Рішення
від 07.06.2024 по справі 320/7062/24
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2024 року Київ№ 320/7062/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Балаклицького А.І., за розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд Проперті" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бренд Проперті" (далі також- позивач/ТОВ «Бренд Проперті») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі також- відповідач/контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.11.2023 №0220150705 та №0220160705.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що всі господарські операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентами були реальними (фактично здійснені), що підтверджується наявністю належним чином оформлених первинних документів, операції пов`язані з господарською діяльністю позивача, учасники володіли спеціальною правосуб`єктністю, а тому, висновок контролюючого органу про нереальність (фіктивність) операцій з даними контрагентами є таким, що не відповідає дійсності та не ґрунтується на нормах податкового законодавства.

Відповідач подав письмовий відзив на позов в якому проти позову заперечив та просив суд відмовити в його задоволенні. Вважає, що рішення прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства. В обґрунтування відзиву на позовну заяву зазначає, що перевіркою установлено відсутність можливості контрагентів постачати товари (послуги) для позивача, у зв`язку з не підтвердженням операцій по фактичному придбанню такого товару за ланцюгом постачання, а правочини між ними здійснені без цілі настання реальних наслідків, з метою завищення податкового кредиту з податку на додану вартість і як наслідок несплати податків, так як нереальність первинного формування активу доводить нереальність і послідуючого придбання товарів.

У судових засіданнях позивач підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, що зазначені у позові, а відповідач заперечував щодо заявлених позовних вимог з підстав, що викладені у запереченнях на позов.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Бренд Проперті є юридичною особою, створеною та зареєстрованою 30.01.2020, яка перебуває на обліку в ГУ ДПС у Київській області.

До видів діяльності ТОВ Бренд Проперті, зокрема, належать: виробництво іншого одягу й аксесуарів (основний код КВЕД 14.19), оптова та роздрібна торгівля текстильними виробами тощо.

З матеріалів справи вбачається, Головним управлінням ДПС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Проперті» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

з питань законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис грн по декларації з податку на додану вартість за грудень 2022 року (вх. Від 19.01.2023 №9300113171) з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків.

Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2023 року у Декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету встановлено порушення платником податків:

- п. 44.1 ст. 44, п. 200.1, п. 200.4, п.200.7, п.200.9 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, чим відмовлено у бюджетному відшкодуванні на рахунок платника у банку по декларації з податку на додану вартість за серпень 2023 в розмірі 31 543 908,00 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, пп. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, чим завищено суму від`ємного значення, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) за серпень 2023 року у розмірі 13 535 239,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 03.11.2023 № 23995/10-36-07-05/43479830 та винесено податкові повідомлення-рішення від 24.11.2023 року

- №0220160705, яким встановлено порушення п.44.1 ст. 44, п.п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 13 535 239,00 грн. Відповідно до наданих до перевірки документів податкового та бухгалтерського обліку встановлено формування від`ємного значення за рахунок контрагента з ознаками ризику: ТОВ «Берегиня Компані» (податковий номер 44567388) (відповідно до додатку 1) за період червень-серпень 2023 року у сумі ПДВ 13 535 239,23 грн.;

- №0220150705, яким встановлено порушення п.п. 200.1, 200.4, п.200.7, п.200.8, п.200.9 ст. 200, Податкового кодексу України та виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період серпень 2023 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку на суму 31 543 908,00 грн.

Позивач, вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010.

Приписами п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1. ст. 188 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1., 201.4., 201.6. ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених п. 201.1. ст. 201 ПК України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1. ст. 200 ПК Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1. ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2., 198.3., 198.6. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 Кодексу).

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначено у частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 1.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку"), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Відповідно до пункту 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, акти, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

При цьому слід врахувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Водночас, нереальність господарських операцій з придбання/постачання платником податку товарів/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами, і головне, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто, на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само, створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. Водночас, із визначеного в ПКУ поняття ділової мети вбачається, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто, господарська операція має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності. З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції, передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому, економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції. Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості.

Документальне обґрунтування наявності ділової мети передбачає наявність документів управлінського обліку, первинних документів, які платник податків використовує в господарській діяльності, зокрема, у перспективі, або коли наявна потреба в здійсненні збиткових операцій з огляду на стратегічні цілі чи несприятливі обставини. Такі документи мають містити загальноприйняті реквізити, такі як дата складання та підписи уповноважених осіб, і можуть бути використані під час перевірки або затребувані в установленому ПК України порядку.

Таким чином, ділова мета може бути відсутня лише в таких операціях: головною ціллю або однією з головних цілей операції є несплата (неповна сплата) суми податків та/або зменшення обсягу оподатковуваного прибутку платника податків; у зіставних умовах особа не була б готова придбати (продати) такі товари, роботи (послуги), нематеріальні активи, інші предмети господарських операцій, відмінні від товарів, у непов`язаних осіб.

Враховуючи принцип превалювання сутності над формою, перевага має надаватися економічній сутності господарських операцій.

Верховний Суд у постанові від 22.10.2020 у справі № 160/3055/19 звернув увагу та врахував те, що відповідно до сталої судової практики (постанови Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 805/686/17-а, від 12.07.2019 у справі № 808/109/18, від 09.07.2019 у справі № 810/1762/16 тощо) сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд, аналізуючи висновки контролюючого органу, що викладені в акті перевірки, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, що надані сторонами під час розгляду спору по суті, вважає за необхідне звернути увагу на таке.

За висновком контролюючого органу, господарські операції ТОВ Бренд Проперті з контрагентом ТОВ «Берегиня Компані», які були предметом перевірки, результати якої відображені в акті перевірки, були безтоварними та нереальними, контрагент не володів необхідним обсягом матеріально-технічних та трудових ресурсів, необхідних для виконання договорів, був віднесений податковим органом до категорії ризикових, первинні документи складені без належних на те підстав, а протиправно сформований податковий кредит призвів до заниження ПДВ та завищення від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

Досліджуючи питання обґрунтованості висновку відповідача щодо безтоварності господарських операцій з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у його контрагента ТОВ «Берегиня Компані», зазначених в акті перевірки, суд виходить з наступного.

Під безтоварністю господарських операцій в акті перевірки розуміється відсутність факту передачі товарно-матеріальних цінностей, передбачених договорами, від продавця до покупця.

При цьому у судовому засіданні відповідач зазначав, що факт поставки товару мав місце, однак податковим органом не встановлено походження цього товару від даного контрагента позивача.

Суд виходить з того, що змістом будь-якої господарської операції, яка спроможна спричинити зміни в податковому обліку платника податків, є зміни в стані активів та зобов`язань учасників такої господарської операції. Господарські операції, які були задекларовані позивачем та були предметом дослідження під час податкової перевірки відповідача, є операціями з постачання (купівлі-продажу). Операції купівлі-продажу супроводжуються змінами в активах та зобов`язаннях сторін: вибуття з власності продавця та перехід у власність покупця товару, передбаченого договором, а також вибуття з власності покупця та перехід у власність продавця грошових коштів, передбачених договором в якості оплати.

Як вбачається із матеріалів справи, відомості про оплати товару за спірними господарськими операціями містяться в актах перевірок та не оспорюються відповідачем.

Відтак, факт оплати товару, придбаного позивачем в результаті спірних господарських операцій, суд вважає встановленим та таким, що не підлягає доказуванню в межах даної справи.

Також матеріалами справи підтверджується факт передачі товару за спірними господарськими операціями від постачальників позивачу чи уповноваженій ним особі.

Дана обставина не заперечувалась відповідачем під час розгляду справи та підтверджується наявними матеріалами справи, до яких долучено засвідчені належним чином копії первинних бухгалтерських документів: договори, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки.

01.06.2023 між позивачем (покупець) та ТОВ «Берегиня Компані» (постачальник) укладено договір поставки №0601/02. Відповідно до умов даного договору постачальник зобов`язується передавати у власність покупцеві непродовольчі товари: вживані одяг, взуття, речі (далі Товар), які надалі іменуються «товари», а покупець зобов`язується приймати товари та своєчасно проводити їх оплату на умовах цього договору. Найменування, асортимент товару, вартість, терміни та інші умови поставки визначаються сторонами у відповідних специфікаціях.

Так, на підтвердження господарських операцій між позивачем та постачальником ТОВ «Беригиня Компані» до матеріалів справи приєднано наступні первинні документи:

- специфікації до договору поставки №0601/02 від 01.06.2023:

№ 06/06/05 від 06 червня 2023 року, № 06/02/01 від 02 червня 2023 року, № 06/02/02 від 2 червня 2023 року, № 06/05/01 від 05 червня 2023 року, № 06/05/02 від 05 червня 2023 року, № 06/05/03 від 05 червня 2023 року, № 06/06/01 від 06 червня 2023 року, № 06/06/02 від 06 червня 2023 року, № 06/06/03 від 06 червня 2023 року, № 06/06/04 від 06 червня 2023 року, № 06/06/05 від 06 червня 2023 року, № 06/07/01 від 07 червня 2023 року, № 06/07/02 від 07 червня 2023 року, № 06/07/03 від 07 червня 2023 року, № 06/07/04 від 07 червня 2023 року, № 06/07/05 від 07 червня 2023 року, № 06/07/06 від 07 червня 2023 року, № 06/07/07 від 07 червня 2023 року, № 06/07/08 від 07 червня 2023 року, № 06/07/09 від 07 червня 2023 року, № 06/07/10 від 07 червня 2023 року, № 06/07/11 від 07 червня 2023 року, № 06/07/12 від 07 червня 2023 року, № 06/08/01 від 08 червня 2023 року, № 06/08/02 від 08 червня 2023 року, № 06/08/03 від 08 червня 2023 року, № 06/08/04 від 08 червня 2023 року, № 06/08/05 від 08 червня 2023 року, № 06/08/06 від 08 червня 2023 року, № 06/08/07 від 08 червня 2023 року, № 06/08/08 від 08 червня 2023 року, № 06/08/09 від 08 червня 2023 року, № 06/08/09 від 08 червня 2023 року, № 06/08/10 від 08 червня 2023 року, № 06/08/11 від 08 червня 2023 року, № 06/09/01 від 09 червня 2023 року, № 06/09/02 від 09 червня 2023 року, № 06/09/03 від 09 червня 2023 року, № 06/09/04 від 09 червня 2023 року, № 06/09/05 від 09 червня 2023 року, № 06/09/06 від 09 червня 2023 року, № 06/09/07 від 09 червня 2023 року, № 06/09/08 від 09 червня 2023 року, № 06/12/01 від 12 червня 2023 року, № 06/12/02 від 12 червня 2023 року, № 06/12/03 від 12 червня 2023 року, № 06/13/01 від 13 червня 2023 року, № 06/13/02 від 13 червня 2023 року, № 06/13/03 від 13 червня 2023 року, № 06/13/04 від 13 червня 2023 року, № 06/13/05 від 13 червня 2023 року, № 06/13/06 від 13 червня 2023 року, № 06/14/01 від 14 червня 2023 року, № 06/14/02 від 14 червня 2023 року, № 06/15/01 від 15 червня 2023 року, № 06/15/02 від 15 червня 2023 року, № 06/16/01 від 16 червня 2023 року, № 06/16/02 від 16 червня 2023 року, № 06/20/01 від 20 червня 2023 року, № 06/20/02 від 20 червня 2023 року, № 06/22/01 від 22 червня 2023 року, № 06/26/01 від 26 червня 2023 року, № 06/27/01 від 27 червня 2023 року, № 06/27/21 від 27 червня 2023 року, № 06/27/03 від 27 червня 2023 року, № 06/27/04 від 27 червня 2023 року, № 06/27/05 від 27 червня 2023 року, № 06/27/06 від 27 червня 2023 року, № 06/27/07 від 27 червня 2023 року, № 06/27/08 від 27 червня 2023 року, № 06/28/01 від 28 червня 2023 року, № 06/28/02 від 28 червня 2023 року, № 06/28/03 від 28 червня 2023 року, № 06/28/04 від 28 червня 2023 року, № 06/29/01 від 29 червня 2023 року, № 06/29/02 від 29 червня 2023 року, № 06/29/03 від 29 червня 2023 року, № 06/29/04 від 29 червня 2023 року;

-видаткові накладні:

№ БК000000102 від 02 червня 2023 року, БК000000067 від 02 червня 2023 року, БК000000019 від 05 червня 2023 року, БК000000068 від 05 червня 2023 року, БК000000069 від 05 червня 2023 року, БК000000020 від 06 червня 2023 року, БК000000064 від 06 червня 2023 року, БК000000086 від 06 червня 2023 року, БК000000087 від 06 червня 2023 року, БК000000104 від 06 червня 2023 року, БК000000021 від 07 червня 2023 року, БК000000047 від 07 червня 2023 року, БК000000047 від 07 червня 2023 року, БК000000070 від 07 червня 2023 року, БК000000022 від 07 червня 2023 року, БК000000047 від 07 червня 2023 року, БК000000057 від 07 червня 2023 року, БК000000071 від 07 червня 2023 року, БК000000038 від 07 червня 2023 року, БК000000089 від 07 червня 2023 року, БК000000090 від 07 червня 2023 року, БК000000046 від 07 червня 2023 року, БК000000023 від 08 червня 2023 року, БК000000024 від 08 червня 2023 року, БК000000059 від 08 червня 2023 року, БК000000025 від 08 червня 2023 року, БК000000026 від 08 червня 2023 року, БК000000027 від 08 червня 2023 року, БК000000060 від 08 червня 2023 року, БК000000099 від 08 червня 2023 року, БК000000101 від 08 червня 2023 року, БК000000065 від 08 червня 2023 року, БК000000072 від 08 червня 2023 року, БК000000052 від 09 червня 2023 року, БК000000073 від 09 червня 2023 року, БК000000028 від 09 червня 2023 року, БК000000029 від 09 червня 2023 року, БК000000030 від 09 червня 2023 року, БК000000031 від 09 червня 2023 року, БК000000075 від 09 червня 2023 року, БК000000074 від 09 червня 2023 року, БК000000098 від 12 червня 2023 року, БК000000103 від 12 червня 2023 року, БК000000076 від 12 червня 2023 року, БК000000032 від 13 червня 2023 року, БК000000061 від 13 червня 2023 року, БК000000033 від 13 червня 2023 року, БК000000064 від 13 червня 2023 року, БК000000062 від 13 червня 2023 року, БК000000063 від 13 червня 2023 року, БК000000034 від 14 червня 2023 року, БК000000035 від 14 червня 2023 року, БК000000036 від 14 червня 2023 року, БК000000097 від 15 червня 2023 року, БК000000096 від 15 червня 2023 року, БК000000078 від 16 червня 2023 року, БК000000097 від 15 червня 2023 року, БК000000079 від 20 червня 2023 рою, БК000000080 від 20 червня 2023 року, БК000000081 від 22 червня 2023 року, БК000000037 від 26 червня 2023 року, БК000000038 від 27 червня 2023 року, БК000000039 від 27 червня 2023 року, БК000000040 від 27 червня 2023 року, БК000000041 від 27 червня 2023 року, БК000000091 від 27 червня 2023 року, БК000000092 від 27 червня 2023 року, БК000000093 від 27 червня 2023 року, БК000000055 від 27 червня 2023 року, БК000000042 від 28 червня 2023 року, БК000000058 від 28 червня 2023 року, БК000000094 від 28 червня 2023 року, БК000000082 від 28 червня 2023 року, БК000000095 від 29 червня 2023 року, БК000000084 від 29 червня 2023 року, БК000000100 від 29 червня 2023 року, БК000000083 від 29 червня 2023 року;

-товаро-транспортні накладні:

№2/06-00001 від 02 червня 2023 року, №2/06-00002 від 02 червня 2023 року, №5/06-00001 від 05 червня 2023 року, №/06-00001 від 05 червня 2023 року, №5/06-00002 від 05 червня 2023 року, №5/06-00003 від 05 червня 2023 року, №6/06-00001 від 06 червня 2023 року, №5/06-00002 від 06 червня 2023 року, №6/06-00003 від 06 червня 2023 року, №6/06-00004 від 06 червня 2023 року, №6/06-00005 від 06 червня 2023 року, №7/06-00001 від 07 червня 2023 року, №7/06-00002 від 07 червня 2023 року, №7/06-00003 від 07 червня 2023 року, №7/06-00004 від 07 червня 2023 року, №7/06- 00005 від 07 червня 2023 року, №7/06-00006 від 07 червня 2023 року, №7/06-00007 від 07 червня 2023 року, №7/06-00008 від 07 червня 2023 року, №7/06-00009 від 07 червня 2023 року, №7/06-00010 від 07 червня 2023 року, №7/06-00011 від 07 червня 2023 року, №7/06- 00012 від 07 червня 2023 року, №8/06-00001 від 08 червня 2023 року, №8/06-00002 від 08 червня 2023 року, №8/06-00003 від 08 червня 2023 року, №8/06-00004 від 08 червня 2023 року, №8/06-00005 від 08 червня 2023 року, №8/06-00006 від 08 червня 2023 року, №8/06- 00007 від 08 червня 2023 року, №8/06-00008 від 08 червня 2023 року, №8/06-00001 від 08 червня 2023 року, №8/06-00009 від 08 червня 2023 року, №8/06-00010 від 08 червня 2023 року, №8/06-00011 від 08 червня 2023 року, №8/06-00012 від 08 червня 2023 року, №9/06- 00001 від 09 червня 2023 року, №9/06-00002 від 09 червня 2023 року, №9/06-00003 від 09 червня 2023 року, №9/06-00004 від 09 червня 2023 року, №9/06-00005 від 09 червня 2023 року, №9/06-00006 від 09 червня 2023 року, №9/06-00007 від 09 червня 2023 року, №12/06- 00001 від 12 червня 2023 року, №12/06-00002 від 12 червня 2023 року, №12/06-00003 від 12 червня 2023 року, №13/06-00001 від 13 червня 2023 року, №13/06-00002 від 13 червня 2023 року, №13/06-00003 від 13 червня 2023 року, №13/06-00004 від 13 червня 2023 року, №13/06-00005 від 13 червня 2023 року, №13/06-00006 від 13 червня 2023 року, №14/06-00001 від 14 червня 2023 року, №14/06-00002 від 14 червня 2023 року, №15/06-00001 від 15 червня 2023 року, №15/06-00002 від 15 червня 2023 року, №15/06-00003 від 15 червня 2023 року, №16/06-00001 від 16 червня 2023 року, №20/06-00001 від 20 червня 2023 року, №20/06-00002 від 20 червня 2023 року, №22/06-00001 від 22 червня 2023 року, №26/06- 00001 від 20 червня 2023 року, №27/06-00001 від 27 червня 2023 року, №27/06-00002 від 27 червня 2023 року, №27/06-00003 від 27 червня 2023 року, №27/06-00004 від 27 червня 2023 року, №27/06-00005 від 27 червня 2023 року, №27/06-00006 від 27 червня 2023 року, №27/06-00007 від 27 червня 2023 року, №27/06-00008 від 27 червня 2023 року, №28/06- 00001 від 28 червня 2023 року, №28/06-00002 від 28 червня 2023 року, №28/06-00003 від 28 червня 2023 року, №28/06-00004 від 28 червня 2023 року, №28/06-00001 від 28 червня 2023 року, №29/06-00001 від 29 червня 2023 року, №29/06-00002 від 29 червня 2023 року, №29/06-00003 від 29 червня 2023 року, №29/06-00004 від 29 червня 2023 року.

Також суд звертає увагу на те, що акт перевірки ТОВ Бренд Проперті не містить жодних сумнівів щодо повноти наданих відповідачу до перевірки первинних документів та їх змісту.

Водночас жодних пояснень та доказів на їх підтвердження щодо неврахування таких документів у ході проведення перевірки, матеріали справи не містять.

Так, досліджені судом документи не містять недоліків у формуванні, а також жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад відповідачем не надано, а судом не виявлено.

Тож, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, суд дійшов висновку, що в результаті господарських операцій з вищевказаними контрагентом у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі.

Разом з тим, контролюючим органом висновок про нереальність вказаних господарських операцій зроблено на підставі доводів про відсутність у безпосередньо контрагентів та контрагентів контрагента законодавчо встановлених підстав та документів для провадження господарської діяльності зі зберігання, сушіння, очищення та відвантаження зерна, виробничих потужностей, трудових ресурсів, основних засобів та ділової мети, направлених на здійснення господарської діяльності та отримання прибутку, а отже створено для штучного формування податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки, за рахунок операцій, що не мають реального характеру. Вказані висновки контролюючий орган здійснив на підставі інформації з бази даних ІТС «Податковий блок», Архів електронної звітності, Єдиний реєстр податкових накладних, інших баз.

Слід зазначити, що така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Вказана позиція також підтримується ВС у постанові від 27.03.2018 у справі № 816/809/17. Також, ВС у постанові від 27.02.2018 по справі № 811/2154/13-а вказав на те, що будь-яке автоматизоване співставлення, чи данні отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального Закону, оскільки автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними.

Натомість, суд звертає увагу на те, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Виходячи з вимог Податкового кодексу України, підтвердженням факту здійснення господарської операції є відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та підставою для нарахування податкового кредиту і податкового зобов`язання з податку на додану вартість є податкова накладна. Тож, на реальність господарських операцій жодним чином не впливає наявність у контрагента платника податку виробничих, трудових та інших ресурсів, оскільки останній має право їх залучати на підставі цивільно правових угод.

Вказана позиція підтверджена Верховним Судом 16.01.2018 під час розгляду справ № 820/4648/13-а, № 826/1398/14, № 2а-3404/12/1370, 18.01.2018 у справі № 2а-13944/12/2670, 08.05.2018 у справі № 815/3526/17, 08.05.2018 у справі № 814/937/15.

Суд також зауважує, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин.

Вказані правові позиції викладені у постановах Верховного суду від 12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а, від 08.05.2018 у справі № 815/3526/17 та від 23.05.2018 у справі №804/2551/13-а.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно -господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по спірним операціям, а також доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань, відповідачем до суду не надано.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява №803/02),"Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Крім того, слід зазначити, що законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Тому, платник податку (покупець) не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальником правил оподаткування.

Отже, чинне законодавство не зобов`язує платника податків перевіряти безпосередніх контрагентів або третіх осіб у відносинах з контрагентами на предмет виконання ними вимог податкового законодавства. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 лютого 2021 р. (справа №640/3515/19).

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 29.03.2018 року у справі №825/1391/17 господарські операції повинні бути дослідженні у сукупності всіх документів, які дозволяють встановити реальність господарських операцій. Верховний Суд зазначив, що з метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає вимогам податкового законодавства, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці. При цьому, ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Власне відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг та окремих позицій у первинних облікових документах, які не впливають на зміст господарської операції, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Окрім того, за своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення. Виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг за напрямами, вказаним в договорі, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.

Водночас, суд наголошує, що відповідачем не заперечується, що контрагент позивача на момент здійснення господарської операції був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі, мав свідоцтво про реєстрацію як платників податку на додану вартість. Доказів в підтвердження визнання недійсними або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію до суду не надано.

Суд погоджується з доводами позивача, що він не знав та не міг знати про недоліки у господарській діяльності контрагента, оскільки товари, як вбачається з наданих документів, поставлявся контрагентом в обумовленні строки та у повному обсязі, у зв`язку з чим у позивача не виникало жодних сумнів щодо добропорядності контрагента.

Податковим органом, в свою чергу не було наведено доводів та надано доказів тому, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про допущення його контрагентом певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності, оскільки, укладаючи угоду зі своїм контрагентом, позивач мав всі підтвердження господарської правосуб`єктності контрагента: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов`язання, нести за ним відповідальність тощо.

Також чинне законодавство України покладає відповідальність на особу, яка вчинила порушення певних норм податкового законодавства, і не містить норм, які можуть бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб`єкта господарювання.

Також, суд критично ставиться до аргументу відповідача, як на підставу правомірності прийнятого оскаржуваного рішення, про віднесення постачальника товару відповідно до рішення податкового органу до категорії ризикових відповідно до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 11.12.2019 №1165.

Так, порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою КМУ від 11.12.2019 №1165 врегульовує виключно правовідносини, які виникають між податковим органом та платником податку на додану вартість. При цьому єдиним правовим наслідком визнання платника податку ризиковим є виникнення у податкового органу права зупинити реєстрацію податкової накладної платника ПДВ, визнаного ризиковим. Ні даним нормативним актом, ні іншими актами законодавства України не передбачено інших правових наслідків надання платнику ПДВ статусу ризикового. Тобто, визнання контрагента-постачальника позивача ризиковим не може жодним чином впливати на дійсність його правочинів.

При цьому, перебування платника в статусі ризикового чи позбавлення даного статусу не може свідчити про реальність чи нереальність вчинених таким платником податків господарських операцій через відсутність причинно-наслідкового зв`язку між даними фактами. Особливо в разі, якщо на момент вчинення спірних господарських операцій обидва їх учасники не перебували в статусі ризикових.

Суд звертає увагу на ту обставину, що на момент вчинення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентом всі податкові накладні, виписані постачальником, були перевірені податковим органом та належним чином зареєстровані.

На підставі викладено суд дійшов висновку, що:

- укладення та виконання позивачем вказаних договорів дійсно мало місце та вони були вчинені з метою здійснення господарської діяльності;

- виконання позивачем договорів призвело до зміни його майнового стану;

- на дату укладення та виконання договорів у позивача не було сумніву стосовно дійсності реєстрації та господарської діяльності товариства контрагента.

Отже, позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарської операції за участю контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети їх здійснення для провадження господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 24.11.2023 №0220150705 щодо проведення імпортних операцій у період червень-серпень 2023 року, суд виходить з наступного.

В процесі господарської діяльності позивачем здійснюється імпорт одягу, який був у користуванні (секонд хенд), його обробка та подальша реалізація (в тому числі на умовах експорту).

Протягом червня, липня, серпня 2023 року ТОВ «Бренд Проперті» здійснено операції з імпорту на митну територію України товару (одягу, взуття, що було у користуванні), що підтверджується вантажно-митними деклараціями (далі по тексту - ВМД): UA205050/2023/059304 від 31.08.2023 року; UA209230/2023/092269 від 31.08.2023 року; UA205050/2023/059294 від 31.08.2023 року; UA205180/2023/000793 від 30.08.2023 року; UA205050/2023/059121 від 30.08.2023 року; UA205180/2023/000783 від 30.08.2023 року; UA205180/2023/000777 від 30.08.2023 року; UA205180/2023/000766 від 30.08.2023 року; UA209230/2023/091434 від 29.08.2023 року; UA205140/2023/068930 від 28.08.2023 року; UA209230/2023/090955 від 28.08.2023 року; UA205140/2023/068215 від 25.08.2023 року; UA209230/2023/089322 від 23.08.2023 року; UA205180/2023/000554 від 23.08.2023 року; UA209230/2023/089267 від 23.08.2023 року; UА209230/2023/089258 від 23.08.2023 року; UA209230/2023/089003 від 22.08.2023 poкy; UA205050/2023/057315 від 22.08.2023 року; UA205180/2023/000539 від 22.08.2023 pоку; UA209230/2023/088310 від 21.08.2023 року; UA205180/2023/000509 від 21.08.2023 року; UА205050/2023/056485 від 18.08.2023 року; UA209230/2023/087385 від 17.08.2023 року; UА209230/2023/087359 від 17.08.2023 року; UA205050/2023/056294 від 17.08.2023 року; UA209230/2023/087032 від 17.08.2023 року; UA209230/2023/087031 від 17.08.2023 року; UA209230/2023/086998 від 17.08.2023 року; UA209230/2023/087008 від 17.08.2023 року; UА205180/2023/000423 від 16.08.2023 року; UA209230/2023/086645 від 16.08.2023 року; UА205140/2023/061844 від 03.08.2023 року; UA205140/2023/059754 від 27.07.2023 року; UА205140/2023/065472 від 16.08.2023 року; UA209230/2023/086471 від 15.08.2023 року; UА209230/2023/086470 від 15.08.2023 року; UA205180/2023/000407 від 15.08.2023 року; UА205180/2023/000409 від 15.08.2023 року; UA209230/2023/086300 від 15.08.2023 року; UА209230/2023/086284 від 15.08.2023 року; UA209230/2023/086289 від 15.08.2023 року; UА209230/2023/086303 від 15.08.2023 року; UA205180/2023/000391 від 15.08,2023 року; UА209230/2023/086175 від 15.08.2023 року; UA205050/2023/055760 від 15.08.2023 року; UА205180/2023/000392 від 15.08.2023 року; UA205050/2023/055540 від 14.08.2023 року; UА205050/2023/055539 від 14.08.2023 року; UA205140/2023/064763 від 14.08.2023 року; UА209230/2023/085777 від 14.08.2023 року; UA209230/2023/085776 від 14.08.2023 року; UА205180/2023/000357 від 14.08.2023 року; UA205180/2023/000353 від 14.08.2023 pоку; UA209230/2023/085407 від 11.08.2023 року; UA205140/2023/064441 від 11.08.2023 року; UА209230/2023/084964 від 11.08.2023 року; UA209230/2023/084947 від 11.08.2023 року; UА205180/2023/000294 від 10.08.2023 року; UA209230/2023/084539 від 10.08.2023 року; UА209230/2023/084533 від 10.08.2023 року; UA209230/2023/084532 від 10.08.2023 року; UА205180/2023/000263 від 09.08.2023 року; UA205180/2023/000261 від 09.08.2023 року; UА205180/2023/000254 від 09.08.2023 року; UA205140/2023/063433 від 09.08.2023 pоку; UA209230/2023/084207 від 09.08.2023 року; UA209230/2023/084205 від 09.08.2023 poку; UA205050/2023/054354 від 08.08.2023 року; UA205050/2023/054342 від 08.08.2023 року; UА205140/2023/063281 від 08.08.2023 року; UA209230/2023/083907 від 08.08.2023 poку; UA205180/2023/000230 від 08.08.2023 року; UA209230/2023/0838892 від 08.08.2023 poку; UA205050/2023/054224 від 08.08.2023 року; UA205180/2023/000216 від 08.08.2023 poку; UA209230/2023/083699 від 08.08.2023 року; UA209230/2023/083694 від 08.08.2023 poку; UA209230/2023/083551 від 07.08.2023 року; UA205050/2023/054093 від 07.08.2023 poку; UA209230/2023/083550 від 07.08.2023 року; UA209230/2023/083549 від 07.08.2023 poку; UA209230/2023/083325 від 07.08.2023 року; UA205140/2023/062626 від 07.08.2023 року; UА205050/2023/053974 від 07.08.2023 року; UA209230/2023/083250 від 07.08.2023 poку; UA205050/2023/053619 від 04.08.2023 року; UA209230/2023/082600 від 04.08.2023 pоку; UA209230/2023/082576 від 04.08.2023 року; UA209230/2023/082224 від 03.08.2023 poку; UA209230/2023/082090 від 03.08.2023 року; UA209230/2023/082096 від 03.08.2023 року; UА209230/2023/082095 від 03.08.2023 року; UA205050/2023/052936 від 02.08.2023 poку; UA205050/2023/052849 від 02.08.2023 року; UA205050/2023/052768 від 01.08.2023 року; UA209230/2023/081264 від 01.08.2023 року; UA205050/2023/052674 від 01.08.2023 року; UA205050/2023/052660 від 01.08.2023 року; UA209230/2023/081063 від 31.07.2023 poку; UA205050/2023/052435 від 31.07.2023 року; UA209230/2023/080863 від 31.07.2023 poку; UA209230/2023/080837 від 31.07.2023 року; UA209230/2023/080853 від 31.07.2023 року; UА205140/2023/060675 від 31.07.2023 року; UA209230/2023/080849 від 31.07.2023 poку; UA209230/2023/080871 від 31.07.2023 року; UA209230/2023/080868 від 31.07.2023 року; UA209230/2023/080192 від 28.07.2023 року; UA205140/2023/060165 від 28.07.2023 року; UА209230/2023/080206 від 28.07.2023 року; UA205140/2023/060132 від 28.07.2023 року; UА205140/2023/060116 від 28.07.2023 року; UA209230/2023/079933 від 27.07.2023 року; UА209230/2023/079964 від 27.07.2023 року; UA209230/2023/079758 від 27.07.2023 року; UА209230/2023/079817 від 27.07.2023 року; UA209230/2023/079690 від 27.07.2023 poку; UA209230/2023/079655 від 27.07.2023 року; UA209230/2023/079595 від 27.07.2023 року; UА209230/2023/079474 від 26.07.2023 року; UA209230/2023/079362 від 26.07.2023 року; UА209230/2023/079354 від 26.07.2023 року; UA205050/2023/051297 від 26.07.2023 poку; UA205050/2023/051274 від 26.07.2023 року; UA205050/2023/051284 від 26.07.2023 poку; UA205140/2023/059391 від 26.07.2023 року; UA205050/2023/051185 від 25.07.2023 pоку; UA209230/2023/079107 від 25.07.2023 року; UA209230/2023/078944 від 25.07.2023 poку; UA205050/2023/051126 від 25.07.2023 року; UA209230/2023/078998 від 25.07.2023 poку; UA209230/2023/078952 від 25.07.2023 року; UA209230/2023/078964 від 25.07.2023 року; UА209230/2023/078927 від 25.07.2023 року; UA205050/2023/051046 від 25.07.2023 року;11А205050/2023/050796 від 24.07.2023 року; UA205140/2023/058610 від 24.07.2023 року; UА209230/2023/078413 від 24.07.2023 року; UA209230/2023/078437 від 24.07.2023 року; UA209230/2023/078409 від 24.07.2023 року; UA209230/2023/078449 від 24.07.2023 року; UА209230/2023/078427 від 24.07.2023 року; UA209230/2023/078458 від 24.07.2023 poку; UA209230/2023/078434 від 24.07.2023 року; UA209230/2023/078422 від 24.07.2023 poку; UA205050/2023/050522 від 22.07.2023 року; UA205050/2023/050527 від 22.07.2023 poку; UA209230/2023/078114 від 21.07.2023 року; UA205050/2023/050177 від 21.07.2023 року; UA209230/2023/077763 від 21.07.2023 року; UA209230/2023/077696 від 21.07.2023 року; UA205050/2023/050058 від 20.07.2023 року; UA209230/2023/077601 від 20.07.2023 poку; UA205050/2023/050013 від 20.07.2023 року; UA209230/2023/077411 від 20.07.2023 року; UA209230/2023/077383 від 20.07.2023 року; UA209230/2023/077295 від 20.07.2023 poку; UA209230/2023/077222 від 20.07.2023 року; UA209230/2023/077196 від 20.07.2023 року; UА209230/2023/077002 від 19.07.2023 року; UA209230/2023/076919 від 19.07.2023 року; UА209230/2023/076858 від 19.07.2023 року; UA205050/2023/049632 від 19.07.2023 року; UА209230/2023/076783 від 19.07.2023 року; UA209230/2023/076613 від 18.07.2023 року; UА205050/2023/049413 від 18.07.2023 року; UA205050/2023/049252 від 17.07.2023 poку; UA209230/2023/076221 від 17.07.2023 року; UA209230/2023/076210 від 17.07.2023 року; UА209230/2023/076209 від 17.07.2023 року; UA209230/2023/076194 від 17.07.2023 poку; UA209230/2023/076083 від 17.07.2023 року; UA205050/2023/049149 від 17.07.2023 року; UА209230/2023/076034 від 17.07.2023 року; UA205050/2023/049138 від 17.07.2023 poку; UA209230/2023/076002 від 17.07.2023 року; UA205140/2023/056019 від 17.07.2023 року; UА205050/2023/048575 від 14.07.2023 року; UA205050/2023/048414 від 13.07.2023 року; UА205050/2023/048230 від 13.07.2023 року; UA209230/2023/074250 від 12.07.2023 року; UA205050/2023/048004 від 12.07.2023 року; UA209230/2023/074194 від 12.07.2023 року; UА209230/2023/073994 від 11.07.2023 року; UA205050/2023/047882 від 11.07.2023 poку; UA205050/2023/047715 від 11.07.2023 року; UA205050/2023/047693 від 11.07.2023 poку; UA209230/2023/073388 від 10.07.2023 року; UA209230/2023/072772 від 07.07.2023 року; UA209230/2023/072496 від 07.07.2023 року; UA209230/2023/072001 від 06.07.2023 poку; UA209230/2023/072060 від 06.07.2023 року; UA205050/2023/046122 від 04.07.2023 року; UА209230/2023/070946 від 04.07.2023 року; UA205050/2023/045870 від 03.07.2023 poку; UA205140/2023/052435 від 03.07.2023 року; UA205050/2023/045818 від 03.07.2023 poку; UA205050/2023/045812 від 03.07.2023 року; UA209230/2023/070457 від 03.07.2023 poку; UA209230/2023/070444 від 03.07.2023 року; UA205050/2023/044411 від 27.06.2023 року; UА205050/2023/044349 від 27.06.2023 року; UA205050/2023/044354 від 27.06.2023 poку; UA209230/2023/068162 від 27.06.2023 року; UA209230/2023/068178 від 27.06.2023 року; UA205050/2023/044235 від 26.06.2023 року; UA209230/2023/067960 від 26.06.2023 poку; UA205050/2023/044143 від 26.06.2023 року; UA205050/2023/044145 від 26.06.2023 pоку; UA205050/2023/044123 від 26.06.2023 року; UA209230/2023/067824 від 26.06.2023 року; UА205050/2023/044139 від 26.06.2023 року; UA205050/2023/044102 від 26.06.2023 poку; UA205050/2023/044091 від 26.06.2023 року; UA205050/2023/044186 від 26.06.2023 poку; UA205140/2023/050186 від 26.06.2023 року; UA209230/2023/067696 від 26.06.2023 poку; UA209230/2023/067718 від 26.06.2023 року; UA205140/2023/050192 від 26.06.2023 poку; UA209230/2023/067686 від 26.06.2023 року; UA205140/2023/050203 від 26.06.2023 poку; UA209230/2023/067713 від 26.06.2023 року; UA209230/2023/067665 від 26.06.2023 року; UА209230/2023/067677 від 26.06.2023 року; UA209230/2023/067646 від 26.06.2023 poку; UA209230/2023/067634 від 26.06.2023 року; UA205140/2023/050078 від 24.06.2023 poку; UA209230/2023/067064 від 23.06.2023 року; UA205050/2023/043171 від 23.06.2023 року; UA209230/2023/066944 від 23.06.2023 року; UA205050/2023/043607 від 23.06.2023 poку; UA205140/2023/049611 від 23.06.2023 року; UA205050/2023/043307 від 23.06.2023 року; UА205140/2023/049582 від 23.06.2023 року; UA209230/2023/066863 від 23.06.2023 poку; UA209230/2023/066852 від 23.06.2023 року; UA209230/2023/066434 від 22.06.2023 poку; UA209230/2023/066386 від 22.06.2023 року; UA209230/2023/066162 від 21.06.2023 року; UА209230/2023/065928 від 21.06.2023 року; UA209230/2023/065900 від 21.06.2023 року; UА205050/2023/043070 від 21.06.2023 року; UA205140/2023/048782 від 21.06.2023 року; UА205050/2023/042969 від 20.06.2023 року; UA205050/2023/042966 від 20.06.2023 року; UА205050/2023/042896 від 20.06.2023 року; UA205050/2023/042783 від 20.06.2023 poку; UA209230/2023/065432 від 20.06.2023 року; UA205050/2023/042745 від 20.06.2023 poку; UA205050/2023/042788 від 20.06.2023 року; UA205050/2023/042761 від 20.06.2023 року; UА205050/2023/042744 від 20.06.2023 року; UA205050/2023/042741 від 20.06.2023 року; UA209230/2023/065378 від 20.06.2023 року; UA209230/2023/065357 від 20.06.2023 року; UA209230/2023/065163 від 19.06.2023 року; UA209230/2023/065135 від 19.06.2023 року; UA209230/2023/064863 від 19.06.2023 року; UA209230/2023/064877 від 19.06.2023 року.

Суми податку на додану вартість, сплачені на митниці, підтверджені ВМД були позивачем включено до складу податкового кредиту та в подальшому заявлені до бюджетного відшкодування, що підтверджується банківськими виписками долученими до матеріалів справи.

При цьому, як вбачається із відзиву на позовну заяву та акту перевірки контролюючим органом не заперечується факт оплати імпортних операцій, які стали підставою для формування податкового кредиту.

Також, судом досліджено первинні документи із контрагентами позивача, що здійснювали імпорт товару визначеного у митних деклараціях, а саме контракти купівлі-продажу товару №06/2023/DB/1 від 13.06.2023 року та №07/2023/ВВ/1 від 03.07.2023 року, договори комісії №4-РІТ-БП від 02.01.2023, №ВР-КR-3 від 13.01.2023, №SMI-BP-4 від 01.12.2022, звіти комісіонера, акти прийому-передачі товару, банківські виписки.

Після ввезення товару на митну територію України останній було передано комісіонерами позивачу, що підтверджується актами прийому-передачі товару з комісії та звітами комісіонера.

У звітах комісіонерів зазначаються найменування продавця товару, реквізити митної декларації, за якою було ввезено товар, найменування, сума в валюті та в гривневому еквіваленті вартості товару, розмір комісійної винагороди.

Акти надання послуг підтверджують відсутність зауважень комітента до комісіонера до обсягу і якості наданих послуг.

Причиною виникнення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту (із зазначенням частки загальної суми податкового кредиту звітного (податкового) періоду, у якому виникло від`ємне значення ПДВ) є ввезення на митну територію України (імпорт) наступних товарів: одяг, що був у користуванні, для подальшого використання; взуття, що було у користуванні, для подальшого використання; речі вживані несортовані з текстильних матеріалів.

У підпункту 3.2 Акту перевірки зазначено про порушення позивачем законодавства в частині ненадання документів, що підтверджують формування суми бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку та суму податку, фактично сплачену позивачем постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України.

З даного приводу суд зазначає, що відповідно до п. 85.2 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Враховуючи зазначене у пункті 3.2 Акту перевірки, а також враховуючи додатки №1 до Актів перевірки, суд дійшов висновку, що до перевірки були надані в достатньому обсязі документи, необхідні для перевірки наявності документальних підстав для формування податкового кредиту та податкових зобов`язань, відображених у податкових деклараціях з ПДВ за червень-серпень 2023 року.

Крім цього, податковий кредит, відображений у податкових деклараціях з ПДВ за червень-серпень 2023 року, було сформовано за рахунок імпортного ПДВ, сплата якого відображається в електронній базі СЕА ПДВ та у доступних контролюючому органу базах даних Державної митної служби.

Суд зауважує, що у п.85.2 ст.85 ПК України йдеться саме про надання документів, що пов`язані з предметом перевірки, а не будь-яких інших додаткових документів, відсутність чи наявність яких не впливає безпосередньо на документальні підстави для формування показників податкової декларації.

Згідно до п.187.8 ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.12 ст.201 ПК України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Згідно з п.206.1 ст.206 ПК України під час ввезення товарів на митну територію України суми податку підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок, крім операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування.

Відтак, якщо при ввезенні товарів на митну територію України платником податку сплачено суму податку до бюджету і така сплата підтверджується митними деклараціями, платник податку має право на включення такої суми податку до складу податкового кредиту звітного періоду, в якому відбулося оформлення відповідної митної декларації.

Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.08.2022 за №1372/21684 затверджено Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа (далі - Порядок №651), який визначає правила заповнення граф митних декларацій (далі - МД) на бланках єдиного адміністративного документа форми МД-2 (далі - ЄАД), додаткових аркушів до нього форми МД-3 (далі - додаткові аркуші), специфікації форми МД-8 (далі - специфікація), порядок унесення відомостей до доповнення форми МД-6 (далі - доповнення), випадки застосування специфікації, а також порядок оформлення, розподілу та використання аркушів МД форм МД-2, МД-3, МД-6, МД-8.

Згідно із пунктом 47 розділу ІІ Порядку №651 графа 47 «Нарахування платежів» заповнюється у разі сплати (необхідності застосування заходів забезпечення сплати відповідно до розділу Х Митного кодексу України) митних платежів та/або сплати за МД єдиного збору, що справляється в пунктах пропуску через державний кордон України (далі - єдиний збір), та/або сплати плати.

У графі наводяться відомості про нарахування митних платежів. Якщо за МД нараховуються та справляються єдиний збір та/або плата, то відомості про їх нарахування наводяться у цій графі ЄАД… Відповідно до класифікатора видів надходження до бюджету, що контролюється митними органами, опублікований на офіційному сайті Державної податкової служби України (https://www.tax.gov.ua/baneryi/mitne-oformlennya/subektam-zed/reestri-ta-lasifikatori/klasifikatori/vidomchi-klasifikatori-informatsii-z-pi/print-62553.html) код виду надходжень 020 - Мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання, а код виду надходжень 028 - Податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання (крім лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів та медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України; а також лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я).

Згідно із Порядком №651 графа 45 "Коригування" заповнюється у разі застосування забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

У графі зазначається у валюті України заявлена митна вартість товару.

Всі імпортні митні декларації Позивача містять заповнену графу 47 «Нарахування платежів» із визначенням виду надходжень 028, а саме: податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання (крім лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів та медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України; а також лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я).

Згідно із ч.1 ст.74 МК України імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Позивачем (в т.ч. із залученням комісіонерів) здійснювався імпорт товарів, тобто в межах спірних правовідносин підлягав застосуванню митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Тобто, для ввезення імпортованого товару та випуску його у вільний обіг покупцем має бути сплачено всі митні платежі, встановлені законом на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей.

Відповідачем жодних зауважень щодо форми та відомостей митних декларацій в Актах перевірки не наведено.

За наслідками детального та ґрунтовного дослідження документів, якими позивач підтверджував факт здійснення відповідних господарських операцій із указаними вище контрагентами, суд дійшов висновку, що надані суду документи є первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» і є достатніми доказами для підтвердження реальності господарських операції з поставки товару, руху активів у процесі здійснення господарських операцій та зміни у власному капіталі позивача.

Відповідачем не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано Відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності Позивача як платника податків або фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення Позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Відповідно до сталої та послідовної практики Верховного Суду, норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з п.п. «а» п.185.1 ст.185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення (п.187.8 ст.187 ПК України).

При цьому згідно з п.206.1 ст.206 ПК України під час ввезення товарів на митну територію України суми податку підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок, крім операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування.

Отже, якщо при ввезенні товарів на митну територію України платником податку сплачено суму податку до бюджету і така сплата підтверджується митними деклараціями, платник податку має право на включення такої суми податку до складу податкового кредиту звітного періоду, в якому відбулося оформлення відповідної митної декларації.

Положеннями ст. 200 ПК України визначено алгоритм дій платника податку та державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) ПДВ.

Відповідно до п. 200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з підпунктом "б" п. 200.4 ст. 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Пунктом 200.7 ст. 200 ПК України встановлено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Таким чином, сума від`ємного значення визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду та враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу платник ПДВ має право обирати: декларувати йому суму бюджетного відшкодування чи зараховувати цю суму до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Право на бюджетне відшкодування податкове законодавство обмежує виключно фактом сплати суми ПДВ в попередніх і звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до бюджету та строком давності у 1095 днів.

Враховуючи, що товар, який придбавався позивачем в рамках договорів комісії, притаманний його господарській діяльності та використовувався ним для здійснення господарської діяльності, тому формування позивачем податкового кредиту за результатами господарської діяльності з постачальниками-нерезидентами є правомірним, відповідно, факт сплати суми ПДВ надає право на отримання бюджетного відшкодування у розмірі сплаченої суми ПДВ, а тому оскаржуване податкове рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Крім того, при вирішенні справи судом враховано, що усі надані позивачем первинні документи містять всі необхідні складові, які надають можливість ідентифікувати обсяги поставок товару, необхідну номенклатуру, часові межі їх здійснення та співставити зазначені в них відомості з відомостями, наведеними в інших первинних документах, що відповідають договорам.

Також суд враховує, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Варто також зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Однак, у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов`язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

Ознаки фіктивності мають бути доведені належними, допустимими і достовірними доказами, поняття, джерела і характеристики яких наведені у Главі 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України докази оцінюються та мають ґрунтуватися на безпосередньому, повному, всебічному та об`єктивному їх дослідженні.

Відповідач під час судового розгляду справи не навів будь-яких переконливих доводів та не надав належних доказів, які б ставили під сумнів реальності здійснених позивачем господарських операцій, та/або свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, та/або про наявність інших обставин що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків.

Беручи до уваги вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку що висновки контролюючого органу в частині встановлення порушень податкового законодавства, що мало наслідком прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими та безпідставними, та такими, що не відповідають дійсності.

Таким чином, суд зазначає, що податковий орган, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяв необґрунтовано, у зв`язку з чим у суду наявні всі підстави прийти до висновку оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжної інструкції №974 від 31.01.2024 року позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 30280,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат по сплаті судового збору у межах вказаної суми.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 6-11, 73-77, 79, 90, 139, 241 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Проперті» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.11.2023 №0220150705 та №0220160705.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Проперті» (09119, Київська область, м. Біла Церква, вул. Фастівська, 23, ЄДРПОУ 43479830) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 30 280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5а, ЄДРПОУ 44096797).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Балаклицький А. І.


Суд	Київський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	07.06.2024
Оприлюднено	10.06.2024
Номер документу	119591898
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних)

Судовий реєстр по справі —320/7062/24

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 07.06.2024 по справі 320/7062/24КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —320/7062/24

Рішення від 07.06.2024

Рішення
від 07.06.2024 по справі 320/7062/24
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД