Ухвала

від 06.06.2024 по справі 756/7127/24

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

06.06.2024 Справа № 756/7127/24

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/7127/24

1-кс/756/1486/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.06.2024 слідчий суддя Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , перевіривши скаргу арбітражного керуючого Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙТСТАР ГРУП» ОСОБА_2 на бездіяльність уповноважених осіб Оболонського УП ГУНП у м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення,

в с т а н о в и в:

04.06.2024 до провадження слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 надійшла вищевказана скарга в порядку ст. 303 КПК України.

Вивчивши матеріали скарги, слідчим суддею встановлено, що особа, яка звернулась зі скаргою, просить:

- визнати протиправною бездіяльність слідчого Оболонського УП ГУНП у м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви №01-34/22 від 30.01.2024 про вчинення кримінального правопорушення;

- зобов`язати слідчого Оболонського УП ГУНП у м. Києві внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань згідно заяви №01-34/22 від 30.01.2024 про вчинення кримінального правопорушення та на підтвердження внесення відомостей зобов`язати слідчого направити ліквідатору ТОВ «ЛАЙТСТАР ГРУП» витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань та пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого.

Системний аналіз положень КПК України дає підстави вважати, що скарга, з якою звернулась представник інтересів товариства до слідчого судді, не може бути предметом розгляду та підлягає поверненню з підстав, передбачених ст. 304 КПК України, з огляду на наступне.

Зі змісту скарги вбачається, що:

- 01.02.2024 арбітражний керуючий ТОВ «ЛАЙТСТАР ГРУП» ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку звернувся до Оболонського УП ГУНП у м. Києві із заявою (повідомленням) від 30.01.2024 №01-34/22 про вчинення кримінального правопорушення, яку було отримано уповноваженою особою 06.02.2024;

- 16.02.2024 арбітражний керуючий ТОВ «ЛАЙТСТАР ГРУП» ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку звернувся із запитом до Оболонського УП ГУНП у м. Києві, який було отримано уповноваженою особою 20.02.2024 про надання інформації щодо поданої ним заяви від 30.01.2024 №01-34/22;

- у відповідь на вказаний запит арбітражним керуючим ТОВ «ЛАЙТСТАР ГРУП» ОСОБА_2 отримано лист від 27.02.2024 №6409/125/51/03-2024 за підписом заступника начальника Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 , з якого вбачається, що 08.02.2024 зареєстровано заяву про вчинення кримінального правопорушення в журналі ЄО за №5118;

- 10.05.2024 арбітражний керуючий ТОВ «ЛАЙТСТАР ГРУП» ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку звернувся із запитом до Оболонського УП ГУНП у м. Києві від 10.05.2024 №01-34/32, який було отримано уповноваженою особою 15.05.2024 про надання інформації щодо поданої ним заяви від 30.01.2024 №01-34/22. Станом на 04.06.2024 відповідь не надходила.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування регулюється положеннями § 1 Глави 26 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 214 цього Кодексу слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.

Згідно ч. 1 ст. 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені ч. 1 ст. 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформляється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

У роз`ясненнях, що містяться в Узагальненні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» від 12.01.2017 №9-49/0/4-17, зазначається про те, що 10-денний строк, передбачений ч. 1 ст. 304 КПК України, на звернення особи зі скаргою на бездіяльність слідчого починається з моменту вчинення такої бездіяльності, за виключенням триваючої бездіяльності, до якої відноситься неповернення тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні.

Тобто, така бездіяльність, як порушення вимог ст. 214 КПК України, має встановлений цим Кодексом строк в межах якого особа може подати скаргу до слідчого судді та така бездіяльність не вважається триваючою.

Початок обчислення строку на оскарження рішень, дій чи бездіяльності починає спливати з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності, на противагу тому, що строк подання скарги на постанову слідчого, дізнавача, прокурора починається з дня отримання особою її копії.

Процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки. Строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій її прийняття (ч. 1 ст. 116 КПК України).

04.06.2024 арбітражний керуючий ОСОБА_2 , посилаючись на вищевказані обставини ненадання відповіді на повторний запит про отримання інформації щодо поданої ним до Оболонського УП ГУНП у м. Києві заяви №01-34/22 від 30.01.2024 зв`язку звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб Оболонського УП ГУНП у м. Києві в порядку ст. 303 КПК України, тобто з пропуском десятиденного строку, передбаченого ч. 1 ст. 304 КПК України, не порушуючи при цьому перед слідчим суддею питання про поновлення строку для подачі скарги та не вказуючи поважних причин його пропуску.

За приписами ч. 2 ст. 113 КПК процесуальні дії під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу. Вимога про необхідність виконання процесуальних дій у строк, установлений КПК України, також міститься у ст. 116 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 117 КПК передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише в тому випадку, якщо судом буде визначено поважність причин його пропуску.

Стала практика Касаційного кримінального суду Верховного Суду у питанні поважності пропуску процесуальних строків (зокрема, постанови від 27.03.2019 у справі №127/17092/18 (провадження №51-8813км18), від 21.12.2022 у справі №376/2712/21 (провадження №51-1690км22) та інші) свідчить про те, що виходячи із системного аналізу норм процесуального закону, під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати скаргу у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені належними фактичними даними.

Недотримання встановлених законом процесуальних строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 у справі №127/17092/18 (провадження №51-8813км18) зазначає, що хоча ст. 117 КПК України передбачено норму щодо поновлення пропущеного строку, однак це можливо лише у разі наявності поважних причин пропуску такого строку. При вирішенні питання про поновлення пропущеного строку судом мають враховуватися такі обставини, як тривалість процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.

Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але він цього не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Іншого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає.

Отже, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (рішення, дії чи бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

На вказані критерії визначення причин поважності пропуску процесуальних строків також неодноразово звертала увагу у своїх постановах і Велика Палата Верховного Суду (зокрема, постанови від 28.04.2022 у справі №9901/480/21, від 08.09.2022 у справі №99/84/22, від 08.09.2022 у справі №990/11/22).

У постанові від 06.03.2021 у справі №1640/2594/18 Верховний Суд зазначав, що дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.

В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

Згідно ч. 1 ст. 25 КПК України, прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Чинним кримінальним процесуальним законом не встановлено будь-якого іншого порядку, ніж визначений у ст. 214 КПК України, що має застосовуватися для розгляду і перевірки заяв про вчинення кримінального правопорушення, де визначено і повноважних суб`єктів для здійснення провадження за такими заявами, до яких суди будь-якої інстанції не належать (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16.02.2022 у справі №662/729/19 (провадження №51-3422км21).

Кримінально-процесуальним законодавством не встановлено порядок та зміст викладу відомостей про кримінальні правопорушення в заявах або повідомленнях. Проте, надаючи оцінку таким відомостям, прокурор, дізнавач чи слідчий відповідно до ст. 214 КПК України повинні переконатися у наявності в них даних, що вказують на об`єктивні ознаки підготовки, вчинення, приховування кримінального правопорушення. Однак вказане може бути встановлено лише в ході проведення досудового розслідування, згідно з розділом ІІІ КПК України.

Якщо зі звернення особи вбачається, що вона порушує перед органом досудового розслідування питання про вчинення кримінального правопорушення, ініціюючи здійснення ним дій, визначених КПК, то навіть за умови, що результати аналізу наведених особою відомостей свідчать про відсутність ознак складу злочину, такі відомості мають бути внесені до ЄРДР з подальшим закриттям кримінального провадження відповідно до ст. 284 КПК України.

Відтак, виконання слідчим, прокурором вимог положень ст. 214 КПК України щодо внесення відомостей до ЄРДР після отримання заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення відноситься не до дискреційних повноважень слідчого, дізнавача чи прокурора, а до імперативних вимог закону та його недотримання є неприйнятним.

При цьому Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 24.05.2021 у справі №640/5023/19 (провадження №51-2917кмо20) зауважує, що КПК не передбачає обов`язкової вимоги щодо дотримання правил підслідності при внесенні відомостей до ЄРДР. Стаття 214 КПК України не містить вказівки і на можливість не вносити відомості, якщо кримінальне правопорушення не підслідне відповідному органу.

Посилання заявника на ненадання відповіді на запит від 10.05.2024 №01-34/32, який було отримано уповноваженою особою Обоонського УП ГУНП у м. Києві 15.05.2024 про надання інформації щодо поданої ним заяви від 30.01.2024 №01-34/22, є безпідставним, оскільки оскарження бездіяльності щодо невнесення відомостей до ЄРДР до слідчого судді могло мати місце протягом 10 днів з дня отримання заяви уповноваженою особою Оболонського УП ГУНП у м. Києві на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення.

В будь-якому випадку, такий строк не міг перевищувати 10 денного строку з моменту отриманні цієї заяви уповноваженою особою Оболонського УП ГУНП у м. Києві 06.02.2024, про що заявнику було достовірно відомо з огляду на лист від 27.02.2024 №6409/125/51/03-2024 за підписом заступника начальника Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 , з якого вбачається, що 08.02.2024 зареєстровано заяву про вчинення кримінального правопорушення в журналі ЄО за №5118.

Відтак невчинення заявником жодних дій (розумних заходів), направлених на з`ясування результатів поданої ним заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення з моменту отримання відповіді про реєстрацію поданої ним заяви в журналі ЄО, та відсутність процесуального реагування на оскарження допушеного Оболонським УП ГУНП у м. Києві порушення вимог ст. 214 КПК України вже на момент отримання листа від 27.02.2024 №6409/125/51/03-2024 за підписом заступника начальника Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 до моменту звернення до слідчого судді не свідчать про добросовісне користування особою, яка звернулась зі скаргою, її процесуальними правами.

Особа, яка звернулась зі скаргою, не зазначила та не довела існування об`єктивно непереборних обставин, які б не залежали від її волевиявлення й істотно перешкоджали або ускладнювали реалізацію нею права на оскарження бездіяльності згідно ст. 303 КПК України у строк, визначений кримінальним процесуальним законодавством, як і не долучила на підтвердження цих обставин відповідних доказів.

Враховуючи вищевикладене, підстав для поновлення процесуального строку на подачу скарги не вбачається.

При цьому, як передбачено ч. 5 ст. 9 КПК України, ст. 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ст. 19 Закону України від 29.06.2004 №19064V «Про міжнародні договори України», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Так, у рішенні по справі «Беллет проти Франції» від 04.12.1995 ЄСПЛ зазначив, що ст. 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд із огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Разом з тим, право на суд одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» від 21.02.1975; «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 20.06.2011), не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, особливо щодо умов прийнятності скарги, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави (рішення у справах «Мельник проти України» від 28.03.2006, «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998, «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001).

Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним (постанова Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №705/5060/18 (провадження №61-3331св19).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 304 КПК України скарга повертається, якщо є поданою після закінчення строку, передбаченого ч. 1 ст. 304 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Керуючись статтями 116, 214, 303, 304, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

п о с т а н о в и в:

Скаргу арбітражного керуючого Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙТСТАР ГРУП» ОСОБА_2 на бездіяльність уповноважених осіб Оболонського УП ГУНП у м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення, - повернути особі, яка її подала.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1