Рішення

від 05.06.2024 по справі 227/3519/23

ДОБРОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

05.06.2024 227/3519/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Любчик В.М.,

за участю

секретаря судового засідання Сафронової К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Добропілля цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чумак Ірина Миколаївна, до Добропільської міської ради Покровського району Донецької області, комунального підприємства «Добропільська служба єдиного замовника», третя особа: об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зустріч», про визнання права користування житловим приміщенням -

ВСТАНОВИВ:

13.12.2023 року позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чумак І.М., звернувся до суду з позовом до Добропільської міської ради Покровського району Донецької області, КП «Добропільська служба єдиного замовника», третя особа: ОСББ «Зустріч», про визнання права користування житловим приміщенням.

Вказаний позов обґрунтований тим, що в 1971 році ОСОБА_1 вселився у квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та мешкає там по сьогоднішній день. У вказаній квартирі позивач проживає разом зі своєю дружиною та сином. 04.08.2023 року ОСОБА_1 звертався до КП «Добропільська служба єдиного замовника» з заявою на укладення договору найму, але йому було відмовлено, через те, що підстави для укладання договору відсутні, так як необхідно надати ордер на квартиру. Вказаний ордер надати не можливо, оскільки він був втрачений, а згідно відповіді Добропільської міської ради від 27.11.2023 року, щодо отримання ордеру, документи Білицької міської ради по 1991 рік включно передано на зберігання до державного архіву Донецької області та знаходяться на території, тимчасово непідконтрольній органам державної влади України, тому надати інформацію стосовно надання житлової площі ОСОБА_1 у Добропільської міської військової адміністрації немає можливості. Позивач вважає, що тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції. Також ОСОБА_1 не має іншого житла для проживання, у нього відсутнє житло на праві власності. Крім того, позивач зазначає, що втративши ордер, він опинився у безвихідній ситуації, адже без визнання права користування житловим приміщенням він фактично позбавлений права на приватизацію, що порушує його право на вільне користування належним йому житлом. Отже, ОСОБА_1 просить суд визнати за ним право користування житловим приміщенням, квартирою АДРЕСА_2 .

Ухвалою від 18.12.2023 року дану справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 18.01.2024 року закрито підготовче провадження по справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, від останньої на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі, просила задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача Добропільської міської ради Покровського району Донецької області в судове засідання не з`явився, у заяві просив справу розглянути без його участі, проти позову не заперечував. Відзив на позовну заяву не надав.

Представник відповідача КП «Добропільська служба єдиного замовника» в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі і просила ухвалити рішення на розсуд суду. Відзив, або заперечення на позовну заяву не надав.

Представник третьої особи ОСББ «Зустріч» Лукаш А.В. в судове засідання не з`явився, надав заяву в якій просив розглянути справу без його участі та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , так як він дійсно проживає в квартирі АДРЕСА_2 з 1971 року, про що надав відповідну довідку.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 виданого на ім`я ОСОБА_1 26.12.2012 року Добропільським МВ ГУ ДМС України в Донецькій області, позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 13.11.1996 року (а.с.5, 6).

Позивач стверджує, що він з 1971 року на підставі ордеру, який згодом було втрачено, вселився у квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає в ній по теперішній час.

На ім`я замовника ОСОБА_1 11.08.2023 року ТОВ «Добропільське бюро технічної інвентаризації» видало технічний паспорт на квартиру у будинку квартирного типу за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8-10).

З копії особового рахунку виданого виконавчим комітетом Білицької міської ради №511 від 23.01.2017 року встановлено, що ОСОБА_1 є основним наймачем квартири за адресою: АДРЕСА_1 , входив в ордер при отриманні та мешкає за вказаною адресою з 19.01.1971 року (а.с.11).

Як вбачається з копії договору №1127 від 10.01.2017 року, між КП «Добро» Добропільської міської ради та ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13).

21.11.2011 року між головою ОСББ «Зустріч» м. Білицьке та ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг з утримання житлового багатоквартирного будинку товариства співвласників багатоквартирного будинку, який було продовжено 25.12.2015 року (а.с.14, 15).

Відповідно до довідки голови ОСББ «Зустріч» №38 від 16.08.2023 року, яка видана ОСОБА_1 , останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за вказаною адресою з 1971 року, разом з ним мешкає син ОСОБА_3 , 1984 року народження (а.с.18).

Таким чином, матеріалами справи доведено, що позивач з 1971 року користується спірною квартирою, а саме, проживає в ній разом із сином, утримує її та укладає договори на комунальні послуги.

З копіїлиста директора КП «ДСЕЗ» №229 від 07.08.2023 року вбачається, що укласти договір найму житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , з ОСОБА_1 неможливо, оскільки в наданих ОСОБА_1 документах відсутній ордер на вказане жиле приміщення та роз`яснено порядок оскарження такої відмови (а.с.17).

З копії листа заступника начальника Добропільської міської військової адміністрації №03/615-10/01/02 від 27.11.2023 року встановлено, що документи виконавчого комітету Білицької міської ради по 1991 рік включно передано на державне зберігання до державного архіву Донецької області та знаходяться на території, тимчасово непідконтрольній органам державної влади України, а саме у м. Донецьк, тому надати документ про надання житлової площі на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , не має можливості (а.с.21).

Відповідно до довідки ТОВ «Добропільське БТІ» №1182 від 04.08.2023 року, відомості про наявність житлового будинку, приватизованої квартири в АДРЕСА_3 на гр. ОСОБА_1 за архівними даними на 31.12.2012 року в ТОВ «Добропільське БТІ» відсутні (а.с.12).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №343163474 від 17.08.2023 року, право власності, інші речові права, іпотеки та обтяження за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідних реєстрах відомості відсутні (а.с.19).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №356132216 від 28.11.2023 року, за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , права власності, інші речові права, іпотеки та обтяження не зареєстровані, відомості відсутні (20).

Отже, у позивача відсутнє у власності або користуванні інше житло, окрім спірної квартири.

Частиною 1 статті 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

У статті 9 Житлового кодексу України встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

За частинами 1, 2 статті 61 ЖК України передбачено, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.

Відповідно до частин 1, 2 статті 64 ЖК України, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

У статті 65-1 ЖК України зазначено, що наймачі жилих приміщень у будинках державного чи громадського житлового фонду можуть за згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з ними, придбати займані ними приміщення у власність на підставах, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 ЖК України, ордер на житлове приміщення дійсний протягом 30 днів. Після закінчення цього строку ордер автоматично втрачає свою силу. Однак, при наявності поважних причин пропуску 30-денного строку він може бути продовжений виконкомом органу місцевого самоврядування, що його видав.

Відповідно до п. 69 «Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР», затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 pоку № 470, ордер дійсний протягом 30 днів.

Відповідно до ст. 106 ЖК України, повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї наймача, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення, замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім`ї, наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.

Пленум Верховного Суду України у п.15 постанови від 01.11.1996 №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» роз`яснив, що при розгляді спорів про право користування жилим приміщенням необхідно брати до уваги, що ст. 33 Конституції України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Правова позиція ЄСПЛ відповідно до пункту 1 статті 8 Конвенції гарантує кожній особі крім інших прав право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24 листопада 1986 року), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18 лютого 1999 року).

Пункт 2 статті 8 Конвенції чітко визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених у пункті 1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров`я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у пункті 2 статті 8 Конвенції.

У рішенні ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» (заява № 30856/03) зазначено, що поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло.

У пункті 36 рішення ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» (заява № 58255/00) суд визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання житлом, що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання.

Отже, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.

Водночас, особа має надати до суду докази, що спірне житло тривалий час було її єдиним місцем проживанням і іншого житла вона не має (постанова Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року в справі № 760/5955/17)

Як встановлено матеріалами справи, що спірне житло ОСОБА_1 займає тривалий час, воно є його єдиним місцем проживання та іншого житла він не має.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Згідно із частиною 3 статті 12, частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 проживає в спірній квартирі з 1971 року, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , з 13.11.1996 року. Вказані обставини знайшли своє підтвердження сукупністю досліджених та проаналізованих судом доказів: копіями паспорта позивача, особового рахунку, виданого виконкомом Білицької міської ради №511 від 23.01.2017 року, довідками ОСББ «Зустріч» №38 від 16.08.2023 року, №52 від 18.01.2024 року.

Із договорів про надання комунальних послуг за адресою місця мешкання, убачається, що ОСОБА_1 у договірних відносинах, є основним квартиронаймачем.

Разом із тим, в матеріалах справи відсутні дані щодо порушення позивачем порядку вселення до спірної квартири, про що не заявляли відповідачі по справі і які не заперечували проти позовних вимог

ОСОБА_1 зв`язку із втратою позивачем ордеру та неможливості отримання його дублікату (копії) з об'єктивних причин, враховуючи обмежений строк дії ордеру, приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 тривалий час проживає в спірному житлі і це єдине його місце проживання, також він зареєстрований в ньому, здійснював заходи щодо утримання квартири, суд дійшов висновку, що позивач має право на користування ним, а відмова в укладенні договору найму житла, обмежує його житлові права.

В інший спосіб відновити порушені права, ніж звернутися до суду, позивач не має можливості, тому суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись 61, 64, 65-1 Житлового кодексу України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 247, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_2 .

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .

Представник позивача адвокат Чумак Ірина Миколаївна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3974 від 29.06.2011 року, поштова адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідачі:

Добропільська міська рада Покровського району Донецької області, код ЄДРПОУ 44836120, юридична адреса реєстрації: Донецька область, Покровський район, м. Добропілля, вул. Першотравнева, 83.

Комунальне підприємство «Добропільська служба єдиного замовника», код ЄДРПОУ 32897226, юридична адреса реєстрації: Донецька область, Покровський район, м. Добропілля, вул. Першотравнева, 40.

Третя особа - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зустріч» м. Білицьке, код ЄДРПОУ 37755388, юридична адреса реєстрації: Донецька область, Покровський район, м. Білицьке, вул. Миру, буд. 25.

Надруковано власноручно в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Головуючий суддя В.М. Любчик

05.06.24