовно відмови у реєстрації податкових накладних ТОВ « ВЕЛЕССТРОЙТРАНС» від 23.10.2023 №21, від 26.10.2023 №23 та № 24, від 30.10.2023 № 26 та № 27, відповідно, в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п. 2.1. вказаного завдання, загальна вартість послуг, вказаних в п. 1.1. є фіксованою та складає 10 000 грн.

Так, 11.01.2024 адвокатом складено рахунок на оплату № 11012024 від 11.01.2024, відповідно до якого позивач мав сплатити за договором № 8/2024 від 11.01.2024, завдання № 1/8/2024 від 11.01.2024 за надання правових (юридичних) послуг, згідно п. 1.1, 2.1, завдання № 1/8/2024 на надання правових (юридичних) послуг до договору №8/2024 від 11.01.2024 10 000 грн.

Відповідно до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №11012024/1 від 01.03.2024, адвокатом на підставі договору№ 8/2024 від 11.01.2024, завдання № 1/8/2024 від 11.01.2024 та рахунку на оплату № 11012024 від 11.01.2024, надано правові (юридичні) послуги, згідно п. 1.1, 2.1, завдання № 1/8/2024 на надання правових (юридичних) послуг до договору №8/2024 від 11.01.2024 на суму 10 000 грн.

Відповідно до платіжної інструкції № 203 від 07.03.2024, позивачем сплачено на рахунок адвоката 10 000 грн, призначення платежу сплата за надання правових (юридичних) послуг згідно завдання № 1/8/2024 від 11.01.2024 до договору № 8/2024 від 11.01.2024, рахунку № 11012024 від 11.01.2024.

Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов наступних висновків.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат належить:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Приписами ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження статусу адвоката Григоренка В.О. до позову надано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 23.11.2018 серії ДП № 3985, на підтвердження підстав представництва позивача у даній справі надано ордер на надання правничої (правової) допомоги від 05.03.2024 серії АЕ № 1268379.

Судом встановлено, що завданням № 1/8/2024 від 11.01.2024 визначено, що адвокатом в рамках договору №8/2024 від 11.01.2024 надано позивачу послуги щодо оскарження у судовому порядку рішень комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 27.11.2023 № 10016555/44956305. від 28.11.2023 №10024995/44956305. від 27.11.2023 №10016554/44956305, від 29.11.2023 №10040333/44956305, від 29.11.2023 № 10040334/44956305 стосовно відмови у реєстрації податкових накладних ТОВ « ВЕЛЕССТРОЙТРАНС» від 23.10.2023 №21, від 26.10.2023 №23 та № 24, від 30.10.2023 № 26 та № 27, відповідно, в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вказані завдання, акт здачі-приймання робіт не містять змісту детального опису робіт (наданих послуг) адвокатом в рамках даної справи.

Разом з тим, суд наголошує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 відступила від висновку, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі ВС від 23 листопада 2020 року у справі №638/7748/18, щодо неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу по кожному з видів робіт, та зазначив, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у разі домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата ВС дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Таким чином, суд зауважує, що відсутність у поданих на підтвердження надання адвокатом правничих послуг детального опису робіт виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу по кожному з видів робіт не свідчить про непідтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу та не може бути підставою для відмови у їх стягненні.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, разом з тим, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Верховний Суд у своїх постановах також неодноразово звертав увагу на частини шосту, сьому статті 134 КАС України, якими встановлено право суду за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, за умови недотримання критеріїв співмірності. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 у справі №810/3806/18, від 31.03.2020 у справі №726/549/19.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; 8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; 9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Згідно з вимогами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.

Згідно завдання № 1/8/2024 від 11.01.2024, оплата адвокату за надані послуги здійснюється у формі гонорару у фіксованій сумі - 10 000 грн.

Судом встановлено, що вказаним завданням та актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) підтверджується надання та отримання послуг адвоката з оскарження у судовому порядку рішень комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 27.11.2023 № 10016555/44956305. від 28.11.2023 №10024995/44956305. від 27.11.2023 №10016554/44956305, від 29.11.2023 №10040333/44956305, від 29.11.2023 № 10040334/44956305 стосовно відмови у реєстрації податкових накладних ТОВ « ВЕЛЕССТРОЙТРАНС» від 23.10.2023 №21, від 26.10.2023 №23 та № 24, від 30.10.2023 № 26 та № 27, відповідно, в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Надані адвокатом послуги, згідно платіжної інструкції № 203 від 07.03.2024, оплачені в повному обсязі.

Суд зауважує, надаючи оцінку співмірності розміру понесених стороною витрат на адвоката з обсягом наданих ним послуг і виконаних робіт, потрібно з`ясовувати, які конкретно роботи (послуги) виконав (надав) адвокат. При цьому, суди враховують не лише, чи передбачено виконання цих робіт договором, але й чи відповідають вони критерію необхідності чи було їх вчинення обов`язковим, чи доцільним було їх виконання чи вплинули вони на перебіг розгляду справи.

Так, виходячи з аналізу ч. 2 ст. 134 КАС України, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами саме за результатами розгляду справи.

Частинами другою та третьою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру або погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

В цій постанові (№922/1964/21) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Частиною 5 статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 134 КАС України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 134 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Крім того, в даному випадку підлягає врахуванню ціна позову та відповідно значення вказаної справи для позивача.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява № 34884/97, п. 30).

У пункті 269 рішення у цій справі Європейський Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Відповідно до Акту здачі-приймання робіт від 01.03.2024, адвокатом на підставі договору№ 8/2024 від 11.01.2024, завдання № 1/8/2024 від 11.01.2024 та рахунку на оплату № 11012024 від 11.01.2024, надано правові (юридичні) послуги, згідно п. 1.1, 2.1, завдання № 1/8/2024 на надання правових (юридичних) послуг до договору №8/2024 від 11.01.2024 на суму 10 000 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що представником позивача подано до суду ґрунтовну позовну заяву з додатками. Жодних інших процесуальних документів ході розгляду справи не надавалось.

Також судом враховано, що предметом спору у справі №160/6189/24 є оскарження 5 рішень ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо відмови у реєстрації 5 податкових накладних та зобов`язання ДПС України зареєструвати відповідні податкові накладні.

Дана категорія справ віднесена до справ незначної складності, з урахуванням предмету та підстав позову, предмету доказування та наявної судової практики.

Разом з тим, судом враховано, що наявні в матеріалах справи докази, їх обсяг та зміст, предмет спору (5 рішень) є такими, що потребували тривалого часу адвоката для їх вивчення, встановлення обставин справи та складання

Тобто, сума у розмірі 10 000 грн за складання позовної заяви з огляду на предмет спору та категорії справи є завищеною.

Суд наголошує, що витрати на надання правової допомоги мають бути співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Оцінивши суму гонорару з урахуванням наведених критеріїв співмірності, суд дійшов висновку про зменшення цієї суми.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази надання правничої допомоги, складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19 та 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", суті виконаних послуг, а також враховуючи конкретні обставини справи, яка не має ознак значної складності, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування за складання та подання позову у розмірі 10 000 грн є завищеною та не відповідає критерію реальності наданих послуг, а тому на користь позивача шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів мають бути розподілені витрати на правничу допомогу у сумі 7000 грн.

Таким чином, заява про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Велесстройтранс» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Велесстройтранс» (код ЄДРПОУ 44956305) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Велесстройтранс» (код ЄДРПОУ 44956305) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 грн.

У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст додаткового рішення складено 07.06.2024.

Суддя Н.Є. Калугіна