Рішення

від 05.06.2024 по справі 127/16266/23

БЕРШАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 127/16266/23

Провадження № 2/126/117/2024

"05" червня 2024 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Губко В. І.

секретар Бурлака А. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Європейська агенціяз поверненняборгів» (даліТОВ «ФК«ЄАПБ»)звернулося досуду зданим позовом,в якомупросить стягнутиіз відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» суму заборгованості за кредитним договором № 580086454 в розмірі 40684,50 грн. та судові витрати в справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 580086454.

Відповідно до Реєстру боржників №151 від 14.09.2021 до Договору факторингу №28/1118-01 укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 580086454.

20.10.2022 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 20102022, у відповідності до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги до боржників, які зазначені у реєстрах прав вимоги.

Відповідно до реєстру прав вимоги № 1 від 21.10.2022 до договору факторингу №20102022 від 20.10.2022 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 40684,50 грн, з яких 11500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 29184,50 грн - сума заборгованості за процентами.

Згідно п. 3.9 договору факторингу у разі отримання коштів від боржників, органів Державної виконавчої служби в рахунок погашення заборгованості після дати підписання цього договору, клієнт зобов`язаний перерахувати ці кошти фактору протягом 3 (трьох) банківських днів з дати їх отримання (включно) на рахунок фактора, вказаний в розділі 10 даного договору. Таким чином, в разі сплати відповідачем коштів на рахунок первісного кредитора вони були б перераховані на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ» та зараховані на погашення кредитної заборгованості.

Всупереч умовам кредитного договору та незважаючи на повідомлення відповідач не виконав свого зобов`язання, а саме після відступлення позивачу права грошової вимоги він не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. З моменту переходу права вимоги до відповідача, а саме з 21.10.2022 позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 5880086454 в розмірі 40684,50 грн, з яких 11500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 29184,50 грн - сума заборгованості за відсотками, яку позивач просить суд стягнути на свою користь, а також судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2684,00 грн.

27.11.2023 представник відповідача, адвокат Ткач І.І., надала до суду відзив на позовну заяву, в якому виклала свої заперечення щодо позову та просила в задоволенні позову відмовити.

13.12.2023 представник позивача ОСОБА_2 надав відповідь на відзив, в якому виклав свої аргументи щодо наведених представником відповідача у відзиві заперечень. Просив справу розглянути у відсутність представника позивача та позов задовольнити повністю.

05.06.2024 представник відповідача, адвокат Ткач І.І., надала до суду письмову заяву в якій вказала про часткове визнання відповідачем позову, а саме заборгованість в розмірі 16812 грн, з яких 11500 грн.-основна сума боргу та 5312 грн. заборгованість за відсотками у межах погодженого сторонами строку кредитування до 13.08.2021, що відповідає розрахунку заборгованості. Просила справу розглянути в її відсутність.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 14.07.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 580086454, за умовами якого товариство зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 11500 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику (п.1.1. договору).

Відповідно до п. 1.3 договору кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 5000 грн, одразу після після укладення договору, який має бути повернуто до 13.08.2021.

Згідно п.1.7 договору кредитна лінія надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання кредиту позичальником (далі - «Дисконтний період»), а саме до 13.08.2021 р.. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору, строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.

За користуваннякредитом позичальникзобов`язанийсплатити кредитодавцюпроценти закористування кредитом,які нараховуютьсяу наступномупорядку:виключно наперіод строкувизначеного вп.1.7договору нарахуванняпроцентів закористування кредитомздійснюється щоденноза дисконтноюпроцентною ставкоюв розмірі584,00грн.процентів річних,що становить1,60процентів відсуми кредиту закожний день користуванняним (пункти 1.9 - 1.9.1 договору).

Згідно платіжних доручень від 14.07.2021 та 16.07.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило переказ коштів згідно договору № 580086454 від 14.07.2021 на платіжну картку ОСОБА_1 14.07.2021 в сумі 5000 грн. та 16.07.2021 в сумі 6500 грн.

Відповідно до Реєстру боржників №151 від 14.09.2021 до Договору факторингу №28/1118-01 укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 580086454.

20.10.2022 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 20102022, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги до боржників, які зазначені у реєстрах прав вимоги.

Відповідно до реєстру прав вимоги № 1 від 21.10.2022 до договору факторингу №20102022 від 20.10.2022 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 40684,50 грн, з яких 11500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 29184,50 грн - сума заборгованості за процентами.

Зобов`язання за кредитним договором № 580086454 від 14.07.2021 було повністю виконано первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», зокрема, відповідачу було надано кредитні кошти на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

У свою чергу, відповідач не виконав умови взятих на себе зобов`язань, не погасив кредит та не сплатив проценти за користування кредитом, у зв`язку із чим заборгованість відповідача не погашена та становить 40684,50 грн.

Визначаючись щодо встановлених обставин та заявлених позовних вимог, суд керується наступним.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Також частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Також відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно ч. 1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 518 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Стаття 1082 ЦК України зобов`язує боржника здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Отже, за змістом наведених вище положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

При цьому, аналіз змісту ст. 1082 ЦК України дозволяє дійти висновку, що викладені в ній положення щодо обов`язку боржника здійснити платіж факторові за умови, що боржник одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, стосуються позасудового порядку вирішення спору. При цьому, невиконання фактором цього обов`язку не звільняє боржника від виконання обов`язків за кредитним договором, а лише дає йому право на виконання свого обов`язку перед первісним кредитором.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.

Досліджуючи наявні у справі докази, суд доходить висновку про доведеність виникнення у позивача права вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 580056454 від 14.07.2021, оскільки відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання в строки, передбачені умовами зазначеного кредитного договору.

Поряд з цим, визначаючись щодо розміру заборгованості, яка підлягає до стягненню з відповідача, суд зазначає наступне.

На підтвердження розміру заборгованості позивачем надано суду розрахунок заборгованості за кредитним договором № 580056454 від 14.07.2021 із зазначенням дат виникнення заборгованості за кредитним договором, відповідно до якого сума заборгованості станом на 21.10.2021 складає 40684,50 грн, з яких: сума заборгованості по основному боргу складає 11500 грн, сума заборгованості за процентами складає 29184,50 грн.

Суд не погоджується із розрахунками процентів за користування кредитними коштами, які надані позивачем, оскільки вони жодним чином не обґрунтовані та не підтверджені належними доказами, та з огляду на таке.

Згідно ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до ст. 1048 ЦК України

Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 05.04.2023 року по справі №910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора яку вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як ст. 625 ст. 1048 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою ст. 625 ст. 1048 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Суд, дослідивши кредитний договір №580086454 від 14.07.2021 року встановив, що умови договору, на яких ТОВ «ФК «ЄАПБ» ґрунтує свої вимоги зі сплати процентів, розташовані в розділах договорів, які регулюють правомірну поведінку сторін.

Відповідно до пунктів 1.3,1.7 договору кредит надається строком на 30 днів від дати отримання першого траншу позичальником зі сплатою процентів в розмірі 1,60 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом (п.1.9.1 договору).

Відповідно до 1.9.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 604,85 процентів річних, що становить 1,66 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті.

Відповідно до 1.9.3. якщо позичальник користуватиметься Кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним Договором, щодо виникнення у Позичальника зобов`язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання Кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду є факт продовження користування Кредитом понад строк Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього Договору.

Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку Дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70 процентів від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору.

При цьому вказаний договір також містить окремі розділи, що регулюють відповідальність сторін

У п. 4.3 розділу 4 "Інші умови" сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, у розмірі визначеному в п. 1.7.2. Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Однак в кредитному договорі № 580086454 від 14.07.2021 п.1.7.2 (у якому мав би бути визначений розмір відсотків за користування грошовими коштами після закінчення строку дії договору) відсутній.

Окрім цього, як слідує з наданих ТОВ «ФК«ЄАПБ» розрахунків, проценти за період поза межами строку кредитування позикодавці нараховують саме як проценти за «користування кредитом», а не як міру відповідальності на підставі ст. 625 ст. 1048 ЦК України.

З наданих ТОВ «ФК«ЄАПБ» розрахунків слідує, що за період поза межами строку кредитування, позикодавці продовжували нараховувати саме проценти за «користування кредитом». Позивачем в позовній заяві зазначено, що підтверджується доданими розрахунками заборгованості, що будь-якої неустойки за договором або інфляційних втрат та процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України відповідачу не нараховувалось.

Вказане вище унеможливлює тлумачення нарахованих ОСОБА_1 процентів за «користування кредитом» поза межами строку кредитування як міри відповідальності на підставі ст. 625 ЦК України та, як наслідок - унеможливлює задоволення позивних в частині стягнення заявлених процентів, нарахованих поза межами строку кредитування.

Отже, сума заборгованості за процентами за період з 14.07.2021 по 13.08.2021 в межах строку кредитування у відповідності до умов п. 1.3, 1.7 кредитного договору № 580086454 від 14.07.2021 становить 5312 грн (5000,00 грн*1,60%*2 дні = 160 грн - відсотки після першого траншу, 11500 грн.*1,60% *28днів = 5152 грн. ).

Таким чином, з огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, предмет та підстави позовних вимог, відсутність доказів сплати відповідачем кредитної заборгованості, суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором № № 580086454 від 14.07.2021 в сумі 16812,00 грн, з яких: 11500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 5312,00 грн - сума заборгованості за процентами в межах строку кредитування.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 36 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10, вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 141 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір.

Отже, з урахуванням положень статті 141 ЦПК України та частковим задоволенням позовних вимог, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» слід стягнути витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 1108,49 грн.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про електронний цифровий підпис», Законом України «Про електронну комерцію», ст.ст. 11, 203, 207, 215, 512-517, 610 - 612, 625-629, 639, 1048-1050, 1077-1080, 1082 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 64, 273, 279, 280-283, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014, розрахунковий рахунок IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за кредитним договором № 580086454 в розмірі 16812,00 грн (шістнадцять тисяч вісімсот дванадцять гривень 00 копійок), з яких 11500,00 грн (одинадцять тисяч п`ятсот гривень 00 копійок) - сума заборгованості за основною сумою боргу та 5312,00 грн (п`ять тисяч триста дванадцять гривень 00 копійок) - сума заборгованості за процентами за період з 14.07.2021 по 13.08.2021.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014, розрахунковий рахунок IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк») витрати по відшкодуванню судового збору в сумі 1108,49 грн (одна тисяча сто вісім гривень 49 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 ЦПК України, тобто, у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя В. І. Губко