Ухвала

від 07.06.2024 по справі 369/6119/24

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/6119/24

Провадження №2/369/5141/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2024 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Волчко А.Я.

при секретарі судового засідання Ведмеденко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі № 369/6119/24 за позовом ОСОБА_1 Товариства з обмеженою відповідальності «Бюро малоповерхової забудови» про визнання попереднього договору купівлі-продажу земельних ділянок та будинку удаваним та застосування наслідків удаваного правочину, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа № 369/6119/24.

20.05.2024 представником позивача подано заяву про забезпечення позову за вх. №23854 в якому представник позивача просила суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арештуна нерухомемайно,що належатьна правівласності Товариствуз обмеженоювідповідальністю «Бюромалоповерхової забудови»,код ЄДРПОУ41194081:земельну ділянкуплощею 0,0017га,к.н.3222410600:01:017:5411,цільове призначеннядля будівництваі обслуговуванняжитлового будинку,господарських будівельі споруд(присадибнаділянка),місцезнаходження: АДРЕСА_1 ;земельну ділянкуплощею 0,0017га,к.н.3222410600:01:017:5413,цільове призначеннядля будівництваі обслуговуванняжитлового будинку,господарських будівельі споруд(присадибнаділянка),місцезнаходження: АДРЕСА_1 ,та заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема Міністерству юстиції України та йоге територіальним органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачу в іпотеку) щодо зазначеного нерухомого майна .

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що в провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа № 369/6119/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальності «Бюро малоповерхової забудови» про визнання попереднього договору купівлі-продажу земельних ділянок та будинку удаваним та застосування наслідків удаваного правочину.

Предметом позову є визнання удаваним та застосовуванням наслідків удаваного правочину попереднього договору №1Ф-12/6 ННС купівлі-продажу земельних ділянок та будинку за адресою: АДРЕСА_1 від 24 липня 2017 року, укладеного між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бюро малоповерхової забудови». Даний договір нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Герасимів Ю.В. та зареєстровано в реєстрі за №3774.

Позивач вважає, що договір є удаваним, оскільки укладався з метою приховання договору купівлі-продажу майнових прав, ціллю якого було зменшення бази оподаткування.

Відповідно до відомостей Автоматизованої системи виконавчих проваджень 14.06.2023 р. відкрито виконавче провадження №72030966 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Бондаром Денисом Володимировичем з примусового виконання виконавчого листа №761/18722/22 виданого 13.06.2023 р. Шевченківським районним судом міста Києва про примусове стягнення заборгованості з боржника ТОВ «Бюро малоповерхової забудови» на користь стягувача ОСОБА_3 .

ТОВ «Бюро малоповерхової забудови» є власником нерухомого майна: земельної ділянки площею 0,0017 га, кадастровий номер 3222410600:01:017:5413, що підтверджується інформаційною довідкою 5119649 від 28.02.2024 р.; земельної ділянки площею 0,0017 га, кадастровий номер 3222410600:01:017:5411, що підтверджується інформаційною довідкою 5119610 від 28.02.2024 р.

Відповідно до додатку №1 до попереднього договору №ШФ-12/6/ННС купівлі-продажу земельних ділянок та будинку від 24.07.2017 р. зазначені земельні ділянки попередньо були визначені, як земельні ділянки, право власності на які буде зареєстроване за ОСОБА_4 після повного виконання умов попереднього договору.

Відповідно до інформації за посиланням: https://auction.e-tender.ua/aukciony/zemelni- dilyanky/search?number=72030966-l, вищезгадані земельні ділянки повторно висталені на аукціон, який має відбутися 27.05.2024 р. Так, земельна ділянка площею 0,0017 га, к.н. 3222410600:01:017:5411, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), місцезнаходження: АДРЕСА_1 виставлена на аукціон вдруге, номер лоту:72030966-2. Земельна ділянка площею 0,0017 га, к.н. 3222410600:01:017:5413, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), місцезнаходження: АДРЕСА_1 виставлена на аукціон вдруге, номер лоту: 72030966-3.

Відтак, є ризики продажу зазначених земельних ділянок в рамках виконання виконавчого провадження №72030966, що в майбутньому утруднить чи зробить нетомливим виконання судового рішення у справі 369/6119/24 у разі задоволення судом позовних вимог ОСОБА_5 і поновлення прав позивача у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини першої ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заяву позивача слід залишити без задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст.150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечуєтьсянакладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб,в тому числі забороною вчиняти певні дії.

Виходячи з зазначених норм чинного законодавства України, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до роз`яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утрудненнявиконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Отже, при поданні заяви про забезпечення позову не достатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не мотивував, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених цим Кодексом.

Устатті 150 ЦПК Українивстановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, заборона вчиняти певні дії. Відповідно до частини третьоїстатті 150 ЦПК Українивиди забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Предметом вказаного позову є вимоги немайнового характеру про визнання попереднього договору купівлі-продажу земельних ділянок та житлового будинку удаваними.

А тому в разі задоволення позову рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що незабезпечення позову в обраний спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду. Отже, такі заходи забезпечення позову не відповідають змісту порушеного, на думку заявника, права, та не будуть спів мірними із заявленими вимогами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20.

При цьому, представник позивача не долучає до заяви про забезпечення позову відомості щодо ринкової майна, що позбавляє суд можливості вирішити питання про співмірність заявлених позивачем вимог вартості майна, щодо позивач просить суд застосувати заходи забезпечення позову, відтак заява про забезпечення позову суперечить поняттю співмірності, яке передбачене ч.3 ст.150 ЦПК України.

Таким чином, позивачем не наведено і судом не встановлено, що невжиття таких заходів забезпечення позову про які ним заявлено може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких вона планує звернутися до суду у цій справі, тому в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

На підставі вище викладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 149-153, 258, 260 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі № 369/6119/24 за позовом ОСОБА_1 Товариства з обмеженою відповідальності «Бюро малоповерхової забудови» про визнання попереднього договору купівлі-продажу земельних ділянок та будинку удаваним та застосування наслідків удаваного правочину відмовити.

Копію ухвали невідкладно направити заявнику.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Андрій ВОЛЧКО