Рішення

від 29.05.2024 по справі 521/3541/24

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/3541/24 Провадження № 2/521/3246/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2024 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючогосудді - Мазун І.А.,

за участю секретарясудового засідання Гриневич І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу поліції № 3 Одеського районного Управління поліції № 1 Головного Управління національної поліції в Одеській області про зняття арешту з майна, -

В С Т А Н О В И В:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 з позовом до Відділу поліції№ 3Одеського районногоУправління поліції№ 1Головного Управліннянаціональної поліціїв Одеськійобласті прозняття арештуз майна тапросить суд зобов?язати відділ поліції № 3 Одеського районного управління поліції Головного Управління Національної поліції в Одеській області (код ЄДРПОУ 41411629) зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , який було накладено в межах розслідування кримінальної справи № 102001-01067, на підставі постанови про накладення арешту на майно б/н, виданої 22 листопада 2001 року, реєстраційний номер обтяження 2453530 від 04.10.2005 р..

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 01 грудня 2023 року він отримував у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину після смерті моєї матері ( ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) - на частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Про наявність арешту він дізнався вперше від нотаріуса 01.12.2023р., що за постановою б/н від 22 листопада 2001 року СВ Суворовського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області було накладено арешт на квартири АДРЕСА_1 . Також нотаріус передав йому першу сторінку інформаційної довідки № 356649663 від 01.12.2023 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в якій він побачив, що власником квартири зазначений ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На підставі договору купівлі-продажу квартири від 02 червня 2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Масаловим В.В. (зареєстровано в реєстрі № 2569) він є власником частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Про це 26.06.2001 р. в Одеському міському Бюро технічної інвентаризації та реєстрації об?єктів нерухомості було зроблено відповідний запис № 155 на стор. 103 у книзі 10 допк. Після звернення до Одеського державного нотаріального архіву він отримав архівну довідку від 16.01.2024 р. № 101/0118, до якої було додано копію постанови б/н від 22.11.2001 р. старшого слідчого СВ Суворовського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області капітана міліції ОСОБА_3 про накладення арешту на майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з переліком 5 квартир включно з належною йому.

Зазначає, що після звернення із заявою до Головного Управління Національної поліції в Одеській області він отримав відповідь з відділу поліції № 3 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області (№ 60.3/К-1354 від 24.01.2024 р.), в якій вказано, що йому потрібно звернутись до суду з позовною заявою про зняття арешту з майна, накладеного під час досудового слідства на підставі положень КПК 1960 року. Вважає очевидним, що арешт на спірне майно було накладено слідчим під час досудового слідства у кримінальній справі щодо обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та з позовом про зняття арешту з майна звертається ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який не є стороною кримінального провадження. Накладений арешт на його згадане майно, позбавляє його можливості повноправно здійснювати свої права власника, на власний розсуд володіти, користуватись та розпоряджатись належним йому майном, а тому вважає, що його права та інтереси порушені, через що звертається до суду за захистом таких.

Позивач в призначене судове засідання не з`явився, однак в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в призначене судове засідання не з`явився, однак в матеріалах справи наявна заява представника відповідача про те, що Відділ поліції № 3 Одеського районного Управління поліції № 1 Головного Управління національної поліції в Одеській області не має статусу юридичної особи, а тому не є належною стороною по справі,

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, то відповідно до вимог ч.2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що даний позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Частиною 1статті 2 ЦПК Українипередбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1статті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 Цивільного кодексу Українивизначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбаченістаттею 16 ЦК України.

Відповідно до ч.1ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу квартири від 02 червня 2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Масаловим В.В. (зареєстровано в реєстрі № 2569), укладеного між ОСОБА_4 (громадянка ОСОБА_5 ), в подальшому «Продавець» продав та ОСОБА_2 , яка діяла від свого імені та від імені неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в подальшому «Покупці» купили в рівних частках квартиру під номером АДРЕСА_3 . Про це 26.06.2001 р. в Одеському міському Бюро технічної інвентаризації та реєстрації об?єктів нерухомості було зроблено відповідний запис № 155 на стор. 103 у книзі 10 допк.. (а.с. 5)

01 грудня 2023 року ОСОБА_1 отримав у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину після смерті своєї матері ( ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) - на частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с.7)

У процесі отримання цього свідоцтва, а саме 01.12.2023р. позивач дізнався від нотаріуса, що за постановою б/н від 22 листопада 2001 року СВ Суворовського РВ ОМУ УМВС України в Одеській обл. було накладено арешт на квартири АДРЕСА_1 .

На першій сторінці інформаційної довідки № 356649663 від 01.12.2023 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зазначено, що власником квартири зазначений ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .(а.с.6)

Згідно архівної довідки від 16.01.2024 р. № 101/0118 повідомлено, що в матеріалах архівного фонду Першої Одеської державної нотаріальної контори серед документів, що передані на державне зберігання, міститься постанова старшого слідчого СВ Суворовського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області капітана міліції Камоцького В.В. від 22.11.2001 р. про накладення арешту на майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме на частину квартири АДРЕСА_1 ; відомості про зняття арешту в матеріалах справи відсутні. До довідки додано копію постанови від 22.11.2001р. (а.с. 11)

Проте з позовом про зняття арешту з майна звертається ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який не є стороною вищевказаного кримінального провадження і на момент накладення арешту йому було лише 7 років.

Зокрема в постанові б/н від 22.11.2001 р. СВ Суворовського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області арешт на спірне майно було накладено слідчим під час досудового слідства у кримінальній справі щодо обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .(а.с. 12)

Згідно відповіді з відділу поліції № 3 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області (№ 60.3/К-1354 від 24.01.2024 р.) роз`яснено, що позивачу ОСОБА_1 потрібно звернутись до суду з позовною заявою про зняття арешту з майна, накладеного під час досудового слідства на підставі положень КПК 1960 року. (а.с. 13)

Відповідно інформаційної довідки № 369214624 від 11.03.2024 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є відомості про державну реєстрацію обтяжень, а саме постановою б/н від 22 листопада 2001 року СВ Суворовського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області було накладено арешт на квартири АДРЕСА_1 . (а.с.8)

Відповідно до роз`яснень, які містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», відповідачем у справі за позовом про зняття арешту з майна є або боржник, або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Оскільки позивачем не заявлено вимоги про визнання права власності на арештоване майно, а лише вимога про зняття з нього арешту, то належним відповідачем у справі є особа, в інтересах якої накладено арешт на майно.

У відповідності до ст. ст.3,4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно з ч. 1 ст.20ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст.59Закону України«Про виконавчепровадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

За правилами ч.4 ст.59Закону України«Про виконавчепровадження» передбачено, що підставами для знання арешту з майна є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Частиною 5 статті 59Закону України«Про виконавчепровадження» передбачено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Згідно роз`яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ в Постанові N 5 від 3.06.2016 р. "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна", і з системного аналізу норм закону, що регулюють захист права власності чи іншого речового права від порушень, зокрема питання щодо звільнення майна з-під арешту, накладеного державним виконавцем в межах виконавчого провадження, існує два способи здійснення такого права: 1) на рішення та дії державного виконавця стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченомурозділом VII ЦПК, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства (наприклад адміністративного судочинства); 2) особою, яка володіє на підставі закону чи договору майном чи речовим правом на майно, і яка не є стороною виконавчого провадження, подається позов про зняття арешту з майна. Причому відповідачами в справі за позовом про зняття арешту (звільнення майна з-під арешту) є боржник і особа, в інтересах якої накладено арешт на майно; а як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби; на позовні вимоги про зняття арешту з майна поширюється трирічний строк позовної давності, перебіг якого починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про арешт майна.

У разі звернення до суду з даним позовом про звільнення майна з-під арешту у якості захисту речового права від виниклого порушення (за статтями 387,391,396 ЦК України) позивач такий позов повинен пред`явити до особи (осіб), від прав та обов`язків яких залежить обсяг, зміна чи припинення його прав, тобто - для даного випадку - відповідачами мають бути боржник та стягувач, в інтересах якого накладено арешт і який у зв`язку з накладенням арешту набув певні права щодо арештованого майна (право задоволення вимоги за рахунок такого майна в порядку і в черзі, встановленій законом).

Обов`язок та право визначати відповідачів, до яких пред`являється позов, покладається на позивача. Жодних клопотань з цього приводу позивач не заявляв, в тому числі і клопотань про витребування необхідних йому доказів, у разі якщо він був позбавлений можливості такі докази добути і подати суду самостійно. Позов, для того, щоби бути задоволеним, має бути пред`явлений до належного відповідача (відповідачів).

Згідно до ст.48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

За приписами статті 51ЦПК України суд першої інстанції може залучити до участі у справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем лише за клопотанням позивача.

У пункті 8 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від12червня 2009року №2«Про застосуваннянорм цивільногопроцесуального законодавствапри розглядісправ усуді першоїінстанції» роз`яснено, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК України, статтею 51 ЦПК України. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Крім того, арешт було накладено старшим слідчим СВ Суворовського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області капітаном міліції ОСОБА_3 , а відділ №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, який надавав відповідь позивачу, не є юридичною особою а є лише структурним підрозділом Головного управління Національної поліції в Одеській області, а отже є неналежним відповідачем.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача.

Тому підстав для задоволення позову, який не пред`явлений до належного відповідача, суд не вбачає.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст.48, 51,76-81,89,258,263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенніпозовних вимог ОСОБА_1 доВідділу поліції№ 3Одеського районногоУправління поліції№ 1Головного Управліннянаціональної поліціїв Одеськійобласті прозняття арештуз майна відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 05 червня 2024 року.

ГОЛОВУЮЧИЙ І.А.МАЗУН