Рішення

від 06.06.2024 по справі 200/1843/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2024 року Справа№200/1843/24

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., вирішуючи питання про наявність підстав для прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Обласного центру медико-соціальної експертизи про визнання протиправним та скасування рішення від 23.11.2023 № 839, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Обласного центру медико-соціальної експертизи про визнання протиправним та скасування рішення від 23.11.2023 № 839, зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що спірне рішення Обласного центру медико-соціальної експертизи про встановлення 3 групи інвалідності з 14.11.2023 безстроково, причина інвалідності поранення чи інше ушкодження здоров`я, одержане від вибухонебезпечних предметів, є протиправним, оскільки обстеження позивача не проводилося, висновки про умови та характер праці зовсім не відповідають дійсності. На переконання позивача, він має високий ступінь втрати здоров`я, що призводить до обмеження життєдіяльності та залежності від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій і часткову нездатність до виконання окремих елементів самообслуговування. Позивач вважає, що вказані обставини є підставою для призначення першої групи інвалідності. З огляду зазначене, позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Обласного центру медико-соціальної експертизи акт огляду від 23 листопада 2023 року № 839 про встановлення ОСОБА_1 третьої групи інвалідності безстроково, поранення чи інше ушкодження здоров`я одержане від вибухонебезпечних предметів;

зобов`язати Обласний центр медико-соціальної експертизи повторно провести медіко-соціальну експертизу ОСОБА_1 для повторного обстеження, з метою подальшого встановлення першої групи інвалідності.

Відповідач позов не визнав та в обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначив, що комісія може приймати рішення про встановлення інвалідності заочно на підставі направлення лікарсько-консультативної комісії. В свою чергу, поранення чи інше ушкодження від вибухонебезпечних предметів, не входить до переліку випадків, які забороняють проведення заочного обстеження особи.

Також, відповідач звертає увагу, що в матеріалах справи мається заява за підписом ОСОБА_1 , в який останній просить розглянути документи без його присутності у зв`язку з неможливістю бути присутнім за станом здоров`я. Щодо встановлення саме третьої групи інвалідності відповідач наголошує наступне. Відповідно до переліку анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, станів та захворювань, за яких відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 10 від 21.01.2015, діагноз позивача, встановлений медичними установами, в повній мірі відповідає переліку анатомічних порушень, які відносяться лише для встановлення третьої групи інвалідності (зокрема: кукса стегна чи гомілки).

Враховуючи вищевикладене, відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 01 квітня 2024 року суд задовольнив клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору. Звільнив позивача від сплати судового збору за подання позову до Обласного центру медико-соціальної експертизи про визнання протиправним та скасування рішення від 23.11.2023 № 839, зобов`язання вчинити певні дії. Прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження по справі № 200/1843/24. Розгляд адміністративної справи суд вирішив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Разом з тим, суд зазначає, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому дію воєнного стану було продовжено, та станом на день винесення рішення він діє.

З огляду на введення на території України воєнного стану, справа розглянута судом протягом розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до виписки з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 03.10.2023 вбачається, що 19.09.2023 ОСОБА_1 потрапив під ракетний обстріл біля свого будинку в с. Петропавлівка. Військовим транспортом доставлений в КНП «Покровська клінічна ЛІЛ» Покровської міської ради Донецької області. Було виконана операція: ампутація лівої ноги на рівні в/3 стегна. Виконана операція: лапароцентез. Хворий повторно взятий в операційну, 19.09.2023 під ЕТН виконана операція - дренування плевральної порожнини праворуч по Бюлау, в/с лапаротомія, ревізія черевної порожнини, ушивання поранення діафрагми, правої долі печінки, дренування черевної порожнини. Виписаний під нагляд сімейного лікаря 03.10.2023.

10 листопада 2023 року позивач звернувся до Обласного центру медико-соціальної експертизи із заявою про розгляд його документів для встановлення інвалідності. У вказаній заяві позивач просив розглянути його документи без його участі та довідку МСЕК за наслідками розгляду відправити поштою.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 встановлено з 14.11.2023 третю групу інвалідності (поранення чи інше ушкодження здоров`я, одержане від вибухонебезпечних предметів), про що свідчить довідка до акту огляду медико-соціальною комісією серії 12 ААВ № 784613 від 23.11.2023. У вказаній довідці зазначено, що позивачу протипоказана важка фізична праця, тривале перебування на ногах. Показано: протез лівої ніжної кінцівки, крісло універсальне, ортопедичне взуття сезонне, милиці, сидіння для ванни, чохли на куксу.

Позивачем до матеріалів справи також додано висновок експерта № 4229е/577 від 28.12.2023, у якому, серед іншого, зазначено, що за своїм характером встановлені у ОСОБА_1 тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, згідно з п. 2.1.3-й, к, о, м, п «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 № 6. Також у висновку зазначено, що встановлені у ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді вибухової травми знаходяться в прямому причинному зв`язку з встановленою останньому групи інвалідності медико-соціальною експертною комісією.

Вважаючи, що відповідачем неправомірно визначено групу інвалідності, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 3 Закону України від 21.03.1991 № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських організацій осіб з інвалідністю.

Статтею 1 Закону України від 06.10.2005 № 2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» передбачено, що медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.

За змістом статті 7 вказаного Закону, медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я.

Особа з обмеженнями повсякденного функціонування направляється для проходження медико-соціальної експертизи з метою підтвердження стійкого обмеження життєдіяльності та встановлення статусу "особа з інвалідністю" або "дитина з інвалідністю" у разі виявлення мультидисциплінарною реабілітаційною командою ознак стійкого обмеження життєдіяльності, що зазначається в індивідуальному реабілітаційному плані.

Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров`я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

Медико-соціальні експертні комісії визначають, зокрема:

- групу інвалідності, її причину і час настання. Особа може одночасно бути визнана особою з інвалідністю однієї групи і лише з однієї причини. При підвищенні групи інвалідності в разі виникнення більш тяжкого захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір особи з інвалідністю. У разі якщо однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства, вказуються дві причини інвалідності;

- види трудової діяльності, рекомендовані особі з інвалідністю за станом здоров`я. Висновок про нездатність до трудової діяльності внаслідок інвалідності готується виключно за згодою особи з інвалідністю (крім випадків, коли особу з інвалідністю визнано недієздатною);

- ступінь втрати здоров`я, групу інвалідності, причину, зв`язок і час настання інвалідності громадян, які постраждали внаслідок політичних репресій або Чорнобильської катастрофи, військової агресії Російської Федерації проти України.

Медико-соціальні експертні комісії:

- встановлюють компенсаторно-адаптаційні можливості особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації;

- складають (коригують) індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи і строки їх виконання, та здійснюють контроль за повнотою та ефективністю виконання цієї програми;

- вивчають виробничі, медичні, психологічні, екологічні, соціальні причини виникнення інвалідності, її рівня і динаміки та беруть участь у розробленні комплексних заходів щодо профілактики і зниження рівня інвалідності серед повнолітніх осіб, удосконалення реабілітаційних заходів;

- забезпечують своєчасний огляд (переогляд) повнолітніх осіб з порушеннями стану здоров`я, осіб з інвалідністю. У разі якщо особа, яка звертається для встановлення інвалідності, не може прибути на огляд (переогляд) до комісії за станом здоров`я згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії, огляд (переогляд) проводиться за місцем її проживання (вдома), у тому числі за місцем проживання у стаціонарних установах для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб або в закладах охорони здоров`я, в яких така особа перебуває на лікуванні;

- вносять до централізованого банку даних з проблем інвалідності інформацію про повнолітніх осіб, яких визнано особами з інвалідністю.

Медико-соціальні послуги з огляду повнолітніх осіб і послуги лікарсько-консультативних комісій з огляду дітей надаються безоплатно.

Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я затверджуються Кабінетом Міністрів України.

У свою чергу, процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначає Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення про МСЕ).

Так, відповідно до абзацу першого пункту 3 Положення про МСЕ, медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Пунктом 4 Положення про МСЕ визначено, що медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Комісії перебувають у віданні МОЗ і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у мм. Києві та Севастополі (далі - центральні міські); міські, міжрайонні, районні.

МОЗ утворює Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, яку очолює головний лікар.

Згідно з пунктом 15 Положення про МСЕ, комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після пред`явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.

Пунктом 17 цього Положення передбачено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України (пункт 20 Положення про МСЕ).

З огляду на наведене, слід дійти висновку, що обов`язковою умовою для проведення медико-соціальної експертизи особи, яка звернулася до медико-соціальної експертної комісії з метою встановлення інвалідності, є наявність у такої особи направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я, виданого за результатами проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

При цьому, суд зауважує, що відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність та обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я (абзац перший пункту 18 Положення про МСЕ).

Аналізуючи зміст заявлених позовних вимог, суд зазначає, що спірним питанням правовідносин у даній справі є правомірність дій відповідача при проведенні ним передбаченої законами України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» медико-соціальної експертизи стану здоров`я позивача з метою встановлення в нього ознак інвалідності.

Порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями визначає Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі Положення № 1317).

Так, відповідно до пункту 5 Положення № 1317, у разі коли особа, що звертається для встановлення інвалідності, не може прибути на огляд до комісії за станом здоров`я згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії у зв`язку з тим, що проживає у віддаленій місцевості, огляд проводиться за місцем проживання (вдома), у тому числі за місцем проживання у стаціонарних установах для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб або в закладах охорони здоров`я, в яких така особа перебуває на лікуванні.

У разі подання письмової заяви особою, що звертається для встановлення інвалідності (її законним представником), у якої наявні захворювання, дефекти, необоротні морфологічні стани, порушення функцій органів та систем організму, за яких група інвалідності встановлюється безстроково, перелік яких затверджується МОЗ, комісія може приймати рішення про встановлення інвалідності заочно на підставі направлення лікарсько-консультативної комісії.

Встановлення інвалідності заочно не проводиться за п`ятьма найбільш поширеними нозологічними формами захворювань, визначеними у переліку, що затверджується МОЗ, а також у разі, коли вона спричинена:

нещасним випадком на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров`я);

професійним захворюванням;

захворюванням, одержаним під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях;

захворюванням, пов`язаним з впливом радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

захворюванням, одержаним в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв`язку.

За приписами пункту 7 Положення № 1317 комісія проводить огляд тимчасово непрацездатної особи, що звернулася для проведення медико-соціальної експертизи, протягом п`яти робочих днів з дня надходження направлення лікарсько-консультативної комісії та приймає рішення про наявність чи відсутність інвалідності.

За наявності підстав для заочного проведення медико-соціальної експертизи, визначених у пункті 5 цього Положення, комісія проводить експертизу протягом трьох робочих днів з дня надходження направлення лікарсько-консультативної комісії.

Оцінюючи доводи позивача про прийняття комісією рішення за його відсутності, суд враховує таке.

Відповідно до абзацу третього пункту 14 Положення про МСЕ, комісії мають право направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, до лікувально-профілактичних закладів для проведення огляду з метою уточнення діагнозу і призначення відповідного лікування.

За правилами абзацу третього пункту 24 Положення № 1317 в особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер.

Суд зазначає, що Положення про МСЕ та Положення № 1317 не містять приписів про право або обов`язок участі особи, щодо якої вирішується питання про встановлення інвалідності/визначення відсотків втрати працездатності, у прийнятті рішення за результатами її експертного огляду комісією МСЕК.

Натомість, абзацом першим пункту 19 та пунктом 22 Положення про МСЕ визначено, що комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою. Рішення Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ, Кримської республіканської, обласних, центральних міських комісій (у тому числі в разі проведення огляду у складних випадках) приймається більшістю голосів членів комісій (…).

А тому, на переконання суду, при прийнятті рішення, оформленого довідкою до акту огляду медико-соціальною комісією серії 12 ААВ № 784613 від 23.11.2023, відповідач діяв в межах наданих йому повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема, вимог Положення про МСЕ та Положення № 1317.

Крім того, суд звертає увагу, що 10 листопада 2023 року позивач звернувся до Обласного центру медико-соціальної експертизи із заявою про розгляд його документів для встановлення інвалідності. У вказаній заяві позивач просив розглянути його документи без його участі та довідку за наслідками розгляду відправити поштою.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів ОСОБА_1 в частині протиправності не проведення відповідачем медичного огляду позивача для встановлення групи інвалідності.

Стосовно доводів ОСОБА_1 про те, що він має високий ступінь втрати здоров`я, що призводить до обмеження життєдіяльності та залежності від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій і часткову нездатність до виконання окремих елементів самообслуговування, суд зазначає наступне.

Пунктом 2.2. Інструкції № 561 про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 № 561 (далі - Інструкція № 561), регламентовано, що критерії життєдіяльності людини - це здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності.

У свою чергу вказаною Інструкцією № 561 визначено, що ступінь обмеження життєдіяльності - величина відхилення від норми діяльності людини. Ступінь обмеження життєдіяльності характеризується одним або поєднанням декількох зазначених найважливіших його критеріїв. Виділяють три ступені обмеження життєдіяльності: помірно виражене, виражене, значне.

Так, помірно виражене обмеження життєдіяльності зумовлено порушеннями функції органів і систем організму, що призводять до помірного обмеження можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності (абз. 20 п. 2.2 Інструкцією № 561).

Виражене обмеження життєдіяльності обумовлюється порушенням функцій органів та систем організму, що полягає у вираженому порушенні можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності (абз. 20 п. 2.2 Інструкцією № 561).

Значне обмеження життєдіяльності виникає внаслідок значних порушень функцій органів чи систем організму, що призводить до неможливості або значного порушення здатності чи можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності, та супроводжується необхідністю в сторонньому догляді (сторонній допомозі).

Як встановлено судом, позивачу 19.09.2023 було проведено ампутацію лівої ноги на рівні в/3 стегна.

Згідно з п.п. 3.4.23. п. 3.4 Інструкції № 561 група інвалідності III встановлюється при куксі стегна чи гомілки.

Натомість перша група інвалідності встановлюється при куксах обох верхніх кінцівок - на рівні плеча; кукси двох нижніх кінцівок - на рівні стегна у поєднанні з куксою однієї верхньої кінцівки.

Отже, згаданий п. 3.4 Інструкції № 561 містить чітко визначений перелік тих захворювань, при яких особі встановлюється інвалідність безстроково.

Тобто, суд акцентує увагу на тому, що при наявності захворювань із вказаного переліку, особі призначається інвалідність безстроково тієї групи інвалідності, у переліку якої знаходиться конкретне порушення систем організму.

Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 року № 10 затверджено перелік анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, станів та захворювань, за яких відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду.

Вказане положення містить подібний перелік, що й Інструкція № 561. Так, III група інвалідності встановлюється при куксі стегна та гомілці, а I група інвалідності встановлюється зокрема у випадках: кукси обох верхніх кінцівок - на рівні плеча; кукси двох нижніх кінцівок - на рівні гомілки та вище у поєднанні з куксою однієї верхньої кінцівки, кукси обох нижніх кінцівок на рівні нижньої третини стегон і вище, кукси верхніх кінцівок на рівні передпліччя у різних поєднаннях.

Щодо наявності супутніх захворювань, то суд позбавлений можливості вказувати на те чи такі супутні захворювання обтяжують анамнез та/чи спричиняють інші патології, що обмежують життєдіяльність, з огляду на відсутність професійних знань у медичній сфері.

Відповідно до п. 23 Положення № 1317 у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або особа з інвалідністю має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров`я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров`я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення.

Окрім того п. 24 цього Положення передбачено, що рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ.

МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.

В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер.

Таким чином, приписами чинного законодавства проведення медико-соціальної експертизи осіб з обмеженнями повсякденного функціонування проводиться медико-соціальними експертними комісіями, тобто в спірних правовідносинах суд не може перебирати на себе повноваження медико-соціальної експертної комісії, надавати оцінку стану здоров`я позивача, а також робити висновки відносно наявності/відсутності підстав для встановлення йому іншого ступеня інвалідності.

Відтак, у випадку наявності сумнівів щодо відповідності ступеня втрати здоров`я критеріям для встановлення I, а не ІІІ групи інвалідності, позивач може звернутися у викладеному вище порядку, з метою повторного розгляду зазначеного питання.

Вирішення питань щодо визначення міри втрати здоров`я та ступеня обмеження життєдіяльності особи є дискреційними повноваженнями відповідних комісій та вимагає наявності медичної освіти та спеціальних знань, в той час як адміністративний суд, відповідно до положень КАС України, не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесено до компетенції цього органу.

Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів, що застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження в будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами. Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.09.2019 у справі № 215/3246/17 та від 09.12.2019 у справі № 160/9746/18.

Крім того, суд звертає увагу, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в своєї постанові від 30.11.2020 № 200/14695/19-а.

Відтак, виходячи з предмету спору та правового врегулювання зазначених нормативно-правових актів судом не встановлено порушення відповідачем процедури прийняття оскарженого висновку МСЕК, таким чином відсутні підстави для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Обласного центру медико-соціальної експертизи (84306, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Дніпропетровська, буд. 14, код ЄДРПОУ 21958658) про визнання протиправним та скасування рішення від 23.11.2023 № 839, зобов`язання вчинити певні дії, - залишити без задоволення.

Повний текст рішення складено 06.06.2024.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Голуб