Ухвала

від 07.06.2024 по справі 545/2448/23

ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/2448/23

Провадження № 2/545/184/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.06.2024Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді: Стрюк Л.І.

з участю секретаря: Синегуб Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» про скасування рішення наглядової ради, визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, у якому, з урахуванням зменшених позовних вимог, просив скасувати рішення Наглядової ради АТ «ОПЗ» від 16.06.2023 та наказ АТ «ОПЗ» від 19.06.2023 № 309- к; визнати звільнення незаконним, поновити на роботі на посаді члена правління - директора з матеріально-технічного забезпечення 3/У Акціонерного товариства «Одеський припортовий завод»; стягнути середній заробіток за час затримки заробітної плати за період з 19.06.2023 по день фактичного розрахунку 21.07.2023 у розмірі 247 179,57 грн; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, виходячи з середньоденної заробітної плати у розмірі 7490,29 гривень; стягнути моральну шкоду у розмірі 150000 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі з таких підстав.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Отже, суди загальної юрисдикції розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин в усіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є наявність у них спору про право цивільне та суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України); установлював юрисдикцію господарських судів у вирішенні, зокрема, спорів, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, правами та обов`язками учасників (засновників, акціонерів, членів) такої особи, крім трудових спорів (пункт 3 частини першої статті 20 ГПК України).

Порядок створення та діяльності господарських товариств, одним із різновидів яких є акціонерне товариство, урегульовано, зокрема, Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Господарським кодексомУкраїни (далі - ГК України), Законом Українивід 19вересня 1991року№1576-ХІІ"Прогосподарськітовариства" та Законом України від 27.07.2022 №2465-IX "Проакціонерні товариства" .

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про господарськітовариства" акціонерним визнається товариство, яке має статутний (складений) капітал, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов`язаннями тільки майном товариства.

Згідно зчастиною першоюстатті 3 Закону України "Проакціонерні товариства" акціонерне товариство - це господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Відповідно до змісту частини першої статті 167 ГК України корпоративні права визначаються як права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з частиною третьою статті 167ГКУкраїни корпоративні відносини визначаються як відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Відповідно дочастини 1статті 81 Закону України "Проакціонерні товариства" виконавчий орган акціонерного товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства.

Згідно зч.1ст.69 Закону України "Проакціонерні товариства" наглядова рада акціонерного товариства є колегіальним органом, що здійснює захист прав всіх акціонерів товариства і в межах компетенції, визначеної статутом акціонерного товариства та цим Законом, здійснює управління товариством, а також контролює та регулює діяльність його виконавчого органу.

Згідно з статтею 3Кодексузаконів пропрацю України (далі - КЗпП України) до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. У КЗпП України визначено виключний перелік підстав припинення трудового договору.

За приписом частини четвертої статті 13КонституціїУкраїни держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема, у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (розірвання із ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

У зв`язку із цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованого на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

З огляду на це зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини третьої статті 99ЦКУкраїни (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів") зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові висновки з приводу юрисдикції спорів про оскарження рішень уповноважених органів товариства учасниками цього товариства, зокрема, у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц (провадження № 14-613цс18), від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17 (провадження №14-1цс19), від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц(провадження № 14-400 цс 19), від 19 лютого 2020 року у справі № 361/17/15-ц, від 13 жовтня 2020 року у справі № 683/351/16-ц (провадження № 14-113цс20), від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17 (провадження № 14-115цс20), від 23 лютого 2021 року у справі № 753/17776/19 (провадження № 14-163цс20), згідно з якими спір у цій справі підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Позивач у цій справі оскаржує рішення наглядової ради АТ «Одеський припортовий завод» про припинення його повноважень члена правління - директора з матеріально-технічного забезпечення.

Позовні вимоги про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди є похідними від спору про скасування рішення наглядової ради.

Отже, між сторонами виникли корпоративні відносини, розгляд спорів з яких віднесено до компетенції господарських судів з огляду на вищезазначені вимоги закону, тому провадження у справі підлягає закриттю.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 255, ст.ст. 256, 353 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Закрити провадженняу цивільнійсправі №545/2448/23 за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» про скасування рішення наглядової ради, визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди.

Роз`яснити позивачу, що вирішення цього спору віднесено до юрисдикції господарського суду.

Роз`яснити, що відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет з тих самих підстав не допускається.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя: Л. І. Стрюк