Постанова

від 07.06.2024 по справі 440/6411/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: А.Б. Головко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2024 р. Справа № 440/6411/22

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.12.2022, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/6411/22

за позовом Приватного підприємства "Вемакс"

до Державної податкової служби України , Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Вемакс» (далі - позивач, ПП «Вемакс») звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - ГУ ДПС в Полтавській обл., відповідач 1), Державної податкової служби України (далі - відповідач 2, ДПС України), у якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 28.09.2021 № 6951/1807.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.12.2022 по справі 440/6411/22 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Полтавській обл. від 28.09.2021 № 6951/1807.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській обл. на користь ПП «Вемакс» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2481,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн.

ГУ ДПС у Полтавській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що висновки суду про задоволення позову не відповідають фактичним обставинам справи, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.12.2022 по справі 520/11352/23 винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що ПП «Вемакс» безпідставно не включено до складу податкового зобов`язання в податковій декларації з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за червень 2021 року складену та направлену на реєстрацію податкову накладну 14 від 04.06.2021 на загальну суму ПДВ 11124,54 грн, що мало наслідком заниження податкового зобов`язання на вказану суму ПДВ. Стверджує, що станом на час розгляду справи розрахунок коригування до податкової накладної 14 від 04.06.2021 з кодом причини 301 «виправлення податкової накладної» ПП «Вемакс» на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних не направлявся.

Також, відповідач не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині присудження на користь ПП «Вемакс» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн, посилаючись при цьому на те, що позивачем не надано до суду звіту про надані послуги як доказу їх фактичного надання та прийняття клієнтом (позивачем).

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просив апеляційну скаргу ГУ ДПС у Полтавській обл. залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.12.2022 залишити без змін.

Зазначив, що податкова накладна №14 вiд 04.06.2021 не була включена до податкової декларації з ПДВ за червень 2021 року з огляду на відсутність факту здійснення господарської операції та складення за її наслідками будь-яких первинних документів. Натомість, підприємством складено та зареєстровано іншу податкову накладну за наслідками господарської операції з контрагентом у день її фактичного здійснення.

Позивач також вважає безпідставними доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо безпідставності присудження судом першої інстанції витрат на правову допомогу на користь підприємства, оскільки адвокатом надано детальний опис до акта надання послуг з правничої допомоги у розрізі кожної з отриманих підприємством послуг.

У відповіді на відзив на апеляційну скаргу відповідач, з урахуванням викладених позивачем аргументів, зазначив, що у разі, коли податкова накладна виписана помилково, такому платнику податків необхідно усунути розбіжності в своєму податковому обліку шляхом їх коригування, чого підприємством зроблено не було.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів зазначає, що з огляду на приписи ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вивчивши обставини справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП «Вемакс» зареєстроване як юридична особа (код ЄДРПОУ 36179700) та є платником ПДВ.

19.08.2021 посадовою особою Кременчуцького відділу камеральних перевірок управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків Головного управління ДПС у Полтавській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ПП «Вемакс» у податковій звітності з ПДВ за червень 2021 року. За результатами проведеної перевірки того ж дня складено акт за 6387/16-31-18-07-11/36179700.

Перевіркою встановлено порушення ПП «Вемакс» положень п. 201.10 ст. 201, ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 2755-VI (далі ПК України) в частині заниження податкового зобов`язання на загальну суму ПДВ у розмірі 11125,00 грн за червень 2021 року.

На підставі встановлених камеральною перевіркою порушень 28.09.2021 ГУ ДПС у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення 6951/1807, яким ПП «Вемакс» збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ в розмірі 11 125,00 грн за податковим зобов`язанням та в розмірі 2 781,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами процедури адміністративного оскарження рішенням ДПС України від 05.07.2022 6568/6/99-00-06-01-03-06 податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській від 28.09.2021 6951/1807 залишено без змін.

Позивач, вважаючи протиправним оскаржуване податкове повідомлення-рішення, звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність тверджень контролюючого органу щодо заниження ПП «Вемакс» податкового зобов`язання в декларації з ПДВ за червень 2021 року, оскільки у позивача не виникло податкових зобов`язань за наслідками господарських операцій з контрагентом на підставі податкової накладної №14 від 04.16.2021, виписаної внаслідок помилки.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд, незалежно від підстав, наведених у позові, зобов`язаний перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вище вимогам.

ПК України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Статтею 44 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, а також документального підтвердження виконання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 44.1 вказаної норми ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація - це документ, що подається платником податків контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору (…).

Механізм справляння податку на додану вартість регламентовано Розділом V ПК України.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України (п.п. «а»).

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 201.10 ст. 201.10 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 996-XIV (далі Закон 996-XIV) під господарською операцією розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

З аналізу наведених положень ПК України та Закону 996-XIV слідує, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а в податковій декларації з ПДВ платником податку зазначаються дані, вказані в складеній на підставі первинних документів податковій накладній та/або розрахунку коригування, які сформовані за наслідками операцій, що відбулись.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ «НВП «Глобинський свинокомплекс» (замовник) та ПП «Вемакс» (підрядник) укладено договір підряду 2П від 26.05.2021, за умовами якого підрядник зобов`язується виконати гідроізоляційні роботи за адресою: Полтавська обл., м. Глобино, вул. Полтавський шлях, 155а, назва об`єкту «Виконання комплексу гідроізоляційних робіт на території ТОВ «НВП Глобинський свинокомплекс» із застосуванням матеріалів технології проникаючої гідроізоляції «Penetron» та сукупних гідроізоляційних технологій, а замовник зобов`язується здійснити оплату відповідно до умов договору.

26.05.2021 ПП «Вемакс» виписано рахунок на оплату СРМ00000234 за договором 2П на суму 165678,20 грн (разом з ПДВ).

28.05.2021 ТОВ «НВП «Глобинський свинокомплекс» проведено часткову оплату за договором в сумі 98930,96 грн. Того ж дня ПП «Вемакс» складено податкову накладну №26 на загальну суму 98 930,96 грн (в тому числі ПДВ 16 488,49 грн). Згідно з квитанцією вказану податкову накладну прийнято до реєстрації.

04.06.2021 ПП «Вемакс» складено податкову накладну №14 на загальну суму 66 747,24 грн (в тому числі ПДВ 11124,54 грн). Згідно з квитанцією реєстрація податкової накладної №14 від 04.06.2021 зупинена.

16.06.2021 між ТОВ «НВП «Глобинський свинокомплекс» та ПП «Вемакс» підписаний акт надання послуг на загальну суму з ПДВ 165678,20 грн.

Того ж дня, 16.06.2021 ПП «Вемакс» складено податкову накладну №40 на загальну суму 66 747,24 грн (в тому числі ПДВ 11124,54 грн). Згідно з квитанцією вказану податкову накладну прийнято до реєстрації.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ПП «Вемакс» не включило до податкової декларації з ПДВ за червень 2021 року податкове зобов`язання на суму 11 125,00 грн згідно з податковою накладною №14 від 04.06.2021, оскільки вона була виписана підприємством внаслідок помилки.

Відповідачем, своєю чергою, не надано жодних доказів на підтвердження того, що станом на 04.06.2021 відбулась подія, яка б у розумінні положень п. 187.1 ст. 187 ПК України могла бути підставою для виникнення у ПП «Вемакс» податкових зобов`язань за наслідками господарських операцій з контрагентом ТОВ «НВП «Глобинський свинокомплекс».

Про відсутність станом на 04.06.2021 будь-якої події у розумінні п. 187.1 ст. 187 ПК України за наслідками господарських операцій ПП «Вемакс» та ТОВ «НВП «Глобинський свинокомплекс» свідчить також та обставина, що реєстрація податкової накладної №14 від 04.16.2021 на суму ПДВ 11124,54 грн, виписаної внаслідок помилки, була зупинена.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскільки ПП «Вемакс» помилково виписало податкову накладну №14 від 04.06.2021, зазначена в ній господарська операція не підлягає відображенню у декларації з ПДВ за червень 2021 року як така, що не спричинила реальних змін майнового стану платника податків та не мала наслідком виникнення у нього податкових зобов`язань з ПДВ.

Зазначене доводить протиправність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення внаслідок недоведеності належними та допустимими доказами складу податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття спірного рішення.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.02.2019 року у справі 813/2817/17.

Посилання апелянта на порушення позивачем п.201.10 ст. 201, ст. 187 ПК України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість та заниження податкового зобов`язання на суму ПДВ 11 125,00 грн колегія суддів вважає необґрунтованими з вище зазначених підстав.

Колегія суддів зазначає, що виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг (абзац 20 пункту 201.10 статті 201 ПК України).

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги відповідача щодо безпідставності присудження судом першої інстанції на користь ПП «Вемакс» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн, колегія суддів виходить з наступного.

Так, на підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду першої інстанції: договір про надання правничої (правової) допомоги від 19.07.2022, акт приймання-передачі наданих послуг від 19.07.2022, опис наданих послуг від 19.07.2022 (детальний).

Вивчивши й дослідивши обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг із категорією складності справи, витраченим адвокатом часом, об`ємом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність стягнення на користь ПП «Вемакс» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження своїх доводів щодо неспівмірності розміру задоволених судом судових витрат із заявленими позовними вимогами.

Разом із тим, доводи апеляційної скарги не містять жодних обґрунтувань із відповідним посиланням на положення КАС України, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо співмірності погоджених до відшкодування судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт, так само як і не містять розрахунку суми витрат, які, на думку відповідача, є належними до відшкодування.

Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи зазначені вище положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2022 року по справі № 440/6411/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін