Постанова

від 05.06.2024 по справі 440/2243/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 р.Справа № 440/2243/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 29.02.2024, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, м. Полтава, по справі № 440/2243/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ІНТЕРГАЛ"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ІНТЕРГАЛ" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби в Полтавській області, відповідно до якої просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Полтавській області № 3098 від 30.01.2024 про відповідність ТОВ "Торговий Дім "Інтергал" критеріям ризиковості платника податку на підставі п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість;

- зобов`язати ГУ ДПС у Полтавській області виключити ТОВ "Торговий Дім "Інтергал" з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості.

27 лютого 2024 року від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить забезпечити позов шляхом зупининення дії рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Полтавській області № 3098 від 30.01.2024 про відповідність ТОВ "Торговий Дім "Інтергал" критеріям ризиковості платника податку на підставі п. 8 Критеріїв ризиковості до набрання законної сили рішенням у справі та зобов`язати ГУ ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 44057192) виключити позивача з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ІНТЕРГАЛ" про забезпечення позову - задоволено.

Зупинено дію рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Полтавській області № 3098 від 30.01.2024 про відповідність ТОВ "Торговий Дім "Інтергал" критеріям ризиковості платника податку на підставі п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість до набрання рішенням суду у справі №440/2243/24 законної сили.

Зобов`язано Головне управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська,4, м. Полтава, код ЄДРПОУ ВП 44057192) виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ІНТЕРГАЛ" (код ЄДРПОУ 33672442) з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Головне управління ДПС у Полтавській області, не погодившись із судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 року по справі №440/2243/24 про забезпечення позову та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

04.06.2024 року представником позивача надіслано клопотання про відкладення розгляду справи №440/2243/24, призначеної на 05.06.2024 о 13:15 год. у зв`язку з надходженням представника позивача у відрядженні з 05.06.2024 по 07.06.2024.

Колегія суддів вважає, що вказане клопотання задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 313 КАС України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

Зі змісту наведеного випливає, що відкладення розгляду справи є правом, а не обов`язком суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (частина 1 статті 77 КАС України).

Колегія суддів враховує, що жодних доказів на підтвердження обставин, зазначених в клопотанні від 04.06.2024, зокрема щодо неможливості прибуття у судове засідання, представником позивача до суду апеляційної інстанції надано не було, у зв`язку з чим відсутні підстави для визнання поважними причин неприбуття представника позивача ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції.

З огляду на наведені норми, беручи до уваги, що представник позивача належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, жодних доказів поважності причин неприбуття представника позивача ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надано, то колегія суддів дійшла висновку, що причини, викладені в клопотанні, не є підставами для відкладення розгляду справи, та вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що в разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваних рішень заподіяна позивачу шкода внаслідок зупинення господарської діяльності товариства у зв`язку з неможливістю реєстрації податкових накладних при реалізації товарів та відмовою контрагентів від співпраці буде значно більшою, оскільки відновлення ділових відносин та нормалізація ведення господарської діяльності, з врахуванням також введення по усій території України карантинних заходів, що зумовило погіршення ведення бізнесу, призведе до значних зусиль та витрат.

Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також види забезпечення позову в адміністративному процесі.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Частинами першою та другою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи може вжити визначені цією статтею заходи забезпечення адміністративного позову.

Підставою для вжиття заходів забезпечення позову може бути наступне :

- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачем за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

- очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

При цьому співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала у цій справі наведеним вище вимогам не відповідає. Висновки суду першої інстанції про існування визначених у статті 150 КАС України обставин для вжиття заходів забезпечення позову є хибними з огляду на наступне.

Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Дійсно, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункт 6 Порядку №1165).

Водночас, підпункт 3 пункту 11 Порядку №1165 передбачає, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначається, серед іншого, пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Отже, відсутні законодавчі підстави вважати, що зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є безумовною підставою для відмови в реєстрації цих документів податкової звітності.

При цьому пункт 5 Порядку №1165 визначає, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Таким чином, перевірка контролюючим органом на відповідність критеріям ризиковості платника податків здійснюється при реєстрації кожної податкової накладної/розрахунку коригування, незалежно від факту віднесення платника податків до переліку ризикових, та є передбаченим законом заходом контролю.

З приводу негативних наслідків для господарської діяльності позивача, на які послались суди попередніх інстанцій, колегія суддів зазначає, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 3 грудня 2020 року у справі №140/8457/20 та від 31 січня 2023 року у справі №140/6021/22, від 28 вересня 2023 року у справі №120/9931/22, від 23 листопада 2023 року у справі №140/13016/23, від 08 лютого 2024 року у справі №160/19014/23.

Колегія суддів критично оцінює посилання суду першої інстанції на те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав та інтересів позивача, оскільки віднесення певних платників податків до ризикових чи зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН є по суті формою здійснення контролюючим органом податкового контролю, який, в тому числі, спрямований і на забезпечення прав та інтересів інших суб`єктів господарювання в частині правильності відображення ними результатів господарської діяльності з метою оподаткування та може мати тимчасовий характер.

Водночас, за позивачем залишається право належними документами довести реальність здійснення фінансово-господарських операцій у межах своєї господарської діяльності, та у разі повноти документів по даних операціях, подальшого прийняття позитивного рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування. Та обставина, що надання додаткових документів та пояснень у кожному конкретному випадку вимагає значного часу та зусиль, не може сприйматися як визначена законом підстава для забезпечення позову.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 28 вересня 2023 року у справі №120/9931/22 та від 16 листопада 2023 року у справі №600/5531/23-а.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням положень частини другої статті 150 та частини другої статті 151 КАС, колегія суддів визнає висновок суду першої інстанції про забезпечення позову необґрунтованим.

До того ж слід зазначити, що Верховний Суд дотримується сталої позиції щодо застосування положень статей 150, 151 КАС, що підтверджується, зокрема, але не виключно, постановами Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №380/5012/20, від 08.10.2020 у справі №280/2284/20, від 03.12.2020 у справі №140/8457/20 та від 18.02.2021 у справі №420/7063/20, від 04.03.2021 у справі №380/5299/20.

У зазначених постановах Верховний Суд, застосувавши норми статей 150, 151 КАС, дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення позову щодо зупинення рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості та внесення до журналу ризикових платників фактично вирішує спір по суті, що суперечить меті застосування норми статті 150 КАС.

Підстав для відступу від наведених висновків Верховного Суду колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вказане, колегія суддів зазначає, що позов не може бути забезпечений у спосіб, заявлений позивачем, оскільки такий спосіб фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги по суті.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову..

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області задовольнити.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 по справі № 440/2243/24 скасувати.

Прийняти постанову, якою в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ІНТЕРГАЛ" про забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. МакаренкоСудді(підпис) (підпис) Л.В. Любчич С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 07.06.2024 року