Рішення

від 06.06.2024 по справі 320/3774/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2024 року № 320/3774/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом громадянки ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась громадянка ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Київській області від 18.01.2022 №1764/2411.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваного рішення.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.04.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Судом встановлено, що гр. ОСОБА_2 у період з 22.08.2007 по 03.09.2019 була зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця (запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності від 03.09.2019, номер запису: 23570060003004794).

В якості платника податків перебуває на обліку в Ірпінській державній податковій інспекції ГУ ДПС у Київській області з 23.08.2007.

У період з 01.01.2018 по 03.09.2019 (дата припинення підприємницької діяльності) позивач перебував на загальній системі оподаткування, однак підприємницькою діяльністю не займався і доходів від здійснення підприємницької діяльності у цей період не отримував.

У період з 05.02.2018 по 06.09.2019 позивач працював на посаді фельдшера-лаборанта Ірпінської міської поліклініки в Комунальному закладі "Ірпінська центральна міська лікарня" Ірпінської міської ради Київської області, реорганізованому в Комунальне некомерційне підприємство "Ірпінська центральна міська лікарня" Ірпінської міської ради Київської області (далі - КНП "Ірпінська ЦМЛ").

За 2018 рік роботодавець позивача - КНП "Ірпінська ЦМЛ" нарахував та сплатив за найманого працівника - ОСОБА_1 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в загальній сумі 11881,55 грн, у тому числі: 761,98 грн - за лютий 2018 року; 1087,94 грн - за березень 2018 року; 973,65 грн. - за квітень 2018 року; 973,65 грн - за травень 2018 року; 1017,65 грн - за червень 2018 року; 973,65 грн - за липень 2018 року; 1788,71 грн - за серпень 2018 року; 973,65 грн - за вересень 2018 року; 973,65 грн - за жовтень 2018 року; 926,47 грн - за листопад 2018 року; 1430,55 грн - за грудень 2018 року (довідка від 26.03.2020 № 35, видана КНП "Ірпінська ЦМЛ").

У період з 01.01.2019 по 06.03.2019 рік роботодавець позивача - КНП "Ірпінська ЦМЛ" нарахував і сплатив за найманого працівника - ОСОБА_1 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в загальній сумі 11982,33 грн, у тому числі: 1061,39 грн - за лютий 2019 року; 1445,95 грн - за березень 2019 року; 1516,75 грн. - за квітень 2019 року; 1061,39 грн - за травень 2019 року; 1063,51 грн - за червень 2019 року; 1336,39 грн - за липень 2019 року; 2330,35 грн - за серпень 2019 року; 1065,18 грн - за вересень 2019 року (довідка від 26.03.2020 №34, видана КНП "Ірпінська ЦМЛ").

Відомості про сплату за ОСОБА_1 її працедавцями страхових внесків, на наявність в неї страхового стажу, який надає право на отримання державної соціальної допомоги, у тому числі й за вказані періоди підтверджується також витягами з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формами ОК-5 та ОК-7.

Однак, відповідачем 15.05.2019 винесено позивачу вимогу №Ф-6963-56 про сплату недоїмки (боргу) у розмірі 5211,36грн.

Не погоджуючись з податковою вимогою від 15.05.2019 №Ф-6963-56, позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.05.2020 відкрито провадження у справі №320/3097/20 про оскарження позивачем податкової вимоги від 15.05.2019 №Ф-6963-56.

У подальшому відповідачем 18.01.2022 прийнято рішення №1764/2411 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 1042,28грн. за період з 22.01.2019 по 09.12.2021 та нараховано пеню у розмірі 5245,19грн.

Позивач, вважаючи протиправним рішення відповідача, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон № 2464- VI).

Згідно з пунктом 6 статті 1 Закону № 2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

За приписами частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Це означає, що до дня винесення податковим органом вищого рівня рішення або ухвалення судом рішення за результатом розгляду скарги грошове зобов`язання зі сплати єдиного внеску, що обчислене (визначене) податковим органом у вимозі про сплату недоїмки, є неузгодженим.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску податковий орган застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції - накладає штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (п. 2 ст. 25 Закону № 2464-VI).

Згідно з частиною 10 статті 25 Закону № 2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Однак, у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання ... позову до суду (ч. 13 ст. 25 Закону № 2464-VI).

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 25 Закону № 2464-VI про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Оскарження рішення податкового органу про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення ... судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов`язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.

Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень податкового органу щодо нарахування пені та застосування штрафів.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивачем у судовому порядку оскаржена податкова вимога від 15.05.2019 №Ф-6963-56.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.05.2020 відкрито провадження у справі №320/3097/20 про оскарження позивачем податкової вимоги від 15.05.2019 №Ф-6963-56.

Таким чином, оскаржуване рішення від 18.01.2022 №1764/2411 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, прийнято відповідачем на підставі неузгодженої вимоги про сплату недоїмки.

Разом з тим, судом встановлено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2023 у справі №320/3097/20 позов задоволено, визнано протиправними дії Головного управління ДФС у Київській області, що виявились у нарахуванні ОСОБА_1 грошових зобов`язань за платежем "Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (ЄСВ)" у розмірі 7965,54 грн, з яких: за ІV квартал 2018року в сумі 2457,18 грн, за І квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн, за ІІ квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн. та визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Київській області від 15.05.2019 № Ф-6963-56 про сплату боргу (недоїмки) за платежем "Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (ЄСВ)" у сумі 5211,36 грн.

Отже, податковий орган в супереч приписам статті 25 Закону № 2464-VI, застосував до позивача штрафні санкції та нарахував пеню за несвоєчасну сплату неузгодженого грошового зобов`язання з єдиного внеску, на підставі неузгодженої вимоги про сплату недоїмки, передчасно, до завершення процедури узгодження (ухвалення судом рішення у справі за позовом платника), тим самим вчинив протиправні дії та прийняв протиправне рішення, яке підлягає скасуванню.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення від 18.01.2022 №1764/2411 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 1042,28грн. за період з 22.01.2019 по 09.12.2021 та нараховано пеню у розмірі 5245,19грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 992,40грн., що підтверджується квитанцією від 17.02.2022 №0325-3293-4972-2487, зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись ст. ст. 9, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Київській області від 18.01.2022 №1764/2411 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 992,40грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лапій С.М.