Рішення

від 30.05.2024 по справі 606/869/24

ТЕРЕБОВЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 606/869/24 року

Р і ш е н н я

і м е н е м У к р а ї н и

30 травня 2024 року м.Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Малярчук В.В.

при секретарі Зіньковській Н.Д.

представника позивача адвоката Пацули В.О.

розглянувши упідготовчому відкритомусудовому засіданнів залісуду вм.Теребовля цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,Іванівської сільськоїради Тернопільськогорайону Тернопільськоїобласті,третя особабез самостійнихвимог: приватнийнотаріус Тернопільськогорайонного нотаріальногоокругу ГордєєваЛ.І. про визнання колишнього члена колгоспного двору таким, що втратив право на частку в майні колишнього колгоспного двору та про визнання права власності на нерухоме майно (житловий будинок) в порядку спадкування, -

встановив:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокатПацула В.О.звернувся досуду ізпозовною заявоюдоОСОБА_2 ,Іванівської сільськоїради Тернопільськогорайону Тернопільськоїобласті,третя особабез самостійнихвимог: приватнийнотаріус Тернопільськогорайонного нотаріальногоокругу ГордєєваЛ.І. про визнання колишнього члена колгоспного двору таким, що втратив право на частку в майні колишнього колгоспного двору та про визнання права власності на нерухоме майно (житловий будинок) в порядку спадкування, в якій просить

визнати колишнього членаколгоспного двору ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,такою,що втратилаправо начастку вмайні колишньогоколгоспного дворуу домоволодінні,яке розташованепо АДРЕСА_1 ,визнати за ОСОБА_1 правовласності на1/3частку житловогобудинку,що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 ,як колишньомучлену колгоспногодвору,визнати за ОСОБА_1 правовласності на2/3частини житловогобудинку згосподарськими будівлямита спорудами,що знаходитьсяповулиці АДРЕСА_1 ,в порядкуспадкування зазаконом післясмерті батька ОСОБА_3 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , мотивуючи тим,що вона не може отримати у нотаріальній конторі свідоцтва про право власності на дане майно, а тому змушена звернутися з позовом до суду.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Пацула В.О. позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, однак подала до суду заяву про слухання справи без її присутності, позов визнала та не заперечила проти його задоволення.

Представник відповідача Іванівської сільськоїради в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про слухання справи без представника відповідача, позов визнав та не заперечив проти його задоволення.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Гордєєва Л.І. в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлення про час та місце розгляду справи.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до довідки виданої виконкомом Іванівської сільської ради №87 від 07.03.2024 року, житловий будинок, що за адресою АДРЕСА_1 станом на 15 квітня 1991 року відносився до категорії колгоспного типу двору та у ньому були зареєстровані: голова двору - ОСОБА_3 , 1940 року народження, та члени двору: ОСОБА_4 , 1945 року народження -дружина, ОСОБА_5 , 1971 року народження -дочка, ОСОБА_6 , 1967 року народження -дочка.

Відповідно до пунктів 4 та 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності вказаного Закону (до 1 січня 2004 року), застосовуються норми, що діяли раніше.

Так, відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про власність", майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Відповідно до підпункту а та б пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності, положення статей 17, 18 Закону України "Про власність" щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року).

До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Відповідно дочастини 1статті 120 Цивільного кодексу України (редакція 1963 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Враховуючи вищенаведене слідує,що власникамидомоволодіння,що в АДРЕСА_1 , були ОСОБА_3 , 1940 року народження, ОСОБА_4 , 1945 року народження, ОСОБА_5 , 1971 року народження, ОСОБА_6 , 1967 року народження, із врахуваннямрівності їхчасток відповіднодо частини2статті 123Цивільного кодексуУкраїни (редакція1963року).

Згідно копії по господарської книги № 478 в житловомубудинку,що заадресою АДРЕСА_1 , станом на 15 квітня 1991 року проживали ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 вибула.

Як вбачається, із вище вказаної копії по господарської книги № 478, що ОСОБА_5 станом на 15.04.1991 року вибула у зв`язку з одруженням із колгоспного двору, а саме почала проживати окремо і тим самим більше не брала участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства колгоспного двору. Після свого вибуття із вказаного колгоспного двору більше трьох років будьяку частку в майні колгоспного двору по сьогоднішній день не витребувала, а тому вона є таким, що втратила частку в майні колишнього колгоспного двору даного господарства. ОСОБА_5 не брала участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства колгоспного двору, а тому в силу діючого на той час закону (ст. 126 ЦК УРСР) втратила право на частку в майні двору. Крім того, свою частку з майна колишнього колгоспного двору не витребувала по даний час, що є свідченням того, що у неї немає наміру реалізовувати свої майнові права.

Зазначені обставини не оспорюються сторонами у справі, зокрема, відповідачами про що вони подали відповідні заяви про визнання позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно дост.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно дост.16 ЦК України визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.

П. 6Постанови Пленуму ВСУ № 20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності`зазначає, що: а) спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватись за нормами, що регулювали власність цього двору: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору; б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Згідно ч. 1ст. 120 ЦК УРСР в редакції 1963 року колгоспний двір - це сімейно -трудове об`єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і для сімейних потреб. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу). Відповідно до змісту ст. 123 цього Кодексурозмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено в зв`язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.

Положеннями ст. 126 ЦК УРСР встановлено, що працездатний член колгоспного двору втрачає право на частку в майні двору, якщо він не менше трьох років підряд не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору.

На витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося на 15 квітня 1991 року, поширюється загальний трирічний строк позовної давності. Відповідачі були зареєстровані в домоволодінні станом на 15 квітня 1991 року. Але відповідач ОСОБА_8 не проживала у спірному домоволодінні та не приймала участі у веденні спільного господарства ні працею, ні коштами.

Зважаючи на недовгочасне перебування відповідача у домоволодінні, які після свого вибуття з вказаного домоволодіння більш трьох років будьяку частку в майні колгоспного двору не витребували по сьогоднішній день, ОСОБА_2 втратила частку в майні колишнього колгоспного двору домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Згідно з ч.4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Таким чином, житловий будинок та господарські будівлі вказаного домоволодіння після вибуття з господарства ОСОБА_8 належали на праві спільної сумісної власності голові двору ОСОБА_3 та його членам: дружині ОСОБА_9 , дочці ОСОБА_7 .

Таким чином, із вищевказаного вбачається, що кожному із власників домоволодіння, що в АДРЕСА_1 , які проживали в ньому станом на 15 квітня 1991 року із врахуванням їх часток відповідно до частини 2 статті 123 Цивільного кодексу України (редакція 1963 року), належало на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 , як голові колишнього колгоспного двору належало 1/3 частка вищевказаного будинковолодіння, ОСОБА_4 , належало по 1/3 частка вищевказаного будинковолодіння, ОСОБА_6 належало по 1/3 частка вищевказаного будинковолодіння.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 13.11.2014 року ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що є часом відкриття спадщини на належне її майно.

Згідно довідки виданої виконкомом Іванівської сільської ради №91 від 20.03.2024 року, ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_4 , була зареєстрована та проживала за адресою АДРЕСА_1 згідно запису по господарської книги № 9 від 2011- 2015 року номер об`єкта по господарського обліку 2-0424-1 і на день смерті склад її сім`ї такий : чоловік ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Після смерті ОСОБА_10 її чоловік ОСОБА_3 прийняв спадщину, оскільки проживав разом із спадкодавцем на час її смерті і не заявив про відмову від спадщини. Відтак, він вважався таким, що прийняв спадщину як спадкоємець першої черги.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 26.05.2023 року ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що є часом відкриття спадщини на належне йому майно.

Згідно довідки виданої виконкомом Іванівської сільської ради №86 від 07.03.2024 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , був зареєстрований та проживав за адресою АДРЕСА_1 згідно запису по господарської книги № 9 від 2011- 2015 року номер об`єкта по господарського обліку №9 від 2021-2025 номер об`єкта по господарському обліку 2-0386-1 на день смерті проживав один.

Згідно довідки виданої виконкомом Іванівської сільської ради №95від 12.03.2024року проте,що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 заповіту на території Іванівської сільської ради не складав і відповідною сільською радою заповіт не посвідчувався.

Згідно довідки виданої виконкомом Іванівської сільської ради №85 від 07.03.2024 року, про те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , був зареєстрований та проживав за адресою АДРЕСА_1 згідно запису по господарської книги № 9 від 2011- 2015 року номер об`єкта по господарського обліку №9 від 2021-2025 номер об`єкта по господарському обліку 2-0386-1 і на даний час ніхто не зареєстрований і не проживає.

Згідно довідки виданої виконкомом Іванівської сільської ради №84 від 07.03.2024 року, про те, що домоволодіння ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 під забороною та арештом не перебуває.

Після смерті ОСОБА_3 померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилась спадщина на належний йому житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 , а також на земельні ділянки.

Позивач ОСОБА_1 є дочкою спадкодавця, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 , виданим Ілавченською сільською радою Теребовлянського району.

Згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 від 15.01.2000 року ОСОБА_11 зареєстрував шлюб з ОСОБА_7 , після реєстрації шлюбу ОСОБА_7 змінила своє прізвище з « ОСОБА_12 » на « ОСОБА_13 ».

В справах приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Гордєєвої Л.І. знаходиться спадкова справа № 198/2023, заведена щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 . Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 у встановлений законодавством термін, як спадкоємці першої черги за законом, подали до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини. Крім того, користуючись правом, передбаченим статтями 1267, 1278 ЦК України, спадкоємці уклали між собою нотаріально посвідчений договір про поділ спадкового майна від 06 березня 2024 року (зареєстрований в реєстрі за №603), який є підставою для видачі сторонам (спадкоємцям) свідоцтв про право на спадщину за законом. Посвідчення договорів про поділ спадкового майна здійснюється будь-яким нотаріусом за наявності довідки про встановлення кола спадкоємців та витягу зі Спадкового реєстру про заведення спадкової справи. Отже, посвідчуючи договір про поділ спадкового майна, нотаріус визначив коло спадкоємців, що прийняли спадщину, та склад спадщини.

Відповідно до договору про поділ спадкового майна дочці спадкодавця ОСОБА_1 переходить житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами під АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 1,5963 га, кадастровий номер 6125084300:01:001:0744 (завірена копія свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку додається). Відповідачу ОСОБА_2 перейшли дві земельні ділянки площами 1,5962 га та 0,7989 га з кадастровими номерами 6125084300:01:001:0745 та 6125084300:01:001:0980 (завірена копія договору про поділ спадкового майна від 06.03.2024 року додається).

Відповідно до довідки, виданої Теребовлянським бюро технічної інвентаризації № 340 від 15.12.2023 року, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , за яким право власності не зареєстроване.

Ринкова вартість вказаного будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами станом на 12.03.2024 року становить 398200,00 грн, що підтверджується Висновком про вартість майна, наданим суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_14 .

Постановою приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Гордєєвої Л.І. від 12.03.2024 року за № 67/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 після смерті батька ОСОБА_3 , у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документа.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Практика Верхового Суду України (п. 23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року) при розгляді справ даної категорії вказує на те, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до спадкування за законом (першої черги) ст. 1261 ЦК України право на спадкування мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Враховуючи вище наведене, суд дійшов до переконання, що позовні вимоги слід задовільнити, визнавши колишнього члена колгоспного двору ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право на частку в майні колишнього колгоспного двору у домоволодінні, яке розташоване по АДРЕСА_1 , визнавши за ОСОБА_1 ,право власностіна житловийбудинок знадвірними будівлямита спорудами,що у АДРЕСА_1 ,з якого 1/3 частки вказаного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, як за членом колишнього колгоспного двору та 2/3 частки вказаного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Керуючись ст.ст. 4, 13, 82, 263, 265 ЦПК України, ст.ст. 524, 525, 526, 527, 529 ЦК Української РСР, п. 5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України від 16 січня 2003 року 316, 319, 321, 392, 1261, 1268 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати колишньогочлена колгоспногодвору ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 такою, що втратила право на частку в майні колишнього колгоспного двору у домоволодінні, яке розташоване АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ,РНОКПП НОМЕР_6 право власностіна житловийбудинок знадвірними будівлямита спорудами,що у АДРЕСА_1 ,з якого 1/3 частка вказаного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, як за членом колишнього колгоспного двору та на 2/3 частки вказаного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження- якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Розяснити учасникам справи, що інформацію щодо справи що розглядалася вони можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет - http://tr.te.court.gov.ua.

Головуючий В.В. Малярчук