Рішення

від 07.06.2024 по справі 420/7264/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/7264/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю СКОЛАРО ПЛЮС до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення,

встановив:

ТОВ СКОЛАРО ПЛЮС (далі позивач) звернулось з позовною заявою до Одеської митниці, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення про корегування митної вартості товарів №UА500490/2023/000051/2 від 26.12.2023 року.

01.04.2024 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що підставі контракту з JIANGMEN HUAYU IMPORT EXPORT CO.,LTD №2022/0624 від 24.06.2022 р., Інвойсу №К-20231106 від 06.11.2023 р. ввезено на митну територію України: Товар №1, Код ТН ЗЕД 94051990 90, а саме люстри, світильники та інші електричні освітлювальні прилади про що подано до Одеської митниці митну декларацію. Від відповідача надійшло повідомлення про витребування додаткових документів на підтвердження складових митної вартості. У відповідь надіслано лист разом з яким були надані додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості та викладено аргументи щодо безпідставності зауважень та вимоги надати додаткові. Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які є протиправними, оскільки надали всі необхідні документи для розмитнення товару за ціною вказаною у МД. Відповідач протиправно зобов`язав декларанта надати додаткові документи за відсутності підстав, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України, в результаті незаконно вчинив наступні дії, спрямовані на коригування митної вартості. Просять задовольнити позовні вимоги.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнали та зазначили, що під час здійснення митного оформлення за митною декларацією №23UA500490008483U3 від 26.12.2023року було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та встановлено, що в них містяться розбіжності, вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у Рішенні про коригування митної вартості товарів. На вимогу митного органу позивачем не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, а поданими розбіжності не спростовано, тому були застосовані другорядні методи визначення митної вартості. Просять відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судом встановлені такі обставини по справі.

На підставі контракту з JIANGMEN HUAYU IMPORT EXPORT CO.,LTD №2022/0624 від 24.06.2022 р., Інвойсу №К-20231106 від 06.11.2023 р., ТОВ «СКОЛАРО ПЛЮС» ввезено на митну територію України: Товар №1, Код ТН ЗЕД 94051990 90, а саме люстри, світильники та інші електричні освітлювальні прилади, які підвішуються або закріплюються на стелі чи на стіні у кількості зазначеній в митній декларації та інвойсі.

Разом із МД №23UA500490008483U3 на підтвердження митної вартості, декларант позивача подав наступні документи:

- Контракт № 2022/0624 від 24.06.2022;

- Інвойс № К-20231106 від 06.11.2023;

- Пакувальний лист від 06.11.2023;

- CMR № 10026082 від 19.12.2023.

26.12.2023 р. Одеською митницею направлено декларанту вимогу про надання додаткових документів, а саме: виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

26.12.2023 декларантом надіслано лист №2, де повідомлено про неможливість надання інших документів у зв`язку із їх відсутністю.

26.12.2023р. Одеською митницею за митною декларацією (МД) №23UA500490008483U3 від 26.12.2023 року встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500490/2023/000051/2 від 26.12.2023 року а саме:

1) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортноекспедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Проте у наданих декларантом документах відсутні відомості щодо цієї складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортноекспедиційних послуг не надано;

2) відповідно до ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. У наданих до митного контролю документах (інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення та/або не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості заявленого товару;

3) відповідно до п.п. в) п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначені митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Зокрема, у наданих до митного контролю документах (інвойсі, тощо) відсутні відомості щодо цієї складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;

4) відповідно до п. 2 контракту №2022/0624 умови та строки оплати визначаються у рахунках фактурах, допускається також часткова оплата з відстроченням платежу. Однак у наданому до митного оформлення рахунку фактурі від 27.09.2023 № K-20230927 не конкретизовані строки та умови оплати за поточну партію товару. Банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати товару не надано. Даний факт викликає сумніви щодо автентичності поданих документів та може свідчити про наявні ознаки підробки.

Різниця сплачених податків та зборів, між розрахованими позивачем і скорегованими відповідачем за оскаржуваним рішенням склала: 219 792,37 грн у тому числі ввізне мито 42267,76 грн та податок на додану вартість 177524,61 грн.

Позивач не погоджуючись з таким рішеннями звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи питання про правомірність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, суд враховує такі приписи діючого законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами 4 та 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 1 ст. 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.

До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 встановлений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: (далі їх перелік).

Також згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки, або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У цій справі при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсу та інших документів постачальника, враховуючи витрати на перевезення.

Висновки суду щодо прийнятого рішення відповідачем є наступними.

1. Щодо відсутності відомостей про витрати на транспортування, а також документів що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів позивач зазначив, що в комерційному інвойсі №К-20231106 від 06.11.2023 визначено умови поставки товару - DAP Київ за умовами яких обов`язок по оплаті перевезення покладається на продавця.

Суд погоджується з обґрунтуваннями позивача і зазначає, що відповідно до інвойсу №К-20231106 від 06.11.2023 та МД №23UA500490008483U3 від 26.12.2023 року визначено умови поставки товару - DAP Київ.

Умови поставки DAP (Delivered at Place - Поставка в місце призначення) вказують про покладення на продавця обов`язку нести всі витрати і ризики, пов`язані з транспортуванням товару у місце призначення, враховуючи (де вимагається) будь-які збори, платежі для експорту із країни відправлення. Тобто, продавець повинен укласти договір про перевезення та понести витрати на перевезення, необхідні для доставки товару в узгодженому місці призначення. За умовами DAP «Поставка в місці призначення», обов`язок по оплаті перевезення покладається на продавця.

Таким чином, є необґрунтованими доводи відповідача щодо можливого або дійсного перевантаження товару, неподання позивачем доказів укладення продавцем договорів на перевезення товару та доказів понесення продавцем на це витрат, оскільки всі витрати з перевезення, у тому числі будь-які додаткові витрати (зокрема з перевантаження) до місця доставки позивач не поніс.

Суд зазначає, що фактично відповідач ігнорує зазначені умови поставки DAP, а свої висновки робить на припущеннях, що можливо були наявні витрати на транспортування, перевезення, навантаження і т.і., що виходячи з властивостей товару дійсно мало місце, оскільки без виконання вказаних робіт не може бути відправки товару. Але при цьому, умови поставки визначають, що такі витрати бере на себе продавець, що виключає збільшення митної вартості товару та дає підстави стверджувати про відсутність у позивача відомостей що вартості таких робіт. Відповідно він їх не може надати, а вимоги митного органу у зв`язку з цим є такими, що не ґрунтуються на приписах закону, оскільки відповідно до п.6 ч. 2 ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

2. Щодо відсутності будь-якої інформація по здійсненню та/або не здійсненню страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, позивач зазначив, що відповідно до п. 11 Висновків Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, взятої до відома Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 № 2, якщо за твердженням декларанта страхування не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт, декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту. Позивач вказує на те, що страхування товару не здійснювалось.

Суд зазначає, що відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів є: … якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Оскільки страхування товару не здійснювалось то у позивача відсутній обов`язок включати такі витрати у митну вартість, а у відповідача відсутні підстави для відмови у митному оформленні із зазначених причин. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

3. Щодо вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, позивач зазначив, що відповідно до п. 4.1. Контракту № 2022/0624 від 24.06.2022 р., упаковка має забезпечувати повне збереження товару від пошкоджень під час транспортування, включаючи навантажувально-розвантажувальні роботи. Відповідно вартість упаковки та робіт з пакування входить до вартості товару за Договором, у зв`язку з чим не додаються при визначенні митної вартості товару. Упаковка призначена виключно для цілей транспортування і збереження товару та не впливає на його ціну.

Суд зазначає, що у даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв`язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару, а відтак, у інвойсі та інших супровідних документах обґрунтовано не зазначено окремо вартості пакування та тари, оскільки їх вартість входить до вартості товару та є її складовою частиною.

Таким чином, вимоги митного органу про надання числових даних щодо вартості пакування не ґрунтуються на вимогах митного законодавства.

На думку суду, існування документів які визначають числові значення вартості упаковки взагалі не визначено законодавством, але вони можуть створюватись за власним розсудом продавця та жодним чином не можуть вимагатись покупцем чи митним органом в силу того, що це не передбачено законодавством. Ціна товару це фундаментальна економічна категорія, яка означає кількість грошей, за яку продавець згоден продати, а покупець готовий купити одиницю товару. Це кількісно визначена величина втіленої в ньому живої праці, важливою складовою якої є витрати виробництва, що визначаються після закінчення виробничого процесу, а також доведення товару до конкурентного вигляду, його оформлення в тому числі і пакування.

За певних умов, понесені на виготовлення товару витрати та інші складові його ціни є комерційною таємницею виробника, а тому у митного органу відсутні повноваження та законні підстави вимагати зазначення числових даних щодо вартості пакування за умови зазначення, що вартість пакування включена до ціни товару.

Відповідач мав усі необхідні документи, що містили дані про таку складову митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, а саме дані про те, що вартість упаковки та робіт з пакування були включені до ціни товару та додатковому відшкодування з боку позивача не підлягали. Вказані вище дані з посиланням на положення Контракту були також зазначені в листі декларанта, що було проігноровано відповідачем під час митного оформлення.

Зазначена вище позиція стосовно включення вартості пакування до митної вартості також закріплена у рішеннях Верховного Суду у справах із подібними обставинами (Постанова від 06.03.2018 р. у справі №815/3142/17, Постанова від 22.01.2019 р. по справі №815/6794/17, Постанова від 18.12.2019 р. по справі №160/8775/18, Постанова від 06.02.2020 р. по справі №520/10709/18, Постанова від 16.07.2020 р. по справі №804/3632/17, Постанова від 17.01.2023 по справі №440/5532/18, Постанова від 07.02.2023 по справі №815/6775/17, Постанова від 21.03.2023 по справі №815/5817/17).

4. Щодо рахунку-фактури від 27.09.2023 № К-20230927 у якому не конкретизовані строки та умови оплати за поточну партію товару, ненадання платіжних документів, що підтверджують факт оплати товару, що викликає сумніви щодо автентичності поданих документів та може свідчити про наявні ознаки підробки позивач зазначив, що сам по собі факт не надання документів, що підтверджують оплату товару жодним чином не впливає на обставини, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд погоджується з такими обґрунтуваннями позивача і зазначає, що питання розрахунків це цивільні правовідносини договірних сторін, які врегульовуються контрактом/договором відповідно до норм Цивільного Кодексу, а тому проведені вони чи не проведені між покупцем та продавцем не є питанням компетенції митного органу, оскільки визначальним є питання митної вартості та сплати митних платежів.

Суд зазначає, що за умови порушення умов контракту щодо розрахунків, це питання сторони вирішують шляхом переговорів або в судовому порядку. А тому зазначення митним органом що не конкретизовані строки та умови оплати і це викликає сумніви щодо автентичності поданих документів та може свідчити про наявні ознаки підробки є лише припущенням і жодним чином не свідчить про вплив на визначення митної вартості товару.

Таким чином, вищевказані твердження відповідача не впливають на визначення складових митної вартості. Отже, відповідачем не доведено, що документи надані позивачем при митному оформленні, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів

Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Окрім цього, Верховний Суд у цій справі звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що надані разом з митною декларацією документи у своїй сукупності є достатніми для перевірки митної вартості визначеної відповідно до ціни контракту.

Наведені у рішеннях митного органу застереження, не є такими, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів за основним методом, оскільки використані декларантом відомості підтверджені документально, визначені кількісно і є достовірні, тобто наявні всі складові митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні. А тому не можуть застосовуватись другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МК України.

Вивчивши позиції сторін викладені у їх заявах по суті, дослідивши письмові докази надані сторонами та враховуючи приписи діючого законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню, оскільки позивачем доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

В той же час, відповідач не надав суду належні та допустимі докази, не навів правові обґрунтування правомірності прийнятого рішення, яке на думку суду не відповідає вимогам зазначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.

Щодо витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу врегульовано ст. 134 КАС України.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

На підтвердження витрат позивач надав: Договір про надання правової допомоги № 046-МВ від 27.12.2023 р., рахунок на оплату № 008 від 20 січня 2024 р., платіжну інструкцію № 453 від 25.012024 р., Акт, від 04.03.2024 р., прийому наданих послуг до договору про надання правничої допомоги № 046-МВ від 27.12.2023 р.

Проаналізувавши зміст поданої заяви, дослідивши матеріали справи, співставивши наведені позивачем аргументи із категорією цієї справи, суд вважає заявлену до стягнення суму неспівмірною зі складністю справи та обсягом наданих послуг.

Судова практика на рівні Верховного Суду у зазначених спорах є сталою на протязі тривалого часу, а тому формування правової позиції та обґрунтувань предмету спору не є складним, що свідчить про невеликий обсяг виконаної адвокатом роботи як юридичної так і технічної.

Необхідно зауважити, що усі заяви та документи подавались представником до суду через систему "Електронний суд", що не потребувало особистої явки представника до приміщення суду та відповідно додаткових витрат часу на представництво клієнта у суді.

Таким чином, суд вважає, що заявлена сума витрат на правничу допомогу у сумі 10000,00 грн не є співмірною зі складністю цієї справи та обсягом наданих адвокатом послуг, а тому суд зменшує такі витрати до 5000,00 грн.

Судові витрати у вигляді судового збору підлягають стягненню на користь позивача у повному обсязі.

Керуючись ст. 242- 246 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ТОВ СКОЛАРО ПЛЮС задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати Рішення Одеської митниці про коригування митної вартості № UA500490/2023/000051/2 від 26.12.2023 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (ЄДРПОУ 44005631) на користь ТОВ СКОЛАРО ПЛЮС (ЄДРПОУ 44609910, 01015, м. Київ, вул. Лейпцизьска, 15) судовий збір у сумі 2 637,51 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Попов В.Ф.