Рішення

від 07.06.2024 по справі 320/40267/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2024 року м. Київ№ 320/40267/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «Українсько-Канадське Спільне Товариство «Торонто-Київ»доГоловного управління ДПС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Українсько-Канадське Спільне Товариство «Торонто-Київ» (позивач/ ПрАТ «УКСТ «Торонто-Київ») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (відповідач/ ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати повідомлення - рішення Головного управління державної податкової служби у місті Києві від 16.10.2023р. № 00648010702 (форми «П»);

- визнати протиправним та скасувати повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 16.10.2023р. № 00648040702 (форми «Р»);

- визнати протиправним та скасувати повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 16.10.2023р. № 00648030702 (форми «ПН»).

На обґрунтування позовних вимог позивач вказує про необґрунтованість висновків акту перевірки та протиправність прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень, з наступних підстав.

Нарахування відповідачем дисконту, амортизації та доходу на суму заборгованості Підприємства за Договором кредитної лінії від 29.11.2017 року №70-В/17 з ПАТ «Альфа-Банк» є безпідставними, а висновок Акту щодо встановлення загальної суми дисконту (різниця між майбутньою та теперішньою вартістю зобов`язання) у сумі 519 617 717,1 грн., в тому числі по періодам: 2017 рік у сумі 519 617 717, 1 грн., заниження Підприємством задекларованих показників у рядку 2240 «Інші доходи» за 2017 рік на загальну суму 519617,7 тис. грн. та заниження на 388 721 657 грн. показників у рядку 01 Декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» за період з 01.01.2017 по 30.09.2021 р., в т.ч. за 3 квартали 2021 року є протиправним, оскільки при проведенні перевірки відповідачем не аналізувались норми облікової політики та застосовувана позивачем методика визначення ефективної ставки відсотка при дисконтуванні довгострокових фінансових зобов`язань, перевіряючий самостійно прийнято рішення щодо способу визначення розміру ефективної ставки відсотка та застосовано при розрахунках ставку відсотка середньозваженої ринкової ставки за довгостроковими кредитами в іноземній валюті за даними статистичної звітності банків станом на дату надходження коштів на поточний банківський рахунок позивача - 4,8%. Зазначена ставка не обґрунтована та не відповідає прийнятим позивачем правилам облікової політики. Відповідачем при здійсненні розрахунку дисконтування не враховано повний обсяг умов за Договором кредитної лінії від 29.11.2017 року № 70-В/17, що передбачають графік погашення суми основної заборгованості, через що частина зазначеної заборгованості є короткостроковою та не підлягає дисконтуванню, а для довгострокової частини заборгованості мала застосовувались формула дисконтування безперервного фінансового потоку, що враховує дискретність погашення окремих траншів заборгованості.

Також, як вказує позивач, відповідно до п. 46 підрозділу 2 розділу XX ПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), операція з передачі позивачем AT «Альфа - Банк» на підставі Договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 13 листопада 2017 року вставленого майна була звільнена від оподаткування ПДВ, оскільки була операцією з постачання товарів для цілей погашення заборгованості позивача перед кредитором відповідно до плану реструктуризації, погодженого згідно із законом про фінансову реструктуризацію. Таким чином, при передачі вищевказаних основних засобів Підприємством на користь AT «Альфа -Банк» було правомірно включено ПДВ в сумі 301062480 грн. до складу звільнених операцій, посилаючись на п. 46 розділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу XX Перехідні положення» Податкового кодексу України. Враховуючи вказане, у випадку, якщо операція з постачання товарів звільнена ПДВ, відповідальність платника податків, передбачена частиною першою пункту 120-1.2 ст. 120-1 ПКУ не може бути застосована.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 відкрито провадження у справі. Суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ст. ст. 257-262 КАС України без повідомлення (виклику) учасників справи, витребувати від відповідача обґрунтований та вмотивований розрахунок спірних податкових повідомлень-рішень; засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України усі письмові докази, які слугували підставою для прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень.

05 грудня 2023 року до Київського окружного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління ДПС у м. Києві.

Відповідач в поданому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, прийнятих у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв`язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог законодавства з боку позивача.

Так, в порушення пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України позивачем занижено показники у рядку 01 Декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» на загальну суму 519 617 717 грн., в тому числі по періодам: за 2017 рік у сумі 519 617 717 грн. та завищено показники у рядку 01 Декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» на загальну суму 130896060 грн., в тому числі за 2018 у сумі 33052429 грн., за 2019 у сумі 32215858 грн., за 2020 у сумі 37242524 грн., за 3 квартали. 2021 у сумі 28385249 гривень.

Відповідач, обґрунтовуючи правомірність прийнятих рішень, також зазначає, Кодексом не визначено особливостей визначення бази оподаткування за операціями з передачі заставодавцем у власність заставодержателю заставленого майна в рахунок погашення заборгованості перед таким заставодержателем. Отже, за такими операціями база оподаткування визначається відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V Кодексу, а саме виходячи з договірної вартості такого майна (тобто вартості, за якою воно передається заставодержателю у власність в рахунок погашення зобов`язань заставодавця перед таким заставодержателем). В ході перевірки встановлено, що Товариство не задекларувало податкові зобов`язання з податку на додану вартість внаслідок відчуження майна та встановлена відсутність реєстрації податкових накладних в Єлиному реєстрі податкових накладних.

12 грудня 2023 року представником Приватного акціонерного товариства «Українсько-Канадське спільне товариство «Торонто-Київ» подано відповідь на відзив, в якій вказує на невмотивованість та необґрунтованість тверджень, викладених у відзиві відповідача, позов просив задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 суд ухвалив перейти до розгляду справи №320/40267/23 в порядку загального позовного провадження, призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

Протокольною ухвалою 10.01.2024 закрито підготовче провадження, суд перейшов до судового розгляду справи по суті.

В судовому засіданні учасниками справи заявлені клопотання про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Після надання пояснень учасниками справи у відкритому судовому засіданні та дослідження матеріалів справи, протокольною ухвалою суду від 10.01.2024, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, вирішено здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Українсько-Канадське Спільне Товариство «Торонто-Київ» (ПрАТ «УКСТ «Торонто-Київ»), код ЄДРПОУ 14302294, зареєстровано 13.09.1995, керівник ОСОБА_1 , основний вид діяльності (КВЕД) 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ПрАТ «Українсько-Канадське Спільне Товариство «Торонто-Київ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 30.09.2021, валютного за період з 01.01.2017 по 30.09.2021, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 30.09.2021 та іншого законодавства за відповідний період, результати якої оформлені актом від 14.09.2023 №59479/26-15-07-02-03-03/14302294 (далі також акт перевірки).

Згідно висновків акту перевірки, перевіркою встановлені порушення:

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено від`ємне значення з об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 388 721 657 грн, в тому числі по періодам: 3- и квартали 2021 року - 388 721 657 гривень;

- п. 188.1 ст. 188, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 301062480 грн., в тому числі за листопад 2017 в сумі 301062480 гривень;

- п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) в частині відсутності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за листопад 2017;

- п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в частині неподання додатку ПН до декларації з податку на прибуток за 2017 - 3 квартали 2021;

- п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями №2464-VI від 08.07.2010, щодо несвоєчасного подання звітності з єдиного внеску за лютий 2015 року та квітень 2016;

- п. 51.1 ст. 51, п. 70.16 ст. 70, пп. 176.2 «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями)та розділ З «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, прострочено подання податкового розрахунку (форма №1ДФ) за І квартал 2018 року;

- порушено п. п. 268.2.1 п. 268.2 ст.268 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями). Несвоєчасне подання податкової декларації з туристичного збору за 2017 рік;

- п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) в частині несвоєчасного подання повідомлення про участь у міжнародній групі компаній за 2020 рік.

ПрАТ «УКСТ «Торонто-Київ» подані заперечення до акту документальної планової виїзної перевірки від 14.09.2023 №59479/26-15-07-02-03-03/14302294.

Рішенням Головного управління ДПС у м. Києві від 09.10.2023 №33607/І/26-15-07-02-03-09 за результатами розгляду заперечень ПрАТ «УКСТ «Торонто-Київ» від 26.09.2023 №04-24/52 (вх. ГУ ДПС у м. Києві від 26.09.2023 №96869/6) на акт перевірки від 14.09.2023 №54979/26-15-07-02-03-03/14302294, акт перевірки залишено без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі висновків акту перевірки від 14.09.2023 №59479/26-15-07-02-03-03/14302294 Головним управління ДПС у м. Києві прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №00648010702 від 16.10.2023, яким позивачу зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 388721657 грн;

- № 00648030702 від 16.10.2023, яким до позивача застосований штраф в розмірі 150531240 грн;

-№00648040702 від 16.10.2023, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 376328100 грн., з яких 301062480 грн. нараховано за податковим зобов`язанням, 75265620 грн штрафні санкції.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), П(С)БО 11, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20 (далі - П(С)БО 11), П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 № 559 (далі - П(С)БО 13), П(С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (далі - П(С)БО 15).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

У п. 75.1. ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

1. Щодо податкового повідомлення-рішення №00648010702 від 16.10.2023, яким позивачу зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 388721657 грн.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам; міжнародні стандарти фінансової звітності - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності.

Відповідно до частини третьої статті 12-1 Закону № 996-XIV підприємства (крім публічних акціонерних товариств, банків, страховиків, а також підприємств, які провадять господарську діяльність за видами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України), самостійно визначають доцільність застосування міжнародних стандартів для складання фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності.

Відповідно до пункту 6 П(С)БО 11 «Зобов`язання» зобов`язання поділяються на: довгострокові; поточні; непередбачені зобов`язання; доходи майбутніх періодів.

Зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду (пункт 5 П(С)БО 11 «Зобов`язання»).

Відповідно до абзаців першого та восьмого пункту 4 П(С)БО 11 «Зобов`язання» довгострокові зобов`язання - всі зобов`язання, які не є поточними зобов`язаннями, а поточні зобов`язання - зобов`язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

Пунктом 7 П(С)БО 11 «Зобов`язання» передбачено, що до довгострокових зобов`язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові зобов`язання; відстрочені податкові зобов`язання; довгострокові забезпечення.

Відповідно до пунктів 11, 12 П(С)БО 11 «Зобов`язання» поточні зобов`язання включають: короткострокові кредити банків; поточну кредиторську заборгованість за довгостроковими зобов`язаннями, за товари, роботи, послуги, за розрахунками з бюджетом, у тому числі з податку на прибуток, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків; короткострокові векселі видані; поточні забезпечення; інші поточні зобов`язання.

Поточні зобов`язання відображаються в балансі за сумою погашення.

За визначенням в абзаці дев`ятому пункту 4 цього ж П(С)БО сума погашення - не дисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Відповідно до пункту 10 П(С)БО 11 «Зобов`язання» довгострокові зобов`язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов`язання.

Теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства (абзац десятий пункту 4 П(С)БО 11 «Зобов`язання»).

Відповідно до пункту 4 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» фінансовий актив - це: а) грошові кошти та їх еквіваленти; б) контракт, що надає право отримати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства; в) контракт, що надає право обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно вигідних умовах; г) інструмент власного капіталу іншого підприємства.

Фінансові інвестиції - активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора.

Фінансове зобов`язання - контрактне зобов`язання: а) передати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому підприємству; б) обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно невигідних умовах.

Фінансовий інструмент - контракт, який одночасно приводить до виникнення (збільшення) фінансового активу в одного підприємства і фінансового зобов`язання або інструмента власного капіталу в іншого.

Фінансовий актив або фінансове зобов`язання відображається у балансі, якщо підприємство є стороною-укладачем угоди щодо фінансового інструмента (пункт 10 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти»).

Фінансові інструменти первісно оцінюють та відображають за їх фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів, зобов`язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов`язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов`язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо) (пункт 29 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти»).

Відповідно до пункту 31 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов`язання оцінюються за амортизованою собівартістю, крім фінансових зобов`язань, призначених для перепродажу, і зобов`язань за похідними фінансовими інструментами.

Так, ПрАТ «УКСТ «ТОРОНТО-КИЇВ» (Позичальник) укладено договір кредитної лінії від 29.11.2017 року № 70-В/17 з AT «Альфа-банк» (Банк), відповідно до умов якого Банк відкриває Позичальнику не відновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті, та на підставі додаткових угод до цього Договору окремими частинами (Траншами) надає Позичальнику Кредит у порядку та на умовах, визначеним цим Договором. Кредит надається для рефінансування заборгованості Позичальника по Кредитному договору б/н від 16.09.2010 року, Сторонами за яким є в тому числі Позичальник та Банк.

Строк дії Кредитної лінії закінчується 20.08.2029 року.

На підставі вказаного договору ПрАТ «УКСТ «ТОРОНТО-КИЇВ» було отримано кошти (позику) 29.11.2017 в розмірі 43 233 339,68 дол. США (екв. 1 161 758 781,28 грн.) та відповідно до наданого до перевірки журналу - ордеру (оборотів) по рахунку 502 «Довгострокові кредити банків в іноземній валюті» обліковувалась кредиторська заборгованість станом на 30.09.2021 в розмірі 43 233 339,68 дол. США (екв. 1 148 969 235,34 грн.).

В акті перевірки та в поданому відзиві на позов, контролюючий орган, посилаючись на пункти ПСБО 13 «Фінансові інструменти», ПСБО 12 «Фінансові інвестиції», ПСБО 28 «Зменшення корисності активів» зазначає, теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від активу визначається застосуванням відповідної ставки дисконту до майбутніх грошових потоків від безперервного використання активу та його продажу (списання) наприкінці строку корисного використання (експлуатації). Майбутні грошові потоки від активу визначаються, виходячи з фінансових планів підприємства на період не більше п`яти років. Якщо в підприємства є досвід визначення суми очікуваного відшкодування активу і наявні розрахунки, що свідчать про достовірність оцінки майбутніх грошових потоків, то така оцінка може визначатися на підставі фінансових планів підприємства, які охоплюють період більше п`яти років.

Ставка дисконту базується на ринковій ставці відсотка (до вирахування податку), що використовується в операціях з аналогічними активами.

При визначенні ставки дисконту враховуються ризики, крім ризиків, що були враховані при визначенні майбутніх грошових потоків.

Отже, на дату виникнення кредиторської заборгованості боржник має визначити теперішню (справедливу) вартість свого зобов`язання. Сума дисконту (різниця між майбутньою та теперішньою вартістю зобов`язання) включається до доходу в момент отримання позики і до витрат - в процесі амортизації такого дисконту протягом строку користування позикою.

Операція дисконтування зводиться до формули:

PV = FV / (1 + і) п, де

FV - майбутня вартість;

PV - теперішня вартість;

і - ставка дисконтування (середня річна облікова ставка рефінансування НБУ);

п - строк (число періодів).

Розрахунок дисконту кредиторської заборгованості по кредитному договору наведено в додатку 14 «Зведені дані щодо нарахування дисконту та амортизації дисконту» до акта перевірки.

Для розрахунку ставки дисконту прийнято середньозважену ринкову ставку за довгостроковими кредитами в іноземній валюті за даними статистичної звітності банків (https://bank.gov.ua/files/Procentlastb KR.xls) станом на дату надходження коштів на поточний банківський рахунок - 4,8 %.

Оскільки розраховані за теперішньою вартістю зобов`язання за позикою будуть менше їх фактичної вартості, то спочатку у підприємства-позичальника отриманий дисконт сформує дохід. Такий первісний дисконт довгострокової позики (різницю між номінальною і теперішньою вартістю) на найближчу після отримання дату балансу слід відобразити кореспонденцією рахунків: Дт 506 - Кт 733.

На наступну дату балансу позичальник знову повинен продисконтувати -відобразити за теперішньою вартістю своє довгострокове зобов`язання, тепер уже виходячи з нового (коротшого) строку до погашення і ринкової ставки відсотка. При цьому в загальному випадку отриману мінусову різницю між теперішньою вартістю на поточну дату балансу і теперішньою вартістю на попередню дату балансу відображаємо у складі витрат кореспонденцією рахунків: Дт 952 - Кт 506.

Враховуючи вищевикладене контролюючим органом розраховано загальну суму дисконту (різниця між майбутньою та теперішньою вартістю зобов`язання), яка становить 519617717,1 грн., в тому числі по періодам: 2017 рік у сумі 519617717 грн., яка включаються до складу доходу в момент отримання позики і до витрат - в процесі амортизації такого дисконту протягом строку користування кредитними коштами.

519617717,1 - 130 896 060,40 = 388721656,7 , де:

519617717,1 грн. - сума дисконту;

130896060,40 грн. - сума амортизації;

388721656,7 грн. - сума заниження доходу.

Аналізуючи такі посилання та наведений розрахунок Головного управління ДПС у м. Києві, суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, сторонами не заперечується, що дисконтування зазначеної вище заборгованості позивач не здійснював.

Таким чином, зобов`язання позивача, які виникли на підставі зазначеного договору, ураховуючи визначений строк користування кредитними коштами, за не встановлення за матеріалами справи факту дострокового повернення позивачем кредиту є довгостроковими зобов`язаннями, тому позивач мав визначити теперішню (справедливу) вартість свого зобов`язання.

При цьому, отримані позивачем кошти за вказаними договорами відповідають визначенню «фінансовий інструмент» у пункті 4 П(С)БО 13 у зв`язку з тим, що надана позика - це фінансовий актив, оскільки є контрактним правом кредитора на отримання коштів у майбутньому, а отримана позика - це фінансове зобов`язання позичальника (позивача), оскільки його погашення призведе до майбутньої виплати коштів.

Водночас норми П(С)БО 13 не дають визначення амортизованої собівартості фінансового зобов`язання, не встановлюють порядок визначення справедливої вартості фінансового зобов`язання, так само не відсилають в цих цілях до інших нормативно-правових актів.

Контролюючий орган безпідставно застосовує порядок амортизації собівартості фінансових інвестицій, що визначений у П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції», оскільки помилково ототожнює фінансові інвестиції (активи) з фінансовими зобов`язаннями, що є різними поняттями в силу пункту 4 П(С)БО 13 «Зобов`язання». Суд звертає увагу, що у цьому випадку отримання позивачем позики є фінансовим зобов`язанням, а не фінансовою інвестицією, у зв`язку з чим відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин методики визначення амортизованої собівартості фінансової інвестиції.

Разом із цим, слід також зауважити, що національними стандартами (положеннями) бухгалтерського обліку не визначено методологію щодо визначення справедливої та амортизованої вартості фінансових зобов`язань, тоді як така методологія визначена Міжнародними стандартами фінансової звітності.

Однак, слід ураховувати, що частиною третьою статті 12-1 Закону № 996-ХІV встановлено, що підприємства, крім тих, що зазначені в частині другій цієї статті, самостійно визначають доцільність застосування міжнародних стандартів для складання фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності. Тобто, позивач, як особа, бухгалтерський облік якої базується на національних стандартах (положеннях) бухгалтерського обліку, а не на міжнародних стандартах фінансової звітності, з урахуванням того, що національними стандартами (положеннями) бухгалтерського обліку не визначено методологію щодо визначення справедливої та амортизованої вартості фінансових зобов`язань, не зобов`язаний визначати таку методологію оцінки фінансових зобов`язань самостійно. В свою чергу, контролюючий орган не має права визначати цю методику та давати вказівки такому платнику податків (який керується виключно національними стандартами (положеннями) бухгалтерського обліку) щодо методики, про що було зазначено у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2021 року у справі №160/6203/20.

Таким чином, визначення національних стандартів не дозволяє застосувати міжнародні стандарти обліку у разі відсутності методів ведення обліку в національних стандартах. Тому позиція контролюючого органу щодо посилання на міжнародні стандарти у разі, коли підприємство здійснює облік за національними стандартами, є неправомірною та не відповідає положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже, застосований відповідачем розрахунок за формулою дисконтування заборгованості позивача є неправомірним, оскільки ґрунтується на нормах міжнародного стандарту фінансового обліку, в той час як позивач застосовує національне положення бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 04 січня 2023 року у справі № 640/10524/20, від 26 липня 2023 року у справі № 640/15028/19, від 06 березня 2024 року у справі №160/10420/20.

Щодо доводів ГУ ДПС у м. Києві про обґрунтованість застосування до спірних правовідносин П(С)БО 28 «Зменшення корисності активів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 грудня 2004 року № 817 для визначення теперішньої вартості майбутніх чистих грошових надходжень та ставки дисконту, суд зазначає, що П(С)БО 28 визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зменшення корисності активів та її розкриття у фінансовій звітності, та не визначає такі методологічні засади щодо зобов`язань. Крім того, в бухгалтерському обліку позивача обліковується кредиторська заборгованість, тобто фінансові зобов`язання, відповідно нормативно-правові акти, які регулюють методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові активи, є незастосовними в межах спірних правовідносин.

Такого ж висновку щодо застосування норм П(С)БО 28 «Зменшення корисності активів» Верховний Суд дійшов у постановах від 10 вересня 2021 року у справі №160/6203/20, від 05 листопада 2021 року у справі №640/2937/20, від 30 листопада 2021 року у справі №160/13265/19.

Таким чином, висновки контролюючого органу про завищення позивачем від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 388721657 грн є помилковими, а податкове повідомлення-рішення від 16.10.2023 №00648010702 таким, що підлягає скасуванню.

2. Щодо податкового повідомлення-рішення №00648040702 від 16.10.2023, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 376328100 грн, з яких 301062480 грн нараховано за податковим зобов`язанням, 75265620 грн штрафні санкції.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п. 186.1 ст. 186 Кодексу місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 вказаного Кодексу датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені ст. 200 вказаного Кодексу.

Відповідно до п.п. 200.1 - 200.4 ст. 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Перевіркою встановлено, що договором про задоволення вимог Іпотекодержателя від 30.11.2017 укладеним між ПАТ «Альфа-Банк» (Іпотекодержатель) та ПрАТ «УКСТ «ТОРОНТО-КИЇВ» (Іпотокодавець/Позичальник), згідно якого на зміну Договору про задоволення вимог Іпотекодержателів, якій міститься в договорі від 18.03.2011, уклали цей договір про наступне.

У забезпечення виконання зобов`язань, які виникли за кредитним договором від 16.09.2010 зі змінами та доповненнями (Кредитний договір), сторонами за яким є, зокрема, Іпотекодержатель та Іпотекодавець, згідно договору іпотеки від 18.03.2011 (Іпотечний договір), Іпотекодавець передав зокрема:

- групу приміщень №16 (прим. №5а), групу приміщень 17 (прим.№1а, №2а, з №3 по №8, №14) групу приміщень з №19 по « 20, групу приміщень №21а, групу приміщень з №22 по №30 та місця загального користування, загальною площею 27765,5 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100 (реєстраційний номер: 1383147980000);

- машиномісця (в літ А), а саме: машиномісця з №1 по №149, місця загального користування з №1 по №LXV підвалу І, машиномісця з №1 по №41, місця загального користування з №1 по №XXXVII цокольного поверху III, машиномісця з №1 по №16, місця загального користування з №1 по №ХХХІІІ цокольного поверху II, машиномісця з №1 по №8, місця загального користування з №1, з №IV по №ХХХІІІ цокольного поверху І (в літ. А) загальною площею 18165,7 кв. м., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100 (реєстраційний номер: 10329880000).

Відповідно до висновку про вартість майна, наданого 27.11.2017 суб`єктом оціночної діяльності Спільним україно-угорським підприємством «Увекон», ринкова вартість майна за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, становить 1505312400 грн., без ПДВ.

Вартість майна, за якою Іпотекодержатель набуває його у власність в рахунок виконання зобов`язань за Кредитним договором, за домовленістю сторін становить 1505312400 грн., без ПДВ, що за погодженим Сторонами курсом еквівалентно 55931200 дол.США.

Актом прийому-передачі від 30.11.2017, підписаним ПАТ «Альфа-Банк» (Іпотекодержатель) та ПрАТ «Торонто - Київ» (Іпотокодавець/Позичальник) Сторони підтверджують, що Іпотекодавцем передано, а Іпотекодержателем прийнято на підставі Договору наступне Майно:

- групу приміщень №16 (прим. №5а), групу приміщень 17 (прим.№1а, №2а, з №3 по №8, №14) групу приміщень з №19 по « 20, групу приміщень №21а, групу приміщень з №22 по №30 та місця загального користування, загальною площею 27765,5 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100 (реєстраційний номер: 1383147980000), разом з усіма складовими частинами, при надежностями, поліпшеннями, комунікаціями, внутрішніми системами, зокрема, але не виключно кабельними лініями, водопроводом, опаленням, електролініями, газопроводами, каналізаційними та вентиляційними системами, обладнанням;

- машиномісця (в літ А), а саме: машиномісця з №1 по № 149, місця загального користування з №1 по №LXV підвалу І, машиномісця з №1 по №41, місця загального користування з №1 по №XXXVII цокольного поверху III, машиномісця з №1 по №16, місця загального користування з №1 по №ХХХІІІ цокольного поверху II, машиномісця з №1 по №8, місця загального користування з №1, з №IV по №ХХХІІІ цокольного поверху І (в літ. А) загальною площею 18165,7 кв. м., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100 (реєстраційний номер: 10329880000), разом з усіма складовими частинами, при надежностями, поліпшеннями, комунікаціями, внутрішніми системами, зокрема, але не виключно кабельними лініями, водопроводом, опаленням, електролініями,газопроводами, каналізаційними та вентиляційними системами, обладнанням.

Договір іпотеки від 18.11.2011 до перевірки та на розгляд заперечення ПрАТ «УКСТ «ТОРОНТО-КИЇВ» не надано.

Відповідно до регістрів бухгалтерського обліку Товариство відобразило в 2017 році на бухгалтерському рахунку 712 «Дохід від реалізації інших оборотних активів» суму реалізованого майна у розмірі 1 505 312 400 грн., що відповідає сумі відчуженого майна по договору іпотеки від 30.11.2017 року. Дана операція відображена в бухгалтерському обліку кореспонденцією рахунків: ДТ 712 КТ 3772, без відображення даної операції на рахунку 64 «Розрахунки за податками і платежами».

Постачання майна по договору про задоволення вимог Іпотекодержателя від 30.11.2017 здійснено ПАТ «Альфа-Банк».

Контролюючий орган, відповідно до акту перевірки, розцінив вказані операції як операції з постачання майна, вказавши, що якщо застоводавець є зареєстрованим платником ПДВ, такий заставодавець зобов`язаний визначити податкові зобов`язання за такою операцією та скласти податкову накладну, яка підлягає обов`язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Щодо таких посилань податкового органу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.46 підрозділу 2 розділу XX ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), тимчасово, до 01.01.2020р., звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції платника податку - боржника з постачання товарів для цілей погашення його заборгованості перед кредиторами відповідно до плану реструктуризації, погодженого згідно із законом щодо фінансової реструктуризації, або плану санації, затвердженого згідно із статтею 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з урахуванням особливостей, встановлених законом щодо фінансової реструктуризації. Під час здійснення операцій з постачання товарів, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість згідно із цим пунктом, платник податку - боржник не застосовує норми п.198.5 ст.198 та п.199.1 ст.199 цього Кодексу щодо нарахування податкових зобов`язань або коригування раніше нарахованих податкових зобов`язань та/або сум податку, віднесених до податкового кредиту у зв`язку з таким постачанням.

Умови та порядок проведення процедури добровільної фінансової реструктуризації боржника із вжиттям заходів, передбачено Законом України «Про фінансову реструктуризацію».

Так, згідно з п.5 ст.1 Закону України «Про фінансову реструктуризацію», боржник - юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, який має заборгованість хоча б перед однією фінансовою установою, що не є пов`язаною з боржником особою, та ініціює проведення процедури фінансової реструктуризації відповідно до цього Закону, у тому числі комунальні та державні підприємства, крім фінансових установ та казенних підприємств.

Відповідно до ст.28 Закону України «Про фінансову реструктуризацію» особливості оподаткування окремих операцій, пов`язаних з проведенням процедури фінансової реструктуризації згідно з цим Законом, встановлюються Податковим кодексом України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель. Боржник - це іпотекодавець або інша особа, відповідальна перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання.

Ст.ст. 509, 510 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (зокрема, передати майно) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до п.46 підрозділу 2 розділу XX ПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), для застосування пільги платник податків повинен відповідати таким кваліфікуючим ознакам:

повинен бути боржником з постачання товарів;

це повинно було відбуватися для цілей погашення його заборгованості перед кредиторами відповідно до плану реструктуризації, погодженого згідно із законом фінансової реструктуризації.

З умов договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 30.11.2017 вбачається, що сторони прийняли участь в процедурі фінансової реструктуризації №2017/0008/ФР відповідно до Закону України «Про фінансову реструктуризацію» та 28.11.2017 підписали План фінансової реструктизації (п. 22 Договору).

Отже, позивач як сторона Плану фінансової реструктуризації по відношенню до банку є боржником, який має зобов`язання з постачання товару для цілей погашення його заборгованості перед ПАТ «Альфа Банк» відповідно до Плану фінансової реструктуризації.

Таким чином, на вказану операцію щодо передачі майна у власність заставодержателя, що вчинена позивачем на користь ПАТ «Альфа Банк» поширюється режим звільнення від оподаткування ПДВ, визначений п. 46 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент спірних правовідносин), що протиправно не враховано перевіряючими.

З системного аналізу викладеного вище вбачається, висновки контролюючого органу про заниження позивачем податку на додану вартість за листопад 2017 року на суму 301062480 грн є помилковими, а податкове повідомлення-рішення від 16.10.2023 №00648040702 таким, що підлягає скасуванню.

3. Щодо податкового повідомлення-рішення № 00648030702 від 16.10.2023, яким до позивача застосований штраф в розмірі 150531240 грн.

Згідно висновків акту перевірки від 14.09.2023 №59479/26-15-07-02-03-03/14302294 встановлена відсутність складання та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Податкового кодексу України податкових накладних на суму ПДВ 301062480,00 грн.

Так, пунктом 120-1.2 статті 120.1 ПК України визначено, що відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

Враховуючи, що судом встановлена протиправність висновків контролюючого органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість за листопад 2017 року на суму 301062480 грн та скасоване податкове повідомлення-рішення від 16.10.2023 №00648040702, з огляду на похідний характер застосованого штрафу, податкове повідомлення-рішення від 16.10.2023 № 00648030702 також підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції», Суд звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд враховує, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного.

Відповідно до змісту частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до змісту частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ураховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов Приватного акціонерного товариства «Українсько-Канадське Спільне Товариство «Торонто-Київ» є обґрунтованим і підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 80520 грн., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції від 24.10.2023 №1499.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою, встановлюється ставка судового збору 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» установлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 2684 гривень.

Враховуючи ціну позову, сума судового збору за подання цього позову становить 26840 грн.

Отже, позивачем під час звернення до суду з позовною заявою було надмірно сплачено судовий збір на суму 53680 грн.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір» надмірно сплачена ним сума судового збору підлягає поверненню у разі його звернення до суду з відповідним клопотанням.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Українсько-Канадське Спільне Товариство «Торонто-Київ» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 16.10.2023 №00648010702, від 16.10.2023 №00648030702, від 16.10.2023 №00648040702.

3. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 26840 грн. (двадцять шість тисяч вісімсот сорок гривень 00 коп.) стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Українсько-Канадське Спільне Товариство «Торонто-Київ» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.